хочу сюда!
 

Виктория

39 лет, дева, познакомится с парнем в возрасте 35-55 лет

Заметки с меткой «вірші»

Який безмежний світ!

Який безмежний світ! У ньому море

Можливостей, доріг, людей, спокус,

Хто не боїться – вічність переоре

Й відкриє в небо потаємний шлюз.

Хто йде, не спить, і каменем зацвілим

Лежати не бажає у кутку,

Тому боги дарують білі крила

І з крилами надію, хай крихку,

Але надію…

 

07.01.2016

Я бачив день...

Я бачив день. Він блиснув за горою

Та кинув в небо свій сліпучий жар,

І люди нескінченною юрбою

Текли у ньому під покровом хмар.

А він дражнив, він кликав потаємне,

Що кожен мав, але ховав в собі,

Що мало сенс чи плакало, даремне,

В безсилій проти долі боротьбі.

Когось вперед заманювала слава,

А хтось хотів сполохати журбу,

І день палав натхненно, бо цікаво

Чи спинить щось, нарешті, ту юрбу.

Він шаленів, йому все було мало

І посмішок, і скривлених гримас,

Та за його спиною ніч стояла

І мовчки свій очікувала час.


06.01.2016

Мені сказали

Мені сказали, що Бог – це любов,

А я-то думав, нащо це почуття

Якщо від нього так боляче?

Нащо воно, якщо вже не хочеш бачити,

Як розцвітає світанок?

І, якщо мені не набрехали,

То, кохаючи, я наближаюсь до Нього.

Якщо Він, звісно, є.

Вибач за те, що обрав тебе

Поводирем у Його світ.

Я не знаю, чому саме так склалось

І вже не шукаю відповіді.

Я просто йду. І шкода, якщо це тебе дратує.

Хочеш, я Йому розповім про тебе?

Треба ж тобі хоч якось віддячити за терпець.


05.01.2016

Слова

Слова, слова, слова і знов слова
З моєї видираються в'язниці,
Під снігом вже сховалася трава
І сонця не палає колісниця.
Вже майже рік, що холодом морив,
В календарі боявся зазирнути,
Я розлітаюсь тисячами слів,
А користі... Та краще вже заснути.
Та краще б вже не бачити цей світ,
Добра у ньому - волосина більше,
Закон неперехрещених орбіт
Продовжує вичавлювати вірші.
Душа моя - напнута тятива,
Ще рух - і пальці кров'ю розфарбує...
І знов слова, слова, слова, слова
Угору пнуться. Довго. Тяжко. Всує.

05.01.2016

Мій світлий сон, що ярить мою кров

Мій світлий сон, що ярить мою кров,

Прототип неповторний Галатеї,

Не хочеш говорити про любов?

Давай я помовчу тобі про неї.

О, мріє недоторкана моя!

Невиліковна смута потаємна!

Послухай тишу, в ній сховаю я

Усе, що говорити вже даремно.

Усе, що я тобі недосказав,

Недобринів під небом неозорим,

Не розілляв росою поміж трав,

І не довірив зорям яснозорим.

Це – глибше таємниць забутих мов,

Це – край душі та межа апогею.

Не хочеш говорити про любов?

Давай я помовчу тобі про неї.


03.01.2016

Донька чарівна й добра Єви

Донька чарівна й добра Єви,
Моїх думок небесний храм,
Я вдячний Вам за те, що є Ви,
Хоч я, нажаль, не Ваш Адам.
І не садити нам дерева,
Не йти у зоряні поля,
Та вдячний я за те, що є Ви,
За те, що носить Вас земля.
Ви - туга та печаль серцева,
І джерело безсмертних фраз,
Та знайте, вдячний я, що є Ви,
Мій в небеса дороговказ.

03.03.2016

Моїх років у часі тане дим

Моїх років у часі тане дим

І серця тихо гасне амплітуда,

І є слова, що до вподоби тим,

У кого все було або ще буде.

Але не Вам. Ви квітнете тепер,

Живете тим, що я давно не маю,

І я для Вас уже неначе вмер,

І подих мій до Вас не долітає.

А якщо долітає, то й тоді

Не чуєте, не хочете відчути,

І він один летить у висоті,

Луна моєї внутрішньої смути.


02.01.2016

У когось в серці все давно дрімає

У когось в серці все давно дрімає,

А в когось і хвилини не було,

Й тому не ллє добра, не зігріває

Зсередини омріяне тепло,

Шукає щастя, а його – немає…

Та я щасливий, бо іще кохаю

І осягаю рими ремесло.


01.01.2016

Іду у день

Іду у день. Той самий вічний день,

Який усі бажають, та не мають,

Хоч він живе у відчуттях лишень,

Але він є, якщо про нього знають.

Шлях непростий, далекий, та проте

Ніщо на тим шляху не заважає,

І я іду, бо вірую у те,

Що щастю там мене не вистачає.

 

01.01.2016

Підперезалось небо світанком

Надягнувши блакитний халат,

Підперезалось небо світанком,

Потягнулось солодко та п’янко,

Й загасило нічний зорепад.

І торкнулось промінням чола

Ніжно-ніжно, грайливо, пестливо,

І, нарешті, покликала диво

Кави терпкої чорна смола.


01.01.2016

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
95
предыдущая
следующая