Профиль

Libertus

Libertus

Россия, Петрозаводск

Рейтинг в разделе:

2017 О бисексуальности. Афоризмос

http://www.proza.ru/2017/05/29/870

Я думаю, что все люди бисексуальны, только одни признаются себе в этом, а другие нет. Дело в том, что человек априори не может ненавидеть своё тело. Если любит своё - значит, любит и такое же. Но из числа тех, кто ненавидит сам себя - и получаются как раз ярые гетеросексуалы и гомофобы... А гомосексуализм - на мой взгляд, всего лишь ярко выраженный нарциссизм. Я не считаю нарциссизм болезнью, потому что любить себя - это самое естественное, что должно быть в человеке. Влечение к противоположному полу - не более, чем инстинкт продолжения рода. Если инстинкта продолжения рода в человеке нет - то и получается, что некоторые люди позиционируют себя гомосексуалистами. Всё очень просто...

Братислав Либертус Мудрый
29.05.2017


© Copyright: Братислав Либертус Новинки, 2017
Свидетельство о публикации №217052900870

Сон. Грибы

http://www.proza.ru/2017/05/29/763

   То ли вчера, то ли сегодня - приснились грибы. Просто стол деревянный, большой, и на нём - целая гора грибов: мелко порезанных, и судя по цвету, даже варёных. Бери и ешь!.. Я только и успел, что восхищённо воскликнуть: "Вау!..." - и тут же проснулся.

   Подумал: "Наверное, я так сильно грибов хочу, что мне они уже даже снятся".

   А только что решил полистать сонники: что говорят они.

   Открыл сонник "Энигма". Удивился, сколько много там расписывается всяких уточнений: отдельно про маслята, отдельно про подосиновики, отдельно про... все-все-все.

   Отдельно про червивые, отдельно про маринованные, отдельно про большие, отдельно про солёные... Про варёные и мелкорубленные ни слова. Впрочем, не факт, что они были именно варёными, потому что по логике они были свежими.

   А! Что-то нашёл:

"Во сне видеть много свежих грибов является хорошим знаком, предвещающим солидное финансовое поступление. Только что сорванные грибочки говорят о скором прибыльном деле, новом интересном задании."

(Угу... Что-то подобное мне уже обещали во снах ещё несколько месяцев назад. И что-то ни с места... Нет, ну, если учесть, что пришла идея заняться петициями, и уже кое-какие результаты есть - то да, кое-что сбылось. Но, отчего-то хочется вздохнуть... и помолчать.)

   Листаю сонник дальше. Про жаренные, про гнилые... О!

"К чему снятся грибы съедобные. Данное видение говорит о том, что жизнь человека идет своим чередом, а все проблемы и невзгоды, которые досаждали ему, остались далеко позади."

(Угу... Далеко позади, да. Спасибо, Господи! Что все мои проблемы решены, а чаяния удовлетворены.)

   Листаю дальше. Про сушёные, про огромные... Про сбор грибов, про сбор ядовитых... Найти грибы, угощать кого-то грибами... Место сбора грибов... Жарить грибы, есть грибы... Есть поганки... Продавать грибы, покупать грибы... Чистить, варить... Искать, срезать, рвать... Мыть... Поляна грибов...

"К чему снится поляна грибов. Поляна является знаком, который предсказывает о множестве возможностей и огромного количества шансов, которые появятся у человека в реальной жизни. Какой возможностью сновидящий воспользуется наяву, а какую проигнорирует, будет зависеть дальнейшая его судьба.
Сон, где много грибов на поляне, а сновидец их не собирает, говорит о том, что в реальности ему не удастся воспользоваться выпавшими на его судьбу шансом."

(У меня не просто поляна, а уже готовые: почищенные и порезанные!... Это наводит на мысль...)

   Листаем дальше. Грибы на теле, грибы в корзине...

"Что означают грибы во сне по соннику Миллера. Данное видение определяется сонником как неразумные желания человека, его спешные поступки, необдуманные действия, сулящие выяснение отношений с близкими людьми или обманчивые удовольствия, за которые надо будет расплачиваться в будущем."

(Неразумные желания... М-да. Это я и сам осознаю, что мои желания неразумны...)

"Если во сне приснились грибы, которые сновидящий употребляет в пищу, согласно соннику Миллера, толкуется как будущие унижения либо неправильная, постыдная любовь."

(Ну, я их не ел, значит, и унижаться не придётся... И неправильной любви мне тоже не видать, а только смотреть и облизываться...)

   В общем, всё понятно. Ничего нового, всё будет по-старому... Чё-то унылый такой сон, точнее, толкование. Фи. Говняный сонник. Даже в неправильной любви мне отказали. Свиньи. Испортили мне настроение, короче. Жлобы.

29.05.2017, 11:22
Братислав Либертус Свидетель


© Copyright: Братислав Либертус Свидетель, 2017
Свидетельство о публикации №217052900763

Как выжить с творческим мужчиной

http://www.proza.ru/2017/05/28/1048

Натикнувся щойно на замітку "Как выжить с творческой женщиной"
(http://blog.i.ua/user/3616522/1652337/#p20)

Прочитавши її, я написав відгук:

"Сподобалася замітка. Всміхнула... Тим паче, що в принципі, майже усе те саме можна сказати і про творчих чоловіків. Бо творча людина насправді не має статі. Творча людина може позиціонувати себе як чоловік або як жінка, але насправді це дитина та янгол у одному обличчі. Безстатевий андрогін. Тому геніталії не мають жодного значення. А позиціювання себе жінкою чи чоловіком - це десь там, поза процесом творчості, десь у перервах, як приступ особливого натхнення, як акторська гра, як одна з улюблених ролей у театрі... Тому до творчої людини відноситися згідно її основного гендерного позиціювання - пуста справа. Бо вона однаково маленька дитина, яка постійно хоче на ручки (або смоктати цицьку). Навіть якщо ця людина є голова сім'ї (Президент Хати, Головне Сонечко, Центр Космосу!), і годує 15 ротів".

Я хочу привести текст статті тут, та прокоментувати у дужках, для порівняння.

* * *

"На ручки
Для начала нужно понимать, что творческая женщина в душе – абсолютный ребенок. При этом она может зашибать миллионы, бегать на 20 сантиметровых каблуках и кормить семью из пятнадцати рыл. Это неважно. Внутри все равно сидит маленькая девочка, которая хочет на ручки. Нужно очень тщательно отслеживать настроение и успеть подхватить на ручки до того, как по ее щеке скатится первая слезинка. Потому что потом будет уже поздно – в лучшем случае, любимая просто свернется калачиком на пуфике и будет мечтать, как бросится под поезд. В худшем – она превратится в жуткого ксеноморфа, что собирается мстить миру, который его отверг."

(Про творчого чоловіка Братіслава Лібертуса:
Відразу відмету жіночі підбори, бо ношу суто чоловіче взуття. Зі скрипом відношуся до взуття спортивного типу. Слово "на ручки" заміню на слово "цицьку", усе іншу залишу без змін, посміхнувшись наостанок.)

"Режим
Если ты мечтал о том, как будешь просыпаться рядом с любимой – забудь. Ее музе совершенно наплевать, что тебе завтра на работу, что у вас были планы, что ты хочешь завтрак и на прочее мещанское барахло музе очень глубоко наплевать. Когда хочет, тогда и приходит. Эмпирическим путем установлено, что музы – они как вампиры, страшно боятся солнечного света и предпочитают являться ночью. Поэтому тебе ужасно повезло, если из фазы быстрого сна тебя выведет ожесточенный звук клавиш, на которых твоя женщина-писательница ваяет очередную нетленку. Могло быть гораздо хуже – тебя мог вывести из фазы глубокого сна утробный вой, потому что твоя женщина-актриса репетирует Леди Макбет."

(Про творчого чоловіка Братіслава Лібертуса:
Посміхнуся із сумом, та залишу усе як є. Тому моїй коханій людині буде краще мати свою власну спальню. Інакше конфлікти інтересів закінчаться дуже погано.)

"Этот жестокий, жестокий мир
У творческой женщины такая тонкая душевная организация, что сквозь нее можно смотреть новости. Соответственно, столкновение с суровой реальностью рвет это полотно в клочья. На нее накричали в регистратуре! Ее толкнули в вагоне метро! Она больше никогда не пойдет на улицу. Ну, разве что за крепкой спиной надежного мужчины, который убьет любого, кто ее обидит. Убьет, а не скажет: «Да забей, чего ты нахлобучиваешься на ровном месте?»."

(Про творчого чоловіка Братіслава Лібертуса:
Не так трагічно, але...)

"Темперамент
Наверное, где-то живет на свете творческая женщина-флегматик. Где-то на берегу озера Лох-Несс или неподалеку. Стандартная творческая женщина непременно холерик. Причем, в той стадии, которая больше смахивает не на тип характера, а на маниакально-депрессивный психоз. Она только что рыдала, а теперь хохочет? Не расслабляйся, сейчас зарыдает снова. Предсказать это невозможно, пресечь – тем более. Надо сцепить зубы и пережить."

(Про творчого чоловіка Братіслава Лібертуса:
Взагалі-то, я вважаю себе флегматиком. Хоча різкі перепади настрою відбуваються, в принципі, так само. Тепер замислився: а чи точно я флегматик?...)

"Ты не принц, что ли?
Творческая женщина нипочем бы не стала таковой, если б не имела богатую фантазию. Поэтому всех окружающих она мысленно наделяет необходимыми качествами и удовлетворенно резюмирует: «Надо же, какие прекрасные люди меня окружают». Разумеется, собственного мужчину творческая женщина придумывает особенно тщательно. Иногда она увлекается, и получившийся экземпляр имеет с тобой очень мало общего. Поэтому выводить любимую из иллюзии в реальность нужно очень осторожно, а, в идеале, имеет смысл оставить все, как есть. И подыграть. Если она актриса, сообрази, кого она сейчас отыгрывает, и отрабатывай партнера. Если она художница, надень этот жуткий галстук, если она считает, его красивым. А если писательница, то просто выучи, когда писать «тся», а когда «ться». И она, возможно, тебя не раскусит."

(Про творчого чоловіка Братіслава Лібертуса:
Закусивши губу, навіть не знаю, як прокоментувати... Гаразд, хай буде як є: навкруги мене знаходяться найчудововіші люди на світі! І я подаю усім приклад. Я ж сонечко...)

"Объективность
Забудь это слово. Нет, не просто забудь. Засунь эту объективность в какое-нибудь отверстие на своем теле. Навсегда. Если странные темные пятна на грязном полотне больше всего напоминают тест Роршаха – это проблемы твоего зрения, а не ее таланта. Просто запомни, что она нарисовала великую картину, написала гениальную книгу или переиграла Сару Бернар. И если ты так не думаешь, то твоя задача не врать. Твоя задача – врать вдохновенно, убедительно и многословно. Так, чтобы она ничего не заподозрила. А она будет подозревать, не сомневайся, поскольку рефлексия – ее второе имя."

(Про творчого чоловіка Братіслава Лібертуса:
А хіба я не казав, що полюбляю солодке? Я казав тисячі разів, що мені не просто можна лестити, мені лестити потрібно. Я знаю, що це лестощі, але мене це не хвилює. Бо моє самолюбство треба пестити та гладити, і нічого іншого я чути не хочу. Інакше понабиваю усім пики та переламаю ноги. Мені до сраки ваша критика, мені треба тільки пестощі та оплески під світлом фанфар.)

"Адреналин
Очевидно, что творческой женщине нужны эмоции. Для работы нужны, а не для баловства. А какой самый простой способ получить эмоции? Правильно: безобразный кабацкий скандал. Чтобы не сойти с ума и не убить ее на месте, нужно понимать, что она не просто так докопалась без повода. Она завтракает. Вот ты завтракаешь перед работой? И она тоже. А то, что она завтракает твоими мозгами, так тебе жалко что ли?"

(Про творчого чоловіка Братіслава Лібертуса:
Якщо я не в настрої, і кидаюся з гирканням на кожного підряд - то це означає, що хтось у цьому винен. І це точно не я. Треба знайти винуватця чи винуватицю, та набити йому пику або видерти волосся, а мене треба обійняти, дати мені цицьку, та пригостити морозивом у ріжку, і гладити по голівці.)

"Быт
Нет, она может почистить унитаз и постоять в очереди. Но Какой Ценой. Просто поверь, что сделать это самому обойдется гораздо дешевле."

(Про творчого чоловіка Братіслава Лібертуса:
Так, я вмію готувати їжу. І навіть добре готую. За умови, якщо у мене стався бзик натхнення. Але якщо попросити мене щось приготувати - то потім те приготоване навряд чи захочеться їсти... І взагалі, не треба мене ні про що просити. Я сам усе знаю. Якщо вам приспічило ремонтувати зламаний кран - то це ваші розваги, я вам не заважаю. Так, мене тут немає.)

"Кризис
Нужно понимать, что людей творческих профессий постоянно тюкают какие-то тупые люди: тупые заказчики, тупые продюсеры, тупые редакторы, тупые галерейщики – все тупые люди планеты собираются вокруг твоего ясного солнышка и давай ругать, оскорблять, унижать и не брать на работу. Это критический момент, когда от тебя зависит если не все, то многое. Не вздумай психотерапевтировать любимую на тему «Давай подумаем, где ты ошиблась». Она нигде не ошиблась, ясно? Просто они тупые!!!"

(Про творчого чоловіка Братіслава Лібертуса:
Без коментарів.)

"Бонус
Зато с ней никогда. Ни-ког-да не бывает скучно. В конце концов, повеситься ты всегда успеешь."

(Про творчого чоловіка Братіслава Лібертуса:
Хіба є що додати?)

* * *

28.05.2017, 13:15
Братіслав Лібертус Свідок


© Copyright: Братислав Либертус Свидетель, 2017
Свидетельство о публикации №217052801048

Дарина. 16. Чи пiде вона за мною...

http://www.proza.ru/2017/05/28/149

"Дарина. 15. Забув, для чого..." (http://blog.i.ua/user/3492721/2019186/)

Коментарі:


ЛУКАВИЙ
127.05.17, 21:12
що дозу не отримав?

   
Libertus
227.05.17, 21:17
Угу...

   
ЛУКАВИЙ
327.05.17, 21:22
тоді ширнись. світ розвидниться
   

Libertus
427.05.17, 21:28
Всміхнув мене, Лукавий... Ну от, уже трошки і розвиднилося від твоїх слів.


ЛУКАВИЙ
527.05.17, 21:43
диржи хвост пістолетом


Libertus
627.05.17, 21:48
Є тримати хвост пістолетом!


Libertus
727.05.17, 21:51
П.С.: Якраз у цю мить читаю цікаву замітку: "Пам'ятка холостяку" http://blog.i.ua/community/1186/1723839/
Прозрів від того, що в ній написано якраз усе те, що я для самого себе вважаю правильним... І якось розвиднилося ще більше, і дійно хвіст піднявся дибки.


Libertus
1227.05.17, 22:05
Взагалі-то, в оригіналі замітка називається "12 правил выбора правильной жены". Я з кожним пунктом згодний. Не тому, що так мені колись сказали, чи навчили, а тому що сам до цього додумався ще раніше, аніж прочитав усе це, що там написано. Просто думки автора замітки і мої думки співпали. І звісно, що у цих думок є свої підгрунтя.


[кінець цитати]

* * *

   Так, в тій замітці дійсно написано усе те, що я інтуїтивно відчув і раніше. Саме тому мені Дарина так запала у серце, що вона надто підходить на кандидатку тої, яка здатна зайняти місце поруч зі мною на все життя... Якщо піде за мною.

   Хочу процитувати ту замітку, супроводжуючи її своїми коментарями:

* * *

[Усе не вмістилося, текст замітки повністю читати за посиланням на оригінал:

Дарина. 15. Забув, для чого...

http://www.proza.ru/2017/05/27/1719

   У мене таке відчуття, ніби я знову забув, для чого жити...

   Знову занурився у безкінечний перегляд фільмів... І зараз піймав себе на тому, що я навіть забув, які фільми сьогодні дивився, і про що вони були...

   А ні, назви згадав. Зранку дивився "Поющие в терновнике. Пропавшие годы". А зараз подивився одну серію фільму "То мужчина, то женщина". І зрозумів, що вони пройшли мимо мене, мимо моєї уваги. Бо я був десь у прострації...

   Можна вимкнути фільми, і я навіть не зверну на це уваги. Тому що усе одно сюжети фільмів проходять мимо мене. Я дівлюся на екран, там рухаються картинки, а я дивлюся так, ніби це зовсім не фільм, а просто горить вогонь, і я дивлюся на цей вогонь, як рухаються його язички полум'я... Думки усі вимкнені.

   Який сьогодні день? Субота... На годиннику 19:16.

   Я навіть не можу назвати це втомою. А може це дійсно втома... Я просто як розряджена батарейка. Намагаюся пригадати, чи я їв щось сьогодні... Так, їв. Зранку чай з булочкою, і вдень тарілка супу.

   Нічим не хочеться займатися... Я забув, що мене цікавить у цьому світі. Забув, для чого живу...

   Забув... І мені це не подобається. Я хочу згадати... Штурхаю самого себе подумки, і кажу паролі: "Ну-бо, згадай! Карелія, ліввики, вепси, саами..." Так, саами та вепси. Але ці паролі чомусь не діють уже... Чомусь не діють. Вони втратили сенс, перестали звучати... Або щось у мені просто вимкнулося.

   І тільки десь там, у глибині цієї внутрішньої гробової тиші, тихо-тихо звучить ім'я "Дарина"... Я кажу йому: "Замовкни... Залиш мене у спокої."

   Хоча я і так спокійний... Аж занадто. І це мені не подобається. Бо я хочу дихати, жити, діяти... Писати, працювати, бути зануреним з головою, і забувати про все на світі, окрім того, що саме я роблю, і заради чого я усе це роблю.

   Але сьогодні, зараз, я раптом усвідомив, що забув, для чого жити... Я навіть не пам'ятаю, скільки часу минуло від початку моєї прострації. Може тиждень, може місяць, може день... Я не знаю. Яке сьогодні число? 27-е травня... Рік? 2017-й... А...

   Хочу закрити очі, і заснути... Спати довго-довго... Але мені не подобається це. Мені не подобається те, що зі мною діється. Я не хочу спати. Я хочу діяти. Хочу... але не можу згадати, як. І для чого то мені... Якщо сенс життя втратився.

19:30, 27.05.2017
Кар'яле Лібертус Свідок


© Copyright: Братислав Либертус Свидетель, 2017
Свидетельство о публикации №217052701719

Є ідея, як підвищити якість вітчизняної естради

Пройдіть за посиланням та підпишіть петицію:
"Є ідея, як підвищити якість вітчизняної естради"

Пряме посилання:
www.change.org/p/потенційні-спонсори-є-ідея-як-підвищити-якість-вітчизняної-естради-petitio-songwriters

(треба скопіювати та вставити у браузер, бо натискання не проходить)

#petitio_songwriters

Дарина. 14. Розум та серце... Про кисень

http://www.proza.ru/2017/05/26/360

   Останні дні мене особливо вимучив кашель. Вчора коли подзвонив Алекс, то я майже усю телефонну розмову прокашляв. Було жаль, що він мусив оце слухати, замість моєї звичної посмішки...

   Очевидно, що фітосед не дуже допомагає. Так, трохи він заспокоює, можливо, але він не здатний втамувати напади кашлю, чи попередити їх, звільнити мене від них. Серце стукає з тяжкістю...

   Намагаюся не думати про тебе. Якщо відпустив - то ж маю відпустити і в думках... Зайняти свою голову чимось іншим. Обманути свій розум... Але серце не обманеш: йому тяжко, і у мене від цього серцеві напади, та напади кашлю. За останні дні мене кашель просто вимучив...

   Мій розум може не думати про тебе, заповнювати думки тисячою речей, але серцеві тебе не вистачає, серце думає про тебе... Йому тебе не вистачає, не вистачає дихати тобою, йому не вистачає кисню...

   Пишу тобі листи, які читають інші люди... Пишу листи, які читаєш не ти. Гірко... Але ж я відпустив тебе. Ти вільна... Лети...

   Вчора кашель дощенту вимучив мене. Стало легше тільки коли я признався сам собі, що мені не вистачає тебе. Не вистачає дихати тобою...

   Тому, коли ліг спати, то притулився подумки до тебе... Подумки обійняв тебе, віддавшись своїм почуттям та бажанням. І мені стало легше, мені знову задихалося... Вранці я прокинувся з почуттям свободи у грудях, кашель минув, ніби й не було. Серце знову стало майже непомітним, і стукало значно легше.

   Як же мені не вистачає тебе, якби ти тільки могла уявити...

   Я владний наказати своєму розумові не думати про тебе. Але не владний наказувати не думати про тебе серцю, не владний наказувати йому не хотіти дихати тобою. Не хотіти дихати... І коли воно задихається, я можу ігнорувати деякий час причини, зосереджуючись усього лише на констатації факту: воно задихається... І намагатися заспокоювати його іншими способами: пити фітосед, наприклад... Але по-справжньому воно заспокоюється лише тобою... Бо ти мій Кисень. А кисень не замінити ні фітоседом, ні будь-якими іншими ліками, бо коли не вистачає кисню, то треба лікуватися саме киснем, а не вигадувати інші способи. Хоча звісно, надія не полишає знайти ліки, які не торкають твоєї свободи...

   І я знову думаю про тебе. Знову тулюся до тебе подумки, знову без тебе чахну, знову чахну від власних думок про те, що можливо ми ніколи не будемо разом, можливо ти ніколи не повернешся, не напишеш...

   Вчора почав дивитися фільм "Поющие в терновнике". Хотів знайти україномовну версію, але не знайшов. Мабуть, ще не переклали...

   Робота вся валиться з рук.

07:26, 26.05.2017
Кар'яле Лібертус


© Copyright: Братислав Либертус Свидетель, 2017
Свидетельство о публикации №217052600360

Хроника. Ищу человека. Дарина. 04 - 05 2017

Про принцип. Чтобы хотела знать

http://www.proza.ru/2017/05/25/1585
Источник: http://blog.i.ua/user/692039/1667117/?p=25#p24

Пост:

"07.04.15, 13:38
Подружка говорит : не звоню ему...принципиально....и он мне ПРИНЦИПИАЛЬНО не звонит. ждет когда я ....а почему я должна первая?

в странное время мы живем....почему то мужчины решили, что за них должны бороться....
странно, ведь мужчина всё равно охотник в каком бы времени не жил...значит не нравится до такой степени чтоб звонить, писать и постоянно ехать мимо( придумывая вечно какие то дурацкие поводы для встреч)
 я не верю в то что девочки должны бороться за внимание мальчиков...это не природньо....
тот мальчик за которого борятся ленивый и  самовлюбленный, зачем нормальной женщине такой нужен?
ведь если ты нужна, то ты это понимаешь...даже если тебе об этом ни разу так на прямую и не сказали.....
п.с всем бобра и благих вестей!"

* * *
Страница 25:

Бratislaw
246 25.05.17, 13:02
Не читая всех предыдущих комментариев, выскажу свою точку зрения.
Итак, я считаю, что это женщины должны бороться за внимание мужчин, а не наоборот . Объясню почему.
Дело в том, что мужчина должен быть охотником (т.е. добытчиком, работягой), а не бл*дуном. Он должен охотиться за пищей, а не за самкой. Бегать за самкой - накохер, скажите мне? Чтобы продолжить род? Ну, если только для этого - то тогда не удивляйтесь, что он, настигнув "добычу", и обличинив её, теряет к ней интерес, - поскольку его миссия, на его взгляд, уже выполнена: он продолжил род, а дальше уже не его забота. Самочка же эта сперва выёживалась и набивала себе цену именно потому, что сразу смекнула, что её миссия - всего лишь быть матерью, поэтому то время, пока он охотился за ней, она готовилась к материнству.

247 25.05.17, 13:11
То есть, она набивала цену СЕБЕ, а на его интересы ей было глубоко насрать. Её расчёт прост: она вынашивает ляльку, потом играется с ней, а он будет их обеспечивать. Но только ему это на фиг не надо на самом деле: он дал личинке жизнь, и его интерес на этом заканчивается. Конечно, под давлением родственников с обоих сторон, он пойдёт в загс, как на эшафот, отлично понимая, что его лафа уже закончилась, теперь начинается каторга. Это - удел всех самцов, которым навязали мысль, будто бегать за самкой - это правильно, это так надо, это благородно. Но заканчивают эти вчерашние горе-самцы часто плачевно: обычно попросту спиваются, не видя иной радости в жизни, и не чувствуя смысла своей жизни, потому что его мечтой юности было догнать самку. Он её догнал, и на этом началась его деградация.

248 25.05.17, 13:15
Теперь представим, что мужчина охотится не за самкой, а за мамонтом. То есть, строит карьеру. Следовательно, он - потенциально успешен. А значит, может представлять для самок интерес. И вот тут приоритеты меняются: вместо того, чтобы набивать себе цену выёживаясь своим невыносимым характером, самочка понимает, что ей нужно запхнуть свою гордыню поглубже, и постараться понравиться ему, потому что за его сердце начинается серьёзная конкуренция между самочками, любящими успешных и богатых мужчин. И вот тогда выёживаться начинает он, потому что ему нужна не просто самочка, а друг, товарищ, соратник, и любовница в одном лице. То есть, тот человек, который станет ему опорой и тылом, а не ярмом на шее. Ему нужна умная и работящая, а не та, которая которая любит детей.

249 25.05.17, 13:22
Если он находит среди многочисленных претенденток именно такую, которая для него готова на всё, и за ним готова хоть на край света - то он в ней уверен, что она любит именно его, а не будущих личинок от него. Поэтому развод, по сути, в принципе невозможен, - поскольку она вложит слишком много сил и энергии, чтобы его добиться, а ему не будет интереса терять надёжного компаньона: поэтому он её не прогонит, а она от него не уйдёт; равно как и она не прогонит его, и ему от ней уходить нет резона. Деловые отношения - я считаю, самые крепкие. Потому что им всегда будет о чём поговорить и чем заниматься вместе.
А в те другие отношения, где цель всего лишь зачать личинку, а дальше не знать, чем заниматься вместе и о чём говорить - потому и распадаются быстро, что мозгов не было изначально.

250 25.05.17, 13:28
Поэтому женщина должна сразу решить, что для неё дороже: мужчина или дети.
Если ей дорог в первую очередь мужчина - то пусть не запаривается так сильно насчёт материнства, и не изображает из себя мать-героиню; потому что если они с мужем равноправные партнёры, то и ребёнка должны планировать вместе и вместе за него отвечать, как за часть их совместного бизнес-плана.
А если они не партнёры, и не ведут совместный бизнес, и она вообще не в курсе, откуда берётся в холодильнике колбаса, потому что дети главные цветы её жизни - то пусть забудет о мужчине, и не портит себе жизнь, морочась с замужеством, потому что развод неизбежен буквально через год. Пусть найдёт на улице самца, заманит его в постель, получит личинку, и отпустит его с Богом, не мучая ни себя ни его.


helga_
251 25.05.17, 13:38 Відповідь на 250 від Бratislaw
желаю тебе найти такую которая на тебя охотится будет и всю себя тебе отдаст))))) как не странно в жизни такие есть, но тока чё то мужики бегут от них как от стихийного бедствия, хз почему) наверное пугает)


Бratislaw
252 25.05.17, 13:41
Но женщины обычно хитро выебаны, потому что нет мозгов: они ищут сразу готового богача, успешного предпринимателя, чтобы нарожать ему детей, и сидеть играть с ляльками, не заботясь о будущем. Но они ни на миг не ставят себя на место этого мужчины, и не задают себе вопрос: а где они сами были, когда он только начинал свою карьеру, когда начинал подниматься, когда поддержки рядом не было, и он был совершенно один? Где они были? Выёбывались на трасе, пытаясь подороже продать свою пи*ду? Они даже не задумываются, нахер умному мужику тупоголовая овца. А вот именно, что она ему нахер не нужна. Да, он может купить её на ночь или на месяц, а потом когда надоест, то вышвырнет вон, и будет прав. Потому что надо было ей быть с ним рядом, все эти годы, и вникать в его проблемы и решать их вместе с ним.


helga_
253 25.05.17, 13:44 Відповідь на 252 від Бratislaw
как то ты слишком быстро скотился с интеллигентного парня до гопника) с чего ты взял, что такой сленг мне понятнее?
из твоего спича сделала неутешительные выводы)))))))) успеха тебе в карьере и скорейшего олигархата)


Бratislaw
254 25.05.17, 13:45 Відповідь на 251 від helga_
Цитата: "желаю тебе найти такую которая на тебя охотится будет и всю себя тебе отдаст))))) как не странно в жизни такие есть, но тока чё то мужики бегут от них как от стихийного бедствия, хз почему) наверное пугает)"

Не путай х*й с мозгами; если ты говоришь о самцах, которые пугаются предприимчивых умных барышень - то понятное дело, что ему нахер не нужна сильно вумная, такую затащить в постель тяжелее, потому что быть нужно таким же вумным: это называется секс с извращениями. Нормальному самцу такая не нужна: ему достаточно тупоголовой овцы, которой купил шоколадку, подарил цветочек, написал на асфальте "Я тя лю!" - и она растаяла. Ведь цель-то этих отношений - будущая личинка, а не совместный бизнес.


255 25.05.17, 13:49 Відповідь на 253 від helga_
Цитата: "как то ты слишком быстро скотился с интеллигентного парня до гопника) с чего ты взял, что такой сленг мне понятнее?
из твоего спича сделала неутешительные выводы)))))))) успеха тебе в карьере и скорейшего олигархата)"

Я интеллигентен, когда у меня интеллигентное настроение, и гопник, когда гопное. Не надо меня привязывать верёвками к определённому образу, который вы нарисовали в своей голове. Я не собираюсь нравиться, и выслуживать симпатию годами; я хочу быть самим собой как есть, со всеми и всюду. Мне нужны люди, которые принимают меня всякого, и всякого любят, а не предъявляют претензии по поводу мата в присутствии кисейных барышень. И я многогранен, чтобы вы хотели знать, а не примитивен, как буратино с картины в вашей спальне.


helga_
256 25.05.17, 13:51 Відповідь на 255 від Бratislaw
Цитата: "И я многогранен, чтобы вы хотели знать, а не примитивен, как буратино с картины в вашей спальне."

так я знать не хотела)


Бratislaw
257 25.05.17, 14:13 Відповідь на 256 від helga_
Цитата: "так я знать не хотела)"

Теперь придётся знать. Иногда важные и судьбоносные открытия сваливаются прямо в руки, как Счастье с третьего этажа в виде кошки. Если есть мозги, то придётся ими воспользоваться, чтобы решить, что теперь делать с этим Счастьем...


© Copyright: Братислав Либертус Свидетель, 2017
Свидетельство о публикации №217052501585

Вона напророкувала менi 90 рокiв життя...

http://www.proza.ru/2017/05/24/2223
   Пізніше я взнав, що їй усього лише 57 років, і її покійний чоловік називав її ім'ям "Гульнаша". Я сидів за столом, і зібрався пити чай. Вона помітила мене першою, я ж не звернув на неї уваги навіть тоді, коли вона підійшла до мене з пустою чашкою, і попросила у мене три ложечки цукру. Я узяв банку, і поставив ближче до неї:

   - Так, беріть скільки хочете.

   - Ні, ти мені насип, - попросила вона.

   Я виконав прохання, і знову занурився у свої думки, продовжуючи не звертати на неї уваги. Вона мене тут же знову відволікла:

   - І кип'ятку налий мені, будь ласка.

   - Так, прошу, - спохопився я, і узявши ще гарячий чайник, налив їй у чашку кип'ятку. Потім задивився на цю чашку з солодким кип'ятком, і подумав, що в ній не вистачає пакетика з заваркою. І виявилося що вгадав, бо вона, соромлячись, тут же спитала:

   - А заварка у тебе знайдеться?

   - Так, зараз, - кивнув я, і витягнув свіжий пакетик. Вкинув їй у чашку, і поки вона повільно сідала поруч, розмішав ложечкою цукор у її чашці. І знову занурився у свої думки.

   Але виявилося, що вона сіла поруч зі мною не просто попити чай, і не зовсім за чаєм вона прийшла. А їй просто захотілося зі мною поговорити.

   Вона була підсліпувата, це було видно завіть неозброєним оком: так мружать очі тільки підсліпуваті люди, які звикли напружувати зір постійно.

   Вона задивилася на мене, і почала мені розказувати про мене, про мій характер, про моє минуле та майбутнє... Я був вражений її словами.

   - Ти дуже добра людина, ти більше віддаєш людям, аніж береш від них: ти можеш останню сорочку віддати без роздумів, але коли тобі щось дають, то ти подумаєш, перш ніж узяти. Ти інколи буваєш агресивним, але таке життя, доброта у тобі усе одно завжди перемагає. Від тебе йде дуже лагідна енергетика, люди тягнуться до тебе. Ти будеш щасливим, я бачу твоє майбутнє. Дуже скоро ти зустрінеш свою людину, у вас буде двоє дітей, обидва хлопчики. Покажи мені свою долоню.

   Я мовчки простягнув їй свою долоню, думаючи про те, що вона може там видивитися при своєму зорі. Вона продовжила:

   - У тебе нещодавно переривалося життя.

   - Так, у мене був інфаркт, у 2014-му, - підтвердив я.

   - Ти міг сидіти у тюрмі, тебе хотіли підставити, але у них не вистачило доказів.

   - Так, було таке. Мене посадили ненадовго, але не вистачило доказів, і мене відпустили. А звідки Ви це знаєте?

   - Я це у тебе по очах бачу, - мружилася вона на мене, при досить тьмяному освітленні.

   - Що Ви ще бачите?

   - У тебе очі у дитинстві були сірими, а потім стали хамелеонами.

   - І що це означає?

   - Коли ти злишся, вони стають сіро-зеленими, а коли на тобі благодать, то вони сіро-блакитні. Зараз у тебе сіро-блакитні, і такі вони у тебе майже завжди. Але ти грішиш багато.

   - Я багато грішу? - всміхнувся я, і подумав: "О Боже, невже мені в моїх умовах вдається ще й грішити?".

   - Так, ти матюкаєшся, а це гріх.

   Я ледве сховав посмішку, і подумав про себе: "Так, страшенно великий гріх."

   - Ти схожий на Мону Лізу.

   - На Мону Лізу? - здивувався я. - Чим же?

   - Тільки в неї грецьке обличчя, а в тебе кругле. Від тебе йде світло. У тобі дуже багато світла.

   Я поставив лікоть на стіл, і сперся підборіддям на руку, продовжуючи слухати. Стільки добрих слів про себе я вже давно не чув.

   - Ти проживеш дуже довге життя, дуже довге. У тебе були у роду довгожителі?

   - Ні. Мій батько помер у 51 рік, а мати ще раніше.

   - А дідусі, бабусі?

   - Уявлення не маю, я їх не знав. Тому навіть не уявляю, скільки вони прожили і коли померли.

   - Але ти проживеш дуже довге життя, ти будеш довгожителем.

   "Хотілося би в це повірити... Бо я не впевнений насправді, що протягну хоча би рік. Моє серце дуже слабке, мене мучають кашлі, і я почуваюся дуже кволим," - подумав я іронічно і з гіркотою.

   - У тебе було дуже тяжке дитинство. Твоє життя почалося з чорної полоси, але закінчиться воно білою полосою.

   - Амінь, - відповів я, а сам подумав: "Сподіваюся, що воно закінчиться не скоро, бо якщо моє життя зараз називати білою полосою, то це якась ху*ня, а не біла полоса," - подумав я, і піймав себе на тому, що я матюкаюся навіть подумки. Але, врешті-решт, треба ж мені хоча би чимось грішити. А то від власної святості інколи аж нудить. Настільки стерильний, що нагадую сам собі аптеку, в якій повно ліків для усіх, на усі смаки, аж смердить тими ліками. Хочу на свіже повітря...

   Вона ще щось розповідала, дуже довго, я аж втомився слухати, і почав куняти. Вона по деякому часі спитала:

   - Я тебе ще не втомила своїми розмовами?

   - Так, втомили. То як Ви гадаєте, скільки я проживу? - спитав я ще раз.

   - Довго, дуже довго, більше дев'яноста років.

   - Амінь, - відповів я, і повернувся, аби йти відпочивати.

   - Хочеш відпочити?

   - Так.

   - Ну, відпочивай.

24.05.2017, 23:15
Братіслав Лібертус Свідок


© Copyright: Братислав Либертус Свидетель, 2017
Свидетельство о публикации №217052402223



П.С.: "Таємниця посмішки Мони Лізи": http://blog.i.ua/community/2311/1724167/
Страницы:
1
2
предыдущая
следующая