Про співтовариство

Тут публікуються всі, хто вміє і хоче писати вірші.
Це місце, де Вас читатимуть. Пишіть частіше, пишіть краще.. воно того варте.

Топ учасників

Вид:
короткий
повний

СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ

Цінність буття.

Десь блукають на небі одинокі світи,
З ними поруч невпинно згорають комети
А ти йдеш по землі, де квітучі сади
Омивають любов'ю горизонти планети.
Огли Т.О.

...молитва...

  • 10.06.22, 16:21
Криком душа розривається нині в критичні моменти,
Діва Марія вкриває господнім покровом
Хто в Маріуполі серед каміння й цементу
Був до останнього. Слава Героям "Азову"!

Хлопці з залізними нервами, браття по крові!
Молимось щиро за всіх і за кожного з них.
Всіх поверни їх, Господь, всіх живих і здорових,
Визволи соколів наших з кайданів тісних.

Немає слів...

  • 09.06.22, 17:44
Немає слів... Не знаю як сказати
Про жах і біль. Молитви під вогнем...
За кожну смерть ми мусим покарати
Ту всю орду віднині день за днем.

Містечко життєрадісне і миле
Зосталося лиш в пам'яті. А тінь
Невинних нині мають білі крила,
Й оберігають рідний свій Ірпінь.

Стискає серце... Безумовно мучить
Нас доля закатованих людей,
Коли орда розстрілювала Бучу,
І ґвалтувала там малих дітей.

Ми об'єднались. І чекайте кари
Брудні, немиті, кляті москалі
Дамо просратись вам і за Макарів,
За кожен дім на рідній нам землі.

Чекаю...

Так скучила я за тобою, рідненький,
Згадала як сильно тебе я люблю,
Так мрію, що прийде час довгожданний,
І я тебе, милий мій, обійму.

Так міцно і сильно, як тільки зумію,
І цілуватиму досхочу,
Соколику мій, я тримаю надію,
Коли знову коханням своїм огорну.

Дамо росії копняка!!!

Дамо росії копняка!!!
Покажемо чия земля,
Де мати, жінка, син, донька
Не буде більше москаля!
Пошлем ген-ген до "Корабля".
Кобзон їм пісню заспіває
Путіну місце потримає
Там, коло себе - 'Vip person"
До Пекла дружненько
"Welcome!

Хто небо наше стереже

Тримайся, Україно!
Тримаємось, українці!
Перемога буде за нами!

-------------------------------------



Ворожі тіні накривали...
Назад нема вже вороття!
По сходах в небо - від буття,
Щоб назавжди лишитись з нами.

Вгорі лунає дзвін криштальний…
Чи чує хтось його іще?
Он Той, хто небо стереже
Від тих, хто робить людські рани.

До батька прийдуть його діти,
Дружина прийде - вже вдова…
Прошепче милому слова:
Скажи, без тебе як нам жити?!

Як дощ зцілить пов’ялі квіти.
Дві пари сірих оченят
У небо глянуть, помовчать,
А він десь там буду летіти…

Хмаринкою по небу синім,
Такою, як поспівший лан.
Бо він всього себе віддав,
Щоб Україну боронити.

Прийде могильний камінь гріти
Проміння через пил віків,
Здме вітер стрічки із вінків,
Та будуть ще його любити.

Нехай страшне зітреться часом -
Та не ім’я, пісні, вірші,
Бо в кожній правидній душі
Він янгелом продовжить жити...


11.03.22


© Copyright: Віталій Тугай

Експром на свій вірш за 2020 рік

 ==============================
мій офіційний творчий сайт "Камін для душі":
http://lesovihok.avtor.me
та авторська сторінка на Фейсбук:
www.facebook.com/avtorskaya.VitaliyTugaj/

Заноябрило




Заноябрило во дворе, заноябрило…
Последняя листва уж вальс свой откружила,
А значит скоро ждать снегов, снегов и стужи,
И по утрам ступать на тонкий лёд на лужах.

Найти часть неба в синеве - такая редкость,
Как в пятьдесят своих познать девчонки нежность.
Но мир построен так, и что ж - зачем унынье?
Природу нам не превозмочь - к чему стремленье?

Но можно просто посидеть за кружкой чая,
К друзьям вломится на обед, как бы случайно.
За разговором вспомнить то, что теплит душу,
И как хорошее кино их бред послушать.

Потом вернутся снова в дом, по тем же лужам,
И осознать, что я уже слегка простужен.
Но дома пиво есть ещё - его нагрею,
Добавлю мёда, и в постель, и пропотею...

Усну, как малое дитя, дитя Вселенной,
Себе калачиком скручусь, поджав колени.
А утром выгляну в окно: Заноябрило...
Я вновь куда-то побреду, набравшись силы...

01.11.21

© Copyright: Виталий Тугай
----------------------------------------------------------
мой  официальный авторский сайт
"Камин для души": http://lesovihok.avtor.me
страница на фб: www.facebook.com/avtorskaya.VitaliyTugaj/

Израненное сердце



Возьми его, оно твоё -
Моё израненное сердце.
Разлука мне, как остриё.
Без веры сердце мало весит.

Без крови сердце с пустотой,
В разлуке залито тоскою.
Когда-то был тебе родной,
А ныне - осквернён тобою.

Когда-то ты была женой,
Моим объектом вдохновенья.
Ну, а теперь хоть плач, хоть вой
На полную луну в затменье.


23.11.21

© Copyright: Виталий Тугай
---------------------------------------------------------------------------------------
мой  официальный авторский сайт
"Камин для души": http://lesovihok.avtor.me
страница на фб: www.facebook.com/avtorskaya.VitaliyTugaj/

Один среди людей


Проехав много людных станций,
Он вышел здесь, на пустыре.
Он не сбегал от папораций,
Любой он мыши был серей.
В свой адрес не слыхал оваций -
Лишь тихий шепот в стороне.
Он не завистлив от пристрастий,
Ну, разве, только от огней.
О нём почти все говорили
С улыбкой злобной и скупой:
Видать, он вовсе без ивилин -
Он мыслит не как все - душой!

Трава нетронутого поля
Его всегда к себе влекла.
И вот он в поле, на раздолье,
Где нет бетона и стекла.
Худодник собственных абстракций
Одно и тоже "малевал",
Любовью грезил, дружбой наций,
О чём в стихах своих писал.
Но те стихи "в столе" лежали,
И песни изредка он пел.
И никому бы не мешали,
Но он их в души влить посмел.

Мир без войны, болезней, бедствий -
И это всё, о чём мечтал.
Всё обошлось бы без последствий,
Когда б не пел он, а молчал!
В итоге, был людьми осмеян,
И Бог его был осквернён.
За то, что в мир Любовь посеял,
К сожженью был приговорён.
И вот настал день черной казни,
В костре сжигали красоту,
Промолвив: гении опасны,
Когда сводными растут!

Потом у них был гам с застольем,
А он пьянел от синивы.
Уже душой он шёл по полю,
Скорьбя по падшим тем, живым.


август'21

© Copyright: Виталий Тугай

---------------------------------------------------------------------------------------
мой  официальный авторский сайт
"Камин для души":
http://lesovihok.avtor.me
страница на фб:
www.facebook.com/avtorskaya.VitaliyTugaj/

Имя безответной любви



Ты любишь, а любима - нет?
И к жизни вовсе нет стремленья?
Душой безумье правит вредь,
Да и уму нет утишенья.

Любовь... Ей имя - боль потерь
И крах небесных вожделений.
И, верь в любовь, или не верь,
Она приходит без стеснений.

Любовь такая - это смерть
Свободы в выборе решений.
Любовь - это нагайка, плеть,
Повиновенье, безсомнений.

Любовь, как хочешь назови.
Она тобою правит власно.
И если повезёт в любви,
То жизнь твоя тогда прекрасна.

Любовь во благо нам дана
Источником для исцелений.
Какой бы не была она,
Прими её без сожалений.

4 июня 2021 г.


© Copyright: Виталий Тугай

---------------------------------------------------------------------------------------
мой  официальный авторский сайт
"Камин для души":
http://lesovihok.avtor.me
страница на фб:
www.facebook.com/avtorskaya.VitaliyTugaj/
Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
8
1199
попередня
наступна