Профіль

Whiskey*

Whiskey*

Україна, Запоріжжя

Рейтинг в розділі:

Болото, так болото

  • 16.06.25, 21:02
Щось напала на мене туга-тужинка, ввечері переробила усе( по традиції) і пити не хочеться, як деяким запойним. А вночі всеодно будуть дрони, біля балкону пролітають наче птахи...

Так сталося, що на цих блогах існує деяке протистояння між старим і новим світом. 
І є два достойних кандидати на уособлення цих світоглядів.
Отже, шановні, ви за кого?
Кандидати можуть чітко по суті висловити свою позицію. Якщо ще не заморилися 
Надаю майданчик. 
Він трохи зелений, але приємний, болотний колір радує нас усіх вже давно. У кожного такий є. 

33%, 2 голоси

67%, 4 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

ждун, або почекун- все одно сволота

  • 11.06.25, 10:41
Тема, яка фонить по нервам... 
Ми - я, та мої батьки, не були" почекунами" , але так принизливо називають всіх людей на окупованих територіях деякі мудаки в ефірах. Там НЕ ВСІ ПОЧЕКУНИ....
Але ж дійсно, скільки їх, таких на прифронтових територіях.
Бути зрадником , мені здається гірше всього.
Гидота, що зараз у мене вдома, повзають і вихваляють хуйла, гірше за все - одягають дітей в гімнастьоркі, вчать ненавидіти Україну, обжираються гнилими рузькими рублями, голодні ж були в Україні вони ...
Така мерзота, люди, з якими я працювала роками, спілкувалася...
На фото скрін з рузького тг каналу. 
Для СБУ роботка. Дочекається.
Якби ще в Запоріжжі їх переловили.
Вісмуту приготуватися.

рабів до раю не пускають (с)

  • 13.05.25, 11:23
Вони виставляли нас
під свої "розстрільні отряди"
Вони маркували нас,
наче скот гарячим залізом.
Хтось помирав за те
щоб я це могла розказати,
а я пакую цей біль прозорий
в дорожні валізи.

Над хмарами білими
чорними крилами,
чорним віршем,
в потоках що сходять до Бога -
мої грішні святі братики,
як по мінному полю,
шлях прокладають
ковзаючи між зорями.
Як між мінами.
Як на проталинах ковзають пси
між розбитими хатами.

Ми станемо для ворогів
інквізицією й пітьмою.
Ти мусиш просто набратися мужності
прочитати, почути,
те що я пишу,
те, що говорю.
Тіло моє -
акумулятор -
всередині тихо ворушиться
струм лютий.

Шрами тіл наших -
рвані потворні руни,
як забуті нічні паролі
на блокпосту
перед останньою брамою.
Навіть вишній не розбере
де тут по душах
натягнуті струни,
а де
дротів обривки
і опіки струмом,
трохи знеболені ніжною праною.

І коли не залишиться
зорі жодної вцілілої
на шляху вгору,
коли відступить врешті нудота
від духу катів душ немитих,
скажу - господи,
ось моя робота:
всі ці спасені -
візьми їх собі,
як сплачене мито.

12.05.25

Юлія Паєвська , "Тайра"

Дякую, рідненька.

Проєкт Вікторія

  • 06.05.25, 17:12
Насправді я символічно назвала цю замітку так. Може моторошно, може ні, вибач, Вікторія...
Пишу тут всяке таке.... 
Царство Небесне Вікторії.... та всім загиблим за Правду.
Дякую ЗСУ за можливість жити.
Наша боротьба Світла з Темрявою триває кожен день... на жаль, ціною сотен тисяч воїнів Світла. 
Інфо про цю боротьбу за Правду  тут https://www.pravda.com.ua/articles/2025/04/29/7509612/
Всі злочини підарасії повинні бути надійно задокуметовані. 
Для чого, може ми тішимо себе надіями, що вони колись будуть покарані?

Ось тобі, світе, нові Треблінки, Дохау і Освенціми.
Look, you hypocritical assholes, чи є тут гарна угода?
Дивіться, ліцемірні мудаки, is there a good deal here? (гугл мені в поміч)

Вирізка звідти 
"Після того, як 10 жовтня 2024 року стало відомо про загибель Вікторії Рощиної, редакція одразу ініціювала "Проєкт Вікторія", щоб довести до кінця її надзвичайно важливе розслідування.

Forbidden Stories взялася дослідити обставини перебування журналістки в російському полоні. А також продовжила її роботу над історіями українських "потойбічних в'язнів". За приблизними оцінками, йдеться про понад 16 000 цивільних осіб, яких утримують на тимчасово окупованих територіях України та в Російській Федерації.

Протягом шести місяців тривав глибокий аналіз документів, свідчень і судових матеріалів. До розслідування долучилися 13 міжнародних медіа, зокрема Forbidden Stories, TheGuardian, TheWashington Post, LeMonde, DieZeit, DerSpiegel, ZDF, PaperTrailMedia, IStories, France24, "Українська правда", DerStandart."

......

А я собі зараз на лікарняному. Отож, видався час тут поговорити. Насправді, ми все пишемо тут для себе. Хай буде. Окупація таки вилазить боком. Ти такий собі проєкт, живеш собі, хоча інші вже ні, а ти такий лакі, кожного дня на рузькій йбаній рулетці граєш..., а тут чомусь в тобі росте пухлина. Ну може тому, що ти кожного дня втрачаєш якусь частину себе, чи накопичуєш гидоту ненависті, як у смертельному калейдоскопі перемішуючи фрагменти спогадів, та людей, яких втратив (психосоматіка, бляха).

Ось бачиш, як вранці мама проводжає нас у дорогу, беремо ікону (чомусь ми стаємо в ту хвилину особливо віруючими), українські книжки. Кажу дитині: якщо щось станеться зі мною, ти читай їх своїм дітям, ти-українка. Мама стоїть, дивиться у слід машині... плаче, і чомусь є відчуття, що вже не побачимось.

Ти живеш собі в новому домі, з новою людиною, і дім твій тут, і ніколи рефлексувати, купа щоденних проблем, уроків, вирішення підліткових трагедій, нестачі грошей, лікування, кошачих диверсій. А вона росте. Ось нарешті, дочекалася, її нема. Я - переможець, мікровсесвіт сколихнувся, і затих. Оклигала. Все минає в житті так швидко. Якщо приходиш в себе після наркозу і грьобаної трубки в горлі та ще дихаєш, то ти живий, і точно лакі. Чомусь хтось тебе ще тримає тут. І ти такий думаєш: тре жити.

Найбільше бажання дати дитині майбутнє.

Бережіть близьких людей, не всі сильні...І скільки б нам не було років, в моменти розпачу хочеться до мами. Дуже жалію тепер про наші якісь сварки.

Всім бобра і Перемоги...

Так, так, Україна є. Була і буде.


так де ви були 11 років тому?

  • 23.04.25, 22:32
Коли дамбілі і все тому подібне. Коли Крим і тд.. База від рудого старого ділка, наче холодний душ для секти сивочолого. Чи не так, гаспада? Ну хто на ставці і хто просто йобнутий. Завжди поважала цього дядька, і вибирала його в 19 тому, ну тому що знаю, як на власному досвіді, що країною повинні управляти професіонали.  Але ж, йомайо, як ви набридли дійсно тут вилизуванням рошенок. А може це блоги такі у нас болотно-нудотні, хз.
А взагалі, які далекі всі великодержавні мудаки від бід і горя українців... Так і "зелена банда "теж, тупенька мадам. Ні одна "еліта" за всі роки незалежності так і не спромоглася подбати про державу, використовуючи її лише як бізнес...
І не розказуйте казок, що Петро Олексійович святий і справді державник. Це як вірити, що баба Юля від природи красавиця, без підтяжок обличчя. Ну невже ви тримаєте нарід за бидло, ну смішно...
Перестала саме тому читати Таню Адамс, і всіх інших, нудить...
Так само, як зараз хвалебні оди Зеленському...
Невже нарід дійсно тримають за бидло? Так, риторичне .
У нас в Запоріжжі нещодавно пес, поранений в очі, закривавлений, не відходив від тіла загиблої господині... Тварини в сотні разів кращі за людей. А може дійсно планеті вже потрібно щось вирішувати кардинально з її мешканцями?
Так от пам'ятаю, де я була 11 років тому, збирала речі з однорічною дитиною і бігом з чоловіком до мами в село. Почалася війна, і нам здалося, що трохи далі від Донбасу буде спокійніше ... Хто ж знав, що вони прийдуть з півдня...
Тепер щодня ціную життя. Які ми малі мурахи для них, так. І не потрібно слухати різних блогерів, сцикливих мудаків, хороших рузьких , чи ще когось, щоб знати одне: на нас напав старий виживший з розуму навіжений дід, в якого були по життю комплекси ще більші, чим у гітлера. Це все. І до речі, Зеленський на мій погляд витримав більше, чим хтось би зміг на його місці.
Мені весь час смішно читати, коли пишуть , що і як би потрібно було  б йому зробити.
Історія колись розставить все на свої місця. Дай Боже, лише, щоб жили діти, щоб ніколи не гинули і росли свідомими українцями. 
Може все-таки Бог щось бачить? І воздає за гріхи, якщо в Великдень завітав у Ватикан.
Отже, по плану хуйла Запоріжжя належить йому... Значить, знову їхати. Я все життя тепер повинна дитині зберігати її Україну.
Лише з вірою у наших хлопців ми тут.
А на батьківщині у нас в школах і садочках малюють портрети сталіна, вісмуту би сподобалося.
Чуєш сирену, старий довбень, братушкі збираються стріляти. Ну, звісно, Майдан винуватий.
І звичайно забула за кондрашу, сподіваюся, віві віджерла на Великдень сраку ще більшу, а я от не їла, хрен тобі.
Сьогодні був жахливий день. Вірніше, місяць. Вірніше парсек розлому свідомості. Люди -егоїсти і живуть власним мікро всесвітом, і трагедіями в ньому. Тому,
коли виходиш іноді за його межі, ось пишеш тут всяку лабуду.
Але ні, це все важливі речі.
Тому що честь і совість людей, які зараз захищають нас , вона непідробна.
Вони там , а ми тут. Без них би не було нічого.
Кожен, хто любить свою країну.
Кожен, хто вчить її любити.
Кожен, хто не бреше про її минуле.
Кожен, хто сьогодні творить її майбутнє.
Кожен свідомий українець і є Україна.
І її ніхто ніколи не переможе.

М-мотивація. Дякую, ЗСУ

  • 17.04.25, 17:25
Денис Прокопенко, командир 12 бригади спецназу «Азов», позивний Редіс.

На його руці татуювання чийогось обличчя. Це фінський снайпер Сімо Гяюгя (Simo Hyh). Чому саме він?

Прокопенко — нащадок етнічних карелів. Його прадід брав участь у радянсько-фінській Зимовій війні (1939—1940), і саме після бою з більшовиками був визнаний зниклим безвісти.

Денис рано втратив батька, його виховував дід, який багато розповідав про боротьбу прадіда.

На знак пам’яті про свого прадіда Денис носить шеврон із зображенням етнічного прапора Карельської республіки і часто порівнює російсько-українську війну із Зимовою війною в Фінляндії.

«Таке відчуття, що я продовжив ту саму війну, але на іншій ділянці фронту, війну проти окупаційного режиму Кремля».
=================
Про татутювання.

Сімо Гяюгя – найбільш результативний снайпер всіх часів і народів, який встановив світовий рекорд щодо вбивства росіян під час російсько-фінської війни.

Його статистика:
Підтверджені вбивства снайперською гвинтівкою: 505
Загальна кількість вбитих росіян (включаючи інші види зброї): 700+
Термін: 98 днів
Середня кількість вбитих снайпером за день росіян: 5,15

Сімо Гяюгя завжди був повністю вдягнений у білий камуфляж, і вояки Червоної армії прозвали Гяюгя «Біла смерть».

До ретельно облаштованих вогневих позицій він вирушав задовго до світанку і залишав їх лише після заходу сонця. У кишенях він запасав шматочки цукру та хліба, щоб отримати енергію протягом дня, коли мав багато годин лежати нерухомо.

Гяюгя розробив власну тактику стрільби в зимових умовах: наприклад, він заморожував за допомогою води кучугуру снігу перед гвинтівкою, щоб сніг не розлітався під час пострілу, і тримав сніг у роті для того, що пара з рота при диханні не видала його.

Плюсом був і низький зріст Сімо (160 см), так йому було легше залишатися непоміченим.

Найдовша відстань, з якої Гяюгя уразив ворожого снайпера, становила близько 450 м.

6 березня 1940 року отримав важке поранення обличчя, роздроблення нижньої щелепи. Газети написали, що він помер. Він потім з лікарні писав своїм братам і сестрам, що він живий.

Хотів повернутися на фронт, але йому не дозволили. Був змушений їсти через соломинку. В наступні десятиліття переніс 25 операцій на обличчі.

У післявоєнний час займався землеробством. Був скромним і відлюдькуватим. Про війну розповідав мало.

На поставлене у 1998 році запитання, як він став таким видатним снайпером, Гяюгя відповів просто: «Тренування».

Якщо ви думаєте, що всі фіни любили Сімо як героя, то не зовсім.

Велика кількість ненависників не схвалювали його вчинків часів Зимової війни. Він отримував багато погроз про вбивство, через що не міг відвідувати багатолюдні місця. Він навіть носив із собою пістолет для захисту.

Він ніколи не був у шлюбі й у нього не було дітей. Закінчив свої дні в будинку престарілих для ветеранів.

В інтерв'ю, яке у нього взяли перед його 96-м днем народження, на питання журналіста про те, чи відчував Гяюгя докори совісті через вбивство росіян, він відповів:

«Я робив те, що було наказано, так добре, як міг. Не було б Фінляндії, якби всі тоді не робили так само».

Сімо залишається легендою у Фінляндії та в усьому світі. Він помер у віці 96 років у 2002 році після того, як зробив світ набагато кращим.

========================

Я написала цей пост, бо втомилася відчувати себе жертвою – жертвою щоденного насильства з боку конченого кремлівського маньяка, жертвою аморального шахрая, який всю свою бізнес-кар’єру побудував на обдиранні інших, і який тепер намагається обдерти і Україну.

Нічого ще не втрачено, поки у нас є Збройні сили України. Точніше так: все що в нас є – це наші Збройні сили. Крім них, ніхто не захистить і ніхто не допоможе.

Не розкисаємо і продовжуємо донатити.

Надія Паливода (с)з фб

І вашим і нашим.

  • 06.04.25, 15:22
Про лицемірство.
Я тут "відстаханила" на кухні, у ванні, кімнатах (святе жіноче, нікому не потрібне діло) і подумалося мені, а не спєть лі мнє пестню тут. 
Те, що світ не чорно-білий, я дізналася все-таки з приходом зрілості, допетрала таки)) 
Але ж яке вродилося, таке воно і в дерев'яний смокінг одягнеться... Памятаю мама завжди, жартуючи, говорила: от якби я тебе віддала на виховання до нашої брехливої сусідки,ото б краще було, легше тобі б було в житті. Мабуть так... Отже, як завжди лобом, і вперед. Життя не раз мені било ключем, і гаєчним за це. 
Із наблюдєній нашої болотної блогосфери.
Бот на ставці втирається в довіру пересічним користувачам, але ж як це все неоднозначно, так?
Пришелепкувата пише, що хотіла би, щоб столиця була у Львові і туди б частіше прилітали ракети.
І ще, щоб дівчину згвалтували російські солдати. І краще взагалі, щоб діти загинули, а то стали б маньяками може.
Та нічого, вона така няшка, то все просто, так? Вона взагалі- то поетеса, та нічого, це все не варте уваги. 
Вони ще разом похіхікають з ботихою і притрушеною фазендейру, яка чекаєчим все скінчиться, це так мило.
Ну нічого,що пенсіонер із Запоріжжя просто чекає рузкіх, і сам такий адепт собіратєля зємєль рузкіх (а за ним насправді сумує місце на кладбищі у Капустянці).
Тепер світом правлять лицеміри і мудаки ( а може і завжди правили). 
То тепер норміс. Ви в тренді, чувакі.

Звернення до адмінів сайту

  • 28.03.25, 13:37
Шановні, прошу дуже уважно подивитись на замітки тупої мадам, а насправді тупого бота на ставці у кремля.
https://blog.i.ua/user/7973266/2427537/

Ця особина вже тут працювала під ніком нев'єбєнної ворожки Хагаль, яка ввела в оману багатьох юзерів.

Тому наполегливо прошу видалити її звідси.

Сорі за емоційність.
Не до плезіру.
Війна.
І війна за виживання, на жаль.

"гуляє" по мережі. .що гадаєте?

  • 24.03.25, 17:36
Липень 1987 року, Москва, СРСР.
41-річний Дональд Трамп прибуває до Москви разом зі своєю дружиною, чеською моделлю Іваною Зельнічковою, на запрошення радянського посла в США (!!!) Юрія Дубініна. Запрошення було схвалене Політбюро ЦК КПРС.

Трамп, який перебуває у фінансовій кризі – його активи стрімко падають, а борги зростають, – відображає свій стан у відомому анекдоті:
--"Бачиш того жебрака в капелюсі на 5-й авеню?" – каже він своєму супутнику, якому щойно подарував діамантове намисто.
"Той чоловік багатший за мене на 1,5 мільярда доларів!"
"Але у нього ж нічого немає!"
"У нього нічого немає, але у мене 1,5 мільярда боргів!"

Повернувшись із Москви, банкрутований Трамп несподівано отримує кредит від консорціуму з 16 банків і купує готель Plaza в Нью-Йорку. Незабаром він отримує ще один кредит від консорціуму з 22 банків для купівлі авіаліній Eastern Air Lines Shuttle (перейменованих у Trump Shuttle).

Що сталося в Москві 1987 року? Хто фінансував Трампа?

Фінансування надходило з радянських джерел КДБ у США – через гарантії позик, а не прямі грошові виплати. У Москві-1987 відбувся перший політичний договір Трампа – йому запропонували підтримку для майбутньої президентської кампанії в США, і він погодився.

Володимир Крючков, глава КДБ, у доповіді Політбюро представив Трампа як піддатливого американського кандидата, який міг би стати керованим президентом США.

До поїздки в Москву Трамп заявляв, що ніколи не буде балотуватися в президенти, оскільки віддає перевагу вільному життю бізнесмена. Але після 1987 року він змінив свою позицію.

---

1996–1997 роки, Москва, Росія.
Трамп тричі відвідує Москву, зустрічається з російськими бізнесменами, намагаючись побудувати **Trump Tower Moscow без власних інвестицій, лише за рахунок коштів московських кримінальних структур.

Агентство (ФСБ) спостерігає за ним, не чинячи тиску. Це полегшення для Трампа, але він також не отримує грошей, що залишає його розчарованим у Росії Єльцина.

---

Липень 1998 року, Москва.
Володимир Путін стає директором ФСБ. Його радником стає генерал Філіп Бобков – колишній заступник голови КДБ, який курував зарубіжну розвідку та керував справою Трампа.

Бобков передає Путіну компромат на Трампа. Трамп отримує "послання": ФСБ повернуло контроль і пам’ятає про нього.

---

Листопад 2013 року, Москва.
Після фінансової кризи 2008 року Трамп повертається в Москву як банкрут, проводячи конкурс "Міс Всесвіт" у Crocus City.

Організатор заходу Араз Агаларов виплачує Трампу 14 мільйонів доларів і надає необмежений доступ до молодих учасниць конкурсу. ФСБ знімає всі події у високій роздільній здатності, включаючи моменти з неповнолітніми дівчатами, які видавали себе за конкурсанток.

Путінські агенти нагадують Трампу про його "зобов’язання" 1987 року, обіцяючи фінансування та інформаційну підтримку для його президентської кампанії.

---

2016 рік – перемога Трампа
Путінські пропагандисти святкують:
"Америка – наша!"

---

16 липня 2018 року, Гельсінкі, Фінляндія.
Закрита зустріч Трампа з Путіним. Тільки їхній перекладач – агент ФСБ.

Путін демонструє Трампу записи його "зустрічей" у Crocus City. Трамп виходить розгубленим і заявляє журналістам:
"...я не довіряю своїм спецслужбам... я довіряю Володимиру Путіну..."

---

6 січня 2020 року, Вашингтон.
Трамп програє вибори. Путінські агенти надсилають йому "послання" – не визнавати поразку, підняти своїх прихильників і атакувати Конгрес США.

Трамп закликає прихильників до штурму Капітолію.

---

22 березня 2024 року, Москва.
Путін спалює Crocus City – своєрідний сигнал Трампу.

---

Висновок:
Трамп повністю втягнутий у:
1. Багаторічну співпрацю з радянськими та російськими спецслужбами.
2. Фінансування від ворожої держави.
3. Компромат у вигляді відеозаписів.
4. Прямий зв’язок із терактами, організованими Путіним.

Путін зробив Трампа своїм "кишеньковим президентом".
Сторінки:
1
2
3
4
6
попередня
наступна