Нет у нас никакого Президента. Скоро уж год, как нет

Костюк Олександр

В суспільстві виникла критика поведінки Президента України Зеленського під час страшної авіакатастрофи, в якій загинуло 11 українців. Абсолютно закономірне, на мій погляд, неприйняття українців викликають:

– Невпинна череда розваг і відпочинків вищих посадових осіб під час війни;
– Відсутність Президента на робочому місці в критичний для країни момент протягом майже доби (а ситуація могла бути ще більш критичною, у нас війна);
– Абсолютно невиразні дії влади щодо катастрофи та її розслідування;
– Маніпуляції прес-служби Президента.

При цьому групи підтримки Зеленського оперують кількома стандартними тезами:

– В країні горе, а ви (критики Зе) лише сваритесь і розколюєте країну;
– Яке право ви маєте ображати Президента?

Бачимо очевидну підміну понять:

1. Підміна понять в тому, що групи підтримки Зе валять в одну купу співчуття до загиблих і недостойну поведінку Президента Зеленського в даній ситуації.
2. Підміна понять в тому, що групи підтримки Зе змішують повагу до посади Президента, найвищої посади в державі, та критику конкретної поведінки, конкретних вчинків людини, яка цю посаду займає.

Всі ми співчуваємо горю рідних і близьких людей, які загинули в страшній катастрофі.
Більше того, ми поважаємо посаду Президента України, як вищу посаду нашої держави, іншої у нас немає.

Але наше співчуття загиблим і наша повага до посади Президента робить тим більш недостойною і неприйнятною поведінку людини, яка зараз займає цю посаду. Череда відпочинків і концертів під час війни. Веселощі та розваги. Курорт на теплому морі. І нарешті – відсутність Президента та Головнокомандувача на робочому місці в критичній ситуації протягом доби. Це справжня зневага до посади, держави і власних виборців.

Елена Кудренко

Худший

Сегодня услышала, что у президента еще есть шанс встать на правильный путь. Удивилась. Нет такого шанса, и это, по-моему, видно и понятно. Во-первых, потому, что слишком далеко зашел. Во-вторых, потому, что слишком глубоко уже въелись и вгрызлись в должности, потоки, схемы те люди, которыми он себя окружил.

Я сейчас абсолютно спокойно не обвиняю, эмоциональный период пусть останется позади. Я констатирую те факты, которые мы имеем на повестке дня, и практически ни один из них не убеждает меня в обратном. Казалось бы, такие стартовые условия с момента победы на выборах, бери и делай, – и так отчаянно “пойти не туда”…

Почему я думаю, что эта власть худшая за всю историю Украины? Даже Янукович не внушал таких мыслей, а ведь он делал то же самое: кортежи на дорогах, непомерная трата государственных денег, унижение всех нас перед Россией, уничтожение армии, отказ от проевропейского развития. Все это мы видим и сейчас, и слово “диджитализация” (на которую предсказуемо не нашлось денег) никогда не заменит реальных дел в этом направлении. Как оказалось, что-то из того, о чем заявлялось, уже было сделано “попередниками”, в чем-то сегодня как ни в чем не бывало дают заднюю. Янукович тоже нас тормозил и наличку собирал мешками.

НО.
Разница в том, что новая власть имеет ВОЙНУ. И вот, имея войну, усесться задницей на бюджетные деньги, назначить себе непомерные зарплаты, мотаться на отдых ежемесячно, начать забирать “излишки” пенсии у пенсионеров – вот это и есть, в моем понимании, категорическое “нельзя”. И никакие дубинские, говорящие это “попередникам”, но молчащие, когда сами становятся властью, не убедят нас, что то, что происходит сегодня, – теперь можно. Можно, потому что их фамилия – не Порошенко. И имея тысячи погибших, оккупированные регионы, недостаток денег в бюджете (кстати, где они?), армию врага у границ, поступать так, как они поступают сегодня, – это хуже, чем быть Януковичем. Непомерно хуже.

Плевок в колодец мирной страны – это одно, мы это уже проходили. Но плевок в колодец, полный крови в процессе освободительной войны, – это нечто другое. И вот это я никак не могу понять. Насколько много должно быть цинизма, чтобы было вот так? Весело, как будто ничего и не случилось?
Случилось, друзья и недруги. Случилось. Вот поэтому и дико наблюдать все это. Это худшее из того, что у нас было.

Светлана Самборска

Ну хватит уже писать “Зеленский – слабый президент”, “Зеленский некомпетентен”, “Дегенерат Зеленский занимает не свое место” и “Что это за поведение у Президента?”

Нет у нас никакого Президента. Скоро уж год, как нет. Зеленский – это вывеска. Это “маленька тваринка, що загортає [отнюдь не шоколад] у фольгу”. Это собачка говорящая фокусы показывает. Спецэффекты.

И эта вывеска со спецэффектами прикрывает деятельность ЛИКВИДАЦИОННОЙ комиссии. В составе Коломойский-Аваков-Портнов. Ликвидируется все, что было сделано за пять лет по деколонизации и деолигархизации. Страна укладывается под Россию политически и под Днепропетровский олигархический клан экономически.

И сделано на этом поле уже очень много.

Те дикие суммы, которые через суды выкачиваются в пользу Коломойского, впечатляют.

Риторика официальной Украины, чей самолет и был сбит, уже совпадает с риторикой Ирана и России – еще более впечатляющий факт.

20 часов, которые Зеленский провел неизвестно где и с кем сразу после уничтожения самолета, впечатляют еще больше.

ЧТО ЕЩЕ НЕ ПОНЯТНО?

И что еще должно произойти, чтобы стало понятно? Какова будет окончательная цена за глупость избирателей Зеленского, запустивших механизм ликвидации суверенитета Украины?

Хватит писать “Зеленский – слабый президент”. Зеленский – не президент. Зеленский – нанятый актер, прикрывающий снятыми роликами ликвидацию суверенитета страны Коломойским, Аваковым и Портновым. И меня как-то слабо волнует, сколько миллиардов отката за Украину выплатит Путин этой развеселой компании. Меня волнует, как надолго они здесь задержались, потому что каждый день их деятельности мы что-то теряем. Цена растет каждый день.

"Они просто п..здят наши солонки!"

Первый жрал, второй др..чил, третий - карандаш точил,
Эта - губки красила, та - в смартфоне лазила.
Тот билеты продавал, этот - кнопки нажимал.
Шото приняли - а шо? Да какая разница!
Главное, шо лохторату эти Слуги нравятся!

Наталья Юсупова:
"Вчера смотрела прямое включение из ВР, слушала доклад министра обороны касательно ситуации на Донбассе. Сидит министр, говорит что-то себе под нос, в это время из-за его спины появляются депутаты Арахамия и Бужанский. Веселые и довольные, их явно не интересует, что там происходит на передовой. Стоят смеются и тут же на первом ряду дама болтает с кем-то, кто что-то смотрит в смартфоне.

Министр обороны докладывал явно только для себя. Это что вообще??? Вечеринка в баре? Точно не заседание парламента. Я думаю Вы без проблем найдёте эту трансляцию в интернете. Балаган. Сборище блатных и бестолковых. Стыдно..."

Если во время трансляции на телевизоре убрать звук и включить Высоцкого "Ой, Вань, смотри какие клоуны", то просмотр заседаний нынешней ВР становится немного интереснее.

Mason Lemberg:
Президент Угорщини, міністр освіти Німеччини втратили свої пости через плагіат в їхніх наукових роботах. Це те що я згадав. Очевидно, таких випадків було куди більше.

Знову ж наголошу, мова йшла не про те, що вони дбли без освіти, що вони не вчилися, що вони не працювали, що вони замість цього купували дипломи в метро. Ні, вони вчилися, працювали, але в їх роботах виявили плагіат і це коштувало їм посад.

В нас прем'єр-міністр без офіційної освіти.
Перша особа країни (у нас все ж парламентсько-президентська республіка) є самозванцем.
У нас все оточення президента і він сам, а також голова СБУ закінчили якийсь вуз рівня кулінарно-естрадного технікуму.

Хоч я розумію, що це не важливо, якщо всі вони учілісь там где беня преподавал (с)
Але куди вони нас заведуть?
Які "реформи" вони для нас здійснять?

Юлия Егорова:
Яке їхало, таке й здибало. Нарід же хотів слугу. Слугу і отримав. А навіщо слугам освіта?

Andrii Chornyi:
Головнокомандувач, який не служив. Міністри з купленими дипломами. Депутати з тижневим курсом в Трускавці. І їх виборці, які навіть не знають, яка наша країна за формою правління.
Це вже якась Африка, по деградації населення.

Milan Zlati:
Нічого, введуть курс імітації гри хєром по роялю в усіх освітніх закладах.
Проведуть Олімпіаду з КВК, а також виграють нобелевську премію за найпростіший в світі спосіб закінчити війну.

Alex Noinets:

Депутати Павлова
Журналисты LB нашли интересную закономерность в голосованиях Слуги Зеленского. Когда спикер-разумков говорит «Прошу визначитись та голосувати» — это значит, что поддерживать законопроект необязательно. Когда он говорит «Прошу ПІДТРИМАТИ та проголосувати» — это сигнал, что голосовать надо «за».
Судя по всему, именно закреплением условных рефлексов по голосу Разумкова слуги в Трускавце и занимались. Потому как работают эти команды безотказно.

Тётя Роза @Anakoyher 

— Изя, а у нашего премьера диплом оказался фальшивым.

— Зато долги по ЖКХ оказались реальными. Так что, баланс соблюдён.

Юрій Каракай @karakay67 

- Роза, ты заметила, как отчаянно наш премьер Гончарук пытается быть похожим на Джастина Трюдо?

- Да, Изя, заметила. Но я никак не могу понять, что же ему больше мешает? То ли фальшивый диплом, то ли долги по коммуналке...

Ігор Петренко

Арешт Пашинського, затримання Гладковського, спроба затримати Кононенка, справи проти Жеваго, братів Дубневичів і братів Суркісів… Нарід може плескати в долоні...

 Генпрокуратура, ДБР та НАБУ в останні дні помітно активізувалися – слідом за Сергієм Пашинським, якого затримали у справі про новорічний конфлікт з громадянином Хімікусом, за ґратами ризикують опинитися й інші демонізовані особи. Коротко нагадаємо про тих, ким вже зайнялися вище названі органи. Насамперед, це п’ятий президент Петро Порошенко, по ньому безпосередньо працює відомство Романа Труби. Значна кількість справ проти попередника Зеленського наразі використовується в якості інформаційних атак, їхня судова перспектива доволі туманна. Що ж до Пашинського, то Генпрокурор Руслан Рябошапка пообіцяв Хімікусом не обмежитися. Те ж, очевидно, стосуватиметься і Гладковського.

На сьогоднішній день його підозрюють в оборудках з автомобілями МАЗ. За даними ЗМІ, підприємства, пов'язані з Олегом Гладковським закуповували у Білорусі вантажні автомобілі МАЗ, після чого перебрендовували їх в "Богдан" і без тендеру постачали державі для потреб оборони. Однак перед виборами гриміла не ця тема: так званий "свинарчукгейт" стосувався начебто контрабанди з Росії деталей для військової техніки. Кураторами корупційних схем називали Олега Гладковського, його сина Ігоря та його бізнес-партнерів Андрія Рогозу і Віталія Жукова. Ця гучна історія стала цвяхом у рейтинг Порошенка. Наразі, схоже, її відклали на потім, взявшись за іншу, з МАЗами.

Щось подібне відбувається і навколо братів Дубневичів. У поданні про зняття недоторканості з депутата Ярослава Дубневича, у минулому парламенті члена фракції "БПП", у нинішньому – депгрупи "За майбутнє", йдеться, що він був обізнаним про фінансовий стан ПАТ "Укрзалізниця", зокрема його потреби при проведенні державних закупівель, а також мав вплив на засновників та посадових осіб ПАТ, яке є єдиним виробником стрілочних переводів, башмакоскидачів, пристроїв зрівнювальних, рамних рейок, хрестовин, контррейкових рейок та комплектів роздільного скріплення. За версією слідства, ці діяння спричинили збитки у розмірі 93 млн 277 тис. грн. Однак брати Дубневичі ще не так давно фігурували в набагато цікавішій справі - про розкрадання 300 млн кубометрів газу на суму 1,4 мільярда гривень. У рамках цієї справи НАБУ і САП підготували подання до парламенту, однак тодішній Генпрокурор Юрій Луценко його повернув з наступною мотивацією: твердження щодо організації Дубневичем злочинної схеми заволодіння коштами, "які не підтверджуються, є сумнівними чи можуть бути легко спростовані". 93 млн проти 1,4 млрд… Але ГПУ чомусь взялося за те, де менші суми.

Справи, в яких фігурують Костянтин Жеваго і брати Суркіси не такі гучні. Першого підозрюють у внесенні недостовірних відомостей в декларацію – він не вказав, що є бенефіціарним власником компанії ТОВ "Нові промислові технології", розмір статутного фонду якої понад мільярд гривень. Суркіси, точніше, посадові особи київського "Динамо", фігурують у справі про ухилення від сплати податків. За даними слідства, використовувалися схеми з використанням банківських рахунків кіпрської офшорної компанії, через яку вели діяльність футбольного клубу. 

Окрім цього є ще підозра від ГПУ колишньому міністру юстиції Олені Лукаш – подрузі Андрія Портнова. Їй інкримінують заволодіння бюджетними коштами в особливо великих розмірах.

Кожна з вище перерахованих справ, а їх далі буде більше, не сьогоднішня історія. І тут Генпрокуратура виступає ніби не в ролі репресивного органу, а органу, який доводить до логічного завершення попередні резонансні справи. До того ж, Рябошапка цими справами намагається відвести від себе підозру у політичних переслідуваннях, бо йдеться не лише про колишніх соратників Порошенка, а й про Суркіса, який зараз в "Опозиційні платформі – За життя", і про Лукаш. І тут можна згадати ще один момент: Генпрокуратура перевірить факт переписки народного депутата від "Слуги народу" В'ячеслава Медяника, в якій журналісти угледіли корупційні наміри. Нагадаємо: Медяник засвітився перепискою щодо впливу на прокуратуру. До речі, ця перевірка має стати знаковою, адже спроба відвести підозри від нардепа з президентської більшості свідчитиме про вибірковість правосуддя.

Якими будуть перспективи інших справ? З ними, скоріше за все, поспішатимуть, адже виборці зачекалися обіцяних посадок. Через Гладковського і Кононенка, по якому також вчора був подзвін, коли "набушники" намагалися його затримати, спробуватимуть вийти на Порошенка. Через Пашинського – на Турчинова, Парубія. Наскільки сильною є доказова база у всіх цих справах? Оце і є найцікавіше питання, оскільки до переважної більшості справ, які розслідувалися НАБУ, у суддів виникали питання. Але то були не антикорупційні судді, ці ж зараз постали перед вибором: розглядати справи, які пливтимуть до них ріками, детально, а, отже, з ризиком програшу слідчих органів, або ж включити свій "турборежим". І саджати підозрюваних в угоду владі. Тобто, стати таким собі колективним суддею киреєвим. Який шлях оберуть судді ВАКСУ буде видно вже по перших судових засіданнях.

Владі зараз конче необхідні гучні посадки, також потрібно, щоб процеси транслювалися в прямому ефірі. Це відволікатиме людей від інших тем – "формули Штайнмаєра" і протестів проти неї, підвищення тарифів і так далі. Все просто: протести організовують ті, чиї соратники опинилися на лаві підсудних, тобто, акції проти капітуляції відразу набувають негативного забарвлення у суспільній свідомості.

Однак тут є й інший важливий момент: якщо внутрішній споживач схвально ставитиметься до активності слідчих органів, і це дозволить зупинити падіння рейтингу Зеленського і влади, то на зовнішній арені всі ці процеси послаблюватимуть позиції Києва. Звісно, наші західні партнери не кидатимуться на захист Пашинського, Гладковського і так далі. Вони поводитимуться інакше. Перший серйозний сигнал зміни ставлення до нової української влади вже є. Маємо на увазі лист послів Канади, Великої Британії, Німеччини та Євросоюзу звернулися до спікера Дмитра Разумкова, прем'єра Олексія Гончарука та голови Офісу президента Андрія Богдана з проханням переглянути окремі положення законопроекту про реформу судової системи. Який, нагадаємо, зі скрипом був прийнятий Верховною Радою у середу. До думки Заходу, схоже, в президентському Офісі прислухатися не планують.

Очікувано, що це не останнє зауваження, яке лунатиме зі світових столиць. Лунатимуть зауваження і щодо політичної вмотивованості кримінальних справ в Україні. Звісно, на всі ці голоси можна не зважати, мовляв, це наші внутрішні справи, однак це помилковий шлях, який вестиме до самоізоляції. Все дуже просто: західний світ розробив та успішно використовує систему рейтингів держав, з якими має справу, і їхнє погіршення стає чітким сигналом як політикам у цих країнах, так й інвесторам. Якщо в цих рейтингах зазначатиметься сповзання України до авторитаризму, розмовлятимуть з офіційними особами в Києві зовсім інакше. У тому числі й кредитори. Тому коли на Банковій хтось планує посадки по "беспрєделу", то має розуміти далекосяжні наслідки цього і для себе, і для країни.