Ніч така невіршована...
- 28.02.21, 20:00
Ніч така невіршована,
Непрозора, густа,
Плачуть рими пожовані,
Гнуть додолу вуста.
Думи тануть, знеможені,
Не даються мені,
І світи заворожені
Сплять в небеснім човні.
7
хочу сюда!
-
-
49 лет, скорпион, познакомится с парнем в возрасте 46-50 лет
Заметки с меткой «вірші»
- Сортировать:
- новые
- популярные
Політ
- 27.02.21, 13:19
Фенікс. Політ. Перелік фантазій.
Я улітаю без евтаназій.
Знову лікарня. Світло. Тунелі.
Швидко співають мої менестрелі.
Мозок римує. Всього лише вправа.
Потяг наліво - потяг направо.
Море. І я стою на порозі.
Сонце в дорозі. Щастя в дорозі.
Скільки я слів уже написала.
Буде замало. Сонця замало.
Темрява йде. За нами слідкує.
Горлум, не треба мені поцілуя.
Глечик висить на заборі грузина.
Де полонина - там хуртовина.
Холод. Смереки. Лякають сніги.
Тепло. Будинки. Любов. Пироги.
Може не треба в долину фантазій.
Я улітаю. Без евтаназій.
1
«На мотив з Міцкевича» Леся Українка
- 25.02.21, 21:05
Я не кохаю тебе і не прагну дружиною стати.
Твої поцілунки, обійми і в мріях не сняться мені,
В мислях ніколи коханим тебе не одважусь назвати;
Я часто питаю себе: чи кохаю? – Одказую: ні!
Тільки ж як сяду край тебе, серденько мов птиця заб’ється,
Дивлюся на тебе й не можу одвести очей,
І хоч з тобою розстанусь, то в думці моїй зостається
Неначе жива твоя постать і кожнеє слово з речей.
Часто я в думці з тобою великі розмови проваджу,
І світять, як мрія, мені твої очі, ті зорі сумні…
Ох, я не знаю, мій друже, сама я не зважу, –
Коли б ти спитав: «Чи кохаєш?» – чи я б тобі мовила: ні?...
На честь пам'яті в День народження моєї улюбленої української письменниці і поетеси.
6
А десь весна іде за пругом...
- 25.02.21, 20:00
А десь весна іде за пругом,
А десь зима ховає гнів,
Моря холодні грають фугу
Неперевершених штормів.
Рука небесна сіє квіти,
І сірість спить у забутті,
Й чомусь так хочеться любити,
Неначе вперше у житті.
12
...
- 20.02.21, 12:27
Женщина лукавая - не лукавь себе,
Взгляды неприступные не идут тебе,
Женщина Прекрасная, будь сама собой,
Доброй, Милой, Ясною, Светлой, Золотой!
Сердце откровенное пусть стучит в груди,
Маленькой тропиночкой в жизненном пути,
Маленькой тропиночкой прибежит любовь
Ей открой, пожалуйста, нежный свой альков...
Утренней тропиночкой - ноги все в росе,
Не томи в пороге, шла она к тебе,
Расчеши ей локоны, да умой в слезах,
Дай ей жить улыбкою на твоих губах.
Приюти под сердцем, приюти любовь...
Пусть разбудит бурю, пусть взыграет кровь,
Пусть увидит небо, то что вижу я,
То что прячешь где-то, даже от себя...
8
О, царство вигоди і краму!
- 19.02.21, 20:00
О, царство вигоди і краму!
Планета золота і див!
Тебе незвичними дарами
Всесильний час нагородив!
Тут замість Бога – телевізор,
Тут слів неміряно води!
А от любові – тільки мізер,
І ту ще спробуй-но знайди.
5
Непорочно і тихо
- 17.02.21, 20:00
Непорочно і тихо.
Перші кроки пітьми.
Небо сипле на стріхи
Біле просо зими.
Триста кроків до раю,
Чути сни де-не-де.
Тільки стежки немає,
Що у весну веде.
7
Вбивця мрій
- 15.02.21, 00:26
Кохання? А що це? Таке почуття?
Не знаю. Не бачила. Може існує.
Якщо я не люблю себе - то не я?
То доля підступна? Це не хвилює.
Всередині порожньо. Пастки надій.
Розставлені марно. Я так обережна.
Я так не потрібна собі. Вбивця мрій.
Самотність мене поглинає. Безмежна.
Як втратила десь я повагу до себе?
Хіба це доречно - кохати нездару?
Так хочу нарешті зробити як треба.
Любити себе і знайти собі пару.
2
Праворуч - лід...
- 14.02.21, 20:00
Праворуч – лід,
Ліворуч – лід,
На хмарі – сонечко стокриле.
О, скільки за тобою вслід
Пустив думок я світом, мила!
А ті верталися назад,
А думи й тіні не спіймали,
І проростає в небо сад
Моєї тихої печалі.
13
