Спостерігаючи останніми місяцями за валютними перегонами, кардинально протилежними думками та порадами експертів, амбівалентною поведінкою НБУ та за стадними шараханнями "щасливих" власників вільної гривні й інвалюти, виникає бажання внести у це все трохи аналізу та розсудливості.

Не називатиму себе експертом, бо від цього почесного звання, що лунає тепер звідусіль, мене вже нудить. Скажімо так: це погляд зваженої, добре освіченої, аналітично мислячої (безпартійної) людини.

Рекомендую до прочитання статтю Сергія Редчиця в "Економічній правді". Стаття велика, але вона відкриває очі на багато речей, що відбуваються зараз в економіці України.

Попри те, що Україною і досі править комуно-комсомольська «еліта» переважно сільського походження, яка продовжує знищувати наш Краї, кількість патріотично налаштованих громадян в Україні зростає з кожним роком.

На жаль, Помаранчева революція не змогла скинути вищезгадану еліту. Але Помаранчева революція має і своє досягнення – наш народ прокинувся. У нього почала з’являтися свідомість, яка пробудила любов до рідного Краю, що раніше десь надто глибоко переховувалася у душах громадян.

Народ почав розуміти, що з нинішнім владним режимом помітних змін у нашій державі не буде. Замість впровадження кардинальних реформ, відбувається політика взаємних звинувачень. Ця політика є згубною і вона може привести до катастрофи, якщо при владі ще хоч трохи буде той політичний розклад, який є зараз. Політики-реформатори продовжують опиняються у меншості і отримують шалений опір від кримінально-олігархічного світу.

Єдиним виходом з тупикового стану є прихід у політику нових людей. Таких людей в Україні достатньо. Це молодь. Молодь у якої влада відбирає майбутнє, примушуючи до жебрацтва та рабства, має встати з колін. Молодь має запроторити державних знищувачів за грати, повернути державі награбоване майно і розпочати розбудову сучасної європейської держави. Політиків, які зараз при владі в Україні треба раз і назавжди відправити на політичну пенсію.

Нову сучасну європейську Україну мають будувати нові люди. Країна потребує швидких і радикальних змін. Гуртуймося заради нашого з вами майбутнього! Не дамо політикам-старцям докрасти те, що належить нам. Зупинімо руйнівні процеси, починаймо наш шлях. Україна рулить! Дорогу – молодим!

Тарас Токар.

Вітер зміни.

Кабмін встановив мінімальні ціни на алкоголь.

Згідно з документом, оптово-відпускні ціни за літр 100%-ного спирту встановлюються на рівні 58,33 гривні, а в роздріб — 70 гривень.

Таким чином, мінімальна ціна пляшки горілки в магазині повинна перевищити 14 гривень. А роздрібна ціна коньяку стартує від 25 гривень за півлітрову пляшку. Коньяк "п'ять зірок" повинен коштувати мінімум 32 гривні.

В Асоціації виробників алкоголю і тютюну зазначили, що ухвалена постанова повинна набути чинності через 10 днів після оприлюднення документу.

"На той момент у жодному магазині не може продаватися горілка або коньяк за цінами, що нижчі мінімальних", — стверджує голова асоціації Володимир Демчак.

Таке формулювання означає подорожчання алкоголю. "Продукція буде вилучена з торгівлі і переоцінена. За якою ціною вона буде продаватися — по 14 гривень або більше, — буде вирішувати постачальник", — сказав Демчак.

Водночас великі виробники заявляють, що мінімальні ціни до зростання цін не призведуть.

За словами директора з правових питань лікеро-горілчаного заводу "Хортиця" Геннадія Васюкова, наявність у роздробі горілки по 7-10 гривень за 0,5 літра свідчить про її сумнівну якість, а також неповну сплату зборів і податків.

"Якщо мінімальна ціна буде введена, значно скоротиться тіньовий ринок алкоголю і збільшаться надходження до держбюджету", — прогнозує Васюков.

У свою чергу фінансовий директор компанії "Олімп" Олег Дураєв зазначив, що "сума в 14 гривень вийшла з урахуванням собівартості продукції, витрат з логістики, витрат на реалізацію (близько 5%), сплати всіх податків і зборів (акциз плюс ПДВ, близько 5 гривень), націнок дистриб’ютора (близько 10%) і ритейлу (20%)".

"За такого розрахунку жоден регіональний виробник не зможе сказати, що вона завищена", — вважає він.

Водночас юрист Артемівського лікеро-горілчаного заводу В'ячеслав Лакіза не згоден з таким твердженням.

"У столиці й у регіонах різні рівні доходів і різна купівельна спроможність населення. Якщо для киян 14 гривень за пляшку — нормально, то для жителя регіону — багато", — стверджує він.

УП.

Тепер лікарі можуть сказати нам, які звички продовжать наше життя і наскільки

Щасливі люди, які ведуть активне сексуальне життя та не беруть гроші в борг, живуть довше, ніж песимісти, непитущі та бідняки. Довше живуть також любителі шоколаду, парафіяни церков і вегетаріанці.

Як пише сьогодні британське видання "The Independent", нові дослідження показали, на скільки саме років довше можуть прожити люди, які ведуть здоровий спосіб життя.

Дослідники з Гарвардського університету спостерігали за групою з 600 чоловік протягом 60 років. З'ясувалось, що на тривалість життя впливають сім факторів: відсутність алкогольної залежності, звички палити, наявність стабільного шлюбу, регулярні фізичні вправи, здорова маса тіла, вміння гарно ладнати з людьми та освіта.

"Довголіття - це не лише гени чи доля. Вибір людиною здорового способу життя, може проторувати шлях до довголіття", - переконують автори дослідження.

1,8 рік

Будьте переможцем

Як показали дослідження, лауреати Нобелівської премії живуть у середньому на два роки довше, ніж номінанти на цю премію. Якщо ви отримаєте "Оскара", це подарує вам ще кілька років, а якщо ви одержите його двічі, вам забезпечені цілих шість років додаткового життя, переконують вчені в університеті Торонто.

2 роки

Їжте шоколад

[B]Дослідження показали, що темний шоколад корисний для серця, зокрема через антиоксиданти, що там містяться. Ті, хто з'їдає від однієї до трьох плиток шоколадки впродовж місяця, знижують ризик передчасної смерті на 36%, аніж ті, хто не їв цю солодку радість взагалі.

2,5 роки

Багато займайтеся сексом

Про корсить сексу свідчить купа-купезна досліджень. В університеті Каліфорнія переконують, що регулярний секс додає більше двох років життя. А у Брістольському університеті довели, що ризик передчасної смерті вдвічі нижчий у чоловіків, що мають оргазм двічі на тиждень або частіше, у порівнянні з тими, хто займається сексом менше, аніж раз на тиждень.

3 роки

Будьте релігійним і майте багато друзів

Дослідження в університеті Піттсбурга показали, що регулярне відвідування церкви прирівнюється за своїм оздоровчим ефектом до групової терапії - знижується рівень стресу. При цьому, зауважують дослідники, такі відвідини коштуватимуть дешевше, аніж проходження курсу групової терапії.

Схожий ефект, як показали гарвардські дослідження,  у дружби і спілкування.

3,6 роки

Їжте менше м'яса

Вегетаріанські дієти або хоча б зменшення кількості м'яса (до разу на тиждень, а бо й ще рідше) в раціоні може продовжити тривалість життя. Це пов'язано з меншим насиченням організму жирами або збільшенням рівня антиоксидантів, оскільки замість м'яса людина їсть більше овочів та фруктів.

3,7 роки

Ведіть активний спосіб життя

Вчені університету Эразмуса в Голландії стверджують, що рухливість і фізичні вправи вдало впливають на людське серце. Крім того, вони не дають розвинутися ожирінню. Але вони мають бути помірними, не перестарайтесь!



Регулярне вживання червоного вина у невеликих кількостях корисне. Фото thejetsetgirls.blogspot.com

4 роки

Пийте вино

Постійне вживання вина в невеликих кількостях корисне. Голландські дослідники виявили, що ризик передчасної смерті в тих, хто щодня вживав по півсклянки цього напою, на 38% менший, аніж у абсолютно непитущих.

4,1 роки

Знижуйте кров'яний тиск і рівень холестерину

Згідно з доповіддю Єльського університету, низький рівень холестерину та кров'яного тиску пов'язаний із продовженням життя на чотири роки.

5 років

Будьте освічені і грайте в гольф

Учені з Гарварда встановили, що жінки з вищою освітою живуть у середньому на п'ять років довше, ніж жінки без неї. Освічені чоловіки живуть на 7,8 років довше, аніж їхні однолітки. Одне з пояснень - ведення здорового спосбу життя такими людьми. При цьому, була суттєва різниця між результатами дослідження щодо рівнів серцевих захворювань у освічених і неосвічених людей.

Дослідження, проведені в Данії, виявили також, що ті, хто має докторський ступінь, живуть довше, ніж магістри.

Крім того, дослідницька робота у шведському інституті Каролінска показала, що в гравців у гольф рівень передчасної смерті менший на 40%, ніж у тих, хто в цю гру не грає.

6,6 роки

Добре харчуйтеся

Дієта, запропонована дослідниками університету Эразмуса (щоденне вживання темного шоколаду, мигдалю, фруктів, овочів, часника, вина та риби (принаймні чотири рази на тиждень), може подовжити ваше життя на 6,6 роки, оскільки знизить імовірність серцево-судинних захворювань на 76%.

7 років

Втрачайте вагу

Група вчених з Оксфорда довела, що люди, які страждають на ожиріння у віці 40 років, в середньому вмирають на сім років раніше.

7,5 роки

Думайте позитивно

Дослідження в Єльському університеті довели, що в оптимістів на 55% нижчий ризик передчасної смерті. 660 людей віком від 50 років з позитивним сприйняттям світу жили в середньому на 7,5 років довше, ніж песимісти. Вчені в Єльському університеті впродовж 23-ох років спостерігали за тривалістю життя людей з позитивним сприйняттям світу. Висновок очевидний: оптимісти живуть довше!

Також песимісти більш схильні до шкідливих звичок - паління й об'їдання, що у свою чергу призводить до ожиріння і гіпертонії.

Від 8 до 10 років

Не паліть

Група вчених з Хельсінського університету вияснила, що ті, хто взагалі ніколи не палив, у середньому живуть на 10 років довше, ніж ревні курці. Інше американське дослідження показало, що, якщо 35-річний чоловік кине палити, він може продовжити своє життя в середньому на 5,1 роки.



Одружені і щасливі живуть довше. Фото layers-of-stability.com

10 років (для чоловіків)

Одружіться

Відповідно до опублікованої доповіді Чикагського університету, одружені чоловіки живуть у середньому на десять років довше, ніж холостяки. Для жінок ця цифра дещо менша - близько чотирьох років.

Більш 10 років

Будьте щасливі

Щасливі люди, як показало дослідження Університету Кентуккі, у середньому живуть на десять років довше, ніж інші. Крім того, ймовірність захворіти хворобою Альцгеймера у них менша.

14 років

Змініть спосіб життя

Дослідники з Кембриджського університету з'ясували, що ті, хто регулярно робить зарядку, їсть фрукти та овочі, не палить і вживає алкоголь у невеликій кількості, живе в середньому на 14 років довше, ніж інші.

20 років

Будьте багаті та живіть у правильному районі

Дослідження, проведені у Балтиморі (США), показали, що в багатих кварталах тривалість життя складає в середньому 83 роки, тоді як у бідних - 63 роки.

УП.

Степан Величенко, Університет Торонто, Канада

Усім тим, хто слідкує за діяльністю українських олігархів, добре знайомі результати їх "бізнесових заходів", не останнє місце серед яких займає жахлива руйнація Києва, яку описала Оксана Забужко. http://blogs.pravda.com.ua/authors/zabuzhko/483c1a8676ead/ Уважно переглядаючи сайт Maidan.org.ua, можна також помітити, що в той час як українські політики зайняті ніби нескінченною конфронтацією, олігархи продовжують займатись далі своїми "бізнес-справами". Серед них, на жаль, цілеспрямоване знищення суспільного життя громадян та власності особливо публічної, починаючи з парків та дитячих майданчиків Києва, й закінчуючи знищенням в Чернігові собору 12 сторіччя, для того, щоб побудувати готельно-розважальний комплекс http://maidan.org.ua/static/news/2007/1214397626.html Наступна руйнація чекає між іншим тепер Херсонська область http://maidan.org.ua/static/news/2007/1223250223.html
Навіть президентські укази не стали перешкодою для псування колись прекрасного краєвиду та зведення величезного огидного хмарочосу безпосередньо неподалік від Маріїнського палацу для багатіїв на березі Дніпра – який, за оцінками експертів, й так колись впаде до ріки, бо тамтешній грунт не зможе втримати такого масиву. Оскільки лише дехто з олігархів платить податки, якщо взагалі хтось платить, відповідне зниження доходів держави відображається у недостатньому фінансуванні громадського сектору, що, у свою чергу, дискредитує уряд в очах громадян. Проте, що люди помічають – так це все більшу кількість "приватних" будинків і місця, які є не тільки чистими, але й "безпечними" завдяки численним "приватним охоронцям".
 
Така "приватизація безпеки" є індикатором того, що пересічні громадяни не бачать, – ре-феодалізації суспільства, яка відбувається під шаблоном "вільної ринкової економіки" чи "капіталізму"; у цій ситуації уряд не тримає монополію на насильство на підвладній території. Тепер цей контроль, як це було століття тому, є розділеним між ним та озброєними особами, що мають приватне командування; у минулі часи вони називалися найманцями, а в теперішній Україні – це "охорона". Більш того, заможні та впливові люди тепер ще й намагаються прийняти закон, який, як і у феодальні часи, дозволить їм виселяти і переселяти будь-яких мешканців з будинків, які планується знести й замінити велетенськими багатоповерховими будинками ("свічками") для заможних людей; такі "свічки" вже роками з’явились на карті Києва http://maidan.org.ua/static/mai/1206609260.html Незважаючи на наполегливість і розповсюдженість такої кримінальної діяльності, цей процес не контролюється організацією, подібною до "корпоративного нагляду" http://www.corpwatch.org; в умовах вкрай поширеної корупції в органах державної влади немає й великих шансів для покарання винних.
 
Іншою сферою активності, у якій власники великих приватних корпорацій навряд чи діють в інтересах народу й допомагають йому позбутися своєї колоніальної спадщини, є дедалі більше домінування в громадському просторі російськомовних публікацій. Тут власники як закордонні, так і місцеві, здається, є більш зацікавленими у підтриманні російського впливу на Україну, аніж у допомозі її уряду у створенні національного громадського простору, який існує у кожній нормальній незалежній країні.
 
Кожен, хто бував в Україні, знає, що навіть у столиці майже неможливо знайти україномовну газету чи популярний глянцевий журнал. В країні, де менше ніж 17% населення є російськомовним і де всі росіяни, що народилися й були виховані тут, можуть читати українською, друкована література на 80% є російською. Особливо цікавим є той факт, що ця ситуація непов’язана із розглядом доходів. Три великі медіа-магнати (наприклад, базована у Голландії "Телеграф медіа-груп" та базовані у Києві "КП Медіа" та "Сегодня Мультимедіа") сумарно публікують 28 газет і журналів. З них лише дві є україномовними публікаціями. Серед цих продуктів є три масово-циркулюючі 4-сторінкові російськомовні щоденні газети, які розповсюджуються задарма у сотнях тисяч екземплярів щонайменше в 4 головних містах України. Чому в країні, де кожен може читати українською, компанії розповсюджують безкоштовні російськомовні публікації? Російськомовна продукція в Україні, просто за хоробрість бути російською, примушує знати й читати російською, і таким чином вона відстоює канал для російських політизованих медіа Путінського Кремля для впливу на громадську думку в Україні. Ясно, що російськомовні матеріали, вироблені в Україні, не повинні бути антиукраїнськими чи проросійськими й утихомирювати українські хвилювання (турботи). Можна було б емпірично таке доводити науковим способом через т. зв. контент-аналіз. Та досі, що є достатньо незрозумілим, за 17 років незалежності ніхто не провів такого аналізу, і що навіть гірше, ніхто навіть не зайнявся цим проектом.
 
Інша важлива недосліджена тема торкається українських олігархів. Не відомо скільки заможних людей України говорять українською; скільки створюють українських організацій або є виробниками україномовних продуктів для ринку, або ж спонсорують українську національну культуру. З одного боку, Рінат Ахметов, наразі підтримує Президента Ющенка, та, хіба, його ініціативи в національних справах приміром щодо голодомору. З іншого боку, Р. Ахметов не тільки не збирається фінансувати жодне україномовне видання, наскільки відомо, але й видає російськомовну газету "Сегодня", яка регулярно публікує українофобні статті російського екстреміста-націоналіста Олеся Бузини. Скільки "українських" олігархів можуть стояти поряд із кимсь на кшталт Віктора Пінчука, який надає грошову допомогу (гранти) та стипендії студентам в Україні та нещодавно створив багатомільйонний фонд, щоб надати можливість українським студентам навчатись в кращих європейських та північноамериканських університетах? Як багато "українських" олігархів засновують україномовні медіа-корпорації? Скільки з них використовують їх заможність та вплив задля підтримки європейських та американських партнерів у створенні україномовних продуктів? Якщо в реальності класу українських капіталістів не існує, то наслідки можуть бути дуже вагомими, адже це означає, що сьогодні, так само як і 100 років тому, поділ на заможних і бідних існує разом із поділом на україномовну бідноту та багатих людей неукраїнського походження. Якщо все дійсно так, то це означає, що, попри набуття незалежності Україною, національні та соціальні питання в країні є досі невирішеними.
 
У своєму світовому бестселері журналістка Наомі Кляйн (http://www.naomiklein.org/shock-doctrine) недавно проаналізувала процес, коли починаючи з семидесятих років двадцятого століття приватні корпорації по всьому світі, за згодою державних управлінців, використовували лиха для "звільнення" земельних ділянок від місцевого населення й перетворювали їхні "неприбуткові" домівки у "золотоносні" торговельні центри й готелі. Використовуючи первинний шок, який був викликаний політичними кризами чи природними катаклізмами, корпораційні агенти та їхні юристи зневажають закони, покликані захистити економіку, навколишнє середовище та стандарти охорони здоров’я; вони розкрадають державні кошти та скасовують соціальні програми, скорочують робочі місця та розпускають профспілки. Перерозподіл прибутків посилює поляризацію суспільства: кількість заможних людей збільшується, проте бідних стає набагато більше, а в цей час середній клас зменшується у кількості. Такий сценарій простежується і в Південній Осетії, де російські олігархи і їхня місцева "прислуга" є єдиною групою, яка має зиск від нещасть народу (http://www.rferl.org/content/Article/1189525.html).
 
"Капіталізм", який змальовує пані Кляйн, не притаманний Кейнсіанській змішаній економіці, яку українці сподівалися побудувати після 1991 р.; цей шлях розвитку мав принести людям робочі місця з високою кваліфікацію, високі заробітки, справедливе оподаткування бізнесу, соціальні послуги та широкі повноваження для профспілок. Навпаки, нині в Україну прийшов "новий" капіталізм, який з’явився у світі у 80-х та найчастіше асоціюється з Мілтоном Фрідманом та "нео-лібералізмом". Це повернення до дикого капіталізму початку епохи індустріальних революцій. Визначальною тут є напівкримінальна діяльність не обраних управлінців корпорацій, банкірів та брокерів, які вважають, що прийняті народними обранцями закони щодо захисту суспільного майна та інтересів, а також правила контролю на міжнародне переміщення капіталу, є обмеженням їхнього права отримувати прибуток. Отримані за такої економічної формації прибутки, оминаючи оподаткування, розподіляються згодом між групою великих акціонерів і осідають на банківських рахунках в офшорних зонах. В результаті такої діяльності залишаються такі країни, як Зімбабве, Заїр, і тепер США, керовані Дж. Бушем. (http://www.counterpunch.org/whitney08292008.html). В країнах, де такий тип капіталізму пристосовується та "пускає коріння", більшість робочих місць зорієнтована на людей, які працюють неповний робочий день, створюються роботи, що не потребують кваліфікації, з низьким рівнем зарплатні, не забезпечені додатковими виплатами, пенсіями та відрахуваннями на потреби охорони здоров’я, а також не захищені профспілками. Така економіка несе певну користь лише для дуже заможних людей.
 
Наразі Україна, оминувши жахи "кризового капіталізму", які описує Кляйн, отримує свою порцію проблем, зумовлених економікою Діккенс-Фрідманівського типу. Одним з людей, що були задіяні у "новому" старому капіталізмі, як стверджує Кляйн, був колишній посол США в Україні http://www.thenation.com/doc/20050502/klein До речі, напівкримінальна корпорація Халлібертон, яка отримувала мільярдні прибутки від своєї корумпованої діяльності в Іраку http://www.sourcewatch.org/index.php?title=Halliburton_Company, http://www.corpwatch.org/article.php?id=12266, є членом Бізнес Ради США-Україна www.usubc.org Іншим членом цієї важливої групи є Карджил Корпорейшн, яка, прагнучи монополії і надприбутків, протягом останніх десятиліть використовувала урядові субсидії, тобто гроші платників податків, щоб систематично позбавляти фермерів їх землі і знищувати довкілля вирощуванням монокультур. Загалом це також передбачало заміщення виробництва основних продуктів харчування вирощуванням дорогих культур на експорт. Останнім часом люди, які очолюють цю організацію, знищують бразильські тропічні ліси, створюючи плантації сої, на деяких з яких використовується де факто рабська праця http://www.corpwatch.org
 
Тим не менше, українці й ті, хто переживають за долю України, ніби не стурбовані цією тенденцією й навіть не почали вивчати, яким чином неоліберальний Американський корпоративний капіталізм типу Фрідмана може пришвидшити темпи вступу України до ЄС, якщо він поляризує і розоряє українське населення. Чи буде українське суспільство, яке створюється цим "новим старим капіталізмом", нагадувати формою яйце чи грушу? У останньому випадку майбутнє України буде похмурим. Не можна забувати, що на даний момент Євросоюз, за винятком Великобританії, належить до тих щасливих частин світу, де неоліберальний "новий капіталізм" ще не повно розвинутий. Також ніхто не запитує, чому Бізнес Рада США-Україна не має, як виявляється, ніяких критеріїв для членства в цій організації. Чому, разом з Карджил та Халлібертон, вона включає компанії на кшталт Ванко, які, найвірогідніше, пов'язані з російською мафією http://www.jamestown.org/edm/article.php?article_id=2373367 Чому Бізнес Рада США-Україна не видала жодного офіційного звернення, в якому б засуджувала незаконне корпоративне рейдерство та знищення комунальної чи приватної власності в Україні? Чи може хтось думає, що ці величезні корпорації без законів, які ще існують в ЄС не будуть так саме діяти в Україні як десь в Африці чи Латинській Америці? Чому Бізнес Рада закриває очі на те, що її члени ведуть бізнес в Україні російською мовою?
 
Політичні вподобання в Україні не визначаються тим, якою мовою особа користується. Опитування за опитуванням підтверджують, що російськомовні росіяни – жителі міст, більшою мірою дотримуються проросійської, антиукраїнської та антиєвропейської політики, аніж україномовні українці, що проживають у сільській місцевості (ред. Дж. Бестерса-Ділгера, Мовна політика та мовна ситуація в Україні [Київ, 2008]). Але добре відомо, що російськомовне населення в Києві у значній своїй частині підтримувало національно-демократичну Помаранчеву революцію. Російськомовне населення належить до тієї більшості в українському суспільстві, яка підтримує Литвина, Ющенка, Тимошенко, Костенка і Луценка – тобто націонал-демократів у широкому значенні цього слова. Загалом російськомовне населення визнає незалежну Україну як свою власну державу http://www.mw.ua/1000/1550/62942/
 
Варто також зазначити, що, незважаючи на добре організовані екстремістсько-націоналістичні російські групи, що прямо чи опосередковано підтримуються Кремлем в Україні, у країні немає відповідних впливових груп українських екстремістів-націоналістів. Така група існувала колись - УНА-УНСО - та згодом вона розпалась. Один із її лідерів – Дмитро Корчинський – сформував організацію – Братство, яку він і зараз очолює за сприяння Кремля та російських екстремістів під керівництвом Олександра Дугіна. http://www.ucipr.kiev.ua/modules.php?op=modload&name=News&file=article&sid=6032579&mode=thread&order=0&thold=0 Інша група, заснована у Харкові, що також використовує предмети української національної символіки та екстремістсько-націоналістичної риторики, de facto також є проросійською http://www.khpg.org/en/index.php?id=1220644493 Заснована прихильниками "жорсткої" фракції Партії регіонів, мабуть за участі харківського мера Добкіна - організація "Патріоти України" є Кремлівським оперативним проектом, що має своєю метою дискредитацію українських національних ідей та незалежності в ЄС[1]. Разом із цими двома вищезгаданими передовими проросійськими групами, є, звичайно, явні прокремлівські антипомаранчеві та антиукраїнські організації, тобто Комуністична партія, Українська Православна Церква російського патріархату, Російський блок та Блок Вітренко. Всі вони вважаються частиною російської "П’ятої колони". Найкращим прикладом їхньої роботи може слугувати ситуація у Криму (Ю. Тищенко та ін., Суспільно-політичні процеси в АР Крим (Київ, 2008) 54-74. Доступно на сайті: http://www.ucipr.kiev.ua/index.php?newlang=ukr).
 
У світлі цих припущень постає питання: яким чином незадоволення та злість, спричинені соціальною дезорганізацією, бідністю та поляризацією, що несе в Україну російськомовний неоліберальний капіталізм, зможе приготувати країну до вступу в Європейський Союз – де такий дикий капіталізм не існує і де міжнародна мова спілкування англійська? На жаль, це питання, здається, ще ніким не досліджено.

[1] Хоча Україна та Росія у 1992 році підписали угоду, що забороняє використання цивільних розвідувальних служб одна проти одної, ця угода не зачіпає російську військову розвідку (ГРУ), що продовжує діяти на територіях колишнього Радянського Союзу http://www.ut.net.ua/art/167/0/763/

Майдан.

Украинцы - это плохо,

Добкин, Кернес - хорошо,

Украинцы - это плохо,

Аделаджа - хорошо.

 

Украинцы - это плохо,

А вот Фельдман - хорошо,

Украинцы - это плохо,

А Табачник - хорошо.

 

Украинцы - это плохо,

Богословская - не плохо,

Украинцы - это плохо,

А Арфуш - совсем не плохо.

 

Украинцы - это плохо,

Черновецкий - хорошо,

Украинцы - это плохо,

Гурвиц - это хорошо.

 

Тина Кароль – как чудесно!

Украинцы – плохо.

Таня Либерман прекрасна!

Украинцы – плохо.

 

Вот Кауров Будулай – депутата выбирай!

Жвания, Григян, Васадзе – все славяне, все свои!

Украина – это плохо,

Вся фашистская она.

 

Украинцы все фашисты,

Нехорошие они.

Против них антифашисты,

Толерантные они.

 

Чтоб фашизм нам победить –

Украинцев всех убить!

Потому что если нет –

Будет новый Святослав,

 

Новый Гонта, Зализняк,

И Хмельницкий, и Богун,

Будет Довбуш, Кармалюк,

Скоропадский, Болбочан,

И Петлюра, и Махно,

Коновалец и Бандера,

И прийдет Роман Шухевич -

Он со шмайсером , в крестах, -

Нагонять тотальный страх.

 

Вот поэтому и надо

Украинцев всех убить,

А фашистскую их землю

АрфушАми заселить.

 

И наступит толерантность

Без фашистских украинцев:

Вместо свастики фашистской

Там где был Собор Софии

Будет центр жертв голокоста

И музей фашистских жертв,

Чтобы каялись фашисты,

И платили жертвам деньги,

Можно в долларах и евро,

И наличкой тоже можно,

Потому что виноваты,

Что такими родились,

На земле своей фашистской,

Где кровавые погромы

Сотворили гайдамаки.

 

В общем, стыдно и немодно

Быть фашистским украинцем,

Провокатором-злодеем,

маргиналом-экстремистом.

 

http://zo-zo.livejournal.com/

- Только что через интернет пришел хороший вопрос:

"А не западло тебе, Вова, отвечать на анонимные вопросы по интернету?"

- Отвечаю задавшему этот вопрос обладателю IP (такой-то), хост (такой-то), провайдер (такой-то) Иванову Сергею Васильевичу, проживающему на Ивановской, дом 13/2:

НЕ ЗАПАДЛО!

Довідка: Кучма - дідусь відомого блогера Геварича (тільки нікому не кажіть).