хочу сюда!
 

Татьяна

51 год, телец, познакомится с парнем в возрасте 47-50 лет

Заметки с меткой «природа»

21 січня. О погодє.

Вважав, що за найбільшою статистикою пік холоду у 20х числах січня. Але дивлюсь за прогнозами щось не так. вище нуля намічається до початку лютого.


Намбер Ван.


Сегодня меня можно поздравить  - я наконец-то начал вести собственный дневник.
Сразу о том, как я себе его вижу. 
Структура предполагается такая:
1.Как прошел день/неделька/месяц/год.
2.Планы на ближайший день/неделька/месяц/год.
3.Итоги по планам из П.2
4.Дерево - интересная и новая информация.
5.Словечище - новое для меня слово.
6.Трейдинг
7.Возможно будет возможно нет - написание статеечек.
1.Первая половина дня была посвящена работе. Вторая поездка в Сумы в больницу с малым. Вчера были в нашей родной - Белопольской больнице - сказали аллергия, сегодня в Сумах опровергли данный диагноз - т.к. по их мнению это последствия простуды. Больше доверия конечно, же Сумчанам. На обратном пути слушал Лыкова - и меня сбросило с дороги уже возле суда. 
Влетел в сугроб. Я и мои пассажиры не пострадали абсолютно, с машиной вроде бы тоже все Ок. Артем прибежал с лопатами, я взял в суду у сторожа тоже лопату - отрыли. Автомобиль стоял "на пузе", но с помощью лопат и толкальщиков - выехал. Один из автомобилистов - остановился и предложил "дернуть" я отказался. 
В общем хорошо то, что хорошо заканчивается - это именно тот случай.
2.Планы на завтра. Еще несколько дней назад я был уверен, что в планы на субботу (19.января) - крещение, у меня искупаться в проруби, но сегодня я уже так в этом не уверен, п.ч. немножко прихворал. Поэтому купание под вопросом - банька же в планы вполне входит. Дабы не планировать только, то что очень удобно исполнять поставлю себе задачу провести день на позитиве, с улыбкой.
3.Итоги. Т.к. сегодня первый день ведения дневника - итогов подводить не вижу возможности. В таком случае скажу, что все равно я бы скорее всего запланировал себе разобраться хотя бы с одним вопросом по оценке земли. Так вот я это сделал. Вопрос был о границах населенных пунктов. М.б. к вечеру разберусь еще с одни-двумя вопросами.
4.Дерево. Прослушал на днях рассказ о Лыкове под название Тифлис. О том, что это НП я конечно же догадался - но вот что это старое название нынешнего Тбилиси узнал только сейчас.
5.Словечище. Петрикор - это то, что я раньше называл воздух обогащенный озоном. Оказывается это запах земли после дождя. А причиной является масло растений, которое поглощается почвой и выбрасывается ею во время дождя.


Він - реальний пацан

ТАКА ОСЬ ЦІКАВА ІСТОТА

Людину створено із матеріалу, який зветься “егоїзм”. І це не “фігурально мовлячи”. Бо егоїзм визначає режим роботи усіх складових того, що зветься людиною. На усіх рівнях, як на тілесному, так і на психологічному й соціальному.

Тож давайте запам‘ятаємо це, - і не дамо найчистішому альтруїзмові клітин і органів тіла обдурити себе. Хоча усі вони і працюють кожний не заради себе, і, якщо потрібно, жертвують собою, не розмірковуючи.

Адже ми вже знаємо, чого варта самовідданість одного заради виживання і перемоги багатьох. Самозречення частини заради цілого. Змальства ж виховувалися ми на книжкових і кіно-прикладах самопожертви в бою, безоглядної доброти заради когось. Гуртом бігли битися у сусідній двір, не боючись, що надають так, що потім не встанеш.

Так що нас таким “альтруїзмом” в облуду не заведеш. Тому що все це - той же егоїзм, лише в обсязі певного дієвого цілого, в егоїстичних діяннях якого ми, його частинки і клітинки, беремо участь, - альтруїстично і самовіддано.

І ось перед нами - ми, людство, як одне таке “дієве ціле”, як одна велика Людина. Без поділення на таких і сяких, - усі. Від “таємних володарів світу” до безпритульних бродяг.

В цьому великому цілому ми - як клітини в організмі, і на нашому клітинному рівні, ми увесь час займаємося виключно з’ясовуванням між собою хто з нас хто. “Ху із ху”, як то кажуть. А от природа до нашої зацікавленості у таких речах ставиться з образливою для нас байдужістю. Чому? А тому що як рослинний світ, незважаючи на всю його різноманітність, є для неї одним, таким от, організмом, і як тваринний світ для неї є дещо ціле, так і нас вона, матінка-природа, сприймає як одну таку ось цікаву істоту. У якої, зрозуміло, є свій певний процес розвитку, своя вдача, і свої (все ж таки людина!) - погляди.

І їй, власне, начхати на те, що все це в нас має цілковито егоїстичну спрямованість. І розвиток - заради себе, і вдача - прагнення усім показати те саме “ху із ху”, і погляди, - “все навколо раніше чи пізніше буде моїм”.

 

НА ПОРОЗІ “МОМЕНТА ІСТИНИ”

Так от, ця ось “всесвітня людина”, недоросток, - якихось зо два мільйони років як народилося, - накачавши м’язи науково-технічних досягнень, і вже поглядаючи зарозуміло на цілий всесвіт, - “хто тут, мовляв, подібний до мене такого?” - раптом починає відчувати якийся спротив.

А шо це воно тут за один?.. Земля? Тю… Кулька, яку він знає вже вздовж і впоперек, на якій місця не залишилося без нашкрябаного “тут був я”? Цей трамплін, від якого відштовхнувшись, він уже давно в мандри у всесвіт вирішив пуститися? Та ти шо, малюк, ти взагалі розумієш, до кого сікаєшся?

Але малюк - він “реальний пацан”. І реальність його полягає як раз не в тому, що він може затопити нахабу океанами, або випалити його дощенту зі своєї поверхні.

Реальність його саме в тому, що він є цільною, єдиною й гармонійною природою. А в природі немає фантазій і чудес, там усе, як би воно не розвивалося, залишається виваженим і пов’язаним одне з одним. А от егоїзм “розумної” істоти у своєму розвитку настільки спотворює картину дйсності для свого носія, що для того увесь світ починає поділятися на дві нерівні частини: на НЬОГО самого, - і на все решту, як тло.

Інакше кажучи, увесь завдаток часу, який дали нам на розвиток, витрачений був не на те, щоб виростити Людину, а на те, щоб вигодувати егоїзм, який примушує нас жити у викривленій реальності.

І ось карикатура, і говорить вона про нас, як стоїмо ми впритул до “моменту істини”. Коли природа несподівано починає показувати нам, аж як розвинутим, “хто в хаті хазяїн”.

Ну а далі все вже залежить від нас. Тобто, - або зробимо правильні висновки, або, засліплені нашим егоїзмом, продовжимо гинути.


Бажаю всім...

Бажаю всім наочно побачити таку красу...

Капельмейстере, туш!


(як ми на себе усяке напинали і як себе розмальовували)

ВСЕ Ж ТАКИ ВАЖКО БУТИ ЦАРЕМ

Хоч я, чесно кажучи, не пробував. Та, власне, ніхто й не пропонував. Просто якось вона склалася, така думка про життя царське. Виходячи з побічних міркувань. Адже йому, цареві, увесь час доводиться ж показувати, що ти цар. А іноді й доказувати.

Проте, навіть якщо ніхто й ніколи не вимагатиме від тебе пред'явити докази і посвідчення, вже один лише обов’язок зовнішньо виглядати як цар здатний зробити сердешну короновану особу набагато нещаснішою, ніж будь-який з її підданих. Увесь цей протокол урочистих зустрічей і появ на людях, парадних прийомів і проводів, усі ці ритуали і церемонії… На тебе ж усі постійно дивляться і тебе постійно оцінюють. Слово честі, прямо жаль людину.

Але ж, з іншого боку, всі ми, люди, деякою мірою, царі. Принаймні, якийсь необачний філософ так людину і назвав: “цар природи”.

А подивитися на нас, - так ми, “царі”, дійсно нещасніші за усіх наших підданих - і з царства рослин, і з тваринного царства. Тварина самодостатня. Їй треба прогодуватися, захиститися і рід продовжити. Що? Ще щось? Та ні, дякую, бувайте, піду посплю…

А у її царя, у людини, на додаток до поїсти і рід продовжити, - ну прямо хвороблива манія щось там із себе увесь час зображати. Якісь речі на себе напинати, якось себе розмальовувати… і без цих речей і фарб воно, “цар”, почуває себе ну просто недолугим і нещасним. Та й інші “царі”, що навколо, на нього дивляться і його поціновують виключно згідно з тим, що воно на себе напнуло, і за тим, як воно розмальовано.

Тому численні книжки з історії костюма, ритуалів, символів, косметики й таке інше, так і репрезентують нам історію “людини розумної”, як послідовність змін ганчір’я і способів розфарбовування.

 

БЕЗ ОДЕЖИН

То, власне, хай би воно так і було, нас такі репрезентації не дуже й ображають, лише справа в тому, що людина ж розвивається.

А от у чому проявляє себе її розвиток - це вже окреме питання. Проявляє він себе не стільки в почерговій зміні форм товарно-грошових відносин, а також суспільних формацій, що заповзято намагаються їм відповідати. Розвиток людини набуває виразу, переважно, в усе сильнішому бажанні розібратися в тому, що вона називає “я”. Котре “я” виглядає сутністю може і невловимою, проте не залежною від ганчір’я і фарб.

Але ж, при цьому з’ясовуванні щодо свого “я”, все те, відповідно до чого люди один одного оцінювали, тобто “одежини-речі-фарби”, - страшно й уявити! - втрачає свою магічну силу. Паралельно зі зціленням людини від хворобливої схильності увесь час когось-там із себе зображати.

І от нам стан справ. З одного боку, вибір “що б таке на себе напнути” перестає бути вибором, а з іншого боку, виявляється, що, поки ми били один одного за те, що той виглядає не так, як я, - усі ми підійшли до краю, за який і заглянути моторошно. Бо там - тільки “я”. Без одежин.

А ми ж з ним так і не розібралися. І от з якої причини: намагаємося ми зрозуміти його поодинці, одягаючи його кожен у свої власні уявлення. А воно, “я”, на всіх на нас - одне. Просто кожний з нас отримує у тимчасове користування маленький голографічний осколочок від цього великого “Я”.

Тож, не знаючи цього, всі ми тільки й робимо, що штрикаємо і колемо один одного гострими краями свого осколка. І ось ми, усі порізані й поколоті, опинившись на краю безодні, прийшли до останнього вибору: уві що, знов-таки, вбратися. А точніше, - якої б воно форми собі набути.

Або ми всі набудемо форми того самого єдиного “Я”, як сказано: “як одна людина з одним серцем”, і вирвемося, нарешті, вгору із нашої мішанини ворожнечі, крові й багнюки. Або ж залишимося купою щільно притиснутих один до одного гострих уламків, - і безладно зсипемося у прірву.

Отже… останній вибір… барабанний дріб… нерви напружені до краю…

Капельмейстре, туш!


Весна, весна, весна прийде!

Ще так далеко до зими і до морозів.
Навіщо сповіді сумні, навіщо сльози.
Ще так далеко до весни або до літа.
І може хтось, але не я...
Подарить квіти.  boyan Співає ТІК

В цьому році встигли заквітувати Хризантемки, але ж стрімко впав сніг, а їх не хочеться зрізати. От і спостерігаємо обійми зими з осінню.




А нам зима вже подарувала квіточки


І я вже посадила зимовий вітамінний сад-город 
таким він був тиждень назад


А такий він тепер. Дуже люблю зелений часничок mmmm



А це просто зимове фото. Там з правого боку, біля кущика стоять під снігом подопитні кролики angel  http://blog.i.ua/community/6944/2248263/


Лагідної вам зими! snegurka  

Океан - богатый подводный мир

Океан — богатый подводный мир, с его законами, сокровищами и обитателями. Он до сих пор остаётся загадкой для человечества. Погружаясь в морские глубины, мы открываем невероятную красоту и тайну океана. Подводный мир прекрасен, под водой, скрытая от глаз человека, бурлит таинственная и удивительная жизнь.
Широким спросом среди людей – любителей острых ощущений, пользуется дайвинг или подводное плаванье с аквалангами. Сегодня каждый, здоровый человек, может заниматься подводным плаваньем, и чувствовать себя исследователем морских глубин или искателем приключений. Если человек владеет элементарными знаниями, умениями, то сможет плавать с аквалангом относительно безопасно и просто, но при этом нужно иметь ещё снаряжение.

ocean

Дайвинг стремительно завоевывает лидирующие позиции. Во многих приморских курортах открыты дайвинг-центры, в которых туристы могут приобрести напрокат любое снаряжение и обучиться подводному плаванию.
Дайвинг включает в себя элементы спорта и риска, а также определенный познавательный интерес. Для туристов-любителей заниматься поиском сокровищ, затонувших кораблей, развивается подводный туризм с археологическим уклоном. В средиземноморских странах, в прибрежных водах находится множество развалин античных городов, остовы затонувших кораблей.
Подводный туризм набирает всё больше популярности, особенно в тропических странах. Основной целью является фотоохота, подводная охота, осмотр подводного мира, сбор жемчуга, ракушек, морских организмов. Привлекают туристов коралловые рифы побережья Флориды, рифы Карибского моря, атоллы Океании, большой популярностью для дайвинга пользуется – Красное море. С его теплыми и чистыми водами.

ocean_2

Для туристов, которые не могут с аквалангом опуститься под воду, специально созданы подводные витражи. Они размещаются в днище судов и в подземной части зданий, находящихся в прибрежной зоне. Предусмотрены небольшие путешествия на туристических, комфортабельных подводных лодках.
Бесполезно описывать красоту подводного мира, лучше увидеть её своими глазами. Погрузившись в безмолвное, удивительное, подводное царство однажды, вас будет тянуть обратно, ещё и ещё.

Райдуга...

Скло створило веселкуа спинка стільця 
майже ідеально розділила її на різні кольори...

Прогулянка лісом...

Прогулянка лісом....десь за кордоном...?
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
176
предыдущая
следующая