Профиль

ДМВ73

ДМВ73

Украина, Алчевск

Рейтинг в разделе:

Последние статьи

Свежие фотографии

Осіння елегія

З неба дощик прохолодний
Знову посіває...
Осінь... В сон природу клонить,
Та життя триває.

Бо ведмідь ляга в барлогу
Й швидко засинає,
А людині денно й нощно
Спокою немає.

Восени і влітку смачно
Хочеться поїсти.
І оселю хоче мати
Щоб було де сісти.

Щоб зручнісінько влягтися
В ліжко, на дивані,
У біфштекс, шашлик чи булку
Вп’ястися зубами.

І не босими ногами
Бігати із жбаном —
В "Мерседесі" чи "Тойоті"
Мчати автобаном.

Літаки і пароплави
Що зробили з нами.
Задоволення людського
Стали ми рабами.

Предок наш, що жив в печері,
Ще не знав неволі.
І ходив куди завгодно
У широкім полі.

З ранку мамонта забивши
Для смачной вечері
Спав всю зиму дикий предок
У своїй печері.

Сон поганий не приходив
В голову патлату,
Бо не знав він про податки
І малу зарплату

Гарно як тоді жилося...
За мільйони ж років
Втратив він свою печеру...
Й разом з нею спокій.

12 жовтня 2011 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.

Моя остання любов

                                                                                          


Я тобі признався,
Що люблю лиш сало.
Ти з мого кохання
Глузувати стала.
 
Розказала: — В світі
Скільки є смачного,
Кращого від сала
Й більше запашного.
 
Та хіба є краще
В світі щось за сало,
Що в житті буремнім
Талісманом стало?

Краще за цукерки,
Щоколада краще.
Ні за які гроші
Не віддам, нізащо.
 
Це моя розрада,
Це моє світання,
Це моя надія,
І любов остання.
 
27 Травня 2008 р.
Михайло ДІД
Алчевськ.

Інтернет-життя

Ранок, комп, дівчИна в "Асі",
Ось і зустріч відбулася.
Поцілунки, привітання:
-Добрий день, моє кохання.

Віртуальне, не реальлне,
Тільки завжди актуальне.
Це дарує всім уперше
Нам сторіччя двадцять перше.

Потім зробимо застілля,
Дивне інтернет-весілля.
І куди ж тут правду діти -
Віртуальні будуть діти.

Віртуальний дітсадок,
Школа,віртуал-урок.
Інтернет-бібліотека,
Ресторан, сексшоп, аптека.

Секс, баталії, вино
В інтернеті є давно.
Можем бути ким завгодно,
Хоч артистом всенародним.

Вже не знаєм допуття
Чи реальне є життя.
І тому, не без причини,
Кожен має тут личину.

Хтось за правду-матку б'ється,
І героєм всім здається.
Бо в житті він мокра птаха,
Боягуз, лайно, невдаха.

Всіх здолати сил не має
То ж гуртується у зграю.
Диким кодлом нападають
Та лайном в людей кидають.

Інші просто пишуть вірші.
В когось кращі, в когось - гірші.
Кого туга переймає -
Інтернет-"жилетку" має.

Ну а хтось мети не має
Просто жовчь свою спускає.
Не воює і не дружить,
Інтернет лиш урной служить.

Віртуал для всякой срані -
Тільки букви на єкрані.
І йому усе єдино,
Що за буквами - людина.

Ось таке життя настало.
Тільки краще, щось, не стало.
Може хто і краще має,
Тільки я цього не знаю.

21 квітня 2009 р.— 27 червня 2011р.
P.S. За цей час інтернет-життя не змінилося.
Михайло ДІД.
Алчевськ.

Неслухняна

Мене матінка повчала,  
І бабуся й тітка.
Без канікул йшло навчання
І взимку і влітку:
 
-Будеш хлопчиком розумним,
Слухатись дорослих,
Виростеш міцним, здоровим,
Та великий зростом.

А як слухатись не будеш,
Будеш злим і кволим.
І таким, як ми дорослі,
Не будеш ніколи.
 
Всі ми слухались дорослих,
Й клопоту не мали
І тому такі великі  
Всі повиростали.

Ввечері бабуся в ліжко
Вклала мене знову,
Сама з тіткою сердито
Повела розмову:

-От не слухаєш мене ти,
І мої поради,
Том у справах у своїх ти
І не маєш ради.
 
-Сон відразу десь подівся,
Зник від здивування.  
Замість того, вже одразу,
Виникло питання:

-Хоч повчати мені, тітко,
Вас іще зарано,
Чому ж Ви така доросла
Й досі неслухняна?
 
Михайло ДІД.
Алчевськ.

Нагодуйте поета.

Мабуть все-таки потраплю
Чи до пекла, чи до раю,
Бо від голоду і спраги
Цілий вечір я вмираю.

Не подумайте недобре
Я не жлоб і не лінивий
Як самотній на вечері,
То від того нещасливий.

То ж благаю, мої музи
Щоб мене ви пожаліли,
Й на вечерю із свічками,
В себе вдома, запросили.

Це надасть мені натхнення
Вам віддам свою хвалу я,
І за щиру добру справу
Вас шалено розцілую.

Чоловік прийшов додому.
Гнівно гримнув: - Серед ночі
Гості тут в мою відсутність,
Що до ласощів охочі?-

Посміхнувшись йому в очі
Ви б у відповідь сказали
Що робили добру справу
І поета рятували.

Від самотності, від спраги
Та від голоду лихого.
І спитали б, ну то що же
Тут поганого такого?

18 жовтня 2009 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.

Побачення

   Липневий спекотний день нарешті розродився бурхливою короткочасною зливою. Розпечений асфальт швидко випарував вологу із своєї поверхні. Єдиною прикметою минулого дощу залишилася невеличка, зате глибоченька вибоїна, із крутими краями, заповнена сірою каламуттю.
   Люди, наполохані зливою, не поспішали покидати свої домівки. Навіть автівки кудись поділися.
   Крокую пустельною вулицею на побачення. При повному параді, як то кажуть. Білосніжна сорочка, світло сірі, напрасовані штани, у руках розкішний букет троянд.
   Та доля визначила інше побачення.
   А долю, як звісно, не обменеш і возом не об’їдеш.
   Із за рогу вигулькнув ЛАЗ, переповнений робітниками, що поверталися з роботи, і важко покотився мені назустріч.
  Час побачення невблаганно наближався...
   Нарешті ми порівнялися.
Автобус, я і ... калюжа.
 Колесо різко провалилося у вибоїну і на тротуар, через усю вулицю, полетіла сіра каламуть.
Влучно, прицільно, на те місце, де саме у той час знаходився я...
   Зустріч відбулася.
      Finita.
Михайло ДІД.
Алчевськ.

***


Розкисла і розплакалася осінь
Свинцевий колір замінив блакить.
І у дворі берізка напівгола
Вже не жива, хоча іще й не спить.

Із неба сіє, і шалений вітер
З дерев зриває чарівний покрів.
То вересень чомусь залистопадив
Неначе разом з нами геть здурів.

1 жовтня 2010 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.

Таємниця рецепту.

На сковородку, добре розігріту,
Кидай скоріш з прослойками сальце.
Коли воно добряче зашкварчало,
Залий швиденько куряче яйце.

Ти білорус? Додай іще картоплі
Як італієць, то томат додай.
Якщо болгарин - зразу бринзи ніжной
Шматочок у яєшню підкладай.

Якщо грузин - додай сунелі-хмелі,
Враз запашніше куряче яйце.
Якщо норвежець - кuдай осетрини,
Смачніше зразу буде все оце.

З бананами яєшню приготуєш,
Новітнього вже буде символ це.
З яєшнею усяк собі мудрує,
Щоб задобрити куряче яйце.

Таких ось страв смачних і загадкових
Нам підкидає куряче яйце.
Та придивись на страви ти уважно -
В основі, все ж, з прослойками сальце.

28 травня 2009 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.

Свинячий грип.

Прикриваються повіки
І кидає в сон.
По костях пройшов неначе
Бегемот чи слон.

Може мною біс проїхав,
Та кудись і зник.
Ну а може завітав це
Вже свинячий грип.

Він же, виродку свинячий,
Скрізь вже побував.
І добряче насвинячив,
Набешкетував.

По куточках і усюдах
Де не пробігав,
То намордника всім людям
Понаодягав.

Як добрався до аптеки -
Ліки всі поїв.
Без розбору все поївши
Ще й не захворів.

Мимохідь забіг до школи -
Знову тарарам.
Бо три тижня в подарунок
Кинув школярам.

Політичного бомонду
Він не пропустив,
Їм, появою своєю,
Рейтинг накрутив.

-Не школяр уже давно я,
Не бомондполіт.
Звичайнісінька людина
Вже на схилі літ.

-Думка мляво промайнула
Наче уві сні.
То ж сиджу і все гадаю:
ащо він мені?-

23 листопада 2009 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.

Знову осінь.

Прочитав у блогах  Ми-шутка та NELLI мальовничі вірші про чудову осінь
http://blog.i.ua/user/677370/354520/?p=6#comments
http://blog.i.ua/user/189953/355087/
Був просто у захваті від змальованих там
визерунків осені.
Підійшов до вікна, глянув... і вирішив змалювати все, що там побачив.

Осінь на вікном ридає
Холод, злива, мряка.
Знає добре - не чекає
Тут її подяка.

Знов з'явилася неждано,
Не попереджала.
За вікном дощем холодним
Плакатися стала, -

Що її тут не чекають,
І ніхто не любить...
Слова доброго не скаже
І не приголубить.-

Хто ж тебе таку полюбить
Нудну і сопливу.
Замість сонечка даруєш
Сіру мокру зливу.

Подивись. Нечипурахой
Ти якою стала.
По землі дерев прикраси
Скрізь порозкидала.

Всі пташки помандрували
У далекий вирій.
В теплі норки поховались
Ховрашки і звірі.

Скрізь, куди не доторкнешся,
Лиш моква і холод.
Тим пташкам, що залишились,
Знов несеш ти голод.

На побачення не ходять
Молоді дівчата.
І бринять сльозинкой чистой
Сумні оченята.

Доміношники не мучать
Цапа за столами.
Вдома тупо на канапі
Дивляться реклами.

Всім, куди не повернешся,
Вже давно набридла
Твоя мокра, зла й холодна
Пика остогидла.

Припиняй, кажу, хутчіше
Свою мокру справу.
Бо надовго заробила
Ти недобру славу.

Осінній день 2009 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
10
предыдущая
следующая