Засохлий вітер і тополі вбогі
Його хапають кволими руками,
Тече на ринок вибита дорога
І милостиню просить жебраками.
А ось і ринку навіжена муть,
Де все змішалось – бідне і солідне,
На ньому що завгодно продадуть –
Характер, совість, навіть матір рідну.
Як щось продав – не буде вороття,
Там чуйності ніхто не знав й не знає,
Бо ринок називається «життя»,
І продане ніколи не вертає.
06.06.2016
В щоденному земному потрясінні,
Яке не помічати я не звик.
Твої слова – то затишок осінній,
В якому добре доживати вік.
Погоду оминаючи негожу,
Років своїх майструючи вінець,
В твої слова я загорнутись можу,
Ховаючись від холоду сердець.
Так не уміє навіть колискова
Заколисати мій одвічний гріх,
В твоїх словах є щось таке чудове,
Що описати мало слів моїх.
Допоки душу не морозить іній,
Я в світ свій дивний з радістю пущу
Твої слова, їх затишок осінній
Із стуком в вікна сонного дощу.
06.06.2016
Повторний погляд
Старий зміст
Не змінить,
Тільки нову кому
Поставить,
І заклеїть
Лист у світ
Із підписом
«Нікому».
05.06.2016
Повітря із смаком джерельним
І сонце, світле, як ніколи,
І добре небо акварельне
З таким натхненням грають ролі.
Займає кожен свою нішу,
Свої місця на дивній сцені,
І хтось, вгорі, ті ролі пише,
Й дарує світу. Через мене.
04.06.2016
Я читаю чужі
Світи,
Біль чужу і чужі
Мрії,
Скільки чистої там
Простоти,
Що словами серця
Гріє.
Скільки світиться там
Тривог,
Сподівань і надій
Також,
І живе там, без сумніву,
Бог,
І злітає душа
Птахом.
Там ховаються
Від біди
Й перемогу добра
Смакують.
Я читаю чужі
Світи
І тихесенько свій
Будую.
03.06.2016
Нових літ щодня тихіші кроки
І дорога йде уже по краю,
Не рахуй, зозуле, мої роки,
В цьому сенсу жодного немає.
Завтра світ про погляд мій забуде,
Про мої думки і світлі крила,
Скільки дали, стільки вже і буде,
Я змінити щось уже не в силах.
Нові будуть вабити створіння,
Людяні, а може і не дуже,
Деякі отримають прозріння,
Більшості усе буде байдуже.
Хтось шедеври вічності напише,
Хтось по собі лишить тільки гени,
Буде завтра все, як і раніше,
Окрім того, що не буде мене.
Що з того, що я такий глибокий?
Скоро прийде хтось за мене ліпший,
Не рахуй, зозуле, мої роки,
Пошукай заняття цікавіше.
02.06.2016
Сховав серпанок сонця путь,
Що прагне кожен день угору,
Я чую музику. Мабуть
Ви йшли отут, можливо вчора.
Ласкали поглядом своїм
Усе, що бачу я довкола,
І таємниці теплих рим
Жбурляли радісно та вволю.
Купалось небо у красі,
Почувши Ваші таємниці,
Та дивувалися не всі,
Бо розуміли одиниці.
Де зараз Ви – один етер,
Напевне, відповіді знає.
Я забарився і тепер
Нічого, окрім рим, не маю.
02.06.2016
Десятий поверх. Далі – тільки вниз.
І небо – доторкнутися можливо,
І місяць зачепився за карниз,
І просить помогти сором’язливо.
Я знаю погляд цей – так само я
Просив допомогти. Мене не чули.
Злітала тінь нерадісна моя
Й топилася в небесному намулі.
Тепер та тінь не вірить нікому
І я її до віри не примушу,
Та місяць чую і, мабуть, тому
Протягую не руку – цілу душу.
01.06.2016
Із неба темними потоками
Стікає ніч і вабить чарами,
І пахне зорями і спокоєм,
Блискучим місяцем і хмарами.
І обережно сни нанизує
На стрілки старого годинника,
Співає тихо, заколисує
Усіх – і праведника, й грішника.
01.06.2016
На темній стороні людини
Не видно сонячного сяйва,
Там помирає щохвилини
(І без кінця) душа, бо зайва.
Там чують себе й більш нікого,
І бачать те, що під ногами,
І ласку погляду живого
Женуть від себе батогами.
І совість в нитках павутини
Очікує своєї страти
На темній стороні людини,
Бо світлу – важко відшукати.
31.05.2016
