Коли я це усвідомив і почав щиро любити всіх, то ви, навіть, не уявляєте, яке блаженство прийшло до мене. Я став щасливим, бо даючи тепло всім, хто оточує мене, сам почав отримувати масу позитивної енергії. Кохайте і будьте коханими, друзі мої! І забудьте, що таке ненависть. [Приєднана картинка] [Приєднана картинка]

---Печалі днів твоїх, печалі...Із глибини пливуть і далі...По землі широколистям,Порозсипані намистом,Світом вкутані у далечДесь назбирані над нанічВітру стогоном легким...Смаку винного терпким...Стрункості кохання юністьОчі - мрії, рухів в`юнкість...

* Дощ за вікном тихо пісню шепоче, Наче мені нагадати щось хоче. Може про те, що в колишнім житті Кращій був вибір земного путі. Дужче страждалося, краще любилося, Тільки нічого з того не лишилося. Одноманітність все стисла щоденна. Тягнеться гумою сірість буденна. Кохання чомусь стороною пройшло, А може воно ще мене не знайшло? Як важко його в безнадії чекати, Та де ж в цьому світі його розшукати? 2008 р. Михайло ДІД. Алчевськ.

Актуально. Давайте спробуємо дати відповідь на це запитання (бажано без образ), щоб дійти до істини.

Чому у світі усе так складно – знайти, почути, йти до мети. От ніби раптом знайшов розраду, так ні, – за мить всі горять мости… Чому у долі нема натхнення життя картини писати так, щоб тільки радісним в них знаменням був кожен крок, кожен штрих і знак. Чому всі мрії такі крилаті і їх так легко спалити вщент, а потім ночами знов шукати вчорашніх зустрічей ніжний щем. Чому у світі усе так важко – любити, мріяти, берегти, на півдорозі впізнати щастя і в суєті мимо не пройти…

Молочний Шлях... Плин часу з давнини Незнаної в безмежжя невідоме. Життєва мить - багато літ і зим Людських, вдих Всесвіту легкий і видих. Навпомацки крокуємо життям, Упевнені, обтяжені знаннями, Зневірені та з вірою у серці, На світло, в невідомість, мить за миттю... 05.08.2010 © Stepans’ka Marina (SMG)

Був світ безмежним і чудовим, Мить невловима – вічність ціла, Небес та сонця тиху мову До лук, озер я розуміла. Світ зачарований, широкий, Неначе книжку, я читала, Побожно сторінки гортала… Дитя, пізнайко яснооке!.. 04.02.2011 © Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11109299661 © Stepans’ka Marina (SMG)

0-0-0-0-0-0-0-00-0-0-0-0-00-0-0-0-0-00-0-0-0-0-0-0-0-0-0-0-0-0-0-0-0-0-000-0Здатність вирішувати проблеми ні дочого...Їх же можна просто не створювати...Але коли їх нема, то вони приходять самі...Не створюєш, а вони приходять...І чим більше уникаєш проблем - тим більше їх стає. Ростуть як гриби після дощу... І чим далі тим більш отруйніші, більш смертельніші...Хто не боїться проблем - того бояться вони самі. От тільки шукати їх не треба... На всякого "пофігіста" знайдеться ще більший.....

Читати далі...

[Приєднана картинка]І знову це саме..   Де жа вю, як то кажуть.  Як з'ясувалось сьогодні, ще одна моя знайома переспала ще з одним моїм другом... для того, щоб показати, як вона мене кохає, як вона бажала бути зі мною, і ГОЛОВНЕ - який я безчуттєвий, та нездатний взяти її самостійно, без натяків і залицянь.  Короче кажучі, я винний в тім, що не поводжусь як справжній чоловік (не трахаю все що колишиться)...  Ось тільки натяк розумію зовсім по-іншому. Якщо дівчина здатна переспати з моїм...

Читати далі...

Я стою на порозі нового і не знаю що там, за дверима. Може вибрати іншу дорогу? Чи триматись старої стежини? Що чекає мене за тим рогом? Чи земля не втече знов з-під ніг? І чи зможу повірити знову Тим, хто камінь в душі приберіг? Що робити тепер? Я не знаю. Може шляху назад вже нема? Досі знаку якогось чекаю і римую думки крадькома. Я придумаю казку про вірність, Про відвагу й кохання без меж, де довіра сильніша за...

Читати далі...