хочу сюда!
 

Natalie

37 лет, весы, познакомится с парнем в возрасте 36-46 лет

Заметки с меткой «статистика»

Прощальне слово Петра Порошенка країні і її народу

14.04.20 09:31 На утро 14 апреля зафиксировано 270 новых случаев COVID-19 в Украине, всего - 3372, умерли 98 человек, 119 - выздоровели, - Минздрав. ИНФОГРАФИКА
В Украине зафиксировано 3372 случая коронавирусной болезни COVID-19


По данным ЦОЗ, по состоянию на 9:00 14 апреля в Украине 3372 лабораторно подтвержденных случаев COVID-19, из них 98 летальных, 119 пациентов выздоровели. За сутки зафиксировано 270 новых случаев.

Сейчас коронавирусная болезнь обнаружена:

Винницкая область - 200 случаев;
Волынская область - 80 случаев;
Днепропетровская область - 71 случай;
Донецкая область - 12 случаев;
Житомирская область - 112 случаев;
Закарпатская область - 99 случаев;
Запорожская область - 89 случаев;
Ивано-Франковская область - 332 случая;
Кировоградская область - 144 случая;
г. Киев - 551 случай;
Киевская область - 224 случая;
Львовская область - 136 случаев;
Луганская область - 3 случая;
Николаевская область - 5 случаев;
Одесская область - 69 случаев;
Полтавская область - 26 случаев;
Ривненская область - 134 случая;
Сумская область - 74 случая;
Тернопольская область - 280 случаев;
Харьковская область - 14 случаев;
Херсонская область - 34 случая;
Хмельницкая область - 22 случая;
Черновицкая область - 546 случаев;
Черкасская область - 105 случаев;
Черниговская область - 10 случаев.

Данные с временно оккупированных территорий АР Крым, Донецкой, Луганской областей и города Севастополя отсутствуют.

Исследования проводились вирусологической референс-лабораторией Центра общественного здоровья Украины, а также областными лабораториями. По состоянию на утро 14 апреля 2020 в Центр поступило 838 сообщений о подозрении на COVID-19. Всего с начала 2020 года поступило 11974 сообщений о подозрении на COVID-19.

На утро 14 апреля зафиксировано 270 новых случаев COVID-19 в Украине, всего - 3372, умерли 98 человек, 119 - выздоровели, - Минздрав 01
На утро 14 апреля зафиксировано 270 новых случаев COVID-19 в Украине, всего - 3372, умерли 98 человек, 119 - выздоровели, - Минздрав 02

На утро 14 апреля зафиксировано 270 новых случаев COVID-19 в Украине, всего - 3372, умерли 98 человек, 119 - выздоровели, - Минздрав 03

Китайські вчені з'ясували, як швидше вилікувати заражених

Китайські вчені з'ясували, як швидше вилікувати заражених 

У дослідженнях медиків брали участь 25 паціентв з діагнозом Covid-19
Китайські радіологи довели необхідність термінового лікування коронавирусной інфекції. Про це повідомляє журнал American Journal of Roentgenology .

Відзначається, що доктор Го Цюань Хуань з Другої народної лікарні в Юшку (Китай) провів дослідження і з'ясував, що час між діагностуванням і початком лікування Covid-19 корелюються з термінами одужання пацієнтів. Такий висновок було зроблено після ряду досліджень інфікованих пацієнтів за допомогою комп'ютерної томографії.

Доктор Хуань і його колеги вибрали 25 пацієнтів з підтвердженим діагнозом коронавируса, поділивши їх на дві групи. В першу потрапили люди, у яких час між діагностикою та початком лікування склало менше трьох днів, до другої групи потрапили всі інші пацієнти. Послідовні сеанси КТ дозволили спостерігати за процесом одужання.

З'ясувалося, що пацієнти, чиє лікування почалося негайно, мали більш позитивні результати аналізів і одужали приблизно за шість днів з початку перебування в лікарні. Спостережувані, чиє лікування запозднілось, в середньому лікувалися до 13 днів.

Таким чином Го Цюань Хуань зробив висновок, що своєчасне медичне втручання знижує ризик появи наслідків хвороби.

Раніше китайські вчені розповіли, що перехворіли Covid-19 пацієнти, швидше за все, отримали імунітет до коронавірус. При цьому захворювання чревате наслідками, в число яких входить зниження функції легень приблизно на 20-30 відсотків і фіброз легенів. Колишній пацієнт може відчувати ознаки гіпоксемії і задишки під час фізичної активності.



Як повідомляли "Весті.ua", станом на 9:00 п'ятниці, 3 квітня, в світі налічувалося 1 017 515 інфікованих коронавірусів Covid-2019 , число жертв досягло позначки 53 247, ще більше 213 тисяч чоловік одужали.

Тим часом в Україні лабораторно підтверджено 942 випадки захворювання коронавирусной інфекцією. Covid-19 . За минулу добу в країні було зафіксовано 138 нових випадків захворювання. Відомо про 23 летальні випадки від коронавируса з початку епідемії, 19 осіб одужали.



Кількості. Великі і страшні. Що нового?

        Як спитати, то всі люблять правду. А правда у своїй основі може бути й негарною, а комусь - жахливою. Правда в тому, що людина... помирає. З першого дня свого народження індивід починає прямувати до своєї смерті. Цю правду, якщо розібратися, кожен усвідомлює. І все, що б людина не робила: вчиться, відчуває щастя, кохає, дарує радість близьким та приймає від них, створює шедеври у різних сферах, і готує щоденні трапези на кухні, здійснює переступи, благодіяння, гріхи, революції, позики в банку, - все це вона чинить... помираючи. Sad but true.



         Тому задумана ця замітка на таку непопулярну тему, як правда, а значить про смерть. Її ідея в тому, аби бути гострим скальпелем, що прецизійно видалить хоча б основу панічних настроїв, хоча б в кількох людей, кому тупа паніка ще не забрала здатності думати. Відразу попереджу, що смерті далі буде не просто багато, лонгрід буде буквально просочений нею. Тим, хто перебуває у блаженному рабстві "позитиву", краще далі не читати. Інших - ласкаво прошу. Буковки не заразні.
        Людство живе з інфекціями тисячі літ. Віруси та складніші мікроорганізми завжди мали над нами перевагу. Вони добре нас знають, полюють за нашими чеснотами - товариськістю, любов'ю та прихильністю, бажанням допомоги ближньому - і перетворюють ці чесноти на недоліки і слабинки. Одна з переваг вірусів - біологічна простота. Тому всю історію вони на крок випереджали нас. А застана зненацька людина тільки і спромогалася більш чи менш успішно мінімізувати завдану шкоду. Отож, щойно вчора ми з полегкістю попрощалися з черговим "звірячим" вірусом, як сьогодні "привіт, новий ковід".



          Хтось помітив, що наші регулярні "гості" теж полюбляють круглі числа. У 1720 році це була чума, в 1820-му - холера, а в 1918-20 - іспанський грип, у 2019-20 - Корона. Освічене людство, чия поінформованість відчутно розбавила первісні печерні страхи, і питання тепер ставить, гідне нашого глобалізованого суспільства: чи раптом не влаштовані ці пандемії штучно якимсь злим генієм на користь своїх таємних інтересів?
          Але це не так. Найперші примітивні спроби використовувати хвороби як біологічну зброю проти ворогів були зафіксовані, наскільки відомо, не раніше 18 століття (європейські колоністи проти корінного населення Америки). Тоді як вперше історично задокументовані пандемії згадуються ще за сивої давнини, коли предки ймовірних очільників сучасних масонських і навколомасонських орденів і таємних "клубів" ще не мріяли про світове панування, цілком мирно переганяючи худобу від одного до іншого посушливого пасовиська Близького Сходу, Аравійського півострова та Єгипту.
           В індійських санскритських джерелах IX—VII ст. до н. е. знайдено відомості про холеру. Там цю хворобу називали "маха-марі" - велика моровиця. Ще назва - "мордіксім". Один з перших описів самої хвороби відносять до часів походів Олександра Македонського, вояки якого, імовірно, потерпали від цієї хвороби під час індійського походу. В одному з джерел про стан хворого зазначено: "Губи бліднуть, погляд стає безглуздим, очі закочуються, руки і ноги зморщуються, немов від вогню, і хвороба охоплює багато тисяч людей".
          Так звана «Пелопонеська чума» в Аттіці у 436—427 рр. до н. е., як писав про неї Фукідід у своїй "Історії Пелопонеських війн", "...почалася спершу, кажуть, в заєгипетській Ефіопії, потім спустилася в Єгипет, Лівію і більшу частину земель". Епідемія супроводжувалася сильними землетрусами, морськими повенями, посухами і неврожаями. Люди заражалися при догляді за хворими. Основними проявами були нестерпний жар і поява висипу на тілі. Гинули і тварини. Багато будинків спорожніли, цілі родини вимерли. Хворі повзали по вулицях, скупчуючись біля джерел води. Смерть забрала тисячі життів у Афінах. Вважають, що вимерла чверть населення Аттіки. Тоді помер видатний грецький політичний і військовий діяч, вождь афінської демократії Перикл. Але що це було? Опис епідеміологічних чинників, клінічних проявів підходить до багатьох інфекцій. Були проведені навіть молекулярно-генетичні дослідження решток померлих, які встановили імовірного збудника - Salmonella typhi (спричиняє черевний тиф), однак те, що ми знаем про цей тиф, не зовсім відповідає записам Фукідіда. Тому не знято підозру про чумне походження цієї епідемії.
            Або епідемія у 125 р. до н. е. у Північній Африці («чума Орозія»). Їй передувало стихійне лихо, в якому сучасники побачили причину жорстокого мору. Всю Африку незліченними полчищами покрила сарана. Вона поїла не тільки всі трави, а й частину коренів, листя на деревах і молоді пагони, чим не лишила жодної надії на врожай. Потім сарана раптово була підхоплена несподіваним вітром, довго носилася небом цілими хмарами, поки не потонула у Середземному морі. Прибій викинув на берег на великому просторі купи мертвої сарани, від її гниття став поширюватися нестерпний сморід. А далі стався повальний мор серед тварин і птахів, який поширився і на людей. У приморській смузі, що прилягає до карфагенського і утіцького берегів, загинуло більше 200 тис. жителів. У місті Утіка померли усі 30 000 солдатів, відряджених туди Римом для охорони узбережжя Африки. Але хіба тут зрозуміло, про що мова? Ніяких симптомів, окрім швидкої масової смерті, не було наведено навіть її сучасниками.
             Великий лікар давнини Клавдій Гален описав «чуму Антоніна», що тривала з 165 по 180 рр. і охопила багато країн. Приблизні втрати від цієї пошесті від 3,5 до 7 млн людей. Деякі описані прояви хвороби дуже нагадують натуральну віспу. Тож була це натуральна віспа, або ж інша хвороба достеменно невідомо.
             Ще одна добре відома моровиця, що забрала життя 25-50 мільйонів осіб (на той час - близько 13 % населення світу), спалахнула у 541-550 рр. у Східній Римській імперії. Вона була названа істориками Юстиніановою чумою, бо була за часів правління одноіменного імператора (відповідно до літописів Юстиніан теж перехворів на чуму і одужав у 543 році). У 549 р. Юстиніан видав Указ про перешкоджання пересуванню та затримання людей, які прибули з місць, де лютувала недуга. Отже заходи сучасного карантину інтуїтивно відчувалися вже тоді, задовго до відкритття мікроорганізмів та осмислення способів поширення хвороб.
            Згадки про таємничі раптові "мори" подибуються і в руських літописах 1042 та 1092 років. Там немає деталей клінічної картини, але йдеться скоріш за все про епідемії.
            Чергова епідемія чуми в історії людства - "Чорна смерть", спалахнула у пустелі Гобі (Китай). У 1335 році поширилася по Індії. Повільно але впевнено понесли пошесть у Європу могольські війська та купці Великого шовкового шляху. У 1346 р., за словами істориків, бацила прибула на територію України через Крим, а у 1351 році - через Польщу (Чернігів, Київ) до Європи. Підсумок: мінус 75-200 млн осіб - близько половини населення тодішньої Європи.
            Тодішні лікарі настановляли здорових людей наглухо зачиняти вікна і двері, перебуваючи вдома, а краще переселятися подалі від охоплених чумою міст, могильників тварин і цвинтарів, у села, до чистих джерел води. Тоді з'явилося і класичне правило карантину: усі кораблі, що прибували до портів з інших країн, мали залишатись на віддалі від порту протягом 40 днів. Індивідуальний захист також полягав у забороні користуватися речами та одягом померлих, у розміщенні в зоні дихання людини спеціальних трав'яних зборів та парфумів і таке інше.


Маски чумних лікарів середньовіччя (у "дзьоб" закладалися квіти і трави для захисту від чумних випаровувань)
           
               Повторні спалахи хвороби час від часу локально виникали аж до XX століття. Але завдяки радянським (зокрема й українським) вченим, які у 1947 році під час спалаху хвороби в Маньчжурії вперше застосували для лікування стрептоміцин, медицина досягла відчутних успіхів у розробці нових засобів проти інфекції і тепер чума виліковна.
               Молекулярно-генетичні дослідження останніх років показали, що чумний мікроб утворився від Y. pseudotuberculosis внаслідок мутації у проміжку часу десь від 20 до 1,5 тис. років тому в популяціях монгольського бабака.
               Віспу називали "чумою XVIII століття", поки Дженнер у 1796 р. не відкрив щеплення витяжки з гною корів, хворих на коров'ячу віспу. Але попри застосування вакцинації тільки у 1980 р. ВООЗ офіційно повідомила, що абсолютно всі діти планети зазнали щеплення, і віспа ліквідована докорінно. За наявними даними з VI по XX століття хвороба забрала - увага! - щонайменше 1 млрд люду. Виходить у перерахунку на рік близько 700 тис.



             Холеру називали "чумою XIX століття", адже історія людства нараховує не 1, 2 чи 3 пандемії холери, а цілих 7, які з 1816 до 1960 року рухались з Індії на захід і в підсумку через Америку обійшли всю земну кулю. І майже кожна з них побувала на території України. Лише до 1860 року інфекційна хвороба, що характеризується розвитком тяжкої діареї і тяжким зневодненням організму, забрала життя близько 40 млн осіб.
            Холера і досі лишається страшним захворюванням, виникнення якого є наслідком відсутності належного водопостачання, санітарії, безпеки харчових продуктів та елементарних заходів гігієни. Станом на 2017 рік хвороба спричинює у світі до 2,9 млн випадків щорічно, гине до 95 тисяч людей.



            Як і в історичних записах, у мистецтві деякі з цих напастей теж лишили свої сліди.




             В останні місяці Першої світової війни, у 1918 р. вірус іспанського грипу вчергове спробував вияснити, хто господар цієї планети. Осередком захворювання вважався польовий табір військ у Франції. За іншою версією вірус виник на Сході, до США його занесли китайські емігранти, а американська армія вже своєю чергою принесла вірус до Європи, вступивши у війну. Проте хвороба названа "іспанкою" через те, що іспанські ЗМІ першими оповістили про спалах - газети цієї, нейтральної тоді країни не були обтяжені цензурою військових років. До того, як "іспанка" стала загальновизнаною спрощеною назвою, бразильці називали це німецьким грипом, а сенегальці - бразильським, поляки називали це більшовицькою болячкою, а данці - хворобою, що «прийшла з півдня"... Новий різновид вірусу А/H1N1 забрав життя від 50 до понад 100 млн людей (3-5 % населення планети на той час). При чому, перші 25 млн померло за перші 25 тижнів поширення мору, тоді як за всі 4 роки 1-ї світової війни загинуло лише 10 млн і ще 10 було поранено.






             Були інфікованими близько 500 млн осіб по всьому світові, навіть у далеких його куточках (вимирали цілі села від Аляски до Південної Африки). Найбільш уразливою групою населення з ризиком летальних випадків стала молодь віком від 20 до 40 років. Людей вбивав власний імунітет, який надто різко реагував на вірус. Причиною стрімкого поширення хвороби стала війна, а саме переміщення військ країн-учасниць.



             У 1919-1920 роках країни вже широко запроваджували відомі карантинні заходи, закриваючи школи, театри, суди, церкви та інші громадські місця масового скупчення іноді протягом до цілого року. Бразильський медик і письменник Педро Нава у 1918 р. описав матчі в Ріо-де-Жанейро, коли футболісти грали на стадіоні з безлюдними трибунами.





             Поширилося застосування звичних тепер і для нас медичних масок і респіраторів.




          Маски робили і самотужки хто з чого здатен. Одна з рекомендацій департаменту охорони здоров'я Нью-Йорка щодо носіння масок закінчувалася слоганом, на подив сучасним: Краще бути смішним, аніж мертвим.



           Їх робили будь-яких тканин / кольорів / конструкцій аби якось закритися від віруса-вбивці.



             Масштаб хвороби був таким, що деякі із закритих громадських закладів використовувались під лікарні або морги.
            

у спортзалі однієї зі шкіл у США


У коледжі La Salle, Тетфорд-Майнз, Квебек, Канада

              Продавці забороняли покупцям заходити до магазинів і продавали товари на вулицях. Без масок не пускали у громадський транспорт.


Кондуктор перевіряє наявність масок у пасажирів, що заходять,  Сіетл, США

             Вірус зник так само раптово, як і з’явився. Вчені вважають, що штам вірусу мутував у менш смертоносні. Зокрема, у 2009 році штам H1N1 повернувся, змінивши назву на "свинячий грип" (легший перебіг захворювання). Лікується він так само, як і інші види грипу.
            Вище було згадано темп летальності у світі від "іспанки" на початковому періоді, як 1 млн смертей на тиждень.
            Офіційно перший випадок захворювання covid 19 у світі датується 10 січня 2020. Хоча неофіційно перші хворі на невстановлену форму пневмонії звернулися у лікарні Уханя вже 8 грудня 2019 р. Ще неофіційніше вже у листопаді, а може, і в жовтні (якщо врахувати інкубаційний період) ця ще не названа своїм терміном хвороба вже наготувалася лютувати у зазначеному регіоні. На сьогодні, 02.04.2020, минуло щонайменше 22 тижні поширення нової інфекції. Що ж ми маємо?
            На 14.00; 02.04.2020 у світі зафіксовано 950713 випадків захворювання. Вірус вбив 48313 людей. Темп вмирання - 2416 людей за тиждень - у 400 разів повільніше, ніж 100 років тому. Остаточно перебороли недугу 202826. Хворіють наразі 699574, з них 663410 (95 %) у легкій формі, 36164 - з ускладненнями, що загрожують життю.
            Ще.
            У травні 1918 року в Іспанії було заражено 8 млн людей, або 38 % населення країни (заразився, але видужав, навіть король Іспанії Альфонсо XIII). Сьогодні в Іспанії ситуація з covid 19 одна з найважчих у світі - вона посідає аж 3-є місце за поширеністю хвороби зі своїми 110238 інфікованими і 10003 померлими.
            Франції зараз не набагато легше. На своєму 6-му місці вона має 57 тис інфікованих та 4 тис летальних. Тоді як зафіксований, наприклад, у 2017 році сезонний пік смертей від ГРВІ (куди входять і смерті через невдале лікування антибіотиками) складає приблизно 12 тис. померлих. Хто-небудь у 2017 р. чув у новинах що-небудь про смертоносну епідемію грипу у Франції?
            Як почуває себе на цю годину #українавдома? З дня виявлення першого хворого, 02 березня, маємо 804 захворювання, 20 летальних, 13 перебороли хворобу, і 57 місце у списку поширеності короновірусу у світі.
            Я далекий від того, щоб цими даними намагатися заспокоювати громадську думку і переконувати, що нам малося би наплювати на Корону. Адже цим 48313 померлим, з яких 20 - українці, не легше від наведених порівнянь, і горе їхніх родичів і близьких цією арифметикою не зменшити. Але, так чи інакше, в атмосфері істерії та нервозності навколо коронавірусу та пов'язаних явищ, спричинених у великій мірі запобіжними заходами, гідними атомної війни, а також "правильною" подачею інформації світовими ЗМІ, українці забувають про небезпеки, які живуть з ними все життя!



            За даними ВООЗ, щороку (!) грип всіх штамів, відомих ще до Корони, вражає - увага! - до мільярда людей у світі. У 3-5 мільйонів людей перебіг хвороби дуже тяжкий. Помирають від ускладнень від 250 до 650 тисяч. В Україні щороку близько 4 тис. людей помирає (!) від туберкульозу (11 осіб кожного дня). Вже у січні 2020 р. в Україні зареєстровано 1 945 випадків захворювання туберкульозом. Уявити тільки, поки українці б'ють пики один одному за право їхати в громадському транспорті та масово скуповують товар у крамницях та аптеках, натхненні чарівністю назви нової болячки з далекого Уханю, щодвігодини від прозаїчного туберкульозу в якійсь лікарні країни тихенько, без уваги преси і вищого керівництва помирає їхній співвітчизник.
            Якщо я скажу, що ситуація не варта паніки, то моя позиція звісно варта уваги набагато менше, ніж думка французького інфекціоніста Дідьє Рауля, який вважає: "Я не бачу ознак особливо серйозної смертності. Я не бачу впливу на загальну смертність в країні. І я продовжую вважати, що треба зберігати спокій і робити те, що зазвичай робиться з інфекціями загалом: діагностику і лікування".
             Чи скрізь і завжди населення дотримувалося призначених запобіжних заходів? Ні. Під час епідемій холери і чуми 1830-31 рр. на теренах України відбувалися бунти. У Севастополі під час повстання було вбито губернатора. Севастопольці виступали проти обмежень руху товарів і мешканців по вулицях міста. Було поширене переконання, що царська влада наживається на карантині. На Закарпатті були відомі випадки вбивства вояків і лікарів. Сільські відчайдухи і шибайголови гадали, що патрулювання вулиць військовими, знезараження криниць вапном робиться, щоб знищити місцеве населення.
              В містечку Cамора (Іспанія) місцевий епіскоп кинув виклик закладам охорони здоров'я, замовивши вечірні молитви протягом 9 днів на честь святого Рокко, захисника від чуми і епідемий. Це залучало сотні вірян шикуватися у чергу аби поцілувати мощі святого. А тим часом спалах іспанки досяг піку. Cамора вписала найвищий показник смертності від грипу серед всіх міст Іспанії.
              У бізнесових колах США спостерігався певний опір спробам комісара з охорони здоров'я обмежити відвідуваність розважальних закладів. Наприклад, коли восени 1918 вийшла чергова стрічка Чарлі Чапліна, менеджер кінотеатру Стренд на Таймс-сквер, Нью-Йорк, Ґарольд Едель тепло подякував глядачам та похвалив їх за те, що не піддалися страхам і забезпечили аншлаг. За кілька тижнів він помер від іспанки.
              Також у 1918 р. газетами генерувалося чимало фальшивих новин. На зразок того, що грип біля берегів США був зумисно розсіяний німецькими підводними човнами.
              Тож вчергове бачимо ще одну нову-стару особливість: і раніше, і тепер карантинні заходи не на жарт обурюють широкі народні маси, збивають їх з пантелику, нерідко пробуджуючи відверту дурість на дні під культурно-цивілізаційними нашаруваннями свідомості.
               Підсумовуючи, згадаймо: жодна людина в світі не померла просто так, "від старості". В кожному конкретному випадку є своя причина смерті. Багато причин. Як це було і 1000, і 10 років тому. Як є зараз, як буде далі. В яку за ліком епідемію ми входимо?.. Тільки нашому поколінню вже пощастило на кілька краще чи гірше контрольованих епідемій. Так, комусь призначено померти. Комусь - підхопити інфекцію, перехворіти і... померти за кілька літ від однієї з сотень інших причин. Хто зна, що краще... Опція вибору смерті на свій смак нам, як правило, не надана. А надано і важить лише вибір людини у тому, що робити з усвідомленням цих простих речей. І з усім цим треба якось намагатися жити. Намагатися котити свій камінь Данності вгору, напевно знаючи, що далеко чи близько від вершини він не втримається, неминуче скотиться. Вчитися, намагатися бути щасливими, кохати, дарувати радість близьким та приймати від них, дбати і бути відповідальним, поливати квіти, чистити сади, створювати шедеври, готувати смаколики на своїх кухнях, обмиваючи кістки сраних політиканів, словом, утверджувати Життя над Смертю. А що ж нам ще лишається!? Ну, і дослухатися до розумних голосів, зокрема і тихенького голосу всередині себе. Берегти себе, близьких і рідних від щоденних загроз і небезпек.

Статистика патріотизму українців по регіонах

Головними складовими патріотизму українці вважають любов до країни, готовність її захищати та виховання поваги до країни у дітей – соцопитування7
  • Головними складовими патріотизму українці вважають любов до країни, готовність її захищати та виховання поваги до країни у дітей – соцопитування
    Анатолій Ткачук, директор з питань науки і розвитку Громадської організації «Інститут громадянського суспільства»
  • Головними складовими патріотизму українці вважають любов до країни, готовність її захищати та виховання поваги до країни у дітей – соцопитування
  • Головними складовими патріотизму українці вважають любов до країни, готовність її захищати та виховання поваги до країни у дітей – соцопитування
    Ірина Бекешкіна, директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, старший науковий співробітник Інституту соціології НАН України
  • Головними складовими патріотизму українці вважають любов до країни, готовність її захищати та виховання поваги до країни у дітей – соцопитування
    Олексій Гарань, науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, професор політології НаУКМА
  • Антон Дробович, голова Українського інституту національної пам'яті
Анатолій Ткачук, директор з питань науки і розвитку Громадської організації «Інститут громадянського суспільства»
Київ, 21 січня 2020.

80% українців вважають основною складовою патріотизму любов до країни, готовність захищати її, якщо треба, зі зброєю – 64%, виховання у дітей любові та поваги до країни – 58%. Такі результати загальнонаціонального дослідження громадської думки оприлюднила Ірина Бекешкіна, директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, старший науковий співробітник Інституту соціології НАН України, на прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі. Соцопитування проводилося Фондом «Демократичні ініціативи» спільно з соціологічною службою Центру Разумкова  з 13 по 18 грудня 2019 року в усіх регіонах України, крім окупованих територій. Опитано 2017 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%.

Дотримання законів назвали складовою патріотизму 56%, знання історії та культури своєї країни – 51%. Участь у виборах – 38%, чесне виконання своїх обов’язків – 36%, спілкування державною мовою – 35%, сплату податків – 30%, участь у громадському житті – 28%, повагу до влади – 26%, участь у боротьбі з корупцією та проблемами в країні – 21%.

Щодо окремих показників патріотизму є регіональні відмінності. Наприклад, у Західному регіоні спілкування державною мовою як прояв патріотизму відзначили 60% респондентів, тоді як у Центральному – 32%, Південному – 25%, Східному – 24%. Повагу до влади серед показників патріотизму частіше згадують на Сході – 42%, тоді як на Півдні – 36%, у Центральному та Західному регіонах – 25% і 24% відповідно. Сплату податків відносять до показників патріотизму 41% у Східному регіоні, 36% у Південному, 25% і 24% у Центральному і Західному відповідно.

Абсолютна більшість населення України (75%) вважає себе насамперед громадянами України, при цьому, загальнонаціональна  ідентифікація переважає в усіх регіонах України: Південному (84%), Центральному (78%), Західному (76%) та Східному (66%). Регіональну ідентифікацію  як основну обрали  16% громадян. «Раніше у Західному і Центральному регіоні чітко переважала загальнонаціональна ідентифікація, у Південному та Східному відповіді ділилися і досить помітно виражена була регіональна ідентифікація. Після 2013-14 років, картина змінилася: на тлі подій люди задумалися, ким вони є у цій ситуації. Якщо у грудні 2013 року насамперед громадянами України вважали себе 54%, то у грудні 2014 року – 73%», – нагадала Ірина Бекешкіна.

Олексій Гарань, науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, професор політології НаУКМА, звернув увагу, що згадка серед ознак патріотизму готовності захищати країну, в тому числі зі зброєю в руках, несуттєво відрізняється за регіонами: 66-67% на Заході, 59% на Півдні, 62% на Сході.

81% респондентів погодилися з твердженням, що мова є важливим атрибутом незалежності України: 55% «безумовно», 26% «скоріше за все». У Західному регіоні цей показник складає 95%, Центральному – 86%, Південному – 71%, Східному – 64%. Так само, 80% українців згодні, що всі керівники держави та держслужбовці у робочий час повинні спілкуватися державною мовою (на Заході – 96%, на Сході – 64%, Півдні – 71%), і 79% – що в українських ЗМІ принаймні половина контенту має бути українською мовою.

69% українців вважають, що російська мова може вільно використовуватися у приватному спілкуванні, але українська має бути єдиною державною. «Статус російської мови як офіційної в окремих регіонах підтримує лише 15%, як другої державної поруч з українською – 12%», – зазначила Ірина Бекешкіна. У Південному регіоні  статус російської мови як мови повсякденного спілкування,  а української як єдиної державної підтримує 51%, як офіційної в певних регіонах – 27% і як другої державної – 14%.  На Сході 24% підтримують можливість визнання російської мови офіційною в окремих регіонах і 31% – як другої державної.

Кількість українців, які бачать майбутнє України у складі ЄС, максимальна за увесь час опитувань – 64% (на Півдні та Сході – 44% і 43% відповідно). Вступ до Євразійського економічного союзу підтримують 13%, ще 23% респондентів не визначилися  з позицією.

51% українців підтримують членство у НАТО як гарантію безпеки. Позаблоковий статус підтримує найменша кількість респондентів за увесь час опитувань – 26%. 6% виступають за військовий союз із Росією та країнами СНД. Водночас, на Півдні та Сході переважає підтримка нейтрального статусу – 42% та 43% відповідно, членство України в НАТО підтримують 34% і 29%. «Для порівняння, у 2012 році в цілому в Україні підтримували членство в НАТО лише 12%. Найбільше противників НАТО зараз – у Донецькій і Луганській областях. Але якщо у 2013 році проти НАТО було 94%, зараз – 50%», – зазначила Ірина Бекешкіна.

Зачем Украине сейчас реинтеграция с ОРДЛО? или Обследование ...

 … общественного мнения на территориях, неподконтрольных Украине, которое проведено 7-31 октября 2019 г. по заказу Украинского института будущего (УИБ) и газеты «Зеркало недели» харьковским социологическим центром "Нью Имидж Маркетинг Групп". Результаты были опубликованы в «ЗН» 9 ноября. Опрошены 1606 человек (800 в неподконтрольной части Луганской и 806 в неподконтрольной части Донецкой областей) 


Согласны ли вы с тем, что действия России в Крыму – это законная защита русскоязычных граждан?

полностью согласен и скорее согласен – 84%

абсолютно не согласен и скорее не согласен – 16%

Согласны ли вы с тем, что действия России в Крыму – это незаконное вторжение и оккупация территории независимой Украины?

полностью согласен и скорее согласен – 10%

абсолютно не согласен и скорее не согласен – 90%

Согласны ли вы с тем, что война в Донбассе – это внутренний украинский конфликт?

полностью согласен и скорее согласен – 76%

абсолютно не согласен и скорее не согласен – 24%

Согласны ли вы с тем, что война в Донбассе была начата Россией и местными пророссийскими группировками?

полностью согласен и скорее согласен – 10%

абсолютно не согласен и скорее не согласен – 90%

Кто несет ответственность за конфликт в Донбассе – в большей мере и в некоторой мере?

украинская власть после Майдана – 95%

США – 90%

местные активисты Майдана – 86%

местные активисты Анти-Майдана – 45%

Россия – 29%

власть ДНР/ЛНР – 30%

За счет чьих средств должен быть восстановлен Донбасс? За счет:

Украины – 63,6%

США – 17%

Европы – 16,5%

России – 16%

собственных ресурсов – 18,5%

Какие каналы вы смотрели почти каждый день последние три месяца? (в % ко всем опрошенным):

российские – 56

украинские – 4,7

Какие телеканалы почти всегда искажают информацию о ситуации в Украине?

украинские – 46,3

западные – 25

российские – 8

местные (ДНР/ЛНР) – 7

5. Внешнеполитическая ориентация ордловцев и статус ОРДЛО

У вас теплое и очень теплое отношение к следующим странам и организациям:

Россия – 84,3

Беларусь – 68,7

Украина – 26

Канада – 6

ЕС – 5

США – 4

НАТО – 2

Какой вариант внешнеполитического курса Украины гарантирует успех?

объединение с Россией – 78

курс на вступление в ЕС – 13,2

курс на вступление в НАТО – 7,3

Вы однозначно не допускаете и скорее не допускаете во время проведения местных выборов в Донбассе

присутствие украинских СМИ – 41,4

присутствие украинских наблюдателей – 41,9

присутствие ЦИК Украины – 57,8

участие украинских политических партий – 73,4

Каким вы видите статус ДНР/ЛНР?

быть частью Украины как прежде – 5%

стать частью России – 52%  

........ и т.д.

После знакомства с результатами комплексного опроса ордловцев у меня остался только один вопрос. И он адресован не им, а В.Зеленскому. Зачем он хочет интеграции Украины с ОРДЛО? Причем именно сейчас?

(Андрей Илларионов, российский политик и экономист. Из публикации в Обозревателе. Сокращено.)

Один з голосів цивілізації,

...багато з яких не було почуто ніколи...

З промови індіанського вождя Чорного Яструба після свого потрапляння у полон, який поклав край збройному протистоянню між властями США та індіанськими племенами у штаті Іллінойс але і поклав початок вигнанню племен сауків та фоксів зі своїх територій.
Оригінал зберігається в історичному відділі бібліотеки індіанського селища Канайохарі між містами Олбані та Сіракузи, штат Нью Йорк.

"Я вперто бився. Та ви мали сильну зброю. Кулі летіли, немов птахи у повітрі, і свистіли біля наших вух, як вітер у вітах дерев зимою. [...] Чорне, схоже на палку красуню, сонце, що випило морок ночі та хмар, нині зійшло над нами. То було останнє світло, що сяяло Чорному Яструбу. [...] Тепер він полонений блідолицих. [...] Він не зробив ніц з того, чого має соромитися індіанець. Він боровся за своїх співвітчизників, скво та дітей, проти блідолицих, що прибували до них з року в рік для того, аби обдурювати і забирати їхні землі. Ви знаєте, чому ми воювали! Причина відома всім блідолицим. Вони мають соромитися її. [...] Індіанці не брехуни. Білі говорять погане про індіанців і дивляться на них з ненавистю. Але індіанці не брешуть і не крадуть. Індіанець, який поводив би себе так само гидко, як блідолиці, не міг би жити у нашій країні; він був би скараний на смерть, а його рештки зжерли б вовки. Блідолиці то є погані вчителі; вони брешуть і творять кривду, посміхаючись у лице бідоласі-індіанцю, якого вони тут таки дурять; вони тиснуть його руку аби завоювати довіру, напоїти, збезчестити його жінку та обманути його. Ми просили їх дати нам спокій, та вони невідступно прямували за нами, обвиваючись навкруг нас, немов змія. Вони отруїли нас своїм дотиком. Ми не могли порятувати себе. Ми жили в небезпеці. Ми ставали такими ж, як вони, - лицемірними брехунами, невірними у подружжі, ледачими трутнями, пустомелями та неробами. [...] Білі не знімають скальпа з голови, але вони чинять гірше - отруюють серце. [...] Прощавай, моя країно! [...] Прощавай, Чорний Яструбе!"



На час причалювання перших кораблів колоністів до американського суходолу за деякими оцінками у Північній, Південній та Центральній Америках проживало загалом 75 млн людей. З яких 25 млн жило на територіях сучасних США та Канади.

З книги Говарда Зінна "Історія народів Сполучених Штатів"

"Колумб із послідовниками прибули не у безлюдну дику місцину, а у заселений світ усталених традицій та культури, стосунків між людьми, що характеризувалися більшою рівністю, аніж у Європі. Чоловіки, жінки і діти співіснували у ньому одне з одним та з навколишньою природою більш гармонійно і мирно, аніж де б то не було у світі".

У наші дні за найсвіжішими та точнішими оцінками число корінного населення США і Канади складає в сумі 2 млн осіб. Ці дані також містяться у згаданій бібліотеці.

Всі ці дані транслює автор Фредрік А. Ротххаар у своїй книзі "Смажений" або Одного разу в Америці"
сайт автора: www.faro.hu


Але звісно актуальнішими є інші задачи, до прикладу, збереження тигрів, яких у дикій природі лишилося 3890, і які, на відміну від індіанців, про себе не подбають.

Пройдемо з відти туди і повернемося

Останні роки Україна розвивається за "правилом буравчика". Хто вивчав фізику і механіку, має його знати. У "Вікіпедії" можна прочитати, що під ним маються на увазі правила для визначення "направлення таких важливих у фізиці… векторів, як вектор кутової швидкості". "Правило" допомагає визначити напрямок векторного руху, включаючи "орієнтацію базису". Не вважайте за безглуздя, але це важливо для розуміння того факту, що понад 40 млн осіб (або скільки нас ще залишилося) перебувають усередині політико-економічного "буравчика", який уперто рухається вниз до повної амортизації людського інфраструктурного та економічного потенціалу країни. Разом із загальним "обозом", туди, вниз, рухається і влада в особі "політичних еліт". Вони також сточуються в тесачці корупції, як олівець до розміру "огризка". Рівень суб'єктності країни девальвує зі швидкістю, аналогічною прискореній амортизації її економічного потенціалу. Щодня пробивається чергове дно. Як кажуть, дійшли до граніту і почали "бурити". Те, що стає буденним сьогодні, було неможливим ще вчора. На зустрічі "двадцятки" в Осаці Трамп і Меркель "обговорили перспективу реформ в Україні"… Причому без самої України. Десять років тому це визнали б поганим політичним жартом. Як казали герої "Щасливого числа Слевіна": "Був час. - 4:35. - Ти мене не зрозумів. Я не запитував, скільки часу, я сказав "був час". - "Був час"? - Угу. Візьми, наприклад, он ту шоколадку. Дуже апетитна, правда? - Їй років сімдесят. - Сьогодні так. Але був час...".


ООН підготувала демографічний звіт World Population Prospects. Основний виклик світової економіки – зростання кількості населення і необхідність його постійно соціалізувати, враховуючи кількість людей, яка зростає, з вищою освітою, котрі вже не хочуть працювати "кайлом". Ключовий виклик розвинутих країн – трудова імміграція і криза на внутрішніх ринках праці. Але це і можливість подолати старіння населення і підвищити конкурентоспроможність економіки завдяки більш дешевій робочій силі.

Україна має зовсім інші виклики. Ми перебуваємо в стані гібридного третього демографічного переходу. Чому гібридного? У класичному варіанті на цій стадії зростає тривалість життя і зменшується народжуваність. Перший фактор компенсує другий і скорочує динаміку від'ємного природного приросту населення: воно просто старіє. В Україні дійсно зменшується народжуваність, але при цьому тривалість життя є значно нижчою, ніж у розвинутих країнах, особливо серед чоловіків. Українці мало народжують і помирають, не доживши до 70 років (чоловіки).

Ця гібридність позначається і на економіці. Глобальний світ балансує між багатими, технологічно розвинутими і державами, що старіють, з одного боку, і бідними, такими, що технологічно розвиваються, але при цьому молодими країнами - з іншого. Україна – бідна, технологічно деградує,  при цьому ще й з економікою, що старіє. І на відміну від розвинутих сусідів ми не можемо перекрити ці дефіцити інвестиціями, трудовими мігрантами або високою динамікою розвитку. До нас ніхто не їде, оскільки зарплата в країнах Азії та Африки вже порівнянна з нашою, а витрати на проживання у вигляді тих самих тарифів в Україні є незрівнянно вищими. Така парадигма не вирок, а дзвін, точніше набат, який звучить не по комусь абстрактному, а по кожному з нас. Україна має потенціал розвитку і "зародок зростання", просто ці внутрішні "насіння" необхідно посадити в родючий ґрунт. А для цього важливо хоч трохи думати на виборах.

Але повернемося до звіту ООН. За даними міжнародних аналітиків, у 2050 році населення нашої країни скоротиться до 35,2 млн (при аналізі цього показника слід врахувати, що в ООН переконані, що українців досі майже 44 млн). А до 2100 року процес депопуляції призведе до скорочення кількості до 24 млн осіб.

Спробуємо перевірити ці дані за допомогою простих лінійних функцій. Візьмемо скорочення кількості населення протягом останніх трьох років, виведемо середнє арифметичне і закладемо в розрахунок гіпотезу, що до 2050 року ці темпи спаду будуть константою.

112.ua

До 2050 року населення України скоротиться до 36 млн, що приблизно відповідає даним ООН (з нинішніх 42,4 млн). У 1990 році нас було 51,5 млн. Глибина депопуляції становитиме понад 15 млн осіб, або 30% від базового рівня. Важко в сучасній історії знайти подібні жахливі приклади.

112.ua

Водночас навіть з урахуванням токсичності медичної реформи тривалість життя повільно, але все ж буде підвищуватися. У такій моделі кількість населення старше 65 років до 2050 року перевищить 10 млн осіб і складе 28% населення порівняно з нинішніми 16%, тобто соціальне навантаження на бюджет (навіть у контексті виплати мінімальних пенсій і субсидій) зросте приблизно вдвічі порівняно із сьогоднішнім рівнем. Це якраз "ідеальні" умови для адаптації лібертаріанських моделей розвитку, про які кажуть ідеологи, котрі прийшли до влади, але нічого не розуміють у пропонованих ідеологемах.

112.ua

Демографічну ситуацію в Україні доволі наочно ілюструє графік природного приросту/убутку населення в розрахунку на 1000 жителів. Це перевищення народжуваності над смертністю. У 1990 році такий показник був позитивним і становив 0,5. Мінімум було досягнуто в 2002-му – мінус 7,7. Потім завдяки державним програмам стимулювання народжуваності та зростання рівня і якості життя показник природного приросту дещо покращився і досяг -3,1 у 2012 році. Але з 2013-го почалося подальше падіння, що посилилося останніми роками: мінус 5,1 за підсумками 2017-го.

За прогнозами ООН, у двох третинах із 235 країн і районів проживання кількість населення збільшиться, причому в 40 темпи зростання становитимуть 50% і більше, а 19 держав подвоять своє населення. У 55 державах цей показник або зменшиться, або буде балансувати на точці "замерзання". Найвищий рівень депопуляції (мінус 20% і більше) відбудеться лише в Болгарії, Латвії, Литві, Україні та на островах Волліс і Футуна. Проблеми трьох європейських "карликів" будуть мінімізовані спільним з ЄС ринком праці та можливістю залучати трудових мігрантів. Україна — по суті, єдина велика країна у світі, яка в подальшому зазнає катастрофічного скорочення кількості населення. Ключові чинники демографічної кризи: низька народжуваність і високі темпи трудової міграції за кордон.

Оцінюючи чистий приплив мігрантів до України, ООН враховувала офіційні дані, згідно з якими такий показник для нас поки ще є позитивним. Що, на думку авторів доповіді, частково компенсує дефіцит населення (аналогічно з Сербією і РФ). На жаль, в ООН не врахували нашу специфіку: мільйони мігрантів, які навіть перебувають за кордоном понад рік, зберігають український паспорт, хоча з точки зору виконання цивільних обов'язків, зокрема щодо сплати податків, вони нічим не відрізняються від тих, хто офіційно змінив місце проживання. Зважаючи, що в майбутньому всі вони будуть претендувати на субсидії, пенсії і пільги, такий формат для країни ще гірший, і реальну картину може встановити тільки всеукраїнський перепис населення.

112.ua

Хоча, враховуючи загальний тренд на спрощення і сплощення профілю української економіки, все логічно. Останніми роками частка сільського господарства і добувної промисловості в структурі ВВП збільшилася з 13 до 16-17% або на 4%. З такою динамікою цей показник до 2050 року цілком може збільшитися ще в 1,5-2 рази. За такої структури економіки численне населення, так би мовити, є зайвим. Частину треба "утилізувати" за допомогою трудової міграції, підвищуючи темпи економічного розвитку в Польщі та компенсуючи в країнах Центральної Європи демографічну прогалину, що утворилася після виїзду "місцевих" до Німеччини і далі.

Наступний етап – це обезземелення селян унаслідок "земельної реформи" і подальше розчинення – спочатку у великих українських мегаполісах, а потім "за рознарядкою" на захід. У підсумку, через тридцять років в Україні має залишитися приблизно 25-30 млн осіб, третина з яких будуть люди старші 65 років, для виплати мінімальних пенсій яким цілком вистачить сировинної ренти, яку погодяться виплачувати 4-5 ФПГ.

Враховуючи соціальну вразливість пенсійної групи населення, не важко буле сформувати на цій електоральній базі довгогральну клептократичну систему влади і політичну модель охлократії. За великим рахунком, місцевим "елітам" залишилося потерпіти кілька бурхливих політичних циклів. А потім "мертві з косами стоять, і тиша"…

Олексій Кущ 

Зарплата зростає, податки з неї також зростають



Размер средней зарплаты в Украине за март 2019 года составил 10 тысяч 237 гривен. Зафиксирован рост зарплат в Украине depositphotos.com Стало известно, что размер средней зарплаты в Украине за март 2019 года составил 10 тысяч 237 гривен. Читай также: Мини-рейтинг министерских зарплат: Кто и сколько заработал за март Об этом сообщается на портале Госстата. Такие данные свидетельствуют о росте размера номинальной оплаты труда на 22,1%, если сравнивать с мартом 2018 года. Увеличение реальной зарплаты в марте составило на 7,6%, если сравнивать с результатами заработка в феврале 2019 года, а также на 12,5%, если сравнивать с размером зарплаты в марте 2018 года. Читай также: Рекордно низкий уровень безработицы зафиксирован в странах ЕС Как отмечают в Госстате, средняя номинальная заработная плата штатного сотрудника в Украине за март 2019 года превышает минимальную зарплату, которая составляет 4 тысячи 173 гривны, в 2,5 раза. Лидером по уровню зарплаты является столица Украины, в которой зарабатывали около 16 тысяч 207 гривен. В Черновицкой области фиксируют самую низкую зарплату по стране - 7 тысяч 437 гривен. Динамика средней зарплаты ukrstat.gov.ua В данных не учитываются исследования на территории аннексированного Крыма и оккупированных областей Украины.


Источник: http://dengi.ua/budget/308639-Gosstat--Srednjaja-zarplata-v-Ukraine-vyrosla-na-25-
© Dengi.ua

Такі справи у дніпрян...

З травня по вересень 2018 року домогосподарства Дніпропетровщини продали практично 6 млн кВт x год електроенергії від сонячних панелей, заробивши 28,7 млн грн. Про це повідомляють в ДТЕК “Дніпровські електромережі”. На сьогодні в ДТЕК налічується 819 побутових сонячних електростанцій: 639 - в Дніпропетровській області; 88 - в Донецькій; 92 - у Києві.

Виходить, що в середньому місячний дохід одного домогосподарства від продажу електроенергії СЕС становив 8982 грн 79 коп.

За інформацією компанії кількість таких приватних електростанцій у 2018 році в Україні збільшилася удвічі. Згідно з інформацією Держстату, в Україні існує понад 4660 приватних сонячних електростанцій.


Очень интересная ПОГОДНАЯ МЕТЕО НОВОСТЬ


http://www.hmn.ru/index.php?index=1&nn=40221

У наших западных соседей по-летнему тепло

ИА "Метеоновости" / 12:12 Четверг, 18 октября

  В прошедшие сутки центр погожего антициклона располагался над столицей Украины. Именно здесь сформировался очаг аномально теплой погоды. Среднесуточная температура превысила норму в Киевской и близлежащих областях на 8 градусов. Как следствие тому - новые температурные рекорды. Они были установлены в большинстве украинских городов и везде превысили 20-градусную отметку.

В Киеве подобного тепла не отмечалось с 1885 года, и теперь суточный максимум составляет +24.0. Городами-рекордсменами стали Чернигов, +24.1 (предыдущий +19.4 в 1990 году), Ровно - +24.3 (предыдущий +24.0 в 1979 году), Полтава - +23.6 (предыдущий +21.7 в 2012 году), Харьков - +23.6 (предыдущий +22.4 также в 2012 году) и ряд других городов.

Температурные рекорды отмечены и в Республике Беларусь, в большинстве областных центрах: в Минске, Гомеле, Витебске и Могилеве. Лишь в Бресте и Гродно рекорды устояли. Здесь также дневная температура превысила отметку в +20 градусов.
 / meteonovosti.ru /

===========

А я даю ПОДСКАЗКУ - в архивах погодного сайта МЕТЕОНОВОСТЬ действительно хранится статистика метео данных по многим городам не только России, но и Украины, и Беларуси ещё с последней четверти 19-го века, о чём многие современные экологи или не знают, или утаивают, нагнетая страшилки по глобальному потеплению климата на всей Земле, типа всех землян ждёт погодный апокалипсис... 

НО такие похожие климатические экстремумы +/- тоже наблюдались нашими предками, например, А.С. Пушкин в романе "Евгений Онегин" настолько точно описал погоду, что наши современники смогли достаточно точно вычислить год рождения самого Е.О. - кому интересно даю ссылку на Журнальный Зал: 

Вадим Старк «Снег выпал только в январе...»
Внутренняя хронология романа «Евгений Онегин» - http://magazines.russ.ru/zvezda/2011/6/st15-pr.html
Там много букв, но мы не будем отвлекаться от погодной статистики в наших городах, особенно со своей тысячелетней историей, как древний Киев, в котором погоду фиксировали монахи летописцы в своих летописях , зачастую косвенно, указывая на погодные трудности, такие, как жуткий холод или жару, чересчур мокрое или сухое лето с пожарами и т.п...

Самое интересное, что за последние 1000 лет погода в нашем географическом ареале была хоть и РАЗНАЯ в разные годы, но сегодня все эти различия современная наука использует не только для достаточно точных прогнозов  на ближайшие несколько дней, но и при проектировании новых зданий и сооружений как бытовых, так и промышленных... 

Хотя, к сожалению, окончательное решение о запасе прочности при проектировании всех этих зданий и сооружений принимают те, кто заинтересован не столько в их надежности, сколько в экономии собственных финансов на их строительство, и в наивысшей прибыли во время их эксплуатации..., в чем мы только в этом году смогли убедиться на примере августовского затопления подземного Метрограда на Крещатике - http://blog.i.ua/community/2956/2239049/
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
14
предыдущая
следующая