хочу сюда!
 

Elena

33 года, телец, познакомится с парнем в возрасте 30-38 лет

Заметки с меткой «мої вірші»

Падіння в прірву

«Чудеса происходят, когда человек рискует всем ради мечты, которую кроме него не видит никто»

Падіння в прірву триває вічність…

Без перемоги,

Без слави в серці,

Без жити змоги,

Без жаги смерті.

 

Без змоги вмерти,    

Без допомоги,           

Кажу відверто –                                          

Геть, без дороги!...

У жерло смерті.    

 

По бездоріжжю…

В багатослів*ї

Думки роздерті,

Померлі мрії,

В безодні смерті.

 

Лише надія

Не може вмерти…

Померлі мрії?!...

Ти не дозволиш

Безодні зжерти…

«Бо не покинеш душі моєї в Шеолі і не даси твоєму побожному уздріти зітління.

Ти мені стежку життя покажеш, повноту радощів, що в тебе; блаженство по твоїй правиці вічне.»

 «Ибо Ты не оставишь души моей в аде и не дашь святому Твоему увидеть тление,

Ты укажешь мне путь жизни: полнота радостей пред лицем Твоим, блаженство в деснице Твоей вовек.»

(Пс.15:10,11) 29.11.16

Як пітон

Ніхто не може зазирнути в серце

І прочитати що я відчуваю.

Що від цілого  світу ховаю

Лиш тобі у сльозах зізнаюсь.

 

Ти палкий і зрозуміти не хочеш,

Що минуле пройшло немов сон.

Я задушила його як голодний пітон,

Бо лиш з тобою вперше не сплю.

 

Навіть коли ніч обіймає

І шепчуть зорі нам колискову

Я кожну мить таку мов святкову

З тобою все більше люблю.

 

Я не вірю більше в гороскопи,

Як не вірю, що шкідлива вода.

Любов наша така молода,

А стільки перешкод подолала.

Донбас не Ангола.

Почув, як порівняли "добродії" Анголу і Донбас...
Звичайна справа, вивчити намаз
І поділивши на склизький рідства підставі -
Улюбленців та ворогів, бушменів й банту.
Анголу розіп'яла громадянськая війна,
Не в справжній час, во всі часи обман
Був кредом пресси,бо прошарок - куб,
Що має відгук в параллелі кладовищ,
Де мариво й письменний бруд
Споріднює УНІТА та ЦК МПЛА, 
Та стерті нанівець ФПЛА, і це лише питання. -
На це було чиє міцне бажання продовжувати біль?
Горрячка пресси - жовтих, та брудних полос
На млин кривавий чий ллє воду, а потім,
Харізматично зводить все, на надра та погоду,
Умивши руки та змінівши мапу,
Свій попит докладає в іншу історичну капу,
Де черепів зростають неопізнані могили
Та жнуть і мелять інщі жернова.
Там нафта - ціль, тут інші гасла,
Країни і кордони, люди, привіди омани.
Але воює саме та пісменників навала і стихія -
Алмази там, а тут металургія,
Ти чуєш біль, що тхне з твого свовілля,
Писати на потребу тих, чи ціх катів?
А потім обіляти Музу, бо що там люди, 
Коли у них божественний Парнас...

2017 © одналюдина

Коханому чоловіку

Спасибі тобі,мій коханий,
Що серце любов"ю ясніє.
Що поруч з тобою з роками
Душа лише молодіє.

Я вдячна тобі,моє Сонце,
За ніжну ранкову каву.
За теплий і затишний вечір,
І за усмішку ласкаву.

Натхнення моєї долі,
Безмежна моя Любове!
Нас Небо звело з тобою,
Весь світ поділивши надвоє.

Дощі

У моєму місті йдуть дощі...
Його любить дощова погода.
У імлі,неначе у плащі,
Заховалася його казкова врода.

Міріади ниточок-краплин
Небеса поєднують з землею.
Сірий сум змиваючи зі стін,
Вони ллються на дороги і алеї.

Завтра день новий настане,дощ пройде,
І над містом знову сонце заясніє,
Теплоту і радість місту поверне,
Світлим променем любові обігріє. 

Не пишеться...

Не пишеться...Мовчать думки.
В похмурих днях згубились рими.
Течуть рутинності струмки
З зими до літа,з літа в зИму.

В душі дощить...Не веселять
Весни холодні подарунки.
Краплинами малює час
На вікнах сірі візерунки.

Весна!

Просинається земля …

            дзвінкими  струмочками,

            молодими листочками,

            піснею журавля

молодіє земля.

 

Ніжно пахне рілля,

            жовтими первоцвітами,

            сніжно – білими квітами,

            оживає земля,

терпко пахне рілля.

 

Запанує весна

            останніми  морозами,

            травневими грозами,

            розцвітуть небеса,

все  розбудить вона.

 

Зачарує весна…

            коханням пахнуть проліски,

            жовтець, примули, крокуси…

            медовії вуста.

Задурманить весна.

 

08.02.2016  

без назви

Занадто багато «чому?»,

Занадто багато «навіщо?»,

Занадто багато розмов

І губляться в них слова віщі.

 

Навколо хаос із розваг

Війни і розбитих ілюзій.

Затягує в темряву страх,

Висмоктує душу мов смузі.

 

Занадто багато промов,

в них істина вже, як повія,

все змінюють в ній до основ,

щоб лиш виглядала, як «мрія».

 

Прикривають їй певні місця,

Інші натовпу кидають в ноги,

Розрізають й несуть до кравця

Зшити «вигідну правду», убогі!

 

Бо не знають, що правда одна –

Двох світоглядів в ній не існує

Хоч ілюзію створюють нам,

В якій істина тілом торгує.

13.11.2016

Україна це ми

7 окт в 12:09

Україна- це ми,
Україна -це в нас.
Україна одвіку свобода.
Україна- це кров'ю полита земля.
А відтого і щедро так роде.
Україна- одвіку могильщик катів,
Та Імперії прибрала немало.
Україна-колиска народів- братів,
Праслов'ян, прагерманців і галів.
Україна-це ми,
Україна- це в нас,
Нашой волі довік не здолати.
Україна є воля і в будь який час
Є від Дону і понад Карпати.
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
44
предыдущая
следующая