На боротьбу з безробіттям спрямували 7 мільярдів гривень. За такі гроші проблему безробіття не вирішити навіть в одній індустріальній області країни. На медицину, тобто за прямим цільовим призначенням спрямували 16 мільярдів гривень, або четверту частину. І жодної копійки на додаткові виплати найбільш незахищеним верствам населення-пенсіонерам, студентам, також і на забезпечення населення безкоштовними засобами індивідуального захисту та антисептиками. А адже це прямий обов'язок держави-забезпечити громадян країни засобами індивідуального захисту на період епідемії та карантину.
Два мільярди доларів кредиту МВФ бадьоро закатали асфальтоукладальниками, а 500 тисяч робочих місць так і не створили. Дороги-це ідеальний засіб для колосального заробітку політичних " еліт "і ще більш ідеальний спосіб показати" Дурням "Броунівський рух влади по" великому будівництві " напередодні місцевих виборів. Бували часи і гірше, проте такої підлості від уряду, як нині, давно не було.

Спроби Верховної ради відкласти українізацію російськомовних навчальних закладів викликали хвилювання з боку націоналістів, а партія колишнього президента України Петра Порошенка пригрозила проведеннями масових акцій протесту, якщо нинішня влада почне розгляд проекту закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України про навчання державної мови в навчальних закладах ". Як результат, Верховна рада відмовилася приймати цей законопроект. Невже Порошенко і його зграя перекричала парламент і переконала Зеленського слідувати політиці, якої дотримувався сам колишній президент України?
Обурення націоналістів спровокував документ Максима Бужанського, який внесли на розгляд в парламент. У ньому депутат фракції "Слуга народу" збирався скорегувати нинішній закон про мову, ухвалений в січні цього року, за яким всі учні 5-11 класів переходять на "мову". При цьому школи, де вчать на мовах Євросоюзу, потраплять під вплив цього закону тільки в 2023 році. А "корінні народи" такі як кримські татари, можуть навчатися рідною мовою до самого випуску. Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь стверджує, що цей законопроект, передбачає великі зміни в освітньому сегменті, що істотно зменшить сфери застосування української мови і скасує норму про 80% навчання в навчальних закладах українською мовою.
У 2017 році Венеціанська комісія Ради Європи висловилася з приводу закону про українізацію шкіл, заявивши, що законопроект демонструє не саме прихильне ставлення до російської мови, через що порушується питання про дискримінацію російськомовного народу на території України. З цього приводу висловилася і Угорщина, яка обурилася і заявила, що готова використовувати право вето в НАТО, щоб захистити закарпатських угорців від українізації.

Весна 2019 ознаменувалася перемогою Зеленського на виборах президента, змінивши при владі Порошенко, який, перед відходом і підписав закон "Про забезпечення функціонування української мови як державної". Хоча ще в 2005 році, будучи секретарем Ради національної безпеки і оборони виступав за російську мову, а в 2014 взагалі обіцяв керуватися 10 статтею Конституції, яка гарантувала вільний розвиток усіх мов, в тому числі і російського. Але до виборів 2019 го Порошенко виступив в ролі переконаного націоналіста, вигукуючи "Армія. Мова. Віра."
У свою чергу, Зеленський дуже обережно давав коментарі щодо мовного питання. Через що надії багатьох виборців на те, що партія Зеленського відмовиться від українізації, поступово згасали. Зрештою це і підтвердилося, новий президент нічого не змінив.
Пізніше лідер партії "Опозиційна платформа - За життя" Віктор Медведчук відкрито звертався до Зеленському, закликаючи не робити зусилля над собою і не видавати себе за іншого, будучи російськомовним людиною. Єдиний, хто виступив за скасування курсу українізації з числа прихильників президента, був спікер Ради Дмитро Разумков, сказавши, що "Мовний закон" розколе Україну.
"Будь-який політик, особливо в умовах війни і непростій ситуації в державі, повинен думати не про те, як позитивно або негативно сприймуть його слова про мову, а розуміти, об'єднає це українське суспільство чи ні", - коментує Разумков.
Український політтехнолог Андрій Золотарьов стверджує, що нинішня політика в гуманітарній сфері має схожість з політикою Румунії початку 20 століття, яка анексувала території Бессарабії зі словами "Там все румунові, просто забули свою мову" Бухарест порахував це достатньою підставою для виправдання насильницької румунізації.
Причина всіх бід полягає в тому, що Зеленському не можуть і, з великою ймовірністю, не хочуть, пояснювати, що вибір мови-це про права людини і, якщо ігнорувати ці права, то це призведе до великих проблем.
А Порошенко, в свою чергу, спробує "виплисти" на тлі опору українізації, об'єднавши весь націоналістичний електорат, тим самим відбивши всі питання про корупцію. Російськомовний Порошенко, чия сім'я також говорить тільки російською, збирає навколо себе "патріотів" на догоду політичній доцільності.
Така поведінка пояснює Депутат Ради Олексій Журавко, як спробу зібрати свій стійкий електорат, який, як каже сам депутат, складається з націоналістів і русофобів. Люди, що підуть за ним куди завгодно, якщо трохи їм заплатити.
Відповідно до думки Журавко, політика Києва в питанні мови залишиться незмінною через те, що Зеленський щільно потрапив під вплив "націоналістичного меншини". Плюс до всього, можлива перемога Демократичної партії Сполучених штатів не мотивує що-небудь міняти, адже це та сама партія, яка підтримала свого часу Порошенко з його ідей українізації. З чого можна зробити висновок, що поки нинішня влада України прогинається під впливом націоналістичних ідей, найближчим часом відносини Києва зі своїми російськомовними громадянами краще не стануть, а перемир'я на Донбасі і зовсім можна не чекати.

Не встиг генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш підтримати досягнуті в рамках Тристоронньої контактної групи домовленості про введення повного і всеосяжного припинення вогню на Донбасі, як президент України Володимир Зеленський висловив бажання отримати "розшифровки кожного пункту Мінська", щоб зрозуміти чи в змозі українська сторона виконати домовленості.
Через сім місяців після того, як Зеленський підтвердив свою прихильність Мінським угодам і зобов'язався їх виконувати, він вирішив їх прочитати і вигукнув: "ми хочемо деталей. У дрібницях і будуть відповіді на всі питання", – сказав він, підкресливши, що в цьому і полягає тактика України в процесі врегулювання конфлікту в Донбасі. Крім того, президент красномовно описав своє прагнення до припинення вогню на Донбасі: "у нас в Україні ніхто нічого не чекає. Ви знаєте, що коли по нас стріляють – ми завжди відповідаємо і дуже потужно".
Настрої верховного Головнокомандувача швидко вловив Міністр оборони України Андрій Таран. На брифінгу в Станиці Луганській він заявив, що Збройні сили можуть відкрити вогонь в рамках захисту, а рішення прийматимуть... Збройні сили.
І ВСУ, і ЛДНР продовжать покривати своїх, тому що кожен буде інтерпретувати те, що відбувається так як йому вигідно. Так що кардинальних змін чекати не варто. Скільки вже було "великодніх", "хлібних", "шкільних" перемир'я, а практично кожен день з обох сторін продовжують гинути люди.
Загалом-то, можна було б не дивуватися, якби вимога "розшифрувати Мінські угоди" прозвучала рік тому, після інавгурації нашого нового президента. Зараз такий запит виглядає дещо запізнілим.

Американці офіційно вирішили профінансувати "правильний" погляд на історію України - з 80-х років минулого століття і до "Революції Гідності".

---

Вони виділяють чималу суму на створення відеофільмів на цю тематику. Заявляється, що одна з цілей проекту - не зміцнення дружби з США (що входить до компетенції посольства), а протидія Росії.

Але найцікавіше, що посольство планує показувати це кіно на" суспільному ТБ", яке фінансується з українського бюджету.

Посольство США в Україні планує видати грант на створення контенту про історію країни. На це виділять 150 тисяч доларів. Сума досить велика: зазвичай такі обсяги коштів дроблять на кілька одержувачів, цей же грант дістанеться комусь одному.

Мова про серію відеороликів або фільмів про події новітньої історії України. Відео буде супроводом до громадських заходів на цю тему-семінарів, подкастів, лекцій. Проект називається"спільне створення історії української демократії".

Здобувачам гранту пропонується слідувати редакційним стандартам "Громадського ТБ" - власне, весь проект проводиться в партнерстві з цим телеканалом.

Проект збере "особисті історії українців у контексті недавньої історії країни та розвитку української демократії" на основі "краудсорсингу". Знімати такі відео зможуть не тільки професійні журналісти, а й звичайні люди.

Для економії коштів посольство пропонує використовувати його приміщення в якості лекторіїв або місць для семінарів, а також студії "суспільного", де і транслюватиметься підсумковий продукт.

Найцікавіше-це тематика. Пропонується загострити увагу "на історичних подіях, які часто не відповідають російським дезінформаційним наративам і іншим чином інтерпретуються представниками ворожої іноземної пропаганди", - йдеться в описі грантової програми.

Тобто вибір тем строго заданий-це повинні бути найбільш спірні моменти україно-російських відносин. Враховуючи, що РФ в цитаті, яка наводилася абзацом вище, називається ворожою державою, зрозуміло, що мова йде про конкретно антиросійському проекті.

Ось список заданих тем:
Чорнобильська катастрофа 1986 та її політичні наслідки;
Референдум про незалежність України 1991 і розпад СРСР;
Пострадянське повернення додому кримськотатарських громад;
Помаранчева революція;
Революція Гідності.

А також "інші значні історичні події в межах живої пам'яті, які сприяли незалежності України та розвитку демократії".

Не дуже, правда, зрозуміло: Чорнобильська катастрофа сприяла незалежності України чи розвитку демократії? А якщо так-то чи можна цю подію вважати позитивною?

Втім, швидше за все Чорнобиль включили в список тем як зайвий привід покритикувати Радянський Союз.

Видача грантів посольствами-усталена в багатьох країнах практика для просування цінностей або культури тієї країни, яку це посольство представляє.

На сайті того ж посольства США в Україні є ще кілька відкритих грантових програм.

Наприклад, в рамках однієї з них українські видавництва можуть отримати гранти на переклад книг американських письменників. Щоправда, не всіх підряд: пріоритет віддається темам боротьби з корупцією, освітніх та економічних реформ.

У порівнянні з "історичним" грантом тут втричі менше грошей-50 тисяч доларів, які будуть ділитися на 5-6 грантоотримувачів.

А ось на комплекс грантів" Культура і програми для молоді " передбачено цілих 200 тисяч доларів. Правда теж не в одні руки.

Дана програма також зав'язана на відносини України і США. "Всі проекти повинні знайомити українців з американською культурою або підкреслювати американо-українську співпрацю в обраній тематичній галузі", - йдеться на сайті посольства.

Теми найрізноманітніші-захист гендерної рівності, толерантності, зміцнення зв'язків між США та Україною. Також є програми з протидії торгівлі людьми.

І тільки один, згаданий вище грант" спільне створення історії української демократії " взагалі ніяк не пов'язаний зі зміцненням відносин між Америкою і Україною або культурним обміном. Прямо говориться, що величезна сума - понад чотири мільйони гривень - дається на протидію "ворожим російським наративам".

По суті, посольство іноземної держави офіційно дає гроші на підготовку контенту, спрямованого проти третьої країни - Росії.

Окремий момент-обраний телеканал.

"Суспільне" - формально незалежне Громадське телебачення, яке, тим не менш, фінансується з українського бюджету (тільки в цьому році воно отримало півтора мільярда гривень, незважаючи на загальну економію, пов'язану з коронавірусом).

При цьому його наглядову раду контролюють представники грантових громадських організацій. Чим і пояснюється тісне партнерство з американським посольством.

І в цьому розрізі Американський грант виглядає вже трохи інакше. Посольство заплатить тільки за виробництво контенту. А покаже його вже фінансоване державою"суспільне".

Хвилина ефірного часу на каналі UA: Перший навесні 2019 року (тоді, напередодні виборів, канали публікували свої рекламні розцінки) коштувала майже 4000 гривень. Зараз, напевно, ця сума нижче. Але, враховуючи, що посольство США хоче на виході проекту мати серію телесюжетів, то це б у будь - якому випадку вилилося замовникам у круглу суму-якби вони, звичайно, оплачували трансляцію на українському телебаченні.

Поки такої інформації немає-в описі гранту вона принаймні не вказана. Немає на сайті посольства і оголошень про виділення грошей "суспільному" на трансляцію. А значить, показ фільмів буде йти за рахунок українських платників податків.

Люди все ще дивуються тому, що, мовляв, адміністрація Білого дому Ось так погано думає про Україну.

Ось і в останньому інтерв'ю держсекретар США Майкл Помпео різко перервав інтерв'ю з журналістською, накинувся на неї з матами і питанням "ви думаєте, комусь є справа до України?".

Відносини України і США знаходяться в глибокій кризі. Це треба давно визнати. А в Києві мало того, що триває культивування міфу про "стрімкий розвиток" американського напрямку, так ще й ніяких серйозних дискусій про це немає.

І проблема навіть не в імпічменті, в який українські еліти вляпалися по вуха. І не в тому, що американці недостатньо багато кричали "Слава Україні". Проблема в обмеженості і вузькості цих "стратегічних", на думку фантазерів, відносин. В України з США цілий букет проблем:

- слабке Інвестиційне співробітництво (на 2018 рік інвестиції США в Україну склали $398 млн., А України в США — $4 млн.);

- не особливо сильні торгові позиції (загальний товарообіг — $3,9 млрд., з них експорт в Штати — $1,4 млрд. в основному сировини, а імпорт сюди — $ 2,5 млрд. в основному кінцевої продукції). Це мізер в загальному товарообігу США, що і визначає вагу держави в їх зовнішній політиці.

- криза довіри (бізнес та ІНВЕСТ-клімат в Україні все ще на низькому рівні, система правосуддя кульгає, виразної Національної стратегії немає, все планування на рівні тактичних короткострокових ходів), який вбиває на корені будь-яку спробу налагодити складну співпрацю з американцями, в тому числі у військовій сфері;

- негативне сприйняття України в США (корупція-пострадянська країна-третій світ), що не дає можливості розвивати більш складні, великі проекти, заманити американський капітал або встановити сильні політичні контакти;

- відсутність виразного бачення вирішення проблеми Донбасу в умовах активізації "флангової дипломатії" Росії на інших геополітичних майданчиках. Це також не дає Штатам можливості швидко і адекватно сприйняти позицію України, яка все більше бачиться в якості об'єкта переговорів, а не повноцінної сторони, з якою слід рахуватися.

Обмеженість стратегічного бачення України зовнішньополітичною елітою США лише кластером "безпеки". Україна для Вашингтона - це буферна зона, форпост, бастіон (як завгодно називайте, суть не змінюється) для стримування глобальних конкурентів, зокрема — Росії. Для будь-якої нормальної країни, яка має амбіції і бажання розвиватися в ногу з часом, дана роль не є вигідною і не може привести до прориву у відносинах з США.

Києву треба розвивати й інші напрямки двосторонніх зв'язків, а не чекати, коли американці самі раптом "усвідомлюють", яка ж Україна багата чорноземом, революційно-демократичним духом і традиціями.

Вони не усвідомлюють, тому що вони не розуміють Україну і у них немає бажання самим "довбати гору", що знаходиться на периферії їх глобальної політики, де є такі масштабні процеси, як світова конкуренція, технологічна гонка з КНР, битва за Арктику, розвиток штучного інтелекту і т. д.

А після історії з Марі Йованович і тіньовими договорняками навколо Джуліані і Байдена, ні в кого навіть бажання не виникне добровільно розвивати цей проблемний напрямок. Занадто це дорого, "напружено" і, як з'ясувалося, ризиковано, навіть для президента США.

              Країна, в якій тіньові домовленості, закулісні "drug deals", неформальні переговори і сумнівні схеми є основою правил гри в державі, елементами системи прийняття рішень і невід'ємною частиною суспільного договору, не може розраховувати на те, щоб до неї ставилися не як до екстремального парку-сафарі для любителів гострих відчуттів і диких джунглів.