хочу сюда!
 

Cветлана

45 лет, рыбы, познакомится с парнем в возрасте 30-40 лет

Заметки с меткой «мої вірші»

Від болю



В житті колись все набридає,
чи довгий спокій, чи журба.
Як цвіт калини опадає, 
не стійке в радощах Життя…

І час приходить неминуче,
все накопичене звільнить.
Добравшись до вершини кручі,
за холод не берись винить… 

Від болю часом кожен плаче,
стинає груди біль образ…
та зуби стиснувши терпляче ,
сліз не пускає на показ.

Не падай з розпачу у відчай,
минає все в Житті колись,
про те весна в природі свідчить.
Прощай, надійся і молись…

ДОЛЯ



Над нами Доля гордувала,
стежки розводила в обхід,
невдало часом жартувала,
мов по воді лишала слід…

А ми не знали, що кохання,
завжди народжується так,
міцніє в полум’ї страждання,
і має свій достиглий смак…

Дається кожній Долі іспит,
на вірність в радості й біді.
Хто подолає хитку відстань,
пізнає щастя у житті…

В обіймах вірного кохання,
стає беззахисна біда,
зростає благосне надбання,
у ріках св’ятиться вода…

Серпневі дні



У серпні - дозріває літо,
пори найкращої жага.
Та правду нікуди подіти,
не за горами вже й зима.

Серпневі дні налиті медом,
куняють в травах чебрецю.
Ласкаве сонечко та щедре, 
найласкавіше в цю пору.   

Сади втопають у бурштині,
налитих сонечком плодів,
дозрілі, лагідні, гостинні,
у зливах сонячних дощів.

В хмільнім, дозрілім винограді,
дрімає жовтень молодий,
прийде пора його посаді…
тепла та холоду двобій…

Та не сумуй, іще не осінь,
серпневий місяць золотий,
поля стернею жовтокосі,
і день яскравий та тривкий.



Хресний шлях

Любов вмирала на хресті...
Від болю й смутку небо розривалось.
У тому винні ми усі.
О,людство,що з тобою сталось?!

Душа стає на хресний шлях,
А серце цвяхи пробивають.
Стискають груди біль і страх.
А на Голгофі вже Тебе чекають.

Ти під хрестом важким упав не раз,
Хоч не було на Тобі жодної провини.
Вина за те на кожному із нас,
Бо наші душі - скам"янілі стіни.

Чи хоче хтось Тобі допомогти
В обличчі тих,хто прагне допомоги?
Та ми не можем і свої хрести нести,
Ми боїмось тернистої дороги.

Засуджуємо ми усіх і все,
Для себе ж виправдань знаходим гори.
Гординя й егоїзм - понад усе!
А ти нас вчив смирення і покори.

О Серце Матері,прошу Тебе,пробач,
За те,що Сина так безжально розпинають!
Стань,душе,під хрестом і тихо плач...
Хай щирі сльози з тебе гріх змивають.

Свята Любов зависла на хресті... 
Своїми ранами нам небо відчиняє.
До істини й життя дає ключі,
А ми Її ще й досі зневажаєм.

Не мовчіть!

Не мовчіть!Говоріть про кохання,
Про любов і про тугу серця.
Кожен день може стати останнім
І ніколи вже не повернеться.

Потім буде занадто важко,
Потім буде занадто пізно.
Потім буде до болю страшно,
Буде серце кричати слізно.

Не гордуйте пробаченням щирим,
Бо прощати - то дар від Бога.
Не знайдете у серці миру
На тернистих життєвих дорогах.

Бережіть своїх рідних,коханих,
Поки є ще для цього час!
Не почує він ваші благання,
Коли доля розлучить вас.

Не колись!Але тут і зараз
Про свої почуття розкажіть.
Нехай сонце розсіє хмари.
Подзвоніть,обійміть,пригорніть!

Лише для тебе

Лише для тебе барвами весни
В моєму серці щастя квітне.
І навіть посеред холодної зими
В твоїх очах знаходжу я волошки літні.

Лише тобі віршуються слова,
Палким коханням й ніжністю зігріті.
Цілую я твої п"янкі вуста...
Ти моє сонце,найрідніший в цілім світі.

Для тебе пристрасть шовкових ночей,
Ванільний присмак пастельних світанків.
Тільки для тебе блиск моїх очей
Любові полум"я запалює щоранку.

Христос рождається!


Приготуйте ваші душі,відчиніть серця.
Хай запалиться в них свічка Світлого Різдва. 
Хай до кожної оселі Ангел прилетить.
Звістку миру і спасіння нехай сповістить.

На Його прихід чекає втомлена земля.
Увесь Всесвіт прославляє Боже немовля.
В унісон серцям лунає передзвін небес.
Ніжно душі огортає музика чудес.

Хай Господь добром і миром обдарує дім.
Щастя,радість і добробут хай живуть у нім.    
Золота зоря Любові над світом горить.
Хай тепло її щомиті вас благословить.

Все минає...

Боляче? Плачеш? Мине!

Все, що приходить, минає:

Горе і радість, веселе й сумне,

Сильний усе подолає.

 

Де взяти сил, якщо розпач в душі?

Як подолати тривоги?

Як не здаватись й писати вірші?

Йти через біль і пороги.

 

Знаю, що сила всередині нас,

В вірі й молитві до Бога.

В мріях й бажаннях приховано шанс

Вибрати іншу дорогу.

 

Іноді горе руйнує наш світ,

Вщент розбиває надію.

Лиш забувати ніколи не слід –

Збудеться те, у що вірю.

01.01.2018

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769247

з надією

Так хочу знову написати про хороше,
Переглядаючи в блокнотику вірші,
Щоб трохи більше світла стало може
Від цих рядків у кожного в душі...

Так хочу знов повірити в майбутнє,
В минуле більше вороття нема.
Щоночі сняться колосочки житні,
Яких не знищила ця в'їдлива війна...

Зігнула болісно та не діжде зломити,
В промінні сонячнім відродяться вони.
Так хочеться й надію відродити
Та по дитячому повірити у сни...

Залежності примара править світом,
Нехай не кращі зараз в нас часи.
Що надихає до життя-це наші діти
Та їх дзвінкі і ніжні голоси.

Так хочу щиро написати про хороше,
Даруючи усмішку на вустах...
Дай сили нам щоб вистояти, Боже,
Та віри в перемогу у очах!

осінь 2017

Мені здається, що я мовби спорожніла

нема думок, немає почуттів,

фантазія, мов річка обміліла

і рими розбрелись в сум’ятті днів.

 

А осінь ця чарівно-депресивна

пожухлим золотом розчеркує туман,

криваво плаче гронами калини,

й сміється коли віримо  в обман.

 

Сміється з моїх сліз, як божевільна,

розвіює ілюзії, мов дим,

та без ілюзій, ще не значить вільна

приреченим здається світ без них.

 

Тепер вона тихенько плаче поряд,

туманом огортає голий світ,

пожухлим золотом малює чиюсь долю

і сумно посміхається мені…

31.10.2017

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
45
предыдущая
следующая