хочу сюда!
 

Елена

51 год, лев, познакомится с парнем в возрасте 45-58 лет

Заметки с меткой «росія»

Для чого насправді потрібні путіну санкційні списки ...

Що до сенсаційного "санкційного кремлівського списку", та як відрізнити в ньому зерно від полови ?, адже в тому списку є різні люди, зокрема й ті, які досі успішно співпрацюють з московитами - олігархи, апологети русскава міра і московського патріархату, колишні регіонали.
Тоді просто беріть будь-якого фігуранта "російського санкційного списку" і подивіться, що саме той "враг маскви" говорив про ту москву років так 5 - 10 тому. 
Чи часом він не волав, що московити то :
- "наш братскій народ"
- "масква наш вєрний стратєгічєскій партньор"
- "славянскім братскім народам нада дружить"
- "не розпалюйте ворожнечю між народами"
- "не провокуйте нашого сусіда" ... 
Головне питання - а для чого взагалі на росії оголосили про той "санкційний список" ?
А мета, з якою оприлюдентй "список" не така очевидна, як здається на перший погляд. Тоді яка ?
Якби хтось ще вчора запитав Вас - "що об’єднує між собою багатьох фігурантів російського санкційного списку ?", то Ви б ніколи навіть не подумали та не відповіли, що вони є ворогами московії ...
Але от зараз, після появи такої фільчиної грамоти "мєдвєдєва-путіна", вже багато хто з населення України переконаний, що у тому "списку" всі дійсно справжні вороги кремля на Росії.
Ну а в самому кремлі путін вже потирає руки, тому що він вдало вкинув яблуко розбрату політикуму в Україні. Тепер справжні агенти кремля, які є в списку путіна, отримали собі індульгенцію і будуть всім казати, що вони офіційні вороги кремля, а реальних ворогів путіна будуть "тролити" через те, що їх не внесли у список ворогів. Все це звісно перетвориться в гризню, яка, за задумкою кремля, буде відволікати увагу Українського суспільства.
Це типова феесбешна операція з легендування своєї агентури в Українському політикумі - робиш перелік своїх агентів, називаєш їх ворогами московії, і для легітимізації "документу" чи "легенди" додаєш у перелік кількадесят справжніх ворогів кремля, щоб в Україні всі дійсно повірили.
Ось і буде Вам відповідь на питання щодо несподіваної появи санкційних кремлівських списків.
#росія #путин #враг #кремль 

В Швеції пропонують створити власну "комісію Мюллера"

В останні роки світові ЗМІ рясніють заголовками про зовнішнє втручання в електоральні процеси різних країн. І хоча держави прагнули вплинути на внутрішні процеси одна одної протягом всієї історії, саме зараз втручання у виборчі кампанії ззовні стало мало не головним інструментом у боротьбі за зони впливу та світове лідерство. Спроби вплинути на вибори робляться на всіх рівнях, починаючи з муніципального та закінчуючи обранням лідера країни, з використанням найрізноманітніших інструментів, від прихованої зовнішньополітичної підтримки за допомогою іноземних ЗМІ та дезінформаційних кампаній в Інтернеті до прихованого фінансування, кібератак, змов, тощо. Жертвами подібного втручання вже стали такі країни як США, Франція, Великобританія, Німеччина, Польща та інші.

Нещодавні парламентські вибори в Швеції також не стали винятком. Влада країни говорить про можливі спроби зовнішнього впливу на вибори в Риксдаг. Активне втручання ззовні призвело до сенсаційного успіху ультраправої партії "Шведські демократи", яка зміцнила свої позиції в парламенті, що радикально змінило розстановку політичних сил в Швеції та утруднило формування нового уряду. Таку думку висловив відомий шведський політик і дипломат Карл Більдт, який вважає, що вибори з такою кількістю порушень і такою нечесною грою не можуть бути визнані успішно проведеними...".

"Те, що Швеція стала ще однією жертвою зовнішнього впливу під час виборів, - незаперечний факт! Чи можна інакше пояснити такий приріст електорату партії Шведських демократів? Ні для кого не є секретом, з ким із давніх-давен співпрацюють ШД: із такими ж расистами і нацистами, як вони самі. Росіяни, знову наплювавши на всю світову громадськість, втручаються у внутрішні справи інших країн. Навіть для Сконе результати ШД занадто високі, бо в одній тільки комуні Шебу результат виявився вищим на 9,4%. Окессон і компанія зрадили свою країну, продались росіянам. Це не демократія. Вибори з такою кількістю порушень і з такою нечесною грою не можуть бути визнані успішно проведеними, риксдаг не зможе функціонувати ефективно в обставинах, які склалися. У громадськості падає рівень довіри до виборчої системи. Політики вже через місяць після виборів так і не змогли домовитися про коаліції, партії поспіхом пропонують одна одній співпрацювати, при цьому ніхто не э відкритим для діалогу. Складається таке враження, що ніхто в країні не розуміє, як буде функціонувати влада. Здається, в цьому безладі можна розібратися лише за допомогою створення комісії на кшталт комісії Мюллера в США. Бо порушення під час виборів вже зараз негативно впливають в обстановку в країні"

Крім того, політик закликав до створення спеціальної комісії щодо розслідування ймовірного втручання в шведські вибори і запропонував використати як зразок американську комісію Роберта Мюллера, яка займається вивчанням російського втручання в президентські вибори в США в 2016 році. Не можна не відзначити актуальність пропозиції Більдта. Дійсно, сьогодні майже жодні вибори не проходять без повідомлень про можливе іноземне втручання. Як справедливо підкреслив шведській політик, "у громадськості падає рівень довіри до виборчої системи". Багато хто вже не вірить в законність, справедливість і чистоту виборів. Мабуть, лише за допомогою створення спеціальних комісій на національному рівні чи якогось міжнародного органа, уповноваженого боротися з досі безкарними прагненнями деяких країн втрутитися в електоральні процеси інших держав, ми зможемо переломити цю тенденцію, яка стала справжньою чумою 21 століття.

Рефії загрожує розпад

Росії загрожує розпад: воюючи з Україною, Путін знищує російську державність
07 Жовтень 2018, 23:50

Мапа Росії
Мапа Росії

Влада Путіна над Росією починає дихати на ладан. І після того, як путінський режим впаде, неодмінно гостро постане питання про самовизначення і унезалежнення поневолених і колонізованих московцями автономних республік.

Мова йде про Чечню, Татарстан, Удмуртію, Башкортостан, Дагестан, Інгушетію, Кабардино-Балкарію, Калмикію, Мордовію, Саха-Якутію, Карачаєво-Черкесію, Туву, Хакасію, Адигею, Карелію, Алтай, Комі, Марі-Ел.

Розпад Російської Федерації може бути не дуже швидким, але системним і незворотнім.

Дехто з сусідніх країн спробує піти за прикладом Китаю і діяти повільно, беручи, нібито в довгострокову оренду і асимільовуючи колишні російські землі. А дехто раптом почне згадувати, кому раніше, років так 300 чи 200, належали ці території.

Втім, можливі й інші різноманітні варіанти. Серед яких, наприклад, що Татарстан, Мордовія, Удмуртія, Чувашія і Марі-Ел виберуть іншу стратегію виживання. І добровільно об’єднаються в територіальне утворення на зразок Булгарського союзу.

Тим більше, що усі ці республіки розташовані поруч одна з одною, і всі вони, в історичні часи Волзької Булгарії, входили до її складу.

Також цілком логічним та перспективним виглядало створення, крім Булгарського союзу, утворення Союзу монгольських держав, куди б могли увійти Алтай, Бурятія, Тува і Хаккасія, та Союзу держав Кавказу – Чечня, Дагестан, Інгушетія, Кабардино-Балкарія, Карачаєво-Черкесія. Зрозуміло, що у такому разі Північна Осетія приєднається до Грузії.

Нова карта постросійського простору відображатиме процеси його дезінтеграції

Звісно, що назви новостворених територіальних утворень цілком умовні, але вони відбивають протікання головних тенденцій відцентрових процесів у Російській Федерації.

Водночас при цьому не варто скидати з порядку денного й той факт, що територіально РФ давно поділена на вотчини нинішнього російського олігархату, який, по суті, і володіє всім у Російській Федерації.

Тому початковим сценарієм, враховуючи владу олігархів над Росією, може стати спочатку трансформація фіктивної Російської Федерації на реальну Російську Конфедерацію.

Оскільки бажання якнайшвидше відокремитися від інших стримуватиме і обмежуватиме підготовка до існування у відокремленому вигляді, з обірваними економічними зв'язками.

Мапа Росії
Мапа Росії

Необхідно враховувати, що, крім внутрішніх процесів дезінтеграції, на територіальну трансформацію Російської Федерації впливатимуть і бажання зовнішніх гравців.

Для яких існування агресивної і непрогнозованої Росії у теперішньому вигляді становить велику загрозу. Й вони робитимуть все від них залежне, щоб процес розпаду РФ надовго не затягувався.

На карті Росії, що розпалася, багато чого можна буде побачити цікавого, включно з втратою РФ колишньої Калінінградської області, котра знову може стати частиною Східної Пруссії і буде повернута до складу Німеччини.

Найнебезпечнішим є вивільнення назовні задавнених і заморожених міжетнічних конфліктів

До позитиву процесу розпаду Російської Федерації можна додати й те, що це різко зменшить корупцію і величезне розкрадання державних коштів на колишніх неосяжних просторах Росії.

Бо якщо ці простори будуть поділені на незалежні держави, то всередині цих держав казнокрадства стане значно менше, а контролю за розподілом і цільовим використанням коштів, відповідно, більше.

Швидким може стати і налагодження міжнародних зв’язків новоутворених держав, які почнуть орієнтуватися вже не на далеку Москву, а на сусідні до них країни.

Так Союз монгольських держав, Алтай, Бурятія, Тува і Хакасія, здатен попросити військову допомогу в Китаю чи Монголії, а ті можуть її і надати.

Варто розглянути різні версії початку розпаду Російської Федерації. Однією з найбільш реальних стануть міжетнічні конфлікти у поневоленому Росією Кавказі, на тлі наростання економічного колапсу в РФ.

У цьому випадку небезпечним є вивільнення назовні задавнених і заморожених міжетнічних конфліктів між кавказькими народами, що може стати причиною значного кровопролиття.

Не треба забувати, що усі ці чужі землі було силою приєднано до Росії, вбивствами й терором лідерів і вождів цих поневолених народів, або неправдивими обіцянками надати захист, які виявились чистим обманом.

Наразі все іде до того, що Кавказ зсередини і Китай ззовні підірвуть Росію. І цей момент невідворотно наближається.

Коли стане неможливим задовольняти все більше зростаючі апетити президента Чечні Рамзана Кадирова і його оточення, яке окупувало Москву.


Стратегічною помилкою Путіна стало використання газу і нафти не як товару, а як зброї для вилучення грошей і майна у Заходу та скуповування нестійкої частини його політичної еліти на кшталт Шредера.

Дещо вдалося, але крім футбольних клубів Захід нічим не поступився. Це породило злобу Росії, безсилу і виснажливу.

Російська Федерація знищить себе сама

Кремль вже почав втрачати холодний розрахунок, а діючи на міжнародній арені спорадично і емоційно, програє фактично на всіх напрямках. І злість путіністів, від нездатності що-небудь реально змінити на свою користь, тільки наростає.

Та гра у відновлену наддержаву, у перемогу в якій ніхто, крім самого Путіна не вірить, привела Росію до стану напіврозпаду, запустивши процеси майбутнього розвалу.

Плакат на акції протесту проти агресії Росії стосовно України. Вашингтон, 6 березня 2014 року
Плакат на акції протесту проти агресії Росії стосовно України. Вашингтон, 6 березня 2014 року

Прагнучи розвалити НАТО і спровокувати розпад Європейського союзу, кремлівці цим самим тільки прискорили процеси дезінтеграції російських територій, які тепер виглядають незворотніми.

Але якщо Путіну штучними методами вдалося певний час імітувати процес відновлення Радянського Союзу, то тепер можна сказати, що епоха СРСР закінчується по-справжньому.

При цьому потуги Російської Федерації вести боротьбу із Заходом та спроби прилучити інші держави до своєї антицивілізації дуже нагадують дії неслухняного хлопчика, який вирішив відморозити собі пальці на зло бабусі.

Розв’язавши виснажливу гібридну війну з Україною і Заходом, Росія досягає абсолютно протилежних цілей, ніж ті, які були заплановані Кремлем.

Намагаючись загарбати українські території і повністю ігноруючи китайську загрозу, путіністи знаходяться на шляху втрати земель на Далекому Сході і в Сибіру.

Оскільки, кинувши більшість ресурсів на зростання військової потуги і силових структур, Москва цим критично ослабила можливості свої економіки.

Ділянка китайсько-російського кордону
Ділянка китайсько-російського кордону

І ніхто їй не допоможе, коли Китай, дочекавшись свого часу, поставить вимогу надання статусу Китайської автономії територіям на сході Російської Федерації, які росіяни раніше дозволили засиляти китайським колоністам.

А якщо постпутінська влада спробує розірвати кабальні договори з Китаєм оренди на 49 років величезних територій Росії, то нові господарі закріплюватимуть їхній статус-кво силою.

Путін необачно вирішив зіграти партію у покер з історією. Не розуміючи того, що воюючи з Україною, Росія знищує свою державність. І коли так буде продовжуватись і далі, то Російська Федерація знищить себе сама.

Віктор Каспрук – незалежний політолог

https://www.radiosvoboda.org/a/29529255.html


Це контури розпаду РФ

Росія та решта. Якими можуть бути контури розпаду РФ
Невідворотний крах режиму Путіна здатний спровокувати розпад Росії. На відміну від унітарної України в РФ усі області та республіки формально є рівноправними суб’єктами федерації.
Матеріал друкованого видання
№ 27 (347) 
від 3 липня, 2014

 Конституційна заборона на їх відокремлення не матиме жодного значення, адже, наполягаючи на праві на самовизначення не лише автономної республіки, якою був Крим, а й таких звичайних регіонів України, як Севастополь, Донеччина і Луганщина, Москва створила прецедент для проголошення «народних республік» у межах будь-якої області чи їх груп уже на своїй території.

При цьому суперечності між різними частинами РФ, хоч і з різних причин, значно більші, ніж ті, які роздмухуються в компактній Україні. Росія 1990-х, до президентства Путіна, мала чіткі відцентрові тенденції як у національних республіках, так і в низці регіонів із російською етнічною більшістю. ВВП загнав ці процеси всередину, частково заморозив, використовуючи спецслужби та підсаджуючи бунтівні території на голку перерозподілених Москвою нафтогазових доходів, які забезпечують лише кілька з 83 регіонів. Іншим фактором утримання єдності країни стали експансіоністська зовнішня політика та імперсько-шовіністична ідеологія. Проте й імперські ілюзії приречені розбитися об сувору реальність об’єктивної обмеженості можливостей Росії в сучасному світі.

Читайте також: Похмурі перспективи російської міжнародної політики

Для України розпад Росії життєво необхідний, попри всі ризики від можливої хаотичності цього процесу. Ми не можемо почуватися в безпеці, маючи під боком у кілька разів більшу за низкою параметрів мілітаризовану імперію, у якій на офіційному рівні ведеться повномасштабна кампанія заперечення права на існування окремого українського народу та його держави. Тим більше що її керівництво публічно проголошує доктрину необмеженого втручання у внутрішні справи України лише на тій підставі, що в різних її регіонах проживає більша чи менша кількість людей, які використовують у побуті російську мову. У цих умовах національна безпека нашої країни безпосередньо залежить від припинення існування Росії в її нинішніх кордонах. Причому це має відбутися в такий спосіб, щоб на її теренах не залишилося жодного державного утворення з демографічним, економічним чи військовим потенціалом, який значно перевищував би український.

Саме з цієї причини Україна вже зараз має докладати всіх зусиль, щоб у міру своїх можливостей сприяти майбутньому розпаду Росії та впливати на його бажані контури. Так само необхідно переконувати європейців та американців у тому, що переваги від цього процесу для західного світу потенційно набагато більші, ніж можливі ризики через тимчасову дестабілізацію такої великої території з ядерною зброєю. Врешті, аналогічний досвід світ уже мав під час розпаду СРСР. У підсумку, як відомо, нічого страшного не сталося, натомість світ явно виграв: можна лише уявити собі, наскільки складнішою була б ситуація зараз, якби у 1999-му Владімір Путін прийшов до влади не в РФ у її нинішніх кордонах, а в СРСР у кордонах 1990 року.

Ключовий розлам

Підштовхнути сучасну Російську Федерацію до розпаду може лише кілька суб’єктів – потенційних осередків сепаратизму, для відокремлення яких уже зараз є достатньо етнічних та/або економічних передумов. Після їх виходу зі складу РФ подальше її існування як єдиної держави стане неможливим з об’єктивних причин.

Насамперед ідеться про сучасний Уральський федеральний округ, який чітко поділяється на два спеціалізованих регіони: Тюменську область із двома нафтогазовидобувними автономними округами (Ханти-Мансійський – Югра і Ямало-Ненецький) та металургійний Урал (Челябінська та Свердловська області), до яких прилягає Курганська, що спеціалізується на важкому машинобудуванні.

Велика Тюменська область (разом із автономними округами) є найбагатшим за природними ресурсами регіоном. Тут видобувається близько 2/3 усієї нафти та понад 90% природного газу РФ (Газпром, наприклад, без неї ніщо). Без її вуглеводнів решта Росії автоматично перетворилася б на великого імпортера природного газу та щонайменше не змогла б експортувати ані нафти, ані нафтопродуктів, але, найімовірніше, змушена була б і їх ввозити. Тим часом її населення на початок 2014 року становило лише 3,55 млн (власне автономних округів, де й видобуваються нафта та газ, – тільки 2,15 млн, зокрема Ханти-Мансійського автономного округу – Югри – 1,6 млн). Тобто цей край за співвідношенням населення та видобутку нафти нагадує Кувейт (2,7 млн осіб), але з тією різницею, що її видобуток на особу у Великій Тюменській області майже у 3,5 раза більший, а природного газу – взагалі у понад 150 разів. За видобутком вуглеводнів (газу та нафти разом) Тюменська область випереджає навіть Саудівську Аравію, хоч там мешкає понад 27 млн осіб.

Читайте також: Едіп Заліський. Епілог

Тим часом ренту з усіх цих багатств наразі привласнює Москва і спрямовує її на непотрібне місцевому населенню протистояння із зовнішнім світом та утримання депресивних регіонів РФ, зокрема фактично сплату данини північнокавказьким республікам. Відтак, хоч абсолютну більшість мешканців Великої Тюменської області й становлять етнічні росіяни, соціально-економічна мотивація цілком достатня для підтримки ними створення самостійної держави під назвою, скажімо, Югра. Її віддаленість від КНР мінімізує китайську загрозу, а інтегрованість із європейською економікою відкриває великі можливості для переходу під протекцію ЄС і НАТО, яка в найгіршому разі обходитиметься регіону все ж у десятки разів дешевше за дотування всієї Росії та дедалі більші запити на фінансування ВПК і зовнішньої експансії.

Друга частина Уральського федерального округу (Свердловська, Челябінська та Курганська області) також має давні традиції сепаратизму. Зокрема, були спроби створити Уральську та Південно-Уральську республіки у 1990-х. Вона органічно доповнюється приуральським Пермським краєм, разом із яким територія «Великого Уралу» (у складі чотирьох сучасних суб’єктів РФ) становить 517 тис км із населенням на початок 2014 року 11,3 млн осіб. Окрім експортоорієнтованої металургії такий регіон загалом може самостійно забезпечити свої потреби і в нафті, має зовнішній кордон із Казахстаном та географічне розташування між Європою та Азією, здатне перетворити потенційну Уральську республіку ще й на важливий транспортно-комунікаційний вузол.

Проте Югрою та Уралом справа не обмежується, адже на північний захід від них може постати держава Комі. Мотивація тут аналогічна до багатої вуглеводнями Югри: разом у Республіці Комі та сусідньому Ненецькому автономному окрузі (НАО; об’єднання з ним їй потрібне ще й для виходу до моря) на сьогодні видобувають близько 30 млн т нафти та 4 млрд м природного газу. Майже все чорне золото та частина блакитного палива можуть експортуватися, забезпечуючи за нинішніх цін близько $20 млрд валового доходу й щонайменше $10 млрд різних відрахувань до бюджету маленької за кількістю мешканців (915 тис. осіб на початок 2014-го) країни. Тож у постанні окремої держави цілком зацікавлене й місцеве російське населення, яке тут усе ще становить більше ніж 50%.

На південь від Комі дві тюркські мусульманські республіки: Татарстан і Башкортостан, які видобувають до 50 млн т нафти щороку. Її видобуток у першому становить близько 8,5 т на одного мешканця, у другому – близько 4 т, тоді як загалом для РФ цей показник наразі не перевищує 3,5 т. У випадку цих двох республік менша, ніж у Югри чи Комі, економічна мотивація сторицею компенсується традиціями сепаратизму та їх чужорідністю у складі Росії. У Татарстані частка титульного етносу вже перевищила 53%. Тюркське мусульманське населення Башкортостану, схоже, має суттєві проблеми з етнолінгвістичною ідентифікацією, що може створити передумови для об’єднання з Татарстаном в одну державу. Наприклад, за етнічним поділом переважають башкири (29%) і вже на другому місці перебувають татари (25%), за мовним – спершу татари (34%) і лише потім башкири (25,8%). Третина всіх башкирів послуговуються татарською мовою, а в столиці республіки татар удвічі більше, ніж башкирів.

Утім, можливе й самостійне існування двох держав після виходу зі складу РФ. Натомість актуальнішим питанням для них є доля прилеглої з півдня Оренбурзької області, яка відрізає Башкортостан і Татарстан від Казахстану, а отже, від альтернативних маршрутів експорту вуглеводнів задля уникнення монопольної залежності в цьому питанні від Москви. На Оренбуржчині все ще переважає російське населення, однак велика його частина, особливо в сільських районах, – тюркські мусульманські народи: татари, башкири та казахи. Тож у разі об’єднання Башкортостану й Татарстану в одну державу вони цілком могли б приєднати цю двомільйонну область або принаймні потрібну для коридору до Казахстану частину її районів із високою часткою тюркського населення.

Другий удар

Якщо поглянути на карту сучасної РФ, стає зрозуміло, що за умови виходу з її складу навіть Великої Тюменської області, Комі й Татарстану з Башкортостаном азійська та європейська частини Російської Федерації будуть розірвані надвоє. Тим часом уже є передумови для аналогічного розриву й самої азійської частини РФ.

На півночі Сибіру й Далекого Сходу вимальовується держава Саха (Якутія). Площа цієї республіки становить 3,08 млн км, а населення становить 954 тис. осіб. Частка якутів у ній уже сягнула 50%, але впродовж останніх двох десятиліть стрімко зростає (з 33,4% у 1989 році). Вона, як і прилеглі малозаселені райони так званої Крайньої Півночі, має величезні, як для такої кількості мешканців, поклади кольорових металів, каміння та інших корисних копалин, що є запорукою набагато вищих доходів, аніж у на решті території РФ. В умовах розпаду останньої Саха потенційно може інтегрувати до свого складу також сусідні рідко заселені переважно нечисленними аборигенами Півночі (чукчі, долгани, ненці, евенки, евени, коряки та ін.) Чукотський автономний округ, райони Красноярського, Хабаровського, Камчатського країв, а також Іркутської області. Це саме стосується й Магаданської області, яка має лише 160 тис. осіб населення (значна частина якого перебуває там тимчасово), однак відрізає Саху від Тихого океану. Обсяг означеного територіального прирощення – лише 4,07 млн км, однак на початок 2014 року там проживало ледь півмільйона мешканців, а росіяни та інші вихідці з Європи були сконцентровані лише в кількох великих та середніх містах, що є адміністративними центрами, а також у селищах довкола родовищ дорогоцінних металів чи каміння. Разом така Велика Якутія мала б 7,15 млн км площі (40% сучасної РФ) та 1,47 млн мешканців, близько третини яких уже зараз та до половини в перспективі 20 років становили б якути. Тим більше що в разі розпаду РФ велика частина росіян покинула б ці території, як це вже було в середньоазійських республіках СРСР після його розпаду.

На південь від Великої Якутії можуть виокремитися три національні республіки, корінні народи яких або вже становлять абсолютну більшість мешканців, або їхня частка має позитивну динаміку для досягнення відповідного результату в недалекому майбутньому. Це нинішні республіки Буряад-Орон (Бурятія), Тива та Алтай. Усі вони мають зовнішній кордон із Казахстаном або Монголією, а їхнє сукупне населення становить, як і у Великій Якутії, 1,5 млн осіб, хоча територія – 613 тис. км – набагато скромніша. Тива до 1944 року була окремою державою за межами СРСР. Частка тувинців перевищує 82%. У Буряад-Ороні частка бурятів хоча наразі й не перевищує 30%, проте динамічно збільшується за рахунок як вищого природного приросту, так і виїзду російського населення. У результаті з 1989-го по 2010-й питома вага титульної нації зросла на чверть (із 24% до 30%). Аналогічна ситуація в Республіці Алтай, де частка алтайців становить 36%, однак, як і в Бурятії, динамічно зростає (ще в 2002 році їх було лише 30,6%).

Відтак потенційна Велика Якутія та Бурятія відрізали б від решти РФ Забайкальський край та адміністративні одиниці Далекого Сходу (Камчатський і Хабаровський краї без районів, які можуть увійти до складу Великої Якутії, та Сахалінську, Амурську області, Приморський край і Єврейську АО). Відтак з’явилися б передумови й для їх оформлення в одне чи кілька державних утворень. На Далекому Сході уже зараз невдоволені управлінням Москви, а будучи ще й географічно відрізані від Європейської частини РФ хоч-не-хоч будуть змушені створити власну державу. Якщо вона буде одна, то її площа може сягнути 1,63 млн км, а населення (за даними на початок 2014 року) – 6,14 млн осіб. Переважна частина населення тут – нащадки переселенців із Росії та України (хоч офіційно частка українців мала). Проте останнім часом стрімко зростає частка переселенців зі Східної Азії: китайців, корейців та в’єтнамців (за даними перепису 2010 року, приблизно 5% (див. Тиждень, № 6/2014). В умовах, коли поряд міститься значно більш густонаселена китайська провінція Хейлунцзян (432 тис. км і понад 38 млн осіб), перед потенційною далекосхідною державою від моменту появи постала б перспектива масштабної китайської колонізації.

Решта сучасного Сибірського федерального округу, що за таких обставин буде обмежена на заході Великою Тюменською областю (Югрою), а на сході Буряад-Ороном і Сахою (Великою Якутією), мала б шанс стати самостійною державою, цілком зіставною за параметрами зі своїм південним сусідом Казахстаном. Площа такої республіки чи федерації становила б 1,92 млн км, а населення на 1 січня 2014 року дорівнювало 16,4 млн осіб (проти 2,7 млн км і 17,2 млн мешканців у Казахстані). У її межах росіяни та нині зрусифіковані нащадки інших вихідців із європейських країн (передусім українці та білоруси) – це понад 90% усього населення. Тут зосереджено 80% російських запасів вугілля, чималі сільськогосподарські угіддя, що робить Сибір великим експортером твердого палива, зерна та іншої сільськогосподарської продукції на світовий ринок. Зокрема, тут збирають близько 20 млн т зернових (на особу населення – як в Україні).

Читайте також: Росіє, куди несе тебе

Європейська частина

У європейській частині РФ великий потенціал для виходу з її складу крім розглянутих вище Башкортостану, Комі, Пермського краю і Татарстану мають також прилеглі до останнього республіки Чаваш (Чувашія) та Марій-Ел, а також північнокавказькі (які, своєю чергою, можуть поділитися на нові у важкопрогнозованих конфігураціях, як-от на теренах сучасного поліетнічного Дагестану). У разі втрати Москвою нафтогазових надприбутків зі своїх внутрішніх колоній нинішні щедрі дотації автоматично припиняться, а без них у гірських республік не буде жодної мотивації залишатися під владою Кремля.

Водночас прилеглий до них Південний федеральний округ історично розпадається на козацький Дон, до якого свого часу належали майже вся сучасна Ростовська область, велика частина Волгоградської та Кубань (сучасний Краснодарський край та Республіка Адигея). Залишаються Хальмг-Тангч (Калмикія) та Астраханська область. У першій калмики вже переважають поміж населення та обіймають більшість керівних посад у республіканських органах влади. На території республіки розробляють поклади вуглеводнів, великі запаси яких також є на прилеглій ділянці шельфу Каспійського моря. Друга ж упродовж останньої чверті століття також стрімко дерусифікувалася: хоча росіяни все ще становлять більш як половину мешканців області загалом, однак у половині адміністративних районів уже є меншістю, а в самій Астрахані зростає частка мігрантів із країн Середньої Азії та Кавказу. Маючи строкатий склад населення, велика частина якого сповідує іслам, історичний прецедент існування Астраханського ханства та будучи потенційно відрізаною від Московії територією «Великого Дону», в Астрахані будуть усі передумови, щоб також стати самостійною державою.

Сам «Великий Дон» хоч історично й включав у себе лише західну частину сучасної Волгоградської області, однак у разі розпаду РФ може претендувати на всю Волгоградщину, що за низкою ознак є близькою до нього. Це регіони, що мають схожі козацькі традиції, спеціалізуються на експортоорієнтованому сільському господарстві з кількома індустріальними осередками. Разом вони мають 214 тис. км території та 6,8 млн мешканців.

Розташована південніше Кубань у складі Краснодарського краю та Республіки Адигея, природно, зливається із сусіднім Ставропольським краєм, який, по суті, є її органічним продовженням (і водночас в умовах розпаду РФ залишиться сам на сам із сусідніми північнокавказькими республіками, насамперед Дагестаном і Чечнею). Утворена шляхом їх об’єднання «Велика Кубань» за чисельністю населення, територією та економічним потенціалом була б значно більша від Болгарії, що по той бік Чорного моря. Зокрема, лише експорт зерна за нинішніх обсягів виробництва може становити 15–20 млн т. Врешті, саме через порти Кубані проходить значний обсяг транзиту з країн Центральної Азії, Сибіру, зокрема й експорт десятків мільярдів кубометрів газу та десятків мільйонів тонн нафти щороку. А на кавказькому узбережжі процвітає туризм. Усе це створює надійний економічний фундамент для самостійної держави, яка в такому разі мала б державотворчий досвід 1917–1920 років.

У разі розпаду Російської Федерації та втрати Москвою своїх нафтогазових колоній, вочевидь, невідворотним є й вихід із її складу Калінінградської області. Оточена країнами ЄС, вона інтегрована з ними економічно, має достатні населення (майже 1 млн; для порівняння: в Естонії 1,2 млн) та територію, щоб стати ще однією балтійською самостійною державою під назвою, скажімо, «Пруссія» (за назвою племен, які населяли цю територію до завоювання німцями).

«Нехай буде Росія як Голландія»

З огляду на викладене вище власне Росія (Московія), що з певними корективами фактично повернеться до кордонів, які Московське царство мало на момент появи у 1547 році, збереже до 2,23 млн км території, на якій на початок 2014-го проживало 66 млн осіб. У її складі окремо можна розглядати також прилеглу до України Східну Слобожанщину: 12 південних районів Воронезької та 11 південно-східних районів Бєлгородської областей, де до 1930-х усі переписи населення фіксували абсолютну більшість українського населення. Тож під час розпаду РФ Україна могла б спробувати приєднати цю територію, що за площею та чисельністю населення зіставна з низкою наших областей (36,5 тис. км із 920 тис. осіб населення).

Тим часом на зменшену до природних розмірів Росію (Московію), вочевидь, чекатиме соціально-економічний та психологічний шок, який змусить переоцінити своє місце у світі та регіоні й відмовитися від гегемоністських амбіцій. Так, у нових територіальних межах власне Росія буде змушена імпортувати фактично весь обсяг потрібного їй газу, нафти і нафтопродуктів. Не вистачатиме їй і зерна та інших базових сільськогосподарських продуктів. Припинення надходження нафтогазових доходів призведе до обвального зменшення фінансування підприємств ВПК і Збройних сил, бюджетних організацій та сфери послуг. Усе викличе різке стискання внутрішнього попиту та кризу пов’язаних із його задоволенням галузей економіки. Колапс чекає на Москву та, ймовірно, Санкт-Петербург із їх околицями, де наразі мешкає понад 26 млн осіб, які в таких масштабах виявляться непотрібними і непосильними для позбавленої бодай якихось природних ресурсів 65-мільйонної Росії. Усе це, своєю чергою, спричинить вторинну економічну кризу, різке зростання безробіття та хвилю еміграції.

Відтак із високою ймовірністю спрацює ефект «сербізації» Росії (Московії). Нарешті усвідомивши брак елементарних підстав для претензій на старий імперський статус, перед загрозою соціально-економічної катастрофи країна змушена буде стати на шлях реальних демократичних і ринкових реформ, адаптації всіх сфер життя до стандартів пересічної європейської держави. У новому форматі Росія навряд чи зможе претендувати на роль у європейській політиці, яку відіграють навіть Франція та Велика Британія (не кажучи вже про Німеччину), а її вага буде зіставна з тією, яку мають Україна, Польща та Іспанія чи в крайньому разі дещо потужніша Італія. Інші подрібнені держави на теренах сучасної РФ, природно, будуть позбавлені імперських амбіцій, а частина з них зможе еволюціонувати в бік нормальних європейських національних держав і, не виключено, в перспективі навіть стати партнерами України в складі ЄС і НАТО. Центрально-Східна Європа дістане шанс на стабільність.


Наказано мовчати: в Швеції обурені тиском Лондона на вчених

4 березня 2018 року в Солсбері нервово-паралітичною речовиною були отруєні екс-співробітник російських спецслужб Сергій Скрипаль і його дочка Юлія. Британські експерти швидко визначили, що для отруєння Скрипалів було використано бойова отруйна речовина А-234 класу "Новачок". Посилаючись на те, що ця речовина розроблялася на території СРСР, британська влада звинуватила в події Росію. Розгорівся неабиякий дипломатичний скандал, Москва відкинула всі звинувачення, а Лондон продовжує наполягати на тому, що розробка "Новачка", його виробництво і можливість використання була тільки у Росії. Втім, дуже швидко з'ясувалося, що розробкою аналогічної отрути займалися в багатьох країнах світу, та й формула А-234 давно не є таємницею і опублікована у відкритому американському виданні. Крім того, вчені різних країн підтвердили, що синтез цієї речовини під силу навіть студентам-хімікам і вже точно не викликає особливих проблем для спецслужби будь-якої держави.

Незважаючи на очевидну неспроможність позиції Лондона щодо того, що тільки Росія здатна зробити і використовувати дану отруйну речовину, багато країн, в першу чергу члени НАТО, висловили свою солідарність з Великобританією і також включилися в дипломатичне протистояння. Однак, все частіше можна почути голоси про те, що походження "Новачка" встановити неможливо, адже подібні розробки проводилися в США, Німеччині, Чехії, Швеції, Ізраїлі, Великобританії і, можливо, інших країнах, що володіють науково-технічним потенціалом і хімічною промисловістю. Визнання президента Чехії Мілоша Земана в тому, що "Новачок" проводився і випробовувався в його країні серйозно підірвало версію британської влади, більш того подібні заяви готові зробити в Швеції та Ізраїлі, однак тиск британської сторони не дозволяє опублікувати інформацію, що має найважливіше значення для розслідування отруєння Сергія і Юлії Скрипаль.



Генеральний директор Науково-дослідного агентства міністерства оборони Швеції (FOI) Жан-Олоф Ліндт в своєму листі ізраїльському колезі з інституту біологічних досліджень цілком конкретно вказує на неприпустимість тиску, незважаючи на союзницькі зобов'язання. Принципи загальноєвропейської політики просування демократичних цінностей, на його думку, набагато важливіші за єдиний  антиросійський фронт, заснований на глобальному обмані і підтасовуванні фактів.

Джерело.

Украинская автокефалия и контригра Кремля.


В отличие от католиков, у православных нет единоначалия. Все 14 православных Церквей, признающих друг друга, находятся в определенных отношениях, а Константинопольский патриархат все-таки на правах материнской Церквы, но при равных отношениях.
В истории был прецедент Великого раскола (схизмы) 1054 года, когда православные разошлись с католиками и прокляли друг друга. В 1965 году анафемы были обоюдно сняты, но раскол остался. Богословы с обеих сторон немало поспорили о различиях в символах веры, но при непредвзятом взгляде причины раскола оказываются вполне земными.
Согласно каноническому праву, а также по ряду исторических причин Вселенский (Константинопольский) Патриархат единственный в православном мире имеет признанное другими Церквами право предоставлять автокефалию. За исключением Александрийского, Антиохийского и Иерусалимского патриархатов, остальные автокефалии - бывшие территории Вселенского Патриархата (ВП), отпущенные им.

Вселенский (Константинопольский) патриархат постоянно и последовательно расшатывается Московским патриархатом. МП вообще давно «копает» под Константинопольскую Церкву в надежде занять центральное место.
После 1917 года, на территории, контролируемой Советами, православная Церковь была разгромлена, а духовенство уничтожено или выслано. Уцелели лишь те, кто объявил о безусловной лояльности советской власти, но с 1935 года их также накрыла волна арестов, причем, это коснулось как епископата и духовенства, так и активных мирян.
Осенью 1943 года Сталин принял решение использовать в политических целях русскую эмиграцию, а также организовать блок стран Восточной Европы и Балкан. С этой целью было принято решение восстановить РПЦ как один из инструментов государственной политики и формирования образа СССР как нового издания Третьего Рима. Сталин решил создать РПЦ под пристальным присмотром КГБ. Он вызвал в Кремль трех уцелевших митрополитов из сергианской группировки: Сергия (Страгородского), Алексия (Симанского) и Николая (Ярушевича). Выделив им правительственный самолет, он приказал собрать по лагерям оставшихся в живых епископов, необходимых для проведения Собора и избрания нового патриарха. Но выживших епископов было мало, чтобы придать сталинской постановке убедительный вид. Пришлось провести несколько экстренных и крайне сомнительных хиротоний, нарушающих правила. В итоге, 19 человек, в нарушение целого списка норм православия, организовали Собор, учредили Русскую православную Церковь (РПЦ) Московского Патриархата и провозгласили Сергия Страгородского Патриархом всея Руси. Речь шла именно о новом учреждении, поскольку с 1721 года Синод управлял Церковью и Московского патриархата не существовало. Новая православная Церковь строилась по прямым директивам Сталина, как филиал спецслужб. Все священнослужители, работавшие с прихожанами-мирянами, в обязательном порядке вербовались КГБ.
Конфликты, в которых неизменно принимали участие спецслужбы СССР, происходили в связи с признанием автокефалий Польской, Грузинской Церквей, а также православной Церкви в Америке.
Общая тенденция налицо: московские попы, плотно сросшиеся с московскими спецслужбами, хотят потеснить Константинополь и начать рулить мировым православием. Занять место «первых среди равных» московские попы стремились и до 1917 года. Например, конфликт вокруг Болгарской автокефалии в 1872 году использовался Петербургом для изоляции болгар, с тем, чтобы пристегнуть их к союзу с Россией.
В рамках подготовки к Всеправославному Собору 2016 года вопрос автокефалии был вброшен в обсуждение Московским патриархатом и максимально подогрет, чтобы не дать возможности Украинской Церкви получить автокефалию. Константинопольский патриархат пошёл тогда на компромисс, согласившись с тем, чтобы автокефалии предоставлялись только при согласии и по просьбе церкви, в составе которой находится часть, претендующая на самостоятельное существование. Иными словами – с согласия Московского патриархата. Но РПЦ хотела добиться еще и совместного провозглашения новых автокефалий всеми Патриархатами, то есть, фактически торпедировать Константинопольский патриархат, лишив его первенства уже окончательно. «Жадность фраера сгубила!»
В итоге, переговоры зашли в тупик. Вопрос был исключён из рассмотрения Всеправославным собором, а сам собор в Колимвари на Крите прошел в урезанном формате. Из 14 признающих друг друга православных автокефальных Церквей в нем, из-за московских интриг, не участвовали Антиохийская, Грузинская, Болгарская и Московская Церквы. Война, дестабилизация, терроризм, интриги, разброд и шатание – это обычное состояние «империи зла», которая медленно, но уверенно движется к своей кончине.

6 июня 2016 года, незадолго до открытия Собора, Верховная Рада приняла обращение к Константинопольскому Патриарху Варфоломею с просьбой признать недействительным акт 1686 года о передаче Киевской митрополии из подчинения Константинополю к Московскому патриархату, а также «Принять активное участие в преодолении последствий церковного разделения путем созыва под эгидой Вселенского Патриархата Всеукраинского объединительного собора с целью решения всех спорных вопросов и объединения украинского православия».
Собор в Колимвари не рассматривал, не комментировал украинский вопрос, но полномочный представитель Собора архиепископ Телмисский Иов (Константинопольский патриархат) заявил, что Вселенский Патриарх не раз заявлял, что Константинополь является Матерью-Церковью для Украинской Церкви и, что решением Константинопольского Синода вопрос был передан специальной комиссии для изучения этого вопроса.
В акте 1686 года, об отмене которого в 2016 году ходатайствовала Рада, предполагалось, что Московский патриархат (МП) выступит как наместник Вселенского (Константинопольского) патриархата (ВП) в Киеве, где будет исполнять только некоторые его функции, сохраняя при этом все права Киевской митрополии, и, особенно, право избрания в Киеве митрополита. Все это было грубо порушено Москвой. Не существует документа, который давал бы право МП на территорию нынешней Украины. Киевская митрополии 1686 года не соотносится к современной Украине.
Автокефалию Грузинской православной церкви МП предоставил в 1943 году. Это был способ утвердить себя и утереть нос ВП, который признал грузинскую автокефалию только в 1990 году. Такую же двойную роль выполняла операция по признанию МП автокефалии Православной Церкви в Америке в 1970 году. С одной стороны, это ослабило ВП, уменьшив его влияние в США, с другой - дало КГБ СССР дополнительный канал влияния и площадку для работы в стране противника.
Все три конфликта вокруг грузинской, польской и американской автокефалий при внимательном изучении фактов и документов не оставляют и тени сомнения в том, что это операции спецслужб, проводившиеся под церковной "крышей".

Оказывал давление МП на ВП и по украинскому вопросу. Когда в 2008 году патриарх Варфоломей приезжал в Киев, предполагалось, что он заявит, что Украина находится в канонической юрисдикции Константинополя. Это, по замыслу президента Ющенко, должно было стать началом процесса получения автокефалии.
Но Кремль, использовав свои связи, оказал на Варфоломея давление, и вопрос был отложен. Тогда, как и в 2016 году, Кремль использовал российские спецслужбы, российский МИД и МП как три инструмента для удержания Украины в поле своего влияния. Но рано или поздно московским враждебным интригам придет конец и этот конец уже показался на горизонте.


Україна просить IМО не визнавати незаконних дій РФ

arka-mosta-cherez-Kerchenskyj-prolyv-326x245.jpg

Україна закликала Міжнародну морську організацію (IМО) не визнавати незаконні дії РФ в морських районах, прилеглих до анексованого півострову Крим, повідомляє посольство України у Великій Британії.

“Україна закликала IМО не визнавати незаконні односторонні дії РФ у морських районах, прилеглих до тимчасово окупованої АР Крим і Севастополя… Росія продовжує порушувати міжнародне право, перебираючи повноваження з питань міжнародного судноплавства в морських районах, прилеглих до півострова Крим, які є невіддільною частиною території України”, – йдеться в повідомленні посольства за підсумками засідання 105-ої сесії Юридичного комітету організації.

Дипломати розповіли, що представник України під час свого виступу закликав держав-членів організації не визнавати претензій РФ щодо права імплементації конвенцій ІМО на тимчасово окупованій території України.

Посольство поінформувало, що за результатами обговорення країни ЄС, Грузія, Канада, Норвегія і США засудили незаконну анексію Криму Росією і вкотре закликали держави-члени ІМО продовжувати політику невизнання анексії АР Крим та м. Севастополя.

Як повідомлялося, в червні 2017 Мінінфраструктури України звернулося до Міжнародної морської організації (IМО) щодо будівництва арки моста через Керченську протоку і його закриття на 23 доби в серпні-вересні 2017 року.

Також українська делегація, виступаючи на засіданні Комітету з безпеки на морі ІМО, висловила протест через чергову збройну провокацію з боку РФ – обстріл 1 лютого 2017 транспортного літака Військово-морських сил Збройних сил України Ан-26 поблизу Одеського газового родовища у виключній (морській) економічній зоні України.

Джерело: сайт Дмитра Чалого

Російський військовий про найманців «Вагнера» в Сирії

"Ихтамнет", або хто воює за Путіна. Російський військовий, що за контрактом служив у Сирії, розповів про найманців, яких РФ посилає на бойню, а потім відмовляється від своїх громадян, бо "їх там немає". В ексклюзивному інтерв'ю Вісті Ньюс екс-військовик назвав і причини, чому росіяни йдуть у професію вбивць-заробітчан. І розповів про те, як сам став свідком переправлення найманців до Сирії.



Російські реалії - це міфи для легковірних. Так самі громадяни РФ говорять про свою "велику" батьківщину. Велич, щоправда, розбивається на друзки, коли розумієш, що все довкола виверти, щоб піти від відповідальності. При чому як міжнародної, так і перед своїми ж співвітчизниками.
У цьому добре переконався росіянин Микола, він віддав збройним силам 5 років. Спочатку строкова служба, далі 4 роки контракту. Молодик ходив на ракетному крейсері в тихоокеанських водах. І воював у Сирії.
Микола Коваленко, екс-військовий РФ, свідок переправлення до Сирії найманців «Вагнера» ВМС Росії:

Мы находились у берегов Сирии в Средиземном море охраняли аэродром. Наш российский, в городе Химим.

Військовий має навіть медаль за Сирію. Каже, пощастило, що служба не припала на поточні події, коли розв'язана війна і гинуть мирні люди. Щоб робив в армії зараз - не знає. Бо відмова від наказу в російській армії - це не догана і навіть не трибунал, це переслідування.
Микола Коваленко, екс-військовий РФ, свідок переправлення до Сирії найманців «Вагнера» ВМС Росії:

Особо не спрашивают, кто хочет, кто - нет. Отправляют и все. Говорят, надо идти туда. Отказаться нельзя. Либо посадят, либо уволят.
..это зависит от того, какой был приказ. Если какая-то мелочь, просто не понравилось, то можно и уволиться. Если это все на уровне государства, то либо посадят, либо... Можно уйти, но после этого дорога во все государственные учреждения уже закрыта. Потому что это называется "несоблюдение условий контракта". Если даже раньше уходишь, то ты не соблюдал условия контракта. Значит дальше уже устроиться не получится.

Це виверт перший - для своїх солдат. Потрапив на гачок - сиди слухняно.
Виверт другий - пастка для чоловіків. Микола родом із Якутії, такого собі російського діамантового Клондайку. РФ називають лідером за видобутком цього каміння і 99% скарбів видобувають саме в Якутії. Здавалося б, чого молоді лишати цей регіон, як це зробив Микола? Усе просто - нема роботи. І один із варіантів - піти в армію, перебути хоч на якомусь забезпеченні.
Микола Коваленко, екс-військовий РФ, свідок переправлення до Сирії найманців «Вагнера» ВМС Росії:

Всю хорошую работу отобрали. Все, что хорошо оплачивается, тем заведует Москва. Полностью в Якутии, а то, что осталось - там нет смысла сидеть. Очень богатые. Только всей добычей занимается Москва, московские компании - строительством дорог, железных дорог, мостов. Всем занимается Москва. Все, что очень прибыльно, все Москва забрала себе.

Є й інший шлях. Це вже виверт три. Хочеш грошей - іди в найманці.
Микола Коваленко, екс-військовий РФ, свідок переправлення до Сирії найманців «Вагнера» ВМС Росії:

В конце декабря мы вышли из порта Владивостока. За несколько часов до отправления там появились человек 30-40 каких-то неизвестных людей, без опознавательных знаков. Погрузились на корабль, с собой были ящики. Что в них никто не говорил. Вроде как гуманитарная помощь, но по виду напоминали ящики с оружием. Поселились в крайних кубриках на корабле. Общение с ними было перекрыто. Питались они отдельно от нас, в отдельное время столовая та же, но нас туда не пускали в это время, чтобы мы с ними не общались, не разговаривали. По слухам, по общению на корабле, это были наемники группы "Вагнера". Но фактически их никто не представлял, кто это есть. Потом в январе 16-го года, когда мы уже подошли к берегу Сирии в районе порта Тартус, пришли катера в ночное время, люди выгрузились со своим грузом и больше их никто не видел. Они подняли груз. Хранился он у них же в кубриках. Ящики похожие на ящики с оружием: автоматы, гранатометы, не особо большие. С людьми общение было категорически запрещено. Нас к ним не подпускали даже близко. Они находились в своих кубриках, для них даже душевая была выделена специально.

Країна для цього дає всі умови - бо ж просто не лишає інших варіантів. Навіть агенції з найму рекрутів відкриті. Ось так - за оголошенням "охоронець із досвідом роботи в гарячих точках" - росіяни й стають "ихтамнет". За великий рубль чоловіки і йдуть у вбивці-заробітчани.
Микола Коваленко, екс-військовий РФ, свідок переправлення до Сирії найманців «Вагнера» ВМС Росії:

В России есть частные военные компании, которые собирают наемникови и отправляют по всему миру, везде, где войны идут. Вот именно с этой целью - заработать просто денег. Именно наемников подготовляют, вооружают и отправляют. Наемники - они везде, повсюду.

- Просто из-за денег. Потому что обещают большие зарплаты.
- А платят больше, чем контрактнику?
- Ну, разумеется, в 5-6 раз.

Если только со срочки, только устроился на контракт, то тысяч 30. Со временем больше - плюс выслуга. Плюс коэффициенты.

- То есть умножаем на 5 и получается 150 тысяч?
- 150-200 тысяч получают наемники, да.

В Утопії Оруелла є відомий термін "дводумство". Напевно, і "ихтамнет" підпадає під нього. Особливо, коли російським батькам повертають труни з відряджень таких собі охоронців.
Микола Коваленко, екс-військовий РФ, свідок переправлення до Сирії найманців «Вагнера» ВМС Росії:

Их вроде нет, но они есть.

Микола говорить, рядових туди не тягнуть. Але підтримка оборонного відомства найманців серйозна. Тож чи не четвертий це виверт - "ихтамнет", а їх зброя та командування є.
Микола Коваленко, екс-військовий РФ, свідок переправлення до Сирії найманців «Вагнера» ВМС Росії:

Техникой и оружием, да, есть поддержка. И всегда была, и всегда останется. Знакомые служат в разных частях, рассказывают, что собирают, отправляют в контейнерах.

"Ихтамнет" народив Володимир Путін. Це його слова про російських військових в Криму та на Донбасі. І народив він не тільки вислів, а і конфлікт між Україною та Росією. Тож російського військового не можемо не спитати.
Микола Коваленко, екс-військовий РФ, свідок переправлення до Сирії найманців «Вагнера» ВМС Росії:

- А если отправят в Украину?
- Ну, это сложный вопрос, я об этом не думал. Ну, я просто не понимаю, как могут русские и украинцы воевать между собой. Это одни и те же люди все.

І тут згадаймо - що буде у разі відмови військовим наказу.
Цікаво, що виверт п'ятий для молодика не спрацював. Мова про "кримнаш" і великоімперські замашки РФ. Миколі ще немає 25 років. Тож він не застав великий та могутній СРСР, і щиро дивується претензіям Росії на кримський півострів.
Микола Коваленко, екс-військовий РФ, свідок переправлення до Сирії найманців «Вагнера» ВМС Росії:

Россия пригнала войска, забрала территорию. Как вернула? Если это была территория другой страны. Ну, при мне по крайней мере. Как это вернула? Хм. Пришла просто и в наглую забрала кусок страны.

Місяць тому Росія теоретично могла змінити реальність вивертів. В країні саме проходили вибори. Але Микола на дільницю просто не пішов.
Микола Коваленко, екс-військовий РФ, свідок переправлення до Сирії найманців «Вагнера» ВМС Росії:

В этом не было смысла. Итак, все прекрасно знали, кто будет президентом.

Миколу затримали правоохоронці. Він разом з іншим чоловіком планували нелегально перетнути кордон.
У Службі безпеки України повідомляють, що відомство продовжує документувати злочини російських найманців на Донбасі, у Сирії та інших країнах для передачі матеріалів до українських та міжнародних судових інстанцій.

Путькін їздив на Зап0рі без глушника у 1981 Ленінград вночі.

- вже т0ді тре бул0 й0му ввалити пизди за це.....за таке...
.
- але Життя, як казали і кажуть наші предки - Шир0ке.......................................
і деяким дегенератам - везе.
.
і бувае, щ0 не тільки не 0тримують Заслужену кару, а і навпаки - ....

Повний "йохарь"!


Национальный колорит Дня выборов: голосование с «изюминкой» - МИР 24



"А выборы в России стали как в Союзе, есть один там барин, а соперник - лузер. Кому  это надо? Да никому не надо! Кому это нужно? Никому не нужно!"

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
99
предыдущая
следующая