хочу сюда!
 

smska

42 года, рыбы, познакомится с парнем в возрасте 38-47 лет

Заметки с меткой «мої вiршi»

***



Підняла очі вчасно як ніколи,
Підняла... І від тоді вже не сплю,
Розтрощені всі зарікання долі
І я між ними мов німа стою...

Німа, розгублена, позбавлена покою,
В мені той погляд, що малює світ,
Весь божий світ нестримною рукою...
І погляд... - пелюсток політ.

Я хочу бачити ті очі знову й знову,
Ловити погляд, стримане: привіт.
Торкнутися вустами твого слова,
Відчути ніжності твоєї дивоцвіт.
OkSana Kucha

коли...

Я просто  йду
коли  замовкнуть  Звуки
я  просто  йду
коли   згаса  Любов
я просто йду
коли  уже   нема
на  Серці
ніяких  пут
ніяких  почуттів





0%, 0 голосов

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Моя печаль



Закривши очі від печалі,

Здалось у хвильку ту мені,

Що у пітьмі ясної далі –

Вдалось побачити її…

 

Моя печаль, на вид красива,

Дівчатко юне на літа,

Білява, й зовсім не журлива,

Чарівна, ніжна й мовчазна.

 

В косах заплетена лілея,

А сукня – біла витівка…

Печаль моя – тендітна фея…

Та й сум, злетів мов ластівка…

Рідна доню, моя мила

Рідна доню, моя мила,
Ти прийшла в моє Життя –
Щоби я тебе навчила,
Вірить в чисті почуття…

Та на жаль, сама не вміла,
Бо зневірена була…
Біль підрізав мої крила…
Стала щастю я чужа…

Кожній матері слід знати
Свою місію в Житті!
Вчити  гідно зустрічати,
Негаразди на путі…

То ж, прости мені, рідненька,
Змарнувала трішки час…
Не навчила мене ненька,
Та навчання світ – не згас…

Головне потрібно знати:
Нема лиха без добра!
Треба Душу добру мати,
Не тримати у ній зла…

***

Місто втомлене марило тишею,

У якій чутно гомін хмариночок,

І дзижчання бджоли, понад вишнею,

І плітки вечорових росиночок.

 

Пахкотіли бузковими чарами

Поцілунки, сп’янілі чеканнями.

Парки тихо співали гітарами

І думки лоскотали зізнаннями.

 

Небо в колір сердець малювали вмить

Під сплетіннями зір ніжні погляди,

Задививсь як рука у руці тремтить

Вітерець і поринув у спогади.

 

Ароматами дихала пряними

Ніч – шалених бажань винуватиця...

Як же солодко поруч з коханими

Засинати і вдвох прокидатися…

Я кохаю свою батьківщину



Я кохаю свою Батьківщину,
До безтями люблю рідний край,
Неповторну  мою Україну –
Мальовничий, наземний мій рай…

Україно моя, рідна мати,
Щемно серцю моїм аж за край,
Бо лунають ворожі гармати,
Кровоточить калиновий гай…

Діти гинуть твої, рідна ненько,
Добровільно Життя віддають,
Материнське тріпоче серденько,
Сини в хату уже не ввійдуть…

Плачуть дочки твої матусенько,
А сини молодую кров ллють…
То ж вклонімося, Люди, низенько
Перемогу молімо здобуть…
heart


Голгофа

Стоїш на вершині Голгофи…

Та з свого шляхУ не звернеш.

Чому ж,Україно,так довго

Ти хрест цей болючий несеш?

 

Сльозами кривавими плачеш

Над душами вбитих синів.

У вірному серці ти бачиш

Сплетіння із двох кольорів.

 

Не вмерла ні слава,ні воля,

А тільки міцніє щораз.

Над духом вкраїнських Героїв

Не владні ні доля, ні час.

 

Вовки у овечих шкурах,

Що звались колисьбратами”,

Ненавистю захлинулись,

Зробивши нас ворогами.

 

Тебе на шматки роздирає

Іудине покоління.

Та скоро відплата чекає

На те нерозумне творіння.

 

Ще сонце зійде над Тобою

І райдуга в небі засяє.

Обмиються рани росою,

Ще з нами весь світ заспіває.

 

Де ріками кров пролилася,

Розквітнуть на память квіти.

Твої, Україно, Герої

У вічності зорями світять.

 

А поки стоїш на Голгофі…

І крається серце від болю.

І ллються потоки крові,

І небо ридає з тобою.

Стою опівночі і слухаю село…

Стою опівночі і слухаю село… 

Навколо пахне чимось дуже свіжим. 

Вже в світлі мрії душу повело, 

І навіть гавкіт псів здається милим. 

 

Я слухаю, як місяць посилає вірші 

Зіркам, кокетливо захованим між хмар. 

І в змученого серця потаємні ніші 

Вливається потоком щирості бальзам. 

 

Стою опівночі і слухаю село… 

Легка утома розлилась по всьому тілу, 

А добре так, що й серденько звело 

І хочеться віддатись ночі співу. 

 

Я тут проїздом – скоро місто знов покличе… 

А хочеться лишитися і просто жить! 

Тут вільно дихаю і нать душа не плаче... 

Та знов втечу по хмарочосам ворожить… 

Він, кращу долю для України, зробити зможе.

Нам варто склеїти країну, нашу неньку,

Порізану, поранену, але ж – гарненьку.

Сини та доні боронять її вроду,

А що родина у всіх єдина – це нагорода…  

 

Ще кровоточать рани країни і жалить пам`ять,

У рідну земленьку братів, що згинули майже сховали,

Криваві спогади вогненним смутком занадто ранять,

Бо душу й серце нам, по живому пошматували.

 

Але нам гріє серця, надія про кращу долю,

Та Бог підтримує дітей країни, дарує спокій.

І хай не всі ми занадто сильні – є спрага волі,

Загоїть рани країни зможе – Господь та роки… 

 

Так, не уникнути всіх помилок – та є довіра:

Як кроки з Богом робимо – Він підтримає,

А що й не так робімо, знаємо – Він перевірить,

Від кроків, в загибель котрі ведуть – Він утримає. 

 

Дає Бог захист від злої долі, та гоїть рани,

Коли довіра є в Його дітях – Він допоможе,

А коли хмара закриє небо – на захист стане,

Та кращу долю для України зробити зможе.      

26.02.14р 

Обійми мене

Обійми мене,

пригорни мене,

я втомилась так втікати

від байдужих слів,

чорно-білих снів,

де не вмієм ми літати.

 

Обійми мене,

заховай мене

в серці від усіх, благаю!

Я ж без тебе – тінь

мрій і сновидінь,

без твого тепла зникаю...

 

Обійми мене,

захисти мене

від холодних злив, від вітру.

Розмалюй життя

з чистого листа

в теплу сонячну палітру.

 

Обійми мене,

зацілуй мене

наче вперше... і востаннє,

я тобі віддам

свій таємний храм

незрадливого кохання...

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
24
предыдущая
следующая