хочу сюда!
 

Татьяна

32 года, рак, познакомится с парнем в возрасте 28-37 лет

Заметки с меткой «зима»

Зимой на велосипеде

Для меня зима не является препятствием для катания на велосипеде. Нужно лишь учитывать особенности катания в этот период. Зимой я еду медленней - так теплее. Если слишком холодно или ветренно, я сокращаю свои велопрогулки до получаса. Но это лучше, чем не ехать совсем. Киевские велодорожки в эту пору не очень удобны для проезда, торговцы и пешеходы игнорируют их круглый год, но зимой к ним прибавляются неубранные сугробы грязного снега. Но ездить по автомобильной проезжей части еще хуже. Мокрая грязь, летящая из-под колес прямо на вас – это еще наименьшее зло на дороге. 
Особенно приятно в такую пору встретить единомышленника на велосипеде, который тоже не забросил двухколесного друга до весеннего тепла. С каждым годом таких становится все больше.

 Ближе всего от дома можна поехать покататься в парк. Снег скрывает следы цивилизации, которые могут быть опасными для резины. В сильный мороз я одеваю две пары перчаток: сначала шерстяные, а сверху на них натягиваю большие на размер, теплые и непроницаемые для ветра и влаги.
 Зимний лес радует своим фееричным видом, но для велосипедиста он готовит неожиданные сюрпризы. Если под колесами утрамбованный снег или лед, то лучше не делать резких движений и не тормозить, потому я стараюсь снижать скорость заблаговременно. Но это не всегда удается. Даже не слишком крутой спуск завершился для меня непродолжительным свободным полетом с жесткой посадкой. Если есть возможность, то лучше объехать такой участок по свободной от снега поверхности.
 Вернувшись с зимней велопрогулки, остается лишь помыть велосипед, почистить и высушить одежду. И можно пить чай. 

Дизельный двигатель зимой: как без проблем завести машину в любо


Хотя зима в этом году в Украине достаточно теплая, все же небольшие морозы уже начались. Сегодня, 15 января в Харькове на термометре уже — 12 °C и хотелось бы поговорить о такой актуальной проблеме в это время как запуск дизельного двигателя в мороз.

Все дизельные двигатели испытывают трудности запуска на морозе, и выделить можно две тому причины.

Первая причина связана со спецификой компонентов самого топлива, качество которого меняется при понижении температуры. Суть дизтоплива заключается в том, что доля находящихся в нем углеводородов являются парафинами, при незначительных морозах которые кристаллизуются. Кристаллы физически не могут пройти через топливный фильтр, что приводит к прекращению поступления горючего в двигатель. Машина может заглохнуть как при движении под нагрузкой так и на холостом ходу. Данная проблема может возникнуть уже при температуре — 5 °C.

Вторая причина — это банальные для любого ДВС неисправности. Даже простые мелкие “проблемки” в зимнее время могут превратиться в самые настоящие неисправности.

Какие меры нужно предпринять, чтобы мотор завелся при любой температуре:

Если вы выполните заранее нижеперечисленные условия, ваш двигатель заведется при любых морозах (если двигатель исправен):

  1. заменить АКБ на батарею большей емкости ;
  2. держать в наличии антигель для дизтоплива известного бренда. Антигели не дают парафинам формировать большие крупные кристаллы. Их нужно доливать прямо в бак до замерзания дизтоплива, так как в замерзшем дизтопливе кристаллы парафина они уже не растворяют;
  3. поставить бандажный подогреватель топливного фильтра. Этот критерий дает возможность заводить мотор на подогретом топливе. В простонародье заменяют подогреватель кипятком из чайника на впускной коллектор, патрубки, шланги и топливный фильтр. Метод работает, правда применять такое на дорогой, новой машине как минимум безжалостно;
  4. пользоваться в зимнее время маслом с минимальной вязкостью, которое применяется для конкретной модификации мотора.

Вывод: чтобы оградить себя от проблем с запуском дизеля зимой, необходимо предварительно, до наступления морозов, привести автомобиль в надлежащее состояние и приступить к использованию топливных присадок — антигелей.

О том Как правильно ездить в гололед...

ИСТОЧНИК https://autoguide.pro/pochemy-ne-zavoditsya-dizel-kak-bez-problem-zavesti-dizelniy-dvigatel-zimoy/

Різдво мого дитинства

Дуже радісним святом взимку для нас, дітвори, було Різдво. До нього готувалися у селі Миклашеві Пустомитівського району на Львівщині з початку грудня. Ходили в олійню, щоб зробити з конопляного насіння олію, та опихати пшеницю на кутю. Батько лаштував снопи житньої соломи на дідуха.

Джерело: http://spadok.org.ua/zymovi-zvychayi-ta-obryady/rizdvo-mogo-dytynstva

Як колись на Україні колядували

На Буковині — від малого до великого — всі чекали Святвечора, який наставав 6 січня. У нас цього дня колядували, хоча в інших селах ходили з колядою різдвяної ночі, тобто 7 січня. У надвечір’я, коли ще світило сонце, починали ходити найменшенькі колядники. Їх водили матері, старші сестри, брати і навіть батьки. Коли сходила перша вечірня зоря, починали ходити трохи старші. Відтак село завмирало. Сідали вечеряти за стіл, накритий білою скатеркою, під яку клали пахуче сіно. На столі дражливо парувало 12 пісних страв, від яких пахтіли апетитні аромати. Побутував звичай ворожіння. Кутю — пшеницю — підкидали аж до стелі. Хто зловить більшу кількість зерен, той улітку зніме бджолиний рій.

Буковинська Маланка - що ми знаємо про неї?

Про Буковинську Маланку говорять дуже часто. А що це? І хто така Маланка? Звичай бавитися на Маланку в деяких регiонах України iз часом забувся. А шкода… Бо кожне село чи навiть куток знали тiльки їм притаманнi способи задобрити Маланку. На щастя, у нас ще досить мiсць, де свято живе i процвiтає. Найкраще збереглося воно на Заходi України. Маланка, або Переберiя, як її тут називають — справжнiй народний карнавал.
Читати далі про Маланку тут: http://spadok.org.ua/zymovi-zvychayi-ta-obryady/pro-bukovynsku-malanku

Коли святкували новий рік у давнину?

Чи був Новий Рік 1 січня? З археологічних та етнографічних джерел знаємо, що наші предки святкували новий рік в березні і називали його - новоліттям. Зимою наші предки святкували Зимове Сонцестояння, виконували обряди, запалювали вогні, танцювали, звеселялись, задобрювали духів до приходу весни. Як вони усе це робили та які свята мали слов'яни на новий рік розкаже стаття: http://spadok.org.ua/narodni-zvychayi-i-obryady/slovyanskyy-kalendar

Зима, зима...(флешмоп)


Зима, зима, коли ти прийдеш? Да, я понімаю, год не такий, але ми хочемо снігу! Прийди, пж!prey

когда деЦтво было зимним))

Детсво было зимним. Помню очищенный двор, и сугробы выше меня ростом. Меня одевали тАк, что двигаться и дышать было трудно))) здесь я с мамой, такой себе шарообразный робот)))



К садику была равнодушна, не помню себя ни в какой роли, помню только, что было очень обидно, когда выбирали деток для танцевального номера, которые не умели и не хотели танцевать , а меня - нет, хотя я подвижная была и ритмичная, но ...толстая... помню двух мальчишек - моих обидчиков, которые меня всегда обзывали толстухой и очкариком...вот откуда зарождались комплексы, в садике, а не в семье))
..и помню санки, сделанные папиными руками, хоть и тяжёлые, но крепкие...мы с братом на них в парке с горки с трамплинами катались...синяков было, мама не горюй)))) помню, как нас ставили к батарее сушиться)))
В детстве очень не хватало родителей, они всегда были заняты, папа на двух работах, а мама после работы занималась бытом - стирка, готовка, уборка...хотя папа ей очень помогал, приходя с работы, брал нас с братом и мы шли на улицу, чтобы маме не мешали...
Но все равно там было весело)) и там были мама с папой...

Моя зима)) (доповнено трохи текстом та фотками)

Зима, здається, 86 року: снігу навалило багацько, батько відкидав у дворі й за воротами нагорнув величезний кучугур, метрів зо три заввишки. Було в мене два друга: брати Славік та Сергій, з тих друзів, що їх не обирають, а просто поряд живуть. Вони приходили до мене на ту кучугуру гратися, ми й бабу ліпили, й на санчатах спускалися, і взагалі було весело. Ще брали мою собачку молоду німецьку вівчарку Альфусю й запрягали в санчата, а вона хвацько нас вивертала у сніг, бо неїздова.
Якогось разу мене Славко з теї кучури біля двору скинув з гірки прямо в спину, летіла головою в твердий дряпучий наст, ревла на всю вулицю, мама забрала додому, сушили речі, мене спати поклали під дві ковдри, личко йодом мазали. Увечері піднялася температура. Мама працювала главбухом, був якийсь річний звіт, то на лікарняному сидів зі мною Батько. Це була найкрутіша моя болячка: поки температура, то, звісно, дискомфорт і лікували як усіх аспірином та молоком з содою, після нього так прикольно ригається шматочками. А найулюбленіші татусикові ліки - липовий чай та дитячий крем, а мамочкини - гірчичники на всю ніч та парення ніг.  Як попустило, Батько мене водив "на льод", бо поряд було болото замерзле, а ще - в ліс на зимові шашлики. Коли морози були аж надто великі - ми сиділи вдома, і я читала татові вголос щодня по розділу "Пригоди Незнайка та його друзів", так я навчилася читати вже не по складах, а плавно. А ще теї зими батько віз мене на санчатах, послизнувся й поламав ногу. Тоді вже я з ним сиділа вдома та допомагала, поки мама приходила з роботи.
Зазвичай новий рік у нас святкували, ставили ялинку високу, триметрову, аж до стелі, ми з сестрою її прикрашали, а батько ставав на табуреточку й чіпляв верхівку. Прикрашали іграшками, і цукерками, і горішками, і мандаринками. Я любила облаштовувати під ялинкою собі кубло, стелила ковдру, вимикала верхнє світло та гралася під світлом гірлянд-шишечок. Приходили гості: і бабусі з дідусями, і куми, і родичі, багато діточок. Всі несли смаколики, треба було обов'язково похвалити чужий холодець, щоб нікого не образити, хоча ясно ж було, що краще мамуньки ніхто не готує. Мама завжди на таке свято робила торт з масляним кремом, батько збивав вінчиком до масла рідину з варення, якісь есенції, горішками прикрашали. Дотепер не їла смачнішого тортику, ніж мамин.
А одного року святкували новий рік у бабусі з дідусем, ми жили поряд, на сусідніх вулицях, городи в нас сходилися, тому ходили туди стежкою. І того року прямо на свято, прямо опівночі до нас, діток, прийшов справжній Дід Мороз! І подарував ляльку - таку класну, як справжнє немовля, і соска в ляльки була, і пляшечка для суміші. А ще - лижі, дві пари, менші мені й дорослі для сестри, ми проклали до бабусі лижню й каталися майже всю зиму, бо сніг лежав довго. Шкода, батько не побачив того Мороза, бо якраз курити ходив. 
Ми з татусиком smilesmile Мама казала на нас "два портрети".

Навесні був паводок, розлилася наша Самара на увесь ліс, до води було пройти метрів 50. Ми з батьком та його другом на моторному човникові каталися, дорослі рибалили. Не згадаю, чи ловили щось, чи так вудки закидали з човна. Якраз тоді батькові гіпса зняли, і ми такі щасливенні були.

Про садочок допишу: там було нецікаво, бо завжди чимось намагалися напружити: я мала найкращу дикцію та пам'ять у групі, тому отримувала всі ключові ролі (Снігурка, Царівна-Лебідь, Ведуча тощо), "в кущах" сніжинкою відсидіти не вдавалося lol


Передаю вам привіт, світлина зроблена тридцять з гаком років тому, а пам'ятаю, як наче щойно, ту мить.
Треба завтра піти до церкви, замовити сорокоуст, щоб Батькові там легко жилося в Царстві Небесному.

Про зиму ...( ФЛЕШМОБ)...)))

 


    Зиму люблю, коли падає лапатий сніжок, вітру немає і тепло,  особливо любила у дитинстві. Йшли з санчатами на берег річки і на високу кручу, з якої спускалися. Санчата котилися дуже довго. Правда і вилазити на ту кручу було довго,але це того варте...rofl  Поясню на рахунок берега річки. Колись на цьому місці протікала річечка, а потім змінила своє русло , але люди все одно називають це місце берегом. Навіть вулицю назвали Берегова. Трохи води там, у руслі все ж таки накопичувалося і потім вона замерзала. Виходив величезний каток, навіть, коли лід проломлювався, було не страшно, тому, що глибина тільки по пояс дитині...lol . А ще ми з сестричкою любили робити "хату" у снігу. Саме у такій сніговій "хаті" ми одного разу просиділи досить довго, аж похворіли, бо сиділи на снігу і якщо чесно, жували сніг...smutili Пам"ятаю, що снігу випадало дуже багато. Вікна будинків повністю замітало снігом, це близько 1,5 - 2 метра снігу. Не можу передати, як нам у дитинстві було весело бігати по тунелях снігових, які тато робив у снігу, щоб пройти до буди песика, до хліву, де жити дві кози, свинка, курочки . У хліву ластівки  звили багато гніздечок , ми мали можливість влітку спостерігати, як вони годували своїх пташенят . Якщо чесно, я сумую за тими часами і часто згадую морозний запах, та запах сосни у хаті..Зиму любити не перестала, але на санчата вже давно не сідаю...roflsnegurkaelka
[ Читати далі ]
 
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
76
предыдущая
следующая