хочу сюда!
 

Наталия

39 лет, близнецы, познакомится с парнем в возрасте 35-47 лет

Заметки с меткой «вчитель»

О. Володарський: Костянтин Степанюк – талановита і тонка людина

Він – художник, вчителює, а ще закоханий в націоналістичну дитячу програму «Пласт» 


Завдяки капелану Андрію Ляшику дізнався, що в моїй країні живе талановитий художник Костянтин Костянтинович Степанюк. І поки шоколадна нечисть відбирає останні крихти у воюючої країни, талановиті люди творять свої шедеври, що пробуджують в наших душах людяність та любов.

 

Які ми різні! Які різні в нас діти! Різні також і по відношенню до нечисті, що прийшла обкрадати нашу землю, з острахом озираючись на своїх кремлівських хазяїв. Лише людина, яка всім серцем любить свою країну, ніколи не подивиться в їх бік. Але є ті, хто продається їм з потрохами. Такі потрохи зазвичай коштують копійки. Їх перекупають, наче мотлох, та заслужено відправляють на смітник історії.

 

Та мені зараз не до плебеїв та рабів – у мене душа посміхається. Ми насолоджувалися сонячним літнім днем та поїздкою в передмістя Рівного, в село Сергіївка. Туди, де виросли Костянтин Степанюк та Андрій Ляшик. Ті, хто ніколи не будуть торгувати Україною.

 

Андрій – священник, капелан і неймовірно щира людина. Костянтин – художник. Не бажаю сприймати мистецтво через призму незрозумілих широкому загалу термінів і характеристик. Не хочу! І не буду! Ми, українці, так щиро та ніжно обожнюємо свою землю, що писати про це треба просто і по-справжньому. Ми втомилися від алгоритму фальші. А тут – природа, з її дивовижними барвами у всій величі дарованої нам Господом краси.

 

Будиночок, в якому живуть і творять художники Костянтин і Аліна Степанюк біля самісінького лісу, його двері завжди відчинені для гостей, а кімнати заповнені пейзажами любої України, зображеннями мальовничих храмів та соборів… Чарівний світ… запах фарб та гарячої кави.

Так, ми воюємо. За свою свободу ми платимо життями синів і доньок України. Та місія митців в цей складний час надважлива – не дати ворогу занапастити наші душі, замість туги і відчаю, наповнити їх відчуттям краси, яка оточує нас, не зважаючи ні на що.

На жаль, не проґав ми майже 30 років, протягом яких нашу державу розкрадали замість того, щоб розбудовувати, мали б зовсім іншу країну. Країну з людським обличчям. Наче казка. Та вона має право на свою реальність. Казка, в якій всі живуть мирно та щасливо. Казка, в якій вчені створюють нові технології. Казка, в якій діти їздять до школи на жовто-синіх автобусах. Казка, в якій злі та голодні духи водяться лише в темних та далеких тюрмах. Ось в такій казці добра, теплого світла та ніжних барв живе Костянтин Степанюк.

 

Читач запитає: «Як вміщується в авторі така кількість любові до Нації і України, таке неприйняття всього зрадницького та продажного?» Автор зростав в любові. Він із задоволенням закутував шарфом шию, аби осіннім незнайкою гуляти пейзажами рідного міста. Він з дитинства писав вірші, ессе. Автор простий український романтик, котрому треба не так вже і багато – приїхати на виставку Костянтина Степанюка, випити з ним кави.

 

Костя викладає. Він вчитель. Він закоханий в націоналістичну дитячу програму «Пласт». Талановита і тонка людина, яка живе, наче кожен день може стати останнім. Від нього віє такою любов’ю до Неньки.

Вони подарували нам свої роботи. Одну із зображенням Ісуса в терновому вінку, іншу – із тендітною балериною, котра була одразу «конфіскована» злим редактором. Ісус зараз стоїть у мене у великій кімнаті, поруч з іконами. Танцююча балерина та страждаючий Ісус – в цьому є щось символічне.

Ми поспішаємо, не встигаємо, хочемо миру, просимо у Бога любові… А мені, жовто-сині, так хочеться повернутися до героїв моїх програм… Повернутися і покаятися, і тихо, пошепки, сказати: «Ви всі – моя Україна. Пам’ятайте про це!».

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой програми Костянтин Степанюк

https://youtu.be/XxncjwlXdYw

Олег Володарський: Олександр Король – Людина, Патріот і Вчитель

 Обожнюю Львів! В усіх його проявах. Приймаючи його величний настрій, з кожним роком все більше заглиблююся у вивчення історії та культури цього міста. І, наче маленька дитина, ніяк не можу насититися ним. Львів – це душа України. На переході віків. На найгрубішому шві епох.

 Сьогодні не можна не задавати принципові і жорсткі питання про історію і культуру нашої держави. Проте під час таких діалогів душу наповнює неймовірний біль. Адже, піднімаючи такі теми, неможливо не відчути відлуння болю багатовікових страждань нашої нації. Сильна й категорична незгода зі століттями геноциду українства.

Дивишся іноді на таких несвідомих людей і дивуєшся легкості їх відчуттів. Вони метушаться, когось кудись вирощують і виховують, навіть не звертаючи уваги на страшне минуле свого народу. Їм подобаються ющенки, вони сумують за кучмами, і навіть воєнний стан турбує їх не більше погоди за вікном.

І, дякувати Богу, є інші – сильні, гідні, мовчазні. Ті, в кому є Бог і Україна. Ті, хто не схилиться ані перед зовнішнім, ані перед внутрішнім ворогом. Хто буде боронити Батьківщину, навіть ціною власного життя.

Це саме та наша генетика, котру протягом стількох віків намагаються винищити. Це не вдалося зробити тоді, не вдасться і сьогодні. Такі люди ззовні нічим не відрізняються від мільйонів інших. Найважливіше всередині.

Справжній патріот України. Мовчазний, усміхнений, ніжно люблячий свою Неньку-Україну. Їх можна впізнати за цією ніжністю. Ти лише непомітно запитай в них про війну та майбутнє.

 Стрийський парк. Ми їхали на зустріч з Олександром Корольом. І тут мене поглинули неймовірне відчуття – відчуття Шервудського лісу, казкового та напрочуд спокійного. Я був вражений! І це, виявляється, був тільки початок. В тихому затишку тренерської, залитої липневим сонцем ми обидва помітно нервували. Нервували, поки не почали говорити… душами. Сповідуватися!

 

Саня, мені так само розриває душу біль моєї рідної, кровної землі. Розумієш, зараз ми всі разом в цій країні відкриваємо очі і починаємо усвідомлювати жахи і велич минулого та майбутнього. Брате! Хто не може зважити авоську з абрикосами?..

А хтось прокидається і тужить через усе, що відбувається навколо. Я не буду перераховувати твої звання, статуси, медалі і досягнення, не буду співати хвалебних пісень. Просто вклонюся тобі, ВЧИТЕЛЮ!

 

І ти, і твої колеги по тренерському цеху (Олександр Добровольський, Михайло Годинець, Роман Кривицький, Юрій Нуженко, Віталій Блюмін… та ще сотні тренерів) виховуєте дітей рідної нації бути сильними і гідними ЛЮДЬМИ. І коли, окрім спортивних навичок, ви, вкладаючи в них душу, навчаєте ще й любити Україну – ви відроджуєте велич нашої НАЦІЇ. Совістність та повага, до яких ви спонукаєте власним прикладом – це те СВЯТЕ, чого так не вистачає владній сволоті.

 

Брате, ми з тобою не подаруємо! Не віддамо! Кожний по-своєму, кожний на своєму місці. Тільки для того, щоб наші діти в зародку душили будь-який прояв підлості та продажності.

Вчитель – це той, хто дивиться чесно і справедливо в самісіньку душу. І такі хлопці, як ви, можуть в найгостріший момент вимагати принципового ставлення до нашої з Неньки-Батьківщини. Цим ми і живемо, друже. Заради цього дихаємо. У справедливого немає друзів – так заповів Господь.

Там, у корита плямкаючих людожерів з шоколадними пиками, навіть не найгірші учні перетворюються на нелюдів. Як це важливо – своєчасно нагадати їм про те, хто вони є і про повагу до самих себе. Жовто-блакитні кольори нашого прапору все частіше підіймаються – як над звільненими містами, так і на виграних змаганнях.

 

Ваші учні і діти розносять по світу повагу до нашої нації. Немає гучних і пафосних слів, є мовчазна і непохитна повага да землі своїх предків.

 

Складна у нас відбулася розмова. Важка. Зовнішня легкість неминаючий внутрішній біль. Саме це і є прояв тієї сили, котру в нас так не люблять вороги (зовнішні і внутрішні).

Львів люблю до нестями. Попри подорожі країнами, столицями, містами.

 

Рідний та улюблений Львів, в якому живе людина, патріот і ВЧИТЕЛЬ – Олександр КОРОЛЬ. Якщо ти достеменно знаєш, що в цій країні є люди, котрі нестямно, до вибуху в душі люблять свою землю – тобі інакше смакує навіть повітря, тобі заквітчується іншими барвами плин життя, тебе наповнює впевненість в тому, що МИ обов’язково переможемо. І такі люди, дякувати Богу, є!

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой програми Олександр Король

https://youtu.be/98XtUFgOXUk

Вчитель, спрямований на самоосвіту

З кінця XX ст. в суспільстві тривають процеси переосмислення цінностей, зміна ідеалів і пошук перспектив. Щоб гідно прийняти історичний виклик XXI ст., освіта мусить мати випереджальний характер, тобто бути націленою на майбутнє, на розв’язання проблем нового часу, розвиток творчих здібностей учасників навчально-виховного процесу, формування в них проектноїкультури, нових способів мислення — усього того, що забезпечитьуспішну соціалізацію. Тож працювати за новими вимогамиможе тільки творчий вчитель, що перебуває в постійному творчому пошуку, повсякчаснонавчається.

І зараз виправдовується стара істина: «Творчий учитель — творчий колектив». А з чого починається творчий колектив учителів — творців завтрашнього майбутнього України?Перш за все, зі cпівпраці: вільної, творчої, актуальної, цікавої,спільної!

Метою науково-методичної роботи є підтримка ділового тонусу вчителя, допомога в подоланні труднощів, відкриття шляху до пошуку, ініціативи й творчості. При цьому важливо зацікавитипедагогів, залучаючи допроведення того чи іншого заходу. Тож у нашій школі практикують крім загальноприйнятих і нестандартні форми роботи, які захоплюють учителів, сприяють розвитку різного роду компетентностей, індивідуального стилю, креативності, творчих здібностей.

Одним із видів нестандартної роботи є проведення педагогічної ради у формі ділової гри. Саме така форма розвиває пізнавальну активність педагогів, стимулює самоосвіту, розвиток творчої ініціативи, забезпечує формування в колективі атмосфери плідного співробітництва.

Пропоную такий девіз нашої ділової гри: Неможливо жити краще, ніж проводячи життя в прагненні стати досконалішим. Хто хоче зрушити світ, нехай зрушить себе. (Сократ)

Правила учасників ділової гри:

  • гра — справа серйозна. Як ми граємося, так і живемо;

  • будьмо позитивними;

  • толерантність — це повага, у першу чергу, до самого себе;

  • точність — ввічливість королів;

  • світ навколо вирує, а ми — на педраді ТУТ і ЗАРАЗ — вчимося;

  • найдорогоцінніше, що в нас є, це — час, використаймо його для себе найефективніше.

    Головні нормативно-правові документи Міністерства освіти України свідчать: «Педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов’язані постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру» (Закон України «Про освіту»); «Підготовка педагогічних і науково-педагогічних працівників та професійне самовдосконалення — важлива умова модернізації освіти» (із Національної доктрини розвитку освіти).

    На сучасному етапі розвитку суспільства всі розуміють, що кожному громадянину необхідні універсальні знання, здатність розв’язувати свої життєві та професійні проблеми. Ідею універсальної освіти розглядають нині як головну умову розвитку особистості й суспільства загалом. В основі цієї ідеї лежить здатність людини до безперервної освіти.

    На дитячі та юнацькі роки випадає тривалий процес освіти, і багато молодих людей із полегшенням зітхають, коли приходять на виробництво після вищого навчального закладу, але навіть невелика перерва в освіті відкидає їх назад, бо диплом про вищу освіту — це тільки початок безперервної освіти.

    Здатність до самоосвіти незрівнянно важливіша за своїми результатами та впливом на людину, ніж сама освіта в навчальному закладі. «Вчити самого себе», — девіз кожної особистості, але найактуальнішим він стає для педагогів, бо внаслідок їхньої наближеності до молодого покоління здійснюють безпосередній вплив на розвиток особистості дитини. Особистісно орієнтована самоосвіта педагога забезпечує підвищення педагогічної майстерності, а в результаті — безперервний саморозвиток особистості самого педагога і його вплив на розвиток особистості учня.

    В. Сухомлинський уважав, що джерелом і рушійною силою самоосвітньої діяльності вчителя є потреба в знаннях: «Знати більше, ніж я знаю сьогодні». Вчений зазначав, що суттєвими причинами, які породжують цю потребу, є вимоги, що висувають до вчителя керівники школи, колеги по роботі, батьки й особливо учні. Неодноразово В. Сухомлинський наголошував: «Учень має бачити в учителеві розумну, знаючу, думаючу, закохану в знання людину. Чим глибші знання, чим ширший кругозір, ширша всебічна наукова освіченість учителя, тим більшою мірою він не тільки вчитель, а й вихователь».

    Видатний педагог був переконаний, що самоосвітню діяльність учителя слід починати із самопізнання. Учитель мусить вивчити себе як особистість, порівняти себе з іншими, поспостерігати за собою ніби збоку. Він стверджував, що девіз самопізнання добре виражений у словах Ф. Достоєвського: «Знайди себе в собі, підкори себе собі, оволодій собою!» Виховання почуттів, дисциплінування думки Й волі, вироблення й урівноваження характеру — усе це людина має робити сама, пізнаючи себе й оволодіваючи собою.

    Інтелектуальна розминка

    Хто автор цих слів?

  • Щоб стати справжнім вихователем дітей, треба віддати їм своє серце. (В. Сухомлинський).

  • Щоб дати учням іскорку знань, учителю необхідно ввібрати в себе море світла. (В. Сухомлинський).

  • Учитель, який передає дитині лише знання, — це ремісник; той, хто виховує характер, — справжній митець у своїй справі. (С. Русова)

    2.     Продовжіть фразу

  • Усі перемоги починаються… (з перемоги над собою).

  • Хто не дивиться вперед, той… (залишиться позаду).

  • Істина народжується в суперечках, та коли пристрасті вирують, істина… (зникає).

  • Щоб вести людей за собою, … (йди за ними).

  • Якщо можеш виправити наслідки помилки, … (ти не помилився).

    Отже, в основі ефективної педагогічної діяльності лежить «Я-концепція» вчителя, бо прийняття себе, розуміння себе, оптимістичне життєрадісне світосприймання — головний і провідний принцип забезпечення соціально-психологічних умов для зміцнення та збереження сприятливих тенденцій у самовдосконаленні та самореалізації особистості педагога.

    Кожен учитель визначає чотири компоненти власного «Я»:

  • «актуальне Я» — яким себе бачить учитель зараз;

  • «ретроспективне Я» — яким він себе бачить та оцінює на початкових етапах своєї праці;

  • «ідеальне Я» — яким учитель хотів би бути;

  • «рефлексивне Я» — як, з погляду вчителя, його розглядають і оцінюють керівники школи, колеги, учні й батьки.

    Центральним елементом професійної свідомості вчителя є «актуальне Я», яке ґрунтується на трьох наступних. Стосовно «ретроспективного Я» існує система критеріїв оцінювання особистого професійного досвіду та досягнень. «Ідеальне Я» пропонує перспективу особистості й обумовлює саморозвиток у професійній сфері. «Рефлексивне Я» виступає шкалою середовища в професійній діяльності та забезпечує об’єктивність самооцінки.

    Отже, самоосвіта — це усвідомлена потреба в постійному вдосконаленні своєї професійної діяльності з акцентом на її соціалізацію, на створення умов для розвитку особистості та соціально значущих якостей особистості вчителя й особистості кожного учня. Самоосвіта — безперервна діяльність учителя, спрямована на розширення й поглиблення знань і вмінь, підвищення рівня предметної підготовки. Шлях від епізодичної самоосвітньої діяльності вчителя до планової усвідомленої самоосвіти пролягає через осмислення та створення особистої «Я-концепції».


    Вправа «Ієрархія цінностей особистості»

  • Ієрархія (від грецьк. — священний) — у широкому розумінні означає розташування частин або елементів цілого в певному порядку. Проранжуйте життєві цінності за ступенем їх значущості для вас, як для вчителя:

    Рефлексія

  • Яку життєву цінність ви поставили на перше місце? Чому?

  • Скільки часу на день ви приділяєте цим людям?

  • На що ви витрачаєте найбільше часу протягом дня?

Творчість вчителя є необхідність чи потреба?

План

І. Вступ

ІІ. Теоретичний блок

ІІІ. Практичний блок. Міні-дискусія

IV. Підсумок

Питання для самоперевірки

І. Вступ

Нині освітні процеси в Україні відзначаються неординарністю, пошуком нових підходів до навчання і виховання дітей у початковій ланці. Технологічна майстерність педагога та наявний професійний рівень є основними чинниками в сучасних умовах.

Вирішальними чинниками успіху вчителя початкового  навчання  стають наступні складові:

інтелектуальність педагога — це поінформованість про технології здійснення певного виду діяльності, розуміння їх особливостей;

дії та практичні знання — це володіння набором дидактичних методів, прийомів та організаційних форм, вироблення власної педагогічної техніки;

емоційність та увага — способи пристосування своїх професійних можливостей до вихованців, урахування їхніх індивідуальних запитів.

Важливе значення має самореалізація педагога як людини, творця, громадянина.

Викладач-практикант. Сьогодні я пропоную подискутувати з приводу питання: «Творчість педагога — це необхідність чи данина моді?»

Без педагога з неординарним мисленням сучасний навчальний заклад не може існувати. Адже лише такі педагоги здатні виховати творчу особистість.

Високого рівня у своїй роботі педагог досягає завдяки творчості та сумлінності, працелюбству, готовності долати труднощі.

В. Сухомлинський наголошував, що «робота педагога — це творчість, а не буденне наштовхування в дітей знань». Він підкреслював, «що справжній вчитель-майстер не може жити без творчості, повторюючи одне й те саме все своє життя. Тільки творчий педагог може розвинути творчі можливості, творчі здібності дітей». Творчість — одне зі складних і таємних явищ людського життя, їй властиві одночасно і знання відомого, доведеного, і фантазія, і сумлінність, і опора на закономірності, і випадковість. Сучасна наука дає таке визначення творчості: діяльність, яка породжує щось якісно нове й таке, що відрізняєгься неповторністю, оригінальністю та суспільно-корисною унікальністю. Педагогічна праця нетворчою не буває й бути не може, оскільки неповторні діти, обставини, особистість самого вчителя, і будь-яке його педагогічне рішення має виходити із нестандартних дій.

 (Ігрова вправа «Як ти себе зараз почуваєш?»)

ІІ. Правила тренінгу

Активність учасників;

говорити по черзі, а не водночас;

критикувати ідею, а не особу, що її висловила;

не перебивати того, хто говорить;

пропонувати власні варіанти.

ІІІ. Дискусія

Вправа «Мікрофон»

Викладач-практикант. Істина народжується в суперечці. Я висловлюю думку, а ви спробуйте її обґрунтувати, використовуючи метод «Мікрофон».

1. Діяльність творчого педагога — це власна ініціатива чи дія за наказом? Як ви вважаєте?

2. Педагог-творець-ерудит, він бачить не лише сьогоднішній, а й завтрашній день. Так це чи ні?

3. Я стверджую, що показником результативності педагога є заняття. Як ви вважаєте?

4. Відкрите заняття — це творчість чи вистава? Ваша думка.

Давайте підібємо підсумки.

Викладач. Отже, творчий педагог — це: (очікувані результати)

1. ….Педагог —творець-ерудит.

2. …..Працює за власним бажанням.

3. …..Вміє працювати творчо.

4. ……Досягає поставленої мети.

Вправа «У світі казки»

Колектив ділиться на 3 команди за допомогою переклички: прислів'я, загадки, приказки.

Завдання: використовуючи героїв казок «Айболить», «Снігуронька», «Попелюшка», «Карлсон», об'єднати їх новим сюжетом і перенести в казку «Троє поросят».

Критерії оцінювання:

наявність художньої обробки;

аргументація всіх видів висловлювань і задіяння всіх героїв.

Час на виконання — 3 хв. Переможець поїде на відпочинок на Гаваї.

Вправа «Сильна ланка»

Викладач. Шановні колеги! Усі ми дуже різні, але нас поєднує спільна справа — ми педагоги. Навчатися важко, проте вчити ще важче: щоб дати дитині іскру знань, педагогу треба увібрати в себе багато світла.

Пропоную виконати вправу «Сильна ланка» (поділ учасників на дві ланки: зима та весна).

Завдання: назвати автора слів.

«Щоб стати справжнім вихователем дітей, треба віддати їм своє серце» (В. Сухомлинський).

«Дітям подобаються вихователі-оптимісти, цей оптимізм — саме той камертон, те невловиме, що не вкладається в жодні плани і конспекти, проте сприяє встановленню душевних зв'язків у стосунках вихователь — діти». (Р. Буре, Я. Островська)

Бліц-турнір для педагогів: продовжіть фразу:

І. Кредо справжнього педагога — не сковувати дитину, а.... (дати можливість).

ІІ. Розуміння дитини — запорука... (у вихованні).

ІІІ. Навчаючи інших, ми... (вчимося самі).

IV. Людині властиво... (помилятися).

Викладач: У сучасний час постійної потреби удосконалення та підвищених вимог до фахової підготовки, вагоме місце має  само діагностування власних потенційних можливостей та творчих умінь. Тож пропоную Вам прийняти участь у анкетуванні « Я як творча особистість» (роздаються чисті листки А -4 кожному присутньому на семінарі)

Анкета (Відповіді оцінюються таким чином: «так» — 1бал, «ні» — 0 балів.)

1. Вважаю, що успіх у житті залежить від особистих зусиль, а не від випадку.

2. Чи наполегливі ви при досягненні своє мети?

3. У своїй педагогічній діяльності я постійно намагаюсь вдосконалюватись, використовуючи інтерактивні форми і методи роботи.

4. Я не копіюю колег, а вдосконалюю себе сам.

5. Можу працювати годинами над створенням нової програми.

6. Заради досягнення мети хочу й буду впроваджувати нестандартні форми проведення роботи з дітьми.

Підрахунок балів

5—6 балів — у вас високе прагнення до творчої діяльності.

1—4 бали — ви маєте творчі здібності, проте не проявляєте їх сповна у своїй роботі.

Викладач. Отже, творчість педагога є необхідністю і покликанням сьогодення, тому що нові погляди на навчання та нові програми планування спонукають нас працювати творчо. Творчий педагог — це особистість, яка під впливом зовнішніх чинників набула потрібних для актуалізації творчого потенціалу додаткових мотивів, особистісних утворень, здібностей, які допомагають досягти творчих результатів в одному чи кількох видах творчості.

А щоб працювати творчо, треба читати новинки та цікавитись літературою, спілкуватися з колегами, уміти користуватися Інтернетом, набувати практичний досвід. Я бажаю вам успіхів у творчій діяльності. Дякую за активність і щирість у роботі.

Питання для обговорення  (за потребою):

1. Як Ви особисто розумієте цитату:

Усередині нас криються потенційні творчі можливості,

 і ми повинні працювати щосили, щоб розкрити цей потенціал.

Мартін Лютер Кінг

2.  Чому педагогічна творчість виступає необхідною складовою розвитку самоосвіти педагога?

3. Які Ви знаєте форми самодіагностування  творчості педагога?

4. Чому тільки творчий вчитель може виховати  творчого учня?

Використані джерела

1. Галіцина Л. Серйозні ігри для серйозних людей Шкільний світ. — 2007. — № Б.

2. Кічук Н. Творча особистість учителя у педагогічній спадщині В. Сухомлинського // Наукові записки ТДПУ ім. В. Гнатюка: Педагогіка. — 2002. — № 5.

3. Медведик О. Педагогічний імідж сучасного вчителя початкових класів // Початкова освіта. — 2006, —№ 15.

… Із щоденника тупоголової вчительки

П’ятниця, вечір… дуже довго хотіла надрукувати цю замітку, та все не вистачало часу. Та все ж, в черговий раз перечитуючи коментарі батьків, вчителів, викладачів вузів, що стосуються освіти, у соціальних мережах… просто хочеться виговоритись.

Я мріяла вступити до педагогічного, вступити на державну форму навчання (що вважала нереальним, оскільки я не була відмінницею). Пам’ятаю, як ще навчаючись у старшій школі, коли я пробувала вести уроки (чи то це був день самоврядування чи щось типу цього..), яке це було чудове відчуття: «ти можеш когось навчати», «саме завдяки тобі вони це пізнають»… пам’ятаю, як діти дивились із захопленням, слухали.

Я вступила до омріяного вузу на державну форму навчання. Більше того, коли ми проходили за рейтингом на 5 курс, я увійшла в першу десятку кращих студентів потоку. Мені дуже подобалось розробляти уроки і вони були, на думку викладачів, доволі хорошими.

Пам’ятаю, як проходила практику на четвертому курсі в одній із шкіл. Щоправда провела там лише один урок (в силу певних обставин), кілька днів була на спостереженні у інших вчителів. Та коли я ці кілька днів приходила у цей клас, то деякі діти прибігали і обіймали мене. Після свого проведеного уроку, я чула від однієї учениці, що це її улюблений предмет і вона теж хоче бути вчителем. А потім, через рік, я зайшла у цю школу на кілька хвилин, і учні цього класу з посмішкою  вітались зі мною (хоч пройшло багато часу, а практикантів там чимало  і доволі часто міняються), вони мене запам’ятали. Як же це було приємно!

Я мріяла бути вчителем! Я дійсно любила свій предмет. Я захоплювалась викладачами базових предметів вузу. Тому що вони показували такий приклад викладання, якого я не бачила у школі. А може просто, я вже знала, що це мені потрібно.

Я мріяла бути вчителем! Я вважала, що навчити зможу кого завгодно, так як самій здобути знання вдавалось складно (немає такої феноменальної пам’яті, не все зразу можу зрозуміти). «Але якщо я це розумію -  зумію пояснити так, що зрозуміє кожен, навіть двіюшник». Я знала, як це неприємно, коли на тебе кричать, «читають моралі», коли ти чого не вивчиш. Як недопустимо, коли вчитель говорить про щось інше, а не про те, що варто вчити на уроці. Так як я була донькою учительки, то знала як це коли за кожен твій поступ зразу дізнається мама. «Я дуже добре розумію учнів, так як нещодавно сама навчалась і знаю як їм важко».

Пам’ятаю, як на п’ятому курсі знову проходила практику, вже у школі, якій навчалась сама. Практика тривала кілька тижнів (здається 6). Які це чудові були часи… Я вела уроки в 9-10 класах і була «класним керівником» 10 класу. Діти працювали на уроках, слухали. А на виховних годинах 10-класники навіть пригощали мене чаєм. Пам’ятаю, як ми готовили свято квітів і врожаю… Які ж вони були старанні…

Я мріяла бути вчителем. І бути вчителем у своїй  школі. Та знову ж таки, ця мрія на той час здавалась неосяжною, так як вчительці мого предмету ще було далеко до пенсії.

Закінчивши вуз. Я зразу вийшла заміж і пішла у декрет. З часом почала писати дипломні  і курсові роботи в Інтернеті і це почало приносити доволі непоганий дохід. При чому, маючи диплом спеціаліста учителя двох предметів, я писала дипломні, магістерські, навіть одну дисертацію писала, зовсім з інших галузей і в доволі престижні вузи (замовники були задоволені). Пам’ятаю, як один студент просив написати курсову з хімії. Я кажу, що це не мій фах і з цього предмету в школі я мала 6 балів… а він, «а моєму одногрупнику ви робили, і у нього відмінно!». Та я мріяла бути вчителем… Думала, прийду в школу, навчу їх писати реферати (писати, а не скачувати готовий). Щоб вони у вузах не тратили кровні батьківські кошти на липові роботи, а робити їх самі, адже це зовсім не важко. Варто лише вміти знаходити потрібну інформацію. Я мріяла бути вчителем.

Тут, напередодні Нового Року я дізнаюсь, що вчителька, яка вела мій предмет пішла на   пільгову пенсію. Моєму щастю не було меж. Невже я стану вчителем?!

З того часу минуло 3 роки. Що змінилось? Дуже багато.  Що саме напишу в іншій замітці, Бо потрібно хоч іноді висипатись.

Холодний Яр /уривок/

Яр у лісі, поблизу Чигирина, де збиралися 1768 р. повсталі проти панів селяни.


За святую правду-волю

Розбойник не стане,

Не розкує закований

У ваші кайдани

Народ темний, не заріже

Лукавого сина,

Не розіб’є живе серце

За свою країну.

Ви – розбійники неситі,

Голодні во рони.

По якому правдивому

Святому закону

І землею, всім даною,

І сердешним людом

Торгуєте? Стережіться ж,

Бо лихо вам буде,

Тяжке лихо! .. Дуріть дітей

І брата сліпого,

Дуріть себе, чужих людей,

Та не дуріть Бога.

Бо в день радості над вами

Розпадеться кара.

І повіє огонь новий

З Холодного Яру.

17 грудня 1845, Вюнища.

Л.1 /Тарас Шевченко, Кобзар, повна збірка, Харків, Видавничий дім «Школа», 2002. -640 с., Умовн. Друк.арк. 33,6, Наклад 500 пр./ с. 310.

Любіть Україну, всім серцем любіть

У Росії колишньому вчителю присудили 300 годин "обов'язкових робіт" за вірш "Українським патріотам"
02.09.2015 | 14:32Бившев також позбавлений права займатися педагогічною діяльністю строком на 2 роки.
Бывшев / gordonua.com
Олександр Бившев / gordonua.com


Російський суд погодився з позицією державного обвинувача та призначив колишньому шкільному вчителю Олександру Бившеву, який написав вірші на підтримку України, покарання у вигляді 300 годин обов'язкових робіт.

Про це повідомляє прес-служба прокуратури Орловської області.

Навесні 2014 року Олександр Бившев розмістив у соціальній мережі вірш власного твору «Українським патріотам», який, на думку суду, містить заклики до насильства, розпалювання ненависті, ворожнечі і міжнаціональної ворожнечі. Сам автор заперечує цей факт, вважаючи вірш лише художнім твором.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖУ Росії знову проведено обшук у колишнього вчителя, раніше засудженого за проукраїнські вірші

Так, Орловський обласний суд залишив без змін рішення районого суду міста і визнав Бившева винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 282 КК РФ (дії, спрямовані на збудження ненависті і ворожнечі, а також на приниження гідності людини або групи осіб за ознаками національності, мови, походження, вчинені публічно).

Крім того, Бившев позбавлений права займатися педагогічною діяльністю строком на 2 роки.
Детальніше читайте на УНІАН:http://www.unian.ua/world/1117937-u-rosiji-kolishnomu-vchitelyu-prisudili-300-godin-obovyazkovih-robit-za-virsh-ukrajinskim-patriotam.html

Літні поради

Учитель опубликовал домашнее задание на лето для учеников и прославился на весь мир

teacher

Итальянский учитель Чезаре Ката из школы Polo Scolastico Paritario Don Bosco в приморском городке Фермо на Адриатике дал своим ученикам домашнее задание на лето из пятнадцати пунктов. И, пожалуй, это лучшее, что он мог для них сделать!

Домашнее задание от Чезаре Ката собрало десятки тысяч лайков в сети, и вполне заслуженно! Вот что значит любить свою работу и заботиться о детях.

15 пунктов на лето от Чезаре Ката:

1. Гуляйте по утрам вдоль берега моря в полном одиночестве, смотрите на блики солнца на воде и думайте о том, что делает вас счастливыми.

2. Старайтесь использовать новые слова, которые мы выучили в этом году. Чем больше вы сможете сказать, тем интереснее вы сможете думать, а чем больше у вас будет мыслей, тем свободнее вы будете.

3. Читайте! Много, сколько сможете. Но не потому, что вы обязаны это делать. Читайте, потому что лето вдохновляет на мечты и приключения, а чтение — это как полет. Читайте, потому что это лучшая форма бунта (за советом, что именно читать, приходите ко мне).

4. Избегайте всего, что приносит вам негатив и ощущение пустоты (вещей, ситуаций и людей). Ищите вдохновение и друзей, которые вас обогащают, которые понимают вас и ценят такими, как вы есть.

5. Если вы чувствуете грусть и страх, не волнуйтесь: лето, как и любая другая прекрасная вещь в жизни, может привести душу в смятение. Ведите дневник, описывайте то, как чувствуете себя (а в сентябре, если захотите, мы это вместе почитаем).

6. Танцуйте и не стесняйтесь ничего. Везде, где угодно: хоть на танцполе, хоть в своей комнате в одиночестве. Лето — это танец, и глупо не принимать в этом участия.

7. Хотя бы один раз сходите встретить рассвет. Стойте молча и глубоко дышите. Закройте глаза и почувствуйте благодарность.

8. Побольше занимайтесь спортом.

9. Если вы встретили кого-то, кто вам очень понравился, скажите это ей или ему так красиво и убедительно, как только сможете. Не бойтесь быть непонятым. Если ничего не выйдет — значит, не судьба, а если вас поймут и ответят, то лето-2015 вы проведете вместе, и это будет золотым временем. (В случае неудачи возвращайтесь к пункту 8.)

10. Перечитайте конспекты наших уроков: сравните все то, о чем мы читали, с тем, что происходит в вашей жизни.

11. Будьте такими же счастливыми, как солнечный свет, и такими же свободными и неприручаемыми, как море.

12. Пожалуйста, не ругайтесь. Будьте вежливыми и добрыми.

13. Смотрите хорошие фильмы с глубокими эмоциональными диалогами (если можете, по-английски), чтобы одновременно улучшить свой английский и развить способность чувствовать и мечтать. Пусть кино не заканчивается для вас вместе с финальными титрами, проживайте его снова и снова, включайте его в опыт этого лета.

14. Лето — это магия. В искрящемся солнечном свете утра и жаркими летними вечерами мечтайте о том, какой может и должна быть жизнь. Сделайте все от вас зависящее, чтобы никогда не сдаваться на пути к мечте.

15. Будьте хорошими.

Страницы:
1
2
предыдущая
следующая