Прикольний трек

Техно подобається все більше і більше. Щось у цьому є.


Блогерський ювілей

Сьогодні у мене блогерський ювілей! На іюашці я відносно недавно, а ось основному блогу на ЖЖ/Дрімі виповнилось 10 років.
За ці 10 років життя дуже змінилось: домашні улюбленці, коло спілкування, мова спілкування, обстановка в країні. Декілька разів замінював блог-платформи (спочатку переїхав з Я.ру від Яндекса на ЖЖ, а потім завів ще один блог на Дрімі). А часткових або повних переїздів на нові фотохостинги було аж три. Все це вимотує. Нажаль, підтримка блогів відбирає багато нервів, здоров'я і часу. Після нещодавнього переселення фоток (спочатку часткового, а згодом і повного) не хочеться писати звіти. А змінювати формат і переходити на текстові дописи теж немає бажання. До того ж, класичні блоги зараз в занепаді (не в останню чергу через ненадійність фотохостингів), тому їх не читають.
Звичайно, писати хочеться. Сподіваюсь, що нові фоторепортажі будуть. Але не в такому темпі, як раніше.

Тут теж буду писати. Хоча так само рідше, ніж раніше.

Навіщо нам російські псевдоліберали???

Навіщо нам російські псевдоліберали??? Навіщо давати прихисток Овсянніковій і Нєвзорову?! Вони просто чекатимуть слушного часу, щоб потім пропагувати русскій мір. Нагадаю, що багато російських диверсантів приїхали жити в Україну задовго до початку повномасштабного вторгнення. А у новинах зустрічав інфіормацію, що русня ховалася по лісам навколо Києва за декілька тижнів до початку так званої "спецоперації". У Кремлі бачать, що захопити Україну військовим способом не вдасться — от і присилають начебто "лібералів". А наївна ЗеКоманда вважає, що кремлівські пропагандисти прозріли.

До того ж, хитрі росіянці за допомогою міграції хочуть уникнути санкцій. Хоча дурні не лише у нашій владі, а й закордоном, які теж охоче приймають до себе колишніх пропагандонів.

Якби ж Овсяннікова і Невзоров були справжніми лібералами, то їх би давно посадили. Навіть той же Варламов, який на щастя, переїхав до Ізраїлю, а не в Україну, ліберал лише на словах.

Повернувся кіт-гуляка

Повернувся кіт-гуляка, який десь лазив по сусіднім дворам і казали, що бачили його навіть через дорогу(!). Вдома його не було, мабуть півтора місяця. А перед тим стільки ж часу десь вештався. Ми вже думали, що він до нас не повернеться. Попереднього разу "виловили" — батькам дали наводку, де новий район проживання Мурзіка. Але тоді він побув у нас буквально годину — і знову втік. А сьогодні, уявляєте, прийшов під наш будинок! Повернувся худий, брудний. Наївся і зараз відпочиває. Здається, згадав нас і наше помешкання. А кажуть, що у котів коротка пам'ять.

Віртуальні подорожі на... дабл-деккерах

Спочатку були віртуальні відеопоїздки по автобусним маршрутам Варшави. Потім — ГуглоПанорами. З початком пандемії ковіду19 і, відповідно, карантином, перейшов на залізничні подорожі з оглядом з кабінимшиніста. Крута штука, рекомендую! Але після початку активної фази російсько-української війни залізничні відео сховали. І ось, нещодавно, "підсів" на відео з лондонських дабл-деккерів (це британські двоповерхові автобуси). Це дуже цікаво з декількох причин: зйомка з другого поверху автобуса — тож краєвиди не такі, як зі звичайного автобуса; Лондон — своєрідне місто, що не схоже на східноєвропейські міста — з вузькими вулицями, малоповерховою забудовою, "міськими" та "сільськими" районами, центром та околицями; само собою — лівосторонній рух — це дуже незвично.

Для зацікавлення, наприклад, коротенький маршрут в середмісті.

Вчорашня гроза/Протерміновані продукти

Вчора вночі була сильна гроза. Гриміло так, що вікна здригались. Мама подумала, що знову русня намірилась захплювати Київ.

Вирішили перебрати тривожні валізи. Виявив багато протермінованих продуктів. І деякі мама знову запхала у сумки. Питаю: "Навіщо?!" Для кулінарії. Так навіщо тоді пхати у сумки, де їх шукати ніхто не буде? Незрозуміло.

То не мопєд, а ракета... А може і мопєд

"— Дідо, а нашо ти мопед дістав?
— То не мопед, то совєтська ядерна боєголовка "Орк-2"

" Трохи змахує на боєголовку, але у мене є чуйка, що то мопед "Карпати". rofl

Файна переозвучка!
Нажаль, орки і Путлєр не настільки бояться "біолабораторій", щоб застрелитись у бункері.


Коломийка

З першого прослуховування сподобалось. Хоча, зазвичай, полюбляю інші стилі. Але цей трек атмосферний.


"Синдром відкладеного життя"

Взагалі-то я зараз дуже зайнятий (вкотре трахаюсь з редагуванням блогу), але оскільки зайшов сюди, напишу допис про сьогоденність. Випадково почув про термін, яким описується стан, коли все відкладаєш на "потім". Як казав Подерв'янський: "Деякі речі існують поза нашим розумінням до того, як ми придумали їм назви". Так ось, "відкладання життя на потім" називається "синдромом відкладеного життя". Зараз все відкладається до закінчення війни. Однак є деякі нюанси: що вважати закіченням війни? А якщо війна триватиме не один рік? Прогнозували, що війна закінчиться до початку літа і шо, закінчилася? І жити якось треба, бо час все одно йде.

Знайомі відкладають все до закінчення війни. Навіть зустрітись, щоб просто прогулятись не вдається. Про вилазки взагалі не йде мова. Навіть не хочу думати, коли можна буде продовжити сталкерство. Але дещо все таки дозволити можна. Дивлюсь, що на Заході країни люди спокійно подорожують. Інша річ — фінанси. Однак то окрема тема.

Я теж люблю відклати на "потім". Часто казав собі: "З наступного понеділка буду робити зарядку", "Наступного місяця почну шукати знайомства", "Навесні/влітку/восени поїду подорожувати". Але продовжував жити очікуваннями. Тепер все відкладається до закінчення війни.

Звичайно, для відкладання є логічні причини. Однак розповідають, що потрібно жити "тут і зараз" і робити хоча б те, що можна здійснити за нинішніх обставин. Наприклад, я зумів протриматись без музики мабуть місяць. Те саме стосується прогулянок. По магазинам все одно потрібно ходити. Що ще... Не відмовляти собі у смачненькому. Хоча зрозуміло, що не все, що хочеться, можна робити.

В соцмережах зустрічав опитування про плани після закінчення війни. А у мене особливих планів і нема. Звичайно, на думці є декілька місць, які хотів відвідати після закінчення пандемії. Аля я їх не відкладав би, якби не необхідність редагувати блог.

А ви як, відкладаєте справи до закінчення війни?

Редагування блогу

Один з блогів перестав відкриватись через проксі або VPN, тому неможливо було подивитись старі дописи. Довелося перезаливати фотки зі старих постів на інший хостинг, а потім вручну редагувати пости. Це кропітка праця, яка втомлює. Через проблеми з фотохостингом багато блогерів закинули блогерство або перейшли на відеоролики. А я вирішив поборотись. Хоча не впевнений в надійності фотохостингу imgBB. Ось вчора випадково(!) помітив, що знімок, завантажений декілька днів тому, перестав показуватись. "Сервіс недоступний". Засмутило таке явище. В результаті був змушений завантажувати той знімок ще раз. Колись зникали фотки і на Яндексі, і на Flickr. Можливо, без цього ніяк? Але ще більше засмутило формулювання "довге (а у деяких випадках, назавжди) зберігання фоток". А скільки "довго"? Почав замислюватись над доцільністю подальшого перенесення старих знімків.
Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
8
170
попередня
наступна