хочу сюда!
 

Юлия

31 год, скорпион, познакомится с парнем в возрасте 30-40 лет

Заметки с меткой «почуття»

Багато тексту... про стосунки і почуття

Чи проходить кохання? Чи залишаємось ми в серці на багато років і чому так...
З якої причини одружуємося, чому розлучаємось? Чи змінюємося з роками? Чи просто починаємо помічати недоліки лише з часом? Чому закохуємось саме в цю людину, а не іншу? Чому зраджуємо або ж бережемо вірність тому, хто не заслуговує на це? Чи можливо прожити довге життя разом, не сумніваючись у своєму виборі, не жалкуючи про цей вибір? Чи завжди вам є про що поговорити, про що помовчати.... і чи потрібно це?
Іноді, задумуючись над тим, що чекає моїх дітей в майбутньому, стає просто страшно. Чи правильний вибір зроблять і на скільки вони будуть щасливі в шлюбі. Озираюсь на своє життя... хочу, аби не гірше, щоб краще... щоб щасливіше... без цих гірких моментів. Хоча я свій шлюб вважаю щасливим, я кохаю свого чоловіка більше 15 років і жодного разу не пожалкувала, що вийшла за нього заміж. Хоча часто сумнівалась в його почуттях, адже одружились ми " по зальоту"... ні, це не була якась інтрижка, ми досить довго знали один одного до весілля, та й нам було вже не по 16 років. Але все одно... іноді задаю собі запитання: якби не вагітність, чи одружився б він на мені? Як би склалось життя? Але ж зараз все добре, я щаслива. Та й мабуть він би не був зі мною скільки років, якби не любив.
Іноді здається, що ми зовсім різні. Що з ним немає про що поговорити, що він зовсім не хоче мене чути, а іноді... розуміє мене без слів і відчуває навіть на відстані. Пам'ятаю, як побачила передачу про зифір. І такий він мені там апетитний був (хоча я не є фанатом зифіру і це не моє улюблене лакомство)... яке ж моє було здивування, коли чоловік прийшов ввечері з роботи і приніс пакунок із зифіром! Але ж я того дня йому нічого про зифір не говорила. І такий випадок був не один. Пам'ятаю як ще зустрічались... він тоді працюав у іншій країні і наші стосунки були на відстані. Ми переписувались, зідзвонювались. Часто оці переписки закінчувались фразою " я тебе люблю". Але так іноді ці слова втрачали зміст і спиймались мною просто як "до побачення", чи типу для зв'язку слів. І іноді не мали такого значення, як би мало б бути. Якось я подумала, що якби він просто написав мені цю фразу, просто так, рапново... минув день чи два і я отримую смс " Я ТЕБЕ ЛЮБЛЮ". Це було так неочікувано.... давно я вже не чула від нього цих слів.... та й не говорила йому також.... чому з роками ми рідше говоримо коханим ці слова? Чому після багатьох років подружнього життя нам здається, що їх не обов'язково говорити...та зараз не про це. Невже він справді так мене відчуває? Були ще випадки, та я конкретно уже і не пригадаю, ці мабуть найяскпавіші були для мене. Чи це лише співпадіння... чи просто мої думки матеріалізуються? Та це вже інша історія.

Ревность

Ревность - признак неполноценности, когда человек ошибся в своём выборе.

Бо серця - то не речі


Ти сказала колись: не люблю я уживані речі,
В них назавжди лишається частка чиєїсь душі.
І от саме в ту мить, коли спогади ляжуть на плечі,
Люди часто жалкують про те, що ці речі чужі.

І я, раптом, подумав: а що ж нам робити з серцями?
Бо серця пам‘ятають усіх, хто заходив до них.
Хтось грязюки наніс, мов на килим брудними ногами.
Ну а хтось з теплотою в тім серці навічно застиг.

Ми пускаємо в серце людей, почуття і тривоги.
Відчиняємо двері усім, хто постукав хоч раз.
Вперто ”юзаєм” наші серця, як комп‘ютерні ”проги”,
Сподіваючись кожного разу на ще один шанс.

Так влаштований світ, що ”новеньких” сердець не буває,
І гарантій на серце ніколи ніхто не дає.
Бо серця - то не речі, вони без любові вмирають.
Ми так прагнемо серед всіх інших впізнати своє.

Запах

Отже, 5 відчуттів. Нюх, дотик, зір, смак, слух.
Що перше?. Припустимо, нюх. (Як написала, так і припускаю. Бо це підсвідомо! А правильно писати за абеткою).

Іноді не задумуєшся чому (чим) подобається інша людина (тут стать не грає ролі, оскільки саме тут не йдеться про потяг).
І я думаю (а може десь і читала, що не заперечує одне одного) що велику роль грає запах - просто не завжди це усвідомлюєш.
А ось коли ти починаєш розуміти, що це саме він (ага- запах), тооо.. тооо...проблемка. І тут актуально відсутність чи присутність потягу. Справді, це проблема у двох випадках. Якщо запах провокує, заворожує, манить, гіпнотизує(!) не факт, що це не створює маніпуляцію нашими почуттями. Що хочу сказати? Тут може спрацювати прислів'я: любов зла - полюбиш і коз... (Автозаміна підібрала слово козака) ха-ха, якби ж то. ).
А що робити, якщо ніби-то і людина хороша, навіть, дуже хороша, а ближче, ніж на 20 см не хочеться (ви зрозуміли, сподіваюсь).
P.s. нежить хороша річ не в цих випадках! Бо то не питання гігієни.

Опитування чисто з філософською метою: пізнати актуальність питання для загалу.

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов

100%, 1 голос

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Жінки ....

Жінки , холодно і гордливо
переступають по серцях
погордо кинувши  - жартую


Нічні мрії

Квітки пелюстки в долоні -
невагомим шовком казки.
Ніч зі смаком сліз солоних -
це від щастя. Твої ласки
як тихенький теплий вітер
огортають обережно...
В іншому існую світі,
де кохають так безмежно.

Просто епізод. Частина друга

Початок історії тут http://blog.i.ua/user/460768/2006068/

   Візит до їх оселі виявився напрочуд невимушеним, хоча він переступив той поріг уперше. В гостях у неї також була її подруга, хрещена хлопчика. А він разом із сестричкою були дуже раді печиву і фруктам, та і дядькові, який погоджувався їх піднімати і підкидати вгору, на що вони аж верещали від захвату. Хлопчина навіть не хотів його відпускати, коли він прощався і йшов до себе. З сусідкою також вдалося поспілкуватись і дещо про неї з‘ясувати. Була вона дуже непоганою людиною, хоча й проглядалося «районівське» виховання.

   Спілкування із сусідкою на подвір‘ї чи у під‘їзді стало чимось природним. Якось раптом і ніби остаточно. Якось вона попросила скористатись його інтернетом, щоб замовити одяг діткам, і він залюбки погодився, запропонувавши зайти до нього на чай з печивом та мережею. На тому і домовились. Коли вона зайшла пізно ввечері, вклавши дітей спати, його здивувало її вбрання. Плаття на ній було з розряду «вихідних», в яких ходять на дискотеки. До того ж відкриті плечі й руки якось не дуже відповідали зимі, що царювала навколо. З меблями в його квартирі було кепсько, один стілець біля комп‘ютера, два на кухні.  Коли він приніс їй чай і печиво до комп‘ютерного столу, планував сидіти збоку на дивані, який також виконував  роль ліжка, однак їй хотілося радитись з ним, а з дивану монітора не було видно. Довелось стояти поруч. Через певний час, він сказав, що принесе ще один стілець, на що вона заперечила, і посунувшись на своєму запропонувала сісти поряд. В процесі такого сидіння за комп‘ютером, йому прийшло в голову зробити своїй гості легкий аматорський масаж плечей і шиї, на що вона охоче погодилась,оскільки скаржилась на втому.  Його не натреновані пальці врешті теж втомились, і масаж став більше схожий на прогладжування. Коли пальці випадково ковзнули нижче шиї над грудьми, її дихання раптово стало частішим і важчим, а сама вона почервоніла. Незручну паузу треба було чимось заповнити, і нічого кращого за поцілунок в голову не прийшло. Після короткої розвідки губами, віддихавшись, вона запитала:

-                    -      Ти з усіма такий?

     -      Звісно ні, - була його відповідь, що продовжилась новими поцілунками і обіймами. Врешті вона вже сиділа на його колінах, що дозволило йому взяти легко її на руки і понести на диван. Розуміючи, до чого йде справа, вона пошепки сказала, вже напівлежачи на дивані:

-                    -     Ми ж ледве знайомі. Не треба… так поспішати…

-                    -     Не бачу причин для нас обох, щоб зупинятись.

Вона й не хотіла зупинятись, просто треба було тримати марку, і він це чудово розумів. Тому наступної миті вони, підкорені жагою, стрімко позбавлялись одягу, а разом з ним і сумнівів, упереджень, самоконтролю і сорому. Без зайвих слів, награності, поклик природи зблизив їх на стільки, на скільки це було можливо тієї миті. Темна й тиха зимова ніч. Монітор комп‘ютера давно вже згас і посеред цієї тиші вони вдвох умиротворені лежали на дивані вкриті ковдрою, він на спині горілиць, а вона, припавши щокою до його грудей. Торкнувшись пальцями латунного скрипкового ключика, що висів у нього на шиї, вона порушила тишу й спитала:

-                    -    А звідки в тебе цей кулончик?

-                    -    Колись купив у Львові.

-                    -   А звозиш мене колись до Львова? - Спитавши це, вона помітила розгубленість в його очах, і перш ніж він встиг зібрати до купи слова, щоб дати якусь ухильну відповідь, вирішила виправити незручну ситуацію, тому перервала – Жартую, розслабся. Не вздумай мені нічого обіцяти, це ні до чого.

-                   -   Я й не обіцяю те, що не можу виконати.

-                   -   І давай домовмося, що ніхто ні в кого не закохуватиметься.

-                   -  Ти права. Це нам обом ні до чого.

Ще полежавши так певний час, вона встала, і вдягаючись, сказала що має повернутись до дітей, раптом  вони серед ночі прокинуться, а її не буде. 

Мова душі)



Якщо хочеш дізнатися, що є істинним для тебе щодо будь-якого питання чи ситуації, зверни увагу на те, ЩО ТИ ВІДЧУВАЄШ з цього приводу.
Іноді почуття важко виявити. А ще важче буває визнати їх. І все ж в твоїх найглибших почуттях міститься твоя найвища істина © Ніл Уолш

Створюємо власний добробут – 13

Вітаю Вас! Понеділок, може, день і важкий)

Але ми продовжуємо свої пошуки і сьогодні поговоримо про наступне почуття, яке здатне блокувати прийняття бажаного. Про почуття провини.

Образа і почуття провини можуть змагатися між собою за право називатися найбільш руйнівним почуттям.

Якщо Ви тренуєте своє сприйняття, то почуття провини, що випромінює людина, буде самим легко впізнаваним.

Також воно читається в погляді, голосі, позі. У всіх діях. Викликаючи в оточуючих незрозуміле бажання нагрубити людині, навіть копнути.

Почуття провини володіє дуже потужною вібрацією і тому здатне притягувати неймовірні неприємності на рівному місці. Адже провина передбачає покарання і позбавлення благ. Цей взаємозв’язок вихований у більшості з дитинства. Тому людина, яка вважає себе винуватою, САМА відрізає себе від джерела благ. Не дозволяє собі отримувати бажане і наповнюватися енергією. Як Ви розумієте, грошовою в тому числі.

Словами Коельо – звинувачуючи себе, людина постійно змушує перепрацьовувати свого Ангела. Який намагається по можливості нейтралізувати все те, що людина залучає в своє життя в такому стані. Самозруйнуючи себе почуттям провини, людина піднімає на себе руку. Посилюючи те, як поводилися з нею в дитинстві батьки та інші дорослі.

Наше завдання навчитися впізнавати в собі почуття провини і благополучно звільнятися від нього. Для здоров’я і добробуту. Для відновлення своєї внутрішньої сили, яка є необхідною для повноцінного життя.

Послідовність роботи буде чимось нагадувати відпускання образи. Спочатку ми виловлюємо в собі почуття провини. Потім починаємо звільнятися від нього через практикування ударів. Паралельно аналізуємо ситуацію. Вертимо її з усіх боків. Відкриваємо для себе вклад ВСІХ учасників ситуації в те, що сталося.

Приймаємо для себе як істину наступне – що МИ ВЧИНИЛИ ТАК виходячи з колишнього РІВНЯ РОЗВИТКУ. І наша робота над собою і є найбільшою СПОКУТОЮ. Тому що ми проводимо її, щоб подібне більше не повторилося. А це найбільше, що може зробити людина.

Потім прощаємо себе. І назавжди звільняємося від звички до самопокарання.

Практика 1. Робимо удари і боксуємо (докладний опис практик Лоуена в попередньому пості). Відновлюючи власну цілістність. Повертаючи собі свою силу.

Практика 2. Виконуємо вже знайомі нам практики Луїзи Хей з дзеркалом. Беремо дзеркало і говоримо: “Я прощаю себе”. Скажіть це кілька разів. Прислухайтеся до того, як звучить Ваш голос. Які почуття виникають в тілі. Чи з’явилися на очах сльози? Говоріть “Я прощаю себе” стільки, скільки вважаєте за потрібне. Потім промовляємо слова “Я прощаю себе. Я відпускаю минуле. Я дорожу собою”. Намагаючись відчути тепло і щирість. Потім промовляємо: “Я починаю любити себе і тим самим вирівнюю своє життя. Повертаю собі мою силу. Я заслуговую насолоду життям. Я прошу те, чого хочу, і приймаю з радістю та задоволенням” Як змінився Ваше стан? Наскільки вільно і легко дихається?

Практика 3. Відкриваємо засув (детальний опис в попередньому пості). Коли ми відчуваємо себе винуватими, то караємо себе, відрізаючи від світу. Від надходження різних благ. Від любові і радості. І тому необхідно заново відкрити цей життєво важливий канал заново. І наповнитися любов’ю.

Дякую всім за активність і увагу! Самопізнавального всім понеділка!

© Катерина Когут, 2016

http://behappy.pp.ua/stvoryuyemo-vlasniy-dobrobut-13/

P.S. Свої запитання надсилайте мені на пошту або сторінки в соцмережах - http://behappy.pp.ua/kontakti/

У зв'язку із зайнятістю не завжди можу приділити час переглядові коментарів. Дякую за розуміння)

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
19
предыдущая
следующая