хочу сюда!
 

Александра

43 года, лев, познакомится с парнем в возрасте 37-50 лет

Щоденник педагогічник спостережень. Оповідь 2. Юмор.

Оповідь Друга

 

1

 

На наступний день у хлопців уже мали бути уроки. Місько Стограмович домовився з ними, що хлопці будуть викладати кожен у чотирьох класах, і лише хімію, а біологію їм і так зарахують. Геть навіть конспекти понаписують.

Увесь вечір Ромко, Микола і Місько Стограмович проводили "настановчу конференцію" і готувалися до першого, у житті хлопців, уроку.

"Конференцію" проводили на хаті у Ромки, і за час її проведення встигли вдудлити чотири літри бурачанки...

2

Ромко Юрган прокинувся раненько від страшних сушняків. Узявши із столу пусту кварту, він поволі побрів до відра із питною водою.

Але втамувати спрагу йому не вдалося. Коли хлоп підійшов до відра, і намірився встромити туди кухля, як йому в очі втрапили ригалєти, що густою масою плавали у відрі.

- Оце, бля... – тільки й зміг вимовити Ромко, тамуючи подих, щоб не зригатися й собі.

Швидко вдягнувшись, він, ні світ ні зоря, пішов до баби Галі.

Вдувши плящину горівки, відчув, що його ніби попустило. Але руки все ще тремтіли, чи то від страху перед першим уроком, чи від вчорашнього перепою?

Зрештою, доки Ромко дійшов до школи, то ще всмоктав півтора літри пива.

Коли, зрештою, Юрган ввалився в приміщення школи до початку уроку залишалося ще пів години. Він хотів піти в хімкабінет, але по дорозі здибав Міська Стограмовича, і той запросив Ромку до свого кабінету, щоб провести останню "настановчу бесіду".

 

3

 

Коли Ромко виходив із кабінету директора, то в його очах вже двоїлося. Слідом за ним йшов Стограмович у тому ж стані.

Піднявшись сходами на третій поверх Ромко втрапив до "свого" класу.

Точніше, він не одразу зміг знайти дорогу, так як витратив дохуя часу на те, щоб знайти, котра ж то блядьська ручка справжня.

Ось, нарешті, двері було відкрито. Але в середині на нього чекав сюрприз.

Двадцять чортів дивилися на нього своїм пекельним поглядом. Хтось щось говорив, але Ромко не зміг розібрати.

Нарешті страх таки взяв своє, і Юрган в паніці вибіг з класу.

Та у дверях він налетів на директора школи.

- Що трапилося? – Запитав Стограмович.

- Там, там... – Ромко інтенсивно хрестився. – Вони прийшли по мене!!!

- Хто?

- Чорти...

- Та ти погнав, - спробував заспокоїти його Місько Стограмович. – Я чортів не приймав до школи.

- Так ідіть і погляньте.

Директор школи нічого не відповівши пішов до класу, і...

О жах!!!

На нього дивилось двадцять чортів. Половина із них були коричневі, а решта зелені та червоні. Один якийсь синій, дуже нахальний чорт, підвів на Стограмовича свої дивні зелені очі, і мовив:

- Ще один. Такий самий...

Усі чорти розсміялися своїм пекельним сміхом, а Місько Стограмович у паніці побіг геть.

 

4

 

Ромко Юрган і Місько Стограмович сиділи у будці Тольчика. Щоб їх не побачила нечиста сила, вони затулили (як їм здавалося) здоровенне, двохметрове вікно подушкою. І сховавшись за пустою пляшкою, тремтячими від жаху руками, розливали по гранчаках бальзам "Три гички".

Випивши чергову пляшку, і занюхавши її якимось ослизлим вогірком, Місько Стограмович почав виливати своє горе шкільному вахтерові.

- Нє, Тольчик, ти поглянь, що твориться у світі. Я вже двадцять років як директор, а такого ще не бачив.

- А шо ся стало?

- Та, блядь, приходимо сьогодні на урок, а в класі одні чорти. І жодної дитини...

- Степанич, я тобі скажу, що коїться. Я в цій будці сижу постійно. А знаєш чому?

- Ні, - сказав Місько Стограмович, хильнувши чергову чарку.

- Тому що я все бачу. Оті чорти тут ганяють постійно. А ви б бачили, що вони тут творять у ночі... Жах.

- Але ж я не приймав до школи нікого із рогами.

- То все моя колишня.

- Во-во, - подав голос Ромко. –Я ще в школі помічав за нею щось таке.

Тольчик нагнувся поближче до своїх опонентів, і поманивши їх рукою, прошепотів:

- Вона в них головна. – Потім він різко озирнувся по сторонах, та приклавши вказівного пальця до губ, додав: - Тільки тс-с-с-с...

"Педагоги" випили ще по чарці, аж тут двері до каптьорки відчинилися, і в дверному пройомі з’явилася літня жінка із лютими очима. Це була Москалиха

- Что ви тут дєлаєтє?! – Суворо вигукнула вона. – Чьто ви сєбє пазваляєтє? Мала таго, чьто ви прип’йорлись на мой урок, так єщьо и п’яниє! Вот єта прислалі нам практиканта. Запомнитє, я буду званить в ваш университет!!!

Після цього вона пішла, голосно пизданувши дверима.

- Ні хуя собі. – Промовив Тольчик.

- Вона шо, охуєла? – Додав Місько Стограмович.

Тут до Ромки у голову нарешті прокралася розумна думка.

- А який то урок зараз буде? – Запитав він, дивлячись як кілька чортиків пробігали повз будку вахтера.

- Третій.

- Бля, то-то в мене зараз урок у тих чортів!!!

- Що будемо робити? – Запитав його стограмович.

Ромко гордо підвівся і мовив:

- Що ж, раз уже в цій школі вчаться чорти – будемо їх вчити!

- Молодець! Поважаю! Справжній педагог! – Підхопив його ініціативу Стограмович.

Юрган уже хотів вийти, але у самих дверях його зупинив тольчик.

- Стій. Я ту нечисту силу знаю. – Він узяв із столу стару, засмальцьовану дерев’яну лінійку не 15 сантиметрів, і дав її Ромкові. – Без зброї до них не можна. ось, візьми...

5

Ромко Юрган ледь заповз до класу після дзвінка. Підваливши до вчительського столу він важко оперся на нього руками, і поглянувши у очі чортів, мовив:

- Доброго дня... дідьки.

У класі пройшов ніяковий смішок, але Ромко не зважав на нього. Від білки та хвилювань він вже ніхуя не розумів.

- Мене звати Юрган Наркоман Петрович... Тобто Роман Конопльович... Тьху, блядь, Роман Петрович.

У класі пройшла хвиля нестримного сміху. І це розізлило Ромку.

- Якого хуя ви либитесь?! – Вигукнув він. – Я вам шо, бля, Петросцян?!

Коли клас затих, Ромко відкрив класний журнал, і ледь знайшовши сторінку "Хімія", продовжив:

- А зараз я з вами буду знайомитися...

- Так все одно ж завтра ніхуя повнити не будете. – Жартома мовив якийсь синій чорт.

- Я комусь, блядь, дозволяв пиздіти?! – Запитав Ромко, і продовжив: - Ананович!

- Я, відповів якийсь рудий чорт.

- Ну, блядь, і фамілія. У вас тут шо у всіх такі?

Не дочекавшись відповіді Юрган продовжив:

- Бородоблядий!

- Бородоватий... – Відповів йому зелений чортик, якого ледь було видно з-під парти.

- Яка в хуй разніца... Волинець... Нє, бля, Вовкоранець!!! Тьху, бля, як тебе?

- Вовковинець...

- Гівнюк... Манька...

- Гінюк, а не гівнюк.

- Гашиш!..

- Я

- Гарна фамілія... Масть куриш?

- Ага.

- А маєш?

- Абежаєш, Генацваллє. – Хлопець дістав із носка п’ятку.

- О! – Зрадів Ромко, і підійшовши до дверей класу, де у замку стирчав ключ, зачинив клас  середини.

- Гашиш дістав із шафи водний бульбулятор, і Ромко з ним почали хапати...

продовження буде...

1

Комментарии