Украине.
два года назад мною была сказана фраза: «запомни Украина, твоё уничтожение начнут с наших убийств. тогда мы ещё были живы».
эта лаконичная фраза была высказана не пиара ради, а была попытка навести вас на мысль.
нас убивают не потому что мы им опасны здесь тем, что помогаем вам на фронте, наибольшую опасность мы представляем тем, что чувствуем наших врагов и знаем что и как они делают.
то что потом рядом с нами, а точнее благодаря Адаму ( других лидеров эта война не дала, у меня нет тех качеств лидера которыми Аллах наградил Адама ), встанут тысячи и это будет другая война-они об этом думают и уже упреждают будущую войну.
но более опасно для их системы то что мы делаем в Украине. мы здесь жили и работали, когда пришла беда, Украина наш дом, здесь родились и растут наши дети, нас волнует будущее этой страны.
мы не просто знаем и противодействуем их системному подходу, но говорим вам об этом и те кто нам доверяет нас понимают и их действия тоже становятся иными и в их головах становятся меньше хаоса.
заметьте, сколько вокруг всего происходит, почувствуйте этот хаос в своих головах, большинство перестаёт понимать что происходит вокруг.
расчёт на то что вам просто надоест сопротивляться и вот тогда это означает поражение.
мы как мирные люди обычны в своих жизнях, каждый по своему и все мы разные и многое оспариваем и это нормально в обществе, но надо понимать что бандиты организованы и их действия направлены. кремлёвская власть она бандитская власть и действует она системно и стратегически.
вернитесь в своё изначальное состояние, стойте твёрдо на фундаменте своей государственности и патриотизма.
иначе всё происходящее это предверие краха.
психоз в наших умах - это стратегия наших врагов, а враг не несёт добра и клянусь вам дорогие Украинцы, ужас начнётся только тогда, когда кремль вернётся сюда полновластно.
сейчас мы наблюдаем только его щупальца: покушения на патриотов, это и лжегромадские деятели, это и внедрение не патриотичных командиров в бригады и батальоны, это и передачи и фильмы тв каналов, это и покупка звёзд шоубизнеса, это и влияние на западных друзей Украины чтоб не вливали деньги в нашу экономику потому что врагам выгодно чтоб Украина была голодной-голодный человек управляем, это и взятки которые никуда не делись а только выросли, это и то что многие люди уехали из Украины работать в другие страны и переживают за Родину уже из-за границы, это и некоторые забастовки перед радой, это и бардак в армии, это и прокремлёвские партии в Украине, это и то что многие перебежчики с россии упали под СБУшную крышу, это и источники информации которые генерируют неправдивую инфу зная что многие на неё опираются, источники внешние и внутренние, это и то что большинство населения выживает, это и разбитые дороги, это и десятки тысяч ботов и троллей которые создают в сети лжемнение, это и очень много других и разных факторов, которые порождают психоз.
я не хотел бы сейчас говорить про ошибки Украинских властей, их много, их очень много и жаль что они думают о народе меньше чем о своих доходах, суки ведь пришли же не бедными и могли бы позволить себе сделать за 4 года столько полезного и не красивой картинки ради, а реально войти в историю Украины такими чтоб народ молился о них. но этого нет( .
однако это наши политики, это политики которые не хотят оккупации Украины и здесь цели у народа и власти схожи- они не хотят потерять свои доходы, народ не хочет потерять свою страну.
найдите понимание, иначе все всё потеряют.
но помните, непокоряемые в борьбе народы покоряют купив или подвергнув шантажу их лидеров.
остановитесь на час и задумайтесь что происходит вокруг: люди которые готовы были умереть друг за друга сегодня готовы убить друг друга, многие уже считают и высказывают что "лишь бы не было войны», народ равнодушен к тому что в россии голодают наши пленные и не хотят их забирать из рук агрессора,
это всё факторы поражения и тогда когда враг почувствует, что вы стали слабы он сделает свой шаг, потому он не дремлет, он сконцентрирован, он силён, он понимает что на кону его будущее и он знает что делает и идёт к своей цели, а цель его вы и Украина, он оккупировал часть ваших территорий, но он не смог победить народ и сегодня он уже практически оккупировал часть мозга всех людей.
запомните ужас начнётся тогда, когда он вновь осмелеет и то что сейчас вам кажется страшным и надоевшим вам покажется утренней сказкой и кровь будет литься так много, сколько много людей встало на защиту Украины, это будет под разным соусом и Украина не посмеет больше говорить о Воле следующие 70 лет.
на этом война не кончится, это будет началом более глобальной войны, потому что Украинскими ресурсами кремль пополнит свои мощностя и тогда мир подвергнется ужасному шантажу.
победит кремль и быть глобальной войне, победит Украина и кремль падёт как карточный домик и мы Кавказцы ( Грузины и Чеченцы ) приложим к этому максимальную силу уже в ином формате.
мы добьём эту кровавую гидру все вместе.
не мы начали эту войну, не мы её сюда звали, но раз уж так сложилось, то надо победить. иначе ваши дети, через 5-10 лет будут воевать под флагом союза за его идеи и ваши аплодисменты будут уже на их стороне.
вернитесь в своё состояние 2014 года, не дайте захватить ваши умы.
это слова из нашего печального опыта, нас в самые жестокие бои не убивали столько сколько после захвата территорий и проведений референдумов. нам устроили фильтрационные лагеря, и нам устроили то что устроили Евреям фашисты в своих лагерях смерти. мы с ними сразились сколько могли и как могли, а остальной мир гулял в это время. и все мы получили войну в Грузии и в Украине.
о том как ломали мой народ рассажу в другой статье.
также не весь мир понимает сейчас происходящее в Украине и ваша от них далеко. и российская пропаганда работает совсем не слабо и хорошо финансируется.
избегите этой участи.
спасите себя, никому вы не нужны кроме вас самих.
На сам кінець - пророче відео від Джохара Дудаєва
ЛЕНД-ЛІЗ - ЗАБУТА ДОПОМОГА ....
Вдивіться в цифри, вдумайтеся в кожну строчку.
Але ж це все ще потрібно було не тільки зробити але і доставити морем, під постійною атакою німецьких підводних човнів ...
ЗАГАЛЬНА ДОПОМОГА ПЕРЕВИЩИЛА
50 МІЛЬЯРДІВ ДОЛ, що за цінами 2008 року дорівнює 610 МІЛЬЯРДІВ ДОЛАРІВ !!!
Літальних апаратів 14 795
Танків 7 056
Легкових всюдиходів 51 503
Вантажних машин 375 883
Мотоциклів 3 5170
Тракторів 8 071
Гвинтівок 8 218
Автоматичної зброї 131 633
Пістолетів 12 997
Вибухові речовини 345 735 тонн
Динаміту 70 400 000 фунтів
Пороху 127 000 тонн
Тротилу 271 500 000 фунтів
Толуолу 237 400 000 фунтів
Детонаторів 903 000
Обладнання будівель $ 10 910 000
Товарних вагонів 11 155
Локомотивів 1 981
Вантажних суден 90
Протичовнових кораблів 105
Торпед 197
Радіолокаторів 445
Двигунів для кораблів 7 784
Запасів продовольства 4 478 000 тонн
Машин і обладнання $ 1 078 965 000
Кольорових металів 802 000 тонн
Нафтопродуктів 2 670 000 тонн
Хімікалій 842 000 тонн
Бавовни 106 893 000 тонн
Шкіри 49 860 тонн
Шин 3 786 000
Армійських черевиків 15 417 000 пар
Ковдр 1 541 590
Спирту 331 066 л
Ґудзики 257 723 498 шт.
Незважаючи на все "ХТОСЬ" постійно-маніакально підкидає нам тезу, що АМЕРИКА -- ворог...
Конфликт на Донбассе. Продлевать будете?
Вчера были опубликованы резонансные заявления Секретаря СНБО Турчинова. Украине нужно «современное, мощное оружие сдерживания», а Будапештский меморандум «не стоит и бумаги, на которой был подписан». Если вы собирались отдохнуть этим летом на Азовском море, то, по словам Турчинова, это не лучшее место. Только почитайте это…
Зачем Турчинов дал это интервью? Для нагнетания военной обстановки, истерии в обществе, чтобы противостояние Российской Федерации продолжалось. Если бы цель была другой, он, премьер и президент заявили бы о том, что Украина по финансово-экономическим причинам не способна дать военный отпор. Если бы власть была честной со своим народом, она назвала бы две цифры, сколько на военную оборону тратит Россия и Украина.
Посмотрите на эти цифры и сделайте простой вывод.
На нацбезопасность и оборону в 2017-м году в Украине было выделено 4,9 миллиарда долларов. В России — 48,5 миллиардов долларов (2016-й год), но эксперты ООН заявили, что РФ скрыла часть расходов, и что реальная сумма в два раза выше указанной. Украина выделяет около 5% от ВВП, Россия — около 10%, при этом ВВП Украины в разы ниже, чем у РФ.
Это неприятная правда, которая вызовет бурю возмущения. Но подумайте об этом с другой стороны. Если бы Россия имела план полномасштабного вторжения, она бы уже давно «отжала» Донбасс, прихватив и южные регионы страны.
Россия с нами не воюет, она дестабилизирует обстановку, вооружая Донбасс и промывая местному населению мозги. Россия не применяет ни ракет, ни танков, ничего, что может принести катастрофический урон. РФ ведёт гибридную войну, с которой нужно бороться нестандартными, не оружейными методами. Вот об этом мог бы сказать Секретарь СНБО.
Украина не может бросить вызов России в плане усиления вооружённых сил. У нас разные весовые категории, но это не унижает Украину. Взгляните на это, как на задачу, которую необходимо решить.
Если Украина выберет путь наращивания военного потенциала, создания нового оружия, как заявляет Турчинов, то это путь в никуда. Это говорит о том, что правящая верхушка Украины — партия войны, это люди, которые зарабатывают на войне. Чем больше погибших, тем больше героизации, тем сильнее пропаганда. Чем активнее идёт вооружение, тем больше отмыто денег. Замороженный конфликт вокруг Донецка и Луганска, гибридная война между Украиной и Россией, выгодна и Верховной Раде, и Кремлю.
Почему власть Украины продлевает конфликт на Донбассе?
1. Власти Украины не нужны избиратели, проживающие на территории Донбасса и Крыма. Это миллионы граждан, которые никогда не проголосуют за нынешнюю украинскую власть.
2. Подобрав под себя военно-промышленный комплекс Украины, зарабатываются огромные капиталы на госзаказах и закупках. И проконтролировать это невозможно. Налоговые декларации чиновников, которые этим занимаются, засекречены.
Почему власть России продлевает конфликт на Донбассе?
Путин воюет не с Украиной, он воюет с Соединёнными Штатами Америки и Европейским Союзом. И воюет он на чужих территориях, в Сирии, Украине, Грузии...
ЧТО ДЕЛАТЬ?
Украинскую политику должна возглавить Партия Мира, которая обратит все свои усилия и внимание не на войну, а на экономическое процветание.
Население Украины тысячелетиями воюет, борется, восстаёт, терпит лишения, находится под гнётом и вырывается из-под него... В 21-м веке мы можем начать Создавать свою собственную Историю успеха и славы. Когда мы поймём, что самое главное — это обогащение украинской нации, российская военщина перестанет нас пугать. Во-первых, Путин дальше не пойдёт. Есть международное право, международная изоляция и санкции, которые медленно, но уверенно изматывают Российскую Федерацию. Во-вторых, люди, которые зарабатывают деньги, способны защитить себя.
Главной задачей для Украины должно стать экономическое обогащение страны. Мы должны заняться своим домом.
Партия Мира гораздо опаснее для Путина, чем партия войны. Есть только один способ победить кремлёвскую агрессию и имперские амбиции России — стать богатой, уважаемой страной. Экономическое процветание Украины — наша задача номер один. И реализовывать её будут совершенно другие политики.
КОЛИ ВІЙНА
Межі окупованих території на сході України практично незмінні з лютого 2015 го. Але 3-х річна стабільність лінії зіткнення не повинна нас обманювати. Наближення президентських виборів в березні 2019 наповнює залишившийся до них період підвищеними ризиками. Керівництво РФ абсолютно не налаштоване залишати Україну «в спокої» і пускати вибори на самоплив. Тим більше, що є високі «ризики» зміни політичного керівництва на менш зручне для Кремля. Крім того, у Путіна на сьогоднішній день в українському питанні є три великі цілі, які йому вкрай важливо досягти. Це легалізація анексії Криму, зниження рівня економічних санкцій до «терпимого» і відновлення тотального впливу на політику України.
Жодна з цих цілей не може бути досягнута тільки шляхом переговорів і / або підкупом політиків. В Україні немає «керованої демократії» російського-північнокорейського-китайського типу. Тому у чинної української влади немає можливості нав'язати населенню такі умови «примирення» з РФ, а будь-які спроби можуть призвести до швидкої зміни політичної верхівки на політиків, які декларують неприйняття такої угоди. Таким чином, без серйозної ломки суспільних настроїв в Україні ці цілі недосяжні. Навіть глибокий економічний спад і глибоке моральне падіння вищого керівництва країни не допомагають Кремлю вирішити ці питання. Народ України не дозволить керівництву країни в будь-якій формі визнати перехід Криму в РФ і російський варіант вирішення питання по іншим окупованих територій. Можливі варіанти розв'язки зі східними окупованими територіями або повністю неприйнятні для путінської Росії, або для Народу України. Відповідно, про істотне послаблення міжнародних санкцій не може бути й мови, не дивлячись на всі «старання» нинішнього керівництва України щодо обнулення нашого міжнародного рейтингу. Такі «треш», як епопея з Антикорупційним судом, законом про освіту, «Бабченко-шоу» та інші, можуть знизити готовність Заходу посилювати санкції до РФ, але привести до їх скасування - навряд чи.
У чинного президента України завдання ще складніше. За минулі 4 роки він набрав на себе стільки негативу, що кримінальна перспектива для нього, після наступних (не факт, що чергових) президентських виборів, здається більш ніж реальною. Його становище значно складніше положення Кучми в 2003-му і Януковича до 18 лютого 2014. Янукович тоді пішов на розстріл Майдану, а на що буде здатний нинішній президент? Досить очевидно, що силою поліції, Внутрішніх Військ і інших СБУ, методом фальсифікації або скасування виборів, йому влади не втримати. Домовитися з наступником про «індульгенції» теж досить складно, оскільки той отримає владу тільки під тверді обіцянки викорінити і покарати пороки влади нинішньої. Викорінювати-невикорінна - то таке ..., але покарати «папередніка» точно доведеться. Бігти на Захід марно, оскільки матеріалів для кримінального переслідування по всьому цивілізованому світу буде більш ніж достатньо. Втекти до Росії ... та мабуть, це єдиний варіант, якщо візьмуть після настільки талановито зіграної ролі «патріота-русофоба». Загалом ситуація у Петра Олексійовича вкрай неординарна, а неординарність ситуації вимагає і неординарних рішень. Тому я виходжу з того, що нинішній президент готовий на все ... З цього «припущення» пропоную виходити і при моделюванні військової ситуації. Фактор готовності військово-політичного керівництва України «на все» доведеться враховувати як один з ключових чинників майбутньої війни.
Отже, для вирішення завдань, що стоять перед Путіним, потрібно кардинально змінити суспільні настрої в Україні. І зробити це невійськовим шляхом мені не представляється можливим, принаймні, в прийнятні для Путіна терміни. А військове рішення повинно бути настільки оглушливим, що Україна не тільки прийме світ на умовах переможця, а й прийме нав'язане з Москви керівництво. Це керівництво, звичайно, може себе позиціонувати як «націоналістичний», який пішов на «розумний компроміс» виключно по «патріотичним» міркувань. Такий «маскарад» можливий виключно для маскування повній залежності і щоб дати нам можливість самим себе обдурити. З новітньої історії яскравий приклад схожого військово-політичного рішення - Франція-1 940. Причому, якщо Гітлер не зміг тоді замиритись з Британією, то шанси Путіна на «мирову» мені здаються вище. Не думаю, що на Заході зараз знайдеться сучасний «Черчілль», а ось «Чемберленів» там предостатньо. Тим більше зараз «бочка нафти» коштує майже в два рази більше, ніж в 2016-м і, на цьому тлі, перспектива виключення РФ зі списку постачальників енергоносіїв ЄС на зиму 2018-19гг. додасть європейським лідерам «чемберленского» пацифізму.
Отже, військовий розгром, який можна порівняти з розгромом Франції в 1940-му, потенційно може вирішити основні завдання Кремля. Та й Порошенко зможе уникнути в'язниці і, навіть, зберегти себе на вершині «харчового ланцюжка», якщо вислужити цю можливість у переможця. Приблизно як маршал Петен.
Найбільш імовірним терміном початку настання ВС РФ вважаю період кінець червня - початок вересня 2018.
ЯКА ВІЙНА
Не думаю, що Путін зважиться на додаткову анексію будь-яких територій, крім Криму. І створення «Новоросії» не несе йому істотних дивідендів, а зайвих ризиків предостатньо. Такий формат «світу» буде складно узгодити з Заходом, так і встановити свій «протекторат» над Центральною і Західною Україною, відокремивши «Новоросію», теж буде набагато складніше. Втім, можуть бути варіанти.
Вважаю, основними завданнями майбутньої операції будуть розгром / полон основних бойових сил ЗСУ, знищення оборонного потенціалу і фізичне знищення (моральне придушення в полоні) найактивнішої патріотично налаштованої частини населення. Вирішення цих завдань, ймовірно, призведе до досягнення цілей Кремля в Україні.
Чи можливе досягнення таких руйнівних результатів швидкої наступальної операції ЗС РФ? На жаль, відповідь позитивна. Абсолютна більшість іноземних військових фахівців, з якими у мене є якась комунікація, як і я, вважають цей сценарій найбільш імовірним. На жаль, за останні 3 роки бойовий потенціал ЗСУ тільки знижувався на тлі будівництва «потьомкінського села», замість боєздатної сучасної армії. Навпаки, РФ активно нарощувала свої бойові можливості на Південно-Західному напрямку. Навіть без урахування можливих узгоджених дій військово-політичних керівників РФ і України, Українська Армія, на сьогоднішній день, не здатна вести бойові дії в форматі маневреної оборони, не кажучи вже про сетецентрічний її варіант. Будь-які інші види бойових дій неминуче призведуть до повного розгрому підрозділів і частин ЗСУ, які перебувають на всій, охопленої бойовими діями, території. А такою територією може стати вся приморська, лівобережна і частина правобережної України. При (ймовірне) швидкому взяття під контроль або руйнуванні агресором всіх мостів через Дніпро, організований відступ в принципі стане неможливим. Основна частина наших військ виявиться розгромлена і потрапить в полон ... З огляду на перевагу сил і можливостей, незаплановані затримки і позаплановий обхід виникли вогнищ опору, на завершення основної частини такої операції силам противника не знадобиться і двох тижнів, не рахуючи етапу розгортання і підготовки до наступу. Безповоротні втрати наступаючих на основному етапі операції повинні вкластися в 10 000, а в оптимістичному для противника варіанті 1000-2000 військовослужбовців РФ. За умови вирішення поставлених перед своїми військами завдань, такі втрати військове керівництво РФ, безумовно, може вважати цілком прийнятними.
Противник може обрати достатню кількість варіантів напрямків ударів на всій лінії зіткнення з межами РФ, ОРДЛО, Криму і всього морського узбережжя. Його головним завданням буде оточити / ізолювати підрозділи ЗСУ, примусити їх до здачі, створити в країні паніку і передумови для початку «мирних» переговорів з обраної ним же зграєю «політичних» негідників. На «переговорах» головними аргументами тиску на громадську думку будуть полонені військовослужбовці та військова беззахисність країни. Колаборанти підпишуть будь який підсунутий їм варіант «світу», з імітацією попередніх торгів за участю міжнародних посередників.
ЯК ВОЮВАТИ
Чи є способи уникнути такого сценарію? Насправді, шансів уникнути такого розвитку подій не надто багато.
Перший спосіб це той, який декларує Президент Порошенко, як основний - міжнародний тиск і можливі міжнародні наслідки режиму Путіна в разі масштабного наступу в Україні. На жаль, з цілого комплексу причин, не вважаю, що така загроза зупинить ймовірний наступ. Безумовно, за умови, якби противник вважав реальним ризик загрузнути в кровопролитних боях, без перспективи повного розгрому ВСУ, загроза міжнародних механізмів тиску на агресора і підтримки боротьби України була б дуже вагомим фактором стримування, АЛЕ ... Для цього потрібно було 3 роки готувати армію до війні, а не розкладати її тотальною корупцією, просуванням бездарних лизоблюдів і солдафонщіной. Розвідка РФ, очевидно, має інформацію про дійсний стан речей в ЗСУ. Тепер помножте це на традиційну російську зарозумілість. Загалом, не бачать вони істотних ризиків ...
Другий і єдиний залишившийся після початку наступу військ РФ спосіб - це не дати можливості противнику досягти своїх цілей своєчасним переходом до маневреної оборони, принципам сетецентрізма і заняття автономних районів оборони, в яких перевага в авіації, бронетехніці і чисельності буде мінімальним. В першу чергу це агломерації, особливо великі. Більш ніж упевнений, що інших команд, крім команди «ДЕРЖАЦА» від Головнокомандувача-НГШ не надійде. Мало того, вважаю за можливе, що командування російської армії свідомо не буде придушувати канали зв'язку з ГШ ЗСУ, заради того, щоб команда «ДЕРЖАЦА» надходила відповіддю на всі питання і пропозиції від нижчих командирів. Тому вся відповідальність за СВОЄЧАСНЕ прийняття правильних рішень ляже на тактичних командирів і лідерів військових колективів. І цю відповідальність потрібно негайно брати, приймаючи рішення про маневрі, зміні позицій, дробленні підрозділів на самостійні більш дрібні бойові одиниці тощо.
Про всяк випадок нагадаю. НІ В ЯКОМУ РАЗІ НЕ МОЖНА йти по «узгодженим» командуванням «зеленим коридорами». Командири підрозділів та бойових груп повинні приймати рішення самостійно, спираючись на власний бойовий досвід, виходячи з конкретної бойової обстановки, цілей і завдань, узгоджених з командиром, якому ви особисто довіряєте і сусідами. При цьому потрібно припускати, що штатні канали зв'язку ВСУ можуть бути під контролем противника, тому пропускати по ним інформацію варто тільки в разі гострої необхідності і таку, яка втратить актуальність протягом найближчої доби і раніше. Чим менше втрат ми зазнаємо в складі великих підрозділів в поле на початковому етапі наступальної операції ворога, тим більше шансів перемогти в цій війні. В агломераціях ж тлумачний командир знайде і поповнення з місцевих резервістів з бойовим досвідом / знанням місцевості, і озброєння / боєприпаси в різних військкоматах / військових частинах / відділах міліції, і транспорт, і необхідне постачання, і вигідні бойові позиції.
На жаль, якість командного складу ЗСУ вкрай низька. У 2014-му ця проблема вирішувалася тим, що неформальні лідери військових колективів брали на себе відповідальність і фактично керували бойовими діями своїх підрозділів. Формальні командири добровільно або вимушено, без зайвого «Кіпішу», брали таку модель управління. Де старші командири самі брали на себе відповідальність, такі лідери призначалися виконуючими обов'язки, аж до командирів рот і окремих бойових порядків. Це правильна і вимушена практика в умовах, що склалися. Якщо призначений командуванням командир несе загрозу підрозділу або веде до поразки, лідери військового колективу повинні виправити це «непорозуміння». У бойовій обстановці це відбувається досить безболісно.
Як показує досвід бойових дій в Чечні і Сирії, окремі бойові підрозділи у великих населених пунктах і гірничо-лісистій місцевості в умовах війни з РФ в змозі
місяцями тримати активну оборону проти значно перевищуючих чисельністю, озброєнням і ресурсами супротивника. РФ не має в своєму розпорядженні такої кількості військ, щоб тримати в щільному кільці відразу кілька великих районів оборони, при цьому ще й стримувати загрози на західному напрямку. Вони будуть змушені діяти рейдами, а дроблення сил призведе до їх уразливості проти тактики активної оборони. Активна оборона має на увазі не сидіння на місці, а утримання особливо важливих вузлів одночасно з пошуком противника і знищення його там, де є така можливість. Тобто активна розвідка, швидкий маневр, раптовість, вогневе і тактична перевага в точці зіткнення. Такими діями цілком можна загнати армію агресора в обмежені анклави, а невеликі підрозділи, які противник буде відправляти в рейди, конвої підвезення постачання, розвідгрупи та інші вразливі цілі знищувати засадами і нальотами.
Звичайно, перехід до такого роду бойових дій покладе на автономні підрозділи цілий ряд нових завдань. В першу чергу організацію (жорстку економію) бойового постачання і інших видів постачання, організацію зв'язку і горизонтальної взаємодії з сусідами та іншими осередками оборони. Але, з огляду на, що військ противника не вистачить щільно блокувати навіть пару-трійку районів оборони, за підтримки навіть частини місцевих жителів можна буде розгорнути ситуацію на протилежну так, що наступаючі сили виявляться ізольованими, а основна територія контролюватиметься українськими бойовими групами.
З огляду на всі ці фактори, командири, які мають рішучість не дати противнику перемогти, повинні НЕ ДАТИ противнику розгромити свої підрозділи, а зберігши людей, зброю і запас боєпостачання своєчасно переміститися туди, де такий вид бойових дій стане можливим і найбільш ефективним. При цьому по можливості взаємодіючі і погоджуючи свої рішення з сусідами. У цьому тексті ми не будемо заглиблюватися в деталі і прийоми такої тактики, на цю тему є достатньо літератури, де розбирається досвід обох Чеченських війн (російською) та інших подібних ТВД (англійською), єдине, що хочеться виділити - успішні варіанти таких бойових дій характеризуються великою кількістю дрібних бойових груп, що діють в пластичній взаємодії. Мені бачиться оптимальна чисельність такої бойової групи - близько 10 бійців, але по «інсайдерській» інформації фахівці НАТО розрахували, що конкретно для російсько-української війни оптимальна чисельність автономної бойової одиниці (combat unit) - 5 бійців. Можливо, вони мають рацію. Як показує практика (і вже сучасна військова теорія) десяток таких бойових одиниць, навіть без важкого озброєння, в змозі утримувати від значно переважаючих сил противника цілий міський район. Противник може ціною істотних втрат його пройти наскрізь, але зайняти район і знищити навіть невелику частину цих груп - вкрай складно, тим більше не супербоеспособной російській армії.
КОЛИ ЗАКІНЧУЄТЬСЯ ВІЙНА
Якщо розвиток подій піде за сценарієм противника, то швидко. Через два тижні після початку наступу вже прилетить який-небудь «Чемберлен» (наприклад Макрон) і за пару днів «домовиться» про те, про що «ці зрадники вже домовилися» (с). Тобто на капітуляцію на умовах переможця, прийнятних для основних європейських гравців і «партії миру» в Україні. Приблизно наступних:
- згоду на повторний референдум в Криму з визнанням його результатів;
- загальні вибори з легалізацією «політиків з ДНР / ЛНР» в присутності окупаційних військ, але під контролем міжнародних спостерігачів;
- звільнення всіх полонених (реально кого захочуть);
- передача ГТМ під «спільне управління»;
- ну і по дрібницях ...
Але якщо розвиток подій піде за сценарієм в'язкою маневреної сетецентрічной оборони, війна може затягнутися на кілька місяців (до року), а закінчиться поразкою і втечею залишків армії вторгнення за міжнародно-визнані кордони України. При цьому, не має особливого значення наскільки глибоко проникнуть наступаючі підрозділи ворога. Мабуть, чим глибше, тим швидше настане їхня поразка. Навіть змову вищого військово-політичного керівництва України (нинішнього) з Кремлем не зможе змінити такого результату, оскільки успішно воюючі бойові загони не приймуть жодної капітуляції, крім капітуляції ворога. Допускаю тільки, що Крим повернеться в Україну дещо пізніше, вже в процесі розвалу імперії.
ВИСНОВОК
Погано, гірше нікуди. Але шанси є ...
