хочу сюда!
 

Валерия

34 года, близнецы, познакомится с парнем в возрасте 35-45 лет

Заметки с меткой «мои стихи»

Є тиха радість у мовчанні...

Є тиха радість у мовчанні,

Потрібна відповідь у снах

На невгамоване питання,

Що сяє світлом у очах.

Є ніжна радість у надіях,

Бажання жити джерело,

Що у буденних сніговіях

Дарує спокій та тепло.

Що надихає не востаннє,

Що заспокоює плачі…

Є тиха магія в мовчанні,

Мовчи, журба моя, мовчи.


30.11.2015

Якщо ти вийшов вже на сцену...

Якщо ти вийшов вже на сцену,

То грай як бог, забудь про штампи,

Примірюй славу навіжену,

Гарячим вмийся світлом рампи.

І у житті так само – з блиском,

Палай, твори у кожній миті,

Люби відверто і без зиску,

Інакше нащо було жити?


30.11.2015

Мої Вас не тривожать рими...

Я зрозумів уже давно –

Мої Вас не тривожать рими,

Моя душа для Вас – кіно,

Включив та виключив,

На поличку поставив,

Здмухнувши пил.

Але чомусь я все одно

Продовжую сочитись ними,

Вони немов старе вино,

Чим далі у роки,

Тим яскравіше смак.

Скуштуйте хоч ковток небесних сил,

Що у мені Ви розбудили

Своїм мовчанням

Й поглядом своїм,

Якого я уже давно не бачив.

Але живе і досі у мені

Цей погляд Ваш безсмертні дні.


30.11.2015

Горный клён

Я понял стих свой изначальный,
Пока не выпил, был поэт,
Коль выпил — стал душой печальный,
Рукой махнувший на Тибет,

Какая жалость, право слово,
Не славой летней был согрет,
Читал стихи полярным совам
И соблазнял их на минет,

Их укоризной не украшен,
Судьбы причудливой кларнет,
Превыше всех тибетских башен,
Как "си", брал ультрафиолет,

Настраивая струны взглядом
И продавая сна билет
Тому, кто слушал звуки, задом
Усевшись прямо на Тибет,

С улыбкой незабвенной Будды,
На миг оставив сложный мир,
Где гималайскому верблюду
Свой горб одалживал Памир,

Где спать учили потаённо,
Не пить, идя по многу дней,
Выращивать живые клёны
Среди обглоданных камней,

И заходя на день в долину,
Желать беседы, словно мёд,
Ведь на сияющих вершинах
Никто обычный не живёт,

Но, если Вы на тропке горной
Увидите усталый клён,
Узнайте в нём не духов порно,
А дух, который был влюблён

Автор: Геращенко Сергей Иванович
             Sengey
             27.04.2017

І ніч, і невгамовна злива

І ніч, і невгамовна злива,

Голками холоду в обличчя

Уяву будять хворобливу,

Що не згасатиме сторіччя.

Її вогонь палає тихо

Медовим світлом у очах,

І відвертає знову лихо

Та разом з лихом хижий страх.

Рецепту іншого від холоду не маю…


29.11.2015

Декабрь смелеет, будто знает...

Декабрь смелеет, будто знает,

Что скоро осени конец,

На стёклах сказку вырезает,

Взяв тонкий инея резец.

Весь мир – большая мастерская,

Идёт зима, несёт мечты,

Холодным мелом посыпая

Дома, дороги и мосты.

 


29.11.2015

Ми на Землі транзитному вокзалі...

Ми на Землі транзитному вокзалі,

Хоча не кожен обирав цей путь,

Життя та смерть – дві сторони медалі,

Що на шляху у вічність роздають.

І роздають як небу заманеться,

Тамтешні досить дивні шахраї,

Важка медаль, по грудях сильно б’ється,

Але не повернути нам її.


29.11.2015

Сховалось сонце в чорну скриню

Сховалось сонце в чорну скриню

З собою взявши гомін дня,

І тільки хмарка темно-синя,

Як невгамовне чортеня,

Все бешкетує, ніби знає,

Що не сваритимуть її,

І зорі в небі розкидає

Та лляє сміху ручаї.


28.11.2015

Жила свідомість казками...

Не зломлена поразками

Та розпачем не вбита,

Жила свідомість казками

Від літа і до літа.

Не бачачи чудесного,

Хоча давно вже хоче,

Жила свідомість веснами

Від ночі і до ночі.

І доки не завіяло

Дороги у майбутнє,

Жила свідомість, мріяла,

І мріяла відчутно.


28.11.2015

Тривожать загадки століть

Тривожать загадки століть,

Гризе мовчанням вищій розум,

Дитинство – римою бринить,

Життя доросле – любить прозу.

Чому доросле як сліпе,

Не бачить вигоду в чеснотах?

Чому на радощі скупе

Та вдачу міряє в банкнотах?

Чому хвилини як пісок,

Якого й годі упіймати?

Чому дитинство – не зразок,

З якого варто приклад брати?


28.11.2015

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
594
предыдущая
следующая