Замітки вірш

Замітки з міткою «вірш»

Сортувати:: нові; популярні

Вид:: короткий; повний

Ми-шутка

Навіяне.

04.04.25, 18:25
асоціації, вірш, вірші мої, поезія, цифри

Порахуй все що можеш і ні,

сиві хмари та зорі на небі,

порахуй все що навіть не треба

і на пам'ять вузли зав'яжи.

Може завтра, а може завжди

рахуватимем дні і години,

що лишились до щастя хвилини,

яка відлік веде від біди.

Все проходить і це все мине,

що плекалось у довгім чеканні,

порахуй і моменти кохання,

навіть хвилі швидкої води.

Математики дивна хода

заворожує стукотом серця

і колись поєднаються в герці

сила думки і чорна біда.

І тоді наче стріли у бій

полетять одиниці з нулями,

прораховані білії плями

завоює із цифер орда.

І настане і спокій і мир,

та для кого ми все ще не знаєм,

а тому досі все провіряєм

і рахуємо з точок пунктир.

Коментарі: 17

trifolium

Моя зірка.

10.02.25, 13:34
вірш, доля, кохання, поезія, чалий

Коли сонце над моїм буттям сідало,

і за обрій забирало мої мрії,

твоя зірка променисто засіяла,

як дарунок божевільної надії.

Коли сутінь наді мною опустилась,

дика ніч заполонила все без міри,

твоя зірка, яка впевнено світилась,

стала променем зростаючої віри.

Коли морок поступився місцем ранку,

і в тумані зникли тіні випадкові,

твоя зірка ніжним променем світанку,

дарувала теплий затишок любові.

Олександр Чалий © 05.05.2006

Коментарі: 1

trifolium

Лабіринт.

10.02.25, 13:23
вірш, доля, кохання, любов, поезія

Блукаючи по лабіринту долі.

У пошуках супутника життя,

Ми всі завжди виконуємо ролі,

Спираючись на власні відчуття.

А лабіринт дає свої маршрути,

свої дороги, тропи і стежки,

І кожен має змогу повернути,

А є такі, що підуть навпрямки.

У одного — маршрут іде казковий.

У іншого — складний і небезпечний.

Хтось може заблукати в тупиковій,

а де-хто забреде і в суперечний.

Не з кожного маршруту вийде пара,

Не кожна пара дійде до весілля,

у одного в душі лишилась рана,

у іншого не вистачить терпіння.

Та лабіринт працює без упину,

за що його і варто цінувати.

Він юні душі манить в середину,

аби кохання їм подарувати.

Коментарі: 0

WestMan

Біль

08.08.24, 01:20
війна, вірш, душа, життя, смерть

Ці, подібні на ангельські крила,

Чорні протяги зайшлих століть...

Те, що вчора терпенно боліло,

Нині просто нестерпно болить.

Пам'ять, ніби ікона у храмі,

Поміж геть обгорілих ікон

І поцілений хрестик на брамі,

І абетка, мов зграя ворон,

І душа сповідалась у вірші,

І за віршем виднілась орда,

Випливала із лютої тиші

Та, що мертвою стала, вода...

Озивалась опівніч совою,

Місяць був, як сльоза скрипаля,

Тихо вчилася бути вдовою

Після шлюбної ночі земля...

В ніби кимось придуманій драмі

Прилітала звізда, як снаряд,

Де хрестили на згарищах храмів

Незачатих іще немовлят...

Богдан Томенчук.

Коментарі: 1

Mykolaj_58

Тарас Петриненко

12.03.23, 09:58
вірш, молитва

Коментарі: 9

Голубка

Лист до Миколая

ЛИСТ ДО МИКОЛАЯ

(дитячий віршик) ...

[ Читати далі ]

Коментарі: 5

Голубка

Звернувся Бог до України....

Звернувся Бог до України,

Спитавши в кожної людини:

Подумай зараз і скажи,

Що зробиш ти після війни?

[ Читати далі ]

Коментарі: 5

Голубка

Коли закінчиться війна....

Коли закінчиться війна...

[ Читати далі ]

Коментарі: 12

Ми-шутка

Сьогодні.

04.09.22, 19:14
вірш, вірші мої, кава, роздуми

Сьогодні начебто, неділя, а понеділок завтра, зранку.

Птахи у вирій полетіли, а вітер пил несе до ганку.

Погода трохи прохолодна, а кава, зазвичай, гаряча.

Вдягну я окуляри модні, бо є таке, погано бачу.

Зайду у джунглі інтернету, тенета розгрібати звично,

перечитаю, перегляну і визначусь, що все отлічно.

Війна важка, та вої дужі, женуть і жарять тих нівроку.

І все це тягнеться півроку, півроку моє серце тужить.

Та кава є, гаряча й досі, є сенс життя і друзів коло

і є душа, що в Бога просить лиш перемоги...

Коментарі: 7

Ми-шутка

Пам'ятаю.

11.07.22, 01:01
вірш, вірш мій, думки, пам'ять

Немає кращого, ніж пам'ять сколихнути,

торкнутся забутого давно і,

навіть, не згадати, пом'янути,

всех тих, с ким було стрітитись дано.

Идут роки, минають дні, неначе,

дивлюсь у вікна потяга вночі,

іскриться думка, мабуть, щось та значить,

майнула мимо, знов усе мовчить.

Я опаную и думки и пам'ять,

а може, навіть, знову до пера,

а поки що, згадаю тих, що з нами

і те, що забувати не пора.

Коментарі: 3