Великдень.




Стукає Великдень у травневі дзвони,
І взива людей всіх за святковий стіл.
Вже усі відбили траурні поклони,
Радість рознеслася гулом дзвінких бджіл.
І усі вітають з Божим Воскресінням,
А Велична слава лине до небес.
Для усього людства злинуло спасіння,
Озвалось луною, що Христос Воскрес.



Світлий день

 Холодну темряву розсіяв голос дзвону,
 Він заливався радістю і линув до небес,
 Він землю розбудив і голубінь бездонну,
 Всім сповістив новину, що Христос Воскрес.

Христос Воскрес! Відкрито в вічність браму,
Хоч тіло тлінне та душа жива.
Співа осанну хор, схилились в церкві фани,
В великий світлий день нам благодать зійшла.

Земля у відповідь і зеленнню, і цвітом.
І співом стоголосим виграва,
Вінок любові засіяв над світом
Пропала смерть, перемогло життя.

Забудьмо всяке зло, нехай душа радіє,
Нехай молитви линуть до небес,
Хай квітне кожна мить, бо радість в кожнім краї.
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!




Кошик традицій і символів





Готуючи великодній кошик, ми за звичкою кладемо туди певний набір харчів, бо так робили наші мами та бабусі. А насправді ж кожна стра¬ва — це певний символ, який невидимим містком єднає нас із Спасителем. Тож почнімо з головної, окраси столу і кошика.
                                    ПАСКА
Слово "пасха" походить від єврей¬ського кореня "пас", що буквально означає "перехід" — "пейсах". І сим¬волізує перехід через пустелю і звіль¬нення єврейського народу від рабст¬ва. В українській мові цей корінь зберігся, зокрема, в слові "пас" — у значенні відмови володіти м'ячем у спортивних іграх. У загально християнському ж плані "пасха" позначає пе¬рехід до вічного життя, позначає тіло Ісуса, яке він заповідав своїм учням. Цим словом називаємо також ритуа¬льний хліб. І сама назва "паска" пішла від назви гебрайського свята.
Випікання паски — справжній об¬ряд. Перш ніж замісити тісто, господи¬ня має помолитись, з молитвою також садовлять паску і виймають її з печі чи духовки. Спекти добру паску вважа¬лося найважливішою подією на Ве¬ликдень, бо з того, якою вона спечеть¬ся, судили про долю всієї сім'ї. З її ви¬гляду визначали майбутнє: якщо збо¬ку трошки надтрісне — на добро і ба¬гатство; якщо зверху — весь рік чекай біди; якщо западеться — хвороба, а може, й смерть.
Тому цього дня господиня неухиль¬но додержує всіх традиційних при¬писів. Бажано, щоб під час випікання пасок на кухні панували тиша і спокій, щоб до плити підходило якнайменше людей, щоб не гупали двері і не бряз¬котів посуд. Щоб рідні люди в цей день не сварилися, щоб не гнівалися між собою.
Як була дівчина в хаті, то бажали: "Щоби була файна, як на Великдень паска". А дітям — щоб росли пишні та здорові, як паска.
Великодню паску печуть у четвер і суботу. Майже ніколи — у п'ятницю, бо Великодня п'ятниця — це більше свя¬то, як Великдень.
                     ЯЙЦЯ, КРАШАНКИ, ПИСАНКИ
Яйце — символ зародження життя, воскресіння, сонця. Майже в усіх на¬родів вважалося джерелом життя і по¬чатку світу. У багатьох міфах зі світо¬вого яйця постає Всесвіт.
Крашанки — це варені яйця, зафа¬рбовані" (найчастіше цибулинням) у червонястий колір, що символізує пролиту за людей кров воскреслого Спасителя і радість життя. Фарбують їх у Світлий четвер або ж Великодню су¬боту. У воду для фарбування краша¬нок доливають трохи свяченої води — йорданської чи благовіщенської. Спо¬живають крашанки за святковим сто¬лом, кладуть на могили. З крашанками є багато ігор. Наприклад, скочування з горбочка. Чия скоріше скотиться, той буде швидшим увесь рік. Яйце, що ко¬титься, символізує камінь, що відва¬лився від гробу Господнього.
Писанки ж раніше робили із сирих яєць. Правда, такі скоро псуються, тому й повелося використовувати як ма¬теріал видуті яйця. їх дарують знайо¬мим, ходять з ними у гості.
                          
                           М'ЯСО

М'ясні страви символізують пасхаль¬не ягня, складене в жертву. Колись се¬ляни в Чистий четвер кололи кабанів, бо ж на великодньому столі мають бути шинка й ковбаса. А що цей четвер Чистий, то "як заколоти кабана в цей день, сало буде чисте". Крім кабана, різали ще й поросятко, бо, за старим звичаєм, в Україні разом з паскою в церкві святили й печене порося зі шматком хрону в зубах. Згадаймо Степана Руданського:
Несе мужик у ночовках
Додому свячене:
Яйця, паску і ковбаску,
Й порося печене.
І порося — як підсвинок,
Та ще й з хріном в роті...

                               ХРІН
Символізує гіркоту страждань, що витримав за нас Христос. Зелений його вершечок уособлює весняний ріст, відродження, барву надії й відновлення.
Є така легенда. Хрін колись був дуже отруйний, і іудеї задумали отру¬їти ним Ісуса Христа. Натерли хрону і дали Спасителеві. А Він з'їв і не отруївся. Тоді поблагословив хрін і звелів християнам його споживати. Тож тепер вони на Великдень присмачують хроном м’ясо, щоб було міцніше. Хрін і справді зміцнює людину, бо сприяє травленню, стимулює виділення жовчі.

                                СИР, МАСЛО


Обрядовий сир ( як і масло й молоко. що використовується в багатьох ритуалах) нагадує нам про прадавню культуру господарів - скотарів на теренах нашої країни. А на Великдень готують сирну паску6 запечену або заготовлену у холодний спосіб - під пресом.
                                  СІЛЬ
Сіль - символ достатку, повноти, суті. У Біблії сіль - символічний зв`язок між Богом і його народом:" І не оставляй жертви твоєї без соли завіту Бога твоєго". У Нагорній проповіді Христос називає своїх учнів сіллю землі.
 Зустріч гостей хлібом - сіллю має два значення: це вияв гостинності, це й оберіг.
                              СВІЧКА
Нею випалюють хрести на дверях, сподіваючись таким чином захистити свій дім від злих сил. З допомогою освяченої свічки старалися лікувати лихоманку і рожу. За народними повір`ями, свічка могла врятувати від громової зливи чи пожежі від блискавки.  Освячені у церкві великодні страви вважалися магічним і дієвим лікувальним засобом. Зокрема, свяченою сіллю обсипали обійстя - від вроків; цілушку свяченої паски давали скуштувати, коли боліло горло. Було повір`я, що рештки велидкодніх страв, закопані на межах, можуть оберегти лану від граду.
  

 

Вербна Неділя


Вхід Господній у Єрусалим — велике християнське свято у неділю Вербного тижня, перед Великоднем. Народні назви - Вербна неділя (Квітна, Шуткова, Баськова, Пальмова неділя, Неділя ваїй).
Це велике свято у християнському році відноситься до числа дванадесятих. Його виникненню послужили біблійні оповіді: Ісус в'їжджав до Єрусалима на ослі, люди встеляли йому шлях пальмовим гіллям, тим самим вітаючи Спасителя.
Вірні Єрусалима щорічно намагалися наново переживати подію Христового в'їзду до Єрусалима так, як вона відбулася перший раз. У Квітну неділю, після ранішніх відправ у храмі Божого Гробу, вірні збиралися близько першої години пополудні на Оливній Горі коло церкви Христового Вознесення. Сюди приходив єпископ з дияконами, і коли збирався народ, співали різні гімни і псалми та читали зі святого Євангелія про подію Христового в'їзду до Єрусалима. Приблизно через дві години, коли вже всі зійшлися, починався величавий похід-процесія в сторону Єрусалима. Під час процесії і старші, й діти, несучи пальмові чи оливкові галузки співали гімни і псалми, що закінчувалися окликами: "Благословен, хто йде в ім'я Господнє". Похід замикав єпископ із своїми помічниками. І він, подібно як Христос, їхав на осляті. Процесія ішла через місто аж до храму Божого Гробу. Торжество закінчувалося відправою вечірні.



 Вербна неділя.      
Тоненьким прутиком
З вербовим котиком
Себе вітаємо
Легеньким дотиком...
Радісну вістку
Собі говоримо,
Що день великий
Не поза горами,
Що вже за тиждень
Буде Великдень.




          Вербиця.
Ой ти гілко, гілко вербова!
На тобі зелена обнова.
Ще холоднувато надворі,
А ти вже в святечнім уборі.
Ти вже у церковцю ходила,
Господу стежинку встелила
І до нас вернулась, свячена
Гілочко вербова, зелена.
Ти торкни Оленочку трішки,
Хай росте, як мама, заввишки
А Максимка – шпарко й багато,

Хай здоровий буде, як тато.