хочу сюда!
 

Алла

38 лет, лев, познакомится с парнем в возрасте 35-48 лет

Заметки с меткой «поет»

Поет Божої благодаті

Якось з одного прочитання вхопився, у пам'ять врізався назавжди цікавий поетичний образ, означений такими ліричними словами: «Тут станція Ярошенка – маленька запорошена, назустріч вибіга…»

Тільки згадаю їх, як виринає в уяві непереквітна рідна подільська сторона. За Жмеринкою, якщо потягом прямувати зі столиці на південь, або за залізничною станцією мого життя Рахнами, коли добиратися з сільської нашої дрімучої сторони у центр цивілізації чи навіть у саму благословенну Європу (в Чоп і поза Чоп!) розташувався причал рідної сторони великого українського поета Петра Перебийноса - станція Ярошенка. Тут йому треба виходити з поїздів далекого і ближнього сполучення, щоб потрапити до рідного дому у Слободі Шаргородській, над мрійливою річкою Мурашкою.

Ярошенка - маленька, снігами чи барвистою квітневою красою припорошена, дощами умита. Миле диво в гаях. Завжди тиха і наче усміхнена. Це справдешній центр малино-полуничного і черешнево-яблунево-грушового розмаю. Не знаю, як зараз, а ще недавно там працював багатющий плодово-ягідний радгосп «Сад Поділля» (ви ж вдумайтесь лишень у піднебесся цієї об’ємної назви!), продукцію якого знала вся Україна. Тут все в садах-плодах і зеленому клечані - з весни аж до пізньої осені.

Петрові Мусійовичу, аби дістатися до батьківського пригірку, де збереглася і по нині пощерблена віками загадка всього життя поета – турецький стовп, звідки відкривається вид на древній монастир у райцентрі, у приміщеннях якого колись здобували освіту Степан Руданський, Михайло Коцюбинський і на середньовічний костьол, треба проїхати ще кілька десятків кілометрів через багатолюдні села, зокрема, Мурафу, широке і довге як сама Варшава поселення, над однойменною рікою.


У цій кожній подільській хаті всі добре знають і гордяться великим українським поетом-земляком Петром Перебийносом, лауреатом Шевченківської премії України. Бо його вірші як «Отче наш», писані на кожен Божий день життя. Ось прочитайте бува його у три десятки рядків справжню поему-скорботу «Гармоніст Михалко Горобець», зображену як карб на серці народу.

До війни, бувало, як рвоне Михалко
перелатані, задихані міхи, -
ех, літали пальці,
витинали шпарко
розвеселу польку, карапет.

А що ж потім не стало чути його гармоніки, хоч повернувся додому з війни солдат?

…Примостилась у кутку гармошка.
Їй за п'єдестал - ослін кривий.
Гудзиками жовтими
дивиться гармошка
на Михалкові порожні рукави.

Скільки ж гіркої правди в поетичних образах поета. На грані сльози глибинна філософія людського життя. За цю неманірну справедливість і любить поета народ. Він поет не дзвінкий, горластий, а вдумливий, глибинний...

Скільки живу, то все рівняюся на нього і безмежно горджуся своїм знаменитим земляком-шаргородцем. Бо так образно, мудро, розсудливо, алегорично не пише нині ніхто. Поезія Петра Мусійовича Перебийноса перебуває на кордоні сльози і роси, найглибших порухів людської душі. Вона для мене моральний бальзам…
Відкрию і цю таємницю. Щоб написати гарну статтю, я іноді беру навмання його томик поезій. Перевесла його образів, чар запашних слів поета мені потрібні, як брусок для коси, як для леза бритви. Хто ще може так сказати, як він:
Я народився в переджнив'я,
я ріс під місяцем серпа.
Циганка-ніч приворожила
мене до житнього снопа.

Ходити вчився я у полі,
у нашій хлібній стороні.
Приймав цілющі я уколи
від росянистої стерні.

Еге ж, братове словолюби, сьогодні День Народження Великого українського поета Петра Перебийноса: йому 81! З Новоліттям, Петре Мусійовичу! Здоров’я, Добра і усяких гараздів!

Пророку 203

І смеркає, і світає,

День божий минає,

І знову люд потомлений,

І все спочиває.

Тілько я, мов окаянний,

І день і ніч плачу

На розпуттях велелюдних,

І ніхто не бачить,

І не бачить, і не знає —

Оглухли, не чують;

Кайданами міняються,

Правдою торгують.

І Господа зневажають,

Людей запрягають

В тяжкі ярма. Орють лихо,

Лихом засівають,

А що вродить? побачите,

Які будуть жнива!

Схаменіться, недолюди,

Діти юродиві!

Подивіться на рай тихий,

На свою країну,

Полюбіте щирим серцем

Велику руїну,

Розкуйтеся, братайтеся,

У чужому краю

Не шукайте, не питайте

Того, що немає

І на небі, а не тілько

На чужому полі.

В своїй хаті своя й правда,

І сила, і воля. /349/

Нема на світі України,

Немає другого Дніпра,

А ви претеся на чужину

Шукати доброго добра,

Добра святого. Волі! волі!

Братерства братнього! Найшли,

Несли, несли з чужого поля

І в Україну принесли

Великих слов велику силу,

Та й більш нічого. Кричите,

Що Бог создав вас не на те,

Щоб ви неправді поклонились!..

І хилитесь, як і хилились!

І знову шкуру дерете

З братів незрящих, гречкосіїв,

І сонця-правди дозрівать

В німецькі землі, не чужії,

Претеся знову!.. Якби взять

І всю мізерію з собою,

Дідами крадене добро,

Тойді оставсь би сиротою

З святими горами Дніпро!


Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались,

Щоб там і здихали, де ви поросли!

Не плакали б діти, мати б не ридала,

Не чули б у Бога вашої хули.

І сонце не гріло б смердячого гною

На чистій, широкій, на вольній землі.

І люди б не знали, що ви за орли,

І не покивали б на вас головою.

Схаменіться! будьте люди,

Бо лихо вам буде.

Розкуються незабаром

Заковані люде,

Настане суд, заговорять

І Дніпро, і гори!

І потече сторіками

Кров у синє море

Дітей ваших... і не буде

Кому помагати.

Одцурається брат брата

І дитини мати.

І дим хмарою заступить /350/

Сонце перед вами,

І навіки прокленетесь

Своїми синами!

Умийтеся! образ Божий

Багном не скверніте.

Не дуріте дітей ваших,

Що вони на світі

На те тілько, щоб панувать...

Бо невчене око

Загляне їм в саму душу

Глибоко! глибоко!

Дознаються небожата,

Чия на вас шкура,

Та й засядуть, і премудрих

Немудрі одурять!


Якби ви вчились так, як треба,

То й мудрость би була своя.

А то залізете на небо:

«І ми не ми, і я не я,

І все те бачив, і все знаю,

Нема ні пекла, ані Раю.

Немає й Бога, тілько я!

Та куций німець узловатий,

А більш нікого!..» — «Добре, брате,

Що ж ти такеє?»

«Нехай скаже

Німець. Ми не знаєм».

Отак-то ви навчаєтесь

У чужому краю!

Німець скаже: «Ви моголи».

«Моголи! моголи!»

Золотого Тамерлана

Онучата голі.

Німець скаже: «Ви слав’яне».

«Слав’яне! слав’яне!»

Славних прадідів великих

Правнуки погані!

І Коллара читаєте

З усієї сили,

І Шафарика, і Ганка,

І в слав’янофіли

Так і претесь... І всі мови

Слав’янського люду — /351/

Всі знаєте. А своєї

Дас[т]ьбі... Колись будем

І по-своєму глаголать,

Як німець покаже

Та до того й історію

Нашу нам розкаже, —

Отойді ми заходимось!..

Добре заходились

По німецькому показу

І заговорили

Так, що й німець не второпа,

Учитель великий,

А не те, щоб прості люде.

А ґвалту! а крику!

«І гармонія, і сила,

Музика та й годі.

А історія!.. поема

Вольного народа!

Що ті римляне убогі!

Чортзна-що — не Брути!

У нас Брути! і Коклеси!

Славні, незабуті!

У нас воля виростала,

Дніпром умивалась,

У голови гори слала,

Степом укривалась!»

Кров’ю вона умивалась,

А спала на купах,

На козацьких вольних трупах,

Окрадених трупах!

Подивіться лишень добре,

Прочитайте знову

Тую славу. Та читайте

Од слова до слова,

Не минайте ані титли,

Ніже тії коми,

Все розберіть... та й спитайте

Тойді себе: що ми?..

Чиї сини? яких батьків?

Ким? за що закуті?..

То й побачите, що ось що

Ваші славні Брути:

Раби, подножки, грязь Москви,

Варшавське сміття — ваші пани /352/

Ясновельможнії гетьмани.

Чого ж ви чванитеся, ви!

Сини сердешної Украйни!

Що добре ходите в ярмі,

Ще лучше, як батьки ходили.

Не чваньтесь, з вас деруть ремінь,

А з їх, бувало, й лій топили.

Може, чванитесь, що братство

Віру заступило.

Що Синопом, Трапезондом

Галушки варило.

Правда!.. правда, наїдались.

А вам тепер вадить.

І на Січі мудрий німець

Картопельку садить,

А ви її купуєте,

Їсте на здоров’я

Та славите Запорожжя.

А чиєю кров’ю

Ота земля напоєна,

Що картопля родить, —

Вам байдуже. Аби добра

Була для городу!

А чванитесь, що ми Польщу

Колись завалили!..

Правда ваша: Польща впала,

Та й вас роздавила!


Так от як кров свою лили

Батьки за Москву і Варшаву,

І вам, синам, передали

Свої кайдани, свою славу!


Доборолась Україна

До самого краю.

Гірше ляха свої діти

Її розпинають.

Заміс[т]ь пива праведную

Кров із ребер точать.

Просвітити, кажуть, хочуть

Материні очі

Современними огнями.

Повести за віком,

За німцями, недоріку, /353/

Сліпую каліку.

Добре, ведіть, показуйте,

Нехай стара мати

Навчається, як дітей тих

Нових доглядати.

Показуйте!.. за науку,

Не турбуйтесь, буде

Материна добра плата.

Розпадеться луда

На очах ваших неситих,

Побачите славу,

Живу славу дідів своїх

І батьків лукавих.

Не дуріте самі себе,

Учітесь, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь.

Бо хто матір забуває,

Того Бог карає,

Того діти цураються,

В хату не пускають.

Чужі люди проганяють,

І немає злому

На всій землі безконечній

Веселого дому.

Я ридаю, як згадаю

Діла незабуті

Дідів наших. Тяжкі діла!

Якби їх забути,

Я оддав би веселого

Віку половину.

Отака-то наша слава,

Слава України.

Отак і ви прочитай[те],

Щоб не сонним снились

Всі неправди, щоб розкрились

Високі могили

Перед вашими очима,

Щоб ви розпитали

Мучеників, кого, коли,

За що розпинали!

Обніміте ж, брати мої,

Найменшого брата —

Нехай мати усміхнеться, /354/

Заплакана мати.

Благословить дітей своїх

Твердими руками

І діточок поцілує

Вольними устами.

І забудеться срамотня

Давняя година,

І оживе добра слава,

Слава України,

І світ ясний, невечерній

Тихо засіяє...

Обніміться ж, брати мої.

Молю вас, благаю!


Поет гуляє (За Г.Голкою)

Черговий виверт української поезії від пародиста Гната Голки.
Моя прим.  Прошу вибачення за  незугарні слова, але це не я, це "українська" сучасна поезія з "бодуна" деяких "поетів-віршопюїв"

• Сіли в дружньому ми колі
й Кумановському Миколі
наливаю чарку я,
він говорить: – До холери!
Я, аби не дати маху,
теж кажу: – Пішов ти нахер!
Не за себе п’єм – за друга,
а за себе буде друга.
Третя буде за Наталку,
за Наталку і за палку.
От якби лиш знати міру,
скільки треба того кіру,
щоб споїти все блядво?..
Іван Чернецький, «Вечірні розмови з Сірком», 2005 р.


ПОЕТ ГУЛЯЄ!
Я – поет, натура щира.
От якби лиш взнати Міру,
чи Оксанку, чи Наталку
всіх запрошую на палку.
Тільки би не дати маху.
Та пішли усі ви нахер!
Ще в кишенях гроші є,
то поет усім наллє.
Вип’єм першу, вип’єм другу
за подругу і за друга
третю, восьму, двадцять сьому
донесіть лишень додому.
Скільки ж треба того кіру,
щоб залити душу щиру.
Гей, несіть бухло-питво –
нині споїм все блядво!

Холодний Яр /уривок/

Яр у лісі, поблизу Чигирина, де збиралися 1768 р. повсталі проти панів селяни.


За святую правду-волю

Розбойник не стане,

Не розкує закований

У ваші кайдани

Народ темний, не заріже

Лукавого сина,

Не розіб’є живе серце

За свою країну.

Ви – розбійники неситі,

Голодні во рони.

По якому правдивому

Святому закону

І землею, всім даною,

І сердешним людом

Торгуєте? Стережіться ж,

Бо лихо вам буде,

Тяжке лихо! .. Дуріть дітей

І брата сліпого,

Дуріть себе, чужих людей,

Та не дуріть Бога.

Бо в день радості над вами

Розпадеться кара.

І повіє огонь новий

З Холодного Яру.

17 грудня 1845, Вюнища.

Л.1 /Тарас Шевченко, Кобзар, повна збірка, Харків, Видавничий дім «Школа», 2002. -640 с., Умовн. Друк.арк. 33,6, Наклад 500 пр./ с. 310.

Про Висоцького і нас

День пам'яті. 
День скорботи.

Переглядаю новини. Сумую. Читаю. Дивуюсь. Захоплююсь
Поет  (з великої букви)  - то нерв суспільства. 

Тому вони часто виявляються і пророками

"...А в гостиннице советской
Поселился мирный грек ! "

Хто чув, знає  podmig

Шлях у завтра

Шлях у "завтра"
                         лежить крізь "сьогодні",
Не треба інші
                        робити спроби.
Чим більше на людях,
                             тим більше самотній,
І з цим вже нічого не зробиш.


Чекаю на спокій,
                            як в днину спекотну
Чекають холодної зливи.
Чим більше на людях,
                                  тим більше самотній, 
І цим, як не дивно, щасливий.


Я вже готовий 
                     летіти у небо,
Та сумно мені від того,
Що душа моя грішна 
                                нікому не треба,
 Крім мене самого
                                 і Бога...


В.Шинкарук

Прости нас, Украина!

Александр Бывшев: Прости нас, Украина!
Александр Бывшев: Прости нас, Украина!

Российский поэт Александр Бывшев – житель города Орел, его стихи опубликованы более чем в 500 газетах России и других стран. Он автор трех поэтических сборников, некоторые стихи переведены на финский, английский и французский языки. Бывшев выступает с критикой политики российского президента Владимира Путина. Против поэта заведено два уголовных дела по статье "экстремизм" за два стихотворения: "Украинским патриотам" и "Украинские повстанцы". С 16 августа его отстранили от работы учителя немецкого языка в школе.

Прости нас, Украина!


А тебе все земли этой мало.
Аппетит не умерила свой...
Ты в Европе войну развязала
К юбилею Второй Мировой.

Ты привыкла держать хвост трубою –
В черном деле завидная прыть.
Нынче Гитлер гордился б тобою:
Вот как надо границы кроить!

Захотелось тебе после Крыма
В глотку новых кусков пожирней.
В Украину ты без перерыва
Посылаешь на бойню парней.

Грезишь ты об имперском престиже.
(Кровь течет там уже не ручьем.)
Ты ж глаза округляешь бесстыже,
Мол, а я тут совсем ни при чем.

Псков, Калуга, Владимир, Воронеж –
Сколько мест еще будет таких?..
Как бомжей, ты украдкой хоронишь
"Добровольцев" погибших своих.

Зерна зла всюду с щедростью сея,
Без паскудств ты не можешь ни дня.
Будь ты проклята, Раша-Расея!
И Господь да услышит меня!

Слава Украине!


Осип Бодянський

Сьогодні, 205 років назад, народився Осип Максимович Бодянський – український філолог-славіст, історик, фольклорист, перекладач, видавець, письменник, член-кореспондент Петербургської Академії наук.

 

Славній  цій людині дякуючи до нас дійшли зокрема конституція Пилипа Орлика і Реєстр усього Війська Запорозького після Зборівського договору з королем польським Яном Казиміром складений 1649 року жовтня 16 дня.

Наведу лише початок Реєстру, малу частку командирів полковників і козаків одного чигиринського полку.

Полк Чигиринський

Його милість Пан  Гетьман Хмельницький, Тиміш Хмельницький, Іван Чернята, Обозний військовий, Михайло Лучченко, Осавул Військовий, Іван Остафієвич, Писар військовий.

Федір Якубович, Полковник Чигиринський, Андрій Пилипович, Осавул полковий, Васько Литвиненко, Осавул полковий, Дацько Костенко, Хорунжий полковий, Іван Білий, Пилип Щербина,  Каленик Кузьменко, Іван Масло, Василь Матяшенко, Жадан Якимович, Сава Скубченко, Лесько Хильченко, Нестор Тимченко, Андрій Бокач, Сахно Облавутенко, Протас Якименко, Семен Білозоренко, Данило Хильченко, Іван Скоробагатько, Хведір Бутпештин, Яким Кузьменко, Йосько Ворожбитенко, Василь Парфієнко, Лукаш Пухальський, Олекса Василевич, Михайло Путивець, Єрмашко Василенко, Роман Матяженко,  Тимко Коваль, Роман Котляренко, Остап Прищенко, Семен Некормигостенко, Йосько Богдаченко, Василь Гарасименко, Гнат Гарасименко, Семен Олещенко, Опанас Довбієнко, Іван Сергієнко, Каленик Михайленко, Іван Сухоніс, Денис Сидоренко, Грицько Кондратенко, Михайло Василенко, Остап Нетенко,  Іван Макгерка, Фесько Стойченко, Фесько Маценко, Харко Увпченко, Іван Дрозачин зять , Іван Дробашенко, Супрун Семченко, Семен Дробиха,  Іван Гречченко, Васько Тищенко, Василь Гавриленко, Степан Опанасенко, Антон Павленко, Наум Махненко,    Деркач Сава, Василь Ященко, Ясько тесть Костирський, Васько Хорунжий Бунчужний, Опанас Процовкин, Хорунжий військовий, Васько Томиленко, Хорунжий гарматний, Петро Дорошенко, Писар гарматний, Михайло Криса, Малик Шкоденко, Павло Купченко, Іван Богун, Грицько Шам, Шахно Жадан, Іван Барашко, Прокіп Бережецький, Павло Яненко, Іван Волевач, Яцько Проскурненко, Гаврило Коряцький, Грицько Заборний, Іван Богунов, Степан Мостопенко, Денис Хведорович, Андрій Томченко Томашевський,  Сацько Пушкеля,  Терешко Довгий, Михайло Юрченко, Карпо Трушенко, Ілляш Багатченко, Панько Пилипенко, Іван Довженко, Кость Бут, Семен Довженко, Хведір Коробка, Михайло Данилович, Іван Проскуренко, Сава Якименко, Гнат Цицайка, Іван Стрілець, Стас Вольський, Кирило Сенчук, Іван Іванащенко, Андрій Соляник, Семен Андрієнко, Степан Бут, Антон Волеватченко, Курін Осавульський, Герман Ворволенко, Курило Бут, Павло Костенко, Філон Горкуша, Михно Броварний, Степан Махненко, Каленик Марченко, Іван Раценко, Іван Лейба, Дмитро Матвієнко, Михайло Говура, Мисько Ломоніс, Матвій Момотенко,  Гордій Карпенко, Лесько Гриценко, Мартин Гриценко, Федір Єремеєвич, Іван Єремієвич, Онисько Радишовченко, Микита Розсоха, Іван Махнов, Федір Пириченко А., Фесько Дмитрашенко, Хома Некрасенко,  Лесько Гриценко, Мисько Гарасимович,  Василь Гарасимович, Степан Скоробогатченко, Данило Турчинець, Феник Отрощенко, Мисько Несторенко, Кость Шупик, Данило Трушенко, Грицько Уласенко, Мартин Семенович, Грицько Нестеренко, Андрій Пироженко, Кость Стуйченко,   Андрушко Миклашенко, Васько Капустенко, Михайло Брайченко,  Іван Трушенко А., Данько Юрненко, Сава Пилипенко, Семен Кушніренко, Михайло Гакало, Опанас Михайлович, Омелян Андрущенко, Трохим Синенко, Кондрат Гончаренко, Михайло Хруленко, Денис Ясменко, Дем’ян Чоргунь, Сава Хведорович, Степан Макітерченко,  Максим Іванович, Дмитро Гайдаж, Семен Маркович, Терешко Брайченко, Михайло Цапенко, Іван Стеценко, Остап Стеценко, Павло Грищенко, Тишко Хрененко,  Грицько Панченко, Яковець, Ясько Михайленко, Василь Микитенко, Пархом Капустенко, Прокіп Гавриленко, Демко Привильченко, Ярема Хведоренко, Макар Юхненко, Влас Дмитренко, Семен Лук’яненко, Брайко Сербіненко, Богдан Проценко, Гнат Кондратович, Іван Ященко, Кіндрат Титаренко, Савко Костюченко, Макар, Федько Яковенко, Яцько Микитенко, Василь Хведяїв зять, Марко Василенко,  Яцько Донець, Богдан Гуриненко, Пасько Гнатенко, Семен Глущенко, Кирило Грицькович, Хома Левченко, Сергій Павлович, Герасим Синютенко, Лаврін Коняченко,  Фесько Кисіль, Курило, Остап, Степан Оріховський, Олешко Байбуренко, Василь Хилимоненко, Мартин Снітчин, Антон Жданович, Фесько Митько, Грицько Ганжа, Семен Митько, Олекса Шуло, Семен Гуляницький, Ілляш Хурсенко, Кузьма Черевченко, Семен Дорошів, Семен Черевченко, Грицько Рева, Семен Чорний, Михайло Севрученко, Тиміш Трохименко, Яцько Богуславченко, Федір Новицький, Ярема Хурценко, Грицько Богун,  Максим Рацевський, Лаврін Демиденко, Богдан Бут А., Лук’ян Матяшенко,  Олекса Вакуленко, Грицько Кришенко, Васько Кузубенко, Петро Ворожбитенко, Онисько Єрмаченко,  Сидір Кукшименко, Іван Крисин брат, Прохір Борщенко, Радько Гайдуків, Семен Ювсиченко, Семен Андрієнко, Семен Кукшубенко, Остап Левченко, Іван Колошан, Іван Карпенко, Лук’ян Карпенко, Федір Данилович, Андрій Карпенко, Степан Щербина, Филон Дідовський, Опанас Довгий, Гурик Савкович, Павло Крисенків зять, Марко Якова син, Максим Козловський, Степан Могилат, Ясько Гвоздь, Гнат Потапович, Пашко Москаль, Гнат Вовченко, Микита Тущенко, Грицько Денисенко, Семен Чорного брат, Іванець Хмельницький, Омелян Бохонь, Лук’ян Бараненко, Микита Ярошенко, Тиміш Яцькович, Петро Опанасенко, Іван Куриленко, Андрій Миськів пасинок, Грицько Кожарченко, Юхим Костенко, Іван Олексенко, Федір ЄВлашенко, Лесько Сенченко, Прокіп Бобаченко, Яцько Мусієнко, Павло Гавриленко, Процик Сидоренко, Яцько Міщенко, Федір Василевич,  Савко Гнатенко, Іван Вороненко, Грицько Трохименко, Гринь Рудьченко, Семен Хмельницького, Марко Іваненко, Кирик Рубченко, Карпо Мироненко, Лашко Кузьменко, Мисько Бут, Михайло Лук’яненко, Савко Андрушенко, Омелян Зуб, Семен Нетребенько, Дем’ян Михайленко, Федір Гаврук, Семен Башлаєнко, Федір Бут, Ясько Семененко, Грицько Гнатенко, Маць Андрієнко, Кость Проценко, Федір Федоренко, Петро Ященко, Іван Чоновченко, Жадан Шепеленко, Семен Прудейченко, Іван Захарченко, Павло Безштанько, Прокіп Семененко, Редько Ємченко, Андрій Сахненко, Хома Хведорович, Нечипір Постоленко, Клим Стасенко, Марко Стасенко, Грицько Стасенко, Гаврило Семененко, Юхим Семененко, Сахно Величко, Матвій Кощенко, Трохим Захаренко, Карпо Доценко, Михайло Гурджій, Марко Іллєнко, Іван Ємченко, Фесько Дубина, Антон  , Грицько Пинчученко, Максим Онащенко, Пархом Ізмайлова зять, Гнат Федоренко, Богдан Брайченко, Грицько Сергієнко, Васько Білий, Йосько Бородина, Йосько Некрасенко, Роман Гущенко, Корній Гуща, Тишко Кошубенко, Микита Вергуненко, Степан Клищик, Сасько Перегоненко, Мисько Сирота, Іван Ілляшенко, Демко Юхненко, Богдан Юхненко, Ясько Гуриненко, Гарасько Морозенко, Іван Сухий, Ярема Ющенко, Федір Левоненко, Максим Опанасович, Жадан Максименко, Назар Бубличенко, Василь Махненко, Прокіп Швець, Прокіп Василенко, Федір Похиленко, Іван Голик, Марко Сельченко, Богдан Ліщиненко, Іван Сергієв син, Михно Кіт, Супрун Рогулька, Матвій Литвиненко, Михно Сухоносенко, Гаврило Кульбака Комісар, Кирик Литвиненко, Остап Данилович, Яремченко Іван, Мисько Тліга, Гринець Павленко, Михайло Пилипенко, Супрун Зубенко, Пасько Костенко, Кузьма Петренко, Іван Коломієць, Сидір Остапенко, Ярема Міняйленко, Сергій Костів зять, Наум Низуненко, Корній Грицьків зять, Федько Юськів зять, Савусько Дмитрович, Олешко Сажка, Яків Кулька, Матвій Павленко, Іван Кошулька, Тимко Кобиленко, Кирик Нечипоренко, Сидір Ярмоленко, Ярема Зеленко, Степан Грищенко, Тишко Наливайченко, Гнат Міняйленко, Захарко ( ) , Трохим Міняйленко, Федір Конвулька, Андрій Пащенко, Онисько Ємець, Данило Рудий, Василь Рева, Назар Антипенко, Максим Сергієнко, Процик Дащенко, Капуста Лаврін, Мисько Венгерський, Михно Дубина, Василь Сидоренко, Гарасим Рашенко,

Хведір Німченко, Левко Байбузенко, Федір Мокросльотов, Яцько , Іван Ратушненко,  Хома Білобровець, Мануйло Коломієць, Кіндрат Шпиленко, Марко Новацького зять, Васько Міщенко, Гринець Білобровченко, Іван Привезюн, Василь Макуха, Лукаш Манський, Роман Бугловський, Іван Федоренко, Лук’ян Чомкало, Іван Ілляшенко, Мисько Пригуленко, Данило Карпенко, Кіндрат Свірченко, Влас Проценко, Демко Лавришенко, Грицько Добролеженко, Яцько Іванів син, Іван Антоненко, Чесличенко Грицько, Яцько Рубиха,  Савка Федорович, Процик Слюсар, Федір Мито шуб, Павло Савуленко, Андрій Бут, Мишко Михайлович, Корній Мормолишів зять, Кирик Рудий, Дахно П’ятиборець, Левко Бурченко, Марко Куриленко, Кузьма Антоненко, Федір Бограменко, Лаврін Куриленко, Семен Ткач, Семен Норець, Мартин Довбуш, Наум Чорноштаненко, Іван Базилій, Максим Дудченко, Васько Медведенко, Івашко Риців.

 

Україна мовчки вітає день народження великого Кобзаря

Повчальна біографія Тараса Шевченка, який, «дякуючи» німцям, Петру Першому і Катерині Другій, народився кріпаком, хоч діди й прадіди його ще знали веселую волю. Дід по батьковій лінії – Іван Шевченко брав участь у Коліївщині. Батько Тарасів – був письменний, майстер на всі руки, рішучий з неабиякими організаторськими здібностями – мав довіру у чумаків і водив Україною їх каравани.


 Автопортрет написаний в Оренбурзі  1849-1850

Таке оточення і Божа воля наповнила Тарасову душу невичерпними талантами і потягом до свободи. Він допомагаючи батькові в майстерні і у водінні чумацьких валок, взяв з того дуже багато. Вчився керувати людьми і орієнтуватися по світилах небесних визначаючи і час і напрям руху. Щасливе дитинство скоро закінчилося.

Не з власної волі, Тарас покидає Україну, але рішуче відмовляється від смачного життя кріпацької еліти, хоч пан Енгельгард і вихлюпував лють на хлопця, що не бажає працювати не лише у хоромах, але і на кухні. Тарас сам знайомиться з талановитим художником, і сам себе здає йому в оренду граючи на жлобській натурі свого пана. Зайняття улюбленою справою для нього є понад усе.

Вихопившись на волю, Шевченко недовго упивається власною свободою. Він міг, але не хотів, як його друзі Брюлов, або Жуковський жити не знаючи горя у серці столиці. Йому було мало власної волі, він підбурює до волі всю свою націю, творячи її власним словом, гуртуючи до бою.  Врешті, визнаного народом маляра і поета влада кидає у піски солдатом, якому заборонено царем писати і малювати. Але й там, у солдатчині, Тарас всотує в себе все, що треба на шляху до волі. Навіть російські офіцери, що керували експедицією по Аралу, насмілились просити чин офіцера опальному Шевченку,  бо він не раз рятував експедицію своїми знаннями і вміннями.

Царат боявся Тараса як вогню, і тому не дав дозвіл на життя в Україні. Та Шевченко і під самим носом у царя розгортає бурхливу діяльність, заводить знайомства, засуджує кріпацтво, робить аукціони і всі власні кошти кидає на видавництво букваря. Справи його життя були завершені його стараннями, хоч побачити то не стало здоров’я. По смерті поета на його кошти найбільшим тиражем того часу біло видано найдешевшу книжку "Южнорусский букварь". І впало кріпацтво. І слова Тараса у працях його, всіх думаючих українців штовхають на справи, підказують, що кому і як робити.

Видно, про українську владу писав Кобзар, що "Ледачому животові і пироги вадять". Зійшли нанівець всі загравання української "еліти" з москалями. Ніколи не забуду, як готувалася українська "еліта" до 200 -ї річниці Олександра Пушкіна. За пів-року, щодня, на радіо повідомлялося скільки днів залишилося до тої світлої дати. Натомість, 200-та річниця народження великого Кобзаря пройшла непомітно, бо під чоботом москаля-окупанта опинився Крим. Отака вдячність від москаля. Вчиться українці шанувати своє, рідне, краще розуміти філософа і академіка Тараса Шевченка.

Не дарма ж писав поет:

Де єсть добрі люди,

Там і правда буде,

А де кривда буде,

Там добра не буде.

А правдою для українців завжди був, є і буде Тарас Шевченко назавжди. 

http://litopys.org.ua/shevchenko/shev511.htm

http://kampot.org.ua/uploads/posts/2010-03/thumbs/1268393384_portretu_shevchenko_-13.jpg

http://taras-shevchenko.in.ua/kartyny/zhinka_v_lizhku2.jpg 

http://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/4/46/Shevchenko-Kyiv_kostyol.jpg

Страницы:
1
2
3
предыдущая
следующая