хочу сюда!
 

Катя

30 лет, дева, познакомится с парнем в возрасте 31-55 лет

Заметки с меткой «кохання»

Любов існує....



тепла в душі, кохання в серці.... heart

Несамовите щастя...

 
Якщо хочеш бути щасливою.... Перша порада.

Змінити можна ВСЕ!

Змінити можна ВСЕ! Навіть «кома» – то ще не «крапка»!

Як так виходить, що начебто і молода і красива і сексуально приваблива і робота яка не яка але є, і увагою чоловіків не обділена, – а сил життєвих і оптимізму бракує?

Очевидно, що крім зовнішніх правильних дій, способу життя, існує ще якесь відношення до життєвих ситуацій та подій, яке або дарує сили, або їх забирає. Що це за події давай і з’ясуємо.

Отже, за порядком:

1. Висяки, залежності

Життя отруюють хвости, відкладені «на потім» які зберігаються в наших «довгих ящиках» і  висяки, які прикрашають собою все наше життя.

Рухаєшся по життю – і розсуваєш руками ці висяки, які висять на гаках неначе свинячі туші на бойні. Давно мертві, заморожені, а може й ненароджені «во плоті». Але десь колись вони пробігли в свідомості, дряпнули і пам’ять щоразу повертається і ятрить рану яка можливо вже б і затяглась, якби її постійно не ворушити!...

Вимальовується похмура картинка, чи не так?

У цьому ящику можна знайти, наприклад ремонти, які тривають роками; зустрічі з коханими, які відкладені на потім; бажання близькості (у тому числі й інтимної),  нереалізовані бо - соромно, бо - а раптом хтось щось не так подумає, бо - день на дворі, бо -… - решту кожен собі нехай доповнить сам.  

Там же мрії й задумки з неблизьким дедлайном, які не треба робити бігом на вчора.

Там також і: –  «треба поїхати якось…», «треба подивитись якось…», «треба прочитати якось…».

Це все висмоктує сили. Це чорна діра навіть для людини з надпотужною життєвою енергетикою!

Бо, якщо в голові є сформоване бажання (чи завдання), то всі ресурси підсвідомо спрямовані на його вирішення. А в даному випадку – це як робота двигуна на великих обертах. Тільки – вхолосту, бо не їдеш!!! Замітай свої хвости, ліквідовуй висяки.

2. Вампіризм

Загалом з цим пунктом все зрозуміло. Це про людей-вампірів, які підживлюються нашими життєвими силами (звичайно, що тут ми завжди думаємо тільки про інших, про таких поганих персонажів, але ніяк не про себе…, а варто було б!).

Скандал, сварка – агресор підживився. Він щасливий, жертва без сил.

Але буває так, що ОКРЕМІ люди й  самі добровільно підставляють свої ніжні шийки під гострі зуби енергетичного «кровопивці».

Наприклад, коли подруга проходить через важке розлучення, а ти така добра душа намагаєшся в цьому їй допомогти: слухаєш її без кінця, на всі дзвінки відповідаєш, заспокоюєш, сидиш з її дітьми, поки вона йде на фітнес чи просто «розвіятися».

Тільки потім найчастіше подруга потихеньку відходить в небуття, а ти опиняєшся з температурою і ангіною.

Чому так? Тому що свої межі необхідно:

а) усвідомлювати;

б) захищати.

Обличчя-маски вампірів дуже різні: покровитель, спокусник, страждалець. Маніпулювати жертвою дуже легко, якщо вона відчуває почуття провини, страху, жалю, сумніву, якщо вона не впевнена в собі і… якщо вона не знає, де проходять її межі.

Якщо тобі складно відмовляти людям і говорити їм «ні», можливо, до вечора ти валшся з ніг, але при цьому твій мозок продовжує гарячково працювати, прокручуючи варіанти того «як мені треба було відповісти, що сказати, що зробити». Це твоя психіка дає тобі сигнал, що Ти пропускаєш ворога через демаркаційну лінію.

3. Брехня

Це інвестиції-ресурси, які себе не виправдовують зовсім. Сили, які витрачаються на те, щоб не забути суті брехні, непорівнянні з тими «благами», які людина отримує від цього перфомансу.

Додай сюди переживання з приводу «а раптом все розкриється», зусилля на збереження виразу обличчя, щоб не видавати на людях своїх емоцій, і ти отримаєш сумнівну бухгалтерію, де дебет з кредитом ну ніяк не сходиться.

4. Румінації

Уявляєш (сам тільки недавно довідався!), у «розумової жуйки», чи за Карнегі – «перепилюванні минулорічного трачиння», які всім нам в тій чи іншій мірі знайомі, є окрема назва – румінація. А знаєш, що таке румінація в біологічному плані? Це жування і ковтання їжі, яка попередньо вже була піддана ковтанню і відрижці.

Ну, вибач, але це саме те, що робить людина, без кінця перемелюючи картинки з минулого, побоюючись майбутнього, переживаючи про завтрашній день.

Єдине, що не забирає сили, а навіть наповнює ними – це думки про сьогодення. Якщо Ти живете в теперішньому дні, тобі точно не доведеться заново жувати вже пережовану їжу.

5. Словесна діарея

Напевно, треба було на самому початку статті попередити, що її читати під час їжі не рекомендується… Але в цьому пункті нічого такого не буде.

Тут потрібно сказати лише одне – коли ми говоримо, ми втрачаємо енергію.

Усе.

Мовчимо – акумулюємо, зберігаємо, примножуємо. Відкрили рот – пішла енергія. Закрили – залишилася.

Ось так просто. Думай, чи настільки потрібні світу і людям слова, які ти хочете сказати? Який відсоток з цих слів дійсно важливий і гідний того, щоб їх промовляти? Це стосується також і чоловіків, хоч здебільшого – милих панянок.

6. Загострене почуття обов’язку

Це все те, що висмоктує, не даючи нічого натомість. Людина працює, вибивається з сил во ім’я забезпечення благ і комфорту для ближнього (чоловіка, батьків, дітей, коханця – тому що… ТУТ МОТИВАЦІЮ КОЖЕН СОБІ ПРИДУМУЄ САМ), а отримані від цього процесу результати в кінцевому підсумку виявляються «холодними», вони її не «гріють».

Подяки – НУЛЬ. Ніхто не оцінив, а вимагають ще і ще і щеее!

Наслідок – незадоволеність, яка ще більше забирає сили, бо це негативна емоція.

Безумовно, це лише деякі з факторів, що створюють чорні діри, в які витікає життєва енергія. Але я вірю в те, що навіть якщо тільки на них звернути увагу, можна буде зберегти величезну кількість життєвої сили і отримати задоволення від кожної проведеної хвилинки на цій тимчасово для нас наданій планеті ЗЕМЛЯ.


Живімо СЬОГОДНІ, бо ЗАВТРА може й не настати, і, ПОВІР, усі ті «важливі» справи так чи інакше завершаться, але вже без нас! 

Моё

Мужчина и женщина в первые 30 секунд понимают "моё или нет", всё остальное - социальные игры.

Про кохання і кавуни

Понравилось
"- Она очень некрасиво жрет арбуз! - говорит мой друг. - Я ее брошу. 
- Из-за арбуза?!
- Из-за арбуза. Понимаешь, я, когда вижу, что она меня тащит во фруктовый ряд в супермаркете, сразу весь испариной покрываюсь. Чувствую трагичное. Говорю: «Ты, котик мой, винограду захотела, да?». Она мне: «Нет, зайчик, не винограду». Я говорю: «Может голубики, душа моя?» А она: «Нет, драгоценный, не голубики», - и тянет меня нежно за рукав, словно в спальню. «А что? Яблочки? Персики? Сливы? Дыньку хотя бы?» А она: «Нет, любимый! Я хочу арбузик!» И катит, с*ка, двенадцатикилограммовый на весы. Раком станет и двумя руками толкает ягодку размером с мое горе. А когда устает, ногой его так нежно подпихивает, будто прощупывает живой он или помер. Потом на кассу, в машину, на кухню. Я ей говорю: «Давай, родная, я тебе арбузик почищу. Кубиками нарежу, м? Красиво все сделаю, как в ресторане» А она мне: «Не нужно, сладкий, не утруждайся, я сама». И знаешь, что делает? Х**к его ножом посередине на две половинки и все. Вся сервировка! Берет ложку, садится на диван полулежа, кладет на пузо п*здюка этого алого и давай наяривать! Минут семь ложкой и ртом работает, потом начинает постанывать. «Я, - говорит, - бусеночек, умираю. Дышать не могу, вызывай скорую». И косточки по бороде спускает. «Так может, солнышко мое на голову ударенное, - отвечаю, - стоит арбузик больше не есть? Перестать откушивать шикарной жизни? Отодвинуть?». И это ее будто подстегивает, представляешь? Глаза загораются, спина вытягивается, мускулы руки у ложки твердеют. «Не отдам!», и снова давай его жрать. Щеки розовым отливают, по локтем течет, волосы, периодически окунаясь в этот тазик с жижей, блестят, как у морского льва. Неописушка, какой п**дец. Еще через 10 минут стоны усиливаются: «Я, - говорит, - бельчонок, кажется, сдыхаю. Пузу – жопа, жопе – вафли. Рожаю я. Посмотри на живот, он сейчас даст трещину, нашим первенцем станет ягодный мякиш. Назовем его Ашот? В честь продавца. Спаси меня». «Так может, гаденькая моя девочка, - отвечаю, - просто, бл*дь, перестанешь есть это?! Ведь необязательно же за один заход 6 килограммов в себя упокоить. Можно же чуть-чуть! Грамм двести! По-человечески! Ну я тебя прошу…» Не успеваю я договорить, как у нее глаза кровью наливаются (а может это уже арбузный сок к мозгу подошел?). Она расстегивает ширинку, бежит в туалет, возвращается в комнату и говорит: «Все, малыш! Все хорошо. Не беспокойся. Я спаслась!» И идет на кухню за второй половинкой. - Перетерпи до октября, - говорю я. - Там сезон закончится, глядишь, она и про тебя вспомнит. 
- Нет в этой женщине бога, - отвечает мой друг. - Когда закончится арбуз, начнется айва, хурма и апельсины, еще какая-нибудь шляпа! Можно я лучше сейчас ее брошу? 
Можно. 
Потому, что это у него не по-настоящему. Ведь в любимой женщине нравится все. Даже присохшая к сосочку арбузная косточка...."
(С)
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
63
предыдущая
следующая