О сообществе

Співтовариство патріотичного спрямування. Націоналістичний рух. Невідома історія України. Інформаційна просвіта суспільства. Дискусійний клуб щодо політичних кроків влади і опозиції. Обмін досвідом інформаційної боротьби з антиукраїнськими діями на теренах України і сусідніх держав.

Топ участников

Вид:
краткий
полный

ВАРТА

“Сергей Позняк — Человек, Который Делает Себя Сам” — 2


Ранее мы уже писали о некоем псевдо-бизнесмене, специализирующемся на создании фейковых историй “о себе успешном” в отечественном информационном пространстранстве. Речь идет о персонаже Сергее Позняке, собственнике автоломбарда “Каштан 2000” и компании FGK Financial Group. Многие годы он трудится над возведением публичной платформы, в основе которой лежит повествование о деталях его личной жизни, и нехитрого растовщического гешефта в социальных сетях: в рамках ТВ-программ, вроде ток-шоу “Дюймовочка в теле слона”; на страницах делового издания “Бизнес”…

Как оказалось, со слов его доверенного окружения, “голубой” мечтой Позняка является мандат депутата Верховной Рады, с целью обладания которым он многие годы трудится, публично срывая с себя трусы и демонстрируя раков в пластмассовом ведерке. Но, видимо, не зря! Ибо на пути следования на политический Олимп “автоломбардист” успел сформировать внушительный фан-клуб. Участники фан-клуба “Каштан 2000” просто таки забросали редакцию письмами с подробностями из жизни “дельца” Сергея Позняка. Что, в свою, очередь, и побудило нас продолжить публиковать опусы, посвященные столь неоднозначной фигуре.

Тем более, что история укранского политикума уже кишит прецедентами создания успешных одиозних политфигур. Кто знает, возможно, имя Сергея Позняка действительно прогремит в ближайшей предвыборной кампании (в одном из избирательных округов Нововасюковской губернии — прим.Ред.). Мы же, в свою очередь, пока поведаем миру о своей вынужденной причастности к “анналам” его великих хроник.

Посему, продолжим…

Путь становления автоломбарда “Каштана 2000”

Как оказалось, автоломбард «Каштан 2000», владение которым приписывает себе Сергей Позняк, придумала и материализовала одна из его экс-супруг, мать его дрожайшей дочери Лизы — Татьяна Ткаченко (владелец агенства недвижимости “Т-Ирис”). Предпринимательница, выпускница фастовского математического лицея, в отличии от екс-супруга Позняка имеющая диплом Киевского колледжа недвижимости, в пик обнищания украинского населения в начале 2000-х использовала старый и весьма эффективный рецепт пополнения бюджета “молодой ячейки общества”. А именно, обогащение посредством кредитования под проценты своих соотечественников под залог их подержанных автомобилей. Оборотные средства для семейного гешефта Позняки взяли в одном отечественном банке, и “покатилася торба”…

Благодаря таланту Татьяны семейство Позняков быстро стало на ноги и даже умудрилось приобрести в столице объект недвижимости — квартиру в Голосеевском районе столицы, купленную в кредит от «Дельта-Банка». И все было бы у них хорошо да гладко. Но спустя несколько лет энергичный Позняк ощутил перенасыщение от фастовского борща и детских пеленок. А его душа требовала праздника! На свою беду (а может, на счастье — прим. ред.) в тот период Татьяна задумала открыть дополнительный ломбард “Каштан 2000” в городе Одесса. Куда она и отправила супруга на разведку. Контору в приморском городе Позняк таки открыл и даже подобрал для работы в ней “деловых” приморских красоток. Но с этим он несколько переусердствовал, в результате, как говорят в народе, “прыгнул в гречку”. В общем, “попал в просак”.

Одна из красоток-менеджеров одесского отделения “Каштана 2000” Алена Александрова, обладавшая недюженным талантом експерта беллиданс, с легкостью вскружила голову бизнэсмену и увлекла отца семейства в бурлящую пучину страстей. На какое-то время с головой занырнув в обьятия одесской красавицы, автоломбардист напрочь выбросил из нее не только свою киевскую семью, но и кредит «Дельта-Банку» за екс-семейное “гнездышко”, которое впоследствии выкупила “за долги” факторинговая компания ТОВ “ОТП Факторинг Україна”.

Справедливости ради стоит заметить, что приморское семейное счастье Сережи длилось не долго. Новая супруга Алена не обладала деловыми качествами Татьяны. Роль менеджера одесского офиса «Каштан 2000» ее не прельщала. Да и в арестованную за банковские долги столичную квартиру Позняк танцовщицу перевозить не спешил… В итоге, по истечении нескольких лет пара рассталась. Танцовщица укатила покачивать бедрами на Гоа. Ее же екс-супруг, собственник автоломбарда “Каштан 2000”, в поисках новой избранницы подался в программу «Давай поженимся!». Новую подругу жизни там Позняк, конечно же, не нашел, зато приобрел массу приключений на свое “ведерко с раками”…

С тех пор, как дела “Каштан 2000” полностью перешли в ведение Позняка, контора превратилась в сущий ад. Согласно утверждениям его фанатов, Сережа Станиславович реальной бухгалтерской отчетности никогда не вел. “Каштан 2000” продолжал развиваться по-принципу пирамиды: наростил новую донорскую структуру “FGK Financial Group” и обогащался, исключительно, за счет притока новых инвестиционных средств. Средства в “бездонное ведерко” “FGK Financial Group” Позняка поступали, в большинстве своем, из карманов слушателей бизнес-школы Кирилла Куницкого, которого Позняк так любит цитировать в своих глубокомысленных спитчах. Удивительно, почему эксперт по систематизации бизнеса Куницкий не научил гореинвесторов конторы Позняка элементарным принципам финансового учета. Не стоит удивляться, если заинтригованные этим опусом товарищи в один момент попросят свои деньги назад и вместо шелестящих купюр получат по хуку слева (или справа — прим.ред.) от одного из сотрудников охранной фирмы “Сокол”. Уточним, что “Сокол” находится на довольствии холдинга “Позняк и его крабики” и специалируется на избивании и устрашении непослушных сотрудников и неудовлетворенных клиентов “Каштан 2000”.

В целом, “одесский период” стал переломным для Позняка. Лишившийся деловой поддержки Татьяны Ткаченко, горе-делец пустил свой “каштановый” гешефт на самотек. Но тем самым укрепил фундамент фан-клуба “Каштан 2000”, который и по сей день отдает почести своему “благодетелю”…

Фан-клуб Сергея Позняка и его детища “Каштан 2000”

В этом разделе нашего опуса мы не будем долго растекаться мыслью по-древу, а просто приведем вашему вниманию некоторые из отзывов обманутых Позняком клиентов. За одно представим вашему вниманию выдержки из Реестра судебных решений, в подтверждение нечистоплотности его делишек.

Подобными отзывами буквально кишат страницы форумов, посвященных взаимоотношениям клиентов украинских ломбардов собственно с этими структурами, где топовые места по негативу много лет подряд уверенно занимает “Каштан 2000”.

А вот некоторые из обещанных выписок из Реестра судебных решений, размещенные на официальном государственном ресурсе, которые были вынесены вовсе не в пользу структур и граждан, обманутых Позняком.

Тут, кстати, вы можете прочесть историю взаимоотношений Сергея Позняка с «Дельта-Банком»: финансовая организация вначале выдала ростовщику кредит на приобретение квартиры, а познее банк вынужден был продать кредитный долг, так и не выплаченный Позняком, факторинговой компании ТОВ «ОТП Факторинг Україна». Недвижимость при этом была арестована.

А также историю взаимоотношений членов семьи Позняков: Сергея Позняка, его матери Лидии и брата Дмитрия, с ПАТ “Укрсоцбанк”, за кредит от которого была куплена еще одна квартира. Кредит, традиционно, не выплачен до сих пор, а дело — продолжает “плавать по судебным инстанциям” Киева.

Хорош себе бизнесмен, разглагольствующий об успешности своего гешефта на страницах журнала “Бизнес” на Международном инвестфоруме в Дубаи, но при этом не способный выплатить кредиты за собственное жилье… Эдакий обнаженный “имитатор”.

Гвардии солдат батальйона имени генерала Кульчицкого, награжденный медалью Московского патриархата

В завершение второй главы нашего многосерийного опуса, посвященного Сереже Станиславовичу Позняку, не терпиться упомянуть еще об одном ошеломляющем казусе, произошедшем в его блистательной публичной жизни. А точнее, его пребывании в рядах участников АТО рядовым солдатом, изначально в составе Нацгвардии, а позднее в составе Добровольческого батальйона Кульчицкого. Как оказалось, в зону боевых действий Позняк отправился не по велению сердца, а как и многие подобные проходимцы, корысти ради. Точнее, его посоветовали туда сходить, дабы избежать крупных неприятностей, связанных с его растовщическими делишками (детали будут представлены в следующих материалах — Ред.). В итоге, вернувшись в столицу, Сережа Позняк традиционно выжал из похода максимальные пиар-дивиденды: потусил на ряде публичных мероприятий в военной, а порой, и комуфляжной форме. Умудрился, будучи “гвардии солдатом” (как сам он представляется), стать членом Киевского Областного Союза Офицеров Украины. При этом, позируя перед объективами камер, Позняк не забывал нацепить на широкую грудь “поцриота” пару боевых наградных знаков Украины. Вот жаль только, что этот “поцриот” ни разу не прикрепил к лацкану военной формы украинской армии еще одну замечательную медальку, полученную им от представителя Московского патриархата РПЦ гражданина Онуфрия (Митрополит Киевский и всея Украины, предстоятель УПЦ МП, постоянный член Священного Синода Российской православной церкви Митрополит Киевский и всея Украины, предстоятель УПЦ МП. Постаянный член Священного Синода Российской православной церкви — прим.ред.). Напомним, что Онуфрий исполняет веления Кирилла Гундяева — патриарха Московского, пропагандиста в Украине шовинистических идей о русском мире и прочих подобных “учений” Путина.

Детально, о получении Позняком медальки от Путина вы можете прочесть на сайте росийского патриархата в Украине. А в доказательство вышеописанному лицезреть фотоотосессию Сережи Позняка вместе с митрополитом Онуфрием. Дело было в прошлом году, кстати.

Продолжение следует.

Сергей Пупок,
специально для “Трибуны народа”.

Хто автор пісні - При долині кущ калини

Ми вважаємо що пісня «При долині кущ калини» має українське походження. Якщо аналізувати цю пісню, то вона дуже подібна до українських пісень. Калина це символ життя, здоров'я, благополуччя. У нас  з калиною поєднують красу дівчини. Кажуть:  розцвіла дівка як калина. Калина це також символ свободи, в гімні Січових Стрільців «Ой у лузі червона калина»  співають:

    Ой у лузі червона калина похилилася,
    Чогось наша славна Україна зажурилася,
    А ми тую червону калину підіймемо.
    А ми нашу славну Україну розвеселимо

Насправді вірш до пісні «При долині кущ калини» написала  росіянка  Матрона Смірнова у 1979  році.

    Над полями ветер бродит.
    Песню теплую поет.
    При долине на свободе,
    Куст калиновый цветет.
    Ветер вьется над долиной.
    В речке плещется вода:
    - Ты скажи, скажи, калина,
    Как попала ты сюда?
    - В рощу прошлого весною
    Бравый парень прискакал.
    Любовался долго мною.
    А потом с собою взял.
    Обещал меня, калину,
    Посадить в своем саду
    - Не довез до дома, кинул.
    Верно, думал - пропаду.
    Я за землю ухватилась,
    Встала на наги сваи,
    Навсегда здесь поселилась,
    Здесь река и, соловьи…
    Ты меня, голубчик-ветер,
    Не считай за сироту.
    Надо мною солнце светит,
    Я по- прежнему цвету.

Анатолій Пащенко, написав музику до вірша пані Матрони, хто перекладав і редектував текст вірша точно не знаю. Завдяки пану Анатолію, пісню на початку дев'яностих років вперше виконав гурт Краяни і вона поширилась в народі. Пісня вразила українців, так як калина це наш український символ  і стала популярною в народі.  Пісня розповідає про дівчину, яка пережила невдале кохання, не дивлячись на розлучення дівчина змогла вижити і як калина розцвісти. 


Карпатська Русь і пісня - Понад Хустом ворон кряче

Після довголітньої війни Наддніпрянської Української Народної Республіки, проти більшовицької Росії, та довготривалої боротьби Західної Української Народної Республіки, проти румунських, польських та чехословацьких інтервентів. Український народ зрозумів, що тільки спільним зусиллям можна здолати окупантів і 22 січня 1919 року у місті Києві на Софійському майдані, було проголошено Акт Злуки.

Дві незалежні держави, цим універсалом на весь світ оголосили, про створення єдиної незалежної «Української Народної Республіки». Та не судилося у ті роки збутися мрії народу України, збудувати свою державу. Під тиском московських більшовицьких військ Українська Народна Республіка не встояла і була розділена між чотирма країнами, Польщею, Чехословаччиною, Румунією і Росією.

За Сен-Жерменським договором, який був підписаний 10 вересня 1919 року, та Тріанонським мирним договором, який підписали країни Антанти 4 червня 1920 року, Словаччина та Закарпатська Україна після ліквідації Австро - Угороської Імперії повинні були входити в склад Чехії. Закарпатська Україна від міста Ужгорода до міста Рахова за цими угодами переходило у склад Чехословаччини і отримувало там автономію під назвою Карпатська Русь.

На жаль, обіцянки автономії залишились лиш на папері і не були виконанні. На протязі всієї окупації чехами Карпатської Русі, русини боролись за свій суверенітет і вимагали автономію.

29 травня 1938 року Русинська Народна Рада в столиці Карпатської Русі у місті Ужгороді, поставила вимогу до уряду Чехословаччини, про впровадження статусу автономії краю, посилаючись на положення Сен-Жерменського договору. У цьому 1938 році, територіальні претензії Чехословаччині висунула Німеччина, яка вимагала повернути Судети. Польща і Королівство Угорщина також висунула чехам територіальні претензії.

Знаходячись в складному політичному становищі і балансуючи між війною і миром, чехословацький уряд погодитися надати Підкарпатській Русі статус автономної республіки. Празький парламент ухвалив конституційний закон про автономію Карпатської Русі, внаслідок чого Чехословаччина перетворилася на федеративну державу, чехів, словаків і карпатських русинів.

11 жовтня 1938 року Підкарпатська Русь отримала автономію у складі Чехословацької республіки, а вже 26 жовтня 1938 року уряд Підкарпатської Русі очолив Августин Волошин, після чого автономія була перейменована у Карпатську Україну.

2 листопада 1938 року Королівство Угорщина під патронатом Німеччини та Італії виграло арбітраж у Відні. За рішенням Віденського арбітражу Чехословаччина повинна була звільнити землі на яких проживали угорці. За цим рішенням Карпатська Україна втратила частину своїх земель разом зі столицею Карпатської України містом Ужгород. Місто Ужгород опинилися в Угорщині і уряд автономної республіки був змушений шукати нову столицю, цією столицею стало місто Хуст.

Відчуваючи загрозу військового вторгнення, 9 листопада 1938 року в Карпатській Україні була створена народна самооборона. Організація під назвою Карпатська Січ у випадку агресії повинна була захистити край від ворогів, але на жаль ця військова організація не була спроможною якісно протидіяти регулярним військам.

6 березня 1939 року Гітлер вирішив остаточно ліквідувати Чехословацьку республіку, окупувавши Богемію і Моравію , та давши дозвіл, на окупацію Королівством Угорщина Карпатської України.

В ніч з 13 на 14 березня 1939 року, угорські війська за підтримкою Третього Рейху розпочала війну проти Карпатської України. Прем'єр Міністр Августин Волошин віддав наказ видати всю резервну зброю Карпатській Січі і боронити країну. З перших же годин угорського вторгнення частини Карпатської Січі вели кровопролитні бої з переважаючими силами ворога по лінії Ужгород-Мукачеве-Берегово-Севлюш.

15 березня 1939 року Сойм республіки проголосив повну державну самостійність Карпатської України. Державним прапором та гімном республіки були визнані синьо-жовтий стяг і український національний гімн «Ще не вмерла України..». Герб червоний ведмідь на лівому срібному півполі й чотири сині та три золоті смуги у правому півполі та тризуб з хрестом на середньому зубі. Президентом Карпатської України було обрано Августина Волошина, який призначив прем'єр-міністром нового уряду суверенної держави Юліана Ревая.

На жаль, не судилося молодій республіці збутися, шансів виграти в цьому зіткненні не було, але як сказав Михайло Колодзінський, один з трьох членів Генерального штабу Карпатської Січі : «Коли вже немає розумного виходу з тяжкого становища, то треба вміти вмерти по геройськи, щоб така смерть була джерелом сили для молодих поколінь».

Про ці тяжкі і трагічні сторінки нашої історії оспівують у пісня «Понад Хустом ворон кряче». Карпатська Січ воювала як могла , бої за незалежність Карпатської Русі відбувались аж до кінця травня 1939 року.



Звідки походить гасло Слава Україні

Гасло "Слава Україні!" давнє , це гасло використовував у своїх віршах Тарас Григорович
Шевченко.  У своєму вірші «До Основ'яненка» в 1839  році, Тарас Шевченко  писав:

Слава не поляже; 
Не поляже, а розкаже, 
Що діялось в світі, 
Чия правда, чия кривда 
І чиї ми діти. 
Наша дума, наша пісня 
Не вмре, не загине... 
От де, люде, наша слава, 
Слава України! 

Гасло "Слава Україні!" як ми бачимо і читаємо, використовували  у часи  Шевченка . Більш поширено гасло "Слава Україні!"  почали використовувати в часи Української Народної Республіки.  Дяченко Петро Гаврилович, командир 1-го кінного полку чорних запорожців (підрозділ існував у 1918—1920 роках), згадує, що привітанням у них  були слова «Слава Україні! — Козакам Слава!»

 Контр - адмірал УНР Святослав Шрамченко в своїх історичних описах  «Лінійний корабель-дредноут Чорноморського флоту „Воля“» загадує :

Як тільки «Воля» стала на північній бухті, на призначену для неї бочку, до неї підійшли на катері члени Української Гол. Ради і піднялися на борт корабля. На кораблі вже стояла частина екіпажу з тим жовто-синім прапором на правому флянзі і ось тут голова Української Чорноморської Ради. професор. В. М. Лащенко виголосив на привітання свій історичний тепер для української фльоти вірш «Золотосині прапори». На це віршоване привітання матроси відповіли гучним "Слава», «Слава Україні!".

Генерал УНР Всеволод Петрів згадує, що в час правління гетьмана Скоропадського гасло звучало так: «Йшлося насамперед про сердюків, які добре марширували, голосно вигукували „Слава Україні, Гетьманові Слава“».

Письменник Юрій Горліс-Горський,  в своєму романі «Холодний Яр» описав  події 1918—1922 років в Центральній Україні.

«Село має звичайний мирний вигляд, але група парубків, що йшла по вулиці, і співаючи «Серед степу на просторі» — озброєна. У всіх рушниці, у декого шаблі і револьвери, у одного шабля старовинна, оправлена в срібло.
Під'їжджаю до них:
— Добридень хлопці!
— Слава Україні! — відповідає декілька голосів. Це мене трохи змішало. Я не знав, що у холодноярців заведено замість «Здоров» вітатися «Слава Україні», а відповідається — «Україні слава».


Три тисячі років йде наша війна - Українська пісня

Текст пісні Три тисячі років йде наша війна. Смерть першими ліпших ховає. Хто вижив в бою, тих чекає тюрма -- Вже більше невинних немає. Приспів: Ми впали в бою, ми були молоді. Моліться за нас, ще живі вороги. Ми зброю свою заповіли тобі -- Ти вражою кров'ю її окропи. На сорок день вип'єм, освятим ножі, Освятим напалм, хай ясніше горить. Хай спалить міста, міністерства, суди -- Ще тисячі років тривати війні. Приспів: Ми впали в бою, ми були молоді. Моліться за нас, ще живі вороги. Ми зброю свою заповіли тобі -- Ти вражою кров'ю її окропи.


Любі мої криси - вам слово.

  • 28.06.18, 16:09
 Предупреждение перед просмотром!
     15 января 1997 года распоряжением мэра Москвы образовано ОАО «ТВ Центр». Учредителями выступили Москомимущество и Московский комитет по науке и технологиям. Владельцем контрольного пакета акций стало Правительство Москвы.
 






Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
714
предыдущая
следующая