хочу сюда!
 

Natalie

37 лет, весы, познакомится с парнем в возрасте 36-46 лет

Заметки с меткой «держава»

Затримали шахраїв, які "продавали" пост губернатора Харківщини

У Харкові Служба безпеки України затримала групу зловмисників, які "торгували" посадами держслужбовців, зокрема постом губернатора Харківщини.
Оперативники спецслужби встановили, що організував нелегальний бізнес одесит спільно з киянином. Вони обіцяли клієнтам лобіювати їх призначення на керівні посади в органах державної влади та у правоохоронних органах. Зловмисники представлялись посадовцями діючої влади та посилались на близькі зв’язки з керівниками Верховної Ради України, парламентських фракцій та міністрів.
У межах кримінального провадження співробітники спецслужби встановили, що шахраї готувалися отримати 1 мільйон доларів США за нібито вирішення питання щодо призначення кандидата на посаду Голови Харківської обласної державної адміністрації. Ще 100 тисяч доларів зловмисники планували отримати за призначення на посаду начальника Головного управління Державної податкової служби Харківщини.

Раніше правоохоронці задокументували факт отримання зловмисниками від харків’янки 60 тисяч доларів США. У таку суму вони оцінили «допомогу» в одержанні мандата народного депутата на довиборах у парламент.

Оперативники СБУ затримали зловмисників в одному з ресторанів Харкова під час одержання завдатку в сумі 150 тисяч доларів США за призначення обох високопосадовців: $100 тисяч за пост губернатора і $50 тисяч за начальника податкової.

Наразі вирішується питання щодо повідомлення затриманим про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України (шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах), та обрання щодо них міри запобіжного заходу.

Операція з викриття та документування протиправної діяльності відбувалася Управлінням СБУ в Харківській області спільно з Головним управлінням по боротьбі з корупцією та оргзлочинністю Служби зі слідчими Шевченківського райвідділу поліції ГУНП в Харківській області під процесуальним керівництвом Харківської місцевої прокуратури № 1.





Шукають таланти, бо дурні закінчуються у Зе-кодла

"Ми шукаємо таланти": що стоїть за ініціативою працевлаштування молоді в органи владиУкраїнські експерти проаналізували ідею пошуку талановитої молоді для роботи на державу
сьогодні, 12:59
Автор:

• Сергій Медведєв

"Ми шукаємо таланти": що стоїть за ініціативою працевлаштування молоді в органи влади

В Офісі президента (ОП) запропонували губернаторам ввести посади заступників по роботі з талановитою молоддю. Передбачається, що ті зможуть зайнятися формуванням списку "амбітних молодих і талановитих людей з областей для роботи на державу". Експерти на прохання видання "Коментарі" оцінили перспективи цієї затії.

"Створювати окрему посаду - недоцільно"

Політолог, політичний консультант Володимир Фесенко вважає ідею в цілому правильною. Але не бачить доцільності створення окремої такої посади.

"У будь-якій ОДА є хтось із заступників, хто відповідає за кадрову політику, - пояснює експерт. - Умовний кадровик. Він і повинен займатися цією роботою. Ще краще, щоб був окремий проект, який курирував би замгубернатора. Але при необхідності можна призначити і окремої людини. Причому не обов'язково в статусі заступника голови ОДА ".

Володимир Фесенко нагадує, що створення партії "Слуга народу" починали саме з ідеї кадрового, соціального ліфта.

"Потреби в цьому, дійсно, є, - підкреслює політолог. - Талановиті кадри серед молоді потрібно шукати, доповнюючи ними кадровий склад на всіх рівнях. Але це слід робити системно, на постійній основі. І займатися цим повинні професійні кадровики - і в Офісі президента , і в ОДА. Можливо, за участю відповідних рекрутингових агентств з досвідом ".

"Потрібно займатися партійним будівництвом, а не імітувати бурхливу діяльність"

Експерт Українського інституту політики Данило Богатирьов вважає, що керівництво країни знову намагається симулювати бурхливу діяльність.

"Якби влада реально потрібні були лояльні і добре підготовлені кадри, вона зайнялася б партійним будівництвом, а не створювала всілякі сумнівні посади, - каже Данило Богатирьов. - Ніщо так не здатне підготувати молодих, талановитих управлінців, як партійна робота, подальше обрання до місцевих органи влади, отримання там великого досвіду, і подальше просування по кар'єрних сходах на загальнодержавний рівень ".

На думку експерта УИП, саме відсутність нормальних інституціалізованих партій породжує систематичну брак кваліфікованих кадрів в українській політиці.

"Хороша картинка при поганій погоді"

Пропозиція залучати талановиту й енергійну молодь на державну службу - НЕ нова історія, зазначає політичний експерт Тарас Семенюк.

"Такі пропозиції були в усі часи, - підкреслює експерт. - Сьогодні це виглядає як спроба" сподобатися "виборцям і створити гарну картинку при поганій погоді"

Сама пропозиція за своєю суттю не погане, визнає Тарас Семенюк. Але нагадує, що рік тому такими ж методами формували партію "Слуга народу". Оцінити рівень підготовки "слуг" кожен може самостійно.

Зеленський, на думку експерта, не врахував (і не враховує) одну важливу річ: молодь потрібно запрошувати на державну службу, але повинні бути два ключові критерії:

- гідна зарплата, особливо якщо мова йде про топ посади;

- чіткий і зрозумілий кар'єрний ліфт, який функціонує виключно на оцінці професійних якостей. 

"В Україні зламана система підготовки професійних кадрів для державних інститутів, - підкреслює Тарас Семенюк. - Мова йде про клас управлінців, які готуються в відповідних університетах, а також при партійних структурах. Це працює в багатьох процвітаючих демократіях. Тому що і політичне, і професійне спадщина - це сплав мудрості і досвіду з молодою енергією і готовністю перейняти естафету у старшого покоління ".

Як повідомляв портал "Коментарі", в  політичній партії "Слуга народу" офіційно ніхто не працює .


СБУ блокувала діяльність торгівців військовими засобами

СБУ блокувала діяльність угруповання торгівців військовими засобами ураження у районі проведення ООС.

Служба безпеки України блокувала у районі проведення операції Об’єднаних сил діяльність організованого угруповання, яке спеціалізувалося на незаконному збуті вогнепальної зброї, боєприпасів та вибухівки.

За попередніми даними слідства, учасники групи, до складу якої входило 5 мешканців Донецької області, займалися нелегальною реалізацією засобів ураження. Своїх клієнтів вони підшукували через особисті зв’язки у кримінальних колах.

Оперативники спецслужби задокументували факти протиправного збуту 2 гранатометів РПГ, 2 автоматів АК-74, гранатометного пострілу ВОГ, гранати Ф-1 та кілька сотень бойових набоїв.

Під час спецоперації правоохоронці затримали у Бахмуті відповідно до ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України всіх учасників угруповання на спробі збуту протитанкового гранатомета РПГ-22, майже 5 кг пластиду, автомата Калашникова, саморобного вибухового пристрою та набоїв для вогнепальної зброї. За цей арсенал ділки планували одержати 55000 гривень.

Наразі вирішується питання щодо оголошення затриманим про підозру за ч. 1 ст. 263 (незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами) Кримінального кодексу України та обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Тривають слідчо-оперативні дії для встановлення каналів походження військових засобів ураження і притягнення до відповідальності інших осіб, причетних до протиправної діяльності.

Спецоперація проводилась Головним управлінням Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях спільно з Національною поліцією під процесуальним керівництвом прокуратури.

ОПУ: Андрій, дубль другий

Андрій Єрмак: звідки взявся і чого чекати
12.02.2020 | 10:46 | Яна Федюра

11 лютого у великій українській політиці сталася гучна рокіровка. Президент звільнив голову свого Офісу Андрія Богдана і призначив на його місце свого помічника – Андрія Єрмака.

Частина суспільства відразу стривожилась: тепер, із Єрмаком, українська влада візьме різко проросійський курс. Підставою для цього припущення стали проросійські заяви, озвучені Єрмаком раніше, і його російський бізнес, знайдений програмою «Схеми».

Чи є в цьому сенс? Можливо – за звільненням Богдана стоїть конфлікт Зеленського та Коломойського? Чого чекати від Єрмака і яким буде майбутнє його попередника? Про це «Вголос» запитав політологів.

Петро Олещук:

Наразі Єрмак користується найбільшою особистою довірою Зеленського. Він не має стосунку до старої політичної еліти, до якої Зеленський відчуває недовіру і бажання негативно на нього вплинути. Для Зеленського Єрмак непогано себе показав, виконуючи його доручення. З цим, очевидно, і пов’язане призначення.

Не думаю, що тепер він претендуватиме на якусь самостійну політичну роль. Він буде намагатися виконувати ті завдання, які перед ним буде ставити Зеленський. У цьому статусі він може брати участь у якихось міжнародних переговорах, можливо, щодо чергової зустрічі в нормандському форматі. Загалом, він не справляє враження людини, яка має якісь ідеологічні політичні погляди. Він швидше менеджер, ніж політик.

Щодо проросійськості…Одіозні заяви і Богдан робив, тож не думаю, що це щось означає. Він в такій самій мірі проросійський, як і значна частина української політичної еліти. Вони так думають, так виховані, так звикли…Єрмак взагалі не особливо переймається, реагує по ситуації. Тож і надалі він буде публічно відстоювати ту позицію, яка буде подобатися президенту.

Ярослав Макітра:

Те, що частина функціоналу Єрмака була спрямована на ведення переговорів з РФ, – очевидний факт. Щодо якогось абсолютного розвороту в бік Росії, то я би не перебільшував. Побачимо, чим закінчиться зустріч нормандської четвірки і чи взагалі вона відбудеться. Очевидно, ще кадрові зміни у владі будуть, але у Верховній Раді залишиться та сама більшість, яка є зараз. Крім того, Єрмак і так досі був біля Зеленського. Тому не думаю, що варто говорити про якісь різкі зміни. Інша справа, що владна вертикаль може стати жорсткішою, ніж це було за Богдана. Але знову-таки: побачимо. Складно зараз говорити, треба дивитися, якими будуть наступні кадрові рішення. А їх варто чекати вже до кінця тижня. Маю на увазі кадрові рішення в Уряді та інших органах влади.

Звільнення Богдана свідчить про те, що Зеленський намагається тримати Коломойського на певній відстані

Що ж до Коломойського, то звільнення Богдана, скоріше, свідчить не стільки про послаблення впливу, скільки про те, що Зеленський не хоче допускати його монополії у впливі на себе. Це було зрозуміло після обшуків «1+1», після законопроекту, яким хочуть заборонити повернення «Приватбанку» Коломойському. Це свідчить про те, що Зеленський старається тримати Коломойського на певній відстані. Але сценарій «Путін-Березовський» все одно є абсолютно реальним. Все залежатиме, в тому числі, від поведінки самого Коломойського, як він на все це реагуватиме. Бо поки ми бачимо своєрідне затишшя.

Олександр Кочетков:

Ніхто Андрія Богдана звільняти не хотів – сам напросився. Демонстративно ігнорував роботу і  поводився так, що не звільнити його було неможливо. Тому, що не зміг змиритися з політичним дорослішанням президента Зеленського, яке, крім іншого, тягне за собою і перерозподіл впливів у його оточенні.

Не здивований цим звільненням, кажу про такий варіант вже кілька місяців. Не здивуюся, якщо й Богдан спливе на якійсь козирній посаді під час серйозного оновлення Кабміну. Але має пройти час, щоб Богдан і Зеленський встигли один від одного відпочити.

Прихід Андрія Єрмака викличе низку змін. Перш за все, в офісі президента. Перш за все, серед тих, хто займається інформаційним забезпеченням – мова про Кирила Тимошенко та інших.

Андрій Єрмак одночасно схожий і на Віктора Балогу, і на Сергія Льовочкіна. Всі три – послідовні, системні адміністратори, які вміють досягати поставленої перед собою мети. Як Балога, Єрмак буде втручатися в усі підряд державні сфери, протискаючи свої підходи. Включаючи сферу «президентського» нафтогазового бізнесу. Як Льовочкін, Єрмак нікому не довіряє, і тому у нього немає своєї команди.

Ніякого проросійського “розвороту” в нашій зовнішній політиці не виникне – нічого особливо не зміниться, тому що Єрмак і так діяв в рамках плану «мир за всяку ціну і якомога швидше». Тобто, багато в чому на умовах Кремля.

Зміни будуть у внутрішній політиці. Перш за все, Єрмак спробує вичавити максимум з монополізації влади в країні і покласти під Офіс президента і Кабмін, і Раду, хоча, здавалося б, куди вже більше. І всі фінансові потоки будуть відтепер розподілятися на Банковій. І на Банкову ж переноситися не тільки політична, але і практична відповідальність за те, що відбувається у країні.
Загалом, нас чекає період посилення влади і її дій.

Перше випробування Андрія Єрмака на міцність – це його неминуче зіткнення з інтересами Арсена Авакова та Ігоря Коломойського. Друге – голосування в Раді за внесення «особливого статусу Донбасу» до Конституції України. Пов’язані процеси, між іншим. Третій момент – випробування публічністю, якого, наприклад, Богдан, не витримав.

Президент Зеленський зробив примітивну управлінську помилку. Замість того, щоб прирівняти нулю обидві сторони конфлікту – і Богдана, і Єрмака, він дозволив одному перемогти і підвищити свій статус. Тим самим, президент дав зрозуміти, що міжусобиця в його оточенні може бути вигідною, фактично, він дав відмашку на подібні конфлікти.

Україна може побачити аналог всевладного Віктора Медведчука

Подивимося, як Зеленський буде виплутуватися зі складностей, які сам собі і створює.
І подивимося, чи надовго збережуться дружні відносини Зеленського з Єрмаком, коли Андрій втратить можливість всі невдачі звалювати на суперника. Але якщо зберегти зможе, то Україна побачить аналог всевладного Віктора Медведчука часів його роботи в Адміністрації президента Кучми. Та й натуральний Медведчук нині має всі шанси серйозно посилити свої позиції і стати негласним партнером чи консультантом Єрмака.

Олексій Роговик:

У тому, що Богдана замінили на Єрмака, винен перш за все Богдан. Це звільнення було очікуваним і неминучим. Зеленський розраховував на Богдана в багатьох питаннях – і в забезпеченні голосувань у ВРУ, і в контролі Уряду. Але Богдан, через свою надмірну імпульсивність та необдуману поведінку, за короткий час все зіпсував. А Єрмак поводив себе дуже дипломатично, був абсолютно відданим президенту. Виконував всі його доручення без жодних питань. І цим – контрастував.

Єрмака взагалі можна охарактеризувати, як людину дуже дипломатичну, стриману, яка не піддається впливу емоцій. Він займався питаннями зовнішньої політики, був таким-собі «паралельним» чи «тіньовим» міністром закордонних справ. Займався зустріччю нормандської четвірки, обміном полоненими і перемовинами з російською стороною, в тому числі з паном Козаком, щодо Донбасу.

Кирило Сазонов:

Не думаю, що варто чекати якихось особливих змін на міжнародній арені. Це внутрішньо українське питання. Просто апаратні ігри, які Зеленський вже не контролює. І це явно не піде на користь рейтингу влади. Богдана, до речі, збиралися звільнити у березні, перед цим виливши на нього купу бруду. Але чомусь не дочекалися. Тепер можемо сміливо забувати його прізвище. Більше ми його не побачимо.

Єрмак досі відповідав за зовнішню політику і показав себе ефективним. Богдан відповідав за внутрішню – і, якщо зважати на рейтинги, все провалив.

Надалі, думаю, варто чекати ще серйозних кадрових змін, адже Богдан відповідав за голів обласних адміністрацій.

Щодо Коломойського – якщо послаблення впливу і є, то воно незначне. У нього вистачає своїх людей. Досі. І в Уряді, і у Верховній Раді.

Валентин Гладких:

Розмови про те, що при Єрмаку Україна різко розвернеться в бік РФ, – це просто пропагандистська маячня порохоботів

Розмови про те, що при Єрмаку Україна різко розвернеться в бік РФ, – це просто пропагандистська маячня порохоботів. Їм взагалі важко догодити, бо їм все не так, якщо не вони при владі. Але вже як так, то давайте говорити прямо. Давайте називати Мінські угоди так, як воно є насправді – пактом Путіна-Порошенка. І якщо виконання цього пакту Путіна-Порошенка є ознакою проросійськості, то так – Єрмак проросійський. Тільки в мене наступне питання: які погляди мав Порошенко, який підписав цей пакт?

І треба усвідомлювати: процеси, які відбуваються у державі, як на внутрішньополітичній, так і на зовнішньополітичній аренах, – не визначаються однією людиною в Україні. Якою б не була посада цієї людини, чи її прізвище. Бо процес прийняття політичного рішення передбачає дуже багато суб’єктів. У нинішніх умовах глобалізованого світу – дуже багато екстериторіальних суб’єктів, які перебувають поза межами держав. Це можуть бути міжнародні організації, наднаціональні утворення. Тому говорити, що зараз прийшов Єрмак і буде щось різко змінювати…це повний абсурд. Це примітивна порохоботська пропаганда, розрахована на розумово неповноцінних і далеких від політики людей. Для тверезих повторюю: Україна не є достатньо суб’єктною, щоб вирішити конфлікт на Донбасі в односторонньому порядку. А отже – буде приречена враховувати думки наших західних партнерів,при чому не лише учасників нормандського формату. А їхні позиції будуть визначатися не «хотілками» українців, а в першу чергу – їхніми національними інтересами. Ми ж, в кращому разі, маємо чітко розуміти, де наші інтереси, і зробити максимум, щоб їх захистити.

Довідка:

Андрій Борисович Єрмак — юрист, кіно продюсер. У велику політику прийшов у травні 2019 року – на посаду помічника президента України Володимира Зеленського. Курував міжнародний напрямок. Є хрещеним батьком сина народного депутата від партії «Слуга народу» Миколи Тищенка.

У трьох скликаннях (V, VI, VIІ) Верховної Ради Андрій Єрмак був помічником депутата від Партії регіонів, борця Ельбруса Тедеєва.

Торік журналісти проекту “Схеми” оприлюднили інформацію про російський бізнес Андрія Єрмака, який він веде разом з росіянином Рахамімом Емануїловим, що має зв’язки із російською владною верхівкою.

Двадцать восемь лет назад.....

28.01.1992 Верховна Рада прийняла Постанову «Про Державний прапор України»


    


 (решил напомнить всем..... на всякий случай, чтобы не заби(Ы)ли совсем.)

Державна контора? Ні, дякую

Для сучасного українця немає нічого старшнішого, аніж похід в державну поліклініку. В якусь управу за довідкою. Воєнкомат. Укрпошта.
Словосполучення "державна структура" викликає багато емоцій. Огида, страх, злість... Бо хоча б раз там був, навіки запам'ятає всі ті "офіси" зі старезними меблями, безформенних жіночок у дешевому одязі, які впиваються в тебе злим поглядом, ніби питаючи: "Якого хріна ти сюди прийшов?".
Державна структура - мертва структура. Середньостатистичний внз, далеко не топовий і не найкращий. Мутне болітце, бабусі замість охорони і споконвічна відсутність мила в туалеті - дуже жирно вам. Тут - совок у його "найкращих" традиціях. Застій. Розруха. В головах і туалетах без мила. Заклад нічого корисного країні не дає. Випускників викидають на вулицю, немов у розбурхану річку, де вони мають вигрібати самі. Внз свою справу зробив - дав "знання" і ... загріб гроші за навчання. Вгадайте, що для нього важливіше...
Студентам ще якось живеться. Більш-менш. Вони молоді і мають поки достатньо сил, аби злиняти в Польщу і надриватись на збирання меблі 6 тижнів на тиждень. Старшим же людям непросто... Працівникам. Усім. Купа відділів, які дублюють роботу, товчуть воду в ступі і перекладають один на одного обов'язки. Усе це в кращому разі за 5 штук. І над всім цим панують начальники. Їх багато. І всі зловживають владою. Ми не команда. Партнерство. Ми ГУЛАГ, де є простий люд і вертухаї на якомусь вищому рівні. Кожен вважає своїм обов'язком подзвонити тобі і кинути "Ану зайди швиденько". Або, немов у Оруела, почати розмову замість привітання з твого прізвища -  "Петренко! Сидоренко!", а далі ідуть запитання - "Чому ти досі...", "Ви що там всі...", "Ти мені тут не стрибай...". 
Хочеш тут вижити? Обери свою тактику. Сприймай все покірно. Бійся. Плазуй. Вони це люблять. Або протестуй. В другому разі відчуєш весь гнів місцевого болота, а твою спину пропалять ті, які не гавкають. Є ще третій шлях - стати такими, як вони. Плюй на всіх, поводь себе якомога нахабніше. Йди по головах. Система це любить, бо це і є система. Яка доживає свої останні дні, ніяк не здохне, і хтозна, скільки ще в тому болоті потоне нервів, часу і невинних душ, яких випадково в нього занесе
___

хейт в коментах видаляю, якщо що

Ми маємо знати правду про Україну – Порошенко

Ми маємо знати правду про Україну – Президент України Петро Порошенко  на відкритті виставки про історію української державності

17 травня 2019 року - 14:31

Ми маємо знати правду про Україну – Президент  на відкритті виставки про історію української державності

Президент України Петро Порошенко відвідав виставку «Українська державність: витоки, етапи становлення та розвитку», яка відкрилася в Національному центрі ділового та культурного співробітництва «Український дім». Глава держави подякував керівникові виставки, Першому віце-прем`єр-муністру Степану Кубіву, авторському колективу, вченим та громадським діячам, які долучилися до її створення.

«Хочу особисто подякувати усім членам товариства за ту подвижницьку роботу по збереженню історичної пам’яті українського народу. Мова йде про те, щоб встановити правду про нашу історію. Наш народ виборов право знати правду – правду, яка не створюється за межами України в московському Кремлі. А правду, на традиціях якої будуть виховуватися покоління українців», - наголосив Петро Порошенко.

«Без бойового духу, без любові до України перемоги не буде», - Глава держави підкреслив важливість знати правду про героїв російсько-української війни, про російську окупацію.

«Виставка, яка сьогодні тут відбувається, є тому підтвердженням. Ці матеріали мають бути у кожній українській родині, в кожній українській військовій частині, бібліотеці, школі», - зазначив Президент та додав, що важливо створити електронну версію виставки, матеріалами якої б могли скористатися українці з усього світу.

Глава держави привітав присутніх на виставці видатних українців, подвиг яких уже увійшов до історії України, серед них були  Герой України учасник російсько-української війни Володимир Жемчугов, український філософ, історик Ігор Козловський, який тривалий час був в полоні проросійських терористів, інші видатні сучасники. «Іконостас українських героїв, на прикладі яких ми виховуємо наші майбутні покоління», - додав Петро Порошенко.

Президент також відзначив важливість підтримки вітчизняного кінематографа та книговидання та навів приклад успішного українського фільму «Кіборги». «На таких прикладах треба виховуватися», - додав він.

«Тому я сьогодні на цій виставці серед однодумців, серед тих, хто підтримує правду про Україну. Дуже дякую вам за те, що ви бережете Україну і не втрачаєте оптимізму і віри в перемогу», - підсумував Глава держави.

Президент оглянув виставку та поспілкувався з присутніми.

Формула покірного “кредитобрання”


ЗАПРАВЩИКИ

“Зі мною дивний випадок: у дорозі вкінець розтратився” (М.В.Гоголь “Ревізор”)

Хоч, правду кажучи, нічого дивного в цьому немає: життя - це така дорога, просування якою дійсно вимагає серйозних коштів.

Траси та вулиці міст вживають бензин, а наш життєвий шлях харчується грошима. Те, що й від нас самих залишається в результаті таке, що й дивитися нема на що, - це вже інша тема. Бува й заїздиш себе… Але поки на ходу, - коли там ще на ТО до лікарні загнати треба буде… - тим часом паливо, тобто гроші, - життя уминає регулярно.

Проте, хвала небесам, з давніх-давен живуть у нашому світі добрі люди, до яких якщо вже дотягнеш на останніх краплях, то можна в них наповнити бак під позичковий відсоток, - і гей-гей до наступної заправки на життєвому шляху.

Дійсно, грандіозний винахід людства, - кредит. І буває воно, кредитування, загалом, двох видів: кредитування виробництва і споживчий кредит.

Так от, якщо “підзаправка” споживача ще якось схожа з наведеною моделлю, - збільшення пробігу пошарпаного тіла шляхами життя, - то кредит виробникам є справою набагато серйознішою. Той, хто дає в борг комусь, хто хоче щось там виробити та продати, бере на себе всі його ризики. А от як не куплять у нього, - що тоді?

Ну й бувають, зрозуміло, нюанси: даєш, наприклад, у борг творчій людині, - неначе ж просто так, на життя, - а насправді його витрати на біфштекси, бургундське та дівчат можуть виявитися виробничими, - він же в результаті щось таке напише-намалює, та й продасть.

 

НУ ОТ БУЛО Ж УСЕ ТАК ПРЕЧУДОВО, І РАПТОМ…

Проте, загалом, “всі роки і сторіччя й епохи поспіль”, аж до Нового Часу, навряд чи можна було говорити всерйоз про кредитування виробництва. Продукувалось же приблизно стільки ж, скільки треба.

Тому віддавна “заправщики” вимушені були перебуватися, головним чином кредитуючи нероб: серів, панів та сеньйорів. А віддача була їм відомо звідки: шляхетні лицарі повертали борги з награбованого, землевласники - з вичавлених зі своїх рабів та кріпаків додаткових соків.

Кредити брали, певна річ, і торгівці: корабель або караван, - його ж треба оснастити, забезпечити треба, найняти команду, завербувати горлорізів для охорони, та поки ж воно допливе-дійде. Туди. А потім же ще й назад…

І тільки промислова революція та вільний ринок надали, нарешті, кредитові людського вигляду. З’явився “гомо фабер”, - “людина що продукує”, яка зайнялась, нарешті, практичними справами, тобто тим, що виробляла дешевше, а продавала дорожче.

Ну, тут вже банки розгулялися… Жирний принцип “вироби й продай” годував не зле, іноді, зрозуміло, підсаджуючи на дієту криз. Розвинуті країни багатіли, купівельна спроможність населення середньостатистично росла та гарнішала. Утворили навіть цілий клас споживачів, назвавши його, для конспірації, “середнім”.

А щоби не лінувалися “комірці”, білий та синій, працювати й придбавати, продовжували держава та банки все більше заохочувати і кредитувати споживання. Працівник, який нахапав кредитів, робиться відданим і навпрочуд працелюбним.

А з 80-х років минулого століття - ну то взагалі як прорвало: в економіці США та Європи почалась, як її називають економісти, “різка накачка попиту шляхом кредитування споживачів”. До чого це призвело, відомо: безсистемне бгання кому завгодно іпотечних позичок в США викликало перший поштовх, з якого й почався землетрус під кодовою назвою “світова економічна криза”.

 

ФОРМУЛА

Ну а зараз коротенько про найголовніше.

Ми героїчно б’ємося кожен зі своїми негараздами та бідами як “і один у полі воїн”. Навкруги, там і тут, - такі ж самі одинаки, як і ми. Кожен з нас бачить над собою свій банк, з піпеткою меду кредитів у одній руці, і з зашморгом у другій. А над ним - державу, котра дбайливо підтримує банк, щоб той, чого доброго, не впав. Вони ласо дивляться вниз, на нас, на масу, а ми, кожний поодинці, покірно й благально, - вгору, на них.

Це не просто “гнівна сатира”, - ось, мовляв, як вони багатіють, кредитуючи просте й непорочне людське бажання жити.

Ситуація набагато гірша. Справа в тому, що вони, практично, вказуть нам - як жити. Ми, маса одинців, відірваних один від одного ідеалом “я споживаю, отже - я існую”, являємо собою їхнє поживне середовище.

Тут навіть певна формула бовваніє: що менше в суспільстві, між людьми, горизонтальних зв’язків, то більша ємність “кредитобрання” такого суспільства.

Ну а з цієї формули іншу, зворотну щодо неї, вивести вже не важко: що більшою буде кооперація між людьми і що в більшій кількості сфер життя вона діятиме, то менше кожен з нас буде потребувати зовнішніх кредиторів свого споживання.

Та і просто з життя ми знаємо, що будь-яка зграя хуліганів та бандюків шукають одинців, бо одного сміючись можна пограбувати та принизити. Тим і живуть.

Такий закон природи грабіжника. А закона поодинці ти не переспориш і не перебореш.

Один у полі не вояк.

Поїдуть"Тризуби" Україною



У державній компанії Укрзалізниця розповіли, що локомотиви, які для України будує американська компанія General Electric, отримають назву «Тризуб».

Про це повідомляє прес-служба компанії.

За словами голови правління Укрзалізниці Євгена Кравцова, назву обрали під час візиту української делегації до міста Ері, штат Пенсильванія, де будуються ці локомотиви.

Кравцов зазначив, що на заводі General Electric є співробітники — нащадки українських мігрантів, які переїхали до Пенсильванії в 50-х роках минулого сторіччя.

«Відомо, що українські переселенці в Пенсильванії називали свої осередки «Тризуб» чи «Тризубівка». «Тризубівки» швидко ставали центрами культурного, спортивного та загалом громадського життя українців у Пенсильванії», — розповів очільник Укрзалізниці.

Також Кравцов додав, що під час візиту до США українська делегація переконалася, що будівництво локомотивів ведеться «з дотриманням найвищих стандартів якості».

Раніше General Electric показала локомотиви, що будуються для України.

22 травня в Укрзалізниці заявили, що оголосять про спільний тендер з General Electric на обслуговування локомотивів.

Нагадаємо, 23 лютого Укрзалізниця та американська корпорація General Electric підписали мільярдний контракт. Рамкова угода передбачає модернізацію локомотивів та будівництво нових. Однією з умов угоди є локалізація виробництва локомотивів в Україні: на першому етапі — 10%, пізніше — 40%.

Наприкінці 2018 року та впродовж першого кварталу 2019 року планується постачання 30 вантажних дизельних локомотивів GE TE33AC з рівнем локалізації 10 %. Їх виробництво стартує на початку 2018 року в США, і перші поставки заплановані вже цієї осені. Загалом за 15 років УЗ планує закупити до 225 нових тепловозів та модернізувати до 75 існуючих.

Також в ЄБРР оголосили, що можуть надати додатковий кредит Укрзалізниці на купівлю вагонів.

Українські заводи отримають близько 400 мільйонів доларів прямих інвестицій від вартості угоди з General Electric.

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
11
предыдущая
следующая