Минали дні, бажали слави,
На небо пнулися разом,
Кружляли колом чорні ґави,
Мені шукали білий сон.
Скубли думки, їм було мало
Уже отриманих тривог,
Пливло життя та диктувало
Свій нескінченний монолог.
19.12.2015
Ода нашого життя…
(за Т.Г. Шевченком)
Тяжко-важко на чужині,
Як немає дому,
Тяжко-важко в тій країні,
Де війна в родині…
Тяжко-важко гнути спину,
На панів робити,
Тяжко-важко, бо нікуди,
Ртів голодних діти.
Тяжко-важко ненці рідній,
Синів хоронити,
Тяжко-важко землі бідній,
Дощі с крові пити.
Тяжко-важко лине пісня,
Ота світла мрія,
Тяжко-важко, бо стинає,
Бідна Україна.
Тяжко-важко буде жити,
Дітям на чужині,
Тяжко-важко, та як бути,
Коли дому ніде?
(2016 р.)
Не смійся, доле, я – не клоун, чуєш?
Я не актор-приблуда, не вар’ят,
Чому ти над надією глузуєш?
Чому готуєш списки нових втрат?
Не смійся, я не сам сюди спустився,
Знайди дурного, хто б хотів сюди!
Напевне, хтось на мене розізлився,
Та вигнав вниз… Чекай, то була ти?!
18.12.2015
Ніхто не скаже, як тебе знайти,
Єдиним рухом серця притулити,
В полях душі вже повно лободи,
Хоча ще вчора розцвітали квіти.
Багато слів. Не віриш ти словам.
Вони вже червоніють від напруги.
І з ними разом червонію сам,
Носій невиліковної недуги.
16.12.2015
