І тут раптом...

Дорогі громадяни!

У зв`язку з фiнансовою кризою незабаром усi банки Украiни обєднаються в один банк: Об`єднаний банк (ОБ`ЄБАНК), або Нацiональний Єдиний банк (НАЄБАНК). Любi друзi! З вiдповiдальнiстю повiдомляю вам, що в Украiнi не буде голоду в зв`язку з кризою, буде невеличкий пiст! Я б навiть сказав - пiстець!

З повагою, щиро ваш
В. Янукович

А ви пробували фріланс?


19 листопада влаштувався на оффлайн-роботу в
IT-компанії, після доволі тривалого періоду роботи з дому через онлайн. Хоча, працював я не зовсім як фрілансер, оскільки вів власні проекти, а не клієнтські, але все ж досвід для порівняння роботи з дому і офісної, в мене наразі достатній.
Оскільки не встиг переформатувати все під новий графік, останній місяць прийшлось в буквальному смислі виживати. Сон по 5 годин в день і постійний брак часу вже через тиждень такого ритму даються взнаки. Правда тепер вже все внормувалось і можу нормально поєднувати роботу в офісі і роботу над власними проектами. Тим більше, що вирішив з часом розвинути 3-4 крупні ресурси, замість десятка дрібних. Це дозволить зберегти дохід на попередньому рівні, зменшивши затрати часу на порядок.
Я безсумнівно знову повністю перейду на фріланс, це лише питання часу. В найближчий ріко фісна робота потрібна мені, щоб використати її для оплати квартири, а зароблене в онлайні можна було спрямувати на розвиток власних проектів. Все-таки, ціна оренди квартир у Львові трохи кусається :)
Тепер фріланс більше не залишається прерогативою програмістів, віддалено можуть працювати  дизайнери, перекладачі, архітектори, журналісти та представники інших професій. Розвиток Інтернету та різноманітних профільних сервісів наближає час, коли відтік спеціалістів з корпоративного сектору набере масового характеру, бо вже зараз переваги у роботи «на дядю»практично відсутні. Особливо це актуально для України, де навіть крупні компанії видають зарплати у конвертах, а соцпакет або мінімальний, або відсутній взагалі.

По-суті, серед переваг офісної роботи я можу назвати лише три:
 - обмін досвідом зі співробітниками,якщо колектив хороший;
 - оплачувана відпустка;
 - «біла» зарплата, що дає можливість брати кредити.

І все. Знову  таки, навіть вище перелічене є не завжди.
А от переваг фрілансу предостатньо, хоча для кожного важливішим буде щось своє. Зокрема:

 - вільний гнучкий графік, відсутність регламентованого робочого дня. Фрілансер може працювати стільки, скільки вважє за потрібне;
 - економія часу на поїздки на роботу і з неї, а обід взагалі можна собі влаштувати коли заманеться;
 -  свобода вибору напрямків роботи, можливість  вільного розвитку;
 - відсутність прив’язки до місця роботи: працювати можна з будь-якого місця де є Інтернет;
 - працювати можуть як студенти, так і пенсіонери чи молоді мами.
 - вибір тільки тих проектів, які вам подобаються і можливість отримати 100% оплату, а не той % який вам виділить керівництво;
 - можливість вільного планування майбутнього і можна не боятись звільнення з роботи;
 - це особливо хороший варіант для провінційних містечок з мізерними зарплатами.

Мінуси у фрілансу два:
 - не завжди стабільний рівень доходу, правда невеликі коливання майже непомічаються;
 - більшість оточуючих просто не розуміють чим ви займаєтесь, і часто переконані, що вся ваша робота – звичайні забави і несерйозна фігня.

Проте, варто мати на увазі, що деякі переваги фрілансу для новачків просто недоступні і скористатись ними можуть лише професіонали з досвідом роботи. Але досягти хорошого рівня можна за рік-півтора, стартувавши практично з нуля. Я вийшов на заробіток, який перевищував середню зарплату по моєму місту вдвічі,за неповний рік роботи.
Продуктивність роботи фрілансера здебільшого значно вища ніж у офісного працівника, але й вимоги у цій сфері вищі. Дурні з купленими дипломами тут не водяться.
Свобода вибору і незалежність – це основне, що приваблює людей у фрілансі. Ніхто не стоїть у вас за спиною, немає офісних інтриг і пліток, оцінюють вас по портфоліо а не по купленому диплому, доступні широкі можливості для особистого і професійного розвитку, працювати можна з будь-якої точки планети, а графік можна міняти хоч кожного дня. Можна легко організувати власну команду, не витрачаючи величезних грошей на оренду офісу і т.п.
Врешті-решт, значно приємніше щодня проводити на декілька годин більше з дорогими вам людьми і займаючись улюбленими справами, ніж витрачати цей час на поїздки переповненими грязними маршрутками.
Наразі основною причиною того, що фріланс не набув у нас масового характеру, є дегенеративна і безнадійно відстала система освіти, побічним продуктом якої є випуск університетами дипломованих ідіотів. Хоч це і звучить жорстоко, але це правда.
Успішність роботи з дому багато в чому залежить від навиків відповідальності, організованості і самодисципліни. Хоча в кожного час від часу трапляються приступи пофігізму, коли основним заняттям стає «нічогонероблення» :))

Вже дуже скоро такий способі роботи зі стихійного ринку перетвориться в «білий»,оскільки все більше компаній починає розуміти всі вигоди співпраці з віддаленими виконавцями. А майбутнє людей творчих професій – виключно за фрілансом.

P. S. Привіт усім друзям! До Нового Року 100% розгребу всі робочі завали і нарешті почну подавати ознаки життя на I.UA :)))


21%, 3 голоса

64%, 9 голосов

7%, 1 голос

7%, 1 голос
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Детоксикація

Детоксикація — процес нейтралізації та виведення з організму токсичних речовин (токсинів, отрут), які потрапили в нього або утворились внаслідок отруєння. Це шлях очищення організму від токсичних речовин і їх шкідливих впливів на розум і тіло. 
(с) uk.wikipedia.org

Незважаючи на безславний відхід Ющенка, п’ять років його правління зробили величезний внесок в трансформацію свідомості народу. Коли є з чим порівнювати, то безглуздість і потворність режиму Януковича & company просто ріже очі. Не сумніваюсь, що якби в 2004-му події завершились з точністю до навпаки, ми б продовжували дрімати в цьому совковому забутті, щиро вважаючи, що це нормально, і так повинно бути. Це як з худобою – вам навіть не обов’язково заганяти її до стайні, вона все одно сама туди повернеться. Сила звички.
«П’ятирічка» Януковича повинна завершити процес очищення українського організму від паразитів і шлаків. Цього часу потенційно достатньо для початку відторгнення мертвечини і пробудження імунної системи та інтенсивного вироблення антитіл. Бо найважче з вірусом боротись саме тоді, коли організм не може його розпізнати. За іронією долі, зараз генетично чужорідні нам організми не тільки остаточно ігнорують всі засоби маскування, але ще й мало не кожному кроці сигналізують про свою ворожість. Інформаційний простір наповнили сурогатом, а політичний захопили симулянти. 
І все ж – ніч найтемніша перед світанком. А за останні два роки кожен зміг відчути, що таке донбаська ніч.
Фронт може існувати лише тоді, коли зрозуміло хто є ворог. Перемогти інституцію може тільки інша інституція.  Силі можна протиставити хитрість. Багатству – єдність.
Так важко стало розрізняти біле і чорне, бо в своєму безкінечному коловороті вони все частіше стали зливатись в аморфну сіру масу.
Ейфорія нових людей з опозиції, які пройшли в Верховну Раду нового скликання, повинна швидко пройти. Інакше є ризик, що вони так само відірвуться від реальності як і їх попередники. 
Я не вірю, що якась з наявних політичних партій зможе трансформуватись в ту якісно нову формацію, яка потрібна Україні для початку формування власного полюсу сили, непідконтрольного Москві чи Заходу. Але дуже важливо, щоб своїми діями вони хоча б створили передумови для реалізації такого сценарію.
Пуста декларація намірів, демагогія, пристосуванство, гра на публіку і демонстрація власної безпорадності – в теперішніх умовах для опозиції це рівнозначно самогубству. ПР розуміє, що загнала себе в глухий кут, і при такому розвитку подій швидко візьме за горло клоунів, а справді незгідних просто знищить.  Будь-які наступні вияви опозиційності режиму будуть просто зведені до маргінальної метушні. Північно-східні сусіди – чудовий приклад.
Державі, яка зробить бодай якісь кроки в напрямі конкурентної економіки та громадянських прав і свобод, простягнуть руку допомоги. Безпорадне квазідержавне утворення – залишать наодинці з його проблемами. Медики готові допомагати тим, хто навіть будучи безнадійно хворим з останніх сил чіпляється за життя. Тому ж, хто вибрав інший шлях – можна запропонувати лише право на евтаназію.
Опозиціонерам, які зараз освоюються у Верховній Раді варто добре обдумати свої наступні кроки, щоб через п’ять років не піти звідти з низько опущеною головою. Якщо ще взагалі вдасться втримати її на плечах. 
І буде дуже неприємно, якщо ті, хто зараз претендують на головні ролі в цьому масштабному спектаклі, вже через декілька актів перетворяться на бездушні декорації, при напівпустому залі...

28.10.2012. Коротка інструкція виборця.


При всьому моєму скептицизмі відносно теперішньої опозиції (причому небезпідставно), всім тим хто збирається відсидітись удома, варто усвідомити: після цих виборів шансу голосувати «за» чи «проти» у нас може більше і не бути.
Коротка інструкція:

1. Навіть якщо ти знаходишся далеко від дому, приїдь в цей день і зроби свій вибір. Інакше його зроблять за тебе.
2. Обдзвони знайомих і родичів, які на твою думку можуть відмовитись від участі у виборах, і переконай їх проголосувати.
3. Прийди на виборчу дільницю і віддай свій голос за будь-кого з опозиційної трійці – «Батьківщина», «УДАР» та ВО «Свобода» - і їх кандидатів.
4. Будь готовим до акцій протесту з метою захисту результатів від високої ймовірності фальсифікацій.

По дорозі не забудь послати нах. тих під..сів, які будуть пропонувати продати свій голос за 200 грн та «продуктовий набір».
І тоді, сподіваюсь, тобі ніколи не прийдеться почути: «Тату, а де ти був, коли вони вкрали нашу країну?»…

Фантастика, містика і фентезі. Рекомендується для прочитання.


Думаю, комусь та й згодяться подібні рекомендації. Книжок я прочитав досить багато, та й продовжую поповняти домашню бібліотечку й надалі, незважаючи на «покращення» у вигляді безперервного росту цін. Останнім часом більше купую художні, спеціалізовану і технічну літературу купувати не бачу сенсу, оскільки куплена 3 роки тому «Біблія» по Photoshop, за яку прийшлось викласти 270 грн, вже стала неактуальною купою макулатури. Подібне варто знайти десь в онлайні і переглядати на ПК, аніж пускати гроші на вітер.
Завжди був фанатом фентезі, містики і фантастики, тому першу замітку і вирішив зробити по цьому жанру. Зокрема, там де назви будуть українською, значить український переклад є кращим. Перш за все, це стосується романів Стівена Кінга від «Клубу сімейного дозвілля». А от у випадку, наприклад, з романами Коельйо, рекомендую читати російською, бо українською схоже перекладала напівграмотна школота.
Отже, список рекомендацій наступний. В жанрі фентезі:
    Ник Перумов. Цикл «Хранитель мечей». Унікальне явище в фантастиці колишнього СНД, масштабна і чудово прописана епопея в стилі темного фентезі. Також, цього ж автора, «Хроники Хьерварда», перша книга серії – «Гибель Богов».
    Алексей Пехов. Відкрив для себе автора минулого року. Наразі прочитав «Страж» + продовження «Аутодафе». Також «Пересмешник» і надзвичайно цікавий чотирьохтомний цикл «Киндрэт. Кровные братья» в стилі міського фентезі. Дуже хороший рівень і не шаблонно.
   Иар Эльтеррус. «Замок на краю бездны» і «Безумие бардов». Цікавий стиль автора, на любителя. Щоб ви мали уяву чи вам сподобається, знайдіть в інеті і прочитайте оповідання «Музыка забытых дорог».
  Урсула ле Гуин. Цикл «Земноморье».
  Джордж Мартин. Цикл «Песнь Льда и Пламени». Шедевральна річ, це просто треба почитати читати!
  Джон Р. Р. Толкін. «»Гобіт» (приквел) і цикл «Володар перстнів. Безсмертна класика.
  Роберт Шеклі. «Координати чудес».
  Террі Пратчет. Немаленька така серія гумористичного фентезі про «Плоский мир».
  Филип Пулман. Цикл «Темные начала».  Розраховано на підлітків, але цікаво буде всім, написано на хорошому рівні.
  Дэвид Геммел. «Рыцари темного леса» і «Эхо великой песни». Автор зміг розгорнути цілу епопею в рамках одного роману, захоплюючий сюжет, харизматичні герої – є все що потрібно, щоб увійти в золотий фонд фантастики.
   Дэниел Киз. «Цветы для Элджернона». Це швидше не фентезі, а магічний реалізм. Але цю книгу варто прочитати кожному, хто хоч інколи задумувався над вічними цінностями.
   Клиффорд Саймак. «Заповедник гоблинов» - роман з філософським ухилом. Хоча назва у мене чомусь у мене стійко асоціюється з Верховною Радою ))
   Дэн Симмонс. «Песнь Кали».
   Марк Твен. «Таємничий незнайомець». Маловідомий але в своєму роді унікальний роман видатного письменника. На жаль, після того як як я його прочитав (в 14 років), моя люба бабця встигла пустити книжку в якості матеріалу для розпалу в кухні «смайл плач». 
   Роджер Желязны. Цикл «Хроники Амбера». Масштабне, епічне фентезі від майстра жанру.
   Анджей Сапковский. Цикл про Відьмака.
   Джон Конноли. «Книга потерянных верей».
   Ричард Адамс - Обитатели холмов
   Питер Бигл. «Песнь трактирщика».


Ну що ж, тепер перейдемо до містики:
   Энн Райс. «Интервью с вампиром». Можна глянути фільм, один з тих небагатьох випадків. коли кіно по книзі знято справді якісно.
   Ширли Джексон. «Призрак дома на холме».
   Стивен Кинг. «Сияние». Одним словом: читати! Це перша книга короля жахів, яку я прочитав, і важко описати враження. Кінг майстерно стирає межу між реальністю і фантазією, викликаючи в читача якийсь первісний, безсуб’єктний страх, що дрімає в кожному з нас будучи прихованим за сімома замками оманливої безпеки сучасної технократичної цивілізації.
   Стивен Кинг. «Зеленая миля».
   Стивен Кинг. «Оно».
   Марія Кореллі. «Спокута Сатани». Видавництво «Клубу сімейного дозвілля». В книзі мені особливо сподобались діалоги, коли Сатана говорив з головним героєм про людські пороки та суть гріха.
   Ромэн Сарду. «Прости грехи наши».
   Ричард Матесон. «Я – легенда». Є також однойменний фільм, але там сюжет роману поставлений з ніг на голову  витягує його хіба що хороша гра Вілла Сміта.
   Роберт Маккамон. «Они жаждут». Оригінальний роман про вампірів.
   Роберт Маккамон. «Жизнь мальчишки».
   Вашингтон Ирвинг. Легенда о Сонной Лощине


І фантастика:
   Гарри Гаррисон. Цикл «Эдем».
   Гаррі Гаррісон. «Непокірна планета».
   Роберт Шеклі. «Цивілізація статусу».
   Рей Бредбері. «Вино з кульбаби».
   Рей Бредбері. «451 градус по Фаренгейту».
   Стівен Кінг. «11/22/63». Напевне найкращий роман Кінга, після прочитання якого я був під враженнями ще декілька днів. Важко назвати кінець хеппі-ендом, але автор лейт-мотивом роману доводить, що навіть ті нетривалі періоди справжнього щастя виправдовують життя як таке.
   Мария и Сергей Дяченко. Пандем.
   Пол Андерсон. Крестовый поход в небеса. Чудовий зразок гумористичного фентезі з сатирою в сторону релігійних догм.
   Станіслав Лем. Эдем.
   Вільям Гібсон. Нейромантик.
   Аркадий и Борис Стругацкие. Град обреченный
   Алексей Калугин. Снежная слепота
   Генри Каттнер. Хогбены и все-все-все
   Артур Конан Дойл. Затерянный мир
   Джон Уиндем. День Триффидов
   Дин Кунц. Фантомы
   Дмитрий Глуховский. Метро 2033
   Кормак МакКарти. Дорога
   Марк Твен. Янкі з Коннектикуту при дворі короля Артура.

Ну і, напевне, варто зауважити, що до деяких книг ще треба дорости. Коли я читав «Таємничого незнайомця» в 14 років, то хоч роман мені і дуже сподобався, я практично не розумів тоді філософського підтексту, закладеного Марком Твеном. І розуміння це прийшло значно пізніше. Аналогічно як і романи Стругацьких даються не кожному, бо автори більше уваги приділяють глибинній суті, ніж тому, що детально розписано на поверхні. 
Практично всі ці книжки можна знайти в онлайні в зручних для читаннях форматах, і завантаживши спец.програми, читати на моніторі комп’ютера. З програм рекомендую Cool Reader і Ice Book Reader. Обидві безплатні і мають достатню кількість скінів, щоб кожен зміг налаштувати комфортне читання під себе.
Викладайте свої рекомендації в коментарях, завжди знайдеться щось цікаве, що читав кожен особисто. Поки що мова йде про фентезі, містику та фантастику. Інші жанри будуть в наступних замітках.

Гречаний суп з курятиною


В звязку з тим, що прихватизовані з дому продукти якось несподівано встигли закінчитись, було вирішено прийняти екстрені заходи стосовно наповнення холодильника чимось ситним, смачним, нескладним у приготуванні і бажано у більш-менш великому обємі.
Не памятаю вже чому, але виникла ідея приготувати гречаний суп з грибами і курячим мясом. Про гриби, блукаючи в супермаркеті, я благополучно забув, тому вийшов просто гречаний суп з курятиною uhmylka.
Рецепт був придуманий заздалегіть, в 22-й вечора, після прочитання декількох кулінарних сайтів, порівняння рецептів і компіляції засвоєної інформації під себе.
В результаті, викладаю наступний рецепт.

На 5-літрову каструлю:
0,5 кг курятини (1 велика ніжка, або 3 невеликі бедра), орієнтовно 200 г гречки, приблизно 0,5 кг картоплі, 1 велика або 2 маленькі морквини, 1/2 червоного болгарського перцю, 2 невеликі цибулини, 2 зубчика часнику, 2 лаврових листка, сіль, перець горошком, 2 бульйонні кубики, пряні трави, мелений чорний перець, олія, пучок зелені петрушки, 2 ч. л. томатного кетчупу.

прим. – бульйон солити перед закладенням овочів. По бажанню можна додати 150-200 г шампіньйонів.

Налити в каструлю води, покласти в неї курку і поставити на вогонь. Коли вода закипить, знімати піну до тих пір, поки бульйон не стане прозорим. Залишити варитись (1 – 1,5 години всього) і зайнятись овочами.
Цибулю дрібно порізати. Моркву натерти на крупній терці. Картоплю нарізати кубиками або брусочками.
Гречану крупу добре промити і обсмажити на сковорідці (без олії) 2-3 хвилини.
На рослинній олії обсмажити цибулю до прозорості. Потім додати моркву, перемішати і накрити кришкою. Тушкувати близько 5 хв.
Курку витягнути з бульйону, м'ясо відділити від кісток і покласти назад в каструлю. Бульйон довести до кипіння, додати гречку і картоплю (через 10 хв - порізаний болгарський перець), варити близько 15 хв. 
Потім додати цибулю з морквою і варити до готовності. Перед кінцем приготування додати 2 лаврових листки, перець, трави, зелень і дрібно порізаний часник. Накрити кришкою і залишити настоюватись.

Деякі висновки:
 - вода википає, тому під час приготування бульйону прийшлось трохи доливати додатково;
 - тепер я з великою повагою ставлюсь до тих домогосподарок, яким приходиться готувати на велику сімю; я блін з одним цим супом біля плити практично 2 години танцював!))
 - навіть при повній відсутності кулінарної підготовки, можна приготувати смачну страву: я ніколи в житті не варив супів smutili
 - автори кулінарних сайтів "редіски"! ( чому блін ніхто не написав, що гречка при варці збільшується в в об'ємі?! Тепер розумію, що мені дуже пощастило, що я не вкинув в суп всі півкілограма крупи, як думав зробити зразу )) Отримав би гречану кашу з мясом і овочами lol

Загальний кошторис: 32 грн 75 копійок, по цінам львівського "Сільпо". Вийшло справді смачно, рекомендую bravo

P. S. В процесі дегустування жоден холостяцький організм не постраждав.

Переїхав у Львів.

Минулого тижня, в середу ввечері. Наразі отримую насолоду від статусу тимчасово безробітного, але надовго з цим затягувати не планую lol
В перший же день невеличке ЧП: розпакував комп, виявилося - забув мережевий кабель. Прийшлось в четвер 2 години мотатись по місту шукати кабель, причому в жодному з супермаркетів електроніки його чомусь не було (( Толку з того що великі. Згадав про один невеличкий магазинчик з китайською технікою, на Привокзальній, і попав прямо в яблучко - там і купив кабель.
Вчора ще одне щастя - накрився передатчик Wi-Fi. В терміновому порядку відправився на пошуки передатчика, після чого офігів від його ціни в супермаркеті і купив собі звичайний кабель. Все ж мобільні девайси ловлять сигнал через Wi-Fi, а для компа і кабеля вистачить.
Ну і генеральне прибирання зайняло близько двох годин, а то таке враження, що до мене тут жило десять буйних таджиків, які щовечора влаштовували дискотеку hypnosis
А так в цілому все гут letsrock
Тепер, коли основні часопоглинаючі справи вирішені, можна і до блога повернутись. А то розслабились тут комуняки/кацапи/ПРасти, без моїх гнівних заміток lol
Квартира на вулиці Пулюя (бічна Наукової), райончик сподобався - всі потрібні магазини/сервіси поруч. Мені за деякими речами навіть в Трускавці і то дальше бігати приходилось )) Двохкімнатка, (знімаємо на двох з другом) наразі однообсіно жити не планую, немає ні достатніх фінансів ні нагальної потреби.
Секретна карта мого бункеру:


P.S. От подобається мені це місто і все smile Вибирав саме за цим критерієм. Ну і ще Івано-Франківськ гут! Правда далекувато і знайомих/друзів в мене там немає зовсім. Тому, враховуючи, що соціальна мобільність в мене наразі 80 lvlv, вирішив не відтягувати момент ))

Я проголосую за "Свободу"!


Я віддам свій голос за ВО "Свобода"!
Не в усьому згідний з програмою партії, але це швидше тактичні розбіжності, а їхній стратегічний курс підтримую повністю.
На відміну від засилля навіть в опозиційних Батьківщині та УДАРу криміналітету (аналізував списки по Львівщині) та потенційних тушок, "Свобода" здебільшого виставила хороших, хоч часто і слабких у фінансовому плані людей.
Також одним з плюсів цієї сили є ідеологічна спрямованість, що апріорі є запорукою неможливості співпраці з ПР та їх сателітами. А навіть проходження "Свободою" мінімального барєру дозволить їм отримати майже три десятки мандатів у парламенті, що може стати тією "золотою картою", яка не дасть регіоналам отримати конституційну більшість та остаточно зцементувати режим.
Врешті-решт, проходження цієї партії до парламенту стане прецендентом, оскільки за два десятиліття незалежності, націоналісти вперше зможуть сформувати власну фракцію і реально впливати на ситуацію в країні.

Я проголосую за "Свободу", а Ви?

Нецікаво.

  • 17.06.12, 16:49
Якщо переглянути більшість заміток мого блогу, то стає зрозуміло, що акцент робиться на політичні теми. Ну, якось так вже вийшло, напевне, після фотографії і гаджетів, цікавлюсь цим найбільше. Проте, судячи з того дежа-вю, що розгортається на сцені перед очима тих, в кого хороша пам'ять, витрачати час на написання пов’язаних з українською політикою матеріалів – невдячна справа.
Влада – нелегітимна, опозиції – немає, народ – в летаргічному сні.
ВО «Свобода і «УДАР» не враховуємо, апАзіция Тимошенківсько-Яценюківського зразка зробить все, щоб ті, хто не належить до їхнього циркового колективу, опинились в меншості, яка або взагалі нічого не вирішує, або має мінімальний вплив.
Взагалі, все, що зараз відбувається і що відбуватиметься далі, можна передбачити дуже просто – достатньо почитати новини і аналітику за минулі декілька років. Як там в пісеньці: «все та же в кране вода, все тот же стул без ножки».
Яценюк, в своєму прагненні до влади і «поклонєнія» приєднав до своєї, і так не надто чистої організації, агонізуючу деструктивну політ.силу, яка його ж і погубить. Потенційних тушок ніхто не прибирав і прибере, бо сама їхня суть така – якщо влаштувати тотальну чистку від потенційних зрадників-перебіжчиків, то БЮТ-Батьківщини не стане як такої. Та й в цілому нелогічно було б чекати змін в країні від партії, котрою управляє колишній співробітник КГБ, який ще недавно привселюдно пишався чекістським минулим свого сімейства.
Навіть якщо якимось дивом Сєні вдасться утримати новоявлену коаліцію від розвалу і взаємної гризні до виборів (що малоймовірно), то після них все піде за стандартним сценарієм. Думаю, всім зрозуміло, що для країни це нічим добрим не закінчиться.
Врешті, писати можна багато, викладаючи можливі варіанти розвитку подій. Але кожен нехай подумає над цим сам.
Вирішив до жовтневих виборів взагалі не писати і не постити в блог нічого на політичну тему. Це вже нецікаво. Та й замітки на різні теми принесуть значно більше і задоволення і користі.

Нічого втрачати

5 червня, при голосуванні за доленосний для України закон «апАзіция» як завжди показала системність підходів і непорушність принципів. Простіше кажучи – облажалась.
Партія Регіонів ніжно, з любов’ю, загнала останній цвях собі у домовину. А у Кремлі напевне відкорковували пляшки з шампанським.
З іншої сторони, під фонову музику бардів від опозиції біля мікрофонів, громадські організації і окремі люди показали, що вони здатні до організованого вуличного протистояння. І для цього їм не потрібен протекторат самопроголошених «гетьманів».
Лохторат вимагав «хліба і зрєліщ», і він своє отримав. Правда це стосується лише другого пункту, бо з хлібом, судячи по інтенсивному «покращенню», скоро напевне буде сутужно.
Актори чудово зіграли свою постановку, на совість відпрацювавши давно затверджені ролі. Одне вони помітити не встигли – театр погорів.
Тепер, коли остання потужна ідеологічна карта покладена на стіл, ні в рукаві влади, ні в активі псевдо опозиції, не залишилось жодного потужного козиря, здатного серйозно похитнути терези електоральної підтримки в ту чи іншу сторону. Саме мовно/язикове питання було тим фактором, що вкидав розкольницькі тези в маси і заважав опонентам об’єднатись за принципом «ворог мого ворога – мій друг».
Тепер вся увага суспільства буде звернена на соціально-економічні «інновації» влади, які зачіпають інтереси не тільки суспільства в цілому, але й кожного громадянина зокрема. А приватна власність однаково цінується як на Заході, так і на Сході. Як відомо з недоторканністю останньої в українській державі, особливо в останні два роки, серйозні проблеми. І все ж, це один з тих небагатьох чинників який може спровокувати швидку мобілізацію різних за поглядами людей, в будь-якій точці країни. Бо більше просто нічого втрачати.
З великою вірогідністю, ця осінь для багатьох парламентарів стане останньою. Питання лише в тому, наскільки сильною буде хвиля протестів.
Для багатьох, та не всіх, бо справжніх лідерів як не було, так і не видно на горизонті. Імітаторство в українському політикумі сягнуло таких меж, що стає явним навіть для пересічних громадян, які вершиною аналітики вважають перегляд шоу Савіка Шустера. Інша справа, що на відкритий і потужний запит на політиків нової формації немає відповіді. В той час як заслані козачки, прикриваючись патріотичними гаслами, і розмахуючи різнокольоровими прапорцями, цілеспрямовано продовжують свою справу.
Знову ж таки, я переконаний, що в найближчі роки тут нічого кардинально не зміниться. Політичні імпотенти як з владного, так і з апАзиційного таборів, занадто надійно окупували поле гри, щоб адекватні люди могли його відвоювати малою кров’ю.  А до масштабного протистояння і системного витіснення «старої гвардії» з усіх рівнів влади, суспільство поки не готове. Але це лише питання часу. 
Звичайно, можна спробувати пересидіти все вдома, за старим-добрим принципом «моя хата скраю – нічого не знаю». От тільки ніхто не гарантує, що одного прекрасного дня, по дорозі в магазин, вас не пристрелить якийсь обкурений мажор, чи не зіб’є на своєму Lexus п’яний суддя. А чесний і непідкупний міліціонер потім запише в протоколі, що це ви самі налетіли на нього на швидкості 150 км/год і завзято почали битись головою об капот.
Одне можу стверджувати з упевненістю – після 31 жовтня розуміння того, що Україна – не Росія, врешті дійде до кожного. Хоча, валізи пакувати не будуть – The Show Must Go On.
Схоже, після 2004-го там, нагорі, так нічого і не навчилися. Бо сподіватись нам ще є на що, а от втрачати вже по-суті нічого.

Страницы:
1
2
3
предыдущая
следующая