О сообществе

Прочтите "Цели и правила сообщества". Стоит важной заметкой.
Я знаю, что почти все пишут стихи.Зачастую просто*В стол*. И у вас есть стихотворения любимых авторов.Многие пришли к этому через какую-то стихию, что наталкивает на жгучее желание выразить себя в стихах.Мне интересны ваши стихи.И я верю, что каждый человек уникален.Надо разжечь эту искру поярче.Пусть мы у неё согреемся.
Вид:
краткий
полный

Стих_и_я

Фаберже

  • 30.08.15, 23:01
...Вы вжимались тогда, словно в белое тело листа, 
в простыню неровной литерой "ж"... 
Ты поныне не знаешь, кто сидел за рядами гигантских клавиш 
пишмашинки судеб... И ясно же - 
все прошло. Не восполнишь, и не восславишь. 
Все сменилось. Страны, века, города, места, 
пленки встреч, расставаний, ночей, постелей... 
Ты иной настолько, что эпителий 
не проводит сигналов таких уже. 
И громадное красное солнце зависло на вираже, 
на закатном пейзаже Яффо... Какого черта... 
От конвульсий памяти глухо трещит аорта, 
и мальчишки, лениво плюхаясь в воду порта 
загорелой ласточкой с пирса, с борта, 
отражают бегущее время не хуже хронометров Фаберже...
 

К Октавиану

Не летний запах источают травы
И замедляется полет шмеля.
"Малята, ось така собі ***", -
Сказал не дед Панас, но кто-то правый.
Вопросом "Кто?" не сотрясаем воздух,
Ведем себя прилично, как в раю.
Кто поднимает красную зарю,
Чтоб Кремль окрасить в цвет кровавый, грозный?
На триптихе на летнем крайний слева,
Кто зрелищами мечет так в народ?
Когда он шагом хищника идет,
Снопами - "бух!" принцессы, королевы
Похолоданьем дышит тонкий профиль,
Некроток взгляд и высоко чело.
Пусть птиц на юг еще не понесло,
Но мать-земля уж уколола морфий.
Свет коротает в философской дреме
Задумчивость, минорность по утрам,
В садах горит сухой изжитый срам
Последних афоризмов. Брат Светоний,
Велик и благ наш император Август!
Не оскудеет щедрая рука!
И, бросив солнце в виде пятака,
Дней урожайных нам подарит разность,
Покой положит в праздные дубравы,
Плоды подбросив спелые в садах.
Мы, на колени павши, скажем "Ах!
Уж пахнут не по-летнему те травы"

віршування в окупації

31. асоціативні паралелі (після прочитання афоризмів Є. Лєца).

"багатьом нулям здається,
що вони - орбіта,
по якій обертається світ.
...сума нулів - загрозлива цифра.
із багатьох нулів легко зробити ланцюг..." -

який же мудрий цей поляк Єжи Лєц!
а ще він казав, що у кожному столітті
є своє середньоріччя... -
це саме про цю територію моєї країни
у сьогоденні,
яку розбомбили,
розтрощили в руїну кремлівські нулі.
і,
прикриваючись тілами дітей і жінок,
старими і немічними,
єхидно ХОРОБРО з-за спин їх вигукують світу
- ...спрбуй дістати... -
і затушковують здурених в банці амбіцій.
а найвИсоконУлевий нуль потім розстрілює
з гумконвойної зброї
щит із тих тіл,
бо йому він уже не потрібний.
цинічна промовка в устах його весело грає
- ...ви великий народ із красивою мовою
у величній державі...та ми ж, врешті, брати... -
і посміхається посміхом вбивці.

2.
позавчора (22/08-2014р.)
вибухав
склад боєприпасів бандюків,
гумконвойний дарунок "великих" нулів.
аж майже чотири години лякали вибухи ті
усіх мешканців міста,
відданих всім єством нулевеличности -
жертовно, тілесно й духовно
(окупанти повідали трохи пізніше,
що то була пристрілка новітньої зброї).
перелякані,
але жують і топчаться в стійлах своїх хатин,
роззявили рота -
слухають паханів
як чередників череда.
слухають,
моляться на пустоти нулів істеричної дурості,
на ідол нуля -
що зверху присів,
газує і дметься лайном у зненависті
- ...процвітай же, моя лугандонія,
в ароматі моїх бажань... -
скидує мантру знехотя в натовп,
що нестямно і палко,
до самопожертви,
судомно аж молиться
ідоловклінно промовляючи скинуту мантру
зверху...

віршування в окупації

29. кава на світанку.

розкинеш на світанку
обрусся-самобранку
зійшовши швидко з ганку
в садочку кавувать
- ау-і-у!!!.. - відлунням
вітання кинеш клубом
у просторі заплутань
який тріщить по швам -
в якому не мовчати
туди-сюди кричати
макітрою стучати
морзянку по стіні... -
та й так собі в болоті
задремлеш бегемотом
чи в морі кашалотом
усміхненим мені -
пускаєш бульки пінні
у пошуку по тіні
гучних живих опіній
між каверз і обмов -
і щигликом до слави
підкинеш сіру гаву
і сьорбаючи каву
гортаєш часослов
задлЯ на оправдання
ті гавові хитання
в хаосі дня у ранні
у спеку наяву... -
а ранок вже розбито
в садочку не привітно
здіймеш неспішно хитро
у посміху брову
і скалки від світанку
складеш у самобранку
повЕрнешся до ганку
підеш куди позвуть...

____
макітра - глиняний посуд великого розміру напівсферичної форми з широким отвором.

Прррэлэстно!

Что Вам сказать? Прелестная пора!
(Еще не вытирали ног об душу)
И на скамейках в скромненьких дворах
Плюют подсолнух нимфы и горгуши.
Хрущевок монолиты (эпос балк)
Берут начало в век палеогена,
И чрез (почти что чистый) темный парк
Плывет луна - фонарь у Диогена.
Но поиски её, увы, пусты
И тщетны, как призыв включить рассудок.
Благопристойны древа и кусты
Уже готовят горьких самокруток.
Но это позже - грянет падолист,
Пока еще звучат миниатюры,
И солнце, гангстер и контрабандист,
Нам шлет лучей полузапретных фуры,
И август сел, как тот фрегат, на мель,
И, "Чорнобривці" ром глуша без меры,
Нугу жгут по садам и карамель
Вест Индии бухие флибустьеры,
И громок тик, и близок их набег,
Но месяц смел, бахвалится: "Не струшу!"
Опишут краше всех лопе де вег
Собак на сене Явы и Павлуши.
Сентябрь на расстоянии плевка
И несалютный дым накрыл корветы,
Не плюнут в душу мне наверняка,
Ведь не попасть в мишень, которой нету.

танок (на бучному гульбищі).

ех! як дав тропака
навприсядки греци...
- ...водотоками гірка
оковита ллється
розберусь не уп"юсь
від каблука вибій
я і сам себе боюсь
коли мало вип"ю
не кричи не гирчи
моя люба жінко
краще ніжкою стучи
ручкою в колінко
відвернулись святі
покинула муза
залишився у житті
козир від картУза
вітер стяв картузА
зв"язав поволоки
як ужалений гасав
не звалився поки
від сміху за бокИ
тримались за бОки -
на ногах же ж сапоги
халяви високі!.. -
...танцював на сльозах
з вивертом колінця
блиск веселий в очах
рум"яна на лицях

...думка впала крізь сміх
на танок як глянув -
я отак би не зміг
збудженим і п"яним
станцювати в ці дні
в побутовій ямі
у словесній брехні
здуреним при тямі...

1998, 2012рр.

____
поволоки - тут: шнурки
лиця - тут: щоки
греци - тут: добре

Се ля ви !

что говорить о сущности вещей
когда жывёшь как хищный зверь в загоне -
из дикой твари вышел мир людей
и варварства господство узаконил
теперь и слово поперёк сказать -
как на мечи и на штыки подымут
иль будешь ты меж двух огней скакать
козлом во лжи охвачен едким дымом -
забудь про всё что плёл когдат-то сдуру
ты что - пророк?..ты чё вообразил?!.
какая нАх.. тут ещё культура!
в конце концов сдерут с тебя три шкуры
иль плюнут в душу вымажут в грязи
и бросят кость - усердствуй и...грызи!

1977-78?гг.

* * *

сижу угрюм за писменным столом
чужой себе и мир весь непонятен -
то вверх то вниз качается мой дом
как будто он подвешен на канате -
то небо вдруг передо мной сверкнёт
а то вдруг погружаюсь я в болото
и - снова ввысь но задом наперёд
стекает грязь с души моей и плоти -
и вновь болото небо сердца боль
и шум и гам и скрип переворота
и ветра стон и звон высоких сфер -
а я сижу наедине с собой
рука дрожит и мысли без полёта
и за спиной со скрипом бъётся дверь...

1977г.?

Звон призывный

...над озером скрипят уключины...
                                 (А. Блок)


степь шумит кавыльная
на ветру продрогла
сквозь туманы пыльная
горбится дорога -
рытвины проточины
словно в прядь извивы
ветер у обочины
гнёт и треплет иву
в ожиданьи осени
шепчутся осины
полосы прокосные
вдоль реки в лощине -
с грустью неуёмною
в холоде немея
заводь замутнённая
лодку тащит с мели -
от реки отлучена
у дороги иве
слышится в уключинах
вёсел звон призывный...

1974 - 1975гг.?

Танок пристрасті.

гітарний ритму бій і стукіт кастан"єт -
танцюй, коханий мій, в коханні завжди злет!

гнучкий мов пломінь стан оманний наче мить
і стиснуті вуста, між віями блакить,

і шалу томний біль в коханні віч на віч,
волосся темних хвиль серпанково у ніч,

а тонкий вигін брів кордоном від зажур
і не жалкує стріл у пристрастях Амур.

Чумацький пилом путь у незліченність зір...
забудь, усе забудь! і докір, і укір -

послухай, любий мій, як рветься із тенет
гітарний ритму бій під стукіт кастан"єт...
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
370
предыдущая
следующая