Про співтовариство

Патріотична група.

Топ учасників

Вид:
короткий
повний

Україна понад усе!!

Я русский

  • 21.07.22, 08:45


Но что я действительно ценю в людях, так это ум. Знакомьтесь. Поющий дальнобойщик Владимир Шилов. Гражданин Эстонии. Проживающий в городе Печоры Псковской области Российской Федерации. Отобранном, кстати, у Эстонии большевиками.
Владимир Шилов не только поет, возит грузы, но и занимается общественной деятельностью.
Например, Владимир в своем Вконтакте решил собрать деньги на квадрокоптеры. Для поддержки российской армии. В частности, для родной 76-й Псковской дивизии. Сильно потерявшей в квадрокоптерах под Гостомелем. Да и не только в квадрокоптерах. Да и не только в транспортниках «Ил-76», БМП-3, станциях спутниковой связи «Алрига», пунктах управления «Красуха» и пр, и пр. и пр. Да и вообще почти чуть не переставшей существовать.
„В принципе наша армия хорошо снабжена, но… Честно говоря, у нас в России многого не хватает. У нас нет такого супермодного снаряжения, как у НАТО, в том числе дронов“ - сообщает своим слушателям Владимир и начинает сбор.
Псковичи идею поддержали. Денег собрали.
И Владимир поехал покупать дроны.
В Эстонию.
В майке «Я русский».
Где тут же и был моментально принят на границе эстонскими поклонниками своего таланта из КаПо - это эстонская СБУ - внимательно следившими за его творчеством.
И сейчас сидит в Тюрьме Таллинна, раз в неделю звонит жене, и размышляет о том, что теперь у него будет свободных пять лет по статье за поддержку акта агрессии иностранного государства, которые он может потратить на повышение своей информационной грамотности.
А его жена в его вконтакте собирает теперь с посковичей деньги на адвоката.
Ошибка, говорит, какая-то произошла. Чудовищная.
Еще раз. Медленно. Насладитесь каждым словом.
Мужик, переехав из загнивающего Евросоюза в процветающий город Печоры, поехал в страну НАТО покупать дроны для российской армии, разпиздев об этом на весь мир в своем вконтакте.
В майке «Я русский».
Спасибо тебе, Владимир!
Обожаю умных людей, говорю же.


Аркадий Бабченко

Василь Малюк

  • 18.07.22, 21:01

Ніколи не судила людей за зовнішністю. Є красиві ідіоти, а є й Квазимодо. Риси обличчя, його вираз часто вводять нас в оману. Пропоную глянути на фото цього мущини. Ми не дізнаємось міру його патріотизму чи те, як він ставиться, скажімо, до рептилій. Може він любить Брамса. Знаю, що в одній компанії, де працювала моя знайома рекрутом (у відділі кадрів простіше), її зобов’язали пройти курси фізіогноміки та ще чогосьшо вчить визначати схильності людини за її почерком. Шось мені підказує, що конкурс на мерчендайзера в тій компанії він би не пройшов.
А в іншу організацію пройшов. Питання до «знатоків»: до якої поважної установи належить цей прекрасний чоловік?

Вірш про жнива цього літа

  • 16.07.22, 15:47

Такого літа я не пригадаю
Жнива під обстрілами й у вогні земля
Здається, я у снах страшних блукаю
Та так болить у грудях ця війна...
Так не боліло досі, не боліло
За землю рідну, український край
Бувало, сонце з неба в спеку гріло
Коли збирали люди урожай...
З серпами в поле знову йшли дівчата
І пахли спілі золоті лани
Сьогодні ж ця війна, війна проклята
За що вмирають, Боже мій, сини?
Такого літа, Боже, хай не буде
Ніколи більше, як й її...Весни
Коли невинні гинуть, гинуть люди!
Ніколи цього не забудем ми...
І страх бере за душу, а що завтра?
Яким буде ця осінь і зима
Яка вона, життя людського правда?
І виє під ногами ця земля...
За кожним сином плаче рідна мати
Ненавиджу кацапи вас усіх!
Як ви посміли у дітей стріляти
Ще досі чую цей дитячий сміх...
Ще досі бачу очі ці блакитні
І радість цю дитячу ... та за що???
Як смів сьогодні кат дітей убити?
Життя забрати їх, за що? За що?
А там поспіли знов лани пшениці
Жінки з серпами в поле не ідуть
І висохли спустошені криниці
Ракети з неба на світанку б'ють...
Такого літа я не пригадаю
Жнива під обстрілами й у вогні земля
Здається, я у снах страшних блукаю
Та так болить у грудях ця війна...
13.07.22р
Автор Галина Завидовська