Ніч така невіршована...
- 28.02.21, 20:00
Ніч така невіршована,
Непрозора, густа,
Плачуть рими пожовані,
Гнуть додолу вуста.
Думи тануть, знеможені,
Не даються мені,
І світи заворожені
Сплять в небеснім човні.
Ніч така невіршована,
Непрозора, густа,
Плачуть рими пожовані,
Гнуть додолу вуста.
Думи тануть, знеможені,
Не даються мені,
І світи заворожені
Сплять в небеснім човні.
А десь весна іде за пругом,
А десь зима ховає гнів,
Моря холодні грають фугу
Неперевершених штормів.
Рука небесна сіє квіти,
І сірість спить у забутті,
Й чомусь так хочеться любити,
Неначе вперше у житті.
О, царство вигоди і краму!
Планета золота і див!
Тебе незвичними дарами
Всесильний час нагородив!
Тут замість Бога – телевізор,
Тут слів неміряно води!
А от любові – тільки мізер,
І ту ще спробуй-но знайди.
Непорочно і тихо.
Перші кроки пітьми.
Небо сипле на стріхи
Біле просо зими.
Триста кроків до раю,
Чути сни де-не-де.
Тільки стежки немає,
Що у весну веде.
Праворуч – лід,
Ліворуч – лід,
На хмарі – сонечко стокриле.
О, скільки за тобою вслід
Пустив думок я світом, мила!
А ті верталися назад,
А думи й тіні не спіймали,
І проростає в небо сад
Моєї тихої печалі.