хочу сюда!
 

оксана

37 лет, телец, познакомится с парнем в возрасте 27-45 лет

Заметки с меткой «вірші»

Коли утечу я із міста...

Коли утечу я із міста,

З полону бетонних глиб

Туди, де повітря чисте,

Немає хвилин і діб,

Туди, де річки прозорі,

Де сяє молочний путь,

Тоді посміхнуться зорі,

Та братом своїм назвуть.


Вперед, туди де тепле море...

Вперед, туди де тепле море

Туманів носить світлий пух,

Де сріблом сяють мідні гори –

Мета великих відчайдух.

Де величаві галеони

До здобичі торують путь,

І запрацьовані пеони

На пасовиська лам ведуть.

Де кожна тішиться клітинка,

Душа не має берегів,

І у печері древній Інка

Чека повернення богів.


Мне за окном всё слышатся шаги


Мне за окном всё слышатся шаги,
Где осень вымокая догорает,
Как догораю я в тебе сгорая,
В неравной схватке судеб и любви.

Мы в зановесках спрятали дома,
Чтоб личное не стало вдруг публичным,
И не дай бог, поймать любовь с поличным,
В стихах, в глазах иль в щелочке окна.

Кто право дал тебе судить меня,
Здесь в бренном мире вовсе не известно,
Ты ждущий и карающий словесно,
Грешнее ль той, кому любовь дана.

Грешнее во стократ, так вкусно ждущий,
И даже не понять того сполна,
Любовь не будет в руки отдана
Рожденным малодушным и трясущим.

Ну что ж, возьми смелей мои обновки,
Вот чувства, мысли, даже сапоги,
Пройди мой путь и попади в следы,
В неравной схватке судеб и любви.
OkSana Kucha


Стиглий жовтень ніби занімів...

Стиглий жовтень ніби занімів,

Хмарами фарбує небо набіло,

Літо орендує пару днів

І воно чомусь зоветься бабиним.

Але ж в нього сива борода

З павутинням на гіллі бурштиновим,

Некваплива стареча хода

І воно повинно зватись дідовим.



Осінь кричить журавлями...

Осінь кричить журавлями,

Сіє туман в саду,

Журиться до нестями,

Все їй не до ладу.

Хоче вона розради,

Хоче вона тепла,

Але усе позаду,

Ніби і не жила,

Наче пора світами

Вештатись досхочу…

Осінь кричить журавлями…

Начебто я кричу…


Стиглий вечір. Мліють крони...

Стиглий вечір. Мліють крони.

Осінь котить жовтий віз.

В кронах сваряться ворони,

І летять каштани вниз.

В небеса додали меду,

Сяйвом тішиться трава,

І дзвінкі велосипеди

Славень простору співа.

Айстри світяться червоним,

Гасне сонячний маяк.

Добре так. Лише ворони

Не вгомоняться ніяк.


Ранок осінній. Слизько...

Ранок осінній. Слизько.

Заспані мерзнуть кури.

Кіт заглянув до миски,

Мовчки пішов похмурий.

Гупає десь сокира,

Бризкає світло в шибку,

Хмарка жовтаво-сіра

Сонця ховає скибку.

У горобців інтрижка

Сварить маленьку зграю…

Світ – неповторна книжка.

Тихо дивлюсь. Читаю.


Я к тебе приходила в осень


 


Я к тебе приходила в осень,
Я к тебе приходила в лето,
Но на значимые вопросы
Я в глазах не нашла ответа.

И в холодной безмолвной спальне,
Мне привидится тайным знаком,
Как от мира всего... в тайне,
Ты дождем леденящим плакал.

Ты стучал во все окна ветром, 
Разрывая воздух на клочья,
Раздирая на миллиметры
Свою душу черною ночью.

Только в спальне моей тихо,
И сопит на подушке счастье,
Я тебе предлагала выход,
Но ты выбрал в ночи ненастье.


OkSana Kucha

Блукає пам’ять у тумані...

Блукає пам’ять у тумані…

А де ж та слава, що була?

Куди її поділи, пане?

Чого вона від Вас пішла?

Де Ваш палац? Де пані Ваша,

Така ж шляхетна, як і Ви?

Чом чоботи благають каші,

І бруд в копиці голови?

Де гоноровість, пиха, сила?

Де той азарт кривавих мрій?

Де загубились Ваші крила,

З якими Ви летіли в бій?..

Біжіть тепер, мов антилопа,

Просіть для себе в Бога див,

Бо зневажали надто хлопа,

І він ганьбою відплатив.


Який у жовтня бізнес-план?

Який у жовтня бізнес-план?

Побільше золота і туги,

На ранок – затишний туман,

Під вечір – знов туман, вже вдруге.

Незвичний спокій у лісах,

Похмуре небо в сірій масці,

В очах волога, у словах,

І чай – гарячий рай у чашці.

Куди не підеш, все таке

Доречне, миле і ошатне,

Хороше, добре та п’янке,

Безцінне й зовсім безоплатне.


Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
136
предыдущая
следующая