---
Печалі днів твоїх, печалі...
Із глибини пливуть і далі...
По землі широколистям,
Порозсипані намистом,
Світом вкутані у далеч
Десь назбирані над наніч
Вітру стогоном легким...
Смаку винного терпким...
Стрункості кохання юність
Очі - мрії, рухів в`юнкість...
*
Дощ за вікном тихо пісню шепоче,
Наче мені нагадати щось хоче.
Може про те, що в колишнім житті
Кращій був вибір земного путі.
Дужче страждалося, краще любилося,
Тільки нічого з того не лишилося.
Одноманітність все стисла щоденна.
Тягнеться гумою сірість буденна.
Кохання чомусь стороною пройшло,
А може воно ще мене не знайшло?
Як важко його в безнадії чекати,
Та де ж в цьому світі його розшукати?
2008 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.
Молочний Шлях... Плин часу з давнини
Незнаної в безмежжя невідоме.
Життєва мить - багато літ і зим
Людських, вдих Всесвіту легкий і видих.
Навпомацки крокуємо життям,
Упевнені, обтяжені знаннями,
Зневірені та з вірою у серці,
На світло, в невідомість, мить за миттю...
05.08.2010
© Stepans’ka Marina (SMG)
© Stepans’ka Marina (SMG)
0-0-0-0-0-0-0-00-0-0-0-0-00-0-0-0-0-00-0-0-0-0-0-0-0-0-0-0-0-0-0-0-0-0-000-0
Здатність вирішувати проблеми ні дочого...
Їх же можна просто не створювати...
Але коли їх нема, то вони приходять самі...
Не створюєш, а вони приходять...
І чим більше уникаєш проблем - тим більше їх стає. Ростуть як гриби після дощу... І чим далі тим більш отруйніші, більш смертельніші...
Хто не боїться проблем - того бояться вони самі. От тільки шукати їх не треба... На всякого "пофігіста" знайдеться ще більший... Виходить - треба жити просто, просто і безстрашно, просто - жити...
А жити без проблем навіть не цікаво, нуднувато... Тільки переживаючи, вирішуючи купи проблем, загартовується характер, людина стає сильнішою, досвіченішою...
До проблем призводять помилки... Всі люди помиляються... Отже так чи інакше у всіх нас є проблеми... в когось нема гарячої води, в когось грошей, в когось світла, в когось сім`ї, дружби...
Не завжди ми винні у своїх проблемах... Але саме нам їх тре вирішувати... Так і проходить життя... і за філософією тут не сховаєшся, життя проходить у вирішенні проблем...
Чому ж я тоді щаслива людина? Чому на світі існує взагалі щастя? Чи можна серед проблем його знайти? бути щасливим... чи то тільки самообман? самонавіювання...
Бути щасливим і мати купу проблем... Просто - життя)))
І знову це саме.. Де жа вю, як то кажуть. Як з'ясувалось сьогодні, ще одна моя знайома переспала ще з одним моїм другом... для того, щоб показати, як вона мене кохає, як вона бажала бути зі мною, і ГОЛОВНЕ - який я безчуттєвий, та нездатний взяти її самостійно, без натяків і залицянь. Короче кажучі, я винний в тім, що не поводжусь як справжній чоловік (не трахаю все що колишиться)... Ось тільки натяк розумію зовсім по-іншому. Якщо дівчина здатна переспати з моїм другом - хай з тими друзями і живе далі. Мені така дівчина точно не потрібна в ролі пари на решту життя. Хоча, трішки шкода, що вона - така сама, як і всі інші... я правда сподівався, що у нас все із нею може бути добре. Але, як чудово, що люди час від часу втрачають над контроль над своїми соціальними образами та стають самими собою... І як жаль, що іноді на це так довго приходиться чекати.
Висновки такі: - "Пьяная баба себе не хозяйка" - "Что у трезвого в уме, то у пьяного на деле" - Не варто сумувати за тією жінкою, яка не витримала навіть єдиної скрутної ситуації.
Я стою на порозі нового
і не знаю що там, за дверима.
Може вибрати іншу дорогу?
Чи триматись старої стежини?
Що чекає мене за тим рогом?
Чи земля не втече знов з-під ніг?
І чи зможу повірити знову
Тим, хто камінь в душі приберіг?
Що робити тепер? Я не знаю.
Може шляху назад вже нема?
Досі знаку якогось чекаю
і римую думки крадькома.
Я придумаю казку про вірність,
Про відвагу й кохання без меж,
де довіра сильніша за підлість
і немає кривавих пожеж.
06.11.2017
