Дегустація вермішелей швидкого приготування "Garnenka"

Ох і багато вермішелей і локшин швидкого приготування я перепробував за крайні 3 роки! Це вже буде аж 12-а дегустація! За таке шлунок і підшлункова не подякують... Однак, як тільки на ринку з'являються новинки, виникає непереборне бажання продегустувати їх. Так вийшло і цьогоріч: два тижні тому вперше скуштував вермішелі "Chibi" від нового виробника — ПП "Віліс", а сьогодні буду їсти і робити огляд на ще одні вермішелі цієї ж фірми — "Garnenka". 

Асортимент представлений чотирма різновидами (що небагато, але так менше фоткати і фільмувати, та й все одно це достатня кількість для огляду). Смаки класичні, як і дизайн. Щодо поширеності, в мережах супермаркетів не бачив у продажу. Хоча не виключаю, що ці вермішелі можна зустріти у західних областях, в місцевих магазинах. Втім, вони доступні в інтернет-магазинах і маркетплейсах. Причому не лише оптом, а й у роздріб. Тому при бажанні їх цілком реально придбати.

1. У цій дегустації — вітчизняні вермішелі швидкого приготування "Garnenka" чотирьох видів: зі смаком курки, зі смаком гострої курки, зі смаком грибів, зі смаком сиру та зелені. Вага пачок стандартна — 60 г. Вартість становить від 8 до 11 грн. (я, звісно, купив там, де дорожче).

За очікуваннями, це має бути звичайна вермішель. З імітованими смаками та ароматами (оскільки зазначено, що "зі смаком"). Проте, з соняшниковою олією. Тож цікаво, наскільки вермішель з назвою "Гарненька" буде гарненькою?
[ Читати більше (+36 фото +відео)... ]

Камери-муляжі на смартфонах

Допис з розряду "а поговорити". Можливо, скажете: "Знайшов про що думати?!" Однак є одна річ, яка обурює.

Помітив дивну тенденцію, якої не було раніше — виробники смартфонів взяли моду робити фейкові камери на смартфонах. Їх ще називають "затичками". Але якщо спочатку це стосувалось лише апаратів початкового рівня і писали, що то якісь 0,002 МПікс, то тепер муляжі додаткових камер можна зустріти навіть на середньобюджетних моделях (Realme 11 Pro — 2 камери + обманка; Realme 12 — 3 камери + обманка). Не кажучи, про низькобюджетні (Infinix Hot 40 — 2 камери + обманка). Причому, вже не пишуть про 0,002 МПікс.

Навіщо так робити? Якщо на задній панелі є лише 2 камери, то який сенс робити блок під 3 камери?! Або якщо немає 4 камери, поставте їх не по кутам, а трикутником. Що заважає показати реальну кількість камер, а не робити муляжі?! Я, звичайно, здогадуюсь для чого це робиться. Напевно для того, щоб смартфон здавася преміальнішим, ніж він є насправді. Однак таке ставлення до покупців схоже на шахрайство, адже виробник показує, що додаткова камера є, а її нема. Тим паче, раніше якось робили середньобюджетні смартфони з 4 камерами. Так, від такої кількості толку було небагато, але хоча б не обдурювали покупців. Якщо в блоці камер 4 об'єктиви, значить камер теж має бути 4. Не робіть величезні блоки для камер, якщо нічим їх заповнити. Або якщо вже захотіли для краси, то невже не можна впихнути якісь 2 МПікс, аби було?!

2-га річниця війни

2 роки тому розпочалась повноцінна російсько-українська війна. Хоча і до того навряд чи був мирний час, адже русня почала загарбувати нові й нові території, розширюючи зону окупації. Захоплених Криму, частини Донецької та Луганської областей їм виявилось мало — бачте, Крим не мав сухопутного поєднання з тероросією, а Донбабве і Лугандонія окупована не в межах радянських кордонів областей. Втім, русні не потрібні деякі області — їм потрібна вся Україна. Але здавалось, що "переварювати" "маладі псевдорєспублікі Даунбасу" будуть довго і лаптям буде достатньо, що країну із замороженим військовим конфліктом не візьмуть ні в ЄС, ні в НАТО. Однак рашисти, напевно, захотіли піти "ва-банк" і взяти всю країну. Інша річ, що повномасштабна війна в Європі видавалась чимось фантастичним. Але імперська дурість не знає меж. До того ж, війна — чудовий спосіб відволікти від внутрішніх економічних і політичних проблем.

Дивно, що електорат Зелебородька, як і сам преЗЕдент, вважали повномасштабну війну неможливою. Але багатотисячне військо біля кордонів, начебто, для навчань, повинно було насторожити. Однак простіше було робити вигляд, що все добре. Ну шо ж, дочекались раптового наступу. Причому тероросія полізла з усіх напрямків — з півдня (Криму), зі сходу, та з півночі. Ледве не дійшли до Києва. Гупало щодня, а часто і вночі. До середини квітня 2022-го була жесть. Лише після того, як лаптів відігнали від столиці, стало спокійніше. До населених пунктів почали повертатись люди, зник дефіцит товарів і пального. Відчинялись заклади і установи.

Протягом двох минулих років обстановка змінювалась: від порожніх вулиць, до майже мирного життя (хі ба що стало менш людно), від порожніх полиць в магазинах до відновлення старих і появи нових вітчизняних продуктів і товарів.

Цікаво (хоч і страшно) спостерігати за інтенсивністю бойових дій. Якщо в перші дні війни пролітали літаки (не знаю, наші, чи ворожі), то потім літали хіба що дрони і ракети. На моє щастя я їх не бачив, лише чув. При цьому ворожа тактика змінюється. На початку це була тактична авіація, а після того, як вялікоімперські аероплани не залітали, розпочались масовані ракетні атаки. Причому зі збільшенням кількості ракет. Згодом до них додалися іранські беспілотники. Але оскільки й на них знайшли протидію, нальоти крилатих ракет і дронів стали чергувати, а потім комбінувати. За осінньо-зимовий сезон 2022-2023 лапті витратили майже всі запаси ракет і стали використовувати нові. Влітку 2023-го ракетні атаки поставили на паузу, але зрідка почали застосовувати балістику. А під час новорічних свят 2023/2024 одночасно запускали дрони, крилаті та балістичні ракети. Десь з осені минулого року нальоти беспілотників почастішали і збільшилась кількість запущених дронів. Тому призупинення ракетних атак компенсували майже щоденними атаками беспілотників. Звичайно, рашисти дочекались "отвєток": потопили крейсер "Мацква" і декілька фрегатів, "бавовна" на запоребриківських нафтобазах, нафтопереробних заводах і газових терміналах стали звичним явищем. Але до Лаптєстана все одно летить менше дронів, ніж до нас. Проте виснаження тероросії розпочате — і це тішить. Однак не варто впадати в ілюзії — запасів зброї і підприємств у них дофіга. Та й жити в лайні вони звикли. Тому довготривала війна хоч і виснажує, але вона виснажує обидві сторони. У виграші хіба шо Китай, який купляє задешево рабсіянські нафту і газ, та країни-"прокладки", типу Арабських Еміратів, Казахстану та Туреччини, які допомагають обходити західні санкції.

Що ще хочеться написати... Про зрадників і агентів Кремля, типу Обдристовича, Зєрмака та продажних "медведчуківських" журналюг. Корупція як була, так і лишилась. Тому, нажаль, поки не виведемо їх з влади, на перемогу можна не розраховувати. А ще чомусь вважають, що за відсутності сучасного озброєння можна утримувати фронт людьми. Хоча забувають, що чоловіків у нас набагато менше, ніж на рабсії. І найгірше, що ця війна може стати постійною. Причому ми можемо скінчитись раніше. Шкода, євіропейські партнери і ЗЕшобла цього не розуміє. А може, навпаки, розуміють і збираються відкупитись Україною, щоб русня не лізла у Східну Європу і країни Балтії.

Всупереч різних астрологам і тарологам, війна триває і буде тривати. Навіть я помилявся у своїх оцінках, бо вважав, що війна закінчиться за 10 років. Але зараз якраз 10-річчя російсько-української війни і закінчуватись вона не збирається. Напевно це надовго, напевно на роки.

Виграш!

В розіграшах не беру участь, оскільки шансів виграти небагато, чи розігрують те, що нецікаво. Однак цього разу вирішив ризикнути і поєднати корисне з приємним (якщо пощастить) — за донат на дрони для ЗСУ була можливість виграти смачний приз. Ну, думаю, закину побільше (вхідна сума була невелика), а там буде, як буде. Взагалі ні на що не розраховував. Подумав, що здивуюсь, якщо виграю. Але неочікувано дізнався, що переміг.

Вермішелі швидкого приготування "Chibi"

Повертаюсь до формату фотозвітів, до оглядів їжі. Бо як би мені не хотілось, крім огляду дегустацій не можу нічого запропонувати. Тому, на разі, рубрика "смаколики" залишається основною. Благо, є ще що куштувати. Хоча здавалось, що після минулорічного марафону (5 дегустацій) нових вермішельок/локшин годі очікувати. Однак виявилось, що вони таки з'явились. Причому вітчизняні. Від нового виробника. Що цікаво, про нові вермішелі швидкого приготування дізнався випадково, купуючи сухпайки. На щастя, у продавця були аж дві нові марки. Ще й у повному асортименті. Тому вирішив купити і продегустувати.

1. На дегустації новинки — 4 різновиди вермішелей швидкого приготування "Chibi": зі смаком курки, з грибами, зі смаком яловичини та зі смаком креветок (що саме по собі рідкість). Причому, новий не тільки бренд, а й виробник. А дизайн пачки який! Няшний, мультяшний. Втім, вони, переважно, без натуральних складових (м'ясо, креветки), на ароматизаторах. Проте з соняшниковою, а не пальмовою олією!

Вага цих вермішельок стандартна — 60 г. Коштують по 13 грн. кожна. Це не найдешевша ціна, але й не найдорожча (правда, під час публікації поста знайшов дешевше: можна було придбати і за 9 грн.). Ну але скільки б вона не коштувала, вермішель виявилась смачною. Та й на що можна скаржитись, якщо доставка обійшлась безкоштовно? Так що приємного апетиту!

LUAZ City

Як не нити, якщо купа нездійсненних бажань і гештальтів + масштабне лікування зубів (що само по собі стрес і навантаження на гаманець) + проблеми? Хоча, якщо чесно, ниття й мені набридло. Тому запощу щось приємне (на мою думку). Звичайно, не з свого життя, але...

Отож, пропоную подивитись тест-драйв LUAZ City — українського електричного компактного пікапа з дворядною кабіною. Цю машину представили ще минулого року, але тоді проводили сертифікацію і модель була в єдиному екземплярі. А зараз, начебто, виготовили декілька штук.

Чим цікаве це авто написав на початку опису. По-перше, він вітчизняний (так, можна прискіпуватись, що кузов китайський і все інше теж, але передня панель і бампер української розробки, змінені; до того ж, варто враховувати, що у світі не існує 100% національних автомобілів — тому навіть якщо в автомобілі з вітчизняного лише складання чи декілька коплектуючих, його можна вважати українським, незалежно від % локалізації. Так що цей електрокар український. Дискутувати можна лише про відсоток локалізації.
В будь-якому разі, це більше, ніж зміна шильдиків.).
По-друге, це перший серійний український електромобіль.
По-третє, складання автомобілів у воюючій країні вже подвиг.
По-четверте, це не зовсім автомобіль — за правами це квадроцикл.
По-п'яте, попри свою назву, до Луцького автомобільного заводу (ЛуАЗ) не має жодного відношення. Це інший, хоч і співзвучний, бренд, який назвали в честь пошани вітчизняним позашляховикам. Хоча за стилістикою й справді нагадує "Волинянки".

Як не дивно, модифікація з дворядною кабіною від базової моделі з однорядною кабіною відрізняється задніми ліхтарями.

Правда, незрозуміло, чому назвали "City", якщо такі модифікації зазвичай називають прямолінійно — DC або Double Cab ("Подвійна кабіна" в дослівному перекладі).


Тест-драйв цікавий, але хотілося б побачити на огляді в Інфокарі. Як думаєте, Ярік затестить?

Хочу фотосейшн!!!

Тепер я розумію, що хочу на День народження! Нехай це і здається дивакуватим. Як мінімум, хочеться спробувати те, чого раніше собі не дозволяв — фотосесію. Тим паче, це бажання якраз чудово корелюється з прихильністю до нематеріальних подарунків (ще задовго до повномасштабного вторгнення вирішив, що найкращий подарунок — приємні емоції). Крім того, це може знадобитись для знайомств. та й, знаєте, десь чув, чи може сам вигадав, вислів: "Як можна подобатись комусь, якщо не подобаєшся собі?"

Не турбуйтесь, не ню. Просто хочу фотосет в декількох різних образах. А сам себе не сфоткаєш нормально. Тому потрібна людина з навичками візажу і фотозйомки. Звичайно за гроші (в розумних межах). Локація, напевно, зйомна хата. І стосовно безпеки не переживайте, по відношенню до добровільних справ я адекватний (думаю, що переживати буду якраз я). А, можливо, у когось був досвід замовлення фотографів (тому шо сумніваюсь, що хтось відгукнеться)?

І не треба писати: "От надивився блохерів", "Всьо, пропав хлопець". З вподобаннями це ніяк не пов'язане.

Чергова апатія і порожнеча

Не знаю, з чим це пов'язано, але з'явилась апатія і відчуття порожнечі. Хоча, в принципі, лютий й так вважаю найдепресивнішим місяцем року, оскільки це перехід від зими до весни, коли і снігу нема, і зелень теж відсутня. Але напевно це через складнощі з перевипуском картки, масштабний ремонт зубів, незрозумілий збій інтернету. Ну і додали нервувань непорозуміння і застій на роботі. А про страх через посилення мобілізації взагалі мовчу. Призначення нового головнокомандуючого ці страхи лише посилило. Плюс — щоденні нальоти безпілотників, які задовбали. Тому нічого не хочеться робити. Взявся за одне завдання, яке ніяк не можу доробити. А порожнеча через те, що лікування зубів і аврал на роботі тримали в тонусі, а скоро нічим буде зайнятись. Та й взагалі, замислювався над дозвіллям — так хочеться дещо (наприклад, відвідування деяких парків і виставки). Є взагалі божевільна ідея, але її буде важко реалізувати самостійно (розповідати не буду, бо захейтите, а допомагати все одно не будете).

Ось такі переживання.
Правда, цієї ночі, за довгий час, снився сон! Хоч щось приємне.

Масштабний ремонт зубів добігає до завершення

Аж не віриться, що добігає до завершення масштабний ремонт зубів, розпочатий ще наприкінці минулої осені. Це дійство настільки знакове, що вирішив написати і на Dreamwidth, хоча там текстові пости не вітаю.

Ремонт виявився цікавим, тому що за один період часу вирішив взятись аж за 6 зубів. Це багато. Причому з одним зубом провозилися довго (через організаційні питання), а інші зробили швидко. Виявилось, що окрім 2-х зубів, треба лікувати ще 4 (2 задавнені + 2 нововиявлені). Думав, що на це знадобиться багато часу, проте, ремонтували швидко: за один, максимум — в два прийоми. Найчастіше — за один раз видаляли нерв і пломбували. А без лікування каналів запломбували аж 2 зуби за один візит! Хоча раніше один прийом витрачався на закладання ліків, а другий — для пломбування каналів, на третій візит — основна  пломба. А тепер так швидко!

Звичайно, не завжди це безболісно і комфортно, але переважно ремонт виконувався без болю. Єдина незручність, те, що треба довго сидіти з відкритим ротом, особливо у важкодоступних місцях (я ціную те, що не примушують, але всидіти так важко). Нажаль, в процесі ремонту з трьох зубів видалили нерви (як дізнався на власному досвіді, депульповані канали ще не означають, що зуб не буде боліти). Але на якийсь час зуби ще поживуть. А найбільше тішить, що зберегли два претенденти на видалення. Найімовірніше, це і посприяло бажанню пролікувати всі зуби.

Зараз залишилось пролікувати (точніше, поремонтувати) ще один зуб — складний і важкодоступний. Якщо ставити міст, можливо, ремонт ще затягнеться на місяць (поки підготують вставку, поки обточать під яснами, поки знімуть зліпок, поки виготовлять коронки). Ймовірно, ще доведеться зробити обстеження декількох зубів, які, на мою думку, претенденти на видалення. Однак найбільшу частину робіт вже зробили.

Замислювався над імплантацією, однак за умов воєнного часу не впевнений, що варто розпочинати. Відсутність декількох зубів підряд планую компенсувати коронковим мостом, а що робити з одиночними відсутніми зубами не знаю. В усякому разі, про необхідність встановлення імплантів на даному етапі лікування не кажуть.

Дивуюсь, що захотів зробити санацію (лікування всіх проблемних зубів), а не лише "аварійний ремонт". Можливо, колись таке і було, але, в основному, займався ліквідацією гострого болю або якщо відвалювалась пломба чи обламувався зуб — а цього разу вирішив пролікувати всі зуби, які цього потребують. Правда, стоматологія — дорога медична послуга. Наприклад, один зуб зі складним і тривалим (не з моєї вини) лікуванням обійшовся майже в 9 тисяч гривень.

Не знаю, що мене змусило поремонтувати всі хворі зуби. Напевно, щоб мати можливість насолоджуватись дегустаціями (причина 1) — єдиним доступним зараз задоволенням; чи тому, що при загрозі війської служби ремонт зубів ввижається проблематичним (судячи за пацієнтами у військовій формі, у них немає часу на зуби, а який ремонт у військових частинах і на полігонах — та мабуть хріновий) (причина 2). Ну а може захотів позбутись додаткового джерела роздратування, щоб хоча б зуби не боліли на фоні постійних ракетно-дронових атак (причина 3). А ще є така гіпотеза, що на підсвідомому рівні захотілось зберегти свої зуби подовше (причина 4). Але це на мене зовсім не схоже, враховуючи схильність до інстинкту самознищення (просто за допомогою зубів нашкодити собі майже неможливо):) Хіба шо максималізм або альтер-его взяли гору.

Сподіваюсь, що після такого масштабного ремонту, зуби хоча б рік не потребуватимуть лікування.

Мережева карта або шнур?

Вчора вдень все було нормально, аж ні з того, ні з сього завис інтернет. Перезавантажив роутер — wi-fi працює, роздає сигнал. Смартфон бачить мережу. А на комп чомусь не йде. Поліз подивитись під блок — а порт мережевої карти знизу горить червоним, а зверху миготить помаранчевий світлодіод.

Погуглив, начебто це може через шнур. Але він новий. Пробував переставити в інші порти на роутері — без змін. Коротше, не знаю, що робити. Добре, що поки немає завдань по роботі... Також радує, що є ноут. Однак комп юзати зручніше.

Не виключаю, що могла гавкнутись мережева карта. Але не хочеться про це думати.
Отже, що робити?

Є варіант купити шнур-патчкорд (хоча малоймовірно, що проблема в ньому).
Другий варіант — одразу замовляти нову мережеву картку. Але перед тим хочу перевірити налаштування карти (диспетчер пристроїв і стан мережі), щоб пересвідчитись, що проблема в ній.

Картинка поцієнта.


"Веселіше" від того, що ця прблема додалась до ремонту зубів.
Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
8
195
попередня
наступна