хочу сюда!
 

Анна

41 год, дева, познакомится с парнем в возрасте 35-52 лет

Заметки с меткой «життя»

Коли вам платять за переїзд


5 тис доларів ви отримуєте на покупку або будівництво будинку в будь-якому місці на території Балтімора. Або ж 10 тис доларів - за покупку і реставрацію старого будинку, в якому будете жити.



10 тис доларів -  безпроцентну позику на покупку будинку в Нью-Хейвені ви  отримаєте, а якщо проживете в цьому будинку 5 років, можете  гроші не повертати . 30 тис. доларів  отримаєте на облаштування будинку енерго-зберігаючими функціями, а через десять років життя в цьому ж будинку,  залиште гроші собі.



20 тис доларів - отримають фахівці, які  прожили і пропрацювали в провінції Саскачеван, Канада більше 7 років. Урядова програма розрахована на молодь, яка здобула освіту, але ще не придумала, куди б себе задіяти.



Понгу - одне з найстаріших сіл Іспанії. Воно знаходиться на території заповідної зони.  Місцева влада пропонує 3 тис. Євро молодятам за переїзд на ПМЖ в Понга, і ще стільки ж ви отримаєте, народивши тут дитину.



Історія з Утрехтом - це голландський соціальний експеримент.  Всім жителям  міста  виплачують по 1 тис. Євро. Поки експеримент не закінчений, є можливість скористатися нагодою!



Всього один рік потрібно перетерпіти в холодній атмосфері Аляски кваліфікованим фахівцям, щоб отримувати від уряду перманентні виплати . Але якщо Ви любите зиму і неквапливий темп життя, то можна вважати, що цей варіант для вас ідеальний.



Абсолютно неймовірно, але в одному з найкрасивіших місць на планеті не вистачає робочих рук  і  влада пропонує випускникам вузів після закінчення університету мінімум два роки проживати і працювати на території парку за що можна отримати винагороду в розмірі 7 тис доларів.

Основна задача...

Час якось так проноситься швидко ... Повз і галопом. Уже полуниця відійшла. Раніше я цього не помічав - робота, весь час робота ... А навіщо? Зараз дивлюся на пташок - трудяться постійно ... Аби їжу знайти собі і пташенятам ...  І не потрібно їм ні вищу освіту, ні соціальний статус ... А людям, бачите, ТРЕБА. Хоча ціна всього цього - нуль. Мета життя в тому, щоб продовжити рід. А все супутнє - порох від руху ...

Хто сміється, тому не минеться

Багато-багато років тому, коли моя донька була ученицею другого класу, їй задали домашнє завдання  скласти невеличку розповідь за картинками. Вона розгорнула  читанку тицьнула пальцем на чотири картинки та з благаючим поглядом попросила допомогти в цій не легкій для неї справі. На картинках було зображено зимовий день  та двох хлопчаків: перший хлопчина тягнув за собою по  дорозі санки, послизнувся тай гепнувся, другий йому не допоміг, а стоячі поряд реготав. Потім ситуація змінилася: перший підвівся та й пішов, а той що сміявся сам добряче гепнувся. Під картинками напис «Хто сміється, тому не минеться.»

Роздивившись картинки,  почухавши потилицю, мої мізки заскрипіли у важкому творчому пошуку…

Для мене це була нова справа, без досвіду… шкільні роки розчинились десь у минулому, та й шкільну літературу я не читав, твори списував-комбінував, щоправда один я все ж таки написав прочитавши книгу «Как закаялась сталь». Ось мої мізки  і «закалілісь»…

Сюжет був простенький, але нудненький, щось не писалось, тоді я почав гратись та замінив героїв хлопчаків на  бабусю та її внучка. Ось що з цього вийшло:

 

 

ХТО СМІЄТЬСЯ, ТОМУ НЕ МИНЕТЬСЯ

 

Любі діточки, я вам розповім повчальну історію про стареньку бабусю Дусю та її невихованого онука Василька. Отже сідайте зручненько і слухайте тихенько.        

Одного зимового дня бабуся Дуся та Василько почовгали по слизькій дорозі. Раптом... бабуся послизнулася, і у вухах Василька просвистів вітер, то бабусині ноги на реактивній швидкості піднялися вище голови, а її дупа глухим ударом притулилася до землі. Від раптового струсу бабусина титанова ще зовсім новесенька вставна щелепа вискочила і… два рази підскочила, та винувато завмерла на мерзлій землі.

Кінський регіт маленького Василька розітнув зимову тишу мов блискавка розітнула небо в "горобину ніч". Його курточка не витримала конвульсій молодого тіла і розійшлася по швах... відразу в трьох місцях. Від сміху маленькі щелепи хлопчика не могли зібратися до купи, а верхня губа тріснула оголив його молочні зуби. Сечовий міхур Василька не витримав  величезного тиску, і-і-і  лопнув. Бризки сечовини заляпали старенькі окуляри бабусі Дусі.

Бабуся на осліп намацавши свою вставну щелепу, спритно "підірвалася" із тротуару. Їй то що, що з нею станеться, вона вже не перший раз в цьому році падала до долу, а тверді мозолі на її дупі завжди пом’якшували удари.

Ось і все мої любі дітки. Я лишень можу додати, як ви вже розумієте, потерпілим залишився в цій історії маленький не вихований Василько. І як говорить народне прислів'я "Хто сміється, тому не минеться."

 

***

Поки я виписував цю розповідь ми з донечкою  від сміху ледь не надірвали животи, домашнє завдання стало гарною розвагою. Звісно після цього творчого розігріву, ми з донею все ж таки написали оповідання в шкільному форматі.  Вчителька отримала  на перевірку домашню роботу в зошиті від своєї учениці і на папірці від її татка. Так я пішов у школу по другому колу і під моєю роботою красувався надпис  «відмінно» з підписом вчительки.

                                                                                 

 

20 цитат від фрейда

Стовідсотково погоджуюсь з дідом Зігмундом, ні одній цитаті не можу заперечити.


  • Чим бездоганна людина зовні, тим більше демонів у нього всередині...
  • Ми вибираємо не випадково один одного... Ми зустрічаємо тільки тих, хто вже існує в нашій підсвідомості.
  • До нещастя, пригнічені емоції не вмирають. Їх змусили замовкнути. І вони зсередини продовжують впливати на людину.
  • Завдання зробити людину щасливою не входило в план створення світу.
  • Ми входимо у світ самотніми та самотніми залишаємо його.
  • Люблячий багатьох – знає жінок, люблячий одну – пізнає любов.
  • Ти не перестаєш шукати сили і впевненість зовні, а слід шукати у собі. Вони там завжди були.
  • Більшість людей насправді не хочуть свободи, тому що вона передбачає відповідальність, а відповідальність більшість людей лякає.
  • Любов та робота — ось наріжні камені нашої людяності.
  • Заздрість руйнівна.
  • Ми не завжди вільні від помилок, з приводу яких сміємося над іншими.
  • Маси ніколи не знали спраги істини. Вони вимагають ілюзій, без яких вони не можуть жити.
  • Сексуальним відхиленням можна вважати тільки повна відсутність сексу, все інше — справа смаку.
  • Ніщо не обходиться в житті так дорого, як хвороба і — дурість.
  • Перша людина, яка кинула лайку замість каменя, була творцем цивілізації.
  • Першою ознакою дурості є повна відсутність сорому.
  • Сновидіння — це королівська дорога в несвідоме.
  • У кожної людини є бажання, які він не повідомляє іншим, і бажання, в яких він не зізнається навіть собі самому.
  • Людині властиво понад усе цінувати і бажати того, чого досягти не може.
  • Єдина людина, з яким ви повинні порівнювати себе — це ви в минулому. І єдина людина, краще якої ви повинні бути — це ви зараз.
  • Масштаб особистості визначається величиною проблеми, яка здатна вивести вас із себе.

Що сповнює нас радістю?

Вже кілька днів ходжу щасливою. Мені зробили неоціненний подарунок – подарували 2 фотографії, про існування яких я навіть не здогадувалася. Фото з далекого доінтернетного та домобільного періоду, де зображена я і дорогі мені люди. При чому подарували без показухи чи помпи, якось трохи по-буденному, мимохідь. Типу, “о, тут є пару фоток, на – подивися”.

Непростий тиждень, сповнений раптово ускладнених взаємодій і невизначеності у важливих для мене проектах, а тут ТАКИЙ подарунок!.. Ця подія сповнила мене глибокою радістю, піджививши Щось неймовірно важливе в мені.

Ми всі різні і у кожного з нас є свої унікальні способи для підживлення свого духу, сповнення радістю власного серця. Скільки людей, стільки й шляхів віднайти ту істинну глибинну радість, доторкнутися до струн власної душі. Нас може сповнити радістю та любов’ю миле душі заняття, якесь особливе проводження часу. Або спілкування із особливою для нас людиною, коли ми радіємо по-справжньому – від самого факту зустрічі, від самої можливості спілкуватися. А потім подумки знову повертаємося до цієї розмови…

Після подібного підживлення батарейок ми помічаємо, що обставини перестають на нас тиснути. Вони втрачають свою владу над нами, припиняють пригинати нас до землі. Наші потріпані крильця потроху розправляються, починають наливатися силами.

Ми стаємо здатними відчувати любов, відчуваємо вдячність Життю за несподівані подарунки та миттєвості щастя.

Що частіше підживлюється наш дух, тим сильніше виявляються в нас істинні цінності. З наших бажань зникають дріб’язкові речі, нав’язані рекламою та оточенням. Ми стаємо центрованими у своєму єстві, нас перестає кидати із сторони в сторону. Життя набуває якісно нового рівня, сповнюється новими значеннями та сенсом.

Ми перестаємо жити новинними та політичними телесеріалами, адже віднаходимо красу та глибину реального світу, який так довго лишався поза нашою увагою. Нам відкривається радість від спілкування із реальними живими людьми.

Ми починаємо знову помічати все навколо і тішитися цією неосяжною пишнотою та різномаїттям…

Гарного всім дня і побільше миттєвостей радості)

© Катерина Когут, 2017


Виходимо на новий рівень

Ми вже з вами знаємо, що життя дбає про наше зростання. Саме тому і полюбляє час від часу поставити нас в цікаву позу, загнати до тупика. В ситуацію, де не діятимуть звичні рецепти, для проходження якої нам доведеться віднайти в собі і світі щось абсолютно нове.

Коли щоденне життя перетворюється на рутину, нас обсідають сумнівні друзяки – нудьга, ілюзія, що вже все знаєш про цей світ, тощо. Нашу волю зв’язують лінощі, сумніви, різноманітні побоювання. Ми починаємо імітувати діяльність, з життя зникає радість та задоволення. Найгірше, що в такому випадкові ми втрачаємо інтерес і перестаємо ШУКАТИ.

Та такий розвиток сценарію не входить до планів Сили, що Дарувала нам Життя. Тому Вона виходить на сцену, коли ми тривалий час сидимо без руху, прирісши до дивану “п’ятою точкою”, справжнім призначенням якої є пошук пригод. І все починає летіти шкереберть.

Ми різко перестаємо нудьгувати і благаємо повернути все як було, обіцяючи, що будемо з цього щасливими. Але Сила Життя невблаганна. Вона вже в курсі, що нашим з вами обіцянкам немає віри, тому продовжує гнути своє. І що скоріше ми зрозуміємо, що назад вороття немає і приймемо новий виклик, тим швидше вирулимо із ситуації. Та до нас з вами рідко доходить одразу. Ми внутрішньо впираємося, канючимо, дригаємо ногами, продовжуючи робити те, до чого звикли. А воно не працює. Ми здатні демонструвати нечувану затятість та міднолобість, раз по раз відтворюючи старі способи дії та реагування. Та Сила Життя лише любляче всміхається, поглядаючи на марність наших зусиль перебороти її.

І в один момент настає прозріння. Самостійно чи із сторонньою допомогою ми раптом усвідомлюємо, що доведеться спробувати щось нове. Ми вже не настільки наївні, аби продовжувати робити те саме і сподіватися на інший результат.
Поступово для нас стає очевидним, що проблему не розв’язати старими способами і для її вирішення доведеться піднятися на новий рівень. Раптом БАЦ! – і ми як справжні герої американських блокбастерів відкриваємо у собі власну СУПЕРЗДАТНІСТЬ, про існування якої навіть не здогадувалися.

Гарного всім дня і нових відкриттів, любі супергерої)

© Катерина Когут, 2017

https://behappy.pp.ua/vihodimo-na-noviy-riven/


І молода впевнена, що з нею такого не відбудеться)

Світлина від Oliy Oliy.

5%, 3 голоса

82%, 50 голосов

3%, 2 голоса

7%, 4 голоса

2%, 1 голос

2%, 1 голос
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Здали...

Ася Резницкая
1 год ·
Ааааааааа!!!!

«Навещал ребёнка в лагере, гуляли по территории, нашли телефон. Лежит себе на тропинке, тёплый ещё, наверняка только что выпал из кармана какого нибудь оболтуса. Сперва хотели отнести на охрану, но по дороге решили, что можем и сами позвонить по какому нибудь номеру, выяснить имя владельца, и вернуть ему телефон. Так даже приятнее.

В телефонной книге было только два контакта. "Мама" и "Папа". Секунду помешкав, я нажал "Папу".

- Привет, сынок! - раздался в трубке густой приятный баритон.

- Простите, это не сынок. - сказал я. - Мы нашли телефон, хотим вернуть владельцу. Это телефон вашего сына?

- Да, сына. - немного растерянно ответил собеседник на том конце. - А как он у вас оказался?

- Говорю же - нашли. Гуляли, смотрим телефон лежит. Наверное из кармана выпал. Он у вас в каком отряде?

- Кто?

Баритон откровенно тупил. "Надо было мамаше звонить" - подумал я. С другой стороны, мне легко было понять растерянность отца, когда с номера ребёнка звонит какой-то непонятный мужик. Поэтому я терпеливо повторил.

- Сын ваш. В каком он отряде, вы знаете?

- Он ни в каком не в отряде.

- Он что, вожатый?

- Какой вожатый?! Вы где вообще этот телефон нашли?

- Тут, на территории.

- На какой территории?!

- На территории лагеря.

- Какого лагеря? Это что, розыгрыш?

- Знаете, мне не до розыгрышей. Я приехал в лагерь навестить своего ребёнка, мы нашли телефон. Лагерь "Дружба". Вы что, не знаете, где ваш ребёнок находится?

- Я отлично знаю, где находится мой ребёнок! Ни к какому лагерю это отношения не имеет. Вы или издеваетесь, или тут какая-то ошибка!

- А это мы сейчас легко выясним. - сказал я.

Мы как раз подходили к домику охраны.

- Назовите фамилию ребёнка и возраст. - попросил я баритона.

И пока один из охранников шуршал листами со списками детей, мой собеседник сопел в трубку, переваривая происходящее. Я специально держал телефон поближе к охраннику, что бы баритон мог слышать ответ из первых уст.

- Есть такой! - наконец сказал охранник, повторив фамилию и имя ребёнка. - Шестой отряд. Корпус три.

- Слышали? - спросил я в трубку. - Сейчас мы отнесём ребёнку телефон, и вы уж там дальше сами разбирайтесь, ваш это ребёнок, или не ваш.

- Хорошо. - ответил собеседник изрядно подсевшим голосом. - Спасибо. А где вы говорите этот лагерь находится?

- В Костино. Это по Ярославке.

- Блять! - неожиданно выругался баритон.

- Что? - спросил я. - Что-то не так?

- Да нет, всё так. Извините. - сказал баритон.

И секунду помолчав, вдруг зло процедил сквозь зубы:

- Всё так! Просто интересно, если ребёнок в лагере, то с кем эта сссука в Египет улетела?!»
(с)

Ваше життя

Життя – це найдорожче, що є у людини. Тому що воно дається нам лише раз. Але зате, життя дає нам мільйони чудових шансів та можливостей. І тому, прожити його треба так, щоб не було боляче за безцільно прожиті роки. Бо, знаєте, як буває - прокидаєшся через 30 років і бачиш: що ти спиш не на тому ліжку, поруч з тобою відпочиває не та людина, з якою ти мріяв прожити своє життя, ти працюєш на роботі, яку ненавидиш і тебе оточують люди, з якими тобі нецікаво.

 А все чому? Тому що ми боїмося! Боїмося, що подумають та скажуть про нас інші. Але це смішно! Тому що думки оточуючих змінюються щодня. Тому всякий раз, коли ти стоїш перед вибором, будь уважним: не вибирай те, що зручно, комфортно і визнано суспільством. Вибирай те, що знаходить відгук у твоєму серці. Вибирай те, що ти хотів би зробити, незважаючи ні на які наслідки. Тому що краще зробити і шкодувати, чим шкодувати, не зробивши. Робіть це зараз. Нічого не відкладайте на завтра. «Завтра» - це вбивця мрій. «Завтра» може і не настати…Робіть так, наче це сон. Дійте сміливо, не шукайте виправдань і ніколи не відмовляйтесь від того, що змушує вас посміхатись. Бо, нажаль, людина надто пізно усвідомлює, які хвилини в її житті були найщасливішим.

Тому хочу вам сказати, що усі ВИ вправі летіти, куди хочете, і бути такими, якими ви створені. Це життя – ВАШЕ!



Життя продовжується

Життя продовжується. Що б там не сталося, які б проблеми не були, як би погано вам не було. Вся краса життя в тому, що воно ніколи не зупиниться, не візьме тайм-аут, не сповільнить час..І як би не розривалась душа на шматочки, і як би не хотілось поставити велику крапку, всеодно доведеться вставати вранці, спішити, жити далі. А попереду – нові зустрічі, нові почуття, нові сподівання, стосунки, бажання, люди..А попереду ще ціле життя... 


Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
71
предыдущая
следующая