"Національні меншини" Коломойського атакували Гетьмана

Нарешті ланцюг з дестабілізації ситуації перед виборами замкнувся і тепер остаточно зрозуміло хто і яку роль грає і за чиї бабки. Москва фінансує і організовує всю цю антиукраїнську і антипрезидентську істерику, ляльководом і бажаним намісником хуйла виступає Зеленський, інформаційну сторону з фальшованими рейтингами та інфовкидами забезпечує вся кацапська інфомашина з "українськими каналами" Коломойського включно, а от силові акції забезпечують "Національні дружини" в кольорах кацапського "Омону" (спеціально називаю їх "Національними меншинами" Коломойського, бо абсолютно нічого українського національного в них нема) - це ті самі ригоанальні тітушки, в них навіть командир не змінився - той самий Дмитро Разумков - головний консультант команди Zе. Така назва теж не випадкова - це натяк на те, що вони є реваншистами команди Zека, але вже з натяком на молодіжність, тепер ясно, що мається на увазі - молодіжне крило "Партії регіонів".
"Бистрєє, єслі хатітє жить! Бистрєє!" - кричали ці кацапські тварі в Черкасах, вони ще не повернулись до корита, а вже погрожують вбивати. Чого вони хочуть? Повернення до корит Коломойського і мародерів партії регіонів, особливо молодих, зголоднілих і відірваних від бюджетів протягом 5 років, вони хочуть миру на колінах на умовах хуйла, хочуть русифікації, хочуть кацапської церкви і гастролей в Москві.
Мушу розчарувати цих ряжених клоунів, після вашого зашквару в Черкасах Порошенко вже гарантовано отримує другий термін президентства і в тому числі я йому в цьому допоможу, хай вибачає мені Кошулинський, загрози надто великі, щоб розпилювати голоси. Хай закінчує почате - відстріл окупантів, звільнення окупованих територій, українізацію і повернення православних громад в Українську Церкву.



90%, 9 голосов

10%, 1 голос
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Чому за Порошенка

Чому я буду голосувати за Порошенка
1. Втративши мінімум 20 % економічного потенціалу, сьогодні Україна має бюджет понад 42 млрд. дол. в 2018 році, проти 29 млрд. дол. у 2008 році.
2. Якщо вірити "сомнівающімся" зрадопітарам, там всіляким макаківцям, ЗЕлупникам, грицацуївцям, то зараз із бюджету крадуть більше ніж при їх Януковичі, але при цьому:
- доріг будується та ремонтується в рік більше ніж за всі попередні роки незалежності;
- в містах та селах збудовано, відремонтовано, відновлено на порядок більше ФАПів, лікарень, клубів, шкіл, садочків та інших інфраструктурних об'єктів, ніж за всі попередні роки незалежності;
- раніше в школах лише мріяли про нове обладнання, а сьогодні сотні класів оснащені комп'ютерами, проекторами, інтерактивними дошками;
- будуються нові гілки залізниці,  закуповуються нові тепловози;
- збудовано і ведремонтовано мостів та тунелів більше ніж за всі попередні роки;
3. Якщо вірити "сомнівающімся" зрадопітарам, там всіляким макаківцям, ЗЕлупникам, грицацуївцям, то зараз страшенно мародерять на армії, але:
- за ці роки збудовано нових казарм та житла для військових більше ніж за всі попередні роки;
- в 2014 році жоден танк не міг виїхати із казарм, а зараз армія отримала сотні відремонтованих, відновлених, модернізованих танків;
- зараз армія отримала сотні абсолютно нових БТР, автомобілів, а при всіляких Грицацуєвих та Макаках було продано за копійки тисячі тих же БТРів та автомобілів;
- при всіляких Грицацуєвих та Макаках лише продавали літаки та вертольоти за все ті ж копійки, а сьогодні відремонтовано та модернізовано їх десятки, льотчики за рік літають більше ніж за всі попередні роки;
- при всіляких Грицацуєвих та Макаках флот лише різали на металобрухт, а зараз він отримує нові бронекатери;
- при всіляких Грицацуєвих та Макаках лише згортались програми розробки новітнього озброєння, а сьогодні розробляються і вже масово випускаються новітні види озброєння, не гірші за кращі світові аналоги - ПТКР, ракетні комплекси, безпілотники;
- при всіляких Грицацуєвих та Макаках оборонний бюджет лише урізався, а сьогодні лише зростає;
- при всіляких Грицацуєвих та Макаках грошове утримання військовослужбовців було просто комічним, а тепер воно зросло в десятки разів;
- при всіляких Грицацуєвих та Макаках наші військові проводили в основному командно-штабні навчання, а сьогодні навчання на полігонах із залученням всіх видів озброєнь ідуть нон-стоп;
- при всіляких Грицацуєвих та Макаках лише продавали БУКи, а сьогодні відновлюються системи ППО, в тому числі і БУКи, ТОРи, С-120.
4. При папіредніках лише говорили про відмову від комуністичного, тоталітарного спадку, а сьогодні проведена декомунізація країни, знесено сотні пам"ятників вождям, перейменовано тисячі вулиць, підприємств, організацій.
5. При папіредніках лише говорили про захист та розвиток української мови та культури, а сьогодні квотування дало небачений поштовх розвитку української культури, поширенню української мови.
6. При папірєдніках громадяни танцювали під посольствами, а сьогодні без всіляких віз можуть їздити в більшість країн світу.
7. При папіредніках лише мріяли про лоукости, а сьогодні на наш ринок йдуть все нові й нові, раніше десятки аеропортів розвалювались та заростали бур"янами, а сьогодні вони стали міжнародними.
8. При папіредніках доводилось годинами вистоювати у всіляких чергах в держустанови, а сьогодні вже можна отримати купу послуг онлайн, записатись через іінтернет в зручний час на прийом до чиновників.
9. При папірєдніках, за всі роки менше ніж півсотні церковних громад перейшли до українських церков, а зараз понад 400 за два місяці, Україна вперше за 330 років отримала свою власну Помісну, автокефальну церкву, визнану у світі.
10. При папірєдніках Україна на міжнародній арені лише фігорувала в різних скандалах, а сьогодні вона стала партнером найрозвинутіших країн світу, Порошенко спілкується із світовими лідерами без перекладача.
11. При папірєдніках Україні лише вказували на двері в ЄС та НАТО, а сьогодні вже починають говорити, що в принципі це цілком можливо і вже й в не такому далекому майбутньому, Україна стала асоційованим членом ЄС, має ЗВТ з ЄС.
12. При папірєдніках лише говорили про реформи правоохоронних органів, а сьогодні маємо нову патрульну поліцію, у прокуратури відняли головне корупційне джерело - слідство в економічних питаннях, українці забули, що таке ДАІ.
13. При папіредніках лише говорили про боротьбу із корупцією, а зараз створено НАБУ, НАЗК, ДБР, САП, створюється антикорупційний суд, але біда в тому, що вони укомплектовані такими "профі", що практично не діють, хоча тут потрібно подякувати особливо тим октівістам-абпєствіннікам, які проводили відбір.
Презедент не повинен займатись благополуччям манюпаса, не повинен робити його щасливим. Його завдання - спрямовувати країну у вірному напрямку, змінювати та модернізувати країну. І Порошенко довів, що він це може робити, на відміну від інших кондідатів, які вже показали себе раніше у всій красі, чи взагалі поняття зеленого не мають, що таке державне управління.

"Страна-95"

"Страна-95" географічно розташована там же, де Україна, тільки от це не Україна. Це не країна, це саме страна. Страна малоросів та хохлів, доброзичливих, жлобкуватих та недалеких.

Щаслива страна, яка не має ні самоусвідомлення, ні ідентичності, ні амбіцій. В цій страні не розуміють, кому і для чого потрібна наша мова – вєдь і так всє понімають. Не розуміють, за що і проти кого ми воюємо – вєдь раньше було ж всьо мирно. Не розуміють, чому красти погано – адже "живеш сам, дай жити іншим", а "у держави скільки не кради, свого не вернеш". В цій страні найкращим та єдиним дійсно народним президентом був і досі лишається Леонід Кучма. Там спокійно, мирно, всі тихо животіють – без історії, без майбутнього, лише сьогоднішнім днем. Животіють на мінімальні, натомість гарантовані зп, до яких ще можна потроху красти в межах дозволеного кожному: начальству побільше, гаїшникам поменше, простим людям по чуть-чуть… І ще там звісно ж люблять розважатись в міру свого рівня розвитку – бухати біленьку, гоцати під Сердючку та щасливо реготати з пласких скетчів улюбленого "Квартала".


Пасивно-агресивна біомаса Росії пішла у штопор ностальгії за золотим віком імперії – і намріяла собі фюрера. Зліпила його "із того шо било", і так перед світом вигулькнуло Пуйло – як абсолютно закономірне породження колективного підсвідомого російської бидломаси. Породження примітивної злоби та ненависті алкашів та невдах, готових заздрити успішному світові, від заздрості ненавидіти цей світ, та намагатись опустити його під свій рівень, або ж перетворити на "радіоактівний пєпєл" (с).

Пасивно-миролюбна та працелюбна білоруська біомаса намріяла Ідеального Голову Колгоспу, і от Бацька вже третє десятиліття поспіль намагається утримати свій тихий колгосп на узбіччі цивілізації, зробити його заповідником тої самої здохлої радянської імперії, але не її агресивної столиці, а навпаки – її затишної сонної провінції. Це йому навіть поки що вдається – ціною повної залежності від сусідньої Імперії Зла та її фюрера, відсутності майбутнього, відсутності свободи, втечі з країни еліти та молоді, але ж більш-менш відповідно до прагнень усередненої біомаси. Білоруська бидломаса на відміну від російської не зла, не агресивна, натомість любить порядок та дисципліну. "Щасливі хами, ситі в них хлєбала" (с).

Ми, українці, "дістали" нашу пасивну хохляцьку біомасу так сильно, як не снилось поодиноким вільнодумним росіянам та маргіналізованому білоруському національному рухові. Ми спромоглися за роки незалежності щонайменше двічі переламати колгоспно-совкову парадигму і зробити потужний прорив від успадкованої нами Малоросії до омріяної нами України. Спершу помаранчевий карнавал свободи, потім барикадна республіка Майдану вирвали країну з відведеної нам колоніальної колії. Вирвали настільки далеко, що імперії довелось відвойовувати в нас території невеликими шматками, тимчасово змирившись з тим що на решті країни таки потроху, дуже непросто, але невідворотно народжується Україна. Вже 5 років ми ведемо війну проти сусідньої недонаддержави, війну за право бути собою та просто за право бути, і поки в цій війні перемагаємо. Але все це ми, українці. А тим часом поруч з нами весь цей час живуть та не можуть примиритись із створеною нами реальністю вони – малоросійська колоніальна біомаса.

Те, що ми любимо, і за що ми готові вмирати, для цієї маси не становить жодної цінності. Наша війна для них – якесь дивне чуже непорозуміння, на яке ні в чому не винному малоросу раптом може прийти повістка. Коли повістка прийде, від неї треба ховатись, "нехай син Порошенка воює" - адже у світі малороса воюють за "пана", а не за Батьківщину. А щоб повістка не приходила, треба "миритись", за будь-яку ціну – встати на коліна у будь-якому сенсі, зробити агресорові все що він захоче, віддати землю, свободу, мову та культуру, аби тільки "нє било вайни". Якщо буде треба віддати ворогові до Лабутнагу нас, патріотів – малороси зроблять це з легким серцем, адже від нас та наших мови-культури-історії-гідності малоросові ні жарко, ні холодно, а від нас, "бунтівників", йому самі лише прикрості та незручності.


Страна-95 не потребує громадян, активістів, патріотів – там зручно та комфортно лише тим, межею чиїх амбіцій є поріг власної хатинки край села. Яка в біса Європа, який глобальний світ? ЄС – це територія, звідки малоросові можна привезти "євробляху" і куди малоросові зручно мотатись на заробітки збирати ягоду. Росія – не страшна імперія, де у ГУЛАГу сидять наші бранці, а так само місце, куди їздять на заробітки ті малороси, які на ринку праці ЄС не дотягують навіть на збирачів ягід. А ще у Росії зручно гастролювати із пласкими хохляцькими хохмами, москалики дуже люблять з цього поржать і за це наливають шкалика. А до ЄС можна виправляти на Євробачення те, що перед тим гастролювало по Росії і там "городські пани нашенького зацінили". От і весь світ, нащо більше?


Страна-95 довго терпіла історичні пертурбації, викликані тим, що поруч живемо ми, українці. Її мешканці не спроможні на активний опір чи тим більше на наступ – адже це передбачає ризики, а сутність малороса саме у уникненні ризиків за будь-яку ціну. Але от наблизились вибори. Вибори, які відбудуться тому і лише тому, що тисячі нас, українців, загинули за ці роки за право народу самим обирати собі шлях та владу. На вибори можна сходити, нічим не ризикуючи – і Страна-95 готується нанести нам удар у відповідь. Малоросійська біомаса нарешті спромоглася породити із колективного підсвідомого свою креатуру, подібно до того як біомаси Росії та Білорусі породили Пуйла та Бацьку.

Що ж, принаймні у нашої бидломаси трохи краще з гумором – її креатурою став не стукач з претензією на імператора, і не "правильний колгоспний голова". Страна-95 висунула блазня - КВНщика, примітивного як у своєму гуморі, так само і у світобаченні. Породження малоросійської біомаси з виду не страшне, лиш огидне та жалюгідне. Якщо ми, українці, вчасно мобілізуємось, про нього можна буде забути як про історичний курйоз вже за пару місяців.

Але якщо Страна-95 таки зуміє поставити в Україні свого президента – тоді стане зовсім не смішно. Бо Страна-95 – це не Україна, ніколи нею не була та не буде. І за нашу омріяну Україну знову доведеться воювати. І це буде зовсім не КВН.

За чтоооооо??? (вибачте за язик)

За что.  ( https://www.facebook.com/ilona.skala/posts/650353931769379 )

Что только не прилетало мне в личку за эти последние бурные годы. На всякие там "с@ка бандеровская" уже даже внимание не обращаю. Давно принимаю за комплимент. Но сегодня вдруг зацепило одно сообщение: "ЗА ЧТОООО??! (именно так протяжно и именно капслоком) за что вы нас так ненавидите????"
Мы - это, соответственно, украинцы, то есть хохлы, то есть бандеровцы , то есть фашисты. Они- это русские, то есть братья, то есть одной крови, одного теста и чуть ли не от одной матери.
"Мы же столько прошли ! А вы нас ненавидите! Все русское ненавидите. За чтоооо???!!"- надрывалась моя личка.

А действительно. За что? Ну во-первых не все русское и не всех русских. Никто не заставит меня разлюбить Есенина, Ахматову, Блока. Я никогда не забуду, как задыхалась от восторга, глядя на картины Врубеля в Третьяковке. Мне все так же нравятся Земфира, Высоцкий и Розенбаум. Я выросла на русской классике. В детстве я вместо альбомов с раскрасками листала альбомы с репродукциями Васнецова, Репина, Брюллова. И Перов для меня драматичнее чем Жерико, а Достоевский глубже чем Гюго. Я это полюбила задолго до Путина и "крымнаш". Да, сейчас "крымваш".
Но "совестьнаш".
И "правданаш".
И "богнаш", а от вас отвернулся.

И да, действительно, мы так много прошли с вами вместе. Великую отечественную, Афганистан... Украинцы получали такие же фронтовые письма, сложенные треугольничком, такие же похоронки, такие же цинковые гробы. Мы вместе показывали кукиш Америке и кузькину мать всему миру. Ненавидели империализм и буржуев проклятых во время холодной войны. Цвет украинской нации валил лес и гнил на соседней шконке рядом с вашим в ГУЛАГе...
Потом Чечня. Когда старший брат сказал, что вся Чечня это сплошные головорезы и бандиты, мы согласились. Когда Грозный равняли с землей, мы промолчали. Дай, Господи, силы теперь не умереть со стыда. Когда воевали с грузинами, мы тоже робко постояли в стороне. Старшему брату ведь виднее. На братскую любовь можно списать любую подлость.
А теперь мы ненавидим вас. Тех, у кого Путин и гвардейская ленточка на весь микроскопический мозг. За то, что вы пришли к нам. Может, не вы лично. Но с вашего молчаливого одобрения или заливистого поощрения пришли другие. У которых "русский мир" зачесался. У которых патриотизм жмет голову, карманы и курок от автомата. К нам пришли, к своим бывшим братьям. На наши свежевыметенные полы. В своих кирзачах. И теперь мы вас ненавидим.

За "защиту" "своих".

За "русский мир".

За "фашистов и бЕндеровцев"

За "гумконвои". За танки, БТРы, гранатометы и автоматы из "военторга".

За наших людей, на коленях встречающих въезжающие в города гробы.

За то, что на наших площадях висят фотографии погибших ребят. Некоторым из них еще не было 19-ти. За то, что другие 19-летние идут, чтобы сменить уже павших.

За то, что по улицам ходят мужчины с серыми лицами. Издалека кажется, что это пыль. А подходишь ближе и понимаешь, что это война въелась в морщины, в поры, в волосы, в души... И хорошо если она только въелась в кожу, а не оторвала руки, ноги, не испепелила сердце. И ничем ее не смыть. Только время поможет. Сколько лет нужно провести в кругу семьи, сколько люлек откачать с новорождёнными детьми или внуками. Сколько часов провести на рыбалке с сыновьями, братьями или отцами. Сколько времени должно пройти, чтобы появился блеск в глазах. Сколько нужно будет расчесать и заплести косичек дочерям, чтобы руки перестали предательски дрожать. Только все это поможет стереть страшную краску с поседевших лиц.

Мы ненавидим вас. За то, что видим пацанов, с которыми учились в школе, или росли на районе, и они одеты в камуфляж. И старше пацаны эти стали на столетия. Даже если по паспорту им 20 лет.

За то, что дети в школах делают журавликов и пишут на них "возвращайся домой, дядя".

За жен, на коленях вымаливающих жизни своим любимым.

За старческие руки матерей, поглаживающие фотографии тех, за кого молиться уже поздно.

За скупые слёзы стариков-отцов. Которые храбрятся, держатся. И только потирают периодически где-то там, под сердцем. И седеют, тихо седеют...

За новости "сегодня в зоне боевых действий погибло..."
За страшное привыкание к этим новостям.

За тонкое детское "мам, а папа где?"
За дрожащее женское "на небе". А потом лишь бы успеть, лишь бы добежать. Захлопнуть дверь и упасть лицом в подушку. И грызть, грызть её и выть страшным неженским голосом.

За будущих невест, которых отцы не поведут под венец.

За страшное слово "никогда", вошедшее во многие украинские дома. Вы принесли его на подошвах своих мерзких сапог.

Я надеюсь, что Света из Ростова получила исчерпывающий ответ?


240 кращих українських кліпів 2016 року

Насолоджуйтесь, на окупаційному бариго-кацапоязикому ТБ цього не покажуть.

Прокуратура Нідерландів офіційно стосовно МН17

Коротко зміст 
Міжнародна Група криміналістів (JIT) під керівництвом Прокуратури Голландії: 
всі зібрані слідством факти, докази, свідчення засвідчують що МН17 був збитий ракетою Бук, з російського комплекса, і, швидше за все, з російським екіпажем цей комплекс - Бук був привезений з Росії в Україну незадовго до трагедії, виявлено численні фото та відеозаписи, також знайдені та опитані свідки.

Сім рівнів війни: стратегічні рамки для України

Розуміння сутності нинішньої війни в значній мірі ускладнюється її багаторівневістю. Наявність безлічі прихованих рівнів не дозволяє досить глибоко зрозуміти мотиви учасників та їх стратегії, ускладнює інтерпретацію поточних подій і сценування майбутнього. У даній статті ми робимо спробу розібратися в рівнях війни, без чого неможливо ефективно її вести і перемогти (власне, неможливо навіть зрозуміти, що вважати перемогою).

читати аналітичну статтю

Терорист #1


Приблизно так звучать передовиці провідних видань світу.

Останнє інтерв'ю Кузьми

Західна Україна. Заправка. Місто Рівне. Херачить шансон по-русскі, розумієш, вони стоять з такими бантами жовто-синіми, шо аж ноги заплутуються не можуть ходити. 
Кажу: "Люди, ну та ви ше гірші чим футін той, чим його пропагандистська машина". 
Розумієш, ви ше гірші, тому шо ви отут і отут ви гниєте з середини. Так шо то є просто відсутність гідності, мама з татом не дали, в школі було по цимбалах, а вулиця своє зробила.
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
74
предыдущая
следующая