хочу сюда!
 

Инна

42 года, рыбы, познакомится с парнем в возрасте 37-48 лет

Заметки с меткой «вірш»

богу богове

червневим ранком у губи цілуй
пої таємницею райдужки
і тільки це може мати ціну
все решта окремо байдуже

на рівні кожної із клітин
оголеністю літа соковитою
торкайся мене візерунком плетись
тобою щоб був овитий я

і сонце відкриє очі за мить
в наш простір зірвавшись поглядом
і цілий всесвіт для нас самих
тому що богу богове



Гибридная война

Снаряд в Авдеевке попал..
...На Евровиденьи финал
...Девченки сиротами вдруг
...Звенит бокалом высший круг
...Костюмы стоят миллион
...Несет потери батальон
...Джеджула два лимона взял
...Боец 200-х забирал
У нас гибридная война
У нас гибридная страна
В которой как бы нет войны
В которой гибнут пацаны…
14.05.2017

колискова

засинай і живої води океани
понесуть у долонях маленький човник
молоком розіл'ється небо розтане
теплим сяйвом навколо зірково-чорним

поцілунком у тайни повік закритих
засинай не бійся твій ангел поряд
у м'яку нескінченність загорнуті миті
і тобою милуються місяць і зорі

твої сни моя дівчинка будуть солодкими
на губах залишуться ранком усміхнені
капучиномелодії карамельними нотками
в теплоті твоїх сонець і променей їхніх




квітни

цiлую твої веснянi вуста
i губ насолоду злизую
істина поряд проста
істинна близкість
попри час та вiдстань
сонця промiнням яскравим
в нiжностi твого листя
до тебе в трави
а ти стелися
квiтни в долонях ось вони
проростай до глибин самих
квiтни в мені до осенi
до нашої з тобою зими

***

пелюсткова моя 
тендітна
квітнева

в погляд одіта
в душу мою

і в небо
прозорі сходи
назустріч сяйву

долоней дотик
торкання пальців

Він просто ішов...

Він просто ішов. І з-під його ніг
Кричали мільйярди причин.
Ішов він отак не перший вже рік,
Однак залишавсь молодим.

Ішов крізь міста і бачив людей,
Які метушились в бутті:
Кидали всі сили на пошук ідей -
Лишались відтак в забутті.

Куди він прийшов? Шляхи провели
Просторами змучених душ,
І вперлись у браму. При ній чоловік:
"Стояти! Завмри! Ані руш!".

"Для чого ти тут? Що ти шукав? -
Страж грізно поглянув на нього. -
Хіба не збагнув, що шлях - то життя;
Живеш, доки в'ється дорога!".


20.02.2017, Київ.

Сповідь еміґранта

Усім тим, хто вирушив у пошуках ліпшого життя за кордоном, присвячується...

Надворі найт. Все не приходить дрім,
Хоча насправді таєрдний пекельно:
Напередодні воркав я хардово. Втім
Іще далеко так, так довго до сандея!

Чи міг я сінькнути в дитинстві, що
У міддлейджі буду ось так працювати?
Що бос мій буде бестердом, лайном,
А мані буде недостатньо на апартмент?

Тепер, на жаль, живу елоуном у дірі,
Яку і румом охрестити неможливо:
Крізь руф ідуть дощі холодні восени,
І флур, і бед мій скриготять жахливо.

Казали ж мені перенти: "Не їдь!
Ти не потрібний нафіґ там нікому!".
А я для себе, все ж, десайднув вмить:
Нехай хоч трясця - буду за кордоном.

Триклятий найт на морнінг от змінився
І час ґетапатись мені уже давно.
Нехитрий брекфест - лимонад і піцца,
А бас деліверне у воркове кодло...

Б.К.
Київ - Ірпінь - Київ, 06.11.16


Чужая (па-беларуску)

Мій старенький вірш. Захотілося в розпал зими створити трішки осіннього настрою...

Навошта мне сэрца, калі яно ў сетках? 
Нашто трэба восень з маўклівым дажджом? 
І жыць я жадаю, але не ў той клетцы!
Бо ты мне - чужая... Па сэрцы нажом.

Прыходзіш як восень – раптоўна, надоўга.
З нябыту, чароўна, не бачыць ніхто… 
Стаю пад дажджом я, прамок і ўсё роўна,  
Пад сэрцам прамова – люблю ўсё адно! 

Праходзь жа мой верасень, цёмны, журлівы 
Схавай пазалоту, імклівыя дні! 
Кладзецца туманаў павеў палахлівы 
Пачуй мяне!.. Сэрца маё абдымі…

Кіеў, 25.09.14



Хай буде так, як я згадаю


1
Хай буде так, як я згадаю,
тільки душа часів на знає.
Якби прийдешне і минуле
мої два серденька всміхнули.
Якби я осінь проминула,
неначе сон повільноплинний,
якби про зиму я забула,
щоб милуватись ніжним, синім
вчорашнім щастям. Слово „грати“ -
викреслить з мови будь-якої.
Якби нам тільки зустрічатись,
а розлучатися - ніколи.
І щоб можливі були тільки
широкі небеса і свята,
книги і діти. Вибухівка
для витонченості завзятій,
для вашої. Для мене ж кроком
утопії-країни строки
про невеличкі чудеса.
Дощ теплий падав і звисав
рідкими краплями з карнізу
за комір даху. Тут... про кризу.
2
Ось охоронець-херувим
стежить з верхів суворим оком
за тим, що діється, за всім -
глибоким там, чи за високим.
Хтось мірить мірою страждань
поснулі квіти: час букетів.
Дурні години сподівань,
хвилинами невчасно стертих
стрімких загублених шляхів,
для тих, хто винен - катування.
І ангел до душі злетів,
чудово завершив завдання.
Та я загибелі красу
відчую неодмінно вранці
і у долонях донесу
квиток до предостанніх станцій.
В кишені - декілька сердець.
Його я навіть не благала.
Лише зім'яла папірець,
який з дитинства зберігала,
і на якому олівцем
щось там записане, щось - стерте.
Була не жертвою, гравцем.
Мене перемогли вчетверте.
3
Ось той, мій самий перший раз,
злетів з якихсь дитячих правил.
Порушення законів мас -
подруге - світ душі затьмарив.
Дорослість - втретє. Любий дім,
кохання-сцена - замість плахи.
З цим рахуванням, вам смішним,
рівняються картинні жахи.
Зарозумілість навіть в снах.
Я ж - на узбіччі вижидаю,
коли розкриє крила птах -
чорний як ніч. Звичайно, знаю -
куда він цілить. Ця мішень...
Чому ти плачеш? - Звістка злая
утримує вчорашній день
за зламану дугу трамваю.
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
75
предыдущая
следующая