Ніби вчора




Ніби вчора ця ніжність
Ні початку,
А ні тіней -
Ніби вчора
Ми зупинялись,
щоб сказати:
Прощай
Ніби вчора
Ми забували
І кляли, й проклинали
До неминучого
І світлого причалу
Ніби вчора
Спаливши кораблі,
Вогонь несли
Ніби вчора...

Повертаюсь у дім...



Повертаюсь у дім без ключів,
Без тепла, без людей,
У обійми, які вже давно
Змінились на інші,
Повертаюсь в роки
Без усмішки, що поруч іде,
Повертаюсь і знаю, що гірше...
Повертаюсь куди і чого,
До кого і як?
Теплих слів вже давно там нема,
Та напевне й не треба.
Повертаюсь в холодний
Свій дім без твого тепла,
Повертатись пора...
Я б хотіла повертатись
До тебе...

Навкруг дощі...




Навкруг дощі -
І порожньо, і голо...
В твоїм  вогні
Згоріла вся дотла
Похмура тінь -
Лишився тільки голос,
І ні душі, ні вроди, ні тепла...

У змові з нами наші сині гори



 У змові з нами -
 наші сині гори,
 і чисте небо,
 й зими
 пахощі хвої.
У змові з нами
Весь грудневий світ:
Усі закохані,
Всі смереки
Й сльоза алмазно - багата,
Що тихо падає із віч.



Ще трошки віршів з осені...




Подаруй один єдиний раз,
Посидіти в лісі разом
У жовтні,
Побачити це небо,
Ці дерева,
Відчути, як крізь тебе
Ллється час
Час іде...
І друзі запитують
Про тебе, Князю.
Листя...
Вітер...
Ще трошки віршів
О, Боже, ще трошки віршів
З осені...







А ДОЩ ІДЕ...








А дощ іде…
Десь там, на тому боці вулиці,
Дощ іде…
Десь там, на тому боці ночі,
Дощ іде…
Кохання теплою рукою
Пестить розлуку.



ІДУ У НІЧ...



Зірок нема. Іду у ніч.
І місяць десь повіявсь,
І тане лід в душі,
І гріє осінній дощ,
І, тільки ніч, немов
сумна повія,
За мною дивиться
Так сумно вслід.
Зірок нема. Іду у ніч до тебе.
Поміж невіри й тихої довіри,
Припливів та відпливів.
Моя любове, йду до тебе!
Умийся моїм словом щирим.
Ти є брехлива, ти є цнотлива,
Ти є зваблива,  розпустна
Смієшся  й плачеш щемко
Мов дитя,
Та я невтримно, невблаганно,
Іду крізь ніч
І світиш ти мені здаля!!!


Уроки дитинства







Нумо просніться мої голуб'ята,
Годі вже спати, вставати пора,
Сонце весняне зиркає в хату,
Чекає в дворі і робота, і гра.
Треба лопати помити в кориті,
З льоху принести картоплі відро,
Впертих курчат прогнати із жита,
Змалечку вчіться творити добро.
Працю свою і чужу шанувати.
Добре і швидко все вміти робить,
Хист свій у труд з любов'ю вкладати,
Лінощі кляті від себе гоніть.
Вчіться маленькі, в житті знадобиться,
Вчіться усьому, чому я вас вчу.
Нумо ріденькі, не треба ліниться -
Працю свою перетворим на гру.