хочу сюда!
 

Алла

38 лет, лев, познакомится с парнем в возрасте 35-48 лет

Заметки с меткой «влада»

"Та не однаково мені!"

ПАНЕ ПРЕЗЕДЕНТ ЗЕЛЕНСЬКИЙ !

(Прошу українців, громадських діячив, голів громадських організацій: ящо підтримуєте - пишіть згоду (або не згоду) у коментарях.)

Я дивився , і декілька разів переглянув, Ваше звернення до нас, до українців.

Вважаю, що такий варіант вітання є великою Вашою помилкою.
Не буду вдаватися у аналіз, а просто надам сюди бачення того, про що ви сказали нам у новорічну ніч, одного з наших видатних земляків донбасівців, дисидента, правозахисника, співзасновника Української Гельсінської групи, учителя ОЛЕКСИ ТИХОГО (1927 - 1984 рр)

Ця людина поклала своє життя на захист української мови, прав і свобод українців. Тому є для українців моральним авторитетом.

Я вважаю, що вашим радникам потрібно було б перед тим, як віддавати вам в руки текст новорічного звернення, хоча б продивитися історію України, її героїв і моральних авторитетів, прочитати, за що вони свідомо боролися і гинули у російських концтаборах.

Те, що прозвучало з Ваших уст не личить президенту України. І чим швидше ви це зрозумієте, тим краще буде і для вас, як нашого президента, і для нас, українців.

Ще в молодості Олекса Тихий склав для себе оце життєве кредо:

“Для чого я живу?

1. Щоб жило людство, мій народ, мій рід.
2. Щоби не зробити нікому ніякого зла, не проявити ні до кого ніякої байдужості й несправедливості в його долі, тяжкому становищі, горі.
3. Я – свідома частка Всесвіту, людства, свого народу, оточення за місце проживання й роботи, у колі своїх друзів і недругів. Я за все відповідальний.
4. Я маю людську гідність, національну гордість. Нікому не дозволю топтати ні перше, ні друге.
5. Зневажаю смерть, голод, бідність, страждання і саму зневагу.
6. Прагну, щоб моє “я” було гідне наймення “людина”. У всьому, завжди незалежно від обставин чиню згідно зі своїм сумлінням.
7. Щоб поважати й цінувати працю, переконання й культуру кожної людини, на якому б рівні в порівнянні з моїми, загальноприйнятими і найвищими досягненнями людства вони не перебували.
8. Щоб до останнього подиху вчитися і, по можливості, без насильства й примусу навчати всіх, хто бажає в мене вчитися.
9. Щоби зневажати сильних, багатих, авторитетних, якщо вони свою силу, багатство й авторитет використовують для кпин, знущань, чванства перед іншими людьми або хоч би однією людиною.
10. Щоб не бути байдужим до тих, хто живе тваринним життям. По можливості намагатися допомогти кожному такому усвідомити себе людиною.
11. Щоб вивчати, підтримувати, розвивати мову, культуру, традиції свого народу.
12. Щоби позбутися і сприяти іншим позбутися всього низького, підлого, чужого духові людства”.

(Журнал “Новое время”, № 51, 1990 р., с. 36 – 37.

Живучі за такими правилами, Олекса став великою людиною. Такими б повинні були бути і Ваші месиджі до нашого суспільства. Саме такими моральними посилами зкріплюється міць суспільства і гідність держави...

Вже другий десяток років ми проводимо з освітянами "Олексини чимтання". Цього року це будуть вже 13-ті. Це життєвє кредо є рефреном, який проходить через всі наші заходи. Як будуть реагувати на них діти, після ваших новорічних слів "какая разніца"?...

Просимо прийняти наші слова до уваги... Якщо можна...

2.01.2020 р.
Євген Шаповалов, голова Товариства Олекси Тихого.
Донеччина...


На фото: Юний шістнадцятирічний Олекса Тихий. Саме в цей період свого життя він складав свої моральні і етичні принципи, свій дороговказ на подальше своє життя...

Пішло в Зе не так відпочатку з вірою в Бога (2)



Після зустрічі президент Зеленський практично не спілкувався з журналістами, які зібрались у патріархії.

"Про все. Про все, що бентежить всіх, говорили. Я дуже радий, що ми маємо тут потужну підтримку не тільки на політичному рівні", - відповів Зеленський на єдине питання, про що ж саме говорили, передає "Укрінформ".

В офісі президента відмовились відповісти на питання ВВС News Україна, чому не підписали спільну заяву.

Згодом офіс президента оприлюднив короткий реліз. Згідно з ним, Варфоломій підтримав суверенітет України, а Зеленський подякував йому за підтримку.

"Влада не повинна втручатися у церковні справи, я захищатиму незалежність церкви", - процитувала президента прес-служба Зеленського.

У Константинополі пізніше розповіли головну тему розмови - розвиток української автокефальної церкви.

"Константинополь не буде втручатись у внутрішні справи Православної церкви України, вона абсолютно незалежна та автокефальна. Звідси - з Константинополя, з Фанара - вона матиме лише високе заступництво і наші постійні молитви про успіх її місії", - заявив патріарх Варфоломій.


Також прес-служба наводить звернення патріарха до президента: "Ваш візит здійснюється після становлення нової Православної церкви України, й просимо, щоб вона завжди мала Ваш високий захист, а також зміцнювалась Вами у справі, яку вона вже почала здійснювати задля українського народу".

Натомість пан Зеленський, як вказує прес-служба патріархії, висловив радість від візиту та вважав за честь зустрітись з патріархом.

Зеленський і томос
Копирайт изображенияGETTY IMAGES
Деякі експерти раніше остерігались, що ставлення Зеленського до Вселенського патріарха та автокефальної церкви буде прохолодним.

Адже одним з головних локомотивів створення української автокефальної церкви є попередній голова держави Петро Порошенко, який був частим гостем у резиденції Вселенського патріарха. Його прізвище навіть вписане в томос.

В новорічному виступі на початку січня 2019 року, напередодні отримання томосу, пан Зеленський жорстко жартував щодо цього. Так він висміював Петра Порошенка, який працював для отримання автокефалії і робив на цьому акцент під час своєї виборчої кампанії.

"Єдине, що зігріває душу - це надання Україні тЕрмосу", - пародіював він президента Порошенка.

Хоча перед президентськими виборами Володимир Зеленський позитивно відгукувався про можливу автокефалію та отримання томосу.



Під час виходу Володимира Зеленського та патріарха стався інцидент, коли охорона відсторонила російську журналістку, яка хотіла прорватись до президента
"Все, що ми отримуємо своє в Україні - вже добре. Не віддаємо - і прекрасно", - заявляв він в інтерв'ю.

На передвиборчих дебатах з Петром Порошенком Володимир Зеленський також підтримував автокефальну українську церкву, але заслугу в її створенні надавав не Порошенку, а патріарху Філарету.

Щоправда, після перемоги Зеленського на президентських виборах предстоятель ПЦУ митрополит Епіфаній відмовився зніматись у президентському ролику-зверненні представників церков до мешканців Донбасу.

Як розповіли тоді джерела ВВС News Україна, ієрарху не сподобався текст, який йому пропонували озвучити, про те, що "говорити потрібно не мовою гармат".

Зеленський і церква: переможець виборів зустрівся з главами ПЦУ та УПЦ МП
За словами співрозмовників, Епіфаній хвилювався, що виглядатиме немов він закликає до перемовин із лідерами бойовиків.

Врешті частину цього тексту озвучив предстоятель УПЦ МП Онуфрій.

В Україні пан Зеленський зустрічається з представниками всіх церков та конфесій, а на День Хрещення Русі закликав українські церкви "до діалогу".

Пішло в Зе не так відпочатку з вірою в Бога (1)


Зустріч Зеленського і Варфоломія: що пішло не так
Віталій Червоненко, Оксана Тороп
BBC News Україна
8 серпня 2019

Президент Володимир Зеленський під час свого першого офіційного візиту до Туреччини зустрівся з Вселенським патріархом Варфоломієм, який цього року надав томос про автокефалію об'єднаній Православній церкві України. Не обійшлось без інтриги - сторони так і не підписали спільну заяву, як планували напередодні.

За даними ВВС News Україна, зустріч з патріархом була ініціативою саме президента Володимира Зеленського й обізнані співрозмовники оцінювали такий крок президента як гарний знак і намагання налагодити добрі стосунки з Константинополем.

Зеленський зняв звернення релігійних діячів до Донбасу і Криму. Епіфаній відмовився
УПЦ КП остаточно ліквідували. Філарет просить допомоги у Зеленського і ОБСЄ
Екзарх Константинополя Даниїл: Православна церква України може стати патріархатом
Володимир Зеленський у резиденції патріарха спілкувався з Варфоломієм і у вузькому колі, і у розширеному форматі за участі делегацій без журналістів. Також президент та патріарх мали святковий обід, який тривав понад годину.

Після чого пан Зеленський відвідав Георгіївський кафедральний собор, в якому предстоятель ПЦУ Епіфаній отримував томос про автокефалію.

Копирайт изображенияGETTY IMAGES
Кілька співрозмовників ВВС News Україна розповіли, що зустріч і розмова пройшли нормально, у "позитивному настрої".

Після зустрічі Варфоломій з посмішкою та традиційними прощанням з поцілунками провів Зеленського з патріархії аж до автомобіля.

Але перед зустріччю між представниками Константинополя та офісом президента Зеленського виникли непорозуміння.

Зокрема, спочатку планувалось, що патріарх та президент України підпишуть спільну заяву. Про плани підписання документу ВВС News Україна підтверджували джерела як у Києві, так і в Стамбулі.

Проте в останній момент сторони не порозумілись і, як стверджують співрозмовники, у команді президента відмовилась підписувати документ, який готували на Фанарі у співпраці з МЗС.

За словами одного зі співрозмовників, заява переважно мала стосуватись екологічної тематики, адже Варфоломій відомий своєю діяльністю у цій сфері, його навіть часто неформально називають "Зеленим патріархом".

Копирайт изображенияGETTY IMAGES
Співрозмовники ВВС News Україна не змогли пояснити, чому офісу президента не сподобалась заява на екологічну тему, й зауважують, що там не було політичних провокаційних формулювань.

Влада неуків

Влада неуків


 

Олександр Дедюхін

 

Пан Зеленский поехал в Латвию, но оказался в Литве, по мнению работников ОПы.
Хорошо, что эти страны Балтии находятся рядом и латвийские полицейские быстренько поймали чету Зеленских и отвезли в нужное место. Международного скандала удалось избежать благодаря тому, что Пристайко еще тупее ВАЗа.

То же самое могло произойти во время визитов в Словакию и Словению, Иран и Ирак.

Очень интересно посмотреть, как Зеленский поедет в Южную Корею, а окажется в Северной, тогда его обязательно примут за американского шпиона и будут долго держать в северокорейских застенках, скорее всего, вообще оттуда никогда не выпустят. Вот будет здорово!

Или, например, перепутают визиты в Австрию и Австралию. Тогда, может, вообще самолет Зеленского собьется с пути и упадет в океан. Зеленский с Богданом и Андреем окажутся на необитаемом острове, и мы однажды увидим про это увлекательный сериал, а не «Сватов».

Самое интересное, что Зеленский никогда не путает Швецию и Швейцарию. Наверное, это как-то связано с его деньгами в швейцарских банках.

Mason Lemberg

Паяц в Латвії з візитом.
Подивився я трохи відео на офсайті і зрозумів, що ж нагадує мені паяц, зовнішня політика паяца і взагалі його правління.

Це ж карго-культ!

Чувак їздить на міжнародні зустрічі, приймає керівників інших країн, але так й досі не зрозумів, що зустрічі проводяться не заради зустрічей, не заради того, щоб виплачувати пенсії громадянам країн-візитерів, не заради односторонніх поступок, а заради лобіювання інтересів держави.

Але чуваку походу на це плювати, оркестр зіграв, пройшлися поміж солдатів, пожартував несмішними жартами, дав пресуху на кріворожскому інглиші та поїхав додому.

Чого ж тоді дивуватися, що наша підтримка в світі тріщить по швах?

* * *

Президент Угорщини, міністр освіти Німеччини втратили свої пости через плагіат в їхніх наукових роботах. Це те, що я згадав. Очевидно, таких випадків було куди більше.

Знову ж наголошу, мова йшла не про те, що вони дебіли без освіти, що вони не вчилися, що вони не працювали, що вони замість цього купували дипломи в метро.
Ні, вони вчилися, працювали, але в їх роботах виявили плагіат, і це коштувало їм посад.

У нас прем’єр-міністр без освіти.
Перша особа країни (у нас все ж парламентсько-президентська республіка) є самозванцем.
У нас все оточення президента і він сам, а також голова СБУ, закінчили якийсь ВНЗ рівня кулінарно-естрадного технікуму.
Міністр економіки – то взагалі олігофрен якийсь.

Хоч я розумію, що це не важливо, якщо всі вони “учілісь там где беня преподавал”  ©

Але куди вони нас заведуть?
Які “реформи” вони для нас здійснять?

Владимир Завгородний

А я не понимаю, чего все так возбудились с фразы “диплом юриста негосударственного образца” нашего премьера.
Вы просто её неправильно читаете. Вы читаете её как “диплом негосударственного образца”. А правильно читать — как “диплом юриста негосударственного образца”.
У нас просто премьер — он юрист негосударственного образца. И в этом нет ничего удивительного.

Вот, например, у нас есть Віце-прем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України. Он тоже негосударственного образца. Потому что, если бы он был государственного образца и заботился о государстве, то мы бы не принимали идиотские всякие законы и постановления то про энергетику и закупку электричества у России, то про судебную реформу, которые фактически противоречат стратегии про евроинтеграцию. Вице-премьер государственного образца костьми бы лёг, но не допустил такого. Зубами бы грыз, скандалил, кричал в новостях, поднимал народ на митинги — но не позволил бы.
А вице-премьер-министр негосударственного образца срать хотел на такие фокусы, у него другие интересы. Негосударственные.

Министр развития экономики у нас тоже негосударственного образца, потому что бравирует тем, что книгам предпочитает самоообучение через клубы и танцы, и прямым текстом говорит, что экономика ему не интересна, а от встреч у него изжога. Нёс бы такую ахинею министр государственного образца? Да никогда. А министр негосударственного образца — легко.

Міністр розвитку громад та територій України откровенно негосударственного образца, раз ей сворачивание децентрализации никак не жмёт нигде. Міністр охорони здоров’я України — откровенно негосударственного образца, а скорее образца отдельно взятых фармкомпаний и специально обученных людей, которые привыкли сидеть на специально обученных потоках, иначе бы она не пыталась свернуть реформу здравоохранения, которую начала Супрун, правда?

Пристайко вот, например, он же сильно негосударственного образца министр иностранных дел. Ну то есть мы же все заметили это за последние недели, правда? Что внешняя политика у нас какого-то негосударственного образца. Или образца не того государства, я вот даже не знаю, не уверен уже. Но то, что он действует не в государственных интересах, когда пытается на любых условиях капитулировать, — это же очевидно, правда?

Министр обороны очень негосударственного образца получается, раз согласен отводить войска и игнорировать обстрелы. Какие негосударственные интересы снова прослеживаются в его действиях.

Про министерство ветеранов вообще молчу.

Ну и министерство внутренних дел у нас сильно негосударственного образца, это понятно. Скорее образца одного отдельно взятого одногоминистра.

ДБР у нас негосударственного образца, а скорее образца Портнова, потому что с готовностью выполняет его команды, отданные голосом через твиттер, и всё норовит принести апорт в виде посаженного Порошенко, да не выходит пока.

Да будем откровенны, у нас и президент не слишком государственного образца пока что.

Так что чего ж удивляться, что премьер-министр у нас — юрист негосударственного образца. У нас всё правительство и парламент негосударственного образца, укомплектованное негосударственного образца артистами, свадебными фотографами, блогерами, маникюрщицами, негосударственного образца Юзиком (для него вообще особый ДСТУ нужен, будем откровенны), говорящим бобром (тут никакой ДСТУ вообще не поможет) и откровенно антигосударственного образца Дубинским и Бужанским.

Так что чего удивляться? Ну будет ещё негосударственного образца юрист.
Нормально же. Вписывается в общую картину.

Віктор Литовченко

Дипломи юристів недержавного зразка насправді існують.

Вони випускаються в рулонах на м’якому папері для ніжного дотику.











"Пліч-о-пліч": нова Україна шукає не ворогів, а друзів

Останні президентські та парламентські вибори не тільки призвели до формального перезавантаження влади, але й помітно змінили атмосферу в суспільстві. Відкритість президента, сміливість та неординарність його команди у прийнятті рішень яскраво контрастують з картиною суцільного лицемірства, яку ми бачили при Порошенкові. Звичайно, не з усіма реформами "Слуги народу" можна відразу погодитися, як це було у випадку зі скасуванням військового параду 24 серпня. Тим не менш, нова влада не посоромилася задати суспільству позитивну риторику і таким чином змінити підхід до вирішення проблем і в країні в цілому і зокрема в армії. Якщо при Порошенку було багато популізму, то Зеленський за чотири місяці зробив безліч корисного для військовослужбовців і, що найголовніше, повернув до країни захоплених Путіним моряків і журналістів.

Заслугою нової влади можна вважати також і те, що вона на відміну від команди Порошенка відмовилася від повсюдного використання культу ворогу, який наповнив ненавистю та недовірою весь суспільно-політичний простір України та спровокував сплеск політичних убивств та вуличних зіткнень. До речі, ні Зеленський, ні його блок не відмовляються від активної протидії Путіну на міжнародній арені. Але при цьому нова влада не поспішає відлякувати іноземних інвесторів і прагне до того, щоб зберегти життя молодих українців. З цією метою вона навіть замислюється про скасування або обмеження призову до армії.

Як і слід було очікувати, суспільство швидко відреагувало на ментальні зміни політичної верхівки. Якщо при Порошенку популярності набув сайт "Миротворець", на якому зібрані досьє на ворогів України, то при Зеленському стартував проект "Пліч-о-пліч", який закликає вшановувати друзів України та демонструє, наскільки сильною є підтримка нашої країни у світі. На порталі публікуються конкретні заслуги політиків у наданні підтримки Україні, складаються рейтинги та вітається зворотний зв'язок. При цьому автори проекту "Пліч-о-пліч" зробили все, щоб мінімізувати можливий політичний тиск на ресурс із боку влади або опозиції. Об'єктивність, чесність, неупередженість - це головний посил порталу, який має всі шанси стати символом держави, яка змінюється. Можливо, саме зараз при такій позитивній та конструктивній налаштованості як влади, так і громадських організацій, можна сміливо говорити про те, що Україна зараз стає справжньою демократичною та європейською країною.

Політичні йолопи

Звільнення всього складу Центрвиборчкому, який найчесніше за всі роки Незалежності провів президентські і парламентські вибори – це показова розправа з усіма, хто служить закону, а не новій владі. Парламентські фракції, які називають себе опозиційними, але своїми голосами допомогли Зеленському свавільно і безпідставно розправитися із ЦВК через обіцяні їм квоти у новій Комісії – несуть повну відповідальність за узурпацію влади і фальсифікації наступних виборів. Політичні йолопи, у яких за дрібні подачки з президентського столу остаточно відібрало розум!

Олег Ляшко,
Лідер Радикальної партії

Записи анархіста 21 ст. від 17.08.19 р. Коли є добре?

17 серпня 2019 р.  (7527)
Записи анархіста 21 ст. від 17.08.19 р.

 Коли є добре?



З   НАРОДУ   ДО   НАРОДУ  ч. 11

Тепер приклад від протилежного, а тоді висновки.
Був час, коли за борги окремих жильців воду відключали цілим будинкам і ось в одному публічному заході в стилі «Влада спілкується з народом» на дзвінки телеглядачів відповідав начальник комунального господарства і йому задали питання: – Якщо я справно сплачую всі комунальні послуги, то чому я не маю води? Начальник став говорити, що неможливо за наявної технічної інфраструктури відключити конкретного злісного неплатника, тому вони змушені відключати всіх, а вихід у тому, щоб сусіди примушували неплатників сплатити борги. На це пролунала репліка, заради якої я і навів цей випадок: – Якщо я та інші жильці почнемо вирішувати ваші проблеми з неплатниками, то для чого тоді ви?
Дуже і дуже точне розуміння та визначення змісту функціонування влади! Головне завдання влади так регулювати суспільні відносини, щоб про владу і не здогадувались, що вона є. Тому найбільшою дурістю є закликати до щоденного контролю за владою і чиновниками всього народу або щось в тому дусі. Це подібне до того, щоб кожен раз, як ви захотіли набрати вдома води, ви б викликали сантехніка відкрити вам кран. Красно дякуємо, але кран ми самі спроможемось відкривати. Головне, щоб там була завжди вода і належної якості, а хто і як це забезпечує – не наш клопіт! Ми гроші платимо і нам цього клопоту вистачає! Про владу можна сказати те саме: вона має діяти так, щоб люди могли спокійно жити і працювати, переймаючись виключно власними турботами, але аж ніяк не проблемами влади.
Класичний приклад з подіями довколо Київради та відсутності міського голови – все це питання суто внутрішніх політичних розборок, які мало чим зачіпають киян, бо яка їм різниця, хто саме буде «дерибанити» київську землю? Ну немає в Києві легітимної ради та голови – ну і грець з ними. Якби це щось реально значило для киян, то вони б не були байдужими, але коли, як вже зазначалось, влада живе своїм життя, а народ – окремо своїм, то най жеруться ті, кому це потрібно. І в даному випадку поводження опозиції досить убоге, тому що все, чого вона домагається, це просто тупо захопити повноваження Київради та міського голови, користуючись опозиційними настроями до теперішньої влади серед основної маси киян. І жодної іншої програмної пропозиції в опозиції – жодної! Аби дорватися до влади, а там вже побачимо. Коротше кажучи старий «помаранчевий сценарій», що вже малоцікавий для громадськості, тому і підтримки ніякої не має. От якби опозиційні сили поставили за тему дня легалізацію 2 500 000 мешканців Києва, які проживають постійно в місті, але при тому не мають жодних прав яко приблуди без офіційної реєстрації, то певен, що Хрещатик би не вмістив всіх, хто пішов би на штурм Київради задля цього. Простіше кажучи, якщо опозиція б'ється за владу заради самої влади – ну то най сама те робить і не нарікає на пасивність людей, а якщо буде заявлено, що  нова влада буде діяти на користь людей і конкретно пояснять в чому ця користь буде виражатись  – тоді  знайдуть підтримку мас обов'язково.
Досить актуальним є також питання об'єднання Києва та Київської області в один-єдиний економічний технополіс, що дає величезні перспективи розвитку промислових потуг та  надсучасних технологій, отже обіцяє багато нових робочих місць, що не може не зацікавити громадськість. Маємо навіть чудову кандидатуру на керівництво цим унікальним соціально-економічним дійством – розумного, досвідченого та енергійного Петра Порошенка! Маємо ідею і фахівця, але цього недостатньо: все-таки мають бути ще чіткі розгорнуті проекти, обраховані і прораховані, а не туманні обіцянки. Для діла мало доброго задуму – потрібно щире бажання його здійснити. На жаль, від сучасної опозиції ми чуємо багато патріотичних закликів і навіть героїчної бравади, однак в підсумку виходить пуста балаканина і не більше того. Конкретики ніякої. Відповідно і люди не розуміють, чого від опозиції очікувати і за що та в чому її підтримувати.
За тим повернемось до питань ідеї тріумвірату Кличка – Тягнибока – Яценюка. Нам важливо не просто привести до влади на обумовлені посади цих людей, як закріпити разом з конкретним лідером його вже чітко опрацьовану програму дій. Кличко має визначитись, що він буде робити як Президент України, Арсеній Яценюк – має надати свою економічну програму дій, узгоджену з Кличком і Тягнибоком, який в свою чергу нехай дасть чітку позицію своїх майбутніх дій на чолі ВРУ. І повторюю: це має бути не загальні фрази в стилі «Покращення вже сьогодні», а конкретні заходи і процеси. Всім пустоцвітам легко відзвітувати в кінці каденції: ми нічого конкретного не обіцяли і усе з того нічого достеменно виконали.  Не треба нам такого передвиборчого туману напускати – діло давай! Якщо не можеш – не берись! І ми не дамо! Наголошую, що далеко не ідеалізую задумку тріумвірату як щось найправильніше, а пропоную тільки як проект, один з можливих сценаріїв для передвиборчої кампанії 2015 р. і далі. Вирішувати що з нього взяти до життя мають як виборці, так і обранці. В реальності все буде виглядати значно складніше і заплутаніше, тим паче що і ворог не спить, а діє.
Тому особисто я пропонував би не піддаватись на політтехнологічні провокації щодо обов'язково тільки одного кандидата в Президенти України від опозиції, а навпаки йти в перший тур з Кличком і Яценюку, і Тягнибоку, і Порошенка прихопити не зайве буде, тому що є підступні політтехнології і є окремо розумна технологія виборів задля перемоги. Чим більше кандидатів від опозиції – тим більше буде їх представників у виборчих комісіях і на дільницях, відповідно і гарантія правильного підрахунку голосів значно більша, аніж як буде самотній представник від одинокого кандидата. І агітаційні можливості в 3-4 рази стають більшими. Просто в тому передвиборчому процесі всі представники від опозиції пояснюють особисто виборцям про ідею їх тріумвірату, де кожен з його учасників буде роз'яснювати суто свою програму дій на передбаченій посаді, а вже виборці і вирішать, чи підтримати всю цю задумку. Виборці вирішать: так чи ні! Не ставити виборців знову перед вибором без вибору: або Кличко, а за тим і можливий тріумвірат, – або Янукович. Ні і ні!  Ось він повний спектр першого туру і ви, шановний розумний український народе, обирай все те, що вважаєш за краще. Тоді і тільки тоді це буде демократія. І правдиві вибори, коли виборець вирішує все!

Богдан Гордасевич
серпень 2013 р. (6-ть років тому написав)

(Щоденні записи анархіста 21 ст. по Р. Х. Богдана Гордасевича про його життя-буття в Україні)

Записи анархіста 21 ст. від 05.08.19 р. До ладу про владу Ч.5

05 серпня 2019 р.  (7527)
Записи анархіста 21 ст. від 05.08.19 р. 
До ладу про владу Ч.5



Київ, Майдан 20 лютого 2014 року

5. Народ – суверен влади

Французьке слово «souverain» означає «носій найвищої влади» – як бачимо і тут народу доводиться мати нелегкий обов'язок щось нести, нехай це і найвища влада. Та водночас це і найвища відповідальність. Влада належить народу, але народ може втратити контроль над владою через свою легковажність та підступність узурпаторів влади. Ніщо в цьому світі не дається легко набути окрім хвороб, але все добре можна дуже легко втратити. Через свою легковажність українці багато раз втрачали свободу і державність, але не цього разу!
Висловлюю своє щире захоплення українським народом! Світова історія вчить, що тільки той народ вартий свободи, який готовий за неї самовіддано боротись. Ми вже двічі довели: народ України гідний свободи! І ми будемо вільними!
Звичайно, що не всім смакує свобода, про що досить доказово і показово засвідчив так званий «провладний анти-майдан», але якщо порівнювати майдани, то хіба тут є що порівнювати? Єдине, що не можу надто засуджувати цих людей з антимайдану, бо подібне було і в інших державах, де відміняли рабство і панщину. Завжди знаходилась чимала кількість таких, які не хотіли ставати вільними, бо за пана їм жилось спокійніше, їх все влаштовує так, як воно є.  І я особисто проти примусово визволяти таких людей, чи переконувати їх у протилежному, або засуджувати. Свобода за своїм змістом дає людині право вибору і якщо вона добровільно обирає примітивну неволю, то це її право. Я категорично виступаю проти в іншому: коли ці раби примушують мене та інших теж ставати рабами, бо то, на їх переконання, дуже гарно, то є «гарантована стабільність життя». Перепрошую ласкаво, але йдіть з такою стабільністю під три чорти. Найвища градація стабільності: тюрма, морг і цвинтар.
З іншого боку процеси встановлення народовладдя в пост-тоталітарній країні є дуже складним процесом і дуже часто люди думають, що вся проблема у владі, що всі негаразди через поганих керівників при владі, а не думають і не здогадуються, що все погано через саму структуру влади, яка і дотепер збережена у тоталітарній формі. Питання не в тому, що бюджетні гроші розкрадають і не правильно використовують, не у тому, що потрібно воювати з корупцією і хабарництвом жорстокістю покарання, а проблема знаходиться у зовсім іншій площині: чому у людей відбирають їх зароблене і не дають їм самим визначати, куди витрачати свої гроші, власні зароблені гроші! Чому все має вирішувати якийсь дядя чи тьотя з Києва, як колись з Москви? Вирішують все за нас і за наші гроші, яку нам освіту мати, як лікуватись, що нам в телевізорі дивитись, кому дати пільгу, а кому – не дати тощо. Не треба нам їх ласки чи не ласки, бо то все наші гроші! Наші! Не буває безкоштовної освіти чи безкоштовної медицини – не буває! Бюджетні гроші – це наші  людські гроші! Ось що доконано всім потрібно зрозуміти. Конче зрозуміти! Всім. Зміна влади на «своїх» не дає народу нічого доброго за такої структури економіки і влади, коли все забирають-здирають в один центр до купи і ділять з того, хто скільки урве. Ну був Ющенко-«чисті ручки» і що то дало? Юлі і коло неї дало, чимало дало і додало, а народу – кризу всучили. Янукович взагалі ще більше ще меншому колу гроші відвалює з бюджету, а на Сході та Півдні його електорат з чим був – з тим і лишився. Невже цього не досить, щоб зрозуміти: досить нас оподатковувати! Лишіть наші гроші нам!
Народовладдя настане тоді і тільки тоді, коли народ зможе сам розпоряджатись своїми коштами! Тому основа-основ майбутніх перемін має бути не проста зміна влади, а зміна фінансових потоків у державі, де основна їх маса повинна обертатись на місцевому рівні, а до гори має йти зовсім незначний відсоток і то за певні послуги від держави. Я не збираюсь виписувати всі тонкощі, бо це без потреби: ось поряд Польща, Австрія, Словакія – є в кого все перейняти і своє розумне додати.
Неможливо агітувати за свободу, яка гарантує тільки злидні, а не вільне економічне життя в достатку, якого просто не може бути за сучасної здирницької податкової системи. Геть податки! Державний апарат має заробляти свої гроші, а не видушувати їх з людей. Брехня, що без прямих податків держава не може існувати! Може, ще як зможе! Будуть багаті всі громадяни – буде багатою і держава. Водночас надбагаті олігархи Україну багатою щось не зробили і тому ходимо світами з простягнутою рукою.
Таким чином головне, що всі ми маємо конче зрозуміти: ціль Революції Гідності не в захопленні влади, а наша ціль є докорінна зміна структури влади в Україні! Народ і тільки народ має все вирішувати у своїй державі! Тоді і тільки тоді це буде справжнє народовладдя. А за тим постане справжня демократія! Справжня свобода! І справжня справедливість!
Всі на революцію! З нами Бог, за нами – Україна!
  
 Богдан Гордасевич
січень 2014 р.

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ 1996 РОКУ (Діюча)
(Витяги)

Стаття 5.
Україна є республікою.
Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
Ніхто не може узурпувати державну владу.

Стаття 84.
Засідання Верховної Ради України проводяться відкрито. Закрите засідання проводиться за рішенням більшості від конституційного складу Верховної Ради України.
Рішення Верховної Ради України приймаються виключно на її пленарних засіданнях шляхом голосування.
Голосування на засіданнях Верховної Ради України здійснюється народним депутатом України особисто.
(Щоденні записи анархіста 21 ст. по Р. Х. Богдана Гордасевича про його життя-буття в Україні)

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
47
предыдущая
следующая