«Чудеса происходят, когда человек рискует всем ради мечты, которую кроме него не видит никто»

Падіння в прірву триває вічність…

Без перемоги,

Без слави в серці,

Без жити змоги,

Без жаги смерті.

 

Без змоги вмерти,    

Без допомоги,           

Кажу відверто –                                          

Геть, без дороги!...

У жерло смерті.    

 

По бездоріжжю…

В багатослів*ї

Думки роздерті,

Померлі мрії,

В безодні смерті.

 

Лише надія

Не може вмерти…

Померлі мрії?!...

Ти не дозволиш

Безодні зжерти…

«Бо не покинеш душі моєї в Шеолі і не даси твоєму побожному уздріти зітління.

Ти мені стежку життя покажеш, повноту радощів, що в тебе; блаженство по твоїй правиці вічне.»

 «Ибо Ты не оставишь души моей в аде и не дашь святому Твоему увидеть тление,

Ты укажешь мне путь жизни: полнота радостей пред лицем Твоим, блаженство в деснице Твоей вовек.»

(Пс.15:10,11) 29.11.16

Ніхто не може зазирнути в серце

І прочитати що я відчуваю.

Що від цілого  світу ховаю

Лиш тобі у сльозах зізнаюсь.

 

Ти палкий і зрозуміти не хочеш,

Що минуле пройшло немов сон.

Я задушила його як голодний пітон,

Бо лиш з тобою вперше не сплю.

 

Навіть коли ніч обіймає

І шепчуть зорі нам колискову

Я кожну мить таку мов святкову

З тобою все більше люблю.

 

Я не вірю більше в гороскопи,

Як не вірю, що шкідлива вода.

Любов наша така молода,

А стільки перешкод подолала.

Просинається земля …

            дзвінкими  струмочками,

            молодими листочками,

            піснею журавля

молодіє земля.

 

Ніжно пахне рілля,

            жовтими первоцвітами,

            сніжно – білими квітами,

            оживає земля,

терпко пахне рілля.

 

Запанує весна

            останніми  морозами,

            травневими грозами,

            розцвітуть небеса,

все  розбудить вона.

 

Зачарує весна…

            коханням пахнуть проліски,

            жовтець, примули, крокуси…

            медовії вуста.

Задурманить весна.

 

08.02.2016  

Занадто багато «чому?»,

Занадто багато «навіщо?»,

Занадто багато розмов

І губляться в них слова віщі.

 

Навколо хаос із розваг

Війни і розбитих ілюзій.

Затягує в темряву страх,

Висмоктує душу мов смузі.

 

Занадто багато промов,

в них істина вже, як повія,

все змінюють в ній до основ,

щоб лиш виглядала, як «мрія».

 

Прикривають їй певні місця,

Інші натовпу кидають в ноги,

Розрізають й несуть до кравця

Зшити «вигідну правду», убогі!

 

Бо не знають, що правда одна –

Двох світоглядів в ній не існує

Хоч ілюзію створюють нам,

В якій істина тілом торгує.

13.11.2016

7 окт в 12:09

Україна- це ми,
Україна -це в нас.
Україна одвіку свобода.
Україна- це кров'ю полита земля.
А відтого і щедро так роде.
Україна- одвіку могильщик катів,
Та Імперії прибрала немало.
Україна-колиска народів- братів,
Праслов'ян, прагерманців і галів.
Україна-це ми,
Україна- це в нас,
Нашой волі довік не здолати.
Україна є воля і в будь який час
Є від Дону і понад Карпати.