хочу сюда!
 

Магнолия

46 лет, рыбы, познакомится с парнем в возрасте 35-52 лет

Заметки с меткой «мої вірші»

Відьма

За проваллям Денисовим,

Чорним пагорбом за,

Ходить подруга бісова –

Невимовна краса!

Варить щось у відернику,

Гасить словом зірки,

Хижі тіні-химерники

Розповзлись навкруги.

Кличуть сови стривожено,

Вище пагорба дим,

І козак заворожений

Спить під пагорбом тим.

 

мал. Ілля Ріпин (Рєпін) «Поснулий козак»



Було і просто, і квітнево...

Було і просто, і квітнево,

Без метушні і тісноти,

Куняли заспані дерева,

І хмари бігли хто куди.

Червоним мазалось на сході,

Домів гасилися вогні,

І так мовчалося природі,

І так мовчалося мені.

 


Який заплутаний прогрес!

Який заплутаний прогрес!

О, скільки в ньому є смертельного!

Казали, що Христос воскрес,

Та, певне, в світі паралельному.

В чужих словах – ані душі,

І, як бракує одкровенності,

Любове! Ти хоч не бреши

Мені своєю нескінченністю!



Приходив день...

Приходив день,

Предивний, гордовитий,

Дививсь лукаво

Сонячним лицем,

Щось говорив

Про натяки на літо,

А сам трусив тихенько

Морозцем.

Сміялись очі –

Дві великі сливи,

Мовчали тіні

Кольору смоли,

Лише коти,

Правдиві і щасливі,

Іще минулим березнем

Жили.


Бути другим

Не примножуй даремно муку,

До невдачі знайди терпіння,

Бути другим – це теж наука,

Бути другим – це теж уміння.

Для природи усе єдино –

Перший, шостий чи тридцять п’ятий,

Хто прикриє, нарешті, спини

Тих, хто першим іде вмирати?

Це ж не люту схопить недугу,

Це ж не мрії згубити крила,

Бійся бути нулем, не другим,

Бо нулів вже силенна сила.



Шпаки ізнов вернулися додому...

Шпаки ізнов вернулися додому,

Шпакам без дому і буття не те.

Життя нову намалювало кому,

Виконуючи правило просте:

Що хай ти будеш златолюбним Крезом,

В душі твоїй оселиться жебрак,

Як навесні не сяде на березу,

І пісню не покличе чорний шпак.



Весна...

Небо лусне птахами,

Загудуть ясени,

Сонце вийде до храму

Молодої весни,

Час замріяний зрушить

І щосили гукне:

- Де схолоджені душі,

Що чекали мене?!


Так буденно і просто...

Так буденно і просто,

Свій розтративши час,

День сховався у роздум,

Посміхнувся і згас.

І царює примарне,

Десь сміється вода,

Балерини ліхтарні

У туман вигляда.



Тиша

довгомріяна тиша

непридумана мить

невідлежані вірші

просять в люди пустить

снігу вщухли паради

дух морозяний вмер

небо просить поради

що робити тепер

щось манячить чудесне

чи доба чи роки

і годинник на весну

повертає думки

 

О, земле, сповнена дарами!

О, земле, сповнена дарами!

Ти будеш жити у красі:

Іще не всі замовкли храми,

І душі скурвились не всі!

Ще дні останні не близенько,

Іще пекельне не пече,

Ще гідність є, і я, маленький,

Підставлю їй своє плече.



Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
102
предыдущая
следующая