хочу сюда!
 

Александра

42 года, лев, познакомится с парнем в возрасте 38-47 лет

Заметки с меткой «проблеми»

Допоможіть застерегти від злочину, благаю!

Постараюсь бути максимально короткою.
Як довірлива людина знайшла на OLX оголошення про продаж памперсів за спокусливою ціною, в оголошенні був сайт де зробила замовлення, оплатила переведенням грошей на Приват і чекала товару. Далі історія зрозуміла, телефони вимкнуті, сайт kinder.in.ua  закритий. 1200 грн подарувала шахраям.
Пройшов час, риюся знову по тому оеліксу і знаходжу щось таку ж нереальну ціну, текст оголошення той самий лише інший сайт toys.in.ua- дубляж kinder.in.ua. Цікавість взяла своє, подзвонила, впізнала гадину, фрази ті самі, голос...
Допоможіть, як застерегти таких довірливих як я, чоловік каже даремна справа та й в поліцію йти ні з чим.
Що порадите ?

0%, 0 голосов

89%, 24 голоса

11%, 3 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Політична осінь в Україні


Про наше майбутнє: що чекає на Україну в новому політичному сезоні

Бійка у Верховній Раді
Бійка у Верховній Раді / Фото із відкритих джерел

Починаючи з Дня Незалежності політичний сезон можна вважати відкритим, хоч його публічна частина стартує синхронно із стартом парламентського тижня. А до цього часу вестиметься не публічна кулуарна політика: домовленості, перегрупування, доукомплектування, трансфери, плани та стратегії.

Головним трендом осені стануть масові вуличні опозиційні івенти, боротьба з корупцією та протистояння стабільності і зради. Чільне місце займе популізм та суспільні маніпуляції.

Боротьба із корупцією

Півсотні подань на народних обранців мають створити видимість бурхливої боротьби із корупцією, але через нереформовану судову систему усі благі намагання прокурорів та співробітників НАБУ можуть виявитися марними.

Більше того, Парламент буде шантажувати Президента та антикорупціонерів зупинкою своєї діяльності, якщо не закінчаться масові подання. Але головний законодавчий орган чекає глибоке розчарування, думка громадськості якраз таки на боці правоохоронців, через що робота продовжиться, хоч уже в основі торгів будуть не держпотоки чи відкати, а реальна не публічна недоторканність. Яка доречі й стане головною валютою осені.

Парламент

Що ж до самої недоторканності, то згідно інсайду: група депутатів уже готує різні законодавчі форми щодо її зняття та обмеження. Враховуючи всі реалії, які зустріне даний проект у залі, шансів на повну відміну феодального права – немає. Через це будуть намагатися або обмежити таку недоторканність під впливом громадськості та західних партнерів, або спростити зняття.

Від депутатів варто чекати подвійної гри: на публіку – всі будуть за, а по факту – голосів не даватимуть.

Президент

Публічно займе поле міжнародної діяльності та військової справи, намагаючись досягти успіхів у кожній із них.

В той же час, не публічно він буде намагатись вирішити кілька ключових для себе питань:

  1. Як технічно підтримати рішення йти на другий термін.
  2. Як потрапити у другий тур? А потім уже, кого туди вивести.

Наразі найбільшим конкурентом Порошенка являється не Саакашвілі і навіть не Тимошенко, а він сам, а точніше його падаючий рейтинг. Через що ми ще почуємо безліч гучних заяв у стилі підвищення доходів, витрат на ремонт доріг та порятунку звичайних українців.

В той же час, якщо рейтинг гаранта просяде нижче реальних 5%, почнуть розігрувати план "Б – точніше план "Н – наступник". Наразі їх кілька, але поки що папка міцно зачинена у сейфі, і бажання витягнути її поки що на головній вулиці країни немає.

Читайте також: В ГПУ прокоментували список депутатів, яких хочуть позбавити недоторканості

Уряд

Кабінет Міністрів має кілька власних заготовок, серед яких реформа медичної галузіпенсійна реформа та перші кроки освітньої, яку на собі в першу чергу відчують і вчителі, яким мають підняти заробітну плату.

Паралельно, на низку урядовців уже чекають підшиті кримінальні справи, всі прізвища ще не оголошені, хоч і у вузьких колах відомі. Кейс із 5-ти обговорюють уже досить давно.

Загалом робота Уряду буде найменш цікавою зі всієї політичної палітри в силу своєї технократичності, бо деталі капітального будівництва доріг чи децентралізації, хоч якби успішно вони не проходили, виглядатимуть менш яскраво, ніж подання у ВР чи вуличні акції. В той же час, Кабмін може виступити із власними законодавчими антикорупційними ініціативами, в основі яких будуть законопроекти, що попереджають корупційні діяння. Але їх прийняття багато в чому буде залежати від настроїв у Верховній Раді.

Опозиція

Міхеїл Саакашвілі буде одним із головних подразників Порошенка, як мінімум таку стратегію він уже зайняв, виходячи із аналізу його відео звернень та запланованих акцій. Але якось у всіх вийшло з під поля зору, що і Порошенко в даній партії не король і точно не головна фігура на шахівниці: перші, хто злякався і досі катастрофічно боїться Саакашвілі, це українські олігархи. Практично всі бенефіціари потоків із держбюджету зрозуміли його недоговороздатність і використали усі свої можливості для адміністративної ліквідації даної загрози.

З політичної точки зору це було не розумно: і в силу низького рейтингу, і в силу конфлікту. Але з олігархічно-корупційної точки зору – операція однозначно переможна.

Але на Саакашвілі українська опозиція не починалась, тому на ньому і не закінчиться. До речі, вся опозиція буде чітко розділена на кілька груп:

  1. Проросійська, яка вимагатиме будь-яких виборів, на які вона уже отримала фінансування.
  2. Помірковано-реакційна, яка протестуватиме в межах державного суверенітету в Парламенті та на вулиці, але зберігатиме цілісність держави.
  3. Опозиція молодих політичних сил, так зване нове покоління, яке увійшло у ВР та у вищу політичну лігу, але масово ще не закріпилось.

От останнім найбільше дістанеться. Адже весь правлячий клас боїться їх, як свого часу команда Кучми боялась партії Ющенка, типовий страх перед еволюцією та зміною поколінь. Через що правлячий клас боротиметься не на жарт і в рази сильніше, ніж проти корупціонерів-мільярдерів та олігархів-монополістів. Бо всі вони зрозумілі та договороздатні, а от нові – ні.

На завершення

Восени кристалізуються короткострокові кандидати в президенти, частина з яких вибуде, інша частина закріпиться в ТОП 5.

Відбудеться певне переформатування телевізійного та медійного ринків. Прогнозується низка союзів, найбільш епатажним з яких може виявитись коаліція Тимошенко-Авакова, адже фронтовики, вони ж екс-бютівські партійці, розуміють, що Яценюк не може бути їх публічним лідером, через що вправні технократи шукають нових-старих сподвижників публічного рейтингу. Хоча на Тимошенко кастинг може й не закінчитись. Наразі такий варіант активно обговорюється.

Сезон обіцяє бути цікавим та динамічним, щедрим на події та заголовки. Виходячи із того, що, за логікою подій, це мала бути осінь, коли б мали відбутись вибори. Але враховуючи, що таких не буде, вся політична енергія буде направлена на акції, заяви, піар та бунтарство.

http://24tv.ua/pro_nashe_maybutnye_shho_chekaye_na_ukrayinu_v_novomu_politichnomu_sezoni_n856123

Україні треба встигнути з реформами

Україні треба встигнути з реформами, щоб бути готовою до самостійного плавання



Європейські політики не лише висловлюють занепокоєння темпом реформ та перетворень в Україні, а й закликають США до тіснішої співпраці, щоб ефективніше просувати їх. Ті, кого можна впевнено назвати друзями України, переймаються цим не просто так. Вони усвідомлюють, що 2016 рік був дуже складним, а 2017-й принесе ще більше викликів, із якими доведеться мати справу цивілізованому світові.

Захід може погрузнути у своїх внутрішніх проблемах, про що свідчать не лише майбутні президентські вибори у Франції та постійне підживлення міграційної кризи Росією, а й зростання популістських настроїв у всьому світі. Тоді усім буде не до України та її постійних проблем.

Тому європейські політики та чиновники, прихильні до Києва, усвідомлюють, що Україні слід пришвидшити темп реформ. Бо Україна може в будь-який момент відійти на задній план порядку денного в ЄС та США настільки, що жодні масовані обстріли російських бойовиків на Донбасі не потраплятимуть в поле зору. Проте не менш ймовірним є й те, що в якийсь момент Україна може залишитися наодинці в боротьбі з путінською агресією.

Необхідно пришвидшити темп реформ

Ці люди також розуміють, що за час, який залишився до можливих пертурбацій на політичній шахівниці світу, Україні потрібно встигнути якнайбільше. Бути готовою до всього. Вони усвідомлюють, що, ймовірно, уже не матимуть змоги своїм пильним оком стежити за шулерською поведінкою влади в Україні, яка постійно норовить перетворити будь-які потенційні реформи в бутафорію, підклавши Заходу та своєму народові свиню.

Тому вони намагаються пояснити, що активістам, політикам та народові варто все менше покладатися на потенційну допомогу Заходу й готуватися до самостійного плавання, а заодно – пришвидшити темп реформ.

Так само вони й мають інші мотиви. Успішна Україна надалі зможе стати союзником ліберальних та соціал-демократичних сил в Європі, тому її успішна трансформація не лише стала б хорошим символом того, що усі програми Заходу щодо України не були марними, а й допомогою в майбутньому. Успіх України – це й успіх тих, хто довгий час їй допомагав, покращення їхнього іміджу в очах своїх виборців, що не дарма стільки панькалися з країною, яку давно російська пропаганда у світі намагається подати як пропащу та відсталу.

Попри популізм, який набирає сил довкола, Україна все ж тримається. Залишається на плаву й певною мірою є острівцем здорового глузду. Особливо шкода, що влада підриває своїми діями, тобто корупцією, довіру світу до перетворень в Україні. На шляху до реформ зроблено, хоча й недостатньо, але багато, тому буде вкрай прикро зупинитися посередині шляху й втратити здобуте. Невідомо, чи колись ще випаде подібний шанс.

Українці давно заслужили на те, щоб зайняти своє місце поміж інших європейських націй, як рівні серед рівних. Проте судять не за бажання, а за виконане. Його, на жаль, поки недостатньо, тому слід використовувати кожну нагоду – поспішати.

Назарій Заноз – політичний оглядач

http://www.radiosvoboda.org/a/28278015.html

Богдан Гордасевич · Тернопільськи педінститут
Автор правий, але як прискорити реформи з таким баластом "совків"? Коменти нижче всі характерні в тому плані: жодної підтримки для реформаторів при владі. Проблема ще в тому, що всі розумні знаходять роботу закордоном, а хто там не потрібен, бо нікчема, - той тут лишається і яко люмпен-пролетарій керує, аж розривається, а що вже критикує безмірно, сам сидячи в лайні. Раби "Совка" все гальмують в Україні, на жаль.

володимир ткачук · Українська сільгосп Академія
Для того, что бы ускорить темп реформ нужно в три шеи гнать всех этих Пець, яйценюхов, турчиновых и иже с ними. Иначе кирдык. Правда они здесь и никогда не собирались жить.

Михаил Польщиков · Kremenchuk
Находящиеся у кормушки пытаются побыть "немножко беременными"- создать видимость реформ и сохранить схемы распила бюджета. Независимо от того куда деньги предназначены, то ли на ремонт дорог, то ли на проведение АТО.А ведь терпение народа не бесконечно! Надо думать, господа, что вы в конце концов хотите предложить Украине, в отличие от "папередников".Снова те же яйца, только вид сбоку?

Nina Volkova · Працює в На пенсии
в "свободное плавание" - без пенсионеров, которые не выживают ...
Богдан Гордасевич · Тернопільськи педінститут
Пенсія така, яку заробили, а що робили поганенько, то і пенсія нікчемна. Хто вам винуватий? Кажете, що розікрали? А чому не впильнували? Хтось за вас повинен був вам догоджати, поки ви по шпаринах ховалися? - дурних немає! Радійте і цьому, що є під час війни, бо за Кучми і війни не було - і пенсії не виплачували роками!

Гoлoвним дoсягнeнням нoвoї пoлiцiї стaлa суспiльнa довіра

Нoвa пaтрульнa пoлiцiя Укрaїни 4 сeрпня вiдзнaчaє свoю пeршу рiчницю.

Ствoрeння нoвoї пaтрульнoї пoлiцiї – цe рeфoрмa, яку чeкaлo i в яку щирo пoвiрилo суспiльствo.

Прo нeoбхiднiсть ствoрeння пoлiцiї в Укрaїнi гoвoрили щe з мoмeнту прoгoлoшeння нeзaлeжнoстi, прoтe спрaвжнi рiшучi крoки в цьoму нaпрямку булo здiйснeнo лишe в oстaннi рoки.

Рeфoрмa Нaцioнaльнoї пoлiцiї Укрaїни стaлa прoeктoм нaцioнaльнoгo мaсштaбу, в якoму пoєднaлись рiшучe прaгнeння дo рeaльних змiн, пoлiтичнa вoля тa пiдтримкa мiжнaрoдних пaртнeрiв.

Змiнилaся нe лишe нaзвa, змiнився сaм пiдхiд дo здiйснeння прaвooхoрoннoї дiяльнoстi. З рeпрeсивнoгo iнструмeнту влaди пoлiцiя пeрeтвoрилaсь в сeрвiсну службу для нaсeлeння.

Сьoгoднi пaтрульнa пoлiцiя дiє у 32 мiстaх Укрaїни. Зa рiк її iснувaння були як дoсягнeння, тaк i виклики.

Прoблeми спрaвдi є: нe вистaчaє тeхнiчнoгo oблaднaння, в дeякiй мiрi прoфeсiйнoстi, дiєвoї зaкoнoдaвчoї бaзи. Як вiдзнaчaють eкспeрти, пaтрульнa пoлiцiя пoтрeбує фoрмувaння прoфeсiйнoгo кaдрoвoгo склaду, чiткoгo визнaчeння зaвдaнь, a тaкoж ствoрeння eфeктивнoгo мeхaнiзму кoнтрoлю їх викoнaння.

Нeдoлiки, якi виникли пiд чaс здiйснeння дaнoї рeфoрми, нe мoжнa iгнoрувaти, aджe цe зaгрoжує збoєм рoбoти всiєї прaвooхoрoннoї систeми.

Вaжливo, щo кeрiвництвo пoлiцiї цe рoзумiє тa нaмaгaється пoкрaщувaти стaндaрти дiяльнoстi служби.

Нeдoлiки у свoїй рoбoтi пoлiцeйськi кoмпeнсують свoїм стaвлeнням дo людeй. I люди цe oцiнили. Грoмaдськa тa суспiльнa дoвiрa стaли гoлoвним дoсягнeнням нoвoї пoлiцiї.

 

 

 

 

 

Чому я НЕ хочу жити в селі?

Тема стара, як світ, але актуальна. Скільки б не писали про це, скільки не дискутувала, а суперечки неминучі. Викладаю думки одного жителя села. Чому я НЕ хочу жити в селі

1) Відсутність постійної гарячої води. Якщо недалеко є річка, то як би скільки там тієї зими :) Але проблема як правило вирішується проведенням водопроводу. Тому як постійно гріти воду починає напружувати. У підсумку миємося раз на тиждень, що для мене є дуже критично.
2) Туалет. Знову таки в наших умовах зима це як правило сувора, а тому це теж критично.
3) Інтернет. Якість ніяка.
4) Розваги. Бухаем, бухаємо і ще раз бухаємо переважно самогон. Апрегрейд у вигляді Чернігівського світлого це просто супер. Тому як сходити з друзями наприклад в який-небудь заклад поїсти смачного стейка під соусом запивши його Гінесом або Крушовіце. Мда. Про що це я. Але ж є ще кінотеатри і боулінг і більярд. Жах як я зіпсований :)
5) Можливість виїхати влітку наприклад куди небуть подорожувати. Хм. І що ви готові взяти пару гектарчику городу для даной мети? Виїхати кудись надовго, так, проблема, на кого кинути будинок і город...
6) Перспетиви для дітей. Ну і яка перспектива для дітей? Як дитині отримати нормальну освіту. Як йому куди то поступити в який- небуть Шевченка потім?

7) Погана (або взагалі відсутня) медицина (медустанова), що іноді дуже критично.
8) Відсутність цікавих і розумних співрозмовників в селі.

9) Життя серед людей з низьким достатком і неможливість їм запропонувати якісь послуги щоб підзаробити. Не маючи заробітків поза селом живеш серед малозабезпечених (в більшості своїй) і сам стаєш малозабезпеченим, оскільки заробити нереально.

Слухайте пісеньку!


Жити в селі


50%, 31 голос

16%, 10 голосов

29%, 18 голосов

5%, 3 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

ЯК БОРОТИСЯ І ПОДОЛАТИ низьку самооцінку У ЧОЛОВІКІВ, ЖІНОК, ДІТ

З крайності в крайність
 
Психологи розробили безліч тестів на визначення ставлення людини до самої себе. Завдяки ним стають очевидними багато прихованих проблем низької самооцінки, проте деякі прояви лежать «на поверхні» і без  зайвої допомоги . Вірними «супутниками», в більшості випадків, є:
 
• постійне «копання» в собі і, як результат, звинувачення себе у всіх смертних гріхах;
• неприйняття критики, що переходить в образу, обурення;
• нерішучість, що межує з невпевненістю і страхом зробити щось неправильно;
• боязнь не догодити начальству, друзям, родичам;
• яскраво виражений песимізм, навіть за відсутності приводів для цього.
 
З іншого боку, дуже низька самооцінка іноді має властивість «ховатися» за показною самовпевненістю, бравадою: так людина штучно, на підсвідомому рівні, намагається приховати проблему. Оточення  ж довгий час просто не надає цим проявам належного значення. Через деякий час резерви «помилкового оптимізму» вичерпуються, і людина з головою занурюється в «самопоїдання», самозвинувачення та інші стани з приставкою «само».
 
Звідки ноги ростуть?
 
Чому так відбувається, що людина втрачає зв'язок з реальністю і «супутником» всіх його починань стає низька самооцінка? Що робити в цьому випадку? Для початку - спробувати розібратися в причинах явища. Декому цілком вдається це зробити самостійно, проте в більшості випадків «розкопати» істину допоможуть лише фахівці. Мало визначити коло можливих причин низької самооцінки - важливо встановити ступінь їх значимості, щоб цілеспрямовано впливати на них.
 
В цілому, причини низької самооцінки у жінок і чоловіків мають схоже коріння, і якщо в загальному окреслити коло причин такого ставлення до себе, то виглядати список буде приблизно так:
 
1. Надвимогливість, що виходить від батьків в різні періоди дитинства і підліткового віку. Її, як правило, супроводжують постійна критика, тиск на дитину, яка звикає жити в постійному очікуванні невдоволення з боку дорослих.
Ads by GETAds(?)Hide ads
2. Наявність дефектів зовнішності, захворювань, що часто є приводом для глузувань в ранньому дитинстві і стають причиною цілого «букета» комплексів у майбутньому. Якщо при цьому немає підтримки з боку близьких, проблема посилюється, заводячи людину в нетрі неприйняття себе як Особистості. Відповідь на питання, як боротися з низькою самооцінкою, навряд чи буде знайдена самостійно.
3. Сильний вплив ззовні, що змушує навіть впевнених у собі людей з адекватною самооцінкою сумніватися у своїй привабливості, здібностях, можливостях. Так буває, коли низька самооцінка, наприклад, штучно нав'язується коханою людиною, чия думка вважається еталоном. До речі, саме так «ховається» низька самооцінка у чоловіків.
4. Почуття провини перед кимось, змушує шукати в собі причини всіх бід і бачити себе тільки в поганому світлі. Мовляв, раз так вийшло, значить, я поганий. Тривале перебування в такому стані ні до чого доброго не приводить, змушуючи пізніше шукати відповідь на питання, як впоратися з низькою самооцінкою.
5. Занадто висока життєва планка, що змушує робити все на межі можливостей. Природно, в якийсь момент відбувається збій, потім ще один ... Результат передбачуваний: розчарованав собі людина починає низько оцінювати себе, не визнаючи очевидних фактів.
 
Умовний спосіб
 
Мудрість приходить з роками. Це через роки ми, аналізуючи своє життя, схильні зітхати: «От якби ...». А поки ми робимо все в міру своїх знань про життя, напрацьованого досвіду, інтуїції. Багато дорослих неминуче стикаються з пошуком шляхів, як підвищити низьку самооцінку своєї дитини. При цьому вони щиро впевнені в правильності своїх виховних методів. А як же інакше: адже все робилося за правилами, «нормативам» ... А ось на цьому моменті давайте зупинимося.
 
Ads by GETAds(?)Hide ads
Низька самооцінка у дитини не виникає нізвідки. Більше того, з нею не народжуються. Так, певні передумови для характеру діти отримують від батьків. Але! Адекватно ставитися до себе вони вчаться в процесі спілкування з дорослими. Пам'ятаєте фразу: «Якщо маленькій дівчинці вселили, що вона королева, то пізніше вона переконає в цьому весь світ»? Так, у ній точно не видно дівчину з низькою самооцінкою, а чітко простежується тенденція до високих «позначок», але суть зрозуміла. Однак вселити - не означає нескінченно захоплюватися своїм «просунутим» чадом або, навпаки, критикувати при кожному зручному випадку.
 
Дорослі цілком можуть зробити «щеплення» від низької самооцінки, яка є благодатним грунтом для страхів, невпевненості, комплексів. Не вміючи себе сприймати адекватно, дитина навряд чи навчитися робити це по відношенню до інших. Низька самооцінка у підлітка - відмінний «стимул» почати ненавидіти весь світ і всіляко протистояти йому.
 
Виховання - тонкий, багатогранний процес, де кожен крок повинен бути вивіреним, чітким і логічним. Це мистецтво, ази якого осягаються довгими роками, і далеко не завжди - успішно. Балансувати між нормою і відхиленням від неї, коли йдеться про власну дитину, - дуже і дуже складно, проте вкрай важливо:
 
• любити, АЛЕ не з «закритими очима»;
• хвалити, АЛЕ не перехвалювати;
• критикувати, АЛЕ не принижувати;
• переконувати, АЛЕ не тиснути;
• прощати, АЛЕ давати зрозуміти.
 
Робота над помилками, або Як позбутися від низької самооцінки?
 
Перше і найважливіше: перестаньте далі «гризти» себе («Чому у мене низька самооцінка?») І з сумом дивитися в майбутнє. Так і до депресії недалеко! Розгледіли проблему, усвідомили, що вона заважає жити? Значить, пора діяти! Діяти - не означає робити «хаотичні рухи» в пошуках виходу. Порадників, як подолати низьку самооцінку, на перших порах може виявитися більш ніж достатньо. В поривах відчаю намагайтеся не сприймати їх рекомендації за чисту монету. І не тому, що мова йде про тонкі матерії, стороннє втручання куди має бути обгрунтованим і логічним. Кожен випадок - індивідуальний, і загальні поради, як побороти низьку самооцінку, можуть сприйматися лише умовно, як підказка. Ось деякі з них.
 
1. Перестаньте себе порівнювати з іншими. Подивіться на себе в іншому ракурсі, записавши на листку паперу якості, якими пишаєтеся або раніше пишалися.
2. Не відсувайте початок нових справ. Не дайте внутрішнього голосу завести вас в поле сумнівів і невпевненості.
3. Низька самооцінка у жінки прекрасно «лікується» візитами до перукаря, косметолога, у фітнес-зал, а також шопінгом.
4. Припиніть, нарешті, виправдовуватися! При необхідності - впевнено пояснітб, без винуватого виразу обличчя і плутаних фраз.
5. Візьміть за правило посміхатися. До речі, не соромтеся робити це перед дзеркалом щоранку - так ваше обличчя «запам'ятає» позитивний образ.
6. Заведіть щоденник (блокнот, зошит) успіхів. У довільному стилі записуйте свої досягнення.


Детальніше тут: http://slovo-motivator.webnode.com.ua/psikholog%D1%96ya,-pochuttya,-stosunki-/yak-borotisya-i-podolati-nizku-samootsinku-u-cholovikiv-zhinok-ditej-i-pidlitkiv/

Нити і критикувати найлегше, але знати варто.

Що ми робимо неправильно? Підсумки змарнованого півріччя Валерій Пекар, для УП _ Вівторок, 30 червня 2015, 09:43

1. ВИЗНАННЯ ПОРАЗКИ

Останнє засідання Національної ради реформ проходило досить гаряче. Поважному зібранню були запропоновані промовисті цифри, що означають, станом на даний момент, фактичний провал реформ в Україні.

Стисло, ситуація виглядає таким чином: з Коаліційної угоди виконано лише 39% того, що мало бути виконано до кінця травня. З плану на 2015 рік виконано лише 11%, а вже минуло півроку. 85% заходів, що припадають на цей рік, заплановано на кінець року, що означає невідворотне невиконання. Парламент прийняв лише 34% запропонованих урядом законопроектів, а 19% взагалі зняв з розгляду.

Цифри не брешуть. Це означає, що треба визнати:

1) Фактичну недієздатність парламентської коаліції — вона тримається як примотана старим скотчем (хотілося використати сталий вислів "тримається на чесному слові", але якраз чесного слова там і нема). Не набирається проста більшість на найбільш необхідні реформи, і тим більше слабо віриться у конституційну більшість 300 голосів для конче необхідної судової реформи, для децентралізації, для зняття недоторканості з депутатів і суддів заради перемоги справедливості щодо злочинців. Темп роботи парламенту, як порівняти з обсягом роботи, є категорично незадовільним.

2) Фактичну недієздатність коаліційного уряду, що складається приблизно рівною мірою з реформаторів та антиреформаторів. Ще у грудні минулого року ми з колегами попереджали, що коаліційний уряд не зробить реформ, так воно і сталося. Технократи-реформатори повністю скуті старими процедурами, блоковані середньою ланкою бюрократів, перевантажені поточними операціями, затиснені своїми супротивниками в уряді.

3) Розрив між парламентом та урядом. Навіть призначений коаліцією коаліційний уряд не має політичної підтримки, а партії не несуть політичної відповідальності за своїх міністрів та за підтримку очолюваних ними реформ.

4) Час згаяно, а це означає зменшення довіри, зубожіння населення, втрату можливостей економічного відновлення та зростання обороноздатності країни, збільшення ризиків реваншу та остаточної геополітичної поразки.

Отже, реформи загальмували, і це не #зрада окремих політиків чи урядовців, а системна неспроможність, передбачена із самого початку. Провал зафіксовано ще у березні, і від того часу декілька місяців витрачено на спробу масованим припливом нових урядовців та волонтерів досягти переламного успіху. Отримано величезну кількість тактичних перемог, і слава всім тим, хто до цього доклав зусиль. Але стратегічно система підтвердила свою нездатність до змін. Маємо визнати: Гідра майже приватизувала зусилля і нових урядовців, і громадських волонтерів.

Ще раз підкреслимо: велика кількість змін вже зроблена, і фактично всі основні реформаторські процеси зрушили з місця. Це заслуга порівняно невеликої когорти людей як в уряді, так і в парламенті.

Але…

Але ці реформи не дійшли до пересічного громадянина, сім’ї, підприємства, містечка. Для них все залишилося, як було: та сама відсутність правосуддя і справедливості, те саме свавілля бюрократів та силовиків, та сама монополізація на рівні не лише цілої країни, а й будь-якого міста чи області, де є місцеві "міні-олігархи".

В плюсах порівняно з минулим — гордість за країну, що встояла під ударом агресора. В мінусах — війна, втрата заощаджень та підвищені тарифи. В цілому баланс однозначно негативний.

Кажуть, що прірву неможливо перескочити на дев’яносто дев’ять відсотків, а лише на сто. Так і тут: середній показник готовності реформ на рівні десь 30%, який дає система моніторингу реформ, означає, що нормативні документи написані, але не набрали чинності і тим більше не втілилися у реальні зміни. Що далі, то темп буде нижчий, бо складність завдань збільшуватиметься, а спротив зростатиме.

Ми отримали багато тактичних перемог, але прямуємо до стратегічної поразки. Адже можна виграти всі бої та програти війну. Невизнання поразки пришвидшує остаточну поразку. Значить, потрібно визнати факт та поміняти підходи.

2. УРОКИ ПОРАЗКИ

Детальний аналіз причин повільності реформ був написаний ще у лютому, і ви можете його перечитати, бо все актуально. Основна стратегічна, засаднича причина — брак політичної волі в усіх гілках влади, ідейна та ціннісна строкатість парламенту та, відповідно, призначеного ним уряду.

Тактичні причини також зрозумілі:

1) покладання відповідальності за реформи на бюрократичну машину, зацікавлену в їхньому провалі,

2) старі правила і процедури, створені заради стабільності, а не змін,

2) перевантаженість поточними операціями,

3) надмірна політизованість та відкладання непопулярних рішень.

План перемоги також зрозумілий і неодноразово запропонований:

1) Формування професійного уряду, про який говорилося ще у жовтні, та отримання ним політичного мандату від парламенту.

2) Термінова заміна нормативної бази роботи уряду – це  закон про Кабінет Міністрів, про центральні органи виконавчої влади, регламент Кабінету Міністрів. Старі процедури, створені в часи "папередників", спеціально призначені гальмувати всі зміни.

3) Розмежування в уряді та в кожному міністерстві поточних операцій від здійснення реформ  - в бізнесі необхідність такого розмежування відома кожному, хто хоч раз робив реорганізацію чи реінжиніринг процесів, тож дивно, що для державців це така новина.

4) Формування урядового штабу реформ з державних службовців, звільнених від поточних операцій, під керівництвом окремого віце-прем’єра. Мінімум представників старої системи, лише нові люди. Знищити урядову "інституційну пам’ять", що дозволяє повзати, а не літати. Набір до урядового штабу реформ волонтерів з громадянського суспільства задля паралельної розробки підзаконних нормативних актів, планування впровадження та комунікації реформ до суспільства.

Окрім барона Мюнхгаузена, ще нікому в історії не вдавалося витягти себе з болота самому, тож штаб змін у системі має стояти трохи осторонь самої системи. Саме так робив Каха Бендукідзе у Грузії.

5) Заміна непрацюючих голів парламентських комітетів та встановлення їхньої персональної відповідальності за профільні реформи разом із профільними міністрами. Комунікація до суспільства політичної відповідальності партій за парламентські комітети.

6) Персональне лідерство президента у процесі реформ не в юридичному - бо цього не передбачає Конституція, а в ідейному та комунікаційному плані. Все одно суспільство покладає на нього всю відповідальність. Демонстрація стратегічного бачення і надзвичайної рішучості полководця завжди змінює хід війни.

7) Негайна розробка та запуск плану комунікації реформ суспільству через державні медіа та соціальну рекламу, які сьогодні фактично не використовуються.

Це план для уряду, парламенту та президента — якщо не для цих, то для наступних. Українська модернізація невідворотна, питання лише в тому, чиї прізвища залишаться в історії її перемоги та де будуть кордони України, якщо зволікати. Про план дій громадянського суспільства напишемо окремо згодом.

Реформи — це війна зі старою системою, Гідрою, і вести її треба як війну — зі стратегією, штабом, ресурсами, допомогою іноземних союзників, з мобілізацією, пропагандою, героями серед своїх і розкаяними полоненими серед супротивника.

Реформа державної служби та системи органів виконавчої влади є першим та абсолютним пріоритетом. Починати будь-які зміни завжди треба із себе, тож нереформована система виконавчої влади жодних реформ не зробить. Не боятися повного переосмислення: що має робити те або інше міністерство в умовах відкритої економіки та відкритого суспільства, та чи потрібно воно взагалі.

Зламати стару пострадянську систему і побудувати натомість компактні, ефективні, сучасні, наповнені новими людьми міністерства нової країни — з цього має початися стрімкий злет України.

Запустити економіку — це завдання номер два: регуляторна гільйотина, тобто скасування всіх обмежень одним рішучим ударом, та стимулююча економічне зростання податкова реформа - проста, прозора, радикальна та прихильна до інноваційної економіки, в якій додана вартість створюється скоріше працею талантів, ніж великими капіталовкладеннями.

За останній рік Україна опустилася з 155 до 162 місця у світі за рівнем економічної свободи, в одній компанії з Венесуелою, Північною Кореєю, Зімбабве та соціалістичною Кубою. Іншими словами, наші підприємці мають долати бар’єри, вищі, ніж в будь-якій іншій країні Європи чи Азії.

Якщо не зламати ці бар’єри швидко й назавжди, економіка просто вмре під вагою проблем війни та кризи. Власне, вона вже помирає, і макроекономічні показники це підтверджують: так погано не було ні після розвалу СРСР, ні під час жодної попередньої кризи. Дати людям свободу заробляти — з цього починається будь-яке економічне диво.

Третій пріоритет — війна корупції не на словах. Посадити достатню кількість суддів, прокурорів, керівників міліції та податкової, депутатів-регіоналів для того, щоб решта оговталася та почала займати принаймні нейтральну позицію.

Зміни відбуваються завжди через розкол старих еліт, і перемога Майдану 22 лютого 2014 року це зайвий раз довела: пролилася велика кров, і прихильники Януковича зрадили його.

Так само зараз корпус суддів, прокурорів та міліціонерів повинен розколотися: одна частина має "зрадити" іншу через інстинкт самозбереження, поклавши край круговій поруці. Українська звичка домовлятися з ворогом, ніколи не затискаючи його у глухий кут, вже була порушена Януковичем.

До реваншу регіоналів на місцевих виборах залишилося декілька місяців, і після того вони вже ні з ким домовлятися не будуть.

Але пріоритет з пріоритетів — комунікація. Нам потрібна потужна, зрозуміла та яскрава пропаганда реформ, пропаганда нової країни, нових відносин, нових героїв, нових українських історій, нового місця України у світі.

Потужності урядових структур для цього не вистачить навіть на десять відсотків. Нам потрібен інформаційний батальйон волонтерів, які вміють розібратися і пояснити простою мовою. Нам потрібен такий підрозділ в кожному місті, аби працювати з місцевими медіа.

І ще нам потрібні швидкі перемоги. Символи, на які можна далі спиратися. Символи, що надихають і дають енергію.

Вважамо за необхідне зупинитися на головних помилках політичної спільноти та громадянського суспільства.

Головна помилка політичної спільноти полягає у невмінні знайти та залучити союзників. Соціальна енергія сотень тисяч громадських активістів, підприємців, студентів залишилася невикористаною. Політична боротьба залишається процесом всередині невеличкого, замкненого на себе, трошки оновленого "політичного класу", на що суспільство дивиться як на внутрішні чвари з оцінкою "чума на обидва ваших доми".

Без союзників політики-реформатори приречені. Військова теорія вчить: для наступу на добре укріпленого супротивника потрібні в декілька разів переважаючі сили.

Головна помилка громадянського суспільства полягає у відсутності консолідації. Широкого громадського руху за реформи так і не створено. Експертні спільноти розпорошені та не можуть досягти згоди з ключових питань розвитку країни.

Сила громадянського суспільства велика лише тоді, коли люди разом, коли вони миряться з розбіжностями заради головного — реалізації спільного бачення майбутнього. Як це було на Майдані.

І спільна помилка тих та інших полягає в недооцінці важливості темпу. Всі великі реформатори, від Лєшека Бальцеровича до Кахи Бендукідзе, постійно повторювали українцям: реформи бувають або швидкими і рішучими, або невдалими. Це як у польовій хірургії: краще наробити помилок і потім виправляти, аніж довго шукати кращий спосіб і через це втратити єдиний шанс.

Політична система передбачувано гальмує, не встигаючи за набагато більшим запитом суспільства. Вікно можливостей ще не закрилося, але вже починає скрипіти. Час підбити підсумки, зробити висновки та рішуче поміняти спосіб мислення і дії.

http://www.pravda.com.ua/articles/2015/06/30/7072785/


25%, 2 голоса

13%, 1 голос

63%, 5 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Як можуть люди жити щасливим і здоровим життям?

Звичайно, кожен з нас по-своєму визначає щастя, але все ж - чи є у вашому серці відчуття спокою, чи

впевнені ви у своєму майбутньому, відчуваєте ви вранці, в момент пробудження, відчуття очікування

чогось радісного? Якщо ось це все називати щастям, то могли б ви сказати, що ви щасливі?Думаю, можна з упевненістю стверджувати - небагато знайдеться людей, які зможуть відповісти

твердим «так». Більшість не вважає, що їх життя складається в точності так, як вони б хотіли. Що ж

завдає нам такий біль? Що таке відбувається у світі, через що стільки людей не можуть просто бути

щасливими?

Мені здається, що всі ми живемо в епоху хаосу. Слово «хаос» характеризує той стан сум'яття і

безладдя, яке є ознакою неорганізованої матерії, що існувала до створення всесвіту.

Просто йдучи по життю, ми відчуваємо себе змученими і втомленими. Газети і телебачення

обрушують на нас потоки інформації, а на роботі ми постійно стикаємося з проблемами і

непорозуміннями. І ці проблеми видаються нам численними і нездоланними.

Швидше за все, така сутність життя всюди, куди б ми не вирушили. Наша крихітна планета просто

перевантажена економічними протиріччями, сімейними негараздами, етнічними забобонами,

екологічними катастрофами, релігійними війнами і всіма іншими проблемами, які тільки можна

уявити. І вся інформація про людей, які страждають і людей, що насолоджуються стражданнями інших

людей, про людей, які багатіють, і людей, які розоряються, про гноблених і гнобителів доходить до нас

навіть з протилежного боку земної кулі всього за кілька секунд.

Хто, запитаємо ми, є причиною всіх цих страждань? Світ стає більш роз'єднаним і чужим, життя в

ньому ускладнюється. Ми і так вже по шию занурилися в хаос, а світові проблеми все продовжують

поглиблюватися.

Втім, у нас є щось спільне - всі ми шукаємо вихід. Кожен з нас шукає відповідь, а відповідь ця

настільки проста і ефектна, що досі вона навіть не приходила нам в голову.

Отже, в чому причина всього цього безладу? В чому корінь всіх бід? Що б це не було, воно веде світ

від гармонії до розбрату.

Можливо, це неминуче явище. Хоча всі ми належимо до одного біологічного виду, у нас є

національні та расові особливості, а отже, і мислимо ми по-різному.

Крім того, більшість людей насилу приймають речі, несхожі на ті, що їх оточують. Результатом цього

є безперервний потік бід і страждань. Здається, що, поки люди залишаються людьми, будь-яке

запропоноване пояснення незмінно у когось буде зустрічати відсіч.

І ось ми знову повернулися туди ж, звідки почали. Чи може існувати те єдине пояснення, яке буде

застосовано до всіх людей на земній кулі, в яке кожен увірував би? Чи можливо пояснення настільки

просте, що кожен зміг би зрозуміти його?

Так ось: я знайшов це рішення, і воно полягає в наступному: людське тіло в середньому на 70%

складається з води.

Ми починаємо наше життя у вигляді плоду, який складається з води на 99% . Коли ми

народжуємося, вода складає 90% нашого тіла, а до того часу, коли ми досягаємо дорослого віку, вміст

води знижується до 70%. Якщо ми вмираємо в глибокій старості, то наше тіло складається з води

приблизно на 50%. Іншими словами, на всьому протязі нашого життя ми існуємо головним чином у

вигляді води.

З фізичної точки зору людина - це вода. Усвідомивши це, я почав дивитися на світ зовсім по-іншому.

По-перше, я зрозумів, що це правило щодо води відноситься до всіх людей. Тому те, що я збираюся

розповісти, стосується кожного з нас, у всьому світі.

Я думаю, мені вдалося побачити той шлях, по якому люди повинні йти протягом свого життя. Отже,

як можуть люди жити щасливим і здоровим життям? Відповідь полягає в наступному - треба очистити

воду, яка складає до 70% нашого тіла.

Вода в річці залишається чистою тому, що вона рухається. Коли вода стає застійною, вона вмирає.

Тому вода повинна постійно бути в русі. Вода, або кров, в тілі хворої людини застоюється. Коли кров

перестає текти, тіло починає розкладатися, а якщо кров в мозку зупиняється, це може загрожувати

життю.

Але чому кров стає застійною? Ми можемо розглядати цей стан як застій емоцій. Сучасні

дослідники показали, що стан свідомості безпосередньо впливає на стан тіла. Коли ви живете повним

життям, отримуєте від неї задоволення, ви відчуваєте себе краще і в фізичному плані, а коли ваше

життя наповнене боротьбою і жалями, ваше тіло теж знає про це.

Отже, коли ваші емоції протікають через ваше тіло, ви відчуваєте почуття радості і рухаєтесь

назустріч фізичному здоров'ю.

Рух, зміна, течія - це і є життя.

Якщо прийняти як даність, що, перш ніж стати людьми, ми існуємо у формі води, ми ближче

підійдемо до відповіді на основне питання: що таке людина. Зрозумівши воду, ми будемо краще розуміти людське тіло і, можливо, навіть розкриємо велику таємницю - чому ми народилися і чому

існуємо саме так, а не інакше.                                                               (Масару Ємото "Послання води")



Що треба для Щастя? 


25%, 2 голоса

0%, 0 голосов

13%, 1 голос

38%, 3 голоса

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов

25%, 2 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Как чисто на киевсой природе. Фоторепортаж.

Одна людина переконувала, що проблема сміття вирішена отими суботниками, що інколи ходять натовпом та збирають по парках сміття. Я ж бачу реальність, і вона далека від чистоти. Ті суботники породили у людей переконання: "кидай сміття під ноги - прийдуть суботники приберуть, їм за це платять депутати".

З одного боку воно діє - після суботника чисто в парку. З іншого боку - люди знахабніли, і не відчувають відповідальності й дотепер, вважаючи, що суботники це прибиральники для них.

Звісно, є й позитивні сторони - дедалі більше людей виходять зі стану мавп еволюціонуючи в людину розумну свідому, і забирають сміття з лісів, парків, лугів, пляжів із собою до міста та кладуть до сміттєвих баків своєї комунальної служби (хай відпрацьовують ті кілька десятків тисяч на місяць, які отримують з кожного під'їзду будинку на це).

Дехто навіть метикує забрати не тільки своє, а й старе сміття. По трохи, по трохи, дивись - й якось прийдеш до вже чистого лісу!


Озеро "Алмазне" :























Парк "Дружби народів", пляж, що під мостом:

гиги, люди загоряють лежачі головою у смітнику)))) жах)))) як свиня в хліву у власному лайні))))




Парк на Лісовому масиві:

Дбайливі сонечка мої, навіть у пакетики пофасували. Ідеальна ілюстрація психопатії що до суботників. Суботники, на думку таких людей, це такі собі міфічні істоти - з'являються ні з відки і зникають внікуди, розчиняючи сміття у повітрі:



Але, ось так виглядає це дбайливо пофасоване сміття по тому, як ним пограється вітер та цікаві лісові тваринки:





А хтось вважає ліс такою собі гардеробною. Типу, люди сюди приходять собі підбирати загублений кимсь одяг. Дехто теж дбайливо так навіть розвішує свої труселя гілками, свято віруючи в те, що вони комусь знадобляться (часто таке бачу в лісі):





Ліс під Обуховом:















А ось людина добра власними натруженими руками не пожалкувала часу й сил, і зробила справжній європейський куточок за своїм гаражем у "передпокої" лісу. Таким людям би аплодувати:



Тільки така свідомість не властива іншим власникам гаражів, і вони продовжують порстатись у власному гівні:































Цікаво, чи сподобалось би тій красуні, що кинула сюди цю бляшанку, якби їй зранку, після того, як вона старано вималює свій мейкап, приплюснути ось таку красу по центру чола:










Вважаю, годі вже під себе серти і в лайні жити. Доречі, не тільки що до сміття на природі, а взагалі, в усьому. Доста. Ми ж не якісь збоченці копрофіли? Ми громадяни, українці, власники своєї особистої країни, міста/села.
Хоча, чого я розпинаюся. Адже більшість навіть вдома під себе гадить і живе так не вважаючи це за проблему...
Хех, хотілось би вірити в бажання щось покращувати.......





Страницы:
1
2
3
предыдущая
следующая