Щось напала на мене туга-тужинка, ввечері переробила усе( по традиції) і пити не хочеться, як деяким запойним. А вночі всеодно будуть дрони, біля балкону пролітають наче птахи...

Вони виставляли нас
під свої "розстрільні отряди"
Вони маркували нас,
наче скот гарячим залізом.
Хтось помирав за те
щоб я це могла розказати,
а я пакую цей біль прозорий
в дорожні валізи.

Над хмарами білими
чорними крилами,
чорним віршем,
в потоках що сходять до Бога -
мої грішні святі братики,
як по мінному полю,
шлях прокладають
ковзаючи між зорями.
Як між мінами.
Як на проталинах ковзають пси
між розбитими хатами.

Ми станемо для ворогів
інквізицією й пітьмою.
Ти мусиш просто набратися мужності
прочитати, почути,
те що я пишу,
те, що говорю.
Тіло моє -
акумулятор -
всередині тихо ворушиться
струм лютий.

Шрами тіл наших -
рвані потворні руни,
як забуті нічні паролі
на блокпосту
перед останньою брамою.
Навіть вишній не розбере
де тут по душах
натягнуті струни,
а де
дротів обривки
і опіки струмом,
трохи знеболені ніжною праною.

І коли не залишиться
зорі жодної вцілілої
на шляху вгору,
коли відступить врешті нудота
від духу катів душ немитих,
скажу - господи,
ось моя робота:
всі ці спасені -
візьми їх собі,
як сплачене мито.

12.05.25

Юлія Паєвська , "Тайра"

Дякую, рідненька.

Насправді я символічно назвала цю замітку так. Може моторошно, може ні, вибач, Вікторія...

Денис Прокопенко, командир 12 бригади спецназу «Азов», позивний Редіс.

На його руці татуювання чийогось обличчя. Це фінський снайпер Сімо Гяюгя (Simo Hyh). Чому саме він?

Прокопенко — нащадок етнічних карелів. Його прадід брав участь у радянсько-фінській Зимовій війні (1939—1940), і саме після бою з більшовиками був визнаний зниклим безвісти.

Денис рано втратив батька, його виховував дід, який багато розповідав про боротьбу прадіда.

На знак пам’яті про свого прадіда Денис носить шеврон із зображенням етнічного прапора Карельської республіки і часто порівнює російсько-українську війну із Зимовою війною в Фінляндії.

«Таке відчуття, що я продовжив ту саму війну, але на іншій ділянці фронту, війну проти окупаційного режиму Кремля».
=================
Про татутювання.

Сімо Гяюгя – найбільш результативний снайпер всіх часів і народів, який встановив світовий рекорд щодо вбивства росіян під час російсько-фінської війни.

Його статистика:
Підтверджені вбивства снайперською гвинтівкою: 505
Загальна кількість вбитих росіян (включаючи інші види зброї): 700+
Термін: 98 днів
Середня кількість вбитих снайпером за день росіян: 5,15

Сімо Гяюгя завжди був повністю вдягнений у білий камуфляж, і вояки Червоної армії прозвали Гяюгя «Біла смерть».

До ретельно облаштованих вогневих позицій він вирушав задовго до світанку і залишав їх лише після заходу сонця. У кишенях він запасав шматочки цукру та хліба, щоб отримати енергію протягом дня, коли мав багато годин лежати нерухомо.

Гяюгя розробив власну тактику стрільби в зимових умовах: наприклад, він заморожував за допомогою води кучугуру снігу перед гвинтівкою, щоб сніг не розлітався під час пострілу, і тримав сніг у роті для того, що пара з рота при диханні не видала його.

Плюсом був і низький зріст Сімо (160 см), так йому було легше залишатися непоміченим.

Найдовша відстань, з якої Гяюгя уразив ворожого снайпера, становила близько 450 м.

6 березня 1940 року отримав важке поранення обличчя, роздроблення нижньої щелепи. Газети написали, що він помер. Він потім з лікарні писав своїм братам і сестрам, що він живий.

Хотів повернутися на фронт, але йому не дозволили. Був змушений їсти через соломинку. В наступні десятиліття переніс 25 операцій на обличчі.

У післявоєнний час займався землеробством. Був скромним і відлюдькуватим. Про війну розповідав мало.

На поставлене у 1998 році запитання, як він став таким видатним снайпером, Гяюгя відповів просто: «Тренування».

Якщо ви думаєте, що всі фіни любили Сімо як героя, то не зовсім.

Велика кількість ненависників не схвалювали його вчинків часів Зимової війни. Він отримував багато погроз про вбивство, через що не міг відвідувати багатолюдні місця. Він навіть носив із собою пістолет для захисту.

Він ніколи не був у шлюбі й у нього не було дітей. Закінчив свої дні в будинку престарілих для ветеранів.

В інтерв'ю, яке у нього взяли перед його 96-м днем народження, на питання журналіста про те, чи відчував Гяюгя докори совісті через вбивство росіян, він відповів:

«Я робив те, що було наказано, так добре, як міг. Не було б Фінляндії, якби всі тоді не робили так само».

Сімо залишається легендою у Фінляндії та в усьому світі. Він помер у віці 96 років у 2002 році після того, як зробив світ набагато кращим.

========================

Я написала цей пост, бо втомилася відчувати себе жертвою – жертвою щоденного насильства з боку конченого кремлівського маньяка, жертвою аморального шахрая, який всю свою бізнес-кар’єру побудував на обдиранні інших, і який тепер намагається обдерти і Україну.

Нічого ще не втрачено, поки у нас є Збройні сили України. Точніше так: все що в нас є – це наші Збройні сили. Крім них, ніхто не захистить і ніхто не допоможе.

Не розкисаємо і продовжуємо донатити.

Надія Паливода (с)з фб

Шановні, прошу дуже уважно подивитись на замітки тупої мадам, а насправді тупого бота на ставці у кремля.
https://blog.i.ua/user/7973266/2427537/

Ця особина вже тут працювала під ніком нев'єбєнної ворожки Хагаль, яка ввела в оману багатьох юзерів.

Тому наполегливо прошу видалити її звідси.

Сорі за емоційність.
Не до плезіру.
Війна.
І війна за виживання, на жаль.

Липень 1987 року, Москва, СРСР.
41-річний Дональд Трамп прибуває до Москви разом зі своєю дружиною, чеською моделлю Іваною Зельнічковою, на запрошення радянського посла в США (!!!) Юрія Дубініна. Запрошення було схвалене Політбюро ЦК КПРС.

Трамп, який перебуває у фінансовій кризі – його активи стрімко падають, а борги зростають, – відображає свій стан у відомому анекдоті:
--"Бачиш того жебрака в капелюсі на 5-й авеню?" – каже він своєму супутнику, якому щойно подарував діамантове намисто.
"Той чоловік багатший за мене на 1,5 мільярда доларів!"
"Але у нього ж нічого немає!"
"У нього нічого немає, але у мене 1,5 мільярда боргів!"

Повернувшись із Москви, банкрутований Трамп несподівано отримує кредит від консорціуму з 16 банків і купує готель Plaza в Нью-Йорку. Незабаром він отримує ще один кредит від консорціуму з 22 банків для купівлі авіаліній Eastern Air Lines Shuttle (перейменованих у Trump Shuttle).

Що сталося в Москві 1987 року? Хто фінансував Трампа?

Фінансування надходило з радянських джерел КДБ у США – через гарантії позик, а не прямі грошові виплати. У Москві-1987 відбувся перший політичний договір Трампа – йому запропонували підтримку для майбутньої президентської кампанії в США, і він погодився.

Володимир Крючков, глава КДБ, у доповіді Політбюро представив Трампа як піддатливого американського кандидата, який міг би стати керованим президентом США.

До поїздки в Москву Трамп заявляв, що ніколи не буде балотуватися в президенти, оскільки віддає перевагу вільному життю бізнесмена. Але після 1987 року він змінив свою позицію.

---

1996–1997 роки, Москва, Росія.
Трамп тричі відвідує Москву, зустрічається з російськими бізнесменами, намагаючись побудувати **Trump Tower Moscow без власних інвестицій, лише за рахунок коштів московських кримінальних структур.

Агентство (ФСБ) спостерігає за ним, не чинячи тиску. Це полегшення для Трампа, але він також не отримує грошей, що залишає його розчарованим у Росії Єльцина.

---

Липень 1998 року, Москва.
Володимир Путін стає директором ФСБ. Його радником стає генерал Філіп Бобков – колишній заступник голови КДБ, який курував зарубіжну розвідку та керував справою Трампа.

Бобков передає Путіну компромат на Трампа. Трамп отримує "послання": ФСБ повернуло контроль і пам’ятає про нього.

---

Листопад 2013 року, Москва.
Після фінансової кризи 2008 року Трамп повертається в Москву як банкрут, проводячи конкурс "Міс Всесвіт" у Crocus City.

Організатор заходу Араз Агаларов виплачує Трампу 14 мільйонів доларів і надає необмежений доступ до молодих учасниць конкурсу. ФСБ знімає всі події у високій роздільній здатності, включаючи моменти з неповнолітніми дівчатами, які видавали себе за конкурсанток.

Путінські агенти нагадують Трампу про його "зобов’язання" 1987 року, обіцяючи фінансування та інформаційну підтримку для його президентської кампанії.

---

2016 рік – перемога Трампа
Путінські пропагандисти святкують:
"Америка – наша!"

---

16 липня 2018 року, Гельсінкі, Фінляндія.
Закрита зустріч Трампа з Путіним. Тільки їхній перекладач – агент ФСБ.

Путін демонструє Трампу записи його "зустрічей" у Crocus City. Трамп виходить розгубленим і заявляє журналістам:
"...я не довіряю своїм спецслужбам... я довіряю Володимиру Путіну..."

---

6 січня 2020 року, Вашингтон.
Трамп програє вибори. Путінські агенти надсилають йому "послання" – не визнавати поразку, підняти своїх прихильників і атакувати Конгрес США.

Трамп закликає прихильників до штурму Капітолію.

---

22 березня 2024 року, Москва.
Путін спалює Crocus City – своєрідний сигнал Трампу.

---

Висновок:
Трамп повністю втягнутий у:
1. Багаторічну співпрацю з радянськими та російськими спецслужбами.
2. Фінансування від ворожої держави.
3. Компромат у вигляді відеозаписів.
4. Прямий зв’язок із терактами, організованими Путіним.

Путін зробив Трампа своїм "кишеньковим президентом".