хочу сюда!
 

Алиса

38 лет, дева, познакомится с парнем в возрасте 30-45 лет

Заметки с меткой «война»

Мои сны. Миномётчики.

  На всякой войне есть правила и на всякой войне их нет. Не берут в плен авиатов, да это и понятно- с неба нас гвоздят. Авианаводчиков на ремни режут, но что здесь плохого? Снайперов убивают медленно и со вкусом. Но миномётчики тоже в этой славной когорте. Они жнецы и собирают обильно, пока мы не приходим за ними.
  Тяжело и плохо. Мы трижды  поднимались и трижды возвращались. Миномёработал хорошо и атака захлёбывалась, хотя их всего нитчего, а нас поредевчший батальон. Комбат отправил нас в обход. Пошли. Два раза с крыш нас полили, но мимо, бежим по улице и тут начинает работать автоматчик.У ног мелькнули следы пыльные, мы в бок, там окоп. Нырнули. Думаете не страшно? Да у меня клапан подрывает. Автоматчица начинает раздеваться, сбрасывает бронежилет и одевает лифчик снова. Вы не подумайте, что это нижнее дамское бельё, это разгрузка. На тот момент я её только мечтал без обмундирования увидеть.Брезент с кармашками, вверху четыре кармана под магазины, петля для сапёрной лопатки, а внизу четыре кармашка под гранаты. Собралась и поворачивается ко мне;
- Давай!
  Блин как не хочется на улицу и под пули! Но я её напарник и отказаться или проявить слабость нельзя. Я лучше умру, но не покажу сомнения. Снял магазин и поставил новый, рывком из окопа и через улицу. Стрелок опоздал, но пули стегнули по стенке, но я за опрой, выглянул и мой автомат бьёт туда, где он. Пуля прошла выше головы и в стенку, меня ударили осколки, присел и снова выглянув, даю короткую. Четыре выстрела. Если и не попал, то спугнул. Азарт, но не рыпаюсь. Следущая переглядка, мой автомат затих, готового магазина нет. Ну блин, почему нам дают четыре тили пять полных? Страна облезет?
   Я прячась за колонну снаряжаю магазин из обоймы, нет, после портянок это длучшее, что придумало человечество. А автоматчик попал близко, летят куски бетона. Ну теперь я готов- стреляю, он прячется за бруствером и видимо меняет магазин. Автоматчица срывается с места и бежит к их окопу. Он пытался подняться, но я двумя котроткими бруствер вспахал.
 Она достигла и моим приёмом, вынесенным из разговоров с участником первой мировой, вынесла противника. На ходу выхватила клинок и нырнула в окоп. Ну как же, там мужики которые хзотят жить. Срываюсь и бегу, прыгаю тула. Но спектакль закончен- два холодных и один задыхается в кровавой пене- удар выше броника у неё полу4чился. Она срывает с меня трубку и вырывает  за кольцо. Ракета с шипением улет ает вверх.
- Он живой- показываю на агонизируещего миномётчика. Она не поднимаясь (снайперы могут быть на крышах), ловко ударила клинком и тот поник. В её глазах смерть и ненависть.Вытерла клинок, вытрусила их ранцы: импортные консервы, сигареты и какие-то блокноты. Наши прибежали скоро и радуются победе. Трое миномётчиков безмолвны и лежат на дне окопа. Им сегодня повезло и они умерли быстро. А мы живы. Смотрю в глаза автоматчиче, но там нет  у же смерти. Живая искорка. Хочется ущипнуть, но я потерплю. Странные мы существа. Ласковые лучи садящегося солнца гладят меня и я почему- то думаю, что выживу. Хоть мне это не надо. Автоматчица хлопает меня по бедру:"Пошли ужин соображать, мечтатель!" А и правда пора.

Президент РФ - важливіший двигун української євроінтеграції

Незважаючи, на нескінченну Російською Федерацією, окупацію українських земель і регулярне підживлення нею бойових дій на Донбасі, Україна наполегливо рухається по зовнішньополітичному вектору, затвердженому її чинною владою. І, звичайно, українським народом.

Найважливішим драйвером зміни в останнi роки настрою в українському суспільстві, став безпосередньо президент РФ В.Путін, як головнокомандувач країни, яка вже п'ять років веде поганоприкриту війну проти нашої країни.

Вступ до ЄС сьогодні підтримує близько 60% українців. Аналогічні дії щодо приєднання до Північноатлантичного союзу - близько 50%. Показники у різних опитувань дещо відрізняються, але тренд останніх років очевидний.

Якщо раніше українцям було набагато простіше відвідувати РФ, ніж країни ЄС, зважаючи на необхідність отримання візи (гроші, довідки, час, посередники і т.д.), а також маючи великі родинні та економічні зв'язки з першою, то сьогодні все стало інакше. Розв'язавши війну в Україні і дику інформаційну пропаганду, кремлівська влада сама підписалася під наміром українців шукати зв'язку, захист і, просто, дружбу та спiлкування в країнах, що знаходяться на захід від неї.

Бажаючи економічно задушити Україну, Росія різко обмежила товарообіг з Україною. Це популярний спосіб боротьби з непокірними РФ країнами. Від цього постраждали молдавські та грузинські винороби, латвійські, естонські, литовські виробники рибної та сільгосппродукції. Аграрії Польщі і Туреччини перестали постачати в РФ безліч своїх товарів. Україна максимально обмежилася в своєму експорті в країну-агресор. Звичайно, це не пройшло у нас безболісно. Але, ми не здалися. Цілком логічно виглядали відповідні заходи нашого уряду. Звичайно, про думку самих росіян, які втратили багато необхідних товарiв, ніхто з Кремля не цікавився. Там тільки Пропагандист-ТБ регулярно транслювало масове знищення продуктів з "ненависних" країн. Чим просувало кремлiвську ідею - «Краще недоїдати, ніж їсти піндоське».

В Україні ж, навпаки, значно збільшили товарообіг з Китаєм, іншими країнами Азії, з'явилися нові торгові партнери в Африці і Америці. Але, головне, посилилось співробітництво з європейськими країнами, ми підписали Угоду про Асоціацію з Європейським союзом, Зону вільної торгівлі з ЄС. Сьогодні країни ЄС - головні торгові партнери України. І в цих змінах, також, найважливішу роль зіграв особисто В.Путін. Якби не його "мудра і далекоглядна" політика по знищенню всього непокірного йому, то ми би і зараз мляво обговорювали з РФ, що віддати їм в концесію (назавжди), заради знижки на газ.

Поступова децентралізація, тобто передача більших прав (і коштів!) з центру в регіони, призводить до народження нових ініціатив зі співробітництва з новими українськими та зарубіжними партнерами, як економічно, так і культурно. Знаходяться нові ринки збуту. Наша економіка сьогодні не особливо блищить, але видна (хоч і не всім) перспектива.

Назріла ще чверть століття тому, декомунізація, вже дає свої плоди! Українці активно цікавляться своєю історією. Но, не той, що писали за завданням Політбюро КПРС. Попит на історичні книги, фільми і просто на будь-яку, приховану і обрехувану росіянами українську історію стабільно підвищується. Справжні українські герої, а не міфічні і казкові радянсько-російські "богатирі", стають зразками для українців. У цьому не можливо не помітити "великого стратега" В.Путіна та його "вкрай талановитих" дiй в Українi.

До безвізового відвідування європейських країн вже звикли багато українців. Я в їх числі. Велика відмінність в плануваннi відвідування європейських країн від «добезвізового». Це благо та норма, якi вкрай необхiднi в сучасному глобальному світі. Хоча, це ще не оцінили, українці, повністю. Но цей момент вже змінив географію поїздок наших земляків. До "перемог" В.Путіна я б відніс ще величезний розрив (часто остаточний!) в сімейних, дружніх, громадських зв'язках. Адже, обмеженість і крайня однобокість подачі подій, що відбуваються в світі, особливо, там, де активно присутні росіяни, в російських ЗМІ не могла не призвести до деградації та запалення багатьох умів в РФ. Різко зросле в Росії не сприйняття реалій світових подій, а сприймаються переважно в трактуванях, затверджених "кремлівською політрадою", з подальшим заохоченням до мілітаризму, як всередині, так і поза Росією. Цi дії не могли не розсварити росіян з людьми, що живуть поза "Російської обложеної ворогами фортеці ". І це, без сумніву, чергова «блискуча перемога» російського президента.

У 2008 році, український президент В.Ющенко на Бухарестському саміті НАТО сподівався отримати План дій щодо членства в оборонному союзі. Але, Росія тоді активно вплутавшись в наш діалог з НАТО, пообіцявши Німеччини і Франції посилення торговельних преференцій, зуміла переконати глав цих країн пригальмувати зближення з Україною у військових питаннях. Хоча США і більшість членів НАТО були за українське просування в альянс. Натомість Україна отримала запевнення, що вона обов'язково стане членом НАТО, але пізніше. А офіційно нам пояснили це відсутністю консенсусу з цього питання всередині самої України.

Нагадаю, що тоді трьом першим особам України було запропоновано написати відповідне звернення до керівництва НАТО. Щось на кшталт квітневого (2018 р.) звернення Верховної Ради до Вселенського Патріарха щодо ПЦУ. Цими трьома особами тоді були В.Ющенко, А.Яценюк та Ю.Тимошенко.

Перші двоє підписали, а прем'єр-міністр тоді відмовилася! Що й дало формальний привід Брюсселю перенести обговорення цього питання. У тому ж році ЮВТ відмовилася визнати Росію агресором, країною, яка напала тоді на Грузію i загарбала частину її території. Я, спеціально нагадую про ці події. Вони, на мою думку, яскраво характеризують сьогоднішнього лідера президентських перегонів-2019. Адже, зараз один з ключових  меседжів Юлії Володимирівни - якнайшвидший вступ до НАТО. Я навмисно не буду далі перераховувати її численні девіації по відношенню до багатьох інших питань.

Зараз я про В.Путіна. І його ролі в українській політиці та життi. Розв'язавши війну на Донбасі, анексувавши (звичайно, тимчасово) Автономну Республіку Крим, добившись падіння взаємин з Україною (та, майже з усім іншим світом!) до рівня поребрика, розірвавши багато родинних та економічних зв'язкiв двох сусiднiх (нажаль!) країн, породивши ненависть і презирство у мільйонів українців (та й у багатьох інших країнах!), В.Путін «знову всіх переграв»! Особливо, самого себе.

В Україні посилилися про-західні настрої. З'явилися можливість і бажання жити за законами, а не за поняттями, збільшилася кількість людей, які на своєму особистому досвіді вже зуміли зрівняти два світи і дві життєві моделі. Західну - цивілізовану і економічно успішну і східну, побудовану на азіатському деспотизмі, залежностi цілої країни від настроїв свого безпомилкового і вічного правителя, презирства до людського життя і злоби до всiх, хто відкидає цей маргінес.

В.Путін «домігся» значною ізоляції своєї країни від решти світу, виправдовуючи свої «досягнення» заздрістю і агресією того самого світу. За останні п'ять років, з початку кримської авантюри, він зумів знизити рівень реальних доходів росіян, домігся зниження ВВП своєї країни, значно знизив асортимент товарів і збільшив на нього ціни у всіх сегментах життя росіян. Рубль, по відношенню до всіх світових валют впав, більш ніж в два рази. Численні санкції значно вдарили, причому, не тільки по наближеним до «годівниці» олігархiв, а й по простих росіянах. Адже в Росії є нормою компенсувати втрати першим за рахунок других. Засудження його дій, вимикання РФ з деяких світових інститутів, зниження ролі Росії на світовій арені - також "перемога" російського лідера.

Якби не Путін, мала б Україна сьогодні армію, що входить в ТОП-30 Армій світу? Просунулися б ми так в своєму русі до ЄС і НАТО? У помітному збільшенні товарообігу, громадських та інших зв'язків з США, ЄС та іншими сильними і демократичними гравцями в світі? Отримали б безвіз, про який ще довго мріяти росіянам? Акцентував би весь світ нам свою підтримку, нехай, часто, тільки на словах, але, все ж? Так, продовження санкцій - це вже немало для благополучних країн. Мали б ми зараз Свою Церкву? Чи мала би такі позиції сьогодні українська мова? У ЗМІ, у громадськом, політичном, навіть повсякденному житті? Сьогодні патріотизм з самого дитинства, демонстрація національних символів і підкреслення своєї приналежності до України, модний і престижний напрямок. «Слава Україні» стало нормою не тільки в Нашій Армії! Я добре пам'ятаю, що ще на початку Євромайдана, не надто часто використовували цей лозунг. А форма наших воїнів? Коли В.Путін санкціонував початок агресії в Україні, наші воїни призивалися і довго ще ходили в футболках, кросівках і спортивних штанах. Я це спостерігав весь 2014 рік. Призов і постачання армії були за рахунок добровольців, волонтерів, спонсорів та інших Патріотів України! Такий рух абсолютно немислимо в РФ. Нi вчора, нi сьогоднi! Все тільки по команді і управліннi зверху. Зараз у нас прекрасна військова форма, що відповідає стандартам тієї організації, яку так боїться російський лідер. Чи могло це статися лише за 5 (п'ять) років без «допомоги» його самого?

«Досягнення» Путіна на українському напрямку особливо «вражають». Він уже забезпечив собі місце в історії, причому, не тільки російської. І зовсім не в тому трактуванні, яке пишеться при його житті!

А українці будуть довго пам'ятати, «завдяки кому», у нас в країні почалося посилення і безповоротнй рух не до «багатовекторності» і «балансування інтересів», а до конкретних і зрозумілих стандартів життя. Адже в цивілізованому світі, який так далеко від РФ, головне - це людина, його потреби і бажання, створення йому додаткових можливостей і всіляка допомога в цьому його держави. А не гасла, на кшталт «Всё во славу государства» або «За Веру, Царя и Отечество». Де немає і згадки про людей, які є дрібними і непомітними для хана (правителя, князя, царя, генерального секретаря, президента) механізмами досягнення його волі. Де кожен, повинен вважати за щастя померти за будь-яку його забаганку. Так було в Давньому Світі, так було в Середньовіччі. Невже приклади багатовікової давності можуть стати орієнтирами для сучасної європейської держави? Тож не дивно, що ця чужорідність, дикість і неадекватність сьогоденню і стали прискорювачем процесу євроінтеграції в нашій країні. Продовженням захиста свої землі від зараження її Середньовіччям. I тут варто знову згадати про полковника та любителя дзюдо. Якщо б не його хворобливе бажання володіння світом?

Україна, в силу свого територіального розташування, історичної близькості і наявності контактів з європейськими країнами, помітно відрізняється від східних сусідів. В переважній більшості, нам не «посміхається» єдиновладдя і поклоніння менеджерам, яких ми ж самi і обираємо. Нам історично звичнi потреби і бажання контролю над ними і їх підзвітності нам за свою діяльність.

Те, що пропагандою в російських ЗМІ називається досягненнями їх улюбленця (Променистого та Сонцесяйного) президента, зовсім скоро, після його відходу в інший світ, буде називатися зовсім інакше. А мільйони росіян будуть вважати хорошим тоном, розповідати один одному та всьому свiту, про те, як вони про всю його мерзотнiсть знали і, навіть, були в таємній до нього опозиції. З'являться популярні особи, які будуть говорити, як вони страждали від утисків і погроз. Причому, більшістю з них будуть сьогоднішні єдинороси, депутати Думи і бізнесмени з його оточення. Звання "Невдаха" буде тоді більше асоціюватися з його ім'ям. А невдах ніхто не любить! Навіть росіяни.

Але, це їхні проблеми, хоч і недалекого майбутнього. А у нас свої цілі, до яких потрібно йти, не звертаючи уваги на численні крики «Всёпропало», «Зрада», «Вернёмдолларповосемь», «Мирлюбойценой» і т.п.

Особливо, знаючи, ким і де вони створюються, вкидаються, просуваються і фінансуються.

А Путіна, навіть, після перерахованих мною дій, якi допомогли розбудити i змiнити Україну в кращу сторону, чомусь все одно не можу подякувати ... Все одно, вiн Х**ло! Ла-ла-ла-ла-ла  ла-ла-ла!

А ви як думаєте?


"Первые крылья ласточки".

Nhng cnh n u tin - Trailer - Silver Swallows Studio - phim Vit Nam
 Трейлер вьетнамского фильма "Первые крылья ласточки", война во Вьетнаме, самолёты обоих сторон и атака показаны реалистично. Миг-17 показан отлично, три пушки: одна 37мм и две 23 мм.  F-105D Thunderchief и  F-100D тоже хороши.

«Мы больше не лохи, ребята», - сказал Трамп

  С удовольствием почитал статью о посещении Дональдом Трампом Ирака:
Источник:https://eu.usatoday.com/story/news/politics/2018/12/26/donald-trump-makes-surprise-visit-meet-u-s-troops-iraq/2376620002/
"Трамп защищает политику Сирии во время неожиданного визита американских войск в Ирак
Джон Фриц, Том Ванден Брук и Дэвид Джексон, США СЕГОДНЯ Опубликовано 2:25 вечера. ET Декабрь 26, 2018 | Обновлено 9:23 вечера. ET, 26 декабря 2018 г.


Президент Дональд Трамп провел около трех с половиной часов на земле в Ираке во время своего первого визита в неспокойный регион. (26 декабря) AP
ВАШИНГТОН. Президент Дональд Трамп отстаивал свое решение вывести войска из Сирии во время неожиданного визита в Ирак в среду для встречи с войсками США, его первая встреча с солдатами, проходящими под его командованием в зоне боевых действий.

Путешествие Трампа, скрытое в тайне во время закрытия правительства, началось с того, что он взвесил значительное сокращение сил в 17-летнем конфликте в Афганистане. Он приказал вывести около 2000 американских войск в Сирию и наблюдает за перестановками в высших звеньях военного руководства.

«Соединенные Штаты не могут оставаться полицейским мира», - сказал Трамп. «Мы не хотим, чтобы нас больше использовали в своих интересах страны, которые используют нас и используют наши невероятные вооруженные силы для их защиты».

Трамп и первая леди Мелания Трамп покинули регион Вашингтона поздней рождественской ночью. ВВС-1 пролетели в одночасье и приземлились под покровом темноты в среду на авиабазе Аль-Асад к западу от Багдада. Трамп провел около трех часов на земле в Ираке, встречаясь с солдатами в столовой и обращаясь к большой группе войск в ангаре.

«Мы больше не лохи, ребята», - сказал Трамп военнослужащим, сообщает Associated Press. «Нас снова уважают как нацию».

По возвращении в Вашингтон Трамп приземлился на авиабазе Рамштайн в Германии, где он встретился с дислоцированными там войсками.

Трамп и премьер-министр Ирака Адиль Абдул-Махди разговаривали по телефону, когда президент вылетел в Германию вместо личной встречи в Ираке. Сандерс сказал, что Трамп пригласил премьер-министра посетить Белый дом и что он согласился.

Президент Барак Обама отправился в Ирак вскоре после вступления в должность, а президент Джордж Буш посетил Багдад в 2003 году, спустя месяцы после начала войны в Ираке. Трамп неоднократно сталкивался с вопросами в интервью, в том числе в Fox News в воскресенье в ноябре, почему он еще не посетил войска США в Ираке или Афганистане.

«Через два года Трамп собирался идти наперекосяк, - сказал Аарон Дэвид Миллер, бывший переговорщик по вопросам ближневосточной политики в Государственном департаменте от президентов республиканцев и демократов. «И ясно, что те войска, которые услышат его, будут рады, что он пришел».

Визит президента последовал за двухпартийной тревогой в связи с рядом резких решений, подрывающих внешнюю политику США. На прошлой неделе Трамп объявил, что выведет войска из Сирии, а через несколько дней расстался с министром обороны Джимом Мэттисом.

Трамп рассматривает возможность значительного сокращения вооруженных сил в Афганистане, США СЕГОДНЯ и других СМИ, о которых сообщалось на прошлой неделе. Шаги в Сирии и Афганистане были совместимы с обещаниями, которые Трамп дал во время своей кампании, но они расстроили некоторых законодателей."(с)
----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
   Он выполняет свои предвыборные обещания и борется за интересы СВОЕЙ страны. Не побоялся посетить проблемную страну и общался не с генералами, а со всеми военнослужащими.

Милитаризация мозгов

Защищайте своё сознание. Милитаризация отбирает у нас мечту!

Вчера целый день вся страна говорила про военное положение — введут, не введут. Даже моя пятнадцатилетняя дочь, вернувшись с учёбы, сказала, что вся школа только и делала, что обсуждала ВП. Насколько же глубоко тема войны проникла в общество, в мозги представителей всех слоёв населения! Вот где реальная угроза национальной безопасности, а не само ВП, введённое в десяти областях Украины сроком на месяц. Потому что когда целый народ зазомбирован темой войны, то легко поддаётся массовым манипуляциям сознания и готов поддержать любого, кто говорит то, что народ хочет слышать.


Конфликт с тремя украинскими судами в Керченском проливе привёл к далеко идущим последствиям. Идея ввести ВП, судя по всему, очень понравилась НАТО, ООН, США и ЕС. Россию в итоге осудило всё мировое сообщество, дипломатия Путина с треском проигрывает информационную войну. Это выгодно всем: для власти Украины это повод выпросить дополнительные средства на вооружение, для НАТО — поставить дополнительные военные базы поближе к российской границе, для США и ЕС рассмотреть вопрос об усилении санкций против РФ. А выгодно ли это гражданам Украины?..


Мы не знаем, какие переговоры идут «наверху», но нас как население Украины это и не должно сильно беспокоить, так же, как их там не беспокоит то, что происходит с населением 42-миллионной страны. Мы недооцениваем игру президентской команды и правящей верхушки государства, которая выбрала тему войны как пиар-акцию для удержания власти в Украине. Милитаризация сознания идёт полным ходом. Люди начинают думать терминами войны: запастись, обезопасить, игнорировать, напасть, свалить из этой чудо-страны, которая погружается в милитаристскую риторику. И перестают уделять внимание терминам мира: учиться, развиваться, экспериментировать, получать новый опыт, менять свою жизнь к лучшему. Милитаризация сознания приведёт в конечном счёте к ещё большей апатии. Бессмысленно что-то делать, когда война на пороге. Как можно открывать или расширять бизнес, покупать недвижимость, делать банковские вклады в гривне, когда в стране военное положение?..


Граждане Украины в течение уже пяти лет по телевидению ежедневно «едят» сводки с территории боевых действий, слушая о раненых, убитых, количестве обстрелов и провокациях со стороны российского агрессора. Как легко власть сегодня внедряет населению мысль, что враг на пороге, и продолжает чистить карманы доверчивых граждан «распиливаемым» военным бюджетом. Но политическому истеблишменту Украины мало просто чистить карманы, они хотят ещё и узурпировать власть, отобрав право голоса. Люди, озабоченные войной, голосуют за военных, а это, по иронии судьбы, те же лица, которые и промывают мозги населения военной риторикой. В состоянии войны народ озабочен только тем, когда она прекратится, и даже не мечтает о кардинальных реформах, способных обогатить Украину и навсегда изменить её облик.


Экономического роста в Украине не будет, а что ещё хуже, разрыв между нами и развитыми странами будет нарастать по возрастающей. Пока экономика США и ЕС ежегодно умножается на сотни и тысячи миллиардов долларов в год, экономика Украины прибавляет в лучшем случае два десятка миллиардов.


Нужно, чтобы появлялись блогеры, журналисты, общественные деятели и организации, телепередачи, теле- и радиоканалы, которые говорили бы словами мира. Это единственное, что может противостоять милитаризации мозгов.


Не говорите о войне. Думайте о будущем! Несмотря ни на что, продолжайте развивать бизнес, вкладывать деньги, покупать и продавать, обучаться и преподавать, ездить и перевозить, зарабатывать, мечтать о большем.


Не пускайте войну в свой мир. И не пускайте врага в свою голову!



Balashov.com.ua


Это Максим или Про фельдшера медицины Шорса , Боженко и гр.в-у.













 В общем  слюнопускательная машинка по нынешним временам . Тяжелый , наверное . НО все-таки . 
гр. в-у читать как гражданскую войну .  Хоть МАксим наверное стрелял и в  первую мировую . Анка- пулеметчица  еще и Чапай - кто такой почему не знаю :)  КЕно. 

Джон пластер «досконалий снайпер» / рос. / серія «бібліотека сна

   
Джон Пластер «Досконалий снайпер» / рос. / серія 

«Бібліотека снайпера», том 3, частина 1

The Ultimate Sniper: An Advanced Training Manual For Military And Police Snipers / by Major John Plaster

Це оновлене та розширене видання книги «Ultimate Sniper», яке містить інформацію про снайперські гвинтівки, оптичні приціли, боєприпаси та обладнання, останні тактики й техніки з досвіду війни з тероризмом, аналіз нових технологій, а також — детальні балістичні траєкторії та дані для снайперських боєприпасів та інш.

Автор книги — майор Джон Пластер, офіцер спецназу США у відставці, якого вважають авторитетним спеціалістом в галузі снайпінгу й тактики ведення снайперської війни.


Купити книгу: http://tactica.kiev.ua/shop_1/biblioteka/246-dzhon-plaster-sovershennyj-snajper-seriya-biblioteka-sna.html

Про диверсантов или Вера , сестра Надежды .

  Теперь всё. Деньги ,  выделенные на ремонт мостика , потрачены на табличку Там где мостик , там забудь .
  
  И ведь выстроили такую дорожку классную  , и ведь осталось только мостик починить было.
  

И все люди верили (я) , что его починят и даже сделают четырехполосным и будут по нему ездить счастливые киевляне и гости столицы и  немцы . А теперь на запасной дороге лежат лопнутые фурные скаты и сразу видно , кто наш. Наши не матерятся в телефоны, а немцы в шоке доннерветер и глаза безумные на бледных готских лицах. 


 И я вот думаю,  может , это к войне . И как хорошо,что мой дом  не на стратегическом пути , и что я ремонт не сделала .  Что Бог ни дает ,все к лучшему . Кроме как с мостиком .  Может, там тоннель прорыть . Для поездов .
  А аэропорт рядом всё-равно. 
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
171
предыдущая
следующая