хочу сюди!
 

Татьяна

56 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 55-58 років

Замітки з міткою «юність»

віршування в окупації

12. літачки, кораблики...

літачки кораблики лЕгкі у простОрі
плавають літають в небі і на морі

крила і вітрила з метеликових крил
поведуть у далі подувом вітри

і хмаринки білі у безмежній волі
плавом пропливають в небесах крізь долю

подивом у спогад із дитячих мрій
біль і щем у серці згублених надій

пригадаю юність весняною ранню
квітами тендітними світлого кохання

і серпанок степом в дивній цій порі
осипає очі росами зорі...

The truth won't fade away - Procol Harum

The truth won't fade away

(Brooker; Fisher; Reid)

           Правда не зникне.

We were young, we were brave, we were true, we were strong
           Ми були молоді, сміливі, правдиві і сильні,
Far away the bombs an' the buildings explodin'
           не було бомб і зруйнованих будинків,
there was no way out
           так, все це було десь далеко...
It was black, it was white, we had so much to say
            Чорна смуга змінювалася білою, як багато ми мали сказати...
Right or wrong... The truth won't fade away
            Такі чи не такі, але правди ніде діти.

We had our hopes, we had our dreams, we were young, we were old
            Ми мали сподівання, плекали мрії; побули юними, побули і літніми.
We saw our future self-destructing: there were roles that we played
            Ми передбачали нашу майбутню саморуйнацію - ось роль, яку ми зіграли.
Some were good, some were bad: there was so much to say
            Щось було файно, щось - кепсько, тут можна багато розповісти...
Right or wrong... The truth won't fade away
            Праві чи не праві?
            Правда незнищенна!
                                                            23.02.2015
Слухати

Парашутна вишка.

Вишка парашутна, парашутна вишка,

У життя доросле ти найперша вішка.

Крок униз од краю: серце вгору – Ах!

На стропах гойдаюсь, подолавши страх.

 

         І з тих пір буває я стрибаю вниз,

         Страхи, подолавши, так, як і колись.

         На вітрах гойдаюсь долі навздогін,

         Дарма сподіваюсь         кращих перемін.

 

Згадую тебе я – перша і одна

Вишка піднебесна         і така земна.

Моя перша вішка – пам'ять незабутня

Із мого дитинства вишка парашутна.

........................

---

Печалі днів твоїх, печалі...

Із глибини пливуть і далі...

По землі широколистям,

Порозсипані намистом,

Світом вкутані у далеч

Десь назбирані над наніч

Вітру стогоном легким...

Смаку винного терпким...

Стрункості кохання юність

Очі - мрії, рухів в`юнкість...

чому плюсую юним поетам, незважаючи на кострубатість ритморифми

Потрапляю деколи на замітку... Ага, ясно - рання юність, любов - щасна чи нещасна, але вихід емоцій... не відшліфовано, просто, читати, з темпу по десять разів зриваєшся... Звісно більше уваги до поезії... Притому ж що не явний тупізм або що... є ж жилка. Буває просто совість не дозволяє, щось не сказати і не натиснути на плюс.

Чому?.. Згадую свої тринадцять років...  надибав трохи писанини того періоду... Спочатку ржав, наївність і певна сліпота, яка там рифма! здавалось, що все ідеально написано і хто б не зрозумів, то назвав би дурнем...      Да.., любов осліплює, особливо перша...

А що?! Не вірите, що так АМА-ХХХ писав?  ТОді любуйтесь, і згадайте свої тринадцять 

---___---___-----------____---____---___---

Солнце ясное, ты прекрасная...

Среди бела дня ты слепучая звезда!

Затмеваеш солнце днём и луну вночи.

Ослепила ты меня, златорунная судьба!

--- 

мало?  от ще витвір...

---

Мчишь ты белым конём

Моя мечта, возьми с собой.

Без тебя я сам не свой,

Буду счастлив лишь с тобой!

Лишь с тобой, милая, одной...

---

ну, тут ще так сяк... і от ще таке 

---

Шехиризада, здесь течёт река,

Шехиризада, мы витаем в облаках...

Здесь высокие горы и равнины

Ты уйдёшь, исчезнет всё, всё отойдет в пустыню

Шехиризада,Шехиризада...

Без тебя и ночью и днём терплю я муки ада...

Ты птица райского сада,

Моя богиня, моя Шехиризада!

---

чекаю аплодисментів чи закидання гнилими помідорами, але спогад ранньої юності того вартий... правда ж     ...)))

ну і на останок, на біс  

---

Прости, может это некстати...

Прости, но без тебя смысла в жизни нет.

Слово жизнь мелькает на закате,

Но его заслонила сила любви, да и весь белый свет...

---

кланяюсь, шарк-шарк і бігом за куліси...   

...