хочу сюда!
 

Natik

35 лет, дева, познакомится с парнем в возрасте 34-43 лет

Не завжди згода – це добре

Ми всі любимо, коли з нашою думкою погоджуються інші люди. Ми ніби розпливаємося від цього – почуваємося впевненішими, компетентнішими. Починаємо відчувати власну правоту, почуваємося “господарями життя”. Нам здається, що ці люди нас приймають.

Та в такій ситуації криється небезпека. І це можуть підтвердити люди із високим соціальним статусом або керівними посадами. Коли тебе оточують підлабузники, які в силу різних причин не висловлюють своєї думки, а “заглядають нам у рота”, дуже легко втратити землю під ногами і почати почуватися значущішим і обізнанішим, аніж ти є насправді. А потім падати виявляться так боляче!..

Тож мудрі керівники завжди прагнуть до щирого зворотного зв’язку і не пропускають нагоди спілкуватися із сміливцями, які здатні відсунути страх, і сказати людям зі статусом, коли вони впадають у крайнощі, не бачать всієї картини ситуації, приймають недалекоглядні емоційні рішення тощо. Із власного досвіду можу сказати, що, навіть звикнувши говорити “як є”, кожного разу доводиться додати страх втрати стосунків, неприйняття тощо. Висловлення того, що думаєш насправді потребує від нас волі та певних зусиль, адже більшість із нас з дитинства винесли побоювання щодо цього.

Та ми маємо знати, що достойний опонент допомагає нашому зростанню. Взаємодія із ним приносить справжню насолоду тим, хто прагне рости, адже нагадує партію в шахи, поєдинок з фехтування. Чим віртуознішою виявляється людина навпроти нас, тим більше збагачуємося ми від такого взаємовпливу. Наші мізки охоче включаються у гру – ми генеруємо аргументи, шукаємо відповіді, виявляємо темні плями у своїх уявленнях та слабкі місця у власних переконаннях. Ми не знаємо, чого очікувати від сильного суперника наступної миті, і це спонукає нас бути постійно в тонусі, зібраними та сфокусованими. Такий стан речей дозволяє нам постійно шліфувати власну майстерність, вправлятися і удосконалюватися. Чого ж би ми навчилися, якби нам постійно піддавалися?

Коли нам вдається посунути власне Его і дозволити бути інакодумству, ми починаємо кайфувати від цього. Ми перестаємо сприймати людей, які з нами не погоджуються як загрозу для нашого статусу чи авторитету, а розквітаємо інтелектуально і духовно.

Тож не завжди згода – це добре, часом корисна і незгода, еге ж?)

Гарного всім дня)

© Катерина Когут, 2017

P.S. Сенкс одній розумній людині і за сумісництвом знавцеві Великих книг за ідею для цього посту)


4

Комментарии

117.07.17, 10:48

Маю зараз проблеми з багатьма людьми, саме через те, що не завжди згодна х їх думкою, а ле говорю всім, що коли раз збрехав подалі потрібно викручюватись, а у мене й без того проблем вистачає. Пост гарний

    217.07.17, 10:53

    Слушна думка

      317.07.17, 12:05Ответ на 2 от сказо4ник

      "Із власного досвіду можу сказати, що, навіть звикнувши говорити “як є”, кожного разу доводиться додати страх втрати стосунків, неприйняття тощо. Висловлення того, що думаєш насправді потребує від нас волі та певних зусиль"

      "Сказати, як є" не завжди означає "правду"
      Правда - річ суб*єктивна.
      І коли ми говоримо "правду", то обов*язково в цій "правді" - наше сприйняття цієї людини. Неприязнь або ж повага. І маса інших відтінків. Є люди настільки "пальця в рот не клади, відкусить по лікоть", що краще ніколи не казать цій людині свою "правду")

      Те, що я сказала, відображено в поширеному жарті:
      " хто то бурить, як корова? А-а, це ти, доця? Ну пісяй, пісяй"

        417.07.17, 12:22Ответ на 3 от Tali_ta

        Насправді все, що ми озвучуємо, є річчю суб'єктивною. Об'єктивність нашої думки є не більше, ніж іллюзією.
        "Як є" вжите мною у контексті "висловити свою думку, а не те, що людині було б приємно почути". Це частина моєї професіїї. Безпідставні приємності лише роздмухують Его, в них немає сенсу.
        Дякую за увагу до мого посту!

          517.07.17, 12:23Ответ на 2 от сказо4ник

          Дякую за прочитання)

            617.07.17, 12:26Ответ на 1 от ТакаяЯ

            Дякую за Ваш відгук!
            Справді небагато людей адекватно сприймають інакодумство. Навіть коли стосунки між людьми близькі, думка, що суперечить, може сприйматися як загроза для власної впевненості, світогляду тощо.
            Тому доводиться постійно зрощувати в собі таку толерантність, щоб дозволяти іншим з не тобою не погоджуватися. А паралельно - сміливість, щоб продовжувати висловлювати те, що думаєш, а не те, що комусь приємно буде почути.

              717.07.17, 12:37Ответ на 6 от Katerinka5

              Дякую за Ваш відгук!
              Справді небагато людей адекватно сприймають інакодумство. Навіть коли стосунки між людьми близькі, думка, що суперечить, може сприйматися як загроза для власної впевненості, світогляду тощо.
              Тому доводиться постійно зрощувати в собі таку толерантність, щоб дозволяти іншим з не тобою не погоджуватися. А паралельно - сміливість, щоб продовжувати висловлювати те, що думаєш, а не те, що комусь приємно буде почути.
              Ще раз наголошую на тому, що брехня затягує, навіть якщо це найрідніша людина

                817.07.17, 12:45Ответ на 7 от ТакаяЯ

                Так і є.

                  917.07.17, 13:09

                    1017.07.17, 13:25Ответ на 3 от Tali_ta

                    Тут потрібно розділити сказане іншому на дві категорії: про людину, з якою розмовляєш, і про речі, які не стосуються безпосередньо співрозмовника. Звичайно, в першому випадку потрібно бути толерантним. У всіх інших, я вважаю, краще відстоювати свою точку зору. Навіть якщо співрозмовник вищий за статусом.

                      Страницы:
                      1
                      2
                      предыдущая
                      следующая