хочу сюда!
 

Юлия

29 лет, скорпион, познакомится с парнем в возрасте 25-32 лет

Заметки с меткой «думки»

Секс-знайомства

Ха-ха! Бувають і секс-знайомства. Причому якось знаходив безкоштовні оголошення (хоча наскільки безкоштовні це питання, бо як на такій справі не заробити?). От тільки цікаво, як люди не бояться довіритись незнайомій людині? Тому що стоп-слово чи знак — ну це фігня, якщо людина справді заведеться.

Богдан Гордасевич: "Думки на злобу дня"

Несподівано для себе став послідовником Франсуа де Ларошфуко, Блеза Паскаля та  Жана де Лабрюйера з їхніми сентеціям, максимами і всілякими думами на тему життя не науково, а прагматично, часто навіть цинічно, але тому і реалістично.
В Україні подібного авторського жанру "Думок на злобу дня" не існує, а що навіть і є - того ніхто не знає, тому і розпочинаємо з нульової позначки.
Все нижче є зібрано і опрацьовано Богданом Гордасевичем, або його побратимом Жоржем Диким.

1. Суспільство є результат нашої порядності, а влада є наслідком нашої непорядності.

Варто визнати, що особиста порядність кожного з нас поокремо творить організований соціум, де нам комфортно жити, і тільки непорядність окремих осіб потребує наявності апарату насилля, тобто - влади, задля контролю і внормування ситуацій за умов появи різноманітних соціальних неподобств та конфліктів.
Простежується пряма залежність в тому, що чим гірші ми кожен окремо - тим жорстокішою мусить бути влада і тотальнішою держава, як апарат насилля для встановлення і підтримки порядку. Водночас встановлена інша закономірність: жорстокість покарання не ліквідовує наявність злочинів у соціумі, оскільки всі злочинці вірять у те, що не будуть спіймані.
Таким чином вислів "кожен народ вартий своєї влади" цілком слушний. Отож критикуючи деструктивність Світу, держави і влади, спершу озирнись на себе. Злочин не має виміру - він є злочин незалежно від того вкрав хтось тисячу чи одну гривню. Злочином є саме аморальність вчинку людини, а не причинно-наслідковий антураж. Кишеньковий злодій і безквитковий "заєць" в різний спосіб, але грабують однаково порядних пасажирів, тобто є злочинці, хоча "зайці" себе такими не вважають і то є найгірше й огидніше. Це найхарактерніший приклад девальвації совісті.
Корупцію породжує не тільки той, хто бере хабара, але і той, хто його пропонує і дає. Саме друге живить перше, а не навпаки. Важить не так "не бери", як особисте - "не давай!" 
Не можна допускати, щоб люди порядні і непорядні співіснували разом, а як сказано в Писанні "маємо відділити овець від козлищ" і най останні живуть собі окремо своїм стадом "на зоні". Амінь.


2. Не можу без іронії слухати метафору: "Стадо левів на чолі з бараном загине, а стадо баранів на чолі з левом - переможе"
Воістину треба бути повним бараном, щоб бігти за левом, як і леви ними не є, якщо біжать за бараном не як за здобиччю, а своїм провідником.
Доречно зауважити, що кажуть про таке люди, які вважають себе левами, а насправді є абсолютними баранами, бо ж не розуміють реального змісту того, про що вони говорять.



Новий український правопис

В новинах розкручують новину про проект нового українського правопису. І що ж нового нам пропонують?

Тепер слова можуть починатися на літеру «И». Особливо це стосуватиметься інозмних імен. Наприклад: Кім Чен Ин, икавка, индик. В словах грецького походження замість «ф» треба буде вживати «т»: катедра - кафедра, міт - міф, Атіни - Афіни, етер - ефір. Слова «проект», «проекція» треба буде писати «проєкт», «проєкція».

Мотивують це поверненням до харківського правопису до 1929го року. Нехай радянський правопис і нав'язаний, однак до нього вже звикли. Та й відмінності від української і російської не лише в правописі чи звучанні. Але чому не перейти на закарпатьський або поліський діалект? Хому саме харківський? І якщо йти далі, то краще повернутися до давньослав'янської. Хоча б тому, що вона бличже до часів Київської Русі.

Одним словом, занадто радикальні зміни.

Знову захотілось

Пригадався "бородатий" анекдот:
"— Знову хочу в Париж...
— А ти там що, вже був?
— Ні. Просто знову захотілось."

Знову захотілось з'їздити в Чорнобильску зону. Причому так захотілося, що прийшло натхнення написати текст. Жаль буде, якщо непогана підводка до репортажу пропаде.
Це добре, що не надумав написати текст до одне закордонне місто. У Туреччину. Але туди то точно не буде змоги поїхати ні в цьому, ні в наступному році.

Хоча сам факт бажання — це вже добре. Погано, коли взагалі нісчого не хочеться. Як мінімум, це стимул не просто мріяти, а шукати шляхи до їх втілення. Однак, якщо закордоння вимагає офійійної роботи і закордонного паспорту, то радіоактивна Київщина ближче і рідніше:) Хоча туди збираюся вже не один рік.

А вам куди хочеться?

Чомусь сподобалось )

        Без сверхзадачи человеческое существование лишено смысла. Животные рождаются, дают жизнь новым поколениям, потом функция размножения угасает, и наступает смерть. А мы — мы не умираем, пока у нас есть цель — дождаться внуков и правнуков, написать книгу, увидеть мир, заглянуть в Зазеркалье… Старости не существует, и ничего не заканчивается, пока вы сами этого не захотите.

        Мы смотрим старые фотографии в старом альбоме. Годы уносят все внешнее, и с возрастом душа человеческая постепенно освобождается от покровов и предстает в своем первозданном виде. Уже нет нужды нравиться, играть в какие-то игры. Можно быть самой собой, говорить что думаешь и как чувствуешь. Наконец понимаешь, что счастье — это то, чем можно прямо сегодня и сейчас поделиться с другими, нечто крошечное, хрупкое и ужасно важное. Отрез самой лучшей шерсти для дорогой подруги. Теплый автограф на подаренной книге. Или десять самых вкусных пирожных из французской кондитерской.

       Мы бьемся с жизнью, думаем: вот получим премию, купим квартиру, машину, завоюем должность — то-то будем довольны! А запомнится навеки другое — как молодой и красивый папа играет на рояле старинный вальс «Осенний сон», а ты — кружишься, кружишься под музыку, словно лист на ветру… (Н.Бехтерева)






Альтернативна схема метро на Троєщину

Стільки варіантів трасування майбутньої Подільсько-Воскресенської лінії метро вже пропонували і обговорювали, що вирішив продумати і свій варіант. Перевага моєї ідеї — не треба псувати і переробляти лінію швидкісного трамваю, і не треба розкопувати проспект Маяковського. Пропоную прокласти метро по околиці Троєщини, під вулицею Електротехнічною.

В чому переваги такої траси? 1) Тунелі пройдуть під дорогами, пустирями і промзоною (вписати метро неглибокого залягання під існуючою забудовою нереально). 2) В майбутньому пустир між промозоною ТЕЦ-6, монетним двором Нацбанку і вул. Закревського рано чи пізно забудують, тому біля станцій метро з'явиться пасажиропотік. 3) Охоплення пересадок на транспортні потоки ("Троєщина" — ринок "Троєщина", транспорт в бік масиву Троєщина і станції метро "Чернігівська"; "Радунська" — пересадка на тролейбуси вглиб масиву Троєщина і в бік Почайни (Петрівки); "Троєщина-2" — пересадка на швидкісний трамвай-2 і залізничну платформу "Троєщина-2").


Не там зраду шукаєте

Допис про один російський сайт з купою сервісів, яким користувалось чимало співвітчизників, викликало обурення у читачів. Тож треба роз'яснити де треба шукати "зраду". Сподіваюся на аргументовані коментарі.

Здається, на цю тему я вже писав. Але якщо читачі не розуміють, повторю ще.
[ Читати далі ]

Як так може бути?

Пишався, що можна дивитись заблоковані сервіси Яндекса (карти, екс фотки, пошту). І от уже всьо. Дивно, що напередодні під вікнами бачив фургончик провайдера. Напевно, просто співпадіння. Але мова не про те. Якимось чином у деяких блогерів показуються фотки з Яндекса. Причому обходять блокування і мобільного оператора, і провайдера. А моїх фоток без проксі чи VPN не видно. Як так може бути?

У мене є декілька версій.
1. Знімки можуть бути розміщені на різних серверах.
2. Залежить від типу посилання: статична картинка або клікабельна картинка.
3. Репост з ЯндексДзену. Тому там інший код на знімки.



От і запитання: як у інших виходить обходити блокування?

П'ятниця, ще й 13те

А сьогодні п'ятниця. Ще й 13те. Надодачу — повнолуння (чи це вже я сам вигадав). На підробітку вже четвертий день тиша. Скільки ж це співробітниці дають роботи. що не встигає впоратись? Нехай наймають додаткових працівників.

Подзвонив по цікавій вакансії — с***ко, дуже далеко. До речі, не вперше натрапляю на підходящі вакансії в тому районі — хоч переїжджай.
А так, не менше 2х годин туди + стільки ж назад. І більше тисячі на проїзд. Сказали при запропонованій зарплаті навряд чи вас це влаштує. Особливо, враховуючи завтрашнє подорожчання "Все по 8" — метро, трамвай, тролейбус, автобус, фунікулер.

Подорожчання транспорту можна винести в окрему новину. Транспортники чомусь забули, що основні користувачі комунального транспорту якраз небагаті люди: пільговики, пенсіонери, кур'єри, робітники, студенти. Сумніваюся, що їхній бюджет зростає.

Нова Вінда запарила оновленнями і перезавантаженнями. Ще й настійливо просить зареєструватись. Треба подружку розкручувати на дистрибутив Linux Mint.

Вибори наближаються

Про політику пишу дуже рідко. Але тут не втримався. Вибори наближаються. Це помітно не лише по телевізійній рекламі, а й по листівкам. Якщо політики вищого ранку засипають гаслами і обіцянками, то чиновники понижче вихваляються здобутками. Ось, наприклад, депутат районної ради прозвітував про здобутки в благоустрої і ремонті міста. Причому приписав собі все гарне, що змінило місто: нові дитячі майданчики, спортивний майданчик, ремонт навчальних закладів, мощення тротуарів плиткою, асфальтування вулиць і ще багато чого.

Але якщо стільки всього зробив депутат районної ради, то що повинен був зробити мер міста? Після того, як депутат перерахував всі покращення в місті, чим тепер вихвалятись меру? rofl

Залишив би якісь перемоги іншим чиновникам. Буде смішно, якщо різні можновладці різного рівня будуть вихвалятися одним і тим же.

Як думаєте, які заслуги припише собі мер?
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
21
предыдущая
следующая