хочу сюда!
 

Юлия

31 год, скорпион, познакомится с парнем в возрасте 30-40 лет

Заметки с меткой «вірш»

Замість того, щоб поспати...

Режим сну посунувся. Не знаю, що з чим робити. Навіть віршик склав. Замість того, щоб поспати)

Замість того, щоб поспати
Лізуть в голову думки
Про самотність і знайомства,
Про змарновані роки.

Про відсутність тем для звітів.
Як же далі блог вести?
Про хітові нові треки —
Ті, що можна в мікс звести.

Про завдання по роботі,
Про безпеку на компі.
Про нездійснені полазки
І улюблені пісні.

Про підписки на Ютубі,
Час на котрі не знайти.
Про здоров'я, що турбує,
Та проблеми світові.

Про погоду, що псується
І про ціни враз нові.
Про політиків зашкварних
Про тенденції чудні.

Про відсутність вірних друзів,
Про минулі гарні дні
Про улюбленців колишніх
Не повернеш ті часи.

Про поїздки і країни —
Недосяжні й дорогі.
Про машини, і про гроші —
Тих, яких нема в житті.

Поки ти усе це пишеш
Знов безсоння маєш ти.
Замість того, щоб поспати
Лізуть в голову думки.

Мудрість дня



Душа куштує гіркий мед,
Краси примарної мімози,
Промінь сонячної музи
Єлей на душі тихо ллє.

І пудра сонячного пилку -
Як осип зірок навкруги вази,
Ви чаклунство жовтої оази,
Весни танцюючої вінці.©

Не мовчи!

Написано у 1916 році.

Шкіромий


Простирадло - утікало 
І білизна - хай їй грець 
І матрасик, мов карасик 
Від мене забрався геть.

Я за мапу - мапа в шафу, 
Я за пензлик - той нишком 
І сховався під ліжком.

Я хочу поїсти сало, 
Відрізаю шмат чималий, 
Але кляті ті шмати 
Від мене - під три чорти.

Що за жарти недолугі, 
І чому всі речі вщерть 
Заюрмились, схаменулись 
І сягнули шкереберть?

Чобітки за рушниками, 
Рушники за мотузками, 
Мотузки за чобітками, 
Все батьківське надбання 
Шаленіє, скаженіє 
І тікає навмання?

Раптом просто із горища 
Клишоногий, наче рак 
Шкутильгає водомийщик 
І до мене мовить так:

Ти гидкеє, ти бруднеє. 
Неохайне поросятко 
Ти брудніш за сміттєзбірник 
У люстерко подивись!

У тебе вапно на оці 
У тебе гівно на боці, 
У тебе такі капиці, 
Що іздерлись ногавиці!

Навіть, навіть ногавиці 
Від тебе забрались геть!

Дуже рано на світанку 
Миють личко каченята 
Й пташенята 
І шпачки, і пацючки.

Ти єдиний не помився 
І бруднечею лишився 
То ж забрались від бруднечі 
І панчохи, й чобітки.

Я - шановний водомийник, 
Славнозвісний шкіромий, 
Водомийників керівник 
І мочалок ланковий!

Ледве гепну я ногою, 
І покличу козаків, 
Водомийники юрбою 
Всі візьмуть напоготів. 
Закатують, відшматують 
Неохайних дітлахів.

І прочуханку жорстоку 
Запровадять над тобою 
У Матвіївську затоку 
Вмить занурять з головою!

Замантулив в мідний таз, 
Заволав "Кара - барас!"

Тої ж миті мило, мило 
Зась! - в волосся - мити зілля 
Гілля, рілля і бадилля 
Підбадьорює:

"Мию, мию сажотруса 
Пильно, щільно, 
Часто, густо! 
Буде, буде сажотрус 
Чистий, мов різдвяний гусь"

Тут мочало причвалало 
І мерщій малечу мить 
Ось вовтузить мов шибало 
І волає, і ганьбить.

Від збентежених мочалок 
Я мерщій, немов від палок 
А вони чимдуж загалом 
Нижнім Валом, Верхнім Валом.

Я до Бабиного Яру 
Навпростець я повз кошару, 
А вони - через мури, 
Як підступнії щури.

Тут назустріч мій коханий 
Мій улюблений кацап, 
Він з Альошею і Ванєй 
Прямував, неначе цап 
І мочалку, наче галку 
Він щелепами цап-цап!

А за тим ногами він затупцював 
І руками він мене відлупцював 
"Уходи-ка ты домой!" він мовляв 
"Да лицо свое умой!" він мовляв 
"А не то как налечу!" він мовляв 
"Растопчу и проглочу" він мовляв

Я по вулицях борснувся підтупцем 
Втік до водомийника кінець кінцем 
Милом мивсь, циберком грюкав, 
І багнюку, і гівнюку 
Відокремив від обличчя.

Тої ж миті капелюх 
Сів на мене проміж вух 
А за ним цукерок купа: 
А за ними сала шмат: 
"Поласуй мене, мій брат!"

Ось і зошит повернувся, 
Ось і коник без візка, 
І абетка з Інглиш мовой 
Станцювали гопака. 
Шанобливий водомийник, 
Славнозвісний шкіромий, 
Водомийників керівник 
І мочалок ланковий 
Закружляв мене у танку 
І, кохаючись, мовляв:

"Ти тепер мені приязний, 
То ж нарешті ти, бруднеча, 
Шкіромия вшанував!"

Треба, треба, треба митись 
Вдень і ввечері - то ж ба! 
Неохайним сажотрусам 
Ой ганьба, ганьба, ганьба!

Хай живе рушниченько пухкенький 
І мило духмяне, мов ненька, 
І кістковий гребінь, 
І голярський камінь!

То ж мийся, підмийся, голись! 
Пірнай, виринай, не барись! 
У лазні, ставку, на болоті, 
В Гнилим Тикичу, що в Кам. Броді

В Криму і в Карпатах 
Усюди й завжди 
Вкраїні хвала - і воді!


(Переклад  Oлександра Тарасенко, серпень 1993)

Життя шалене...


Життя ж коротке і шалене.
Летить, як цифри на табло.
Учора все було зелене.
Учора все іще було…

черви

два місяці літа липень і червень
з гори придивляються звісивши ноги
а люди внизу немов сірі черви
асфальтом розмоклим дороги під богом
все лізуть назовнє бо дихати нічим
поближче до неба до сонця проміння
сліпі і не бачуть куди же їх кличуть
із тіні виходять становлячись тінню

Ти мене на світанку розбудиш...


Ти мене на світанку розбудиш,

проводити невзутою вийдеш...

я тебе не забуду ніколи,

як й осяяне вранішнє поле…



Неполоханий ранок. Плита.



Неполоханий ранок. Плита.

Розпускаються газові квіти.

Чи то день, чи погода не та,

Що так хочеться в ліжку сопіти?

Курить димом у пальцях сірник

(все, своє відробив, бідолаха),

Кран старий мов вичавлює сік,

Час повзе як якась черепаха.

Врятуватися б кави ковтком…

Надто довго вона закипає…

Почуваю себе сірником:

Спалахнув, задимів і – немає.

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
72
предыдущая
следующая