Популярні приколи

відео

хочу сюди!
 

Alisa

39 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 34-46 років

Подарунок крізь віки.


  Молодій дівчині Олені час від часу снився один і той же хлопець. Ніби нічого дивного в цьому не було, якби не його вбрання. Було враження, ніби він приготувався зніматися у фільмі про середньовіччя.

  Снився він весь час на лузі, де стоїть великий пагорб, і де вікові вітри видувають на піску залишки старовинного глиняного посуду. Хлопець завжди сидів на схилі того пагорбу і чекав, коли на луговій дорозі з’явиться постать Олени. А при наближенні її, піднімався і йшов назустріч.

  З часом хлопець Олені став настільки близьким, що поза сном їй здавалося, ніби він справді сидить за річкою на тому пагорбі і терпляче на неї чекає. Та й сама вона вже чекала, коли він знову їй присниться.

  Якось під час чергової зустрічі уві сні хлопець подарував Олені неймовірно красивий золотий перстень з великим прозорим каменем, що грав на сонці всіма кольорами веселки. Ледь помітне його рожеве забарвлення змінювалося на блакитне, якщо змінити кут погляду на нього. А якщо швидко змінювати погляд через його грані, то було видно, як в ньому по пустелі скаче в латах вершник на коні.

– Ти ж розумієш, що все це сон. І що прокинувшись, я не матиму твого подарунку.

– Наші зустрічі не випадкові. Ти просто загубилася в часі. Пройдуть століття, і ми с тобою ще прогуляємося цим лугом. Але вже не уві сні. А зараз цей перстень я покладу у пісок ось під цим кущиком. Прийдеш вдень і забереш його. Він буде для тебе і талісманом, і як  оберіг, а також нагадуванням, що я на тебе чекаю десь у віках.

  Олена проснулася з приємними відчуттями і усмішкою на обличчі. Присниться ж таке. Хоч бери та йди на пагорб. Звісно, що вона туди в той день не пішла, бо сни є сни, і з них в реальність нічого не візьмеш.

  Після того сну хлопець перестав Олені снитися. Але спогади про нього не полишали дівчину. А щоб їх поновити, вона вирішила одного дня сходити за річку до того пагорба. І коли вона йшла луговою дорогою, було відчуття, що хловець дивиться здалеку на неї.

  Присівши на те саме місце, де колись вона сиділа уві сні з хлопцем, їй впав в око знайомий кущик. Олена обережно розгребла пісок під ним і…обімліла. На сонці засяяв той самий перстень, який був їй подарований.

  Першою думкою Олени було те, що і зараз це лише сон. Але отямившись, вона зрозуміла, що це реальність. Дівчина наділа перстень на свій палець і їй здалося, що на неї дивиться той хлопець і усміхається. Але поруч нікого не було.

  Життя Олени склалося найкращим чином. І вона не сумнівалася, що оберіг її вдалої долі  є подарований крізь віки перстень. Оскільки хлопець більше їй не снився, то про нього залишилися лише теплі спогади. Та красивий перстень на її пальці.

  Одного разу, купуючи в ювелірному магазині подарунок для своєї дочки, на перстень Олі звернув увагу сивочолий продавець-ювелір.

– Ви не бажаєте продати свій перстень? Я вам за нього заплачу великі гроші.

  І продавець запропонував таку суму, що від подиву у Олі округлились очі.

– Ого! Я стільки гривень не те, що не тримала в руках, а й не бачила.

– Ви мене не правильно зрозуміли. Я пропоную вам суму в доларах.

  Олена від такої фрази впала в оціпеніння і не могла нічого сказати. А коли опам’яталась, то подумки в пам’яті перебрала все своє життя. І в ньому найвищою цінністю ніколи не були гроші.

– Знаєте, є речі, які не продаються. Особливо подарунки від дорогих людей.

  Вже в глибокій старості, коли в вічну подорож був зібраний букет найкращих спогадів із життя, Олена з усмішкою і вдячністю долі, тримаючи в руках дивним чином подарований колись перстень,  повільно закрила очі…

  Вже через мить Олена відчула на собі подих свіжого літнього вітру, наповненого запахами лугових трав. Вона відкрила очі і побачила перед собою лугову дорогу, якою йшла. А поруч з нею йшов хлопець з її давніх снів. І вони були такі молоді і такі щасливі.

   

 

17

Коментарі

13.05.24, 12:18

+1

    23.05.24, 12:31

    Непогано,не так добре звісно,як у професіональних правідіц та божих барометрів але для як для представника "сірого плебса" зайшло непогано.Віві,скільки ти будеш прєсмикаться?

      33.05.24, 15:59

      гарна розповідь. дякую.
      кругообіг життя і любові у вічності часів....

        43.05.24, 16:01

        кажуть, є повір'я, що ми розділені навпіл зі своєю половинкою, й намагаємось крізь простір і час знайти й об'єднатись для вічного щастя....

          53.05.24, 16:02

          це називається просто... кохання.

            63.05.24, 16:35Відповідь на 5 від M@Sln

            це називається просто... кохання.Це називається вплив кінематографа.Ніхто не знає як б склалося сумісне життя у тієї пари.Відстані сприяють ідеалізації об'єкта захоплення,а при спільному проживанні виявляється що вона хропить,а він мамєнькін синок,вічна проблема з нестачею грошей,сопливими дітьми і купою обридлого побуту.

              73.05.24, 16:40Відповідь на 6 від Дормідонт

              це називається просто... кохання.Це називається вплив кінематографа.Ніхто не знає як б склалося сумісне життя у тієї пари.Відстані сприяють ідеалізації об'єкта захоплення,а при спільному проживанні виявляється що вона хропить,а він мамєнькін синок,вічна проблема з нестачею грошей,сопливими дітьми і купою обридлого побуту.кожен отримує те, у що вірить....
              хто сказав що життя просте? воно простіше, ніж нам здається. і складніше, ніж нам хотілося б...

              https://blog.i.ua/user/12757192/2420420/

                83.05.24, 16:42Відповідь на 6 від Дормідонт

                це називається просто... кохання.Це називається вплив кінематографа.Ніхто не знає як б склалося сумісне життя у тієї пари.Відстані сприяють ідеалізації об'єкта захоплення,а при спільному проживанні виявляється що вона хропить,а він мамєнькін синок,вічна проблема з нестачею грошей,сопливими дітьми і купою обридлого побуту.коли кохаєш по справжньому, приймаєш людину такою якою вона є.... не намагаючись її змінити. або не кохаєш.
                у кожного є вибір.
                люди перестали розуміти звичайні речі, живуть за стереотипами "що люди скажуть"...

                  93.05.24, 16:56Відповідь на 8 від M@Sln

                  це називається просто... кохання.Це називається вплив кінематографа.Ніхто не знає як б склалося сумісне життя у тієї пари.Відстані сприяють ідеалізації об'єкта захоплення,а при спільному проживанні виявляється що вона хропить,а він мамєнькін синок,вічна проблема з нестачею грошей,сопливими дітьми і купою обридлого побуту.коли кохаєш по справжньому, приймаєш людину такою якою вона є.... не намагаючись її змінити. або не кохаєш.
                  у кожного є вибір.
                  люди перестали розуміти звичайні речі, живуть за стереотипами "що люди скажуть"...
                  "Що люди скажуть" це вагомий рушій до певного локального успіху-постригтися,вдягнутися в чисте,покосити подвір'я,прополоти город або що.І геть насрати,що вони скажуть коли вирішують життєві шкурні питання)))

                    103.05.24, 16:57

                    И снится чудный сон Татьяне.
                    Ей снится, будто бы она
                    Идет по снеговой поляне,
                    Печальной мглой окружена;
                    В сугробах снежных перед нею
                    Шумит, клубит волной своею
                    Кипучий, темный и седой
                    Поток, не скованный зимой;
                    Две жердочки, склеены льдиной,
                    Дрожащий, гибельный мосток,
                    Положены через поток;
                    И пред шумящею пучиной,
                    Недоумения полна,
                    Остановилася она.

                      Сторінки:
                      1
                      2
                      3
                      4
                      6
                      попередня
                      наступна