Нам варто склеїти країну, нашу неньку,
Порізану, поранену, але ж – гарненьку.
Сини та доні боронять її вроду,
А що родина у всіх єдина – це нагорода…
Ще кровоточать рани країни і жалить пам`ять,
У рідну земленьку братів, що згинули майже сховали,
Криваві спогади вогненним смутком занадто ранять,
Бо душу й серце нам, по живому пошматували.
Але нам гріє серця, надія про кращу долю,
Та Бог підтримує дітей країни, дарує спокій.
І хай не всі ми занадто сильні – є спрага волі,
Загоїть рани країни зможе – Господь та роки…
Так, не уникнути всіх помилок – та є довіра:
Як кроки з Богом робимо – Він підтримає,
А що й не так робімо, знаємо – Він перевірить,
Від кроків, в загибель котрі ведуть – Він утримає.
Дає Бог захист від злої долі, та гоїть рани,
Коли довіра є в Його дітях – Він допоможе,
А коли хмара закриє небо – на захист стане,
Та кращу долю для України зробити зможе.
26.02.14р