хочу сюда!
 

Serozelenka

41 год, рак, познакомится с парнем в возрасте 38-50 лет

Заметки с меткой «вірш»

Гибридная война

Снаряд в Авдеевке попал..
...На Евровиденьи финал
...Девченки сиротами вдруг
...Звенит бокалом высший круг
...Костюмы стоят миллион
...Несет потери батальон
...Джеджула два лимона взял
...Боец 200-х забирал
У нас гибридная война
У нас гибридная страна
В которой как бы нет войны
В которой гибнут пацаны…
14.05.2017

колискова

засинай і живої води океани
понесуть у долонях маленький човник
молоком розіл'ється небо розтане
теплим сяйвом навколо зірково-чорним

поцілунком у тайни повік закритих
засинай не бійся твій ангел поряд
у м'яку нескінченність загорнуті миті
і тобою милуються місяць і зорі

твої сни моя дівчинка будуть солодкими
на губах залишуться ранком усміхнені
капучиномелодії карамельними нотками
в теплоті твоїх сонець і променей їхніх




квітни

цiлую твої веснянi вуста
i губ насолоду злизую
істина поряд проста
істинна близкість
попри час та вiдстань
сонця промiнням яскравим
в нiжностi твого листя
до тебе в трави
а ти стелися
квiтни в долонях ось вони
проростай до глибин самих
квiтни в мені до осенi
до нашої з тобою зими

***

пелюсткова моя 
тендітна
квітнева

в погляд одіта
в душу мою

і в небо
прозорі сходи
назустріч сяйву

долоней дотик
торкання пальців

Він просто ішов...

Він просто ішов. І з-під його ніг
Кричали мільйярди причин.
Ішов він отак не перший вже рік,
Однак залишавсь молодим.

Ішов крізь міста і бачив людей,
Які метушились в бутті:
Кидали всі сили на пошук ідей -
Лишались відтак в забутті.

Куди він прийшов? Шляхи провели
Просторами змучених душ,
І вперлись у браму. При ній чоловік:
"Стояти! Завмри! Ані руш!".

"Для чого ти тут? Що ти шукав? -
Страж грізно поглянув на нього. -
Хіба не збагнув, що шлях - то життя;
Живеш, доки в'ється дорога!".


20.02.2017, Київ.

Сповідь еміґранта

Усім тим, хто вирушив у пошуках ліпшого життя за кордоном, присвячується...

Надворі найт. Все не приходить дрім,
Хоча насправді таєрдний пекельно:
Напередодні воркав я хардово. Втім
Іще далеко так, так довго до сандея!

Чи міг я сінькнути в дитинстві, що
У міддлейджі буду ось так працювати?
Що бос мій буде бестердом, лайном,
А мані буде недостатньо на апартмент?

Тепер, на жаль, живу елоуном у дірі,
Яку і румом охрестити неможливо:
Крізь руф ідуть дощі холодні восени,
І флур, і бед мій скриготять жахливо.

Казали ж мені перенти: "Не їдь!
Ти не потрібний нафіґ там нікому!".
А я для себе, все ж, десайднув вмить:
Нехай хоч трясця - буду за кордоном.

Триклятий найт на морнінг от змінився
І час ґетапатись мені уже давно.
Нехитрий брекфест - лимонад і піцца,
А бас деліверне у воркове кодло...

Б.К.
Київ - Ірпінь - Київ, 06.11.16


Чужая (па-беларуску)

Мій старенький вірш. Захотілося в розпал зими створити трішки осіннього настрою...

Навошта мне сэрца, калі яно ў сетках? 
Нашто трэба восень з маўклівым дажджом? 
І жыць я жадаю, але не ў той клетцы!
Бо ты мне - чужая... Па сэрцы нажом.

Прыходзіш як восень – раптоўна, надоўга.
З нябыту, чароўна, не бачыць ніхто… 
Стаю пад дажджом я, прамок і ўсё роўна,  
Пад сэрцам прамова – люблю ўсё адно! 

Праходзь жа мой верасень, цёмны, журлівы 
Схавай пазалоту, імклівыя дні! 
Кладзецца туманаў павеў палахлівы 
Пачуй мяне!.. Сэрца маё абдымі…

Кіеў, 25.09.14



Хай буде так, як я згадаю


1
Хай буде так, як я згадаю,
тільки душа часів на знає.
Якби прийдешне і минуле
мої два серденька всміхнули.
Якби я осінь проминула,
неначе сон повільноплинний,
якби про зиму я забула,
щоб милуватись ніжним, синім
вчорашнім щастям. Слово „грати“ -
викреслить з мови будь-якої.
Якби нам тільки зустрічатись,
а розлучатися - ніколи.
І щоб можливі були тільки
широкі небеса і свята,
книги і діти. Вибухівка
для витонченості завзятій,
для вашої. Для мене ж кроком
утопії-країни строки
про невеличкі чудеса.
Дощ теплий падав і звисав
рідкими краплями з карнізу
за комір даху. Тут... про кризу.
2
Ось охоронець-херувим
стежить з верхів суворим оком
за тим, що діється, за всім -
глибоким там, чи за високим.
Хтось мірить мірою страждань
поснулі квіти: час букетів.
Дурні години сподівань,
хвилинами невчасно стертих
стрімких загублених шляхів,
для тих, хто винен - катування.
І ангел до душі злетів,
чудово завершив завдання.
Та я загибелі красу
відчую неодмінно вранці
і у долонях донесу
квиток до предостанніх станцій.
В кишені - декілька сердець.
Його я навіть не благала.
Лише зім'яла папірець,
який з дитинства зберігала,
і на якому олівцем
щось там записане, щось - стерте.
Була не жертвою, гравцем.
Мене перемогли вчетверте.
3
Ось той, мій самий перший раз,
злетів з якихсь дитячих правил.
Порушення законів мас -
подруге - світ душі затьмарив.
Дорослість - втретє. Любий дім,
кохання-сцена - замість плахи.
З цим рахуванням, вам смішним,
рівняються картинні жахи.
Зарозумілість навіть в снах.
Я ж - на узбіччі вижидаю,
коли розкриє крила птах -
чорний як ніч. Звичайно, знаю -
куда він цілить. Ця мішень...
Чому ти плачеш? - Звістка злая
утримує вчорашній день
за зламану дугу трамваю.

Ховав даремно здогадку блискучу

Ховав даремно здогадку блискучу

Від себе, від допитливих людей,

Та ти була для мене неминуча,

Світанком після мороку ночей.

Моїм гірким й непроханим уроком,

Єдиним куснем хліба на столі,

Була ти одкровенням, я – пророком,

Останньою Кассандрою Землі.

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
75
предыдущая
следующая