Не зміг пройти осторонь, побачивши у супермаркеті нові супи. Вітчизняні. Ще й ціна дешевша, ніж у польських.

Хоча засмутила наявність підсилювачів смаку і відсутність грибів у складі.

На полиці ще був цінник з курячим супом, але відповідного товару не було. Сподіваюсь, пізніше з'явиться, бо цікаво порівняти вітчизняні супи швидкого приготування із польськими. В усякому разі, налаштований на ще одну дегустацію.

Чи є ще інші види? Чи їх лише три?

Чим більший стрес, тим більше звертаєш увагу на дрібниці, яким не надавав уваги, і радієш звичайним речам. Наприклад, цвітінню кульбаб.

Правда, збирався подивитись квітучі сакури. Але вони, мабуть, у іншому місці. Ну, нічого, буде стимул ще раз пройтися. Тим паче, погода зараз гарна. Навкруги все квітує. Краса! А якби не війна, було б ще краще.

"Нас всіх розбомблять! Ми всі помремо! А-а-а!" — таке зустрічається у коментарях, та й сам іноді панікую. Заради цікавості запитав людей похилого віку (в тому числі, своїх батьків), чому вони не бояться обстрілів і отримав відповідь, яка відображена на принті толстовки у Толіка з "Телебачення Торонто".

А вам пох#й, чи ні?

Сьогодні, до речі, щось знову прилітало до нашого міста.

Зустрів новий, 2022-й, рік дегустацією мідій. Міг їх скуштувати ще у старому році, але враховуючи те, яким видався 2021-й рік, вирішив залишити дегустацію на новий рік. Тим паче, 31 грудня чогось боліла голова.

Захотілося побалувати незвичною їжею, зокрема, морепродуктами. В супермаркеті були акції на мідії. На мою думку, вони цілком підпадають під категорію екзотики.

Отже, пресерви мідії. Вони розібрані, без мушель. Засолені. Виглядають дивно і незвично. Я б сказав, навіть дещо гидко. Однак мозок їх сприймає як їжу. А ось мама відмовилась їх пробувати.

На смак як засолений маринований оселедець зі спеціями. За консистенцією теж схожі на оселедець, якщо не враховувати середину. Дуже пересолені — в 100 г. аж 25 г. солі. Однак їсти можна. Але бажано не дуже роздивлятись і прожовувати швидко.

З екзотичних морепродуктів куштував кальмарів і креветок. Тепер хочу ще спробувати криль (не кролів, а криль).

Закінчується ще один рік, тож можна підбивати підсумки. 2021-й був хріновим роком. Чимось схожий на 2015-й.

Похизуватись нічим, оскільки нікуди не їздив. Антирекорд по вилазкам. Антирекорд по кількості фотозвітів у блогах. Понурість і нудьга — найкраща характеристика. Нових знайомств не додалося, а навіть навпаки, їх кількість зменшилась, оскільки подружка пішла з життя.

Також були проблеми зі здоров'ям. І зір погіршився.

Закриття фотохостингу io.ua спричинило багато турбот.

З позитиву можу відзначити дослідження нерозвіданих куточків свого міста і околиць, вдосконалення відеомонтажу і відвідування крутих концертів (вперше побував на виступах гуртів "Антитіла", "Скрябін" з Юркеш). Ну і новий смартфон.

Ще було багато флешбеків і спогадів докарантинного життя.

На 2022-й рік жодних сподівань. Хоча хочеться, щоб він був хоча б менш сумним і нудним, ніж 2021-й. Гадаю, що епідемія ковідла нікуди не дінеться. Хіба що, можливо, вона буде не настільки потужною, як у році, що минає.

Картинка для привертання уваги — міська ялинка (на зумі смартфоном краще не фотографувати, бо якість погана).

P.S.: на Дрімі і в ЖЖ вирішив не писати підсумки.

У грудні в Боярці з'явився паркан на пустирі перед колишнім заводом "Іскра". Дивно, що про це ще не написали у Боярському земляцтві, але мова не про те.

Річ у тім, що проти забудови були місцеві мешканці. АТОвці навіть ставили намет, який простоя рік. Тоді паркан розібрали. Але потім протистояння затихло. Зараз знову встановили паркан.

Передбачаю, що на пустирі неспішно побудують декілька житлових будинків потворної архітектури, з хаотично розміщеними кондиціонерами на фасаді, з припаркованими автомобілями на вулиці.

Цікаво, як швидко знайдуться інвестори на житло з водою по 62 гривні за куб та електрикою, яку часто вимикають?

А я буду слідкувати за ходом будівництва.

Шкода лише, що встановлення паркану не відзняв на відео.