хочу сюда!
 

Наталія

45 лет, овен, познакомится с парнем в возрасте 39-49 лет

Заметки с меткой «діти»

Щорічний дитячий літній табір «Сеншин».


ЩОРІЧНИЙ ДИТЯЧИЙ ЛІТНІЙ ТАБІР «СЕНШИН».


Цього року погода нас дивувала своїми метаморфозами. Мабуть, якби їй довелося брати участь у найулюбленішій розвазі грецьких олімпійських богів, то перемогу у абсолютного чемпіона Зевса-громовержця вдалося б вихопити без особливих зусиль. Та все ж скільки б аномалії не намагалися нас захопити, а тепле й сонячне літечко не дозволить зайняти його одвічне місце.

Лагідні промені починають все відчутніше лоскотати, дітки знехотя закінчують навчання і миттєвою зміною настрою пірнають у вир канікул. Батьки хапаються за голови, а ми таємничо посміхаємось. Адже бойове мистецтво – це не тільки виснажливі тренування в переповнених залах, але й незліченна кількість заходів, які допомагають дітям і дорослим не лише покращити фізичну форму, а й наситити мозок незрівнянними враженнями. А тому на щастя батьків і дітей ми з радістю повідомляємо про відкриття літнього табору. А на подвійне щастя такі виїзди для дітей та підлітків вже стали традицією. Чого варта лишень нещодавня подорож юних айкідоків до Трускавця і відвідування тамтешнього Дельфінарію. Ця поїздка, без сумніву, як і багато інших, вже знайшла собі затишний куточок в пам’яті наших учнів.

Про те, що вже встигли на собі відчути наші вихованці, і про те, що чекає на цьогорічних сміливців, ми вирішили не фантазувати, а розпитати у самого організатора (керівника школи «Сеншин») Богдана Чайки.

-          Розкажіть, будь ласка, як Ви готуєтесь до цьогорічного виїзду? Що особливого робите перед поїздкою? От рибалки, приміром, перед риболовлею вудочки перевіряють, запасаються продуктами й (про всяк випадок, звісно ж!) цікавляться, в які магазини привезуть свіжу рибу. Різне ж буває. Які хитрощі Ви приховуєте?

-          Як готуємось? Магазини, звісно ж, не перевіряємо. (Посміхається). І жодних хитрощів. Перш за все, вже зараз починаємо тренувати свої тіло й дух, налаштовуючи їх як на хорошу працю, так і на добрий відпочинок. Безумовно, перевіряємо своє здоров’я: чи все гаразд, чи не потрібно чогось підлікувати. Не є вимогою, але ті, хто мають бажання, збирають певні речі, які можуть знадобитися в туристичних походах. Адже в таборі ми обов’язково виділяємо час для виходів в ліс з метою ознайомлення дітей із методами виживання та орієнтування на місцевості в невідомих умовах. А якщо коротко, то валіза позитивного настрою, гаманець із силою волі й усмішка на обличчі – ось ті речі, яких ми неодмінно очікуємо від учнів нашої школи.

-          Чому варто юним айкідокам хапатися за таку можливість? Що саме приносять такі поїздки дітям та підліткам?

-          Не знаю, чи варто те, що я буду зараз перераховувати, виділяти як більш чи менш важливе. Всі пункти, в принципі, тотожні й однаково важливі. Самостійність. Мало хто завдає собі з того справу, однак подібні виїзди для дітей та підлітків є надзвичайно корисною школою, де гартують не лише тіло й дух, але й де народжується та риса характеру, якій батьки дуже часто (в силу своєї любові та надмірної опіки) залишають мало простору для повноцінного розквіту. Та сама самостійність. До мене постійно підходять батьки, які з острахом минулого року відправляли своїх діток шести й семи років, й подивовано згадують, як сильно в плані самостійності виросли їхні хлопці. Безперечно, це й соціалізація. Коли тебе оточує півсотні здебільшого незнайомих дітей, то ти (хочеш чи ні) мусиш відкривати свою свідомість до контактування. Виникає нове поняття: згуртованість. Сюди можуть сміливо їхати одинаки. Командна гра кожному відкриває свої обійми. Практично кожен повертається частиною групи нашої великої сім’ї «Сеншин». І насамкінець (хоча це не менш важливий пункт аніж попередні) – це підвищення рівня володіння Айкідо Йосінкан. Адже, коли тебе оточують старші учні (вищі пояси), ти мимоволі починаєш тягнутися до них, прагнеш досягти і перевершити їхні здобутки.

-          Розкажіть в кількох словах як виглядає типовий розпорядок дня.

-          Кожен день розпочинається, звісно ж, з чого? Правильно! З ранкової пробіжки. Свіже повітря голочками пробігає по ще сонному тілу, прохолодна роса пощипує п’ятки, без сумніву, ранішнє повітря бадьорить і освіжає. Сонечко щиро всміхається нашому позитивному налаштуванню. Що може бути кращого за початок літнього червневого дня для дітей, які не знають куди себе подіти на канікулах? Після пробіжки сніданок. Привчаємо діток, які не хочуть їсти кашу, любити та насолоджуватися цією стравою. Потім час на традиційні тренування з Айкідо на піску, які плавно завершуються водними процедурами чи то в басейні, чи в річках, які пробігають поруч з базою. Звичайно ж, обідаємо. Потім, буває, влаштовуємо похід до лісу, де опановуємо методи виживання. Вчимося розпалювати багаття. От приміром, минулого року дав дітлахам завдання зібрати хмизу та дров, то вони стільки мені полін натягали, що я би міг ними два роки хату палити. Минулого разу часто також відвідували місто, хлопцям подобалося на тамтешньому майданчику по турніках лазити. Цьогоріч плануємо розширювати ареал нашого виходу за межі турбази. Далі вечеряємо, і приходить час для відпочинку та розваг. Перегляд телепередач, ігри, дискотека. Буває, дні народження в таборі святкуємо, організовуємо дітям свято.

-          Можливо, пригадаєте якісь смішні чи казусні випадки?

-          Таких випадків чимало. Одні менш цікаві, інші – більш. Але був у нас один казусний випадок. Прокинулися ми зранку в пречудовому настрої (в іншому просто не прокидаємося, спимо, доки хороший гумор не просочується в наш організм). Як завжди, швиденько зібралися на пробіжку. Семпаї (старші учні, помічники сенсея), як годиться, всіх перерахували, й ми вирушили в нашу «далеку вранішню подорож». Біжимо, обличчя сонечку підставляємо, тамуємо спрагу співами пташок. Біжимо, біжимо, час від нас не відстає... Досягаємо середини шляху, і знову, як заведено, перевіряємо чи всі присутні. Адже дітей багато, майже п’ятдесят чоловік! Словом, рахуємо, рахуємо... Перераховуємо... Аж раптом одного бракує! Але такого не може бути! Одразу фільм «Один вдома» згадався... Але як таке могло трапитись?! Запитую в семпаїв: «Де вже посіяли одного? Як встигли?!» Семпаї ж ззаду біжать, замикаючи шеренгу. Тобто дорогою ніхто загубитися не міг. Тоді що за містика?! Швиденько вертаємо на базу, а наш «пропажа» сидить собі спокійнесенько в оточенні батьків і чекає на нас. Ми, звичайно ж, шоковані. Але ж як?! Виявляється, поки всі шикувалися і вибігали він десь тихенько пішов «доспати». Пірнув безтурботно в обійми Морфея... Потім встав, здивовано роззирнувся, послухав напружено тишу й залишився чекати нас разом із тими батьками, які захотіли поїхати з нами в табір, вже на базі.

Ми вдячні Сенсеєві Богдану Чайці, керівникові школи «Сеншин», який так детально розписав нам переваги проведення першої декади червня в щорічному літньому таборі «Сеншин». Підсумовуючи, хотілося б наголосити: недаремно літні дитячо-підліткові табори існують вже не одне десятиліття. А в наш час масової комп’ютеризації дітлахів, коли їх не відтягнеш від згубного впливу техніки, нагода відпустити дитину навіть не в звичайний, а в тематичний (спортивний) табір видається своєрідним порятунком, тим камінчиком в будинку (чи то в палаці) соціалізації, з якого почнеться не лише масштабне, але й довгострокове та монументальне будівництво майбутнього Вашого сина-дочки.

 

Витяг з дебютного (травневого) номера газети «Сеншин».

Діточки...

Амира Шекмет
7 год. · 

6.50 Будила сына. Включила чайник
6.55. Будила сына. Сделала яичницу.
7. 05 Будила сына. Уснул в туалете.
7.35 Ушёл в школу. Вернулся. Забыл сменку. Ушел в школу.
8.32 Прислал смс. Забыл футболку на физ-ру. Просил принести.
9.05 Вышли с мелким из дома. Гулять по утрам полезно. Особенно в минус девятнадцать. Отнесли футболку.
12.35 Звонила сыну — сказать, чтобы не задерживался после школы. На улице минус восемнадцать. На тренировку к двум. Не брал трубку.
12.40 Звонила сыну…
13.10 Одела мелкого. Пошли искать. Гулять полезно. Особенно в минус восемнадцать.. А! Я говорила уже.
13.20 Нашли у школы. Катался с горки. Выступал в роли ледянки, излучал счастье. Обещала себе не орать. Не выполнила обещание.
13.30 Дома. Оказалось, что тренировку перенесли на 15.00, не понимал претензий. Сориентировался, изображал раскаяние. Был убедителен. Пила валерьянку. Было стыдно.
13.50 На вопрос про оценки, порадовал пятёрками по английскому и физкультуре.
14.00 В электронном дневнике обнаружена оценка за контрольную по английскому 2/5. Изображал раскаяние. Не хотел расстраивать мать. Был убедителен. Пила валерьянку. Испытывала уныние и грусть.
14.30 Дала деньги на проезд, телефон, варежки (перчатки утеряны дважды), выпроводила на тренировку.
17.30 Ходили с мужем и с мелким по магазинам. Звонила старшему на сотовый. Был недоступен. Звонила на домашний. Не брал. И так шесть раз. Испытывала тревогу… Да твою же мать!!!
18.10 Приехали домой, обнаружили на парковке. Почти снеговик. Потерял ключи. Телефон сел. Испытала облегчение и желание убить. Но облегчение больше.
18.30 Узнала, что внутри пластикового корпуса гантелей насыпан песок. Был насыпан. Любознательный сын изображал раскаяние. Не очень убедительно. Пылесосил светло-бежевый ковер с длинным ворсом.
19.00- 21.00 Делали уроки. Без комментариев. Как-нибудь отдельно напишу.
21.10 Жёг в туалете туалетную бумагу, оплавил стульчак. Отрицал. Перед лицом железных доказательств сдался. Раскаяния не изображал. Утратила способность испытывать эмоции. Дала мужу валерьянки.
22.00 Лёг спать. Не пошла целовать перед сном. Я тоже человек, имею право обижаться.
22.03 Пошла целовать перед сном. Яжемать. Я не имею права обижаться.
22.30 Пришёл сказать, что на завтра задали доклад по музыке про романс.
23.00 Слово «романс» пришло к нам из Испании, где первоначально обозначало стихотворение на испанском («романском») языке, рассчитанное на исполнение с музыкальным сопровождением…

(С) с просторов фб

Доки Россія не розійшла на100держав - по народам - толку не буде

Там теж люди.
Там теж - нації.
Там теж Хотять Жити!!!
а кацапи їм цього не дають...
.
Давайте допоможем! Спасем! Тувинець теж хоче жити - тувинцемммм!!!
Башкир - башкиром!!!
.
загнобили усіх кацаппи... 
.

там сто сорок націй...голову піднять не можутть... 

Дайте їм створити свої ЇСТОРИЧНІ ДЕРЖАВИ!!! відповідно до народу, до нації своеї!!! 
У них е історія СВОЯ. У НИХ Е ЗВИЧАЇЇЇЇ... у них е культура.....була
....
..
Чуваш хоче жити у Суварстані. І виховувати Своїх Дітей так. Як - Чувашів. Як Чуваша - Син. чуваш.

Бурят несчастний - ТЕЖ - Він мав Культуру!!! Алтан - Хан.

ще сто сорок прикладів навести??
.
Яка Гніда забрала у Них Це Право?? це - кацаппии...

Як створити сім'ю. Щастя. Сімейне життя. Чоловік та його дії.

Для того, щоби дівчина зрозуміла усю серйозність твоїх намірів - треба сказати - ВІДДАМ ТОБІ УСЕ !

і не так, як у кацапів дебільних - " я подарую тобі зірку"...- не свою, помітьте...))))

А віддам ВСЕ, ТЕ ЩО МАЮ ЗАРАЗ, І ЩО МАТИМУ У МАЙБУТНЬОМУ.
.

.
до речі, і в Природі теж цей принцип працюе. Хай яке природне творіння не розумне ( "чоловіче) , але перед спаровуванням и після воно дійсно віддае забагато себе. 
Перед спаровуванням - частенько і все. Після - більшу частку. 
.
і життям в основі ризикиють до і після, а матеріальним - то тим більше.
.
якщо ви не серйозно - спаси боже такого не кажіть. кажіть щось інше. але якщо використаете мою Пораду, про кажи все - ...це буде реальне порушення своеї карми...кара буде через пару років - можете не сумнів. Але зараз не про сатану, и не про бабніків ( які насправді гоміки - від не задоволеності бабами - через те і бігають по всіх бабах. механіка. тьфу на них
.
Я зараз говорю про Нормальні відносини. Про Зустріч Нормального Чоловіка, і Нормальної Жінки - і в них може щось склеїтись - якщо він почне казати нормальні потрібні слова....

через пів-року - рік - да, можуть втекти. 
але спочатку, щоби Продовжити Життя - На все згодні. Дуже-дуже багато здатні віддати...
.


Отже, якщо Чоловік впевен - що це - воно, що ця жінка підходить - він повинен заявити, що віддасть усе. І так і діяти.
а там як Життя покаже. Дасть Біг - все й буде Добре до кінця ваших днів...сім'я, Любов, Діти - все буде...
.
Але спочатку - віддам усе. для тебе. кохана!
 ось так треба. ну бо так.
.

Бо це е - Життя.

Наші діти - це наша старість.



Наші діти - це наша старість. Правильне виховання - це наша щаслива старість, погане виховання - це наше майбутнє горе, це наші сльози, це наша провина перед іншими людьми.
Антон Семенович Макаренко[ Читати далі ]

Дитина, яка терпить менше образ, виростає людиною...



Дитина, яка терпить менше образ, виростає людиною, яка більше усвідомлює свою гідність.
М. Чернишевський
[ Читати далі ]

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
73
предыдущая
следующая