Токмак. Поліція


Токмак. Поліція

 

Здаля.

 

Прапор над поліцією.

 

Точніше залишки прапора.

 

Вхід до поліції.

Висновок.

Коли міністр користується навіть на роботі мовою рашистів, як вимагати від простих міліціянтів поваги до прапора України?

Може їм прапор рашистів миліше?


56%, 5 голосов

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов

44%, 4 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Вітаю Вас з Весною!

Шановні друзі і Подруги!


Будьте щасливими і здоровими та вірними нації!

Перпрошую, за думки)))

Українці розумні люди, але кожен має свою правду. Аби змінити життя на краще:

  1. треба поважати Бога, якого істина: „Україна!”
  2. уважно скласти власні правди таким чином, аби не зробити кривди істині, це розумніше, ніж чубатися, чия правда гладша)))
  3. вдумливо прочитати „Южнорусский букварь” Тараса Шевченка, хоча б „його” народні прислів’я, наприклад: „Ледачому животові і пироги вадять)))
  4. Берегти власне здоров’я, для нації. Плекати власну силу. Дружити лише з тими, хто і Вас другом вважає!
  5.  Тримайте свій настрій в бойовому стані)))

24 січня 2015 року українське місто Мариуполь

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%B1%D1%81%D1%82%D1%80%D1%96%D0%BB%D0%B8_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%96%D1%83%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8F_24_%D1%81%D1%96%D1%87%D0%BD%D1%8F_2015

http://marsovet.org.ua/articles/show/article/2131

Теракт здійсненосилами артилерійського дивізіону терористичної організації «ДНР» у складі 4 артилерійських батарей, озброєних САУ «Тюльпан» та установками «ГРАД». Вогонь було відкрито за наказом офіцера РФ з позивним «Горець». Після обстрілів артилерійські батареї були сховані у селищі Маркине, а потім вцілілі російські військові та техніка за командою, що надійшла від Південного військового округу РФ, з метою приховати злочини були виведені на територію Росії за сприяння прикордонної служби ФСБ РФ. Під час планування та вчинення обстрілів Маріуполя було використано надсучасні системи супутникового зв'язку 5 покоління «Бєлозьор», які є лише у Російської Федерації. Затриманий СБУ коригувальник вогню артилерії терористів Кірсанов, 1975 р.н., на прізвисько «Гаішнік» розповів, що атаку на Маріуполь здійснювала російська артилерійська батарея під командуванням російського офіцера з позивним «Пепел». Встановлено інших членів злочинної групи. Серед них є громадянин України Пономаренко, 1977 р.н., на прізвисько «Терорист» — ватажок однієї з банд т.зв. «армії Новоросії», відомий у кримінальних колах рецидивіст.


Загинуло біля 30 людей, поранено біля 128 людей. Серед вбитих і постраждалих є діти.

Постраждало 374 обєкта, серед яких 76 багатоповерхівок, 4 дитячих садочка, 3 школи, 1 центр первинної медично-санітарної допомоги №5. Аби не випадок, що школи і садочки були порожніми,  людські втрати зросли б в десятки разів.

Мова - цеглина до фундаменту /основи/ миру в Україні

 
Чому слово «брати» ображає українців – опитування жителів Москви Для ока:http://lystok.com/moskvichi-ukraintsy-ne-priznayut-rossiyan-bratyami-iz-za-svoego-neznaniya-video-6729

Для вуха і ока: https://www.youtube.com/watch?v=-y32mqgoEDo

 

Писати коменти під замітками російських ЗМІ – марна справа. Як вийшла вдала, десь пропала, як вийшла гарна, без помилок (і таке раз сталося))) помилки самі налетіли. Тому вирішив просто самому написати замітку.

Російські ЗМІ знову мусолять „братню” тему. З якого дива? Просто вирішили скористатися лінню людською, духовним „совком”.

 

Є категорія людей, що думати не може з фізіологічних причин. Але зазвичай, вони дуже довірливі. Одному повірять, і все! Інші, хай хоч показяться, будь-які докази надають, але їм ці особи ніколи не повірять. Інколи вони себе і самі обзивають „вірними”.

Є люди, мають інші характеристики „сірої речовини”. Вони нікому не вірять. Користуються власним розумом, хоч і він інколи підводить. Цій категорії людей навіть образу таку придумали: „свідомити!” Ну не можна їм на пальцях пояснити, як нації можуть бути дружніми, тим більше „братніми”, тим більше з нацією якої нема практично. Тобто є назва, але нема, відсутня територія. Сама назва території звучить „російська федерація”, тобто об’єднання всіх за певними правилами. Але це інша тема.

Бувають родичі не вважають себе братами, бо не бажають. Але родичів десятки, а як можуть дружити нації, в яких мільйони людей?

Тому природі не існує нації гарної і не гарної, бо всі вони складені з різних людей, що мають різний вихиляс. Тому оптимально, розумно і доречно кращою вважати власну націю і всемірно сприяти її розвитку і утвердження у цьому жорстокому Світі. Найгірше знищувати „не таких” представників своєї нації, бо вони не з тою нацією бажають дружити, брататися, об’єднуватися.

 

Ялинка медиків АТО

Що ж бажають „брати-москвичі”?

Бажання стареньке як світ. Використати українців „хароших” проти українців „паганих”, аби, наприклад, власні 200-ті з АТО не отримувати, і т.п..

Що робити українцям? Всіма засобами підтримувати українську мову, українські території утримувати всюди, в радіо просторі, кінематографі, на землі. Пам’ятати треба, „зарубати на носі”, що мовні кордони нації визначають кордони на карті, на землі, на теренах. Коли на теренах нації, навіть в межах державних кордонів плодиться на противагу мові державній, - мова іншої нації, слідом приходе та нація. Рано чи пізно. Тому небезпідставно, навіть маленькі нації прикладають великі зусилля і „волають” свої пісні, власну культуру на весь світ, аби втримати свій шмат, аби всі знали в різних куточках землі, що є така нація. „Українська еліта” чи з дуру, чи з того, що не наша, того правила двадцять років не дотримувалася і отримала війну.

В народі кажуть – горбатого могила виправить, а дурню нічого не допоможе! Проте, інколи, могила є гарною наукою для ворога і корисна нації.

 

Тушонка душевна

Я російськомовний, тому, розумію, спеціально займатися мовою ніколи! Це заняття на роки. Особливо, коли твоє бажання нагло „банить” держава. Головне поставити мету, засіб знайдете. Це пісні, газети, радіо, журнали, передачи, книжки, кіно, мультики, співрозмовника знайдіть. Дитину віддайте до українського класу. Хай вона Вас вчить українській мові! Це найкращий варіант та найкорисніший співрозмовник. Виключити зі школи російську мову. Тисячі мов в Світі. Українцям необхідно, коли ми бажаємо стати справді вільними, стати вільними у спілкуванні з вільним Світом. Навіть коли всі зусилля, українці свідомі, разом з державою українською направлять на повне викорінення російського язика, і фінансово, та іншим чином зацікавлять громадян у тому, ним, язиком, тисячі володітимуть ще століття, хай би завтра навіть РФ моль трахнула. Бо життя таке. Бо справа не в Москві, справа в голові, в лінощах людини звичайної, що придумає тисячі причин, аби, скажімо, „традицію” зберегти, чи відкласти справу до понеділка. І їй чхати на те, що її дідів змушували силою ту язикату мову засвоювати, бо протестуючих катували немилосердно. Чихати, що прізвище змусили змінити, бо прямий родич далекий любив дітей і бажав їм досягти чогось в умовах тоталітаризму, коли одна буква в кінці прізвища ставала межею життя і існування, смерті і покори, волі в смерті, чи життя в неволі, залишать тобі нажите непосильною працею цілих поколінь чи дадуть годину на збори і гнатимуть пішки сотні кілометрів під конвоєм засніженим лісом, де бордюрами стали тіла тих хто не дійшов до „місця” придуманого катом. Бо то стерво тикнуло пальцем брудним на мапу і ляпнуло: „Здєсь будєт город залажон!!!”

Я переконаний, війну на Донбасі Москва почала, бо по окупації Криму, „українець культурний” перейшов на російську. Це додало сили агресору, відповідало планам російської нації злитися, як французькі богомоли в екстазі з нацією українською аби її повністю фізично знищити. Може трошки залишити для медичних експериментів, бо то модно з часів Другої Світової. Ніякий фізичний спротив Москву ніколи не зупинить, бо ніколи не зупиняв. Просто конфлікт розтягнуть в часі.

 

Знаки перемоги

Єдина можливість перемогти Москву є провести реорганізацію і вести наступ у сфері культури і церкви, духовості і духовності.

Культура – це дія, чин. Мова – то сила культури. Культура без мови, то тіло без души. Душа і мова – родичі, сестри, бо від Бога. Фізично, бути культурним українцем, російськомовний українець може, але недовго, бо вплив ЗМІ російських вишибає мізки російськомовним. Прошу зрозуміти, це не образа, це науковий факт. Це доведено найновішою історією, підкреслено окупацією Криму і Донбасу. Я це бачу щодня. Чим менше українець вживає в розмові українських слів, тим далі він віддаляється від України. Райдужні виключення лише підтверджують загальні суворі правила.

Знаю, що як раптом, у 2016-му році, всі українці повернуться в материнське лоно української мови, війна припиниться одразу. Воювати економічно вигідно лише з нацією, що всюди вживає твою мовою. Найліпше „в кайф” воювати з державою де еліта вживає мову загарбника. Це неймовірно спрощує всі операції розвідки, вербування, слідкування, ліквідації до рівня сугубо грошових операцій.

Не розумію людей, що люблять манку і м’ясо, скажімо! Любити треба жінку, а їжу треба міняти, аби бути здоровим.

 

Переможний шрифт

Прошу, друзі, не любіть українську мову, не націлюйтеся її вчити. Просто вживайте, бо це теж здоров’я, але не лише Ваше та Ваших дітей, але і сусідів. Вважаю ліпше переходити поетапно. Краще знайти співрозмовника, чи перейти на українську серед рідних, в сімї. Потім, як розговорилися трохи, поширте територію, вживайте українську в походах до крамниці, в транспорті, потім на роботі. Це повага до себе самого. Не пробуйте перейти одномоментно. Це неможливо. Навіть людям гарно підготовленим на то треба як мінімум, години. Це страшно. Це некомфортно. Можна втратити „дутих” друзів, яким шкода на Вас хвилини, аби зрозуміти. Але воля не приходить сама, без зусиль, тим більше до нації)))

Шлях складний та довгий, але є! Здолаємо, з Богом!

Нація – комп’ютер з функцією захисту

Хомосапієнс

/Металобрухт (хворе „залізо” вражене „вірусом”)/

Хомосапієнс, що покинув власну націю, поза соціумом – хвора мавпа на манію всякого вчити як і що робити. Помітив цікаву залежність, що чим менше сам хомосапієнс вчився, тим більше в нього бажання вчити інших. Історія знає кілька випадків, коли Homo sapiens прислужився на користь чужій нації, але часто на шкоду власній нації. Негативним прикладом того є сволота, або яничари. Позитивним прикладом є ефіоп Пушкин, що навчив сусідів язику.


Людина

/Залізо (деталь комп’ютера, що довіряє програмі та виконує її, наділена функцією самовідтворення і розвитку)/

Людина – хомосапієнс, що позиціонує себе часткою нації та її культури і забезпечує зв’язок між нацією, культурою і чином. Людина має виконувати функції покладені на неї творцем, нацією, самосвідомістю – гарно, які б ті функції не були.

Культура

/Програма (Програмне забезпечення )/

Культура – напрацьована тисячоліттями низка чинів, що являють собою звичаї і традиції які забезпечують розвій, відродження, відтворення, збереження і захист нації, її чеснот.


Мова

/Електрика, струм/

Мова – сила культури, вона вдихає життя в людей, поріднює їх з культурою, сприяє збереженню нації в часі і просторі. Функцій мов багато. То знають люди вчені. Є економічна складова мови, бо мова дає робочі місця нації, що поважає себе. Є держави, де третина бюджету дає саме мова. Тому деякі з них „ревнують” інші нації до їх мови, що сягає навіть агресії, бо бажають ті гроші хапнути собі рідній. Не останньою є функція зв’язку між нацією і Світом. За азійсько-європейською культурною традицією, господар, приймаючи гостя, може розмовляти до нього його мовою, коли гість розмовляє до господаря мовою господаря, шанобливо.


Нація

/Надсучасний комп’ютер наділений функціями самовдосконалення і захисту/

Вищій рівень розвитку народу, на якому народ створює власну державу задля забезпечення захисту і розвитку нації.

Малинове небо над містом Токмак

Normal 0 MicrosoftInternetExplorer4

Чудо! Токмак. Запорозька область. Близько 15:00. Дзвонить жінка: „Візьми фотік. Зроби світлину. Ніколи такого малинового неба не бачила!” Послухав.Нічого не побачив. Здивували світлини. Пропоную. Може хто пояснити може, що то було?


Краси моноліт порятує український Світ



Normal 0 MicrosoftInternetExplorer4 Козак, розум

Україна перемогла російську агресію на Сході, зупинивши російські війська. Це дійсно, неймовірна перемога, як згадати, що з палками вийшли українці на захист держави проти вишколеної світової потуги, що періодично у „локальних” війнах перевіряє сили найбільших потуг світу. Але, переоцінка себе може і зашкодити. Амбіції – добро, але не надмірні. 

Якось так склалося, що останнє тисячоліття українці ріжуть один одного з приводу „з ким дружити!” З цим на часі щось робити. Проти моноліту „запутіна”, українці „чудять”.

Одні намагаються підлащитися до загарбника розмовляючи його мовою. З рук агресора, самі себе називають хохлами, або казаками. При цьому, багато українців переконані, що їх не відрізнити від загарбника, намагаються „увійти в долю” на рівних. Пересічні загарбники тішаться з того підлабузництва, вдаючи, що його не помічають до пори, до часу.

Другі намагаються прислужитися знищуючи братів своєї нації сподіваючись, що його дітей загарбник буде поважати як дітей своєї нації.

Треті сцать читати історію власного народу, або читають написану катом і довіряють тим політикам, що гучніше кричать, або лагідніше стелють, чи копійочку дають.

Четверті стидаються розмовляти українською, аби її не „псувати” і не соромляться користатися мовою агресора, підтримувати загарбника економічно, читаючи його газети, журнали, книги, заходячи на його сайти в інтернеті. Тим самим допомагають РФ назбирати кошти на „гуманітарні” конвої зі снарядами та мінами.


Оплот, технологія

І що маємо. На дворі третє тисячоліття, завтра з мумії наука зможе відтворити людину, вже скоро людей, або їх окремі органи вирощуватимуть в пробірках на запчастини, а багато українців досі не осягнули навіть трагедії Богдана Хмеля, Симона Петлюри, Михайла Грушевського, науку Івана Франка, Тараса Шевченка, не оцінили жертовність Євгена Коновальця, Степана Бандери, Петра Дяченка, Миколи Міхновського і  сотні тисяч їм подібних. Воістину на плаху йдуть і діточок своїх ведуть.

Санкції, які, можливо, трохи стримують РФ, можуть протриматися до літа. Все. Тому питання, що має вирішитися: бути українцям господарями на своїй, богом даній землі чи зникнути – як ніколи на часі! Тим часом, більшість сподівається на Захід або Схід, ніби не розуміючи, що з чужого корита ситий не будеш, чи на продовження санкцій держав Світу.

Та санкції проти Путіна може ввести не лише Президент. Президент у демократичній державі боїться бігти попереду нації, бо не кожен має рішучість батька Хмеля. Санкції, конкретно проти Путіна може ввести кожен українець хоч сьогодні. Заодно і відчути на власній шкурі що то за холера – санкції. Передусім, це не слово порожнє, це праця яку Людина, чи держава не бажаючи робити, через лінощі, часові чи фінансові втрати, але мусить робити, бо обіцяла, інакше смерть, їм – політична, українцям – фізична. То є трохи різниця. Тому у санкціях саме ми, українці повинні бігти попереду Світу! Навіть випереджаючи власну владу. Путін прийшов захистити /каже, підтримує/ російськомовних, яких в Україні мільйони. Коли бажаємо аби війна не докотилася до нашої хати, зробімо найпростішу санкцію проти агресора – перейдімо на українську мову в побуті, а згодом і на роботі. Це не просто, але легше, ніж Америці ввести санкції проти РФ. Хоча, багатьом, цей перехід буде коштувати лише трохи часу витраченого на зауваження сусідів. Буває, нема часу вести роз’яснювальну роботу, або щоб не „метати бісер”, можна відповісти, що книжку українську читаю, тому й розмовляю українською, бо перейти з мови на мову не просто. Так і Америці, чи Франції не просто втратити мільйони доларів через якогось Порошенка. Це найпростіша санкція, з тисяч можливих, яку може, відносно легко, здійснити  ледь не кожна фізично здорова, молода, не хвора людина. І все.

Залишиться лише копнути загарбника аби пощез з його брехливим захистом язика з тих споконвічно українських земель, де якраз мова і потребувала захисту.

Так завжди, коли власні політики держави є ідіотами, тому нездатні осягнути важливість забезпечення прав громадян на вивчення  державної мови, як і важливість застосування її у галузях відпочинку і професійної діяльності, то цим користаються політики сусідніх держав і дерибанять територію, економіку, поливають міста і села, людей свинцем. Дурні вважають – останній може відрізняти мову від язика. Ну-ну.

Загарбника необхідно нищити на всіх фронтах, мовному, духовному, ментальному, історичному, економічному, літературному, фонетичному, релігійному, технологічному, організаційному, культурному, інноваційному, мобілізаційному, інформаційному. І вести ту війну, на своїх фронтах мають усі громадяни України – або, вони втрачають громадянство фактично чи юридично.

Адже громадянин – Особа, що захищає державу!

Перемогою РФ в інформаційній війні можна вважати той факт, що не всі громадяни України бачать агресію РФ, не всі вірять Києву. Тобто Україна фактично втратила величезну кількість власних громадян, що лише на папері вважаються громадянами України.

На вулиці третє тисячоліття. Мілітарна міць держави, як показує життя, знімає багато питань, але не всі. На мілітарному фронті держава може перемогти остаточно, лише за умови, коли на інших фронтах буде перемога.

Пам'ять, мова

Дуже важливо підтримати фронт (АТО) зброєю, одягом, словом, вірою, мовою, людьми, духом, фільмами, вшануваннями, віршами, піснями. Все в руках ваших, у руках простих українців. З власної волі, чи за примусу тисячі українців в холод і вітер мусять не лише вижити фізично, але й перемогти ворога духовно в зоні АТО. Коли ворог бачитиме за спинами оборонців України моноліт, йому не буде сенсу витрачати кошти на військові дії. України кращі сини зупинили страшну міліарну машину споконвічного ката України.

Завдання усіх синів і дочок України стати монолітом! Маємо закріпити ту перемогу добровольців, волонтерів, воїнів власними зусиллями, настроєм на перемогу!

Так переможемо! Лише так)))


/* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:"Обычная таблица"; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-parent:""; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin:0cm; mso-para-margin-bottom:.0001pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:10.0pt; font-family:"Times New Roman";}

Йде січове військо




Йде січове військо

Та співає стиха:

Як поборем окупантів,

Не буде в нас лиха.

Як поборем окупантів,

Не буде в нас лиха.


Йде січове військо

В боротьбу кроваву:

Як поборем окупантів,

Добудемо славу.

Як поборем окупантів,

Добудемо славу.

 




Йде січове військо

Пісня степом лине:

Як поборем окупантів,

Слава не загине.

Як поборем окупантів,

Слава не загине.

 


Український інтегральний націоналізм - міфи і реальність


Андрій Подволоцький

http://fraza.ua/analitics/29.11.15/235159/ukrainskij_integralnyj_natsionalizm_mify_i_realnost_chast_1_.html

Літератор, журналіст
фраза



У 1939 р побачила світ книга Миколи Бердяєва «Про рабство і свободу людини». Серед багатьох «прельщением» людства філософ виділяв і «звабу націоналізмом».
Силу цього приваблення філософ бачив у тому, що «... з усіх" сверхлічних "цінностей найлегше людина погоджується підпорядкувати собі цінності національні, вона найлегше відчуває себе частиною національного цілого. Це дуже глибоко вкорінилося в емоційне життя людини, більш глибоко, ніж її ставлення до держави ».
М.Бердяєв визнавав, що національність --- це живильне середовище особистості і зв'язок кожної людини з попередніми поколіннями здійснюється тільки через націю. Як зауважував філософ, «національне» почуття у людини набагато більш глибинне, ніж класове.
Цікаво, що це почуття М.Бердяєв вважав цінністю не колективною, а особистісною: «Гідність людини, т. т. особистості, т. т. свободи, передбачає згоду на біль, здатність пережити біль. Приниження мого народу або моєї віри викликає біль в мені, а не в народі і не в релігійному колективі, які не володіють екзистенціальним центром і, отже, чутливістю до болю ».
Але якщо національне почуття є особистісна цінність, а національність - це живильне середовище особистості, то в чому ж філософ бачив «звабу»? Як пояснював він сам, «... націоналізм є ідеалізована форма самовозвеличення людини. Любов до свого народу (ми побачимо, що народ не те ж саме, що нація) є дуже природне і гарне почуття, але націоналізм вимагає нелюбові, ворожнечі, презирства до інших народів. Націоналізм є вже потенційна війна. Але головна брехня, породжена націоналізмом, в тому, що коли говорять про "національні" ідеали, про благо "національного" цілого, про "національну" єдність, про "національне" покликання та ін., то завжди пов'язують "національне" з привілейованою, панівною меншиною, звичайно з класами, що володіють власністю. Під "нацією", "національним" ніколи не розуміються люди, конкретні істоти, а відвернений принцип, вигідний для деяких соціальних груп. У цьому корінна відмінність нації від народу, який завжди пов'язаний з людьми. Національна ідеологія звичайно виявляється ідеологією класовою ».
І далі: «Безперечно, націоналізм язичницького походження ... Народ прагне виразити себе в образах, він створює звичаї і стиль. Нація ж прагне виразити себе в державній могутності, вона створює форми влади. Націоналізм фашистського типу означає втрату "національної" (якщо вживати це слово, як часто роблять, в сенсі ототожнення з "народним") своєрідності, в ньому немає нічого "національного", він означає гостру раціоналізацію і технізацію народного життя, він анітрохи не дорожить культурою ».

 

Які ж висновки можна зробити, аналізуючи роботу Бердяєва?
На думку філософа, націоналізм (зразка 1939 році - зауважимо!) Характеризируется наступними ознаками:
а) націоналістична ідеологія можлива тільки в національній держави, на чиї інститути вона може спертися;
 б) під впливом націоналістичної ідеології відбувається ідеалізація «своєї» нації - на шкоду іншим націям (ми не просто хороші, ми - найкращі, ми краще тих і цих за правом народження і т.д.);
в) наступний етап - наростання ворожнечі до інших народів, прямуючої до війни з ними. При цьому (парадокс!) війна, в якій можлива загибель представників свій же нації, представляється як благо, як очищення;
г) заперечення демократичних інститутів як таких - аж до скасування їх. Від імені нації говорить гурт людей, незмінних і недоторканних;
д) повернення націоналістів до «стародавньої культури» - настільки давньої, що вона фактично є сучасною „новою справою”, яка не має моральних перепон. При цьому «сучасна» народна культура і, головне, християнство відсуваються на другий план або навіть визнаються шкідливими;
е) «вища» стадія націоналізму - це «націоналізм фашистського типу», коли ВСІ дії народу (нації) раціоналізуються, регламентуються і керуються з єдиного центру. Зауважу, що для цього також необхідна наявність НАЦІОНАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ.

Нині в [россійскомовному сегменті] Мережи нерідко можна прочитати міркування про «український інтегральний націоналізм», який, як правило, ототожнюється юзерами з «українським фашизмом». Це стало таким буденним штампом, що вони навіть не замислюються, чому він «інтегральний» і як він може бути одночасно «фашизмом».
Але якщо говорити не про ідеологічні штампи, не про ярлики, що навішують на опонентів за принципом «а тепер нехай відмивається!», а про теоретичне обгрунтування тієї чи іншої політичної концепції, то український націоналізм зовсім не тотожний ні фашизму, ні, тим більше, німецької нацизму по цілому ряду параметрів.
Для цього досить порівняти програмний маніфест українського націоналізму - ессе «Націоналізм» Д. Донцова (опубліковано в 1926 р) з «Доктриною фашизму» Б. Мусоліні (1932) і «Main Kampf» А. Гітлера (1924 р книга побачила світ в 1926 р), аби зрозуміти ті суттєві (а іноді і непереборні) ідеологічні відмінності, якими відрізняється український націоналізм донцовського типу  від італійського фашизму і гітлерівського нацизму.
1) «Основне положення фашистської доктрини - це вчення про державу, її сутності, завдання та цілі. Для фашизму держава представляється абсолютом, у порівнянні з яким індивіди і групи - тільки «відносне», - писав італійський «дуче» (вождь).
Вже в цьому самому першому пункті ми можемо бачити різницю. Якщо трактат Муссоліні писався ПІСЛЯ захоплення влади в національній державі (Італія); а праця «Main Kampf» визначала СПОСОБИ захоплення і використання влади в національній державі (Німеччині), то Донцов ще тільки ставить питання про створення такої держави (України) ... «в нашій душі».


 

2) У своїй «Доктрині» Б. Муссоліні гордовито говорить про {давньоримське} коріння італійського фашизму: «... Фашистська держава є воля до влади і панування. Римська традиція в цьому відношенні є ідея сили ». А. Гітлер йде ще далі, оспівуючи навіть не німецьку націю, а цілу арійську расу (під якою він, безумовно, має на увазі все тих же німців): «Вся людська культура і цивілізація на нашій землі нерозривно пов'язані з існуванням арійця. Якби арійці поступово вимерли або відразу загинули, то це означало б, що вся земна куля була би знову приречена на повне безкультур'я ».
А що ж Донцов? Він буквально волає до своїх земляків, закликаючи їх прокинутися від літаргійного сну, відмовитися від властивого їм провінціоналізму і, під загрозою повного поглинання сусідніми країнами, створити, нарешті, власну державу. Українство для нього - це не народ-ідеал, а народ-ідіот, що мусить подолати свій ідіотизм і рівнятися якщо не на Італію, то хоча б на Бельгію чи Ірландію - країни, які лише недавно з'явилися на карті світу.
Це що завгодно, але не «ідеологія переваги»!
Ще одним маркером, який дозволяє дати оцінку тієї чи іншої ідеології як «фашистською», є антисемітизм. У «Націоналізмі» Донцова т. Н. «Єврейська проблематика» відсутня. Дивно, але у своїй «Доктрині фашизму» Муссоліні також не зронив про це ні слова. Взагалі, дуче був холодний до антисемітизму, і в Італії прийняття «расових законів» було пов'язане тільки з укладенням союзу з гітлерівською Німеччиною як союзницька поступка їй у цьому питанні. Що стосується Гітлера, то (віддамо йому належне) він ще 1924 р відкрито обіцяв дати бій «світовому єврейству», «а така боротьба ніколи не обходиться без крові».
3) Якщо говорити про ворожнечу до інших народів, то, незважаючи на звичайну для Д. Донцова антибільшовицьку риторику, його «Націоналізм» виявляється зовсім не про це. Набагато більше в цій роботі ми можемо побачити випади проти української «драгоманівщини», проти українських «малоросів», проти українського «феллахства».
Правда, у своїй роботі Донцов кілька разів згадує «антипацифізм» як неодмінну умову існування української нації. Але в контексті його викладу це лише вміння нації за себе постояти. Добро має бути з кулаками.
Антипацифізм його «колег» носить зовсім інший характер. Б. Муссоліні прямо заявляє, що «... насамперед фашизм не вірить у можливість і користь постійного миру, оскільки загалом справа стосується майбутнього розвитку людства, і залишаються осторонь міркування поточної політики. Тому він відкидає пацифізм, що прикриває відмова від боротьби і боязнь жертви. Тільки війна напружує до вищого ступеня всі людські сили і запечатує благородства на народи, які мають сміливість вжити таку. Всі інші випробування є другорядними, оскільки не ставлять людину перед самим собою у виборі життя або смерті. Тому доктрина, яка виходить із передумови світу, чужа фашизму ».
Адольф Гітлер у своєму «антипацифізмі» йде ще далі: «Право на придбання нових земель стає не тільки правом, але й обов'язком, якщо без розширення своїх територій великий народ приречений на загибель. Особливо ж, якщо справа йде не про який-небудь негритянський народець, а про великий німецький народ, - про той народ, якому світ зобов'язаний своєю культурою. Справа йде так, що Німеччина або буде світовою державою, або цієї країни не буде зовсім ... Коли ми говоримо про завоювання нових земель в Європі, ми, звичайно, можемо мати на увазі в першу чергу тільки Росію і ті окраїнні держави, які їй підпорядковані ».

 

4) Тільки в пункті 4) і Донцов, і Муссоліні, і Гітлер приходять до спільної думки, дружно заперечуючи демократію і ратуючи за владу ініціативної меншості. Але для Донцова відмову від демократії є міра тимчасова і вимушена: «... Коли географічне положення України вимагає постійної готовності нації, то принцип демократизму повинен відійти на третій план, що тоді" воля народу "чи демократичність форм правління можуть почекати на своє здійснення» . Почекати - але не відкинути.
Муссоліні дивиться на це питання принципово по-іншому: «Фашизм заперечує, що число - просто як таке - може керувати людським суспільством; він заперечує, що це число за допомогою періодичних консультацій може правити; він стверджує, що нерівність неминуча, благотворна і благодійна для людей, вона не може бути зрівняна механічним і зовнішнім фактом, яким є загальне голосування ».
Адольф Алоїзович був цілком згоден зі своїм італійським колегою: «Наша держава зробить все можливе, щоб вигнати принцип більшості, принцип рішення через масу з усіх областей нашого життя, а отже, і з області політики. Замість усього цього ми спорудимо у всіх областях право особистості ». Право однієї особистості - фюрера.
5) Ще однією важливою відмінністю «донцовського націоналізму» від італійського фашизму і німецького нацизму є ставлення до християнства. Якщо для Донцова християнство було одним з наріжних каменів, на яких він збирався побудувати Українську Державу, то Муссоліні лише погоджувався терпіти католицизм, так як «до нього волає наївне і примітивне серце народу». Що стосується «Main Kampf», то Гітлер у своїй роботі зробив тільки вимушений реверанс у бік християнства (увага!) За його початковий фанатизм і правильну організацію. Як відомо, фюрер вважав християнство єврейською вигадкою, а як він ставився до євреїв, ми вже знаємо ...
6) І, нарешті, в роботі Д. Донцова відсутня ідея «раціоналізації» життя всього українського суспільства після досягнення головної мети - побудови національної держави, тоді як у його «колег» було досить чітке уявлення про це. Б. Муссоліні: «Фашизм бажає сильної, органічної і водночас сперту на широку народну базу держави. Фашистське держава жадає в свою компетенцію також і економіку, тому почуття державності засобом корпоративних, соціальних та виховних закладів, нею створених, проникло до крайніх розгалужень, і в державі всі політичні, економічні та духовні сили нації виявляються, будучи введені у відповідні організації ».
А. Гітлер: «... Заходи, які ми пропонуємо, не обмежаться тільки державним устроєм, а повинні будуть опанувати і усю решту законодавства, усі сфери суспільного життя. Здійснити такий великий переворот буде під силу такому рухові, який сам буде створено в дусі цих ідей і, що сам з'явиться праобразом прийдешньої держави ».
Таким чином, повторюся, «донцовський націоналізм» зразка 1926 за більшістю параметрів не може бути визнаний «націоналізмом фашистського типу», як би його не таврували опоненти - 
«інтегральний націоналізм», «фашизм» і т. і..
Вибачте за переклад)))