хочу сюда!
 

Алинка

27 лет, телец, познакомится с парнем в возрасте 29-37 лет

Шляхом до віщого Тараса, що об’єднує світи

  • 31.08.18, 23:32


Кобзар в котрий раз зібрав навколо своєї постаті та творчого надбання легіони людей на платформах ІІІ Міжнародного проекту-конкурсу «Тарас Шевченко єднає народи»!

Олексій Гусак «СТОЛИЦЯ»

фото Ігоря Рубцова

Доля, карма та пристрасті поетичні

«У всякого своя доля і свій шлях широкий»…  Саме так починається одна з найпопулярніших поем Тараса Шевченка «Сон», що зіграла у долі поета дуже знакову роль.

Що ж таке доля, а що таке карма? У перекладі з санскриту карма означає «дія», а закон карми, згідно з Пуранами, Упанішадами та буддистським священним текстам це закон Бога або природи, що регламентує причинно-наслідкові зв’язки у всіх всесвітах. Уся мудрість прадавня та сучасна каже так чи інакше про кармічні семена. Мовляв, що посієш, те й пожнеш, а пожати можеш, як стверджують і на Тібеті, і в Індії, і в Україні люди обізнані на цьому законі у десятки, сотні, чи навіть тисячі разів більше ніж посіяв. Це як сніжний ком, що постійно зростає. Посіяв любов, благочестя або турботу про живих істот — зійдуть саме ці семена у десяти або стократному розмірі, посіяв егоїзм та невігластво – саме з ними стикнешся через певний час, і зійдуть вони теж тисячократним врожаєм.

Фінальна прес-конференція ІІІ Міжнародного проекту-конкурсу «Тарас Шевченко єднає народи»

Не випадково, що саме Шевченко в котрий раз зібрав навколо своєї постаті і свого творчого надбання легіони людей на платформах ІІІ Міжнародного проекту-конкурсу «Тарас Шевченко єднає народи»! Саме Поет, людина з непростою долею, який, як кажуть багато дослідників та сучасних колег по перу Тараса Григоровича, закодував своїм «Кобзарем» всю Україну разом з її мешканцями на сторіччя уперед. Та й чому б ні?  Змінюються часи, змінюються влади й тисячі діячів і організацій беруть собі на прапор, герб або титульний лист портрет Шевченка та йдуть покращувати світи. Пристрасті навколо постаті Шевченка не вщухають, мов навколо Шекспіру, і кінця краю не видно!

Народний артист України, лауреат Національної премії ім. Т.Г Шевченка Анатолій Паламаренко

Питання в тому, чому такий важкий життєвий шлях склався у Кобзаря? Чому не може поет, твори якого ще за життя користуються величезною популярністю жити там, куди кличе серце й робити те, що йому здається доречним. Чому творча та духовна реалізація людини відбуваються в умовах постійної чи то боротьби,  чи то протистояння з роком-долею?  Чи то її випробування від Бога, чи нелегка місія?

Ось тут то й замислюєшся про вищезгаданий закон карми. Чому саме з тобою, з твоїм оточенням, з твоєю країною відбувається такі проблемні колізії? Чи причини  цьому є тільки зовнішні, як нас вчили у школі та сьогодні розповідають у новинах  СМІ, чи може причини проблем у кожної людини та її душі є внутрішні? Тому що, як кажуть духовні вчителі людства, нічого випадкового ніде і ніколи не відбувається. Та й двох однакових душ у Божому творінні не буває. Все індивідуально.

Посол Миру, Президент Міжнародної ліги «Матері і сестри – молоді України», Народна артистка України Галина Гілярівна Яблонська нагороджує дипломом заслуженого майстра народної творчості України Ніну Гончарук

Безперечним є те,  що надбання Шевченко надихає людей на дії, при чому інколи досить радикальні. Так незважаючи на майже відсутню підтримку з боку держави та інших інстанцій, яку у більш благополучних країнах зазвичай надають, міжнародний конкурс набув небувалих масштабів й об’єднав величезну кількість талановитих ентузіастів як з України, так і з інших куточків планети. Шевченко не втомлюються вивчати, перекладати та відтворювати у різних жанрах та формах арабською, французською, англійскою  та навіть бенгалі. Як  юна переможниця з Індії (Колката) — Аандріта Магананд, 9 років, що читала  вірш «І небо невмите, і заспані хвилі…» бенгальською (переклад Мрідули Гош)  та отримала  гран-прі в номінації «Відеоформат — 2018». Або спеціально вивчають українську, щоб почитати Поета в оригіналі.

Петро Ніньовський, Євген Лісничий, Максим Сачик (студенти Київського національного інституту театру кіно і телебачення імені Карпенка Карого) композиція «Тиняючи на чужині»

Нові постаті та відомі герої

Міжнародний проект-конкурс «Тарас Шевченко єднає народи» було  започатковано Послом Миру, Президентом Міжнародної ліги «Матері і сестри – молоді України», Народною артисткою України Галиною Гілярівною Яблонською. Проводиться він щорічно у березені-травені у форматі «Україна-Світ» за сприяння Міністерства культури України, Київського Національного університету імені Тараса Шевченка, Національної Ради жінок України, Українського фонду культури, Шевченківського Національного заповідника в м. Каневі, Національного музею Тараса Шевченка, Товариства «Знання» України.

Аандріта Магананд, 9 років: «І небо невмите, і заспані хвилі…»; художнє читання, бенгальською (переклад Мрідули Гош)

У 2018 році на конкурс надійшло близько 440 заявок з 26 країн, а за три роки (2016 — 2018) на проект-конкурс надійшло понад 780 робіт з 46 країн (республік) 47-ма мовами світу.  У цьому році у журі конкурсу брали участь такі непересічні постаті як, наприклад, народний артист України, лауреат Національної премії ім. Т.Г Шевченка Анатолій Паламаренко та народний артист України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, відомий відтворювач образу Шевченко на театральній сцені Петро Панчук.

Український актор театру та кіно, режисер, Народний артист України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, Член-кореспондент Національної академії мистецтв України Петро Панчук

Саме Анатолій Паламаренко, якого я частенько бачив з читаними гумористичними номерами ще у дитинстві на екрані батьківського телевізору, підкреслив на заключній прес-конференції присвяченій конкурсу, що до шевченківського надбання та його слова треба рости й зростати, всім хто береться його відтворювати.  А Петро Панчук вельми артистично та проникливо цитував вірш Тараса Григоровича:

Ну що б, здавалося, слова…

Слова та голос — більш нічого.

А серце б’ється — ожива,

Як їх почує!.. Знать, од Бога

І голос той, і ті слова

Ідуть меж люди!

А такі правда, і сакральні джерела цю тезу підтверджують. В Біблії сказано, що спочатку було Слово, а Пурани вчать, що цей світ твориться за допомогою трансцендентного звуку.

У цьому році конкурс був особливо щедрий на нові імена та яскраві відкриття.  Петро Ніньовський, Євген Лісничий, Максим Сачик (студенти Київського національного інституту театру кіно і телебачення імені Карпенка Карого) порадували своєю композицією «Тиняючи на чужині», яку виконали українською (Гран-Прі «Наживо» (читана поезія Шевченка). Співали вони чисто й глибоко, читали Шевченка натхненно та й театральна складова номеру видалась вельми цікавою.

Михайло Саїтов студент Херсонського училища культури, ІІ місце у номінації «читана поезія»

Ще один учасник Михайло Саїтов (18 р., студент Херсонського училища культури), ІІ місце у номінації «читана поезія», сам ром за національністю читав «І виріс я на чужині» — ромською. До речі не тільки ромською, а й українською теж – уривки обома мовами доволі органічно чергувалися протягом номеру, мов у калейдоскопі. Це було колорите поєднання двох текстів, двох мов, двох світів. У кулуарах виявилось, що Михайло ще й чудово співає на гітарі грає, як і належить справжньому рому.

Запам’ятався Василь Руденко (гурт «Зорка» Білоруського розмовного клубу, м. Київ) з уривками з поеми «Сон» білоруською. Строфи знаменитої поеми звучали мовою Білої Русі напрочуд дзвінко, мелодійно й дуже природньо.

 Наш рок-гурт «Мантри Магдалени» теж приймав участь цьому конкурсі на двох його етапах. На другому за участі Олексія Ваганта (Гусака) – вокал, гітара,  Дмитра Стародубенко- гармоніка , Мстислава Крицевого- бек-вокал та перкусіоніста з джембе Володимира Павленко. Виконали дві пісні на вірши Кобзаря «Бандуристе, орле сизий» (Присвята М. Маркевичу) та «Гамалія»(Наш атаман Гамалія…).

На третьому етапі конкурсу залишилися тільки Олексій Вагант (Гусак) та Дмитро Стародубенко  з піснею «Бандуристе, орле сизий» (Присвята М. Маркевичу). Обидві композиції були виконані у рок-версії в чому і полягало ноу-хау номера.

Приємно було зустріти на конкурсі заслуженого майстра народної творчості України Ніну Гончарук. Вона отримала І місце у номінації художньо-прикладне втілення за роботи «Портрет Шевченка», «Катерина» та «Садок вишневий коло хати» — вишивка у форматі 3D. Ніна Іванівна є автором циклу (105 робіт) «Шевченкіана у вишитих полотнах».

Тетяна Яровицина та
Світлана Гордієнко

«Столиці» у березні цього року довелося побувати у Світлиці-музеї «Живопис голкою» на батьківщині майстрині у Хмельницькому. За допомогою облдержадміністрації та мерії міста цей музей було відкрито у приміщенні Хмельницького міського навчально-курсового комбінату у 2017 році. Роботи майстрині, що, до речі отримала патент України на винахід авторської техніки «Живопис голкою», це цілий окремий світ зі своїми вимірами, законами та кольорами. Природа Поділля оживає під її чарівною гілкою смачно, яскраво з майже фотографічною достовірністю. Дуже надихнули своєю самобутністю її роботи з серії «Архітектурні пам’ятки Хмельницької області», на яких можна побачити такі перлини Поділля, як Самчики, Староконстянтинів, Камянець-Подільський, Бакоту, Хмельницький Меджибіж та ін.

Таємниці Тарасової гори

Чудовою видалася поїздка до Каневу з учасниками конкурсу та членами оргкомітету. Біля автобусу нас зустрів дипломат, музеєзнавець, краєзнавець та бувший міністр культури Ігор Ліховий та провів цікаву екскурсію по Тарасовій,  бувший Чернечій горі. Саме ці місця мабуть надихнули юного Кобзаря на його найбільш знакові вірші, такі як легендарна «Причинна», бо саме таким він бачив Дніпро ще у дитинстві. Саме «лани широкополі, і Дніпро і кручі»  і ми побачили на фоні травневого неба, залиті вже гарячим канівським сонцем.

Екскусію проводить Ігор Ліховий

Піднялись багатоярусними сходами, де з прихованих колонок лунає музика на легендарну гору та вклонилися могилі Поета. Тут всі присутні учасники та члени оргкомітету міжнародного проекту-конкурсу «Шевченко єднає народи» разом з представниками місцевих культурних осередків заспівали «Заповіт» та «Причинну» («Реве та стогне Дніпр широкий»). Знайомі з дитинства рядки та мелодії зазвучали непересічною симфонією відгомонів у відкритому назустріч поезії серці. Мабуть дух Кобзаря десь тут поруч вітає, і так чи інакше цю присутність можна відчути. Саме тут він хотів, повернувшись з заслання побудувати собі хату, а невдовзі саме сюди, на гору Чернечу привезли за для поховання труну з його тілом.

Учасники конкурсу співають «Заповіт» біля меморіалу Кобзаря в Каневі на Тарасовій горі

До речі, коли напередодні зведення вже сучасного вигляду пам’ятнику, як складової Літературно—меморіального музею Шевченка, спеціалізована комісія у 1939 році без особливих на те повноважень відкрили спочатку склеп, а потім і труну з тілом поета. За свідоцтвом очевидців тієї акції, незважаючи 87 років, що пройшли з дня перепоховання Кобзаря, Шевченко лежав як живий. Але коли на обличчя поета потрапило повітря, воно почало осідати. Чим не містика? Цікаво, що численні релігійні громади по сей день звертаються до Шевченківського Національного заповіднику з приводу канонізації Кобзаря.

Завідувачка Бібліотеки мистецтв ім. М. П. Бажана (Київ) Лариса Кондратюк

Та безперечно, завдяки зусиллям творчих особистостей з України і  багатьох куточків планети історія життя Шевченка триває, а його поетична та живописна спадщина оживає знов і знов. Грає новими кольорами, звучить новими гімнами, піснями, хорами, хореями, відтворюється новими сценічними містеріями, феєріями та тематичними флешмобами.

Дуже цікавою видалася й екскурсія Канівським музеєм Тараса Шевченка. Багато інформації отримали про сім’ю, родичів та найближче оточення Тараса Григоровича.

Громадсьдський активіст, волонтер, учасник Програми Наставництва для дітей-сиріт Олеся Кривопиша

Окрему подяку хочеться висловити невтомним членам оргкомітету Міжнародного проекту-конкурсу «Шевченко єднає народи». Сама тендітна й водночас працьовита з них це поетеса, організатор фестивалю «Українські Передзвони», волонтер Тетяна Яровицина, яка , будучі співорганізатором проекту взяла на себе левову частину роботи по організації шевченківського конкурсу, та, зокрема, відповідала за номінацію «відеоформат». Окремі подяки завідувачці Бібліотеки мистецтв ім. М. П. Бажана (Київ) Ларисі Кондратюк, що відповідала за номінацію «Мій Шевченко: художньо-прикладне втілення», Олесі Кривопиші, громадському активісту, волонтеру, учаснику Програми Наставництва для дітей-сиріт,  відповідальній за номінації «Наживо» та «Мій Шевченко: мистецьке втілення», журналісту та волонтеру на ниві культури Олесі Шаповал, відповідальній за підномінацію «Мій Шевченко: літературне втілення», громадському діячу та правозахиснику з Бучі Світлані Гордієнко, Михайлу Орлюку — актору Героїчного театру «Пам’ять» та іншим членам оргкомітету проекту-конкурсу.

Олександр Ліщенко

«28 липня 2018 р. в Київському будинку Письменників відбулося нагородження переможця номінації «Поза часом» ІІІ Міжнародного проекту-конкурсу «Тарас Шевченко єднає народи» Олександра Ліщенка — засновника акції «Шевченкова родина». Олександр Ліщенко став ініціатором 17 грудня 2013 рокупроголошення Тараса Шевченка Духовним Гетьманом Майдану, а «Кобзар» — духовною програмою Майдану. Ця пропозиція була одностайно підтримана громадою на Майдані, серед яких були і Герої Небесної Сотні».

Це цитата зі сторінки конкурсу у ФБ. А з паном Олександром Ліщенком наш гурт «Мантри Магдалени» теж пересікався та заспівав на його творчих вечорницях у київському Домі письменників декілька пісень українською.

Одже, багатопланова шевченкіана триває а ми зачепили лише невеличку кількість учасників з їх сценічними номерами, книгами, картинами, акціями і іншими творчими здобутками.

Чекаємо шедеврів з шевченківської тематики на конкурсі «Тарас Шевченко єднає народи»-2019!

Джерело: http://stolica-ua.com/2018/08/shlyahom-do-vishhogo-tarasa-shho-ob-yednuye-sviti/

0

Комментарии