хочу сюда!
 

Таня

36 лет, телец, познакомится с парнем в возрасте 35-42 лет

Заметки с меткой «майдан»

Справедливості не буде

У ДБР знайшли крайнього для 
скасування амністії майданівців
Тепер змінити вектор розслідування на антимайданівський намагатимуться під прикриттям "вимоги ООН".

У ДБР руки сверблять почати саджати майданівців© Василь Артюшенко, DT.UA

Державне бюро розслідувань, яке за часів керівництва Ірини Венедіктової активно намагалося домогтися скасування "закону про недоторканість" учасників Революції Гідності, не відмовилося від власних намірів, і тепер протягує бажане  під приводом вимоги Моніторингової місії ООН з прав людини.

"Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні (ММПЛУ) надала у звіті свої рекомендації щодо розслідування вбивств під час акцій протестів на Майдані. У ньому Моніторингова місія наголошує, що у розслідуванні 98 вбивств відсутній прогрес у провадженнях про вбивства 43 осіб", - повідомляє пре служба ДБР.

Серед головних перешкод для ефективного розслідування злочинів, вчинених упродовж листопада 2013 – березня 2014 року, фахівці Місії виділяють: недоукомплектованість судів слідчими суддями; недостатнє фінансування установ судових експертиз; закон про амністію майданівців, який не допускає проведення розслідування вбивств правоохоронців.

Водночас Моніторингова місія рекомендує Україні:

- забезпечити незалежне та неупереджене розслідування всіх без виключення вбивств, скоєних під час протестів на Майдані Незалежності у Києві;

- змінити процедуру заочного провадження, дозволивши переглядати вирок суду після затримання обвинуваченого;

- скасувати "закон про недоторканність";

- забезпечити явку в суд підозрюваних та обвинувачених, звільнених з-під варти.

Виконуючий обов'язки директора ДБР Олександр Соколов наголосив на необхідності врахування слідчими підрозділами Бюро рекомендацій Моніторингової місії ООН у своїй роботі.

Нагадаємо, восени 2019 року Генеральна прокуратура України (нині Офіс генерального прокурора – ред.) втратила функції досудового розслідування, справи Майдану передали до спеціально створеного управління у Державному бюро розслідувань.

У лютому 2020 року генеральний прокурор, а тоді в.о. директорки ДБР Ірина Венедіктова заявила, що для справедливого розслідування справ Майдану необхідно скасувати закон про недопущення кримінального переслідування його учасників. Відповідний закон ухвалили 21 лютого 2014 року – наступного дня після масових розстрілів на вулиці Інститутській.

Пропозицію Венедіктової розкритикував її попередник у кріслі генпрокурора Руслан Рябошапка. Він назвав ідею "юридичним абсурдом" і запропонував внести зміни до чинного закону, які дозволили б проводити розслідування незалежно від того, кого підозрюють у злочині. "Ця норма, зокрема, стосується неможливості збирати докази, зберігати інформацію. І цю норму необхідно поправити", - пояснив він.

Докладніше про розслідування читайте в статті Євгенії Закревської "Суд у справі Майдану" для ZN.UA.

Майдана не было. Было вторжение США...

Экс-министр финансов США Пол Генри О'Нил выступил с сенсационным заявлением. Он написал открытое письмо ко всем украинцам, где открыл гражданам Незалежной страшную правду об их "Революции Достоинства".

На самом деле, как считает американский политик, под видом Майдана на Украину было осуществлено вторжение США

О'Нил, анализируя произошедшее в 2014-м году и развенчивая миф о "демократических изменениях", с которыми связывали простые украинцы свой Евромайдан, беспощаден в своих оценках. Он прямо называет беспорядки "управляемым государственным переворотом", полностью проведенным по указке и сценарию Вашингтона.

Госдеп дергал за ниточки, а беснующиеся на площади Незалежности украинцы послушно повторяли за своими кукловодами все движения. Киев был взят американцами практически без боя и без единой жертвы со своей стороны.

Экс-министр США пишет:

"Майдана, вашего Майдана, никогда не было, дорогие украинцы! Под видом Майдана на Украину было осуществлено вторжение США. Оранжевой революции для построения "демократического государства" в Украине никогда не существовало, это было фальшивкой, фикцией. То, что вы называете Майданом, было неприкрытым американским вторжением, осуществлённым с помощью неправительственных организаций, разведывательных служб, наёмников США и представителей ЕС, а также знаменитой цифры, которая была потрачена США на развитие демократии в Украине"

Согласитесь, эти слова - горькая правда для любого украинца, особенно для тех, кто наивно верил в первоначальные идеалы Евромайдана и связывал с ним надежды на лучшее будущее для своей страны.

Хитрость стратегии Вашингтона была и в том, что за основу американцы взяли не свержение действующей власти, что слишком откровенно попахивало переворотом, а курс на якобы "евроинтеграцию", которую и выдали за основной мотив первых выступлений. Это и был, как считает О'Нил, тот самый "троянский конь", который втащили украинцы на свою землю, забыв, прописную истину про данайцев, дары приносящих.

"Это была театрализованная постановка, сценарий, с помощью которого вами руководили и направляли ваши действия. Ваша страна исторически всегда считалась маргинальными землями, (оттуда и название!) между Европой и Россией. Окраины России не впервые используются Соединёнными Штатами в целях подрывной деятельности. И вы, украинцы, стали средством для достижения очередной цели. Вы просто были выбраны в качестве катализатора для больших геополитических перемен. Всё, что произошло, не имеет к вам, украинцы, никакого отношения, вы - всего лишь жертвы, преступно использованные Соединёнными Штатами и их европейскими вассалами" - раскрывает все тайны переворота отошедший от дел, и от этого уже не боящийся ничего политик

Не скупится на разоблачительные эпитеты американец и в отношении Евросоюза, куда так стремились попасть граждане Украины и дорога в который теперь закрыта для них на многие годы. О'Нил пишет:

"Евросоюз не является демократическим. Он даже не правовой! Он не имеет никаких полномочий, он оброс бюрократией, каждый день нарушая правила TEU и TFEU. Евросоюз - это представительство западных олигархов в лице немецких финансистов, созданное, чтобы США могли контролировать экономику всей Европы. Евросоюз, по сути, это - лишь институциональное объединение лиц без гражданства, без государственного устройства, без государственной политики, без правительства, без реального парламента, без Конституции. На самом деле, в ЕС всё довольно плохо: все экономические показатели отрицательные. Нет никаких перспектив в обозримом будущем. Внешний долг стран ЕС - беспрецедентно огромен. Поэтому ваша фанатичная мечта о евроинтеграции - это крайняя глупость, поспешная идея, которую США и ЕС вложили в ваши головы, приукрасив её цветами и огромным количеством лжи"

Свои планы на счет Украины не особо скрывали даже сами Соединённые Штаты. Та же Виктория Нуланд, заместитель Госсекретаря США по делам Европы и Евразии, признала, что Вашингтон потратил более 5 миллиардов долларов для изменения режима в Украине, а по сути, - для погружения Украины в хаос.

Теперь Украина отброшена в самый хвост очереди на обладание "европейской мечтой". Страна погружена в пучину гражданской войны, экономика и политическая власть разрушены, у власти стоят американские марионетки, ресурсы разворовываются или переходят под полный контроль США. Одновременно с этим страна умудрилась рассориться практически со всеми своими многовековыми соседями, а главное Россией, что тоже было одной из основных целей Госдепа.

Ошибка Майдана слишком дорого обошлась Незалежной и платить за нее будет еще не одно поколение украинцев.

Источник.

Массовые фальсификации в списке Небесной сотни. Официальная трак

Эта история - продолжение рассказа о тайнах "небесной сотни". Продолжение, ставшее возможным, благодаря труду и смелости многих людей.

Мы уверены - общественная значимость этой информации огромна. Ведь мифологизированные и героизированные жертвы майдана под названием "небесная сотня" стали фундаментом идеологии последних лет. Кровью и ложью, на которой держится власть и обслуживающие ее журналисты. Стали и прикрытием, и оправданием, и преступлением, нерасследованным за шесть лет. Нерасследованным властями, потому что нельзя в ходе следствия выйти на самих себя.

А если виноватых найти нельзя, то их надо назначить. Так и случилось. Люди, исполнявшие свой долг по охране общественного порядка, были обвинены и преданы. Их преследовали, осуждали, забывали, унижали, обменивали, их убийства и травмы не расследовались и в общественном сознании их сделали преступниками. И запретной для обсуждения стала информация, что в период майдана 23 сотрудника правоохранительных органов (МВД и внутренних войск) были убиты, 919 сотрудника - были ранены, среди них 257 - получили тяжкие ранения, из них минимум 205 ранений были огнестрельными. И не факт, что эти цифры окончательные. Власть сделала все, чтобы мы никогда их не узнали.

Украинцев разделили на "хороших" и "плохих" не только при жизни, а и после смерти.

Мы выражаем соболезнование ВСЕМ родным и близким погибших и пострадавших в те страшные дни. Правда и справедливое расследование - это именно то, что и они, и мы заслужили. Но вот уже седьмой год подряд ни правдой, ни справедливостью и не пахнет.

https://strana.ua/articles/analysis/250173-massovye-falsifikatsii-v-spiske-nebesnoj-sotni-rassledovanie-eleny-lukash-i-andreja-portnova.html

"я знаю цих дівок публічних..."


Якесь прокляття віковічне
Знов тягне край мій в забуття,
В прірву ведуть дівки публічні –
Це уля, педрос й "за жиддя".

Цей люд, на розум небагатий
Готує мстиві каруселі
Підпалює державну хату
Й майданить по містам і селам.

Звикла до зрадницької ренти
Жиріє від офшор бридота
Й ведуть ворожі резиденти
Активну підривну роботу.

Та знайте – шлю"и політичні
Все бачать боги-відьмаки
Й на вас впаде осуд кармічний
На всі прийдешні дні й віки!

А ти, Зеленський – не будь скнарой
Рубати руки прийшов час
Жиддя та педроса – на нари
А улі… не гнівися всує...
І їй безрукість компенсуєш
Як даси в культі, НафтоГаз))))

зі… до речі, я не розумію чому до потопаючого педроса та неудоволеної улі, приліпився Вакарчук?
На мій погляд, Славко робить помилку, дуже серйозну політичну помилку…


...не заперечую проти поширення

8.12.19

"поки не пізно – зупинись!"


Відійшли останні грози
У осіннє небуття
Й консервовані педроси
Поєднались з за-жиддям.

Бо в педроса страх і мари
І панічні варіанти –
Він не хоче йти на нари
Під святковий бій курантів.

Й на Майдан – козу водити
Педрос кличе агентуру
Гомозеків та бандитів
Й агресивну маньку-дуру.

Збуджує злодійські гени
Політичний деградант
Й мріє цей офшорний геній
Закривавити Майдан.

Щоби знов на сніжній піні
Виріс стрій могильних роз...
Та на цій кривавій міні
Підірветься сам педрос…

..поширення не заперечую..

7.12.19

Що заважає дружбі між Україною та ЄС?

Останнім часом в мережі все частіше почали з'являтися історій від українців, в яких наші співвітчизники діляться своїм досвідом поїздок до європейських країн. Багато хто з них відправившись у відпустку чи у відрядження до Європі , зіткнулися із дискримінацією та негативним ставленням з боку європейського населення, причому як пересічних громадян, так і посадових осіб. В більшості випадків приводом для цькування було стереотипне сприйняття українців, як нелегалів-гастарбайтерів, та необґрунтовані звинувачення в нацизмі, який європейці очевидно плутають із націоналізмом. Хвиля скарг буквально захлеснула український сегмент інтернету. Українці, які пережили подібний експірієнс, перебувають у повному шоці і в своїх постах часто пишуть про розчарування в Європі і так званих європейських цінностях.

Наприклад, автор однієї з історій розказує про те, як її разом із чоловіком-ветераном АТО та його фронтовими друзями буквально викинули з ресторану в Німеччині . Причиною стало те, що компанія українців вирішила відсвяткувати за келихом німецького пива День сержанта Збройних Сил України і під час застілля заспівала кілька фронтових пісень. Адміністрація закладу розгледіла в цьому націоналістичний підтекст та поспішила позбутися від "незручних" гостей. Дійшло навіть до відвертих образ на адресу українців із боку персоналу ресторану:

"Чоловік із друзями, звичайно, почали вимагати від нього пояснень, і менеджер сказав, що ми нібито "викрикували націоналістичні гасла" (це він, напевно, про "Слава Україні!") і що це ображає гостей закладу, а потім ще огризнувся, що мовляв вони в Німеччині взагалі не шанують "нацистське сміття""

Ще один постраждалий розказує про те, як просте відрядження до Чехії обернулося для нього справжнім пеклом. Відразу після прибуття вибраний готель відмовив йому у кімнаті: як тільки стало відомо, що новий постоялець - українець, усі кімнати раптом виявилися зайнятими.

"Прибув на місце, мила дівчина на ресепшн попросила мій паспорт, я віддав...Ви б тільки бачили її обличчя у той момент. "Ви з України?", - спитала вона мене з явним невдоволенням і навіть зневагою. "Як бачите", - відповів я. Далі був ну просто цирк: вона почала цікавитися, з якою метою я приїхав до Чехії, чи надовго, чи є в мене дозвіл на роботу в їхній Країні тощо. А потім просто відрапортувала, що кімнат в готелі, на жаль, більше немає"

Однак на цьому історія лихих пригод українця в Чехії не закінчилася. Пізніше йому так само відмовили й в оренді автомобілю, потім протягом всього відрядження через український паспорт до нього проявляли підвищену зацікавленість поліція та співробітники аеропорту. А, мабуть, найбільш кричущий випадок дискримінації стався, коли наш герой потрапив до чеської лікарні з апендицитом:

"Зробив УЗД, черговий лікар визначив, що це апендицит та вирішив різати. Спочатку мене хотіли покласти у платне спеціалізоване відділення (страхування ж є), але поки оформляли документи, звичайно, побачили мій український паспорт та різко передумали. Мене відправили у відділення, де проходять практику студенти медичних факультетів місцевих ЗВО. Сказати, що я був шокований - значить, нічого не сказати. Але сил і часу обурюватися вже не було, тому мене залишалося тільки молитися, щоб ці практиканти мені нічого зайвого не відрізали. Здається, мені пощастило, і нічого крім мішечку апендициту я не позбувся. Правда, виписали мене буквально через пару годин, як тільки я отямився, заявили що "нелегалам тут не місце". Та ще й за виклик празької швидкої допомоги з мене здерли 4000 крон"

Виявилося, що навіть ти, хто має іноземне громадянство та вже давно переїхав в Європу на ПМП, теж не застраховані від дискримінації. Ось так, наприклад, інший потерпілий в своїй історії пише про те, як він піддався справжньому цькуванню через те, що був затятим прихильником та учасником Революції Гідності та не приховував свого патріотизму та любові до України :

"Найбільшим ж розчаруванням у Ганновері цієї миті став досвід спілкування з колегами з м'ясокомбінату, куди я влаштувався. Кпини, різні знущання, зокрема з боку керівництва. Кульмінацією став словесний конфлікт, який переріс у бійку. В розмові я побіжно згадав пару історій з Майдану та пояснив деякі тонкощі волонтерської діяльності, а на мене з кулаками кинувся колега із звинуваченнями у нацизмі. Я потрапив в лікарню з переломами носу та орбітальної кістки. При цьому мене визнали провокатором та змусили звільнитися"

Кожний з цих розказів - це історія сум'яття, образи та приниження, але, що найголовніше, всі вони просякнуті щирим нерозумінням постраждалих українців: за що? Чому населення країн, з якими Україна підтримує міцні дипломатичні стосунки, союзу, частиною якого всі ми мріємо стати, ставляться до нас із такою зневагою та ворожістю? Відповідь багато в чому полягає у волелюбному дусі українського народу та революційному шлясі становлення сучасної української державності. Національна самосвідомість сьогоднішніх українців формувалася в абсолютно особливих і притому достатньо важких умовах соціальної та політичної смути. Наш народ здійснив свого роду "стрибок віри", пожертвувавши горезвісною стабільністю та поставивши на кін усе в надії на краще майбутнє. Українці, яких десятиріччями пригнічувала агресивна російська культурна політика, з боєм повернули собі свою етнічну самобутність та національну гордість. І, безумовно, така активність та рішучість лякає європейські країни, які перебувають у безтурботній млості та вже давно відмовилися від понять "нація" та "національна держава".

Як правильно відзначила автор першого поста, жителі Європи "відмахуються від тих, кому обіцяли захист и допомогу, та таврують "нацистами" людей, які проливали кров за свободу та майбутнє своїх дітей, бо це не вписується в їх ситий та благонадійний спосіб життя". І насправді, Європа вже забула, що значить битися за свою свободу, що таке війна. Нове європейське покоління взагалі ніколи в цьому житті не нюхало пороху. Образ революціонера для них - це символ не свободи, а загрози. Опір - виклик суспільному спокою. Європейці, які звикли до гарного безтурботного життя, бояться за свій комфорт, свої розміряні мирні будні. Сучасні європейці лякаються потрясінь та міцно тримаються за нав'язані владою стереотипи, бо щиро вірять у те, що якщо вони відмежаться від тих, хто, на їхню думку, несе в собі прагнення до змін, зможуть захистити свій затишний рафінований маленький світ.

Звичайно, все це зовсім не значить, що діалог між українською та європейською культурами не є можливим та що євроінтеграція не має сенсу. Однак подібні історії ясно дають нам зрозуміти, що на шляху до "європейської мрії" українцям доведеться зіткнутися із набагато більшими складнощами, ніж здавалося спочатку.

Не живіть чужим розумом…

У столиці, 14 жовтня відбудеться всеукраїнська акція, під час якої, за неперевіреною інформацією у ЗМІ, ймовірні провокації. За окремими повідомленнями, деякі політики готують масові провокації з метою вплинути на президента Володимира Зеленського, збираючи для цього «радикалів» та «провокаторів».

 Мені «подобається», як проросійські ЗМІ трактують інформацію про заплановані заходи, присвячені 14 жовтня.

Адже, у цей день відмічається три важливих свята: Покрова Пресвятої Богородиці, День захисника України й День українського козацтва.


Як і завжди заплановані концерти, віче, зустрічі, ярмарки і т.д., але вражі провокатори намагаються зіпсувати та викривити формат свята: «до Києва прямують сотні розлючених активістів», «у повітрі запахло шинами», «ні капітуляції» і тому подібне. Варто вдуматися, наскільки сильною є пропаганда, маніпулювання свідомістю та підміна понять, як приклад мітингів через погодження так званої «формули Штайнмаєра». Таке відчуття, що ті хто іде на мітинг бачать лише гроші, які їм за це платять (слід замітити не маленькі 1200-1500 гривень в день), не вдумуються в нав’язані гасла і тим більше не хочуть розглянути, проаналізувати ситуацію. Адже ніхто не говорить про капітуляцію. Оскільки, це гасло нав’язане мітингувальникам і вони його повторюють, як мантру.

А слід пам’ятати інше… 

 Хто ми є? Чиї сини і дочки? Якого ми роду? 

І що кожен з нас зробив доброго, світлого та корисного для своєї країни, для своєї родини, для свого блага і процвітання?... 


  Не живіть чужим розумом… Думайте самі!!! 

Настоящий друг Украины - ястреб Волкер

Интернет-сайт "Пліч-о-пліч" - платформа с открытой базой друзей Украины. Согласно информации с сайта, данный проект является независимым объединением журналистов, политологов и простых патриотов, которые хотят представить миру поименно ту часть зарубежной политической элиты, которая помогала и помогает Украине в самые тяжелые для нее времена.

Одним из таких героев, по мнению авторов проекта, является уже бывший спецпредставитель Госдепартамента США по Украине - Курт Волкер. Но вот, что странно, в комментариях под его анкетой масса негатива и почти однозначное мнение, что никакой он не друг Украине. Ребят, вы чего? Как можно человека, который душой болел за нашу страну, который внес неоценимый вклад в укрепление нашего стратегического партнерства с США, который не давал спуску России, постоянно напоминал о преднамеренной оккупации Крыма и Донбасса, который поддерживал семьи политзаключенных и моряков, который за два года более десяти раз посетил Украину, причем не только Киев, но и горячие точки: Авдеевку, Мариуполь, Краматорск, не считать настоящим другом нашей страны и украинского народа?! Лучше, чем Петр Порошенко, о Волкере и его участии в делах Украины не скажешь: "Тревожная новость из Вашингтона - в отставку подал Курт Волкер, специальный представитель США по Украине. Его вклад в укрепление нашего стратегического партнерства с США трудно переоценить. Как трудно переоценить и его твердость и стратегическое видение противодействия российской агрессии. С Куртом нам в Украине чувствовалось увереннее - и за мирное урегулирование, и за прогресс на пути реформ, и за роль США. Ты установил высокий стандарт доверия и эффективного взаимодействия с украинскими властями, это не просто будет превзойти любому преемнику. Искренне тебе благодарен, Курт, за годы плодотворного взаимодействия и веру в Украину".

И все действительно так. Курт Волкер всегда называл вещи своими именами. Например, "минские договоренности", которые, по его мнению, являлись не чем иным, как "соглашением о разделе Украины, навязанные Киеву Германией, Россией и Францией". Антироссийская позиция Волкера всегда была подкреплена конкретными действиями. Так, он являлся сторонником санкций в отношении Москвы, выступал за постоянное их ужесточение. И даже поддержал идею о введении персональных санкций за посещение Крыма, торговлю и бизнес-контакты с этой территорией. Курт Волкер был первым, кто категорически отверг инициативу России о создании миссии ООН для защиты наблюдателей ОБСЕ на линии соприкосновения в Донбассе, заявив, что данный шаг лишь "сохранит существование так называемых народных республик, которым нет места в украинском законодательстве и минских соглашениях".

Заслуги Волкера перед Украиной можно перечислять бесконечно. Нет никаких сомнений в том, что его отставка - это серьезная потеря для нашей страны. Причем, как правильно выразился Павел Климкин, это первая не политическая, а именно реальная потеря. Очень хочется верить, что должность спецпредставителя Госдепартамента США по Украине после ухода Курта Волкера не будет упразднена. И что на смену ему придет такой же открытый, искренний, от всего сердца болеющий за Украину политик, который станет нашим другом и надежным плечом, ведь мы еще не победили агрессора, не восстановили свою территориальную целостность, основная борьба только впереди и без квалифицированной помощи со стороны США нам придется очень туго.

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
127
предыдущая
следующая