хочу сюда!
 

SHE

49 лет, лев, познакомится с парнем в возрасте 40-65 лет

Заметки с меткой «влада»

Тройное дно и двойное гражданство

Либо принимайте их такими, какие они есть. Либо меняйте систему.


Как подтверждается гениальная фраза Фёдора Достоевского про лицензию на бесчестие! «…в сущности наше учение есть отрицание чести, и что откровенным правом на бесчестье всего легче русского человека за собой увлечь можно», роман «Бесы». В чём смысл этой фразы? Дайте людям разрешение на ложь, воровство, лжесвидетельство, дайте им право быть бесчестными, и они превратятся в подлецов. Достоевский написал эти строки за сорок с лишним лет до Октябрьской революции.


Эта фраза Достоевского вспоминается сегодня в связи с журналистским расследованием богатых владений Сергея Семочко, заместителя главы внешней разведки Украины, и подозрением на его двойное, украинское и российское (!) гражданство. У него, как и любого другого крупного украинского чиновника может оказаться не один и даже не два паспорта, а несколько. Потому что когда система отношений между государством и гражданином извращена, наверх пробиваются только самые бесчестные.

Но вернёмся к началу 20-го века.

Когда умер Феликс Дзержинский, железный стержень Октябрьской революции, в его сейфе были обнаружены несколько паспортов европейских государств и золотые монеты. У него был «план Б», наличка и готовые документы. Власти на наших постсоветских территориях всегда жили по двойным стандартам. Они привыкли к этому. Это людям они рассказывают про один язык, мораль, ценности, национальную валюту и патриотизм…


Какая разница, двойное ли у чиновника гражданство, если у него тройное дно.




Быть крупным государственным чиновником, участвовать в коррупционных схемах, иметь несколько гражданств — это очень естественно для Украины. Начиная от президента и заканчивая главами местных городских и поселковых администраций, все занимаются своими шкурными вопросами. Народу пора бы уже это понять. Как и то, что даже две украинские революции, смена власти, люстрации и ожесточённая борьба с коррупцией не уничтожили это бесчестье. Пока у чиновников и госаппарата есть лицензия на бесчестье, ничего не изменится.

В Украине, если человек пошёл работать в СБУ, он уже бесчестен. Если человек хочет построить большую карьеру в СБУ, значит, он идёт за взятками, госквартирой и льготами, он будет лгать, кляузничать, следить и закладывать. Ждать от этого человека честности и прозрачности не стоит, как и от любого другого крупного чиновника Украины.

Руководство страны на уровне администрации президента, министерств, Генпрокуратуры, правоохранительных органов, СБУ задаёт уровень вранья всей стране. И это зашкаливающий, выходящий за рамки здравого смысла уровень, который уже давно превратился в гротеск и самосатиру. Какими будут последствия бесчестности политических элит? Народ не будет соблюдать законы. Лживые короли не правят честными народами. Лживость и двуличность власти отражается в обществе, как в зеркале, потому что стандарты поведения исходят «сверху».


Удивляться здесь нечему. Другой вопрос, как исправить ситуацию?

Лишить государственных чиновников самой возможности влезать в карманы граждан, а это возможно только при экономической свободе «Налоговый рай».


Воспитывать патриотов, людей, которые верой и правдой, словом и делом будут служить своей Родине, интересам своего Народа, может позволить себе только очень богатое общество. Человек, который решил посвятить свою жизнь служению народу, должен иметь прочный финансовый фундамент и самоуважение, иначе он будет думать, как использовать должность для зарабатывания денег.

Звучит красиво и правильно, но бывает ли такое в реальности? Да.

Вспомнить хотя бы биографию Уинстона Черчилля. Когда он стал премьер-министром Великобритании, его супруга была очень этим недовольна. Денег на содержание дома перестало хватать, потому что до госслужбы Черчилль зарабатывал больше! На посту премьера Черчилль строил себе памятник в мировой истории, а не особняки где-нибудь в округе Лондона.

В Украине же пост президента и премьера, посты министров и их замов подразумевают зарабатывание денег и оказание политических услуг олигархическим заказчикам. Поэтому не ждите от них честности. Ломайте систему!

5.10


Україні пороблено!? Або - відьма гарантує...


Пуста справа стверджувати те, що державна влада завжди і всюди була, є і буде елементом насилля. 
Бо ця безаперечна аксіома відома всім народам ще з темних печерних часів і її нікому доводити не треба.
А от стверджувати і навіть криком кричати про те, що наша українська влада є безсумнівним світовим лідером в царині законодавчої дурості та взірцем управлінської сваволі – треба кожного божого дня!

Треба, бо ті ганебні політичні і соціальні дурощі, які витворяють наші чиновні шахраї та короновані дурисвіти – в ніякі ворота не лізуть. 
Який закон, постанову чи дію нашої влади не візьми та проаналізуй – повсюди з них вилазить неприкрите чиновне безглуздя та юридичне невігластво. 
І при відсутності незалежного критичного аналізу та відповідальності владних бонз за свої дії чи бездіяльність – в цих самозакоханих "гарантів" починають відростати роги непогрішимості та відвертих диктаторських забаганок…

Бо вони витворили таку закостенілу Систему Влади, при якій навіть позачергова революційна зміна очільників центральної влади не суттєва. 
І за умови відсутності зовнішнього політичного впливу, періодична внутрішня перетасовка колоди верховних вождів, гетьманів чи гарантів-нуворишів, практично не впливає і не змінює українську владну конструкцію.

Адже відразу після спонтанних народних бунтів, переворотів чи революцій, ця інфекційна бюрократична побудова – як міфічна гідра відразу ж відтворює свої отруйні чиновні голови.
Знову і знову заповзаючи у владу така небезпечна заразна структура як страшна середньовічна чума – безжально руйнує український державний організм. 
І з кожною зміною очільників-гарантів, владна бюрократія стає ще більше жадібною та ненаситною, руйнівною і соціально жорстокою!

От і нинішня влада – це ядуча агресивна суміш брехні та підлоти, саботажу та лизоблюдства. Така гримуча суміш, яка відразу ж смертельно вражає імунний захист тих, хто попадає в її лабети. Насмерть вражає кожного чиновного неофіта, чим і забезпечує своє системне безсмертя.

Таке враження що Україні пороблено!
Тому і реформувати або хоч якось змінити на краще таку антидержавну українську Систему Влади ніяк не вдається ані мирним соціальним революціям, ані кривавим народним бунтам… На жаль!

Зі… хоча… Може десь в глибинах українських чорноземів, визріє якесь велетенське соціальне цунамі, яке потопить нашу злодійську зрадливу владу в хвилях повномасштабної української революції!
Є й безкровний рецепт від відьми-лісової як позбавитися цих здирників та клептоманів. 
Треба оцих жадібних падлюк напоїти варом із мухоморів та блідих поганок))))

Відьма гарантує, що пороблене як рукою зніме!

2.10.18


Шоб ви вже вдавилися отим "покращенням")))


Почув телеканальну новину про "покращання" народної пенсійної долі на 50-60 гривень і рішив – піду в народ, вислухаю пряму й чесну вуличну майданну думку про це міфічне покращення. 
Отож іду собі по вулиці, їду в бусі-тролейбусі і слухаю непричесані вуличні міркування народу. І вони, скажу я вам чесно – зовсім не патріотичні і далеко не літературні.

Особливо чоловічі матюки – я навіть не наважусь приводити деякі, наскрізь зрадофільні народні перли. 
На жаль, наші слизькі телеканальї не хочуть їздити в бусах-тролейбусах та знімати такі щирі прояви народної нелюбові до влади.

Але звідкіля з’являється така щира народна нелюбов, яка інколи перетворюється в люту ненависть до своєї влади?
Хто ж той лютий ворог? Ворог – який перетворює із віків толерантних гречкосіїв, нащадків древніх трипільців, гелонів, неврів, скіфів, сарматів чи тих же українців – на нинішніх злющих зрадофільців?

Чому нинішня майданна сірома, оці озлоблені мужлани та їхні агресивні жіночки – навіть падлюку Путіна матюкають значно менше, ніж нашу падлюку владу)))

Може тому, що простий народ бачить, що отака ворожа чиновна влада вже побудувала сама собі в Україні соціальний чиновний рай. Побудувала та отримуючи мільйонні зарплати-пенсії-премії... їй, владі – начхати на кинутий напризволяще ниций люд.

І тому, дивлячись на чиновну безкарність та дурість - не маючи жодних соціально-професійних перспектив в рідній українській державі і біжить наша молодь за далекі закордони. 
Біжуть наші сини-доньки та онуки світ за очі, біжуть подалі від такої дурної людиноненависницької влади...

А приречений на злиденне існування пенсійний український люд, щиро матюкає свою злодійську владу. 
І матюкаються посивілі сіромахи-гречкосії вкрай непатріотично якраз отою клятою російською мовою, бо в українській мові навіть нема відповідних епітетів чи метафор...
Матюкають вони оте довбане пенсійне підвіщення, матюкають так – що в мене навіть вуха в’януть. Та ще більше ніж чергове фейкове "покращення" – матюкають вони відверто антилюдську владу.

Бо якраз оця, вкрай ненаситна влада і є отой головний ворог нашого народу! 
Тільки лютий ворог міг творити такі системно-дурні, шахрайські закони чи людиноненависницькі постанови. 
Творити оту фантастичну різницю в оплаті праці чи пенсійному забезпеченню простого робочого люду і ненаситної чиновної зграї. 
Творити зловмисно чи від природної убогості, творити та вперто впроваджувати в державі вкрай несправедливі кримінально-правові, соціальні-трудові чи пенсійні закони, опираючись на які влада може без кінця дурити і грабувати свій народ. 
Ті закони, які гублять українську державу і ведуть її до загибелі…


зі... Історія вчить, що такі несправедливі суспільні взаємовідносини між народом та владою – неодмінно ведуть держави до занепаду і краху. 
Тобто, на жаль – через системну дурість влади і Україну очікує занепад. 
І в кращому випадку, нашу державу жде неухильна трансформації на декілька дрібнофеодальних утворень.

А в гіршому - повна втрата незалежності, чергове поглинання її сусіднею імперією зла і перетворення на периферійне губернське захолустя...


зі.зі... "шоб вони вже вдавилися отим "покращенням" – це самий м’який вираз, з почутих мною в чернігівських бусах-тролейбусах)))

3.07.18


Чотири роки президентства Порошенка

Чотири роки президентства Порошенка: головні досягнення та невдачі
07.06.2018
Рівно чотири роки пройшло з того моменту, як 7 червня 2014 року Петро Порошенко склав присягу президента України. Тож традиційно річниця його інавгурації є гарним приводом підбити підсумки роботи діючого глави держави, котрий, що не є секретом, планує йти і на другий президентський термін. Звісно, електоральні позиції Порошенка зараз не такі міцні, як на дострокових президентських виборах-2014 – тоді він переміг вже у першому турі, отримавши 54,7% голосів українських виборців, тепер же поточні рейтинги лише дозволяють йому залишатися в групі претендентів на другий тур, натомість Порошенко є серед лідерів за показниками недовіри громадян. І це, безсумнівно, виступає певним лакмусовим папірцем цілої серії невдач президента, але переважно у внутрішній політиці. Водночас більшість його досягнень сконцентровані на зовнішньому фронті, і цю своєрідну візитну картку президентства Порошенка відзначають в експертних колах передусім.

Загальні тенденції
Попри поверхневі суспільні враження, що з кожним роком поточна президентська діяльність обростає одними мінусами, більш уважне та поінформоване експертне середовище бачить не лише негатив, а й здобутки Порошенка. Наприклад, за даними щорічного опитування Фондом “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва 55 експертів, яким треба було виставити оцінки четвертому року каденції президента за 10-тибальною шкалою, останні результати роботи глави держави отримали в середньому 5 балів. Для порівняння: торік діяльність Порошенка була оцінена в 4,7 бали, в 2016-му – 4,5 й тільки в 2015-му, у перший рік президентства, трохи вище – 5,3.

Якщо ж говорити про конкретні напрямки, то, найкраще, на думку експертів, президент протягом року справлявся із провадженням зовнішньої політики (6,5 бала), найгірше – із реалізацією кадрової політики (3,2). Взаємодію з парламентом експерти оцінили в 5 балів, взаємодія з урядом отримала 5,2, врегулювання збройного конфлікту на Донбасі –  4,9, виконання функцій гаранта Конституції та прав і свобод громадян – 4,8, проведення реформ – 4, взаємодія із суспільством – 3,6, ну і виконання передвиборних обіцянок оцінене ще нижчим балом – 3,5.

До речі, якщо проводити паралелі із минулорічним експертним опитуванням “Демініціатив”, найгіршої динаміки зазнало оцінювання роботи Порошенка саме з кадрами. І це цілком зрозуміло, бо чого тільки вартувала довжелезна затримка із призначенням нового керівника Нацбанку Якова Смолія замість Валерії Гонтарєвої, яка поставила справжній рекорд із тривалості власної відпустки. Разом з тим впродовж року найбільше змінилася в бік покращення оцінка щодо врегулювання збройного конфлікту на Донбасі (майже на цілий бал, а це багато), що, само собою, пов’язано із ухваленням цього року парламентом так званого закону про реінтеграцію Донбасу та початком його виконання шляхом недавнього переформатування АТО в операцію Об’єднаних сил ЗСУ.

ТОП-5 досягнень
Якраз пункт про посилення обороноздатності країни та продовження реформування української армії потрапив до першої п’ятірки головних досягнень президентської діяльності за минулий рік, посівши в цьому своєрідному рейтингу, створеному за оцінками опитаних “Демініціативами” експертів, четверте місце. Решта ТОП-5 здобутків пов’язана із зовнішньою політикою, що також є прямою прерогативою президента. Так, беззаперечним лідером є запровадження у червні 2017 року безвізового режиму із країнами Євросоюзу, принади чого вже відчули на собі багато українців, подорожуючих Європою.

Друге місце за кількістю експертних згадок отримала домовленість щодо постачання летальної зброї із США. Вирішення цього питання офіційний Київ домагався ще за попереднього американського президента Барака Обами, але безрезультатно. Тому з приходом у Білий дім Дональда Трампа дипломатична проактивність Порошенка дійсно принесла свої плоди – виділення Україні вкрай необхідних для стримування російської агресії “джавелінів” й іншої сучасної зброї стало реальністю. Із цим беззаперечним здобутком йде в комплексі інший – продовження режиму санкцій проти Росії та збереження навколо даного питання міжнародної коаліції, попри будь-які політичні й економічні трансатлантичні суперечки. Це досягнення Банкової експерти розмістили на п’яту позицію.

А ось символічну “бронзу” експертного співтовариства виборов ще не здобуток, а лише намір – щодо створення в Україні єдиної помісної церкви. В принципі, надання Константинополем томосу українським православним може взагалі стати історичним досягненням всього президентства Порошенка, навіть затьмаривши вікопомний безвіз. Щоправда, невдача в цій делікатній релігійній площині здатна викликати таку хвилю критичних стріл, котра накриє мідним тазом будь-які політичні перспективи діючого глави держави.

ТОП-5 невдач
Тим більше, критикувати Порошенка дійсно є за що, і це в черговий раз підтвердило наведене дослідження Фонду “Демократичні ініціативи”. Найвагоміші претензії президенту експерти висувають щодо відсутності прогресу у боротьбі із корупцією, що виглядає цілком очікувано. Адже практично у всіх соцопитуваннях наступною проблемою, яка найбільше хвилює широкий загал українців після російсько-української війни, зафіксовані саме антикорупційні пробуксовки влади.

Наступною невдачею за останній рік команди Банкової в експертних оцінках значиться схоже питання – блокування процесу створення спеціалізованого Антикорупційного суду, а на четвертому місці цього “мінусового” ТОП-5 розмістилася вимога щодо е-декларування антикорупційних активістів та членів неурядових організацій. Між іншим, в обох випадках всю відповідальність покладено не на Верховну Раду, котра може розв’язати ці проблеми всього двома результативними голосуваннями, а безпосередньо на Порошенка. Тому від сьогоднішнього ухвалення в другому читанні та в цілому закону про Вищий антикорупційний суд залежить не лише наступний транш МВФ, але й перетворення ключової невдачі президента за четвертий рік каденції у справжнє досягнення. Те ж саме стосується й е-декларацій для НДО.

Зрештою, в першу п’ятірку головних президентських промахів потрапили ще дві глобальні проблеми – це повільний загалом темп реформ, а також недостатній рівень комунікації із суспільством з одночасним падінням народної довіри до Порошенка. Втім, і те, і інше взаємопов’язане, адже без налагодження дієвої комунікативної функції про любе реформування ніхто не знатиме, навіть якщо воно реально відбувається. Приміром, низька ефективність влади в інформуванні стосовно тієї ж самої медичної реформи створила стійке враження про її хибність. А “на горіхи” отримують не стільки в.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун або прем’єр Володимир Гройсман, скільки гарант Конституції.

Очікування від п’ятого року президентства Порошенка
Очевидно, що останній рік своєї президентської каденції Порошенку найбільше уваги слід приділити внутрішньополітичному напрямку, який відверто “провисає”. Ось і експерти, що брали участь в дослідженні “Демініціатив”, також очікують на три вагомі президентські кроки як раз у внутрішній політиці.

А саме: на реальну боротьбу з корупцією разом із встановленням на ноги Антикорупційного суду, якісне завершення всієї судової реформи та, що отримало найбільше експертних згадок, на ініціювання виборчої реформи. Однак є серйозні сумніви в тому, що п’ятий рік президентства Порошенка буде взагалі супроводжуватися якимись системними змінами. Бо країна вже цієї осені вступить у великий передвиборчий цикл, який не завершиться майбутніми президентськими виборами, а продовжиться аж до жовтня 2019 року, коли українці оберуть нову Верховну Раду.

Тож недивно, що й в експертних колах в актуальному пріоритеті – очікування наступної виборчої гонитви. До слова, більшість опитаних Фондом “Демініціативи” цього року експертів (32) вважають, що, скоріше за все, Порошенко не буде обраний на другий термін, але певні шанси у нього є. Водночас майже третина (16 експертів) схиляються до того, що нинішній президент буде вдруге переобраний, хоча й мають сумніви щодо цього. Звичайно, думки всього 55 експертів не можна вважати істиною в останній інстанції, але певний тренд вони таки окреслюють.

Володимир Степаненко, спеціально для “Українського інтересу
https://uain.press/politics/841671-841671

Для Дніпропетровських.......

Хотілось би почути думки самих жителів....

13%, 1 голос

75%, 6 голосов

13%, 1 голос
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Геноцид українців в Дніпрі...?


В Україні, в цілому, і в Дніпрі, зокрема, з реалізацією соціальних проектів для літніх людей - біда, м'яко кажучи…

Як же цю проблему вирішує міська влада Дніпра (голова МР Філатов Б.А.)

З'ясували. Виявилося, що дуже специфічно:

У січні 2018 року, депутати Дніпровської міської ради голосують "ЗА", і створюють:

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ «ДНІПРОВСЬКИЙ ЦЕНТР ПІДТРИМКИ ВЕТЕРАНІВ ПРАЦІ ТА ГРОМАДЯН похилого віку

« МИЛОСЕРДЯ » Дніпровської МІСЬКОЇ РАДИ

У лютому на профільній комісії призначили директора комунального закладу.

Нею стала: РУВІНСЬКА МАЛЬВІНА МАРКСІВНА

Дізнатися, як справи у новоствореного комунального закладу

нам не вдалося.

Журналіст їде на місце, щоб розібратися в ситуації.

Далі коротка п'єса за адресою:

вулиця Генерала Захарченко, 10.

Журналіст: Доброго дня, я хочу поговорити директором Мальвіною Рувинскою.

Охорона: З якого питання?

Ж: Хочу поговорити про будинок для людей похилого віку. На яких умовах можна помістити літню людину.

О: Ви єврей?

Ж: Ні.

О: А людина за якого ви хочете поговорити - єврей?

Ж: Ні.

О: Тут тільки для євреїв.

Ж: Вибачте, будинок для людей похилого віку став комунальною установою. Чому так?

О: Так, я знаю. Тут тільки для євреїв. Можливо ви зможете домовитися в "Менорі" (єврейський центр - ред.). Їдьте туди.

Ж: Але ...

Охорона йде. Двері журналістові не відкривають.

Отже, питання залишилися відкритими:

Чому в комунальному закладі міста  з 

«не-євреєм" навіть розмовляти не хочуть?

Чому жителю Дніпра треба щось «вирішувати» в Менорі?

Важлива складова - гроші, а саме бюджетні кошти міста виділені комунальному закладу ДЛЯ ВСІХ, але фактично активно використовуються для поліпшення життя лише літніх ЄВРЕЇВ.

Невже це факт геноциду літніх українців в місті, який неофіційно називають Дніпро-(Єврейськ), і хто захистить їх від свавілля МЕНОРИ?

Всі закупки комунального закладу “Милосердя через Прозорро ссылка

Всі транзакції комунального закладу “Милосердя ссылка


Генетична ненависть…

Як людина державницького спрямування, я завжди був готовий підтримати розумні дії влади. 

Підкреслюю, готовий підтримати РОЗУМНІ дії влади в різних сферах – політиці, економіці, медицині чи соціально-культурній сфері. Підтримати незалежно від партійної приналежності – головне те, щоб ці дії були патріотичні та стратегічно-далекоглядні…


Але де ж вони ті розумні владні дії, які можна привітати та підтримати?
Практично кожна дія, яку робила раніше та й нині робить наша влада – визиває відразу. 
На початку незалежності, ця відраза до владних чиновних дій була доволі інертною. І навіть так звана совкова "прихватизація", тоді не визвала в народі широких та активних протестних дій.
Тому що тільки через декілька років, стало очевидне те соціальне розшарування серед населення, до якого привів цей підтриманий вищими державними чиновниками приватизаційний грабіж. 
Грабіж, який очолював другий президент та активно вела його жадібна чиновна банда*…


І покотилася наша країна донизу. Спочатку потихеньку, але чимдалі йшов час, то державне падіння набирало швидкість.
І на фоні цього економічного падіння, фантастично багатіли наші президенти та інша привладна сволота – і все більше біднішав простий український люд.
І отака пасивна народна відраза до влади, почала потихеньку перетворюватися на більш активну…


Перша українська революція, безкровна революція – на короткий час повернула народу надію на правову справедливість та покращення рівня життя. 
Але базікало й тюхтій Ющенко разом зі своїми "любими друзями", бездарно розтринькав ці народні надії і передав владу ще більш примітивному Януковичу. 
Який, разом з бувшою совковою номенклатурою, вже звиклою до бандитського розкрадання економічних багатств України – активно трансформувалися в нову українську буржуазію.
Ту ненаситну буржуазію, яка жадібно вчепилися в ці багатства і тому зубами трималася за політичну владу в країні.
І економічні зміни та соціальні реформації, які чекав і які вимагав від влади український народ – були для цієї організованої бандитської зграї, зовсім ні до чого…


Що й привело до другої, вже зовсім не мирної революції, загибелі доведених до відчаю людей, втечі Януковича та швидкої зміни влади…

Дуже швидкої зміни, та не зовсім якісної! Бо на жаль, і ця кривава революція не принесла ніякої користі чи прогресу в розвитку української держави.
На жаль і при Порошенку – народні надії на покращання розтанули ще швидче, ніж весняні вранішні тумани.
Бо наш новий президент, практично нічого не захотів міняти в державному управлінні. Міняти чи хоча б спробувати зламати грабіжницькі схеми Януковича. Чому не захотів – питання відкрите…


Як на мене – ці грабіжницькі схеми сподобалися нашому новому гаранту і він навіть значно удосконалив деякі з них)))
Наприклад – дурень Янукович тримав золоті батони та унітази в українських темних підвалах, а розумник Порошенко – тримає свої мільярди на далеких офшорних островах!

Хоча для українського народу, така різниця наших "гарантів" в методиках пограбування свого народу, не має суттєвого значення.


На жаль, і це головне – всі наші президенти мали на меті не чесне служіння українському народу, а тільки його безкінечний пограбунок.
І нас відкрито і таємно грабували і досі грабують зовсім не якісь невідомі кляті вороги!
Нас грабує наша ж, Богами проклята – жадібна, продажна й слизька хохляцька влада!

Тому збіднілий до межі люд, вже починає відкрито ненавидіти своїх ненаситних людоподібних правителів. Чому так, звідкіля ця ненависть – відповідь на поверхні. 
Тому що наша чиновна нечисть робить все можливе для того, щоб її щиро ненавиділи!

І інколи навіть якась мізерна кабінетна сволота, може придумати такі правила чи адміністративні вимоги, від яких ненависть до центральної влади зовсім зашкалює і стає генетичною!


зі… та приклади і аналіз таких різноманітних грабіжницьких чиновницьких прийомів – наступним постом…


* – "та його жадібна чиновна банда"… Азаров – комисия по приватизации, фонд держмайна – Чечетов…


7.05.18


Рішення КСУ на користь янучарівсько-шоколадної контрреволюції.



Звернення Віктора Шишкіна до друзів, а також до недругів, порохоботів і всіх, хто волає “Не гойдайте човна”, бо путлер прийде.

Конституційний суд України скасував пункт закону про вищу освіту, який забороняв призначати керівниками вищих навчальних закладів осіб, які голосували за «диктаторські закони» 16 січня 2014 року.

Ось вам нове рішення КСУ на користь янучарівсько-шоколадної КОНТРРЕВОЛЮЦІЇ. Цим рішення закладено початок скасування ЛЮСТРАЦІЇ, запровадження якої, за всіх певних недоліків, можна було б вважати ледве не єдиним формалізованим досягненням Революції Гідності. Звертаю увагу, лише 4 судді, із призначених після Революції Гідності, так і залишаються у меншості. Уся відмінність лише у тому, що за часи Янучара нас було двоє суддів проти Янучара, а зараз проти його послідовника, шоколадного порохна 4 судді. А що це практично змінює ? Аж ні чого. Рішення ухвалюють 10 суддів і тут хоч гопки скачи.  У напрямку контрреволюції діють майже всі сучасні інститути державної влади – президент, уряд, значна більшість парламентарів та суддів, міноборони, генеральний штаб, СБУ, МВС, прокуратура…  Фактично всі інституції державної влади деградовані, стараннями президента, а отже, де-легітимізовані. Держава закінчуються із розвалом її державних інститутів.   Розвалюють ті, які пробралися в українську владу, сформувавши владну антиукраїнську колону.
    
Янучарівсько-порохоботські судді масово випускають на волю сепаратистів, колаборантів, корупціонерів, а пачками саджають патріотів, які захищають свою країну.  Наприклад, недавно було ще одне засідання по Краснову у справі, яку проти нього відкрили янучарівські посіпаки ще у далекому 2013 році. Однак постмайданівська "порохолуценківська” прокуратура, на липових доказах, які вона вже півроку шукає і не може знайти (кожен раз просить суддю відкласти розгляд, бо все їх шукає) вперто проштовхує цю справу. На боці контрреволюції діє значна частина пропутлеровських і пропорохоботських ЗМІ, як складники інформаційної війни проти Українського народу. Більш конкретно про гавкіт прив'язаних собак у ФБ...
    
Протестні акції, що спрямовані проти режиму колаборанта парашенка намагаються дискредитувати будь-яким способом, зокрема і через куплених його “прихильників”, а реально “тітушек”, що збираються на кава-порохомарш.

Шоколадна параша боїться реальної сили, а зараз це військовики зі зброєю, яку їм законно видали, тому іде масована психологічна обробка, що під час війни владу не змінюють, навіть якщо вона корупційна і колаборантська.  Щоб армія не мала часу думати, хто їх довів до злиднів, то останнім часом (що співпадає з посиленням протестного руху проти парашенка), вже активізувались (гадаю за домовленістю з путлером) військові дії із застосуванням важких видів зброї. Тобто,  воюйте, гиньте, але не заважайте нам грабувати ваші родини у тилу. 
Вибачаюсь за емоції, але "За державу обидно".

Отсыхающая ветвь президентства

Если упразднить губернаторство, президентская вертикаль власти рухнет.

Принцип управления, при котором все подчиняются центральному органу власти, был унаследован независимой Украиной от Советского Союза. Даже первым президентом Украины стал председатель Верховного Совета Украинской ССР Кравчук. Но затем жёсткая вертикаль власти в Украине модели ЦК КПСС стала слабнуть, по мере того, как в регионах крепли местные политические группировки.


В 90-х годах огромные капиталы скопились у определённых лиц, которые всегда требовали и требуют признания государством своего статус-кво. Таким образом в Украине де-факто сформировалось местное самоуправление, возглавленное мэрами и губернаторами.


Во времена Кучмы у всех на слуху были фамилии губернаторов. Мы знали Лазаренко — губернатора Днепропетровской области, Масельского — губернатора Харьковской области, Януковича — губернатора Донецкой области. Позже губернаторов стал назначать президент, а мэры и городские администрации получили права на самоуправление. В результате власть на местах перешла от губернаторов к мэрам, а губернаторы стали теми, кого называют «смотрящими».


Сегодня мы знаем Кернеса — мэра Харькова, Труханова — мэра Одессы, Филатова — мэра Днепропетровска, Садового — мэра Львова. Центральный аппарат власти очень бы хотел «сковырнуть» мэров с должностей, но сделать это очень сложно. Эти люди сконцентрировали в своих руках слишком много денег, связей и власти.


Институт президентства и его власть на местах опирается на губернаторов, у которых нет реальных рычагов власти. Насколько губернаторы являются зависимыми игроками, мы можем судить по Саакашвили, который при всём своём рвении вчистую проиграл Одесскую область местным политическим элитам.






Что случится, если губернаторство в Украине будет упразднено? Функции губернаторов лягут на плечи мэров и их администраций, и жизнь продолжится дальше. Произойдёт несколько административных трансформаций, которые никак не отразятся на местном населении. Но для президента Украины это будет значить полную потерю контроля над регионами.


Вертикаль государственной власти должна быть построена на основе реалий. А реалии заключаются в том, что тысячи чиновников в Украине, получающие жирные зарплаты из бюджета, в том числе и сам президент, ни за что не отвечают и ничем не управляют. Они не управляют экономическими процессами, отраслями народного хозяйства, городскими администрациями, парламентом. Но они активно и безответственно вмешиваются в политическую жизнь. Государственные структуры президентства и губернаторства стали вредными для государства. Это лишние рты, съедающие часть бюджетных денег, которых и так нет. Администрация президента и губернаторские администрации по сути играют роль избирательных штабов для личного пользования президента.


Политический строй Украины постепенно меняется: от президентско-парламентской формы правления к парламентско-президентской, и к парламентской. И происходит это не «сверху», а «снизу», то есть, инициатива исходит не от президента, премьера, Кабмина и парламента, а из реалий жизни.


Президент не должен возглавлять исполнительную власть. Двоевластие становится причиной постоянной политической грызни между парламентскими и президентскими силами. Президент должен выполнять представительские функции, как при конституционной монархии, а исполнительная власть должна сконцентрироваться в руках премьер-министра. И это вполне в духе европейских реформ. Австрия, Германия, Финляндия, Италия, Ирландия, к примеру, являются парламентскими республиками.


Задумайтесь, ЗАЧЕМ ВАМ ПРЕЗИДЕНТ И ЕГО АДМИНИСТРАЦИЯ? Как когда-то ЦК КПСС, президентский аппарат превратился в громоздкий административный орган, который ни за что не несёт ответственности, но зато имеет право везде вмешиваться. Вдумайтесь, ни один из президентов Украины не покидал свой пост с таким же высоким рейтингом, как во время избирательной кампании. Все президенты уходили с колоссальным антирейтингом, на волне народного недовольства и разочарования. Сам институт президентства используется в Украине для личных бизнес-целей. И это нужно прекратить.


Balashov.com.ua


Трохи про рейтинги.


Думаю що порохоботам давно пора заткнути пельку.
Так рейтинг не впав ні  в кого як у діючого президента.
І нічого тепер кругом шукати руку масскви.
Немає її. Є зубожіння людей - тому й нема довіри до діючої влади. 
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
46
предыдущая
следующая