Вода сьогодні з небом заодно,

Вологий час, хвилини, навіть миті,

Хай буде дощ, йому ж бо все одно,

Чи темний двір, чи просто душу мити.

Хай він іде, холодний та сумний

Настільки, що йому позаздрить осінь,

Краплинками чіпляється до вій

І стразами ховається в волоссі.

Хай піною побавиться в струмках,

Заколисає тихим співом втому,

Лад наведе в розбурханих думках,

А піна із людей сидить най вдома.

Проста вода – і вже нема мети,

Такої хворобливої каліки,

Хай буде дощ, володар чистоти,

Й поможе хай очиститись навіки.

17.05.2016 

Вікно у ніч вдивляється самотнє,

Підсвічуючи трохи сяйвом кволим,

А там – весна, але чомусь холодна,

На осінь схожа тугою та болем.

І щось шукають ледь солоні очі,

Яким сумними бути не пасує,

Але знаходять те, чого не хочуть,

Та інше календар не пропонує.

Сховав пелюстки сплять чарівні квіти

І вулицю не топчуть перехожі,

І що з того, що скоро буде літо,

Воно, як та весна, на осінь схоже.

16.05.2016

Стою у райських я дверей

І тану стержнем восковим.

Закрито. Жив серед людей

Фальшивих й сам став липовим.

Тому й закрито.

14.05.2016

Я – в тисячах обличь,

Я – в тисячах ідей

Ховаю добру ніч

І казку про людей.

Так, саме про людей,

А не про казна-що,

Дорослих та дітей,

Добрячих, поки що.

І вірю, серед них

Знайду оте одне,

Що не торкалось лих

Та слухало б мене.

13.05.2016

Втома – і день має зміст,

Вартість помітна на ціннику,

Й новий написаний лист

У нескінченнім щоденнику.

Втома – і терпне душа,

Хочеться снів, та з картинками,

І заростає межа

Поміж думками та вчинками.

Все, що відбулось колись,

Стало тепер аксіомою,

Сили тихенько вляглись

І називаються втомою.

12.05.2016

Я не умію говорити гарно.

Я не умію говорити так,

Щоб моя мрія, райдужна, примарна,

Мені подала хоч маленький знак.

Щоб мрія моя бачила потребу

В моїх словах. Хоч трішечки. Хоч раз.

І щоб спустилась на хвилинку з неба,

Почувши дзвін моїх чудових фраз,

Й сказала б: – Говори іще, я прошу!

Без слів твоїх наркотика уже

Я новий день чекати більш не можу.

Кажи і мене спокій вбереже.

Кажи і буде прийдешнє безхмарне,

І майбуття проклюнеться зерно…

Я не умію говорити гарно.

То хтось зі мною бавиться. Давно.

11.05.2016

Люди чомусь завжди

Щось просять у бога.

Дивні творіння –

Спочатку хочуть свободи,

А потім докоряють за те,

Що за них не вирішують

Їх власні проблеми.

10.05.2016

Як добре тим,

Хто вічно певен,

Таких думок не смокче

Втома,

Таким що крапка

Або кома,

Чи небо, чи глибоке

Дно –

То все одно,

То їм не муляє

Давно,

А я б до раю,

Та чи є він

У цьому світі –

Невідомо.

09.05.2016

Над землею.

Над хмарами.

Високо.

Там, де можна

Торкнутися

Янголів,

Чистий всесвіт народжував

Музику,

Джерело

Втаємничених

Символів.

І вона розмовляла

Із зорями,

Дарувала свою

Нерозгаданість,

Із людьми розмовляла,

Із хворими,

І хвороба звалась та –

Закоханість.

09.05.2016