хочу сюда!
 

Екатерина

34 года, водолей, познакомится с парнем в возрасте 27-35 лет

Заметки с меткой «вірші»

Минали дні, бажали слави

Минали дні, бажали слави,

На небо пнулися разом,

Кружляли колом чорні ґави,

Мені шукали білий сон.

Скубли думки, їм було мало

Уже отриманих тривог,

Пливло життя та диктувало

Свій нескінченний монолог.


19.12.2015

Просто вірш про любов до Вітчизни

У мене ніколи не виходили вірші, а тут попавсь Кобзарь - славетна Біблія України, скільки його не читай, проблеми у нас одні і ті ж. А тепер вірш:

Ода нашого життя…

(за Т.Г. Шевченком)

 

Тяжко-важко на чужині,

Як немає дому,

Тяжко-важко в тій країні,

Де війна в родині…

 

Тяжко-важко гнути спину,

На панів робити,

Тяжко-важко, бо нікуди,

Ртів голодних діти.

 

Тяжко-важко ненці рідній,

Синів хоронити,

Тяжко-важко землі бідній,

Дощі с крові пити.

 

Тяжко-важко лине пісня,

Ота світла мрія,

Тяжко-важко, бо стинає,

Бідна Україна.

 

Тяжко-важко буде жити,

Дітям на чужині,

Тяжко-важко, та як бути,

Коли дому ніде?

 

(2016 р.)

Не смійся, доле

Не смійся, доле, я – не клоун, чуєш?

Я не актор-приблуда, не варят,

Чому ти над надією глузуєш?

Чому готуєш списки нових втрат?

Не смійся, я не сам сюди спустився,

Знайди дурного, хто б хотів сюди!

Напевне, хтось на мене розізлився,

Та вигнав вниз… Чекай, то була ти?!


18.12.2015

Скажи мені, що ти насправді є

Скажи мені, що ти насправді є,
Що ти не сон, не примха, не примара,
Що недарма на сонці виграє
Твоє ім'я, що розганяє хмари.
Чи може ти відлуння тих країв,
Яких ми прагнем з самого початку?
Отих, що бог непізнаний створив,
Зірвавши з клунку таємниць печатку.
А якщо ні, чому ж мене несе
Туди, де напувають день світанком?
А може я це вигадав усе,
Блукаючи в мрійливому серпанку?

17.12.2015

Я бачу Вас

Я бачу Вас і у мовчазних зорях,
І в хмарах, що дощами сльози ллють,
І у роси підсвічених узорах,
Що трохи хоч розраджують мій путь.
У променях світанкового раю,
У дзеркалах, у відблисках вітрин,
Та на межі далекій небокраю,
І в моїм серці грає клавесин.
А клавесину скрипка помагає,
Що у душі живе уже давно,
І я тоді хоч трохи спокій маю,
Хоч Вам до тих мелодій все одно.

17.12.2015

Ніхто не скаже, як тебе знайти

Ніхто не скаже, як тебе знайти,

Єдиним рухом серця притулити,

В полях душі вже повно лободи,

Хоча ще вчора розцвітали квіти.

Багато слів. Не віриш ти словам.

Вони вже червоніють від напруги.

І з ними разом червонію сам,

Носій невиліковної недуги.


16.12.2015

Мені уже давно не все одно

Мені уже давно не все одно,
Чи є життя у світі потойбічнім,
Чи краще за життя земне воно, 
Чи просто сном є тихим, летаргічним.
Хоча уже не вірую в богів,
Отих дітей, всесильних та примхливих,
Але щось є, якійсь володар слів,
Довірливих, принадливих, чутливих.
Я хочу так потрапитись йому
На очі, зруйнувавши потаємність,
Та запитати, дивного, чому
Він дав мені слова, а не взаємність.

15.12.2015

А осінь ще була живою...

А осінь ще була живою,
Хоч і роздягнута давно,
Із неба падала росою
Та осідала на вікно.
І були зорі чисті-чисті - 
Прикраса осені чола,
Журба занурювалась в листя
І під деревами спала.
І все було відверто й просто,
І почуттів палав камін,
З душі зривалася короста
Та плив співочий, тихий дзвін.


15.12.2015

Я знаю, що мене не люблять...

Я знаю, що мене не люблять
Ні очі твої, ні вуста,
Чоло долоні не голублять
І до душі не пригорта.
Я знаю, сподіватись марно,
Яка є користь в маячні?
Вогонь був спалений бездарно
І, разом з ним, минулі дні.
Я знаю, навіть, що, напевне,
Хоч помилитися хотів,
Охоронятимеш ти ревно
Свій спокій від моїх чуттів.
Стовідсотково не затопить
Тебе до мене почуття,
Не знаю я лише, чи зробить
Цікавим це твоє життя.

15.12.2015

Полон чуттєвий. Каторга. Неволя

Полон чуттєвий. Каторга. Неволя.
Розводи райдужні у водоспаді слів.
На небі сьомому народжується доля,
А я до першого іще не долетів.
А я ще по землі, один, блукаю,
Один - це не синонім для свободи,
І забуття, і спокою не маю,
Оце і є моя від бога нагорода.

15.12.2015
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
92
предыдущая
следующая