хочу сюда!
 

Лидия

31 год, лев, познакомится с парнем в возрасте 31-38 лет

Заметки с меткой «вірш»

Мій день.

Вайбер, душ, сніданок, ранок.

Черевики, куртка, ґанок.

 

Двері, сходи, ліфт, дорога.

План, начальник, стрес, тривога.

 

Норми, графік, виконання.

Керівництво, звітування.

 

Обід, цукерка, бутерброд.

Перерва, кава, анекдот.

 

Робота, служба, колектив.

Дзвінок, начальник, негатив.

 

Стандарти, акти, монітор.

Додому, транспорт, світлофор.

 

Магазин, кефір, батони.

Хліб, сметана, макарони.

 

Сходи, ліфт, ключі, родина.

Іграшка, буквар, дитина.

 

Телевізор, пульт, програма.

Плед, диван, кіно, реклама.

 

Ліжко, ковдра, ніч, пітьма.

Знову день пройшов дарма.  

                                   О.М.Чалий

Тепер вже 38

"Все те, що не побачу, мене більше не турбує
Все те, що не відчув я сам, відчули вже за мене персонажі в книзі 
Про все, що утече від мене, наче штора по карнизу
Не пошкодую.
Все так…
<...>
А може й ні
Але я все одно не пошкодую."
© Курган (Є. Володченко)

На рік страше. А може і страшніше. Час нас не молодить. Рік життя проминув даремно. Ще й цього разу нічого собі не подарував. Тепер вже розумію тих, хто не любить святкувати свої Дні народження, бо вони кожен раз нагадують про плинність часу, який не можна поставити на паузу або відмотати назад, щоб переграти.

Др. Іван Франко. Багно гнилеє. (Посьвята Росії)



Др. Іван Франко.

Багно гнилеє.

(Посьвята Росії)

Багно гнилеє на сходї Европи
Покрите цьвіллю, зеленю густою!
Розсаднице недумства і застою,
Росіє! Де лиш ти поставиш стопи —

Повзе облуда, здирство, плач народу,
Цвите бездушність, наче плїсень з муру.
Ти тиснеш і кричиш: Даю свободу!
Дреш шкуру й мовиш: Двигаю культуру!

Як не сїчеш, не бєш, в Сибір не шлеш,
То мов опир із серця соки ссеш,
Багно твоє лиш серце й душу дусить.

Лиш гадь і слизь росте й міцніє в тобі;
Свобідний дух або втїкати мусить,
Або живцем вмирає в твоїм гробі! 


Вітер і Поле

Запитав у Поля Вітер:
- Ти ласкаве, не сердите,
ти багате, ти і дуже,
з ким ти щиро здавна дружиш?

І сказало Вітру Поле:
- Хто оре мене і поле,
засіва зерном дорідним - 
той близький мені і рідний.

/Аркадій Музичук/


Осiннiй Експромт.

на допис поета     Вискарион:    http://blog.i.ua/user/1959447/2341411/#p3
 

Залипнув в серпні я на Дачі

На Дачі в Серпні НЕ батрачу,
Бо Спека висушила весь пейзаж,
Згадав Сієсту я – давно забуте нами
Да ж ?

***
Задихає повітря Вереснем,
Пливуть до школи діти Лебедем,
Наступить «трєтьє сєнтября»
Наступить прохолода Осені,
Та Літо буду згадувати я…

Замість того, щоб поспати...

Режим сну посунувся. Не знаю, що з чим робити. Навіть віршик склав. Замість того, щоб поспати)

Замість того, щоб поспати
Лізуть в голову думки
Про самотність і знайомства,
Про змарновані роки.

Про відсутність тем для звітів.
Як же далі блог вести?
Про хітові нові треки —
Ті, що можна в мікс звести.

Про завдання по роботі,
Про безпеку на компі.
Про нездійснені полазки
І улюблені пісні.

Про підписки на Ютубі,
Час на котрі не знайти.
Про здоров'я, що турбує,
Та проблеми світові.

Про погоду, що псується
І про ціни враз нові.
Про політиків зашкварних
Про тенденції чудні.

Про відсутність вірних друзів,
Про минулі гарні дні
Про улюбленців колишніх
Не повернеш ті часи.

Про поїздки і країни —
Недосяжні й дорогі.
Про машини, і про гроші —
Тих, яких нема в житті.

Поки ти усе це пишеш
Знов безсоння маєш ти.
Замість того, щоб поспати
Лізуть в голову думки.

Може



Може ти - це був лиш сон?
Бо так пройшло все непомітно,
Всі люди, мов зграя ворон,
А ми в цій зграї птахи перелітні.

Я – камінь, але тільки в твоєму океані,
Я – лід, та лише в твоїй Арктиці,
Ти – світло в моєму тумані,
Я – фея лиш в твоїй фантастиці.

Стрілка годинника біжить швидше часу,
Для когось дурниці, а для мене ж реальність
Я людей забула й відпустила масу,
А з ними - тебе і твою псевдоідеальність.

Ти – денний промінь, я –нічна зоря,
Ти – світ надії, я - чорна безодня
Я – звуки року, а ти – треля солов'я,
Таких, як я –мільйон, таких як ти – лиш сотня.

Може ти - це просто сон?
Я не знаю в кого запитати
Ти на межі, я перетнула рубікон
Але якщо ти сон, то я лягаю спати.

/Музика Дарина/

Мудрість дня



Душа куштує гіркий мед,
Краси примарної мімози,
Промінь сонячної музи
Єлей на душі тихо ллє.

І пудра сонячного пилку -
Як осип зірок навкруги вази,
Ви чаклунство жовтої оази,
Весни танцюючої вінці.©



Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
72
предыдущая
следующая