Профиль

solnce_mala

solnce_mala

Украина, Новоселица

Рейтинг в разделе:

Последние статьи

Море

  • 15.01.20, 08:48
В житті бувають моменти коли в очах немає сліз, а в серці ціле море


Наплакалась за все життя чимало,
Вмивалася слізьми було не раз!
Коли мене щось дуже ''діставало'',
В собі тримала, не пускала напоказ.
На долю не жалілася нікому,
Хіба що на папері, у вірші.
Перед собою ставила ікону -
Молилася і плакала в тиші...
А люди думають, що я таки щаслива,
Бо ж на вустах сіяє посмішка завжди!
А що всередині - хіба комусь важливо?!
Кому є діло до чужого горя чи біди?!
Душа - одне говорить, зовсім інше - тіло,
І я тепер про все ''своє'' мовчу.
Ну а про те, що мені дуже наболіло,
В молитві щирій Богу прошепчу...

Тайна

  • 15.01.19, 13:09
Привет, если сможешь дочитай пожалуйста до конца.
Пишет тебе не Я, а моя душа.
Мы знакомы давно... Но у каждого своя семья,
Время назад не вернуть, что было то прошло...
В душе моей след остался, иногда вижу тебя во сне
Давай останется все как есть и мы будем только мечтать...
Мы полетим на край земли где останемся только одни,
У нас будет дом... неважно какой высоты
Это серое небо, заворожит нас дождем,
И только мы одни, как на краю земли стояли,
Промокшими взглядами...
Наверно, устали быть одни.
И просто забыли главное на самом краю земли.
Мы ляжем на песок и будем кричать друг другу о любви...
Кто-то подумал что сумасшедшая Я, но ето все правда, ето моя душа.
Можешь рассказать обо мне даже своей любимой жене,
Ведь нет смысла хранить ето в себе
Будет только больно как мне...
В душе горит огонь и сердце болит...
Стоит только подумать и снова приснится сон о тебе,
Мы будем мечтать...
Ты даже не представляешь как сильно я тебя хочу обнять...
Не пытайся меня узнать, ведь я совсем рядом...
Моя душа всегда будет рядом с тобой.

Холодно не только от погоды

  • 19.01.17, 00:47
А холодно не только от погоды:
От снега, или дождика сырого —
Мы замерзаем, проживая годы…
Не понимая важности простого —

Не в деньгах радость, чине или власти…
Им дела нет — здоров ты иль простужен,
Простое человеческое счастье —
Когда есть те, кому ты очень нужен.

Кто ждет тебя домой, глядя в окошко,
И без притворства сердцем обнимает —
Не страшно, если в доме хлеба — крошка
Страшней, когда любви там не бывает…

Уходит женщина...

  • 23.07.16, 22:50
Уходит женщина ... в себя, Когда любимый ... обижает,
Мечтая, мучаясь ... любя...
Когда тепла ей не хватает.

Уходит женщина ... в себя,
Когда ей больно или страшно,
Обиду в сердце ... схороня,
И улыбаясь всем ...отважно.

Уходит женщина ... в себя,
Чтоб не обидеть...ненароком,
Чтоб веру сохранить...в тебя,
И чтоб не оскорбить...упрёком.

Уходит женщина ... в себя,
Пустое имя на конверте...
Ведь трудно жить ей без огня,
Без искры пламенной, поверьте.

Уходит женщина ... в себя...
Не отпускай!.. Верни!.. Покайся!
Ведь ей так трудно ... без тебя!
В любви и верности...признайся.

Душа

  • 07.04.13, 20:23

Ніч... Туман... Краплі дощу стікають по стеклі,
Ліхтар світить у вікно, а серце рветься із душі,
Чому така доля жорстока
Чому дорога така широка,
Немає меж у безкрайньому світі,
Немає сил, щоб злетіти у повітря,
Навіть та пташка, що змокла від дощу,
Стала співати, теплого притулку почала шукати...
Немає в неї домівки, немає затишного місця
де хоча б на хвильку притулитись...
притулитись і зігрітись...
Немає у неї нікого, лиш душа в неї глибока...
Було кохання та стало занадто жорстоким...
Не потрібно сліз, не варто так журитись...
Пташка не змогла з коханим змиритись...
Полетіла вона у світ великий...
Зазнала горя і біди...
то любов її зморила, то кохання її просто вбило...
Хотіла як краще, але доля не знала, чого душа бажала...
В душі завжди сонце світило і радісно було...
та наче грім серед ясного неба,
Нарешті зрозуміла що ніколи не була йому потрібна...
не змогла пташка нічого сказати, не стала вона йому душу відкривати...
просто злетіла в синє небо і розправила широко крила...
Полетіла у світ широкий, далеко-далеко від свого дому,
Спочатку було важко, та знайшла вона у собі сили...
Облетіла всі края, ніде місця собі не знайшла...
В той день падав дощ..
Сіла пташка на віконце,
притулилась до стекла...
зрозуміла вона, що сил в неї вже нема...
в ту останню мить, перед очима промайнуло все життя...
паде дощ, сліз не видно...
серце рветься, душі нема...
плаче небо, гасне зоря..
темна ніч, світло ліхтаря..
душа стомилась, серце зупинилось...