Чи дійсно наші предки напивалися в стельку? Чи існувало таке поняття як "піти в запій" за часів Київської Русі? Чи є підтвердження цьому у давніх хроніках та джерелах? А що було у іншх культурах?Чи були боги вин і горілки у язичників? Хто і коли започаткував виноробство на Русі? На ці безліч запитань відповідаємо у статті:

http://spadok.org.ua/kyyivska-rus/alkogol-na-rusi-istoriya-odnogo-obmanu

Є у мене два родичі. Один вже зпився, другий ще ні, але зпивається.
Нам, жінкам, що добре їх знають, але не вживають - складно зрозуміти й спостерігати.
Особливо дуже "цікаво" бачити, як повільно гине отой перший. При чому, таке враження, що зпивається людина не від поганого життя, а навпаки - завдяки більш доступним благам, ніж іншим. Цінністні орієнтири цієї людини сформовані таким чином, що благополуччя ототожнюється з можливістю купляти дороге бухло. А батьки й родичі змушені спостерігати, як здоровий хлопець спочатку перетворився на немічного, згодом на позеленівшого алкаша з мандражем рук. Гадаю скоро будемо спостерігати розкладання його печінки живцем.
Другий має ту саму ціннісну установку життя. На його думку теж, найвищою розкішшю є купівля найдорожчого бухла, за першої можливості його придбати.
Так я ось що думаю.
Як тільки матиму можливість - то на День народження йому я придбаю величезну пляшку горілки, літрів на п'ять. Тупо викину на це гроші і подарую на день народження перев'язану стрічечкою святковою зі словами:
" дорогий мій друже, дарую тобі оце з щирими побажаннями якнайскоріше перетворити свою печінку на гнилий шмат лайна. Знаючи тебе весь цей час, я спостерігаю твої старані намагання якнайшвидше досягти цієї мети. Бажання мого друга для мене - святе бажання, тож я щиро допоможу тобі в цьому. Ось, тримай. Щасливого тобі розкладання живцем!"

Чому ні? Адже друзям треба допомагати! Друзі покликані робити щасливими одне одного. А якщо горілка робить людину щасливою - треба дати їй більше горілки! Що як для цієї людини щастя от таке незвичне - помирати від гниття й розкладу її/його печінки?

 1. Чтобы без боли снять с раны лейкопластырь, пропитайте его водкой. Она растворит клей.
 2. Водка борется с неприятным запахом от ног. Причина запаха – бактерии, обитающие около потовых желез. Обтирая утром и вечером ноги водкой, вы ликвидируете эти бактерии, и некому будет «производить» неприятный запах.[ Читати далі ]

Чоловік моєї двоюрідної сестри (не знаю, як ця стєпєнь родства називається) каже, що водка буває двох сортов - або хороша, або дуже хороша… Ну це, кому як… “На вкус і цвєт…” как говоріцца. Я, напрімєр, знаю пару подонков, які вобше не п’ють… Хотя тих шо п’ють, знаю значно більше, конєшно…

А то ше є такі, в кого нема сили волі зовсім. Це я про тих, хто сначала пив, а потом бросив… Це самі опасні. Я їх називаю “перерождєнци”… Вони ходять за тобою як ксьондзи за Адамом Козлєвічєем і гундосять, шо п’янство - зло… Зустрів недавно такого в Гуд-вайні. Стоїть і грусно дивиться на полки з бутилками… Так само, мабуть, кастровані коти дивляться з завістю на своїх коллєг з яйцями… Мене побачив і сразу возбудився в воспітатєльних целях… “Ти по шо сюди приїхав?” – інтересується… - По мармалад, бля, - кажу, - давай, досвідання…

Я хлібних спіртов чогось не люблю. Ні водки, ні пива, ні, даже – віскі. А все шо з винограду – люблю і уважаю. Вино, граппа, чача, коняьк (крайнє рєдко, бо в мене од нього ізжога)… Ще, кажуть, є якась дуже вкусна французька виноградна водка. Ну я її пока не пробував, наше знакомство ше впереді…

Люблю італійські вина, бо там все понятно: от тобі к’янті, от тобі брунелло, от тобі – амароне. Ну і ще всяка вальполічелла, барбареска і бароло… Болєє-мєнєє зрозуміло… З французькими – там сам чорт ногу злама. Ніхрена не ясно. Особливо це стосується цінової політики. Мені нікогда не понять, чому бутилка якогось “Романе Конті” з бургундського піно-нуару стоє три штуки євро, тоді як бутилка австралійського піно-нуару – 90 гривень… Пив я колись те “Романе-Конті”. Такоє… Потом австралійським “шліфонувся”… Разниця, конєшно є, ну не в 2995 євро….

Один парижський сомельє в третьому поколінні, який працює в трьохзвоздному мішлєновському ресторані, колись мені признався, шо найвкусніше, шо він пив в своїй жизні – це водка з колою… Тіки нікому не кажи, каже, бо це позор для сім’ї…

В київських ресторанах вино пить сложно. Є така дурацька тенденція, коли ти замовляєш бутилку вина, а вони кажуть, шо це вже кончилося і пропонують “аналогічне”, тільки в п’ять раз дорожче… Колись сидимо з кумом в ресторані одному, замовили брунелло, а він (офіціант чи сомельє) приходить і каже: ви знаєтє, етого віна к сожалєнію уже нєт, но я вам могу порекомендовать бутилку “Сасікайї”… А ця сасікайя стоє не багато-не мало – п’ять чи шість тисяч гривень… Сасікаї? – перепитую. А ти сам її пробував цю “сасікаю”? – Да, пробовал, - каже, - такая с кислінкой… С кіслінкой-с хуінкой, - зрифмував кум, - і додав: пашол нахуй отсюда…

А раз ми з моїм товаришем Ізьою сиділи на берегу моря на Корсіці… Сиділи і пили розове в такому сєкрєтному, але дуже класному місці. Тіпа, готель-ресторан… Диви, кажу, Ізя. Тут є все, шо нада для жизні: інтернет, кофе, вино, тьолки… - “Інтернет і кофе можна ісключіть”, - каже Ізя…

Своєму батькові на 80-лєтіє я купив був якось бутилку якогось “Шато-Марго”, тіпа 1987 года… Душе недешево, але ж – юбілєй… То батько налив собі його в кружку, випив залпом, запив апельсиновим соком і закусив редькою й хлібом… - Такої гадості, каже, - я ше не пив ніколи… І поліз в погріб, по своє домашнє, виноградне солодке… “Шато-Черкаське”…

Сьогодні субота, тому – Будьмо! Лехаім! Тримайтеся! Гарного дня всім!

 

Горілочка, як дівочка: попробуєш, то ще схочеш, каже народна мудрість. Україна споконвіків славиться своїми горілчаними напоями та різноманітними настоянками. Національний напій українців, а саме – відома на весь світ горілка, з'явилася ще за часів Київської Русі. Горілку гнали і з березового соку, і з ягід, а ще раніше настоювали десятиліттями мед, аби він був якомога міцнішим.

День народження горілки рахують відколи хімік Дмитро Менделєєв захистив докторську дисертацію «Про з’єднання спирту з водою». Таким чином, 31 січня світ отримав рецепт одного з найвідоміших напоїв. Еко-ресторан «Батьківська хата» запрошує всіх поціновувачів цього міцного напою весело відзначити День народження горілочки!

Найперше, що пропонуємо скуштувати, фірмову страву «Батьківської хати» – чарочку від Михайла Поплавського. Випиваєте чарчину та одразу закушуєте квашеними огірочками і помідорчиками, а поки гострота ще не минула, додаєте м’ясні різноманіття – ковбаску, буженину і сальце, безперечно, з картопелькою. Звісно, під таку закуску можна випити ще одну чарочку! Смак для справжніх чоловіків.

Медовуха в «Батьківській хаті» – це національний хіт! Настоянку виготовляємо за фірмовим рецептом. Цей смачний диво-напій стане втіхою для гурманів.

І не забудьте спробувати «бальзам для здоров’я» – фірмову хреновуху. І за вуха не відтягнеш від цього давнього українського напою справжнього козака. Адже він містить не лише домашню горілку і запашний мед, а й міцний хрін.

До речі, вранці голова від наших настоянок точно не болітиме, адже ми виготовляємо їх за високими технологіями – зі спирту найвищого ґатунку (перваку).

А на закусочку уважний офіціант запропонує асорті «Сало». О, це розкіш для української душі – одразу 5 видів сала! Ще й якого різного – ми так демонструємо і різноманіття, і естетику нашого головного національного продукту. У кожного сальця свій особливий смак і вигляд. Тоненьке біле, що аж світиться до прозорості, це – сире. Смужечка прорості у підчеревині додає йому і кольору, і м’ясного присмаку. Варене виграє коричневим відтінком, воно легше, ніжніше. Копчене – червонувате, приправлене димком. Зелень відтіняє кольори і присмаки. А ще як часником, про зубчик якого ніяк не можна забути, закусувати, то вся ця гастрономічна композиція – стимул до життя і море оптимізму!

Виключно гарний настрій і незабутні враження чекають на вас в еко-ресторані «Батьківська хата»!

24 км автобану Київ-Одеса (15 хв. транспортом від м. Виставковий центр «ВДНГ», зупинка с. Іванковичі).

Бронювання столиків за тел.: (067) 401-38-58, (044) 592-15-35.

www.batkivskahata.com

www.vk.com/batkivska_hata

www.facebook.com/BatkivskaHata

Народний депутат Тарас Чорновіл розповів, що президента Віктора Януковича намагались отруїти, коли він був губернатором.

"Колись ще у Донецьку, коли він був губернатором, його хотіли вбити. Я відразу скажу, що я не можу це ані перевірити, ані спростувати, - але він говорив, що його тоді дуже жорстоко отруїли, і температура в нього була
вже далеко за 40, і він вже відчував, що вмирає, коли якийсь лікар, якому він особливо вірив, його тоді відкачав. Робили промивання крові, були ще якісь способи – але його тоді врятували. І після того оцей спогад у нього завжди існував", - розповів Чорновіл Обкому, відповідаючи на питання, чому президент такий обережний у харчуванні.

Нардеп також розповів, що Янукович вже давно п"є лише англійську мінеральну воду Evian. Він розповів, як у 2006 році перебував з Януковичем у Швеції. І у шведському готелі майбутній президент України вимагав принести йому саме цю воду, якої у готелі не знайшлось, бо всі пили водопровідну воду, яка там дуже чиста та якісна.

"І приносять нам такий жбанок із скляною ручкою, в який налита звичайна вода з крану, туди насипано льоду. Тобто охолоджена вода, і всі це з задоволенням п`ють. Але Янукович тоді категорично відмовився її пити, натомість заявив, що він п`є тільки "Евіан", і що іншої води вживати не буде", - розповів Чорновіл, додавши, що пізніше таки десь знайшли пару пляшок цієї води. "І вже на наступний сніданок цей "Евіан" був привезений – вочевидь охороною – у достатній кількості", - зазначив депутат.

Він також розповів, що під час всіх поїздок Януковича супроводжували один чи два офіціанти, і тільки вони готували ті приносили президенту їжу. А от пив майбутній президент горілку "Держава". Проте, як стверджує нардеп, "дуже часто, особливо під час обіду, в тій "Державі", яка зверху має отой дозатор, насправді була мінеральна вода без газу".