Киевляне, ДТЭК и ПАО «КИЕВЭНЕРГО»

Тарифы на электроэнергию для граждан за последний год выросли неимоверно. Более того, при этом было нарушено 22 статью Конституции Украины, указывающую, что при принятии новых законов или внесении изменений в действующие законы не допускается сужение содержания и объема существующих прав и свобод. А у граждан до того, как Ахметов полностью монополизировал власть и ресурсы, право на потребление электроэнергии на квартиру было 150 киловатт по более дешевому тарифу, но после это потребление снизили до ста киловатт на квартиру. На лицо – ущемление прав граждан, да только кто же нынче о людях думает? Думают о доходах Ахметова. Тем более, что его люди, сидящие в созданной неконституционным образом НКРЭ, заботятся о том, чтобы тарифы подымались регулярно. А вот обоснованности поднятию тарифа давать не хотят.

Но все куда прозаичней, чем вещают официальные глашатаи из НКРЭ или ПАО «КИЕВЭНЕРГО». Так, например, все скромно умалчивают о том, что в 2015 году ахметовский ДТЭК заявил об огромных убытках. Да и о невозможности платить по внешним займам ДТЭК тоже не распространялся. А разве Ахметову, что сидит на российских криминальных деньгах, можно терпеть убытки? Их нужно возмещать! А вот как это сделать, и придумали менеджеры этой структуры, возложив все расходы на граждан Украины. Ведь реально Ахметов, через ДТЭК, контролирует большинство электростанций и большую часть распределительных сетей в Украине. Да и доля в угледобыче у него – самая большая. Вот и выходит, что Ахметов нынче решил собой подменить государство, которое обязано контролировать монополии.

Но более всего от ахметовского беспредела страдают киевляне. Ведь Ахметов полностью контролирует ПАТ ПАО «КИЕВЭНЕРГО». А это структура – скользкая. В нее деньги входят и… из нее выводятся. Но при этом, оказывается, что ПАО «КИЕВЭНЕРГО» убыточно. Как, в общем, и ДТЭК, указавшая в финансовом отчете за 2015 год, что в сравнении с 2014 году убытки значительно увеличились. «По состоянию на 30 июня 2015 года задолженность компании по кредитам составила 53 471 миллионов гривен. Доля займов в иностранной валюте составляет 95% кредитного портфеля» - указано в неаудированной консолидированной финансовой отчетности за 6 месяцев 2015 года, которые завершились 30 июня 2015 года, и там же сказано, что «ДТЭК Энерго с конца 2014 года ведет переговоры по реструктуризации кредитных обязательств».

Только куда уходят деньги, которые платят граждане Украины? Да и субсидии, как известно, власть перечисляла олигарху Ахметову регулярно! Хотя ответ, естественно, лежит на поверхности: то, что по отчетам выглядит красиво, на практике приводит к обнищанию населения. Ведь, согласно консолидированной финансовой отчетности, чистый убыток ПАО «КИЕВЭНЕРГО» по итогам І квартала 2016 г. увеличился по сравнению с аналогичным периодом прошлого года на 14,7% – до 51,4 миллионов гривен.

Киевляне нынче платят за электроэнергию значительно дороже, чем до апреля 2015 года. Но «ПАО «КИЕВЭНЕРГО» продолжает быть убыточным. При этом оклады в этой структуре у высшего менеджмента отталкиваются от 15 тысяч гривен в месяц и выше. Кто-то может себе представить, что Ахметов – благотворитель и содержит структуру, которая неприбыльна, и при этом платит своим менеджерам такие высокие зарплаты? А ведь проверить просто: забиваешь в Гугл запрос «зарплата в ПАО «КИЕВЭНЕРГО» и тебе выдает, что берут сотрудников на оплату от 20 тысяч. Помимо зарплаты, выше средней по Киеву в 4 раза, сотрудники «убыточной» компании имеют за счет киевлян еще и медицинскую страховку, которая стоит более 8 млн.грн по году. А оплачивают этот «праздник жизни» - киевляне.

 

Киеврада давно потеряла функции контроля над структурой, которая вроде как принадлежит общине города. А нынче, когда киевляне исправно платят за электроэнергию, возникла еще одна коллизия. С начала лета счета ПАО «КИЕВЭНЕРГО» - заблокированы. И как сообщается, что пока их никто не разблокировал. Так с каких счетов в предприятии списывается зарплата, проводится оплата подрядчикам и переводятся деньги тем, кто выигрывал тендеры «ПАО «КИЕВЭНЕРГО»? А то, что деньги из структуры выводили и выводят регулярно, понятно каждому, кто хоть раз всерьез заинтересуется финансовой стороной ПАО «КИЕВЭНЕРГО». Ведь на практике все объекты, которые ПАО «КИЕВЭНЕРГО» выдает за свои, чаще всего построены застройщиками, а потом переданы на баланс «ПАО «КИЕВЭНЕРГО». Модернизацию сетей тоже, чаще всего, делали и делают на бумагах, а если какие работы и проводят, то их стоимость сравни запуску ракеты в космос.

Уже много лет подряд ДТЭК выводил средства из ПАТ«ПАО «КИЕВЭНЕРГО» под любыми предлогами. И теперь, когда ДТЭК поговаривает о своей убыточности, а то и дефолте (хотя Россия на таких видах деятельности только зарабатывает), становится понятным, что Ахметов сознательно выводит деньги из всех структур, в том числе и ПАО «КИЕВЭНЕРГО».

Менеджмент ПАО «КИЕВЭНЕРГО», раздавая комментарии, заявляет, что блокирование работы энергокомпаний из-за штрафных санкций по непогашенным долгам чревато и для киевлян, которые не получают качественных услуг. Но есть подозрение, что монопольный сговор, в котором замешана и власть, приведет к тому, что Верховная Рада специальным законом спишет Ахметову долги, как это было в 2011 году.

P.S.Ахметов должен "Сбербанку России" государственному банку страны-агрессора полмиллиарда долларов и больше 15 миллиардов рублей банковской группе ВТБ.
Участие государства России в "Банке ВТБ" - больше, чем 60%.. Так что же получается? Выходит, что украинцы, оплачивая тарифы Ахметову, который возвращает долги России, становятся теми, кто против себя же финансирует войну? А где же гарант Конституции, стоящий на защите интересов страны и государства?

 

Киевляне, ДТЭК и ПАО «КИЕВЭНЕРГО»

Тарифы на электроэнергию для граждан за последний год выросли неимоверно. Более того, при этом было нарушено 22 статью Конституции Украины, указывающую, что при принятии новых законов или внесении изменений в действующие законы не допускается сужение содержания и объема существующих прав и свобод. А у граждан до того, как Ахметов полностью монополизировал власть и ресурсы, право на потребление электроэнергии на квартиру было 150 киловатт по более дешевому тарифу, но после это потребление снизили до ста киловатт на квартиру. На лицо – ущемление прав граждан, да только кто же нынче о людях думает? Думают о доходах Ахметова. Тем более, что его люди, сидящие в созданной неконституционным образом НКРЭ, заботятся о том, чтобы тарифы подымались регулярно. А вот обоснованности поднятию тарифа давать не хотят.

Но все куда прозаичней, чем вещают официальные глашатаи из НКРЭ или ПАО «КИЕВЭНЕРГО». Так, например, все скромно умалчивают о том, что в 2015 году ахметовский ДТЭК заявил об огромных убытках. Да и о невозможности платить по внешним займам ДТЭК тоже не распространялся. А разве Ахметову, что сидит на российских криминальных деньгах, можно терпеть убытки? Их нужно возмещать! А вот как это сделать, и придумали менеджеры этой структуры, возложив все расходы на граждан Украины. Ведь реально Ахметов, через ДТЭК, контролирует большинство электростанций и большую часть распределительных сетей в Украине. Да и доля в угледобыче у него – самая большая. Вот и выходит, что Ахметов нынче решил собой подменить государство, которое обязано контролировать монополии.

Но более всего от ахметовского беспредела страдают киевляне. Ведь Ахметов полностью контролирует ПАТ ПАО «КИЕВЭНЕРГО». А это структура – скользкая. В нее деньги входят и… из нее выводятся. Но при этом, оказывается, что ПАО «КИЕВЭНЕРГО» убыточно. Как, в общем, и ДТЭК, указавшая в финансовом отчете за 2015 год, что в сравнении с 2014 году убытки значительно увеличились. «По состоянию на 30 июня 2015 года задолженность компании по кредитам составила 53 471 миллионов гривен. Доля займов в иностранной валюте составляет 95% кредитного портфеля» - указано в неаудированной консолидированной финансовой отчетности за 6 месяцев 2015 года, которые завершились 30 июня 2015 года, и там же сказано, что «ДТЭК Энерго с конца 2014 года ведет переговоры по реструктуризации кредитных обязательств».

Только куда уходят деньги, которые платят граждане Украины? Да и субсидии, как известно, власть перечисляла олигарху Ахметову регулярно! Хотя ответ, естественно, лежит на поверхности: то, что по отчетам выглядит красиво, на практике приводит к обнищанию населения. Ведь, согласно консолидированной финансовой отчетности, чистый убыток ПАО «КИЕВЭНЕРГО» по итогам І квартала 2016 г. увеличился по сравнению с аналогичным периодом прошлого года на 14,7% – до 51,4 миллионов гривен.

Киевляне нынче платят за электроэнергию значительно дороже, чем до апреля 2015 года. Но «ПАО «КИЕВЭНЕРГО» продолжает быть убыточным. При этом оклады в этой структуре у высшего менеджмента отталкиваются от 15 тысяч гривен в месяц и выше. Кто-то может себе представить, что Ахметов – благотворитель и содержит структуру, которая неприбыльна, и при этом платит своим менеджерам такие высокие зарплаты? А ведь проверить просто: забиваешь в Гугл запрос «зарплата в ПАО «КИЕВЭНЕРГО» и тебе выдает, что берут сотрудников на оплату от 20 тысяч. Помимо зарплаты, выше средней по Киеву в 4 раза, сотрудники «убыточной» компании имеют за счет киевлян еще и медицинскую страховку, которая стоит более 8 млн.грн по году. А оплачивают этот «праздник жизни» - киевляне.

 

Киеврада давно потеряла функции контроля над структурой, которая вроде как принадлежит общине города. А нынче, когда киевляне исправно платят за электроэнергию, возникла еще одна коллизия. С начала лета счета ПАО «КИЕВЭНЕРГО» - заблокированы. И как сообщается, что пока их никто не разблокировал. Так с каких счетов в предприятии списывается зарплата, проводится оплата подрядчикам и переводятся деньги тем, кто выигрывал тендеры «ПАО «КИЕВЭНЕРГО»? А то, что деньги из структуры выводили и выводят регулярно, понятно каждому, кто хоть раз всерьез заинтересуется финансовой стороной ПАО «КИЕВЭНЕРГО». Ведь на практике все объекты, которые ПАО «КИЕВЭНЕРГО» выдает за свои, чаще всего построены застройщиками, а потом переданы на баланс «ПАО «КИЕВЭНЕРГО». Модернизацию сетей тоже, чаще всего, делали и делают на бумагах, а если какие работы и проводят, то их стоимость сравни запуску ракеты в космос.

Уже много лет подряд ДТЭК выводил средства из ПАТ«ПАО «КИЕВЭНЕРГО» под любыми предлогами. И теперь, когда ДТЭК поговаривает о своей убыточности, а то и дефолте (хотя Россия на таких видах деятельности только зарабатывает), становится понятным, что Ахметов сознательно выводит деньги из всех структур, в том числе и ПАО «КИЕВЭНЕРГО».

Менеджмент ПАО «КИЕВЭНЕРГО», раздавая комментарии, заявляет, что блокирование работы энергокомпаний из-за штрафных санкций по непогашенным долгам чревато и для киевлян, которые не получают качественных услуг. Но есть подозрение, что монопольный сговор, в котором замешана и власть, приведет к тому, что Верховная Рада специальным законом спишет Ахметову долги, как это было в 2011 году.

P.S.Ахметов должен "Сбербанку России" государственному банку страны-агрессора полмиллиарда долларов и больше 15 миллиардов рублей банковской группе ВТБ.
Участие государства России в "Банке ВТБ" - больше, чем 60%.. Так что же получается? Выходит, что украинцы, оплачивая тарифы Ахметову, который возвращает долги России, становятся теми, кто против себя же финансирует войну? А где же гарант Конституции, стоящий на защите интересов страны и государства?

 

Міністерство освіти продовжує лобіювати інтереси Табачника!


               Днями, в інтерв'ю одному з українських кореспондентів,  в. о. директора Інституту модернізації змісту освіти Юрій Завалевський однозначно заявив про те, що видавництва, пов’язані з одіозним екс-міністром Дмитром Табачником, такі як ВД "Освіта" , "Генеза", "Сиція" та  ТОВ «Видавництво «Світоч» в Державній програмі з закупівлі шкільних підручників, цього року приймати участь не будуть!

         (посилання: http://divannaya-sotnya.com.ua/Investigations/aflovan-z-tabachnikom-vidavnictva-blshe-ne-drukuvatimut-shkln-pdruchniki-derzhavnim-koshtom.html)

               Нагадуємо, що минулого року (2015-2016 навчальний рік) зазначені видавництва не виконали в повному обсязі, покладені на себе зобов’язання з друку та постачання книжок до українських шкіл. Протримали на своїх рахунках близька 8 млн.  грн. державних коштів та освідомивши не можливість вчасного виконання Держзамовлення, повернули ці кошти до Держбюджету. Через це, українські школярі навчалися цього року без необхідних підручників. 

Підкреслюємо, що згідно із повідомленнями і ЗМІ, ВД "Освіта" , "Генеза", "Сиція" та ТОВ «Видавництво «Світоч» багато років поспіль стабільно "відгризиють" 80 відсотків від Державних замовлень на видання та постачання шкільних підручників до загально-освітніх навчальних закладів! І це не зважаючи на те, що в Україні працює близька трьох десятків  інших - потужних та якісних видавничих підприємств, які спеціалізуються на видавництві шкільних підручників! 

               І тим не менше, левову частку державних коштів отримують партнери Табачники. Навіть після революції гідності ситуація не змінилася! І не зважаючи на кризові умови, в які вже не вперше потрапили українські школярі, які закінчують цей навчальний рік за новою програмою, але без нових підручників, покровителі з Міносвіти продовжують захищати своїх протеже!

                 Зазначені видавництва вже сплатили за утримування державних коштів, нараховану згідно із статтею 5 «Основних положень досудового врегулювання господарського спору» та статтею 6 «Порядку пред'явлення претензії Господарського процесуального кодексу України» пеню в загальному розмірі 231 890,98 грн. Тим самим, вони визнали факт порушення ними процедури держзамовлення.

                   Тож, згідно із постановою Кабінету міністрів України від 11 березня 2009 року №181, пов’язаних з Табачником видавництвам до наступних процедур, пов’язаних із державними закупівлями допуск ЗАБОРОНЕНО!

            Єдине, що може змінити ситуацію, це внесення правок до Постанови Кабінету міністрів, які дозволять табачниківським структурам, вчергове підгодуватися  та зірвати ще одне держзамовлення та ще один навчальний рік для українських школярів!

              І поки, в.о. директора Інституту модернізації змісту освіти Юрій Завалевський розповідає про те, що видавництва — порушники програми держзакупівлі шкільних підручників  - "Генеза", ВД "Освіта", Сиція" та "Світоч",  передадуть авторські права іншим видавцям, чиновники Міносвіти вже почали лобіювати проект постанови Кабміну, який внесе зміни до постанови №181 та відкриє черговий доступ табачниківським структурам до державних коштів! Виходить і оновлене після Майдану, Міносвіти прагне зберегти монополію табачниківським структурам на ринку шкільних підручників.

             Згідно із запропонованими чиновниками Міносвіти, на чолі із новим міністром Гриневич корективами до Постанови: видавництва які не виконали, або частково не виконали державне замовлення матимуть право приймати участь в нових конкурсах.

               Крім того, пропонується внести правку про те, що в конкурсах на виконання держзамовлення зможуть приймати участь і новостворені структури (раніше йшлося про видавництва, що працюють на ринку не менше ніж два роки). Тобто, покровителі видавництв-порушників надають можливість відхопити держзамовлення структурам, нашвидкуруч зареєстрованим колегами Табачника (в разі, якщо їх основним видавництвам не вдасться відхопити державні кошти)!

               В пояснювальній записці, яку  разом із проектом нової постанови, згідно перевірених джерел, вже передали на розгляд до Кабінету міністрів чиновники Міносвіти, йдеться про те, що корективи вносяться на користь українських школярів, вчителів та авторів підручників. Насправді Міносвіти лобіює інтереси - ВИДАВНИЦТВ, пов’язаних зТабачником з абсолютно з інших, набагато "шкурніших" міркувань!

(копії документів)

         В. о. директора Інституту модернізації змісту освіти Юрій Завалевський нагло бреше журналістам, прикриваючи спини своїх керівників, які сподіватися протягнути видавництва - порушники Держпрограми в новий грошовий тур. Тим самим він та міністр Гриневич ставлять під загрозу успішність програми забезпечення школярів новими підручниками до нового навчального року.

             Але ми віримо в справедливість та закон.  Ми щиро сподіваємось, що жоден з урядовців не підтримає таку бахвальську інновацію, направлену виключно на порятунок бізнесу Табачника та його підопічних!

               Тому, Львівська обласна історико-просвітницька правозахисна організація "Меморіал" імені В. Стуса звернулась до керівників Українського Уряду та вимагає припинити свавілля, направлене на збереження монополії на ринку шкільних підручників за структурами, пов’язаними з екс-міністром освіти, українофобом Дмитром Табачником.

Крім того, Львівська обласна історико-просвітницька правозахисна організація "Меморіал" імені В. Стуса, звертає увагу Міністра освіти та науки України на те, що Згідно із  З А К О Н   У К Р А Ї Н И  « Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», Статті 9. «Оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій» частини 7 -  Строк, протягом  якого  від  фізичних  та юридичних осіб,  їх об'єднань приймаються  зауваження  та  пропозиції,  встановлюється
розробником  проекту  регуляторного акта і не може бути меншим ніж
один місяць та більшим ніж три місяці з дня  оприлюднення  проекту
регуляторного акта
та відповідного аналізу регуляторного впливу. Виходячи з цієї норми, розробник проекту Постанови – Міністерство освіти України мало викласти зазначений документ на свій Інтернет ресурс для ознайомлення громадськості та для отримання зауважень та пропозицій громадськості.
Але, на сайті Міністерства освіти його не має. А це означає, що зазначена Постанова, навіть якщо вона і зацікавить урядовців, буде прийнята в незаконний спосіб!б!           

Голова правління ЛОІППО «Меморіал»                                     Роман Гунда


http://obozrevatel.com/blogs/13289-ministerstvo-osviti-prodovzhue-lobiyuvati-interesi-vidavnitstv-povyazanih-z-odioznim-tabachnikom-mi-vimagaemo-zmin.htm

Старі граблі замість нових підручників для школярів?

Старі граблі замість нових підручників для школярів?
  • Печать

pidruchiki minosviti

 
Як годиться в нашому просунутому суспільстві, «новий віник», чи-то пак - новий чиновник, незалежно від того, в якому аспекті соціально-політичного життя він профілюється, неодмінно має мести по-новому, змітаючи за собою всі помилки та «схеми» папєрєдніків та, безперечно, обіцяючи карколомні зміни та перетворення.


Недивно, що із зміною керманича Міносвіти, слідом за Сергієм Квітом (який, до речі, перепрофілювався у персональні радники президента Петра Порошенка), інноваційними перетвореннями в системі середньої освіти перейнялася його правонаступниця Лілія Гриневич. Гриневич, яка донедавна очолювала Комітет освіти і науки у Верховній Раді, планує до 1 вересня поточного року оновити навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Тож, за період літніх канікул будуть переглянуті програми початкової школи, а також 9-го класу, для яких в наступному році повинні друкуватися підручники. Крім цього, згідно з офіційною заявою Міносвіти, зараз там кипить робота над розробкою нового алгоритму створення і закупівлі шкільних підручників та ліцензування дошкільних навчальних закладів.

Але, на жаль, проголосивши про оновлення, пані Гриневич не надала суттєвій увазі «розбір польотів» порушників умов програми державних закупівель шкільних підручників для 4 та 7 класів, через які українські школярі цього навчального року, отримавши нову навчальну програму, не були забезпечені підручниками, за якими вони мали цю програму освоїти.

Шкільні підручники для 4 та 7 класів, в повному обсязі, мали б були виданими в рамках нової програми ще у другій половині 2015 року (згідно із підписаними договорами до 15.12.15 р.), але до шкіл надійшла лише частина потрібних книжок. Особливо відчутним був «дефіцит» на підручники за предметами: математика, українська мова, хімія, іноземні мови, біологія та інформатика.

Як не дивно, головними порушниками договірних умов з боку видавців виявились відомі фаворити Дмитра Табачника, майже монополісти ринку шкільної навчальної літератури, видавництва ВД «Освіта», «Генеза» та ще декілька афільованих з ними структур. За словами одного з експертів, невиконання в зазначений термін державних замовлень завжди сходило з рук фаворитам. Тож, у 2015, відчуваючи свою безкарність, зазначені видавництва відмовились від виконання частини держзамовлення, не зважаючи на прийняті ними договірні зобов'язання.

І не даремно. Швидше за все, замість покарання за невиконання держзамовлення та тривале утримування на своїх власних розрахункових рахунках державних коштів у сумі 7 912 030,67 грн., фаворити Табачника: «Генеза», ТОВ «Видавничий дім «Освіта», «СИЦИЯ» та ТОВ «Видавництво «Світоч» не тільки не сплачуватимуть нараховану згідно із статтею 5 «Основних положень досудового врегулювання господарського спору» та статтею 6 «Порядку пред'явлення претензії Господарського процесуального кодексу України» пеню в загальному розмірі 231 890,98 грн., але й будуть допущені до наступного конкурсу, пов'язаного із закупівлею підручників за державний кошт для 8-х, а потім і 9-х класів. Хоча згідно із постановою Кабінету міністрів України від 11 березня 2009 року №181: закупівля підручників і посібників у видавництвах, які не виконали попередні зобов'язання щодо їх випуску, забороняється.

До речі, на адресу редакції «Конфліктів і законів» надійшла цікава та несподівана відповідь на запитання про те, з яких причин була зірвана програма закупівлі шкільних підручників. У відповіді повідомлялось, що новим міністром нарешті дано доручення Інституту модернізації змісту освіти вивчити питання, пов'язане із несвоєчасним виданням та доставкою підручників для 4 та 7 класів. А також, з метою уникнення подібної ситуації на майбутнє, розроблений та затверджений план дій №495 від 12.05.2016.

Шкода тільки, що попередні плани дій за іншими номерами не принесли бажаного та очікуваного українськими школярами результату. Та ще більше шкода, що Інститут, який начебто безпосередньо контролював ситуацію на всіх етапах реалізації провального проекту - шкільний підручник для 4 та 7 класів протягом 2015-2016 навчального року, та, здається, звітував про стан справ керівництву в Міністерстві, досі залишається непоінформованим в цьому питанні. Дивно, як одночасно можна бути не в курсі суті проблеми, але розробляти план, який завадить появі подібної проблеми у майбутньому?

Тож, враховуючи відсутність обгрунтованих коментарів Міністерства освіти та науки України, або банальне небажання ділитися інформацією з журналістами, спробуємо розібратися в ситуації, що склалася самостійно.

Тож, чому учні 4 та 7 класів українських загальноосвітніх навчальних закладів залишилися без підручників у 2015-16 навчальному році?

Як відомо, у 2015-2016 навчальному році закупівля підручників повинна була відбуватися за рахунок частково (50 відсотків) бюджетних коштів та частково (відповідно 50 відсотків) за кошти місцевих бюджетів України. Урядом було виділено 130 мільйонів гривень з кошторису парламенту, а також до них було додано 87,5 мільйонів гривень з бюджету.

Друга половина коштів, згідно із постановою Кабінету Міністрів 26 серпня 2015 року № 629 «Про деякі питання використання у 2015 році коштів, передбачених на видання, придбання, зберігання та доставку підручників і посібників», мала фінансуватися з обласних бюджетів.

Першу частину необхідних для навчання книжок, що друкувалися за рахунок держбюджету, випустили не в повному обсязі (за даними Міністерства освіти - на 91,6 відсотків). За словами екс-директора Інституту модернізації змісту освіти Наталії Вяткіною (здається, вона єдина людина в зазначеному закладі, яка була в курсі ситуації із закупівлею шкільних підручників), з боку Інституту перешкод із замовленням перших 50 відсотків книжок не було. Крім того, Інституту вдалося зекономити невикористані кошти (80 млн грн.), які були вчасно перераховані до місцевих бюджетів в якості субвенцій. В результаті проведення процедури державних закупівель було укладене 370 договорів про видання підручників з 33 видавництвами. Проте 6 з них не забезпечили виконання зобов'язань за укладеними 27 договорами.

По другій частині взагалі спостерігається повний провал. Місцеві органи влади, Інститут модернізації змісту освіти, як розпорядник державними коштами нижчого рівня, та видавництва, - виконавці держзамовлення, не змогли синхронізувати свої дії в напрямку створення механізму закупівлі в областях України. Хоча, згідно із довідкою про нормативно-правове забезпечення закупівлі підручників за кошти освітньої субвенції та місцеві бюджети, наданою нам в Інституті модернізації змісту освіти, остаточне узгодження цього питання мало відбутися ще в лютому 2016 року, після того, як, вкотре, Міністерство освіти та науки листами від 17.02.2016 №1/9-83 та 24.02.2016 №1/9-99 надало роз'яснення обласним державним адміністраціям щодо використання коштів освітньої субвенції та придбання підручників. Тим не менш, питання фінансування з місцевих бюджетів за увесь навчальний рік з місця так і не зрушилось! Цей факт був підтверджений на нараді за присутності міністра Гриневич, яка проходила в Міносвіти напередодні Великодня.

В якості алаверди, процитуємо відповідь Міносвіти з цього приводу: «В результаті попередньо проведеної роботи органи місцевого самоврядування активно закуповують у видавництв підручники для 4 та 7 класів»... Цікаво, як вони встигли стартанути? Невже в період вихідних та свят?!

Повернемось до першої частини шкільної літератури, що випускалась за державний кошт.

Згідно із даними Інституту модернізації змісту освіти, не виконали договірні зобов'язання:

Видавництво «Генеза» в кількості 2 назв для 4 класу та кількості примірників - 756, та для 7 класу 14 назв у кількості примірників 50770;

ТОВ «Видавничий дім «Освіта» у кількості 2 назв для 4 класу та кількості примірників 119041, та для 7 класу: 5 назв та кількості примірників 12355;

ТОВ «Алатон» у кількості 1 назви та кількості примірників 25114;

ТОВ «Світоч» у кількості 2 назв для 7 класу та кількості примірників 3826;

ТОВ «СИЦИЯ» у кількості 2 назв для 4 класу та кількості примірників 66184.

До речі, видавництво «Алатон» вчасно розірвало угоду із замовником, тож від юридичної відповідальності воно позбавлене та має право брати участь у наступних конкурсах.

Згідно конкурсної процедури, видавництва, підручники яких обрали вчителі з 17 тисяч українських шкіл за допомогою системи Репозитарію на базі платформи Локандо, підписали договори на затребувані наклади книжок та отримали передплату у розмірі 70 відсотків в період з 16 по 26 листопада 2015 року. Згідно з умовами підписаних договорів, до 15 грудня вони вже мали виготовити замовлені підручники.

Для довідки: система Репозитарію використовується в України лише другий рік, та, як з'ясувалося, не всі українські вчителі знають та мають можливість обирати для себе необхідні підручники. Здебільшого за них ухвалює рішення керівництво школи. Яке, в свою чергу, за думкою багатьох видавців, віддає перевагу відомим авторам, яких з давніх-давен видають «Генеза» та ВД «Освіта» за інерцією, або за вказівки з Міністерства.

Як писалося раніше, перелічені вище видавництва, що взяли на себе зобов'язання, від повного виконання держзамовлення відмовилися та розірвали деякі з підписаних ними договорів з Інститутом модернізації змісту освіти наприкінці 2015 року. Основною причиною відмови, за словами директора видавництва «Генеза» Олексія Дубаса, стали критично малі терміни виконання держзамовлення з випуску підручників, які виставив перед видавцями Інститут модернізації змісту освіти.

За словами Дубаса: «Видавництво зі свого боку вжило всіх можливих заходів для виконання умов договорів... Всі наші пропозиції по пролонгації термінів виконання нашим замовником не були підтримані. Зрештою, після всіх спроб діалогу на цю тему, 28 грудня ми повернули невикористані кошти».

Але, як відомо, згідно із Бюджетним кодексом України, неосвоєні кошти, виділені з бюджету на виконання державних замовлень, мають бути обов'язково поверненими до бюджету до кінця поточного бюджетного періоду. Тож, згідно із законом, пролонгація зазначених договорів на наступний рік була неможлива.

За словами екс-директора Інституту модернізації засобів навчання Наталії Вяткіної: «Через затягування процесу реорганізації Інституту змісту освіти та Інституту освітньої аналітики в нову структуру Інституту модернізації засобів навчання, ініційовану Кабінетом міністрів України, розрахунковий рахунок останнього - розпорядника коштів, що були виділені на закупівлю підручників, був відкритий лише в жовтні 2015 року. Тож і робота з видавцями розпочалася з великим запізненням до початку нового навчального року». Вяткіній, як керівнику структури-розпорядника державних коштів, довелося поставити перед видавцями форс-мажорні договірні умови.

За словами директора видавництва «Навчальна книга Богдан» Богдана Будного: «Видрукувати весь тираж підручників для 4 і 7 класів у місячний термін українські друкарні не могли фізично (для цього їм потрібно хоча б 3 місяці (!)). Але видавництва, які друкували невеликі тиражі, здали замовлення вчасно, великі – мали проблеми...», - зазначив Будний.

Тож, великі видавництва, такі як «Генеза» та «Освіта», які за даними Інституту модернізації змісту освіти отримали від держави 7 912 030, 67 грн. (загальна сума) передплати та мали в погоджений ними договірний термін надрукувати шкільні підручники, заздалегідь знали про можливі проблеми. Виходить, вони свідомо йшли на ризик та створили ситуацію, що сталася?

Постає питання: чи можливо було, враховуючи критично малі терміни, змінити процедуру закупівлі та виконати державне замовлення шляхом перерозподілу зобов’язань по випуску необхідних підручників між гравцями ринку – 33-ма українськими видавництвами, які брали участь у конкурсі? Як з'ясувалось - так.

Кожен з представлених на конкурс в Репозитарії підручник має декілька аналогів: якісних, змістовних та забезпечених Грифом Міністерства освіти та науки, виданих в різних видавництвах під різним авторством. «Генеза», «Освіта», «СИЦИЯ» та «ТОВ «Видавництво» Світоч» мали декілька шляхів вирішення проблеми. По-перше, за словами Наталії Вяткіної: «Як розпорядники та власники авторського права, видавництва могли тимчасово передати його своїм колегам і ті б мали можливість видати підручники вчасно».

По-друге, за словами Богдана Будного: «Зазначені видавництва, усвідомлюючи форс-мажорні умови, могли від самого початку відмовитись від виконання деяких позицій держзамовлення. Тоді право на видання могло перейти до інших видавництв, чиї книжки набрали найбільшу кількість голосів згідного голосування в Репозитарії».

Крім того, за словами директора видавництва «Ранок» Віктора Круглова: «Дехто з видавців, оцінивши свої можливості, вчасно відмовся від виконання держзамовлення, адже розумів, що до кінця поточного року він не встигає. Тому Інститут передав замовлення іншим видавцям», - констатував Круглов.

У свою чергу, Олексій Дубас відмовляється від відповідальності за створену проблему, звинувачує у всьому екс-директора Інституту модернізації засобів навчання Наталію Вяткіну та вважає що: «Ми з колегами з інших видавництв не вбачаємо своєї вини в частковому невиконанні держзамовлення. Це питання юридично відкрите», - каже він. Тому, не зважаючи на зірване держзамовлення, сьогодні, видавництво «Генеза» та його колеги активно готуються до нового конкурсу на видання підручників вже для 8 класу.

І судячи за все, вони мають на те усі підстави. Не зважаючи на вищезазначені «непорозуміння» з виконанням держзамовлення, пов'язаного з випуском підручників для 4 та 7 класів, Міністерство освіти вже вивісило перелік поданих на конкурсний відбір проектів підручників для учнів 8 класів загальноосвітніх навчальних закладів. Серед них левову частку, традиційно, займають: «Генеза», «Освіта», «СИЦИЯ» та «ТОВ «Видавництво» Світоч».

Таким чином, вчителі й восьмикласники можуть знов не дочекатися нових підручників від зазначених видавництв, а саме - «Генези», «Освіти», «Сициї», «Світоча»!

А поки що редакція журналу «Конфлікти і закони» сподівається в будь-який спосіб застерегти нового Міністра освіти та науки України Лілію Гриневич від «помилок» її попередників. Ми щиро віримо, що розглянуті в матеріалі порушення будуть виправлені, а винуватці понесуть відповідальність згідно з нормами, передбаченими Законодавством України.

Віктор ТАРАНОВ, «Конфлікти і закони»

Кто на свете всех наглее? Ахметов…

 
В воюющей стране, где необходима сплоченность государства и граждан, интересы граждан – не учитываются. А вот интересы олигархата – на первом месте. Более того: на первом месте почему-то стоят интересы олигарха Ахметова – человека-гудка, поддерживающего сепаратистов и боевиков.


Несмотря на то, что вся страна знает, что за многими негативными аспектами на Донбассе стоит кровавая тень Ахметова, его структуры продолжают зарабатывать деньги на украинцах. И не просто зарабатывать, а посредством всевозможных полулегальных схем выводить иногда бюджетные деньги, как в случае с «Киевэнерго», даже в компанию, принадлежащую оккупантам. И в этом случае, скорее всего, нужно говорить даже не о моральности (личности, у которой руки по локоть в крови, понятие моральности чуждо), а о том, что государство позволяет структурам Ахметова и дальше разворовывать государственные деньги с помощью всяких тендеров, при этом официально показывать свою убыточность.

«Конфликты и Законы» уже практически год занимаются вопросом тендера по медицинскому страхованию, проведенного «Киевэнерго». И до сего дня у редакции есть все основания полагать, что второго тура тендера проведено не было, и что он был проведен формально – на бумаге, поскольку пресс-служба «Киевэнерго» дала ответ о дате проведения второго тура во второй половине дня, когда тендер якобы состоялся в 10 утра. Ну, а учитывая, что редакция провела свое расследование и установила, что цена, предоставленная компанией «Провидна», существенно занижена, поскольку на рынке средняя стоимость такой страховки обошлась бы в 32 миллиона, а не восемь, как эта компания предложила в тендере, то остается вопрос: в чем афера и как она отразится на киевлянах, да и на самих рядовых сотрудниках «Киевэнерго»?

С киевлянами – понятно. «Киевэнерго» нынче проворачивает разные аферы, в том числе и разводит киевлян на деньги, что было подмечено и Антимонопольным комитетом Украины, который еще 17 марта 2015 года дал «Киевэнерго» рекомендации №5–рк, в которых указал: по имеющейся в Комитете информации, полученной от потребителей, последние полгода ПАТ «Киевэнерго» ежемесячно направляет потребителям платежные документы на оплату электрической энергии, потребленной за прошлый календарный месяц.

При этом в таком платежном документе «Киевэнерго» предлагает оплатить как стоимость фактически потребленной электрической электроэнергии, так и доначисленной до конца расчетного периода по среднесуточному потреблению, определенному по фактическим показаниям прибора учета в предыдущих периодах, и отмечает информацию о переплате или задолженности потребителя по состоянию на первое число расчетного периода и сальдо.

Вместе с тем, действующим законодательством в сфере электроэнергетики, в частности Правилами, не предусмотрено такое доначисление суммы дополнительной оплаты за потребленную электрическую энергию в соответствующем расчетном периоде.

Учитывая указанное, в Антимонопольный комитет Украины поступают многочисленные жалобы потребителей по поводу применения «Киевэнерго» такой формы платежного документа, в котором есть доначисление.

Кроме того, в упомянутом платежном документе указано: «в случае неуплаты просроченного долга возможно отключение согласно п.27 ПКЕЕН».

Итак, действия ПАТ «Киевэнерго» относительно направления платежных документов на оплату не только за фактически потребленную электрическую энергию, но и за доначисленную, с оговоркой относительно возможного отключения в случае неуплаты просроченного долга, при определенных условиях может приводить к ущемлению интересов потребителей.

При наличии конкуренции потребители имели бы возможность выбрать другое, кроме ПАТ «Киевэнерго», предприятие, которое бы обеспечило предоставление услуг по поставке электрической энергии. При таких обстоятельствах ПАТ «Киевэнерго» принимало бы все меры, направленные на недопущение ущемления прав потребителей, предусмотренных заключенными договорами и правилами. «Киевэнерго» было мягко рекомендовано принять меры по приведению платежных документов, предоставляемых потребителям электрической энергии, в соответствии с положениями заключенных договоров о пользовании электрической энергией, правил пользования электрической энергией для населения, утвержденных постановлением Кабинета министров Украины от 26 июля 1999 №1357 (с изменениями и дополнениями). Но так как Киевляне и до сего дня получают платежки от «Киевэнерго», в которых суммы не совпадают с показаниями счетчиков у граждан, то, понятное дело, ПАТ «Киевэнерго» не очень-то боится каких-либо наказаний со стороны Антимонопольного комитета. А так как сам Антимонопольный комитет подыгрывает в нужных случаях «Киевэнерго» (как в случае с тендером на медицинское страхование, когда жалобу одного из участников не рассмотрели по формальной причине, а тот, кто принял такое решение, потом с почетом ушел на пенсию), то все могут наблюдать коррупционный сговор, о котором все знают, но по бумажкам и документам – доказать не могут.

Но как же в таком случае сотрудники «Киевэнерго»? Получат ли они медицинское обслуживание? В общем, судя по всему, формальное – получат. Но как показал мониторинг интернета и отзывы тех, кто работал со страховой компанией «Провидна», хорошая страховка может быть представлена менеджменту, а вот среднему звену и обслуживающему персоналу, которого больше, чем ВИП-персон, - не позавидуешь. А в сети есть мнение И. А. Кривцовой, главного врача поликлиники «ДОКТОР АЛЕКС», которая пишет, почему их клиника отказалась работать со страховой компанией «Провидна». «Страховая компания настоятельно просила обследовать наших пациентов не по медицинским стандартам, разработанным Министерством здравоохранения Украины, а по минимуму, противоречащему интересам больного. Неоднократные случались ситуации, когда пациентам было отказано даже в банальном исследовании крови. Все переговоры по страховому покрытию услуг страховая компания просила проводить в тайне от пациентов, мотивируя свои отказы отсутствием медицинской необходимости, а не финансовыми причинами».

providna1

Да и анонимный опрос некоторых сотрудников компании «Киевэнерго» (а надо заметить, что они очень неохотно шли на контакт с прессой, а если и шли, то при полной анонимности) доказывает предположение, что они даже не знали, что предприятие их застраховало, а те, кто был осведомлен, констатировали, что медицинские услуги от страховой компании «Провидна», скорее всего, будут формальными.

А какими они могут быть, подскажут комментарии тех, кому приходилось с этой компанией сталкиваться.

Самым красноречивым и свежим комментарием можно считать запись волонтера Елены Суетовой, размещенную 10 декабря 2015 года на ее странице в ФБ:

providna2

Разве подобные комментарии пациентов, в совокупности с комментарием доктора, не красноречивы? Хотя, разве компания, принадлежащая оккупанту, заинтересована предоставлять качественные услуги украинцам? Тем более – киевлянам? А для главы этой структуры Украина – не существует.

Что же заставило «Киевэнерго» пойти на подобный шаг страхования сотрудников по цене в четыре раза ниже рыночной? У редакции остались подозрения, что структура Ахметова все же пошла на какой-то сговор со структурой представителя оккупанта «Провидной». Чтобы расставить точки над «і», редакция обратилась за комментарием по этой ситуации к эксперту страхового рынка Вячеславу Черняховскому:

Что же заставило «Киевэнерго» пойти на подобный шаг страхования сотрудников по цене в четыре раза ниже рыночной? У редакции остались подозрения, что структура Ахметова все же пошла на какой-то сговор со структурой представителя оккупанта «Провидной». Чтобы расставить точки над «і», редакция обратилась за комментарием по этой ситуации к эксперту страхового рынка Вячеславу Черняховскому:

- СМИ неоднократно утверждали, что многие тендеры ДТЭК выигрывают компании или структуры, входящие в ДТЭК. У того же «Киевэнерго» тендеры выигрывали компании из Донецка. Так, например, в апреле 2013 «УАСК АСКА» выиграла тендер на страхование рисков «ДТЭК Захидэнерго» стоимостью 9,6 млн. грн. Как Вы подобное прокомментируете?

- Я не вижу в подобном ничего странного. По моей информации ДТЭК тогда выжимал из этого тендера максимум, требуя оптимальной и даже минимальной цены от АСКА. Как по мне, ДТЭК проводил там реальные конкурсы с точки зрения получения индикативной цены. Я бы даже сказал, что ДТЭК свою же страховую компанию попытался «отжать» на минимальную цену. Однако, более определенно можно говорить, только имея на руках все условия договоров по таким тендерам.

- Когда редакция узнала о тендере на медицинское страхование, то выяснила, что у двух разных компаний цена отличается в 8 раз («Провидна» - 8 млн, «Уника» - 64 млн), при одинаковых требованиях в тендере. Разве это изначально уже не афера? Тем более что редакция, проведя свое расследование, выяснила, что цена может быть не менее 32 миллионов по тем требованиям, что были выставлены на тендере. А НКРЕ написало, что страхование может входить в тариф, который платят киевляне. Объясните: как большинство компаний говорят об одной цене, а у «Провидной» – другая?

- Иногда в Украине такие операции проводятся. И связаны они, в первую очередь, со спецификой украинского налогообложения. И все потому, что медицинское страхование почти никогда не относится на затраты предприятия, а страховые платежи еще и облагаются налогом на доходы для сотрудников.

До тех пор, пока в Украине не будет своей качественной государственной медицины, соответственно, предприятия, и коммерческие в том числе, будут пытаться обеспечить социальную защиту своим сотрудникам. Традиционно это делается как коллективный договор медицинского страхования. Скорее всего, для предприятий с регулируемым ценообразованием подобные страховки не могут быть включены в какой-либо тариф для остальных граждан-потребителей, например, как часть себестоимости энергогенерации. Такие затраты могут производиться только из прибыли, как и предусмотрено действующими нормами.

С другой стороны, те, кого застраховали, получили хоть какую-то определённую медицинскую страховку, обеспечивающую минимальное медицинское обслуживание, и, наверняка, лучше, чем государственная медицина. Мне известно о подобных случаях, например, на Укрзализныце, когда страховой платеж составлял считанные гривны, и сотрудникам Укрзализныцы приходилось доплачивать часть денег, если они обращались к врачу. Но они все же они доплачивали только часть денег, а не оплачивали лечение полностью.

- И зачем сотруднику предприятия медицинская страховка, по которой он все равно будет доплачивать, а в случае с «Провидной» нам уже известно, что, вполне вероятно, для рядовых сотрудников будет большая франшиза на медикаменты, а может, и другое обслуживание?

- Опять же повторюсь, что без текста договора можно говорить лишь об общих тенденциях и аналогиях на рынке. Однако, давайте посмотрим на эту ситуацию с точки зрения директора компании. Если я – директор, а особенно для предприятия, где почти 12 тыс. сотрудников, то я хочу, чтобы сотрудник в случае заболевания не приходил с проблемой и не рассказывал мне, что он пошел к врачу, а его послали потом по кругу ко второму или третьему, и ему нужна материальная помощь на медикаменты и лечение. Мне выгоднее, чтобы сотрудник позвонил в одну страховую компанию, а там ему назначили встречу с тем врачом, который ему необходим. И через два-три часа он опять бы уже вернулся на рабочее место. Естественно, как директор, я не заинтересован, чтобы вместо анестезии человека мазали йодом. Поэтому я ставлю задачу страховой компании, чтобы лечение было оптимальным. И если «Киевэнерго» тратит на социальную защиту своих сотрудников восемь миллионов, то страховка - определенная часть социального пакета, как и содержание санаториев и детских лагерей в тех структурах, где они еще остались.


- Простите, Вячеслав, но такое объяснение выглядит странным. Ведь киевляне платят по довольно высоким тарифам, и при этом киевский бюджет также перечисляет деньги «Киевэнерго». «Киевэнерго» за эти средства обязано проводить модернизацию и ремонтировать сети. Но этого – не происходит. Официально у ДТЕК убытков 19,6 млрд. У «Киевэнерго» - 44 млн. Медицинское страхование нельзя отнести на валовые затраты - страхуют сотрудников из прибыли, а ее - нет (официально показывают убыток). Деньги, потраченные на страхование, взялись из воздуха. И ситуация для киевлян выглядит неутешительно: показывать прибыль и платить государству налоги не выгодно, а перегнать 8,28 миллионов в российскую страховую - выгодно?

- Тогда вопрос нужно задавать комплексно. И выяснять, из каких денег выплачивается страховка, но этот вопрос уже выходит за рамки просто страхования. Мы можем предполагать, что раз компания выплачивает дивиденды, то и прибыль у нее имеется (http://www.kyivenergo.com/uk/press-tsentr/151-pat-kiyivenergo-viplatit-derzhavi-65-mln-grn-dividendiv). С другой стороны, за разумные деньги индивидуально в Украине застраховаться практически нельзя. Именно поэтому всем выгодно, чтобы организации страховали сотрудников коллективно. Стоимость страховки в коллективном договоре составит в пересчете 150-300 долларов, а индивидуальная будет дороже в 2-4 раза.

- Да и какое обслуживание могут получить застрахованные, если реальная средняя цена полиса на рынке 32 миллиона, а «Провидна» будет их обслуживать за восемь миллионов? Это же – не реально.

- Как я уже и говорил, подобное, возможно, связано с налогообложением. Вполне вероятно, что между страховой компанией «Провидна» и «Киевэнерго» заключены и другие договоры страхования, не связанные с медицинской страховкой, а те, которые предприятие может стопроцентно относить на затраты. Например, страхование имущества, складов, автотранспорта, экологических или любых других рисков. И тогда вот те, другие договоры, они могут сделать дороже на определенное количество миллионов, а после как бы «перекинуть» избыток на покрытие «недостачи» по более «дешевому» договору медицинского страхования.

- То есть, чтобы уйти от налогообложения, наглый Ахметов практикует в своих компаниях такие аферы?

- Я бы не называл это аферой, раз все в рамках закона. Подобное делают практически все предприятия страны не от хорошей жизни, а из-за низкого качества государственной медицины и нежелания того же государства налогово поощрять работодателя при самостоятельной социальной защите им своих сотрудников. Хотя, на месте руководства «Киевэнерго», если бы я хотел организовать медицинское страхование сотрудников, то предложил бы им собраться вместе и, заплатив лишь по 1000 гривен в год, по-тихому заключить договор с нужной страховой компанией, а остальные «доплаты» к нему организовал через прочие страховки имущества предприятия. Это были бы личные деньги людей, и платеж бы составлял по 80 гривен в месяц. Странно, что они вообще проводили подобные тендер. Относительно стоимости страховки, то я очень много видел компаний, демпингующих ценами на рынке. А после они договариваются с предприятием на каких-то определенных условиях корректировать совокупные затраты по страховым программам. Мой опыт работы показывает, что в Украине медицина коммерциализирована, а клиники и аптеки пытаются получить как можно больше денег, поэтому часто выписывают самые дорогие лекарства и дополнительно назначают ненужные обследования. А при содействии страховой компании можно избежать подобных нюансов и сэкономить немалые деньги.

- Если я вас правильно поняла, то для сотрудников «Киевэнерго» было бы выгоднее, если бы они все вместе платили бы по 80 гривен в месяц любой страховой компании?

- Если бы что-то подобное было, вряд ли общество знало бы, что на предприятии есть какая-то медицинская страховка. Хотя 80 гривен из зарплаты – тоже деньги и, видимо, поэтому было решено страховать сотрудников за счет компании. При этом не исключено, что программы для руководства компании могут стоить 1000 долларов в год, а для рядовых сотрудников - 200 долларов. Хотя я понимаю ваше возмущение относительно того, что структура, дотируемая из бюджета, может себе позволить дополнительную медицинскую страховку, даже минимальную. А реальные государственные предприятия или бюджетные структуры – нет. Чем хуже учитель, воспитатель или человек, производящий патроны? Им государство эту страховку не оплачивает. Но все же «Киевэнерго» – структура коммерческая, хоть и дотируемая. Поэтому не исключено, что эти затраты они используют из прибыли, заложенной в структуре тарифа в части прибыли. А свою прибыль они могут тратить так, как считают нужным.http://kyivenergo.ua/ru/te-home/struktura_tarifu_na_virobnitstvo_teplovoi_energii.

Спасибо, Вячеслав

А Киевлянам остается только наблюдать, как наглеет Ахметов. Ведь С 1 марта 2016 года в первом блоке потребления тариф возрастет до 57 коп./кВ-ч, во втором блоке – до 99 коп./кВ-ч, в третьем блоке – до 156 коп./кВ-ч. С 1 сентября 2016 года стоимость электроэнергии для населения по первому блоку составит – 71,4 коп./кВ-ч, по второму – 129,0 коп./кВ-ч, по третьему – 163,8коп./кВ-ч. С 1 марта 2017 года стоимость электроэнергии по первому блоку повысятся до 90 коп./кВ-ч, по второму и третьему – 168 коп./кВ-ч. И все для того, чтобы Ахметов мог выводить деньги через тендеры…

Українська громада готова нищити ідеологічних ворогів


  • Печать

kasov1

 
Разом із реальною війною, що вже обійшлася Україні у кілька тисяч життів, ми отримали і війну ідеологічну. І, не зважаючи на офіційне визнання факту небезпечності та шкідливості цього явища, (адже саме його визнання стало підставою для створення Міністерства Стеця), кремлівська пропаганда продовжує успішно поширюватись теренами України. Ворожа, руйнівна для України ідеологія накопичується у свідомості наших громадян, а її стимулом виступають не лише «спеціалісти», які працюють по той бік українського кордону, але й замасковані під патріотів співвітчизники – любителі «руського миру».


Доказами успішності реалізації путінського ідеологічного сценарію, ретельно розробленого фахівцями ФСБ, може служити не лише нещодавній скандал, пов’язаний із викриттям «п’ятої колони», що працювала в громадській раді вищезгаданого міністерства, але й продовження активної діяльності російських ЗМІ на окупованих територіях та поширення сепаратистського та антиукраїнського читва у вигляді друкованих ЗМІ, розміщенні потрібних текстів на інтернет порталах, а також книжок потрібної Росії направленості на неокупованій території України.

Інформаційна політика в Україні, навіть не зважаючи на форс-мажорні обставини, продовжує залишатись вразливою та незахищеною. Тому злодії, перевертні та пристосуванці, минаючи покарання за попередні злочини, купують собі комфортні крісла у владі, або місця біля бюджетних годівниць, і продовжують свою ганебну справу, спрямовану на підрив української незалежності.

Злочинці регіонали, які нещодавно розкрадали та руйнували країну, нині почувають себе комфортно, але під прапорами новостворених політичних сил. Чого лишень варті запеклі вороги України, ідеологи «руського міра» – Володимир Сальдо, Олександр Сін, Олександр Соколов, Олександр Вілкул та Генадій Кернес, які швиденько перефарбувалися та, спекулюючи паростками демократії в Україні та користуючись схильністю до підкупу зубожілого електорату, знову на коні.

Але основну загрозу українському суспільству несуть не перефарбовані регіонали, і, навіть, не пропагандисти руського миру, які не витримали пресингу на Батьківщині та втекли жебракувати до Росії на кшталт політичного оглядача Олександра Челенка. Та, бодай, навіть, не різноманітні про-московські фонди типу «Русское единство», «Русский мир» і «Правозащитное общественное движение «Русскоязычная Украина», що намагаються нести спотворене зерно кривди необізнаним вчителям загальноосвітніх шкіл. Як колись казав Семен Петлюра, страшніше московських вошей можуть бути лише українські гниди. Ті самі гниди, які звикли вправно служити і вашим і нашим, маневрувати між поняттями ідеологія, честь, гідність, маючи єдиний сталий ідеал – гроші.

kasov2

Деякі ЗМІ припускають, що одним з таких перевертнів є власник харківського видавництва «Фоліо» Олександр Красовицький, який останнім часом здобув популярність у вітчизняних ЗМІ. Дарма тільки, що ця популярність базується на безкінечних скандалах з колегами по цеху, що виникають через його ідеологічну безпринципність та неперебірливість у зароблянні коштів.

Річ в тім, що у суспільства і в колі фахівців, пов’язаних з видавничою справою, давно склалося враження, що власник «Фоліо» звик розглядати книговидання виключно з комерційної точки зору та «підживлюватися» на всьому, що можна загорнути у книжкову палітурку. Тому випуск творів про різного роду злочинців на кшталт віктора януковича, Михайла Добкіна, Сергія Тігіпко, Віктора Пшонку, Олександра Лавриновича, Анатолія Присяжнюка та Дмитра Табачника для нього є цілком природнім.

Раніше потужне прикриття від закидів суспільства та колег по цеху Красовицькому забезпечував його давній товариш, екс-міністр Освіти Дмитро Табачник. Крім того, як пишуть ЗМІ, разом із Табачником наш герой реалізував не одну корупційну схему та заробив не один мільйон, освоївши бюджетні кошти, що виділялися на випуск книжок за державними програмами.

Із ганебною втечею Табачника з України положення Красовицького похитнулося, і навіть оперативна зміна ідеологічних вподобань - випуск книжок про героїв Майдану та АТО, вже не врятують фарисея від відплати.

Суспільна думка тисне на репутацію донедавна успішного ділка, змушуючи його нервувати, сіпатися, бігати судами та доводити свої патріотичні наміри, проте, врешті, здавати позиції.

З вищенаведеного випливають природні висновки: українське суспільство, загартоване в полум’ї Майдану та війни з окупантами, дозріло до ідеологічної саморегуляції. Тому, незалежно від зашкарублої державної політики, українська громада самотужки готова закрити питання з поширенням ворожої ідеологію, а разом з ним і викрити та знищити носіїв чужорідного слова та фарисеїв.

Сергій ПУПОК

Нехтуючи законом, ми розвалюємо державу

nehtuyuchi zakonom
 
Іще зовсім недавно ми засуджувало суддю Киреєва, який публічно нехтуючи законом, переконував суспільство у тому, що вище нього лише Бог. Чим це закінчилось, знає бодай не кожен громадянин. Але вийшло так, що суспільні орієнтири змінились, а суд у багатьох випадках так і продовжує тягнути країну у пастку середньовічних традицій в прямо протилежному напрямку від Європейських цінностей. Розмов про судову реформу багато, а віз уже без гальм, і зовсім не там, як кажуть, нині, а уже почав свій рух у бік прірви.


Як приклад, кримінально-процесуальний закон у системі українського права побудований так, щоб якнайбільше захистити фундаментальні права людини, що гарантовані Конституцією України. Але чи знають про це судді?

Закон – це не просто приписи, це державний орієнтир, або національна ідея, що оформлені у нормативну систему. Або ти підпорядковуєшся, або ні. Якщо ти нехтуєш законом, держава обмежує твої дії санкціями. Інша справа, коли твоя соціальна роль у державі специфічна, на приклад, роль судді, ти зобов’язаний втілювати національну ідею за допомогою правового механізму, який ти використовуєш як засіб. Тоді ти повинен бути настільки сповнений національною ідеєю, що цей механізм використаєш виключно у інтересах держави, забувши про власні інтереси, бо якщо ти використаєш його у, не дай Боже, чужих комерційних інтересах, ти просто розвалиш державу, або, власне, спилиш сук, на якому усі ми сидимо.

Закон не може бути хорошим або поганим, бо це лише механізм. Коли водій не вміє керувати автомобілем, то на що його не посади, він перетворить будь-яке авто у купу металобрухту. І коли я чую, що закон будуть змінювати вкотре, то розумію чудово, що це лише фарс, як казав професор Преображенський із відомого твору, розруха – вона у головах (а не у законах – авт.).

Моя адвокатська практика дає змогу побачити як деякі, не усі, звичайно, судді використовують довірені їм державою повноваження, та й для цього не обов’язково бути адвокатом, воно очевидно і так, бо дістало уже так, що далі просто нікуди бодай не кожного другого.

Одна із суддів нещодавно, якій не сподобались мої клопотання, не вигадала нічого іншого, аніж вимагати у клієнта відмовитись від моїх послуг з погрозою, в іншому випадку, взяти його під варту.

Інший суддя взагалі відмовився розглядати у суді моє клопотання про застосування застави при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Хоча розглянути таке клопотання не право, а обов’язок суду, і це напряму стосується права особи на вільне пересування.

Іще одна служителька Феміди розпочала слухати кримінальну справу по суті взагалі без адвоката сторони захисту, бо, бачте, забула перевірити явку учасників процесу, роз’яснити їм права, спитати, чи є відводи та клопотання. Дійсно, навіщо перейматися дрібницями, якщо вирок уже готовий? Потім пішла у нарадчу кімнату розглядати клопотання прокурора про відсторонення від посади обвинувачених. Напевно, потім хтось більш компетентний порадив усе-таки не робити дурниць, та вигадлива суддя відправила свою помічницю повідомити учасникам процесу, що ніякого слухання справи не було, їм усе примарилось. А ми про змагальність, рівність учасників кримінального процесу. Тю…

Кажуть, не можна втручатися у роботу судді під час розгляду ним справи. Але невже краще почекати, доки суддя винесе цілком прогнозоване рішення, вчиняючи під час розгляду справи більше злочинів, аніж тих, у яких обвинувачується підсудний? Невже треба сприяти вчиненню суддею таких злочинів простою бездіяльністю держави?

Деградація судової системи безальтернативно тягне країну у хаос. Бо коли ти ламаєш систему управління зсередини, двигун не заведеться, як його зовнішньо не шліфуй, а ми будемо усі разом інерційно прямувати в кювет історії, допоки не примусимо відповідати того, хто сидить у керма.

Якщо ми обрали захист прав людини, то треба їх реально захищати, і довести це до відома судді і прокурора, хто уповноважений це робити щоденно. Або зняти з посади негайно, бо сміттєвий бак не за горами, люди ж не дурні, усе стає рано чи пізно очевидним. А як кажуть, коли ти хочеш зробити когось дурнем, а той бачить твій намір, то дурнем стаєш ти сам…

Ганна БОРЯК, адвокат

Чому СБУ закриває очі на очільників сепаратизму на Полтавщині?

poltava0
 
Бездіяльність влади та її силових структур призводить до багатьох незворотних процесів, які б’ють по суспільству рикошетом утворення сепаратистських угруповань, а то й, не дай Боже, - терактів. І якщо ще два-три роки тому виступи Медведчука та його прибічників можна було назвати плюралізмом думок, то нині закриття очей на активність медведчуківських послідовників, це те саме, що не звертання уваги на факт, що до шкільного закладу почав навідуватись наркоторговець, прикриваючись легендою, що лишень читає дітям лекції про існуючі наркотики та те, як їх вживати. І це – лише для розширення світогляду школярів.


І тому так важливо, аби СБУ звертала увагу на осіб, які, прикриваючись активною громадянською позицією, насправді – виконують завдання кума Путіна: за будь-яких обставин потрапити на певні посади, а то й – стати депутатом, аби потому виконувати завдання по розвалу держави зсередини. Тим паче – в регіонах.

Та чи звертає СБУ увагу на таких осіб? За інформацією центральних ЗМІ – так, а на практиці… вже як виходить.

На сторінках журналу «Конфлікти і закони» певний період часу тому був опублікований матеріал, присвячений Сергію Чередніченко, який останні декілька років каламутив воду у Полтаві та Полтавській області, влаштовуючи показові акції, божевільні перформанси, будівництво конструкцій для катування, набіги та напади з елементами побиття, кровополиття на держслужбовців, лікарів та звичайних громадян.

Зі сторони пересічного українця така людина – активний борець за справедливість. Але, як зазначено ще у Біблії, судіть їх не по словах їхніх, а по справах.

А наслідки діяльності вищезгаданої особи аж ніяк не йшли на користь громаді. Зате він і не приховував від влади, що припинить свою діяльність, якщо його допустять до владного корита: або він отримає потрібну посаду, або стане депутатом.

І у вищезгаданому матеріалі йшлося саме про біографію персонажа, причини його гіперактивності, політичних амбіцій та його зв'язок з російськими покровителями.

Насправді, висвітивши діяльність фсбешного прибічника, редакція «КЗ» не планувала продовжувати цю тему, адже сподівалася на реакцію СБУ та розставлені акценти з боку правоохоронних органів та влади. На жаль, очікуваного, швидкого fit beck-у не відбулось.

Та нині, ми змушені повернутись до особи пана Чередніченка, адже, як виявилось, громадяни Полтавщини куди свідоміші за полтавське СБУ.

На адресу редакції надійшов лист від мешканця Полтави. У своєму листі він зазначив, що його зачепила стаття про Чередніченка тож він готовий вивести його на чисту воду.

З його листа стало відомо, що баталії, які сьогодні розвернув Чередніченко у Полтаві, розгоряються та поширюються містом з неконтрольованою швидкістю, а враховуючи, що вибори до місцевої влади не за горами, швидше за все вони, є прелюдією його чергової передвиборчої кампанії.

Полтавчанина збентежив факт того, що Сергій Чередніченко, який підживлюється за рахунок фінансових надходжень з «дружньої» Росії, безчинствує у його рідному місті та ще й активно рветься до влади. Згідно із ствердженням полтавчанина, проти Чередніченка на сьогоднішній день відкрито близько десятка кримінальних проваджень, але ізолювати його ніхто не збирається.

poltava1

poltava2

(Лист полтавчанина до редакції журналу «Конфлікти і закони»)

Крім емоційного листа, послання містило листівку, яку, за словами читача, він зірвав на одному зі стовпів міста Полтави.

У листівці розтлумачувалась карколомна причина запального норову Сергія Чередніченка – пацієнта психіатричної лікарні ім. О.Ф. Мальцева та зазначалися його діагнози: шизофренія, параноїчний психоз, галюцинаторно-параноїдний синдром. Діагноз підтверджувався випискою з історії хвороби.

Кожен психіатр підтвердить, що немає більш переконливішого співрозмовника, аніж людина, що хвора на шизофренію. Це з часом, стикаючись вже з близька, оточуючі усвідомлюють, які жахливі наслідки стались від діяльності хворого, а попервах така особа справляє враження дуже активної та свідомої людини.

Звісно, що з етичної точки зору, редакція не мала би поширювати таку інформацію. Але коли людина, що була пацієнтом психіатричної лікарні, за будь-що пнеться до влади, а при цьому її ще й підтримують фінансово з країни-агресора (а раніше особа плідно співпрацювала з Росією), то тут вже не до балачок та іграшок.

У такому випадку потрібно бути чесним: на сьогоднішній день Росія зацікавлена у тому, аби у депутати та на високі посади в Україні потрапляли особи, що, по-перше, ними фінансуються, а, по-друге, можуть себе вести неадекватно. І, будучи відвертим, треба зазначити: якщо провести паралель між Чередніченком з Полтави та паном Царьовим, що нині вважає себе майже королем лугандонії, то можна побачити багато спільних рис. А, як відомо, обшук у пана Царьова довів, що, принаймні, на ґрунті сексу, він – людина хвора. Але він був зручним для російського ФСБ. А «КЗ» ще у 2011 році писали, що за Царьовим плаче 111 стаття Кримінального кодексу – державна зрада. І якби у той час СБУ стояло на захисті інтересів України, можливо б, з часом український народ і не змушений був би ознайомлюватись в Інтернеті з планом «Малоросії», який підготував Царьов для Путіна, де вказано кожну деталь і розписано фінансування захоплення Донеччини.

Є підстави вважати, що Царьов підтримував стосунки з колегою Чередніченко. Скоріш за все, посередником їхньої співпраці виступав начебто колишній партнер Чередніченка по «Відродженню Полтавщини», лідер «Антимайдану Полтави» та розповсюджувач газети «Новоросія» Ігор Нестеренко. Нагадуємо: примірники газети «Новоросія» були знайдений в офісі ГО «Відродження Полтавщини» у вересні 2014 року. Тоді Чередніченко відхрестився від міцних стосунків з Нестеренко та Царьовим та, традиційно, оминув покарання.

(http://on-line.poltava.ua/stalo-izvestno-imya-muzhchiny-kotoryj-xranil-v-poltave-ekzemplyary-gazety-novorossiya/).

poltava3

(Колеги-сепаратисти Олег Царьов та Ігор Нестеренко)

Звісно, що редакція згідна з тим, що ретельна перевірка особистих справ та історій хвороб вітчизняних чиновників може відкрити багато несподіванок. В тому числі і підтвердити гіпотезу про те, що в лавах славетної української влади працює ціла гвардія шизофреників. Але поява в українському владному господарстві ще однієї мавпи з гранатою, в теперішніх політичних та економічних умовах нашої країни - точно не потрібна.

Згідно із тлумаченням психіатричного довідника, у психіатричній практиці діагнози: шизофренія, параноїчний психоз, галюцинаторно-параноїчний синдром передбачають наявність у пацієнтів маячних ідей, галюцинації, розлад мислення, дезорганізації поведінки, афективний стан та неможливість вести соціальне життя, ознаки астенічного синдрому, емоційні розлади у вигляді епізодів тривожності. Розлади характеризуються переважанням в клінічній картині галюцинаторно-параноїчного синдрому – поєднання слухових галюцинацій з маячними ідеями, найчастіше переслідуванням. Хворим притаманне ірраціональне переконання у тому, що його думки і дії керуються потойбічною силою. Хворі можуть вважати, що вони - величні особистості, такі як, наприклад, Наполеон, і тому вони повинні змінити світ…

Як же ж бути, коли люди з діагнозом шизофренія, або іншими відхиленнями, йдуть до влади? Скільки таких осіб в українському парламенті та у місцевих радах?

Тож не дай Боже, аби серед реальних патріотів і борців за справедливість з’являлись царьови, та чередніченки. І як таких не допустити до влади, аби вони не розвалювали країну зсередини? Але це вже питання до правоохоронних органів.

P.S. Перевіряючи факт розповсюдження листівки, редакція «Конфліктів і законів» натрапила на цікавий пост у соціальній мережі Фейсбук, у якому Чередніченко прокоментував зміст народного послання.

poltava4

(Коментар Сергія Чередніченка, розміщений на його власній сторінці в соціальній мережі Фейсбук)

Феєрично, але Чередніченко не лише не заперечую свої діагнози, але й пишається розповсюдженням подібної інформації, констатуючи, що чорний піар – це також непоганий піар.

На фоні подібного розміщення, у редакції виникають підозри: чи не сам Чередніченко став автором зазначеної акції? Адже всім відомий затертий передвиборчий трюк: спали свій офіс та звинувать в цьому конкурента. І зовсім не дивно, що в таку «геніальну» голову могли прийти такі «геніальні» ідеї. Позиція неадекватної особи, що рветься до влади, цілком може потягнути на передвиборче шоу. Чому б ні?! Але це вже питання до полтавського електорату.

Сергій ПУПОК

Ринатику везде у нас дорога. Ахметову - везде у нас почет


  • Печать

antimon1

 
В последнее время СМИ наводнили материалы, как же сложно компаниям Ахметова работать в Украине. В начале апреля компания «Метинвест», входящая в группу СКМ Рината Ахметова, объявила о дефолте на 113 миллионов долларов, а уже в начале июня этого года СМИ сообщили, что и ахметовский ДТЭК надеется в октябре подписать с банками соглашение об отсрочке выплаты большей части его 3-миллиардного долларового кредита.


По информации, распространяемой в СМИ, все должны только посочувствовать олигарху, постоянно обворовывающему население. Ведь вот оно как: народу, за те же долги по ЖКХ, никаких послаблений, но если вопрос о монополистах, предоставляющих услуги ЖКХ по непрозрачным тарифам, то тут представители власти из кожи вон лезут, чтобы стать на защиту Ахметова и его компаний.

«Конфликты и законы» уже продолжительное время поднимают вопрос о компании «Киевэнерго», сидящей на дотации у государства и утверждающей, что она – убыточна, но при этом проводящей тендер на медицинское страхование сотрудников за свой счет.

Любой нормальный человек задастся вопросом: откуда деньги на такое удовольствие у того, кто говорит о дефолте? Тем более, когда сидит на дотациях бюджета?

antimon2

Этим же вопросом должен был заинтересоваться и Антимонопольный комитет Украины, постоянно утверждающий, что стоит на защите конкуренции в Украине. Но в Антимонопольном комитете свои расклады, как, в общем, и в каждой проверяющей и контролирующей государственной организации, когда на бумаге крючкотворство по закону, а на деле: Антимонопольный комитет становится на защиту монополиста, не смотря на то, что тот нарушает все принципы добросовестной конкуренции.

Несмотря на то, что участники вышеупомянутого тендера не захотели идти на контакт с редакцией, отслеживание ситуации показало, что одна из страховых компаний, участвовавшей в тендере «Киевэнерго», все же подала жалобу в Антимонопольный комитет.

Естественно, журналист 23 июня 2015 года тоже пришел на слушание, чтобы воочию убедиться в том, что слова пресс-службы Антимонопольного комитета относительно того, что их структура всегда на стороне справедливости, подтверждаются.

По факту же оказалось, что до справедливости представителям Антимонопольного комитета, да и до честной законности, как до Луны. Светлана Мороз, председатель постоянно действующей административной коллегии по рассмотрению жалоб о нарушении законодательства в сфере государственных закупок при Антимонопольном комитете, не интересовалась делом по сути. Все рассмотрение (при том, что ждать заседание коллегии пришлось более четырех часов) заняло 13 минут.

Оказалось, что коллегия, занимаясь элементарными манипуляциями с цифрами (в этом конкретном случае - датами), а также элементарной ложью, замечательно может использовать закон для прикрытия тривиального нарушения. В этом конкретном случае коллегия сослалась на статью 18 Закона Украины «Об осуществлении государственных закупок», якобы жалобщик – не уложился по срокам точной подачи.

Но так ли это на самом деле? Госпожа Мороз, подтверждая свою аргументацию, заявила, что протокол торгов был выложен на сайте госзакупок тридцатого апреля и что жалобщик мог уложиться в срок.

Но госпожа Мороз банально солгала, ибо в это время на сайте не было размещено протокола, а корреспондент «Конфликтов и законов» в тот период времени усердно переписывался с пресс-службой «Киевэнерго», пытаясь попасть на второй тур тендера, и даже, кстати, не был осведомлен о дате его проведения. И только 15 мая редакция получила ответ от пресс-службы «Киевэнерго», где был и протокол (в котором указано, что у «УНИКА» не хватает документов, а также указана вторая дата проведения торгов: 15 мая).

Вот такое элементарное шулерство, когда представители «Киевэнерго» не заинтересованы в том, чтобы журналист пришел на второй тур тендера, который официально, по бумагам, якобы состоялся, а по факту мог быть и не проведен (а страховая компания «УНИКА» не ответила на запрос редакции относительно своего участия во втором туре).

Но, видимо, госпожа Мороз, зная, как легко можно провернуть манипуляции с датами, а также появления на сайте нужного документа и даже с выставлением нужной даты, сослалась на статью 18 Закона Украины «Об осуществлении государственных закупок». Она, прекрасно понимая, что такое в Украине начало мая, а проще – майские праздники, когда все госслужащие уходят на полмесяца практически в отпуск, ибо страна – гуляет, не сделала акцент на этом, а использовала манипуляции с датами для того, чтобы не рассматривать жалобу по сути. Это же так выгодно!

Но далее было еще интересней. Оказалось, что госпожа Мороз, что так легко согласилась с тем, что компания «Киевэнерго» может мухлевать с тендерами, уже 29 июня 2015 года указом Президента – уволена с должности государственного уполномоченного Антимонопольного комитета Украины по собственному желанию в связи с выходом на пенсию.

Вот так и работает Антимонопольный комитет и другие структуры в стране: все делается формально, со ссылкой на закон. Крючкотворство, позволяющее тому же Ахметову выводить деньги, проворачивать скользкие тендеры с нарушением закона Украины «Об осуществлении государственных закупок», а Антимонопольный комитет, якобы стоящий на защите конкуренции, томно закрывает на подобное глаза. И, что интересно, в этот же период времени в Антимонопольный комитет подала жалобу компания НПП «УКРГАЗГЕОАВТОМАТИКА», которая ссылалась на то, что «Киевэнерго» выставило на тендер дискриминационные условия конкурсных торгов. И знаете, что? Антимонопольный комитет также не рассмотрел их жалобу по сути, потому как «Киевэнерго» установило, что жалобы могут подаваться до 9.00 12.06.2015, а ее подали после девяти. И в этом случае честный Антимонопольный комитет сослался на статью 18 Закона Украины «Об осуществлении государственных закупок». А, каково? И есть подозрение, что если просмотреть еще отказы рассмотрения жалоб по формальной отмазке на статью 18 Закона Украины «Об осуществлении государственных закупок» в интересах «Киевэнерго», то их будет значительное количество. И как ни крути, а выходит, что Ринатику везде у нас дорога. Ахметову – везде у нас почет.

Но даже если и доказать факт шулерства сотрудников Антимонопольного комитета в интересах ДТЭК, то отвечать – некому. Все бывшее руководство – уволено. И – концы в воду.

Что же до жалобы страховой компании «Крона», то редакция советовала бы ей смело обращаться в суд, ибо правда всегда на стороне правого.

Чи піде українська влада війною на сепаратистські книжки?


separ knigi1

 

Минуло вже більше місяця, відколи міністр культури України В’ячеслав Кириленко продемонстрував суспільству своє непереборне бажання захистити вітчизняний книжковий ринок від літератури, що пропагує зневагу та ненависть до України. Але далі гучної заяви, на жаль, справа не просунулась. Ані Міністерство культури, ані інші державні органи, які відповідають за контроль якості та розповсюдження друкованої продукції в Україні, не зробили у цьому напрямку жодного позитивного кроку.


На думку експертів, долучених до підготовки даного матеріалу, ситуація з сепаратистською літературою, яка нескінченними потоками прибуває до України з сусідніх держав, залишатиметься стабільно неконтрольованою та небезпечною. І не зміниться вона, допоки українська влада остаточно не визначить для себе тлумачення ідеологічно-спотвореного друкованого слова, як прихованої зброї, яке вже неодноразово продемонструвало свою загрозу для суверенності України та цілісності нації.

Крім цього, відповідні державні органи, оновлені Майданом, мають у короткий термін впровадити ефективну стратегію, методи боротьби із ворожою пропагандою у вигляді друкованої продукції та призначити відповідальних посадовців за реалізацію однієї з найважливіших стратегічних задач країни. З іншого боку, діяльність посадовців має бути абсолютно прозорою та незаангажованою та, обов’язково, контролюватися з боку суспільства.

Але «не все так просто, як бачилося на Майдані», вважає заступник міністра культури України Ростислав Карандєєв. За його словами: «Минула влада підігравала антиукраїнським, проімперським настроям, натомість утискаючи українську національну ідеологію, в широкому розумінні, і течії, котрі були спрямовані на нацвідродження. Сьогоднішня влада мала би зайняти протилежну позицію. Але влада це - не тільки перші особи, це - весь її механізм. На ключових міністерських та відомчих посадах продовжують працювати ті ж самі чиновники, що працювали за януковича та якісно виконували вказівки влади минулої».

Наводячи приклад, Карандєєв розповідає про суперечки в співпраці з міністерством фінансів: «в міністерстві, де працює прогресивний, але не посвячений в деталі новий міністр Наталя Яресько, де заступники міністра більш глибоко володіють розумінням проблем, але не можуть присвячувати себе кожній з них, «парадом правлять» чиновники-виконавці, що займають антиукраїнську позицію та усіма методами вчиняють спротив інноваціям в галузі пропаганди та розвитку національної культури», - обурюється він.

А нардеп та член комітету з питань запобігання і протидії корупції Ігор Луценко дивиться у майбутнє боротьби з ворожою пропагандою більш впевнено. За його словами: «це питання має розглядатися на законодавчому рівні. У нас існує достатньо структур, здатних створити необхідний законопроект, це і Міністерство Стеця, і комітет ВР по культурі Княжицького, які мають усі повноваження для просування відповідних ініціатив».

Здавалося б, сила та міць пропаганди добре відома українським високопосадовцям, спроможним вплинути на ситуацію. Деякі з них побували в недалекому радянському минулому, де злагоджено та безперебійно працювала потужна ідеологічна машина, промиваючи громадянам могутньої держави мозок та насаджуючи фантастичні міфи задля утримання контролю над територіями московського домінування. Більшість з них мовчазливо спостерігали за пролонгацією «братніх» традицій на території вже незалежної України.

Як стало відомо, навіть голова МВС України Арсен Аваков, будучи фанатом фантастики і співголовою конгресу фантастів у Харкові «Зоряний міст», ще у 2009 році опублікував на «Українській правді» статтю «Хотят ли русские войны?». Аваков проаналізував книжки вітчизняних та російських тоді ще псевдо-фантастів, а сьогодні відомих сепаратистів: Георгія Савицького («Поле боя – Украина. Сломанный трезубец») (видавництво «Ексмо»), Олександра Сєвєра («Русско-украинские войны») (видавництво «Яуза-Пресс», «Ексмо»), Максима Калашнікова, Сергія Бутковського, співавторів опуса «Независимая Украина. Крах проекта» (видавництво «Фолио») та Федора Березіна, автора фантастичного бестселера, виданого накладом 25 тис. примірників «Война 2010. Украинский фронт» (видавництво «Ексмо»). Крім того, майбутній голова МВС повідомив про те, що Сергій Бунтовський є керівником донецької міської організації «Донбасская Русь», Максим Калашніков – головою спільноти «Русское братство», а Федір Березін – професійний військовий капітан Радянської армії та за сумісництвом письменник-фантаст.

Аваков закінчив свій матеріал риторичними запитаннями: до чого готують читацьку аудиторію зазначені автори? Чому так вперто нав’язує Росія своїм співгромадянам та українцям думку про необхідність та неминучість війни з Україною? Та підсумував цитатою свого товариша: «як же вони, сукі, собі таке дозволяють!»

На занепокоєння фантастоголіка Арсена Авакова, навіть судячи з коментарів під публікацією, ніхто особливої уваги не звернув. Наш народ, затьмарений міфом про братські слов’янські народи та непорушну дружбу між Україною та Росією, до останнього не вірив у реалістичність представлених в цих замовних творах прогнозів.

«А тим часом, ці книжки робили свою справу – готували ґрунт для втілення у життя кремлівських фантазій. Тому й не дивно, що розіп'ятий хлопчик з американського серіалу «Гра престолів» спочатку вигулькує в тексті Дугіна, а потім щасливо приземляється на язик алкоголічної хвойди», - констатує прозаїк Юрій Винничук.

За словами Ігоря Луценко, несприйняття реальної загрози з боку Росії у нашому суспільстві та органах безпеки виникло через те, що: «з часів розпаду Радянського союзу спеціалісти із ідеологічної боротьби залишилися у Москві. І машина, котра формували імперію, також там залишилася. Свого часу в Україні працював підрозділ КГБ, який займався «відловом» інокомислячих та «відправкою» їх на Колиму. Деякі фахівці з цих підрозділів з часом були заслані в СБУ та Раду нацбезпеки незалежної України. Тому наша система національної безпеки апріорі не могла мати необхідного імунітету від впливу імперської ідеології. А ресурси на розвиток імунітету не виділялися. Такі люди як покійний Олесь Бузина – стандартна технологія, яка базується на історичній інерції. Цей інерційний рух продовжується і сьогодні. Координатори антиукраїнських технологій завжди розуміли значення літератури і її розповсюдження як комплекс: починаючи від автора, який пише, і закінчуючи книгарнею, яка розповсюджує його твори. Це все від і до контролювалося в СРСР. І це продовжує контролюватися в Україні. Починаючи із ідеологічного протистояння і закінчуючи військовим», - констатує нардеп.

Тим часом, зазначені Аваковим «суки» продовжували сіяти українською землею свої отруйні ідеологічні зерна, відряджаючи до нас своїх глашатаїв, пропагандистів руського миру, таких як радник Путіна, письменник Ніколай Старіков («Украина. Хаос и революция – оружие доллара», «Россия. Крым. История») (видавництво «Пітер»), російський військовий історик, письменник Михаїл Полікарпов («Оборона Донбасу») (видавництво «Книжный мир») та російський військовий, письменник, теперішній «дєятель ДНР» Ігор Стрєлков («Жах бандерівської хунти») (видавництво «Книжный мир»), та поширюючи багатотисячні тиражі антиукраїнської та сепаратистської літератури.

Їх пропагандистське виття синхронно підтримувала вітчизняна зграя сепаратистів: публіцист Олесь Бузина, автор: «Вурдалак Тарас Шевченко» (видавництво «Арій»), «Тайная история Украины - России» (видавництво «Довіра»), «Революция на болоте: взгляд белогвардейца» (видавництво «Довіра»), «Воскрешение Малороссии» (видавництво «Арій»), «Союз плуга и трезуба: как придумали Украину» (видавництво «Арій»), «Докиевская Русь» (видавництво «Арій»), «Утешение историей» (видавництво «Арій»), екс-міністр освіти України Михайло Табачник («Фашизм в Украине: угроза или реальность?» (видавництво «Фоліо»), «История украинской дипломатии, «Убийство Столыпина» (видавництво «Фоліо»), «Убийство Петлюры» (видавництво «Фоліо»), «Крестный путь Петра Столыпина» (с предисловием патриарха Московского и всея Руси Кирилла) (видавництво «Фоліо»), «Полководцы Украины: сражения и судьбы» (с предисловием Маршала Советского Союза С. Л. Соколова) (видавництво «Фоліо»), «Петр Столыпин» (серия ЖЗЛ издательства «Молодая гвардия» с предисловием патриарха Московского и всея Руси Кирилла), «Утиный суп по-украински» (видавництво «Фоліо»); політолог, історик, журналіст Володимир Корнілов («Донецко-Криворожская республика: Расстрелянная мечта») (видавництво «Фоліо») та екс-нардеп, екс-голова ВР України Володимир Литвин, «професійний історик», автор замовних історичних опусів («Истории Украины» в трех томах, четырех книгах: т. 1, «С древнейших времен до конца XVIII века...»; т. 2,«Конец XVIII - начало XX века»; т. 3, кн. 1-2 «Новейшее время (1914-2004)») та книги про Леоніда Кравчука, на думку автора - зрадника Компартії).

separ knigi2
Олександр Красовицький, директор видавництва «Фоліо», презентує чергову антиукраїнську книгу «Донецко-Криворожская республика: Расстрелянная мечта» з колегами: письменником-українофобом Володимиром Корніловим, одіозним журналістом Олександром Чаленко та сепаратистом Сергієм Аксьоновим

Всі ці книжки були видані, а деякі продовжують видаватися на території України. Згідно із публікацією «Комерсанта України», у 2010 році нєтлєнки Табачника та Литвина навіть вийшли за державний кошт в рамках програми «Українська книга» та в примусовому порядку поповнили фонди державних бібліотек України. (http://genshtab.info. Литвин Владимир Михайлович).

А решта втілилася у життя, завдячуючи клопоту вітчизняних приватних видавництв, таких як київське видавництво «Довіра» Тамари Гуменюк (яке підтримувало творчість Ганни Герман та видало її твір «Довіра»), київський «Арій» Дмитра Мойсеєнко та харківське «Фоліо» Олександра Красовицького. До речі, останній нещодавно змінив свої вподобання та, перевтілившись в патріота, запропонував: «…оптимізувати потік російської книги до України та, наприклад, заборонити ввозити книги антиукраїнського змісту, про що і повідомив «Радіо Свобода». (http://www.radiosvoboda.org/content/article/25475933.html).

З іншого боку, є свідчення про те, що Олександр Красовицький налагодив співпрацю із своїм двоюрідним братом Олегом Новіковим – засновником російського видавництва «Ексмо», яке спеціалізується на випуску представленої вище «літератури». До речі, саме Красовицкий привів Новікова у книжковий бізнес (http://www.rosp74.ru/news/news_345.html). Крім того, видавці стверджують, що директор «Фоліо» займається реанімацію представництва ворожого для українців видавництва в Україні та залучає до злочинного бізнесу українських менеджерів.

Як стало відомо, в листопаді 2014 року в Україні було зареєстроване ТОВ «ФОРС Україна». Співзасновником цього підприємства є Людмила Божко – близька товаришка матері Олега Новікова, а функції координатора виконує харків’янин Олександр Кірпічов, близький знайомий Красовицького.

Крім того, найближчим часом директором з продажу новоствореної компанії планують призначити Олену Амурцеву, громадянку РФ, яка раніше працювала в головному московському офісі «Ексмо» та у київській філії цієї компанії та займалась питаннями постачання зазначеної літератури до України. Імовірно, це призначення сприятиме поширенню друкованого бруду у нашій країні.

separ knigi3
Зверніть увагу, на обкладинці «Лейтенант из будущего» зображені персонажі, вдягнені в нацистку форму, схожі на прем’єр міністра України Яценюка та секретаря РНБО Турчинова, які стоять на колінах. (Ексмо. 2014 р.)

Цікаво, що «ФОРС Україна» створили одразу після припинення діяльності «Ексмо Україна». Саме ця структура раніше представляла інтереси «Ексмо» в Україні. І саме розбіжності у поглядах російських та українських співзасновників щодо асортименту книжкової продукції, що поставляється до України, поставила крапку на їх подальшій співпраці.

separ knigi4
Директор видавництва «Ексмо» Олег Новіков з колегами відвертими українофобами - заступником голови Держдуми Сергієм Желєзняком та головою комітету Держдуми з інформполітики Леонідом Лєвіним

Насправді описати весь нескінченний та згубний потік брудного сепаратистського читва в одному матеріалі практично не можливо, але воно того й не варто. Задача матеріалу полягає не в систематизації антиукраїнських книжок та виявленні відвертих зрадників-поширювачів цього читва, а в пошуках методів боротьби з їх поширенням в Україні, яка, на думку запрошених експертів, є доволі непростою та наріжною.

З одного боку, за словами Ростислава Карандєєва: «існує такий термін – свобода слова, його вживають не тільки у нас, але у всьому світі. Є певні виписані стандарти, що діють і в Штатах, і в Європі, які регламентують, що таке свобода слова, і законодавчі акти в країнах, де не утискається свобода слова. І в даному випадку це законодавство дуже ліберальне. Світова практика не передбачає «затикання» тих, хто щось видає, говорить в противагу державній політиці, але не розпалює міжнаціональної ворожнечі, пропаганди насилля, фашизму і тому подібне. З ліберальної практики, яка діє в сучасному світі, заборона друкування творів, які несуть не завжди вірну ідею в контексті консолідації нації, формування істинних цінностей, які нам здаються істинними – заборонити не можливо», - констатує заступник міністра культури.

«Але», за його словами: «в противагу, має існувати інша практика, коли ви не згодні з якоюсь ідеєю, популяризуйте свою і доводьте суспільству, що ваша ідея більш вірна, більш правильна і нехай люди приймають рішення самостійно та визначаються – яка позиція більш відповідає їхньому світогляду. Або ж формуйте цей світогляд, і відповідним чином вони почнуть сприймати вашу ідею. Саме державні чиновники мають взяти на себе ці регуляторні функції та нести ідеї про відродження мови і національних традицій».

В противагу ліберальній версії Карандєєва, Ігор Луценко констатує: «Якщо ми бачимо, що наші вороги використовують свободу слова, принципи вільного ринку, що існують в цивілізованому світі задля просування своїх інтересів, ми маємо діяти жорстко. В обставинах, що склалися, у нас є вибір: або наше існування та відмова від принципів вільного ринку і свободи слова, або постійний тиск ворожої ідеології. Задля збереження держави ми маємо тримати під контролем наш інформаційний, медійний та книжковий ринки. Тут потрібно використовувати принцип ідеологічної війни та віддзеркалювання ідеологічних та пропагандистських процесів, направлених на знищення України. Вихід – ввести цензуру і все. Ніякої ватної літератури! Якщо продовжуватимуть розповсюджуватися книжки про «великую расєю», то від Києва залишиться кривавий Донбас», - додає нардеп.

А за словами видавця Володимира Брискіна: «Присутність розпалу ворожнечі між людьми чи розповіді про ворогів України в книжках – однозначні маркери, що ці книжки мають бути забороненими. Сьогодні такі книги в нашій країні виходять у приватних видавництвах, тому вилучення їх у виробників не має юридичних законних підстав. Але механізм запобігання їх потрапляння до торгівельної мережи має існувати. Має працювати регулятор, що контролює процес з’явлення ворожого для України продукту, але не з державною формою власності. Я боюсь, щоб будь-який інструмент цензурування не перетворився на інструмент утискання».

Крім того, вважає видавець, пропаганда і культура це - пов’язані явища. Але пропаганда – підміна, а культура - вияв. І мені здається, що зараз література має бути виявом, а для пропаганди має існувати курс патріотичного виховання школярів і студентів. Матеріали, якими можна виховати патріотизм, мають бути вільно доступними і створені відомими, публічними особами, авторами, експертами.

Зазначені експертами рекомендації та методи боротьби з ворожою пропагандою у вигляді сепаратистської друкованої продукції не панацея і далеко не весь спектр можливостей, які давно було б слід використати задля припинення розповсюдження ворожого читва.

Дійсно, можна терміново створити профільну робочу групу в парламенті, підготувати, затвердити та проголосувати Законопроект (що регламентує жорстку систему покарання за зазначений злочин), який унеможливить потрапляння, випуск та розповсюдження в Україні сепаратистської літератури. Можна створити, затвердити та забезпечити необхідними бюджетними коштами державну програму - андитод ворожій пропаганді. Або, на сам кінець, створити громадське об’єднання, яке відслідковуватиме та тавруватиме видавців та розповсюджувачів друкованої гидоти та поширюватиме інформацію про них у суспільстві. Але з чогось вже нарешті треба починати. Терміново. Жорстко та впевнено. Адже майбутнє нашої держави має відстоюватися не тільки в кривавих баталіях АТО, але й на перманентних ідеологічних фронтах.

Віктор ТАРАНОВ, «Конфлікти і закони»