хочу сюда!
 

Магнолия

46 лет, рыбы, познакомится с парнем в возрасте 35-52 лет

Заметки с меткой «мова»

Блог Ольги Шарко про мову. "Смачно, а не жахачно" (частина 3)

 

Ольга Шарко

СМАЧНО, А НЕ ЖАХАЧНО – 3

 

Вітаю й здоров’я бажаю моїм любим читачам, читачкам та особам поза гендерною бінарністю.

Лише б я вам не набридла зі своїми рецептами й колоритними назвами. Та все ж гадаю, що ви дізналися щось цікавеньке й корисне.

Як і в першій частині "Смачно, а не жахачно", зазначаємо, що вислів «Смачно, а не жахачно» – це частина однієї з рекламних кампаній мережі супермаркетів ‘Billa’. Ми чуже не привласнюємо, ми популяризуємо smiley

 

Я гадки не мала, що в український кухні є своєрідна альтернатива чипсам чи начос. А виявляється, що є. Називається солениками – печеними закарпатськими чипсами з сиру із додаванням борошна. Дана Юрович ще додає до них кмин, однак я так і не зрозуміла, чи є це обов’язковим компонентом страви.

 

 

 

 

А тут я знову спіймала єврейський флешбек. Так уже в мене історично склалося, що на кухні інших народів я знаюся краще, ніж на українській. Наближаються два Різдва – обидва християнські свята, хай і за різними календарями, й Новий рік – свято космополітичне. Приблизно в той же час, щороку по-різному, іудеї всього світу святкують Хануку – 8 днів на честь поновлення відправи в Єрусалимському храмі (так трактує словник Бусла). На Ханукальному тижні традиційно готують й уживають страви, смажені в олії, оскільки її, за легендою, свого часу лишалося лише на один день горіння ханукії, однак сталося диво – світильник горів ще 7 діб.

Традиційними стравами Ханукального тижня є латкес (морквяні, бурякові, пастернакові, картопляні деруни) та сувганійот – круглесенькі пончики з дріжджового тіста. На жаль, на українськомовному просторі знову не знайшлося рецепту, тож доведеться лишити англомовний ролик.

 

 

 

 

Ми, як виявляється, маємо свої сувганії, які ми на Закарпатті готують із домашнього сиру або товченої картоплі. Називаються вони гомбовці або ж гамбовці (хто як на Ютубі пише). Ну й ще різниця полягає в тому, що сувганійот обсмажують, а гамбовці відварюють. Ну й ще наші пончики присипають цукром та панірувальними сухарями. Але мають вони й спільне – в обох усередині якийсь джем.

Обидві версії гомбовців – як пісних картопляних, так і сирних – лишаю для всіх охочих.

До речі, у першу ж хвилину пані Дана каже ще одне цікаве слово – «лквер» - сливовий джем без додаткового цукру.  Словник Бусла подає його як «лквар».

 

 

 

 

 

До речі, як казала моя викладачка з лінгвокраїнознавства Великої Британії, в англійській мові слова ‘jam’ та ‘marmalade’ були від початку синонімами й позначали джем, з однією лише семантичною різницею, що перше подавали королеві Вікторії на обід, а друге – на сніданок. Але то легенда, як було насправді – нам лишається здогадуватися smiley

 

Раз ми вже заговорили про ритуальні страви, знаймо, що на Трійцю (а Трійця, як виявилося, настає за 50 днів після Великодня) на Вінничині готують манзарі – смажені пиріжки на кислому молоці з відвареним яйцем, пшоном та зеленою цибулею.

За рецепт дякуємо Валентині Плескань.

 

 

 

 

Словник Бусла подає два значення слова «колотуха» – «ряжанка» та «сварлива людина». Пані Неля Гарник же стверджує, що на смак колотуха й ряжанка відрізняються. Повіримо їй на слово, бо технологія, як бачимо, одна. Отак я й дізналася, що пряжене молоко від ряжанки відрізняється відсутністю сметани, в дитинстві я про це не знала й думки, мені вони здавалися однаковими.

 

 

 

 

 

Пані Гарник вживає таке слово як «пражитися», хоча от спільнокореневі «пряжений» і «ряжанка» вимовляються вже з м’яким [р']. А вище ми вже згадували «лквер» та «лквар».

В одній із наступних статей ми також стикатимемося з цим явищем, та все ж я сюди скопіюю уривок із майбутнього:

«Рубрика «Весела алолексія», або коли одне слово має різні варіанти вимови й правопису

Я чесно гуглила, чим алолексія відрізняється від синонімії, полісемії та інших явищ, однак інформації в інтернеті про це нема, окрім цитати зі сьомого випуску збірника «Мовознавство Східнослов’янська філологія» (с. 216, стаття «Кореляція метафори з іншими семантичними універсаліями в аспекті суміжності та бінарності» Олени Олександрівни Балабан, де пані Олена цитує польську та австралійську лінгвістку Ганну Вежбицьку):

«… алолексія поширена тоді, коли одне значення має два або більше різних лексичних експонентів». 

 

Знаєте, що таке експонент? Ви здивуєтеся так само, як і я. Це усього-на-всього план вираження слова як знака (Не «знаку»! То поза лінгвістикою!) – фонічна (звукова) та графічна форми.

Статтю Олени Балабан можна прочитати за цим посиланням. 

 

Глянемо ж на експонент «пражити» в словнику Бусла:

  1. Прягти у значенні «Готувати їжу з жиром на вогні, на жару без використання води; смажити. Прожарювати що-небудь на жаровні, сковороді». Сталі вислови – «пряжити борошно», «пряжити насіння».
  2. Прягти у значенні «довго кип'ятити, витримувати на малому жару в печі (молоко, вершки)».
  3. Проймати, допікати (про вітер, мороз тощо).
  4. Сильно дути, віяти.
  5. У фразеологізмі «прягти вогнем» – піддавати людину катуванню вогнем.

Розглянемо ще кілька спільнокореневих слів:
Пряжанка – експонент до слова «ряжанка». Пряження – віддієслівний іменник,  дія за значенням «прягти», «пряжити».

Пряжитися (експонент – «прягтися»):

  1. Готуватися з жиром на вогні, на жару без використання води; смажитися, жаритися.
  2. Перебувати в якому-небудь жаркому місці; грітися на сонці.

А ось випадково знайшовся паронім до «пряження» – пряжня: яєчня з борошном і молоком.

На диво, на Вінниччині є ще одна українська страва, яка скидається на карбонару – смажениця. Їх поєднують шкварки та звурджені до стану густого соусу яйця. Однак якщо в карбонарі яйця додають до відварених спагеті, то тут їх пряжать одразу з борошном.

До речі, як стверджує пані Леся Клименко, раніше смаженицю готували переважно з кукурудзяного борошна, адже пшеничне було доступним лише заможним верствам населення.

 

 

 

 

Вараниці від Юлії Васюк мені нагадують такий непоширений різновид макаронних виробів, який з італійської поетично перекладають як «шовкові хустинки» (‘Fazzoletti di seta’).

 

 

 

 

І насамкінець – найцікавіше. Хто б могли здогадатися, що ластівки – то різновид вареників? Вони в основі форми трикутні, тому й візуально схожі на крильця пташки. В Китаї такі називають цзяодзи.

До речі, слово «плвка» має подвійний наголос і два значення:

  1. Рідка приправа, яку додають у страву для поліпшення її смаку; підлива, соус.
  2. Юшка, суп.

 

 

 

Одним із відкриттів для мене було слово «качулка», я все життя гадала, що в українській мові теж є слово «скалка». А ні


Першоджерело: https://mala.storinka.org/%D0%B1%D0%BB%D0%BE%D0%B3-%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B8-%D1%88%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%BE-%D0%BF%D1%80%D0%BE-%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%83-%D1%81%D0%BC%D0%B0%D1%87%D0%BD%D0%BE-%D0%B0-%D0%BD%D0%B5-%D0%B6%D0%B0%D1%85%D0%B0%D1%87%D0%BD%D0%BE-3.html


Блог Ольги Шарко про мову. "Смачно, а не жахачно" (частина 2)


СМАЧНО, А НЕ ЖАХАЧНО – 2

Доброго здоров’я, мої любі читачки, читачі та особи поза гендерною бінарністю. Ви тепло зустріли першу добірку рецептів із колоритними назвами, тож відкриватимемо й надалі такі цікавинки.

Як і в першій частині "Смачно, а не жахачно", зазначаємо, що вислів «Смачно, а не жахачно» – це частина однієї з рекламних кампаній мережі супермаркетів ‘Billa’. Ми чуже не привласнюємо, ми популяризуємо smiley

А от ви знали, що десертні вареники, тобто ті, що з солодкою начинкою, називаються матунами?

Тепер вам це відомо завдяки рівненській розвідці Костянтина Грубича. Зацитую довідку з опису під відео:
«Продовження кулінарної експедиції з Оленою Красовою з Рівненського ТБ. Матуни – від слова «мотати», просто звучить воно на Поліссі по-древлянськи (чи то пак по-білоруськи): «матати». Ото й потрапило через діалектичний вибрик таке чудове слово у гастрономічну народну українську збірку. Насправді, матуни – це звичайні вареники, лише більші за середні, і начинка у матунах неодмінно має бути солодкою. Інакше то вже справді вареники».

 

 

 

 

Наступну страву можна було би просто назвати «каша з капустою», однак прикладкова форма  означення «каша-капуста», утворена способом словоскладання,  звучить куди оригінальніше.

Певною мірою мені ця каша нагадує карбонару – причому не спагеті, а саме ризото карбонару (є й такий рецепт), оскільки в до зварених з овочами рису й пшона додають сирі яйця, які не просмажують, а лише загущують на залишковому теплі страви. Ну а наприкінці до гарніру додають шкварки (в карбонарі замість сала додають свинячу щоковину чи панчету, ну, або вже на крайняк – бекон). 

 

 

 

 

Кому потрібен рецепт ризото карбонара – ось я знайшла англійською. Італійською, на жаль, не володію, та й гадаю, що ви теж:

 

 


 

 

По-секрету: в автентичну карбонару не додають вершки, цей інгредієнт з’явився в спагеті з економічних міркувань: яйця з вершками гуснуть повільніше, ніж самостійно, тож можна заготовити багато емульсії та додавати її до великої кількості зварених макаронів – це економить час та електроенергію. А от лише з яєчним соусом ви за раз приготуєте максимум чотири порції пасти (можливо, комусь ця просвіта від Іллі Лазерсона стане в пригоді).

Суто лінгвістично назва «каша-капуста» скидається на назву іншої страви, більшою мірою єврейської, ніж української – каша варнішкес.  Ця страва виникла якраз у наших краях, однак вигадали її не ми, а дружній нам народ. «Варіншкес» із ідишу, здається, – це вареники. Однак до гречки додавали не традиційні вареники, а макаронні вироби, які мали схожу на них форму (такі собі ліниві, чи навіть фальшиві вареники). Італійською, як я з’ясувала, ця конкретна форма пасти називається creste di gallo, вони з наскрізною порожниною, однак справді схожі на варенички. Проте до каши варнішкес зазвичай відварюють інший різновид макаронів – фарфале, або ж по-нашому метелики.

Кому цікавий рецепт пасти з гречкою та грибами – знову лишаю рецепт англійською. На жаль, у нас ця страва після Голокосту зникла, тож українською на Ютубі рецепту не знайти. Ось хіба що тут є текстовий варіант.

 

 

 

 

Вчора, поки я писала цю статтю, паралельно увімкнула українськомовні рецепти. На черговому відео мені випала реклама українського приватного виробництва, а рекламу я не пропускаю, хоч слухаю її фоном, адже блогерів та блогерок слід підтримувати.  І от випадково з ролика «Винні і сирні погреби України/дослідження українського крафту», розкрутку якого оплатили, я почула такий крутий діалектизм:

 паскувати – святкувати Великдень.

Навряд ви переглядатимете півгодинне відео задля одного слова, та якщо раптом когось зацікавить сама тема – будь ласка:

 

 

 

 

Як є бульба й капуста – так у хаті й не пусто. Саме таким прислів’ям розпочинається чергова гастрономічна розвідка Костянтина Грубича про бульб’яники. Ззовні вони чимось схожі на зрази, хоча тісто готують із суміші сирої та звареної картоплі, а начинку – з подрібнених грибів з м’ясом чи без нього. 

Хто уважні, ті на восьмій хвилині почують речення «Спечені бульб’яники присмачити шкварками». Дивимося й дивуємося, що ж то за слово таке, на допомогу, як завжди, словник Бусла:

  • Присмачувати (доконаний вид – присмачити) – додавати присмаки в їжу, страву
  • Присмачування – дія до «присмачувати».

 

 

 

 

У попередньому відео пан Костянтин розповідає про різницю між бульб’яниками та картоплянниками й лежнями. 

Так, лежні – то зрази з квашеною чи соленою капустою, тісто для яких роблять із відвареної картоплі й обов’язково з дрібочкою соди. Причому капусту можна не лише загортати в тісто, а й просто в нього додати (це вже мені нагадує іншу слов’янську страву, яку в народі називають лінивчиками).

 

 

 

 

А картопляник – то один великий пісний пляцок із тертої картоплі розміром із усю пательню. Пан Костянтин вкрай просить не називати його деруном, адже смак у страви, як він стверджує, геть інший. Хоча от в одній мережі фаст-фуду, назву якої тепер не прийнято згадувати, картопляниками називали, а може, і досі називають порційні оладки, схожі на деруни (в США їх називають hash browns  або hashed browns).

 

 

 

 

До речі, є ще страва з аналогічною морфемною будовою слова, що й картопляник – цибуляники.

 

 

 

 

Ви знали, що на Закарпатті динями називають геть не дині, а кабачки й гарбузи? Як так сталося – дивіться у сюжеті Вікторії Сонячної. А суп із кабачків, як ви вже здогадалися, прозвали динянкою (наголос на першому складі).


 

 Першоджерело: https://mala.storinka.org/%D0%B1%D0%BB%D0%BE%D0%B3-%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B8-%D1%88%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%BE-%D0%BF%D1%80%D0%BE-%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%83-%D1%81%D0%BC%D0%B0%D1%87%D0%BD%D0%BE-%D0%B0-%D0%BD%D0%B5-%D0%B6%D0%B0%D1%85%D0%B0%D1%87%D0%BD%D0%BE-2.html

Блог Ольги Шарко про мову. "Смачно, а не жахачно"

Доброго здоров’я, мої любі шанувальники й шанувальниці лінгвістичних смаколиків, а також особи поза гендерною бінарністюwink

Вислів із заголовку – із рекламної кампанії мережі супермаркетів ‘Billa’.

Як ви вже здогадалися з «Принципів філолога»,  моє хобі – це куховарство (ну або ж кулінарія, до речі, наголос на третьому складі, хоча мало хто так вимовляє). Й інколи трапляється так, що в пошуках рецепту я знаходжу не лише нові варіанти подачі страви чи поєднання інгредієнтів, а ще й цілі лінгвістичні довідки.  Ось і вирішила зробити таку нестандартну добірку.

Вже, мабуть, утретє я вставляю в блог відео Олександра Авраменка про агрегатні стани яєць cool


 

 

 

Виявляється, є ще дві назви, про які я дізналася з Ютуб-каналу Вікторії Попін. Точніше, вони характеризують навіть не стан готовності яєць, а два відповідні способи приготування (про що свідчить прийменник «на») – «на м’яко» та «на твердо».

 

 

 

 

А ось тут Євген Клопотенко пояснює, що ж таке шпундра – виявляється, тушкована з буряками свинина.

Ще й тут про буряковий квас згадує, ви такий пили? Я – ні.

На другій хвилині ще звучить хороше слово «смаженина», словник Бусла подає його синонімом до печені, хоча це може бути як запечене, так смажене м’ясо, однак найчастіше воно посічене.

 

 

 

 

А ось рай для чистомовців та чистомовиць: затерте запозичення «пюре» (у конкретному випадку – картопляне) можна назвати товчанкою. А рулетики Євген пропонує називати кручениками. Зауважимо, що останні виготовляють із м'яса чи риби, хоча я ось знайшла вегетерійський рецепт кручеників і дуже цьому радію. Кому потрібен рецепт – лишаю посилання на авторів: 

 

 

 

 

До того ж, товчанкою у відео Євген також називає дірчастий простий механізм, який допомагає, власне, товкти варені овочі.  Ще його називають «товкачка», наприклад, ось тут:

 

 

 

 

Однак із наголосом якось незрозуміло – то пан Клопотенко ставить його на перший склад, то на другий. Словник Бусла подібне слово не подає, тому якщо хтось знає, як треба – пишіть, а ми вже пану Євгену пробачимо.

(А хто геть уважні – ті почують, як кулінар мило вимовляє слово скоринка на північноамериканський манір – [шкоринка]  wink)

 


 

 

Знання про гамулу, на жаль, вичерпні – це десерт із яблуками, де ті є складниками як тіста, так і крему.

Тісто з томатної пасти я справді колись робила, а от із яблук – ще ні. До речі, є така урбаністична прикмета, що коли ви куштуєте нову страву – слід загадувати бажання. Вже кілька точно можете здійснити, якщо приготуєте за рецептами з цієї добірки (звісно, якщо ви вірите в це wink) Ну а дізнатися більше повір'їв можна у статті «Милі урбаністичні прикмети».

 

 

 

 

«Квасу та м’яса!» – таким слоганом можна охарактеризувати верещаку. До речі, тут це слово згадано у двох значеннях – 1) м’ясо, тушковане у квасі та 2) соус з-під тушкованого у квасі м’яса.

 

 

 

 

До речі, у відео на пакетах бренду написане чудове слово «засмажка». Це ще не повноцінна страва, однак важливий складник багатьох українських та іноземних рецептів – борщу, рататую, чашушулі, грузинчиків (то такі крученики з тіста з фаршем), та навіть ризото та мінестроне. До речі, в італійській кухні овочі для засмажки зазвичай нарізають кубиком чи часточками, і така заготівка має назву «софрито», а в нас частіше натирають. Мій тато ще називає цю річ запрашкою. Однак значення лексеми «запрашка» різниться. У Великих Мостах (Сокальський район Львівської області) це саме засмажені овочі, а ось Лесь Кавун називає запражкою соус «Бешамель» (ще відомий у наших краях як базовий білий соус). Має він й ускладнений соус – зі сметани та грибів. Лишаймо тут як посилання, так і скрин рецепту 

 

 

Є й ось таке визначення запражки:

 

 

Ось ще можна глянути на «Словопедії».


 

А тут уже взагалі злам системи почався, бо сайт «П’ятого каналу» подає рецепт повноцінної страви, яку теж інколи називають запрашкою:  Давня страва Галичини і Гуцульщини. Подається до картоплі, вареників, голубців... Схожі страви є і в інших регіонах України, де називаються запрашка, запражка, сос із куркою, душенина, мачка. Основне у цій страві – підсмажене до кремового кольору на сухій пательні борошно. Кажуть, що борошно "підпалили", зробивши кремовим, тому і назва страви – "підпалка".

 

Рецепт та посилання на джерело – ось. 

 

А ось тут, наприклад, різні назви дерунів згадано – тертюхи, тарчаники та картопляники. Я ще знаю назву «кремзлики». Одним словом, як каже авторка рецепту – беріть ті, які до смакуsmiley

 

 


 

 

Також я натрапила на українські аналоги пасти, ну, або ж як у наших краях кажуть – макаронних виробів. Одним із різновидів пасти є ньокі – такі собі ліниві вареники, які готують або з картоплі або з кисломолочного сиру, зазвичай із додаванням борошна.  Подекуди туди додають інші овочі, я, наприклад, зі шпинатом готувала.  А ось ньокі витягненої форми (найбільш схожі за формою на трф'є, які подекуди нагадують квасолевий біб) в Україні мають свій аналог – палюжки. Ось, до речі, Костянтин Грубич припускає, що назва пішла від слова «палець»: імовірно, що вироби розкачували завтовшки з цю частину руки.


 

 

 

А ось яєчні макаронні вироби, схожі на дрібненькі штрозапеті, мають по Україні аж 4 назви суканка, суканиця, затірка (у всіх словах наголоси на першому складі), затируха. Як ці смаколики буквально труть, покаже Вікторія Сонячна.

 


 

 

 

Трошки виправлю пані Вікторію: краще казати «за запитом» чи «на запит», аніж «по запиту». Але то вже таке.

До речі, поки я тут про троф’є писала, натрапила ще на цікаву інформацію про боби. Адже біб – це як оболонка, в якій виростають квасоля, горох тощо, так і назва окремого виду плодів.

 

Чим біб відрізняється від квасолі, можна почитати на цьому сайті.


На останок хочу розповісти про рецепти з зелених бобів й дізналася ще нові слова. Якщо глянути за словником Бусла, то слоїк – це висока посудина зі скла, глини, фаянсу і т. ін. майже циліндричної форми з трохи звуженою верхньою частиною; скляна, глиняна або фаянсова банка. Однак я й думки не знала, що це слово ще й можна змінювати у жіночому роді, тож коли побачила назву «Гречана слойка з бобами» – подумала про булочку із листкового тіста. А як виявилося з контексту, слойка – то ще форма, яку набуває страва, яку виклали в слоїк (привіт, тавтологіє, однак в описі значень спільнокореневих слів її навряд уникнеш).

Ось зацитую цей уривок: «Філіжанку накладаємо шарами біб і кашу, усе втрамбовуємо ложкою. Швидким рухом перевертаємо філіжанку на тарілку, знімаємо філіжанку, а до сформованої слойки додаємо соус (який душа забажає, я люблю соус з кропом чи грибний, дехто любить томатний)».

По-друге, я дізналася новий фразеологізм «іти в біб»: у широкому значенні це означає фізичну працю на земельних ділянках чи в полі, у вужчому – працевлаштуватися збиральником чи збиральницею бобів.

На жаль, так і не вдалося встановити, що ж означає «Біб-боб-а-лула…», хто знає – підкажіть, будь ласка.

Статтю Юрія Герасимчука ви можете прочитати за цим посиланням. 


Першоджерело: https://mala.storinka.org/%D0%B1%D0%BB%D0%BE%D0%B3-%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B8-%D1%88%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%BE-%D0%BF%D1%80%D0%BE-%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%83-%D1%81%D0%BC%D0%B0%D1%87%D0%BD%D0%BE-%D0%B0-%D0%BD%D0%B5-%D0%B6%D0%B0%D1%85%D0%B0%D1%87%D0%BD%D0%BE.html


Блог Ольги Шарко. Поради Петра Одарченка (частина 3)

Усім буцика! wink

Довгоочікувана третя частина порад Петра Одарченка зі збірника статей «Про культуру української мови». Читайте, зберігайте, радьте друзякам і родичам, кидайте ворогам – хай теж розуму набираютьсяsmiley


Блог про мову Ольги Шарко. Мовна скарбничка від Ольги Шарко. Поради Петра Одарченка (частина третя)


Традиційно всі незрозумілі слова та фразеологізми уточнено з допомогою словника В’ячеслава Бусла.

* Слово «стреміти» не тотожне «прагнути», має інші значення:

1) стояти сторч: «Ніж стремить йому в серці» (Леся Українка);

2) перебувати де-небудь (коли йдеться про надокучливу, недоречну присутність): «день у день у шинку стремлять лежебоки» (Леся Українка);

3) швидко рухатися: «Море може бути повним і невичерпним лише тоді, коли ввесь час до нього будуть стреміти ріки» (Павло Тичина) (61).

* Язичіє – мішанина слів російської, церковнослов’янської та української мов, поширена в Галичині (на жаль, не вказано, у який період) (61).

* Не стидаймося вживати складні слова з основою «взаємо-»: взаємовплив, взаємодія, взаємодопомога, взаємозалежність, взаєморозуміння, взаємоперевірка, а також вислови «тісні родинні взаємини» та «взаємне скорочення військ» (63).

* Як не дивно, слово «куліса» – не русизм. Це галліцизм (від Галлія). Цьому слову відповідає українське слово «лаштунки». В переносному розумінні вислів «за кулісами/лаштунками» означає «таємно, негласно, приховано від інших». До прикладу: «В бічній кімнаті суду відбувалась одна з тих закулісних комедій» (П. Колесник) (65).

* Синонім до слів «незрозумілий» та «незбагненний» – «невтямний» (66).

* Скін (до скону), сконання  – синоніми до смерті (66).

* Цікавий синонім і до слова «пограбувати» – «зрабувати»: 1) Забрати силою. 2) Придбати грабіжництвом (значення взято зі словника В. Бусла). Похідний дієприкметник – «зрабований» (66);

* Опалювання = пал (наголос на перший склад), огрівання (67).

* Статечно = поважно, розсудливо (69).

* Якщо ви хочете підкреслити, що дощить не мжичка, а краплі досить великі й відчутні, то називайте дощ буйним або краплистим. Ці ознаки можна застосовувати й до сліз, роси: «Буйні краплі поту котилися…» (М. Коцюбинський). «То хмарка набіжить і бризне дощ краплистий» (М. Рильський). «Ще мить, і сльози покотилися б по щоках – рясні й краплисті» (О. Донченко). «Краплиста роса» (70).

* Здебільшого в українській мові прикметники на –чий означають постійну ознаку: балакучий, блискучий, колючий, неминучий, пекучий, співучий, скрипучий, нетерплячий тощо (70).

* Антоненко-Давидович у своїй праці «Як ми говоримо» також зазначив, що слова типу «лежачий», «невмирущий» тощо – це не активні дієприкметники, а віддієслівні прикметники, що втратили дієслівні ознаки (час і вид) і означають уже не дію, як дієприкметники, а постійну сталу властивість когось чи чогось.  Тому можна сказати «Під лежачий камінь вода не тече», але не можна сказати «Павло підняв лежачу на підлозі монету». У першому реченні слово «лежачий» - це прикметник, що означає постійну властивість. У другому слово «лежачу» виконує функцію не властивого українській мові активного дієприкметника. Тож треба: «Павло підняв монету, що лежала на підлозі» (71).

* Є тонка різниця між, здавалося б, майже однаковими словами: «такі» – коли просто перелічуємо, «отакі» – коли хочемо конкретизувати, ближче означити (71).

* Одне зі значень слова «стрижень» – найглибше місце річки, де дуже швидко тече вода (73).

* Цей абзац для інформації, можливо, ці значення вже застаріли:

у "Російсько-українському словнику" Овсія Ізюмова (1930)  російське слово «стержень» перекладають так:

1) серце (у дереві);

2) стрижень (у нариві);
3) шворінь (в екіпажі);

4) дуб (у млині) (73).

 

Новий російсько-український політехнічний словник Миколи Зубкова подає словосполучення «стрижневий млин», решту контекстів не знайдено.

* Синоніми до «турбуватися»: непокоїтися, клопотатися (кимось або про когось), тривожитися, побиватися, журитися, хвилюватися (73).

* В українській мові слово «відміняти» вживають у значенні «змінювати»: «Тепер я наче трохи натуру відмінила» (Леся Українка). «Усе відміняти на краще» (М. Зеров) (74).

* Мрячний – прикметник на означення погоди з туманом і мрякою: «День починався мрячним осіннім дощиком» (Вільде) (75).

* Дівчину, що збирається виходити заміж, називають «наречена», «засватана». Дівчину, яка заручилася, називають «заручена». А під час весілля її звуть «молода»: «Молодий і молода сидять за весільним столом» (75).

* Країни, які не беруть участі у військових блоках і коаліціях, по-українському називаються «позаблокові країни» (76).

* В українській мові є слово «основувати», яке має такі значення:

1) робити з пряжі основу: «… оснує, витче, та й сорочка є» (П. Мирний);

2) обсновувати: «Вже оснували тіло… залізними дротами» (Леся Українка) (76).

smileysmileysmiley

Для довідки зі словника В. Бусла – основувати:

1) Густо обмотувати, обплітати чим-небудь; обплутувати. Оточувати з усіх боків.

2) Обволікати, обкутувати з усіх боків (про дим, туман і т. ін.).

3) Позбавляти власної волі, свободи дій; підкоряти собі, своєму впливові.

smileysmileysmiley

* Коли йдеться про жорстокі заходи покарання, то в українській мові вживається слово «суворо»: «Таких рабів сувора кара жде» (Леся Українка). «Сувора кара ворогові» (Григорій Тютюнник). Слова «строгий» і «строго» вживаються в українській мові, коли йдеться не про кару, а про твердість, непохитність, переконливість, незаперечність. Приклади: «Строгі його приписи регулювали моє життя (І. Франко). «Строгі й справедливі закони» (76).

* Ховатися чи скриватися можна від когось чи чогось, однак не перед кимось чи чимось (77).

* Стидко = сором’язливо, сором’язно, соромливо (77).

* Старанний = ревний, ретельний, запопадливий, заповзятий: «Данило був заповзятий рибалка» (Смолич). «Блаженко-старший дуже запопадливий до роботи» (Гончар). «Уважний і старанний учень» (Гірник). «Він був ревним хліборобом» (Цюпа). «Це ретельний дослідник, новатор» (Ле) (78).

smileysmileysmiley

Є дискусій пункт про правопис слів хре(и)стити, хре(и)щений. Залишимо їх на потім (в Одарченка є про це окремий розділ), а поки лише розберемося зі сталими виразами (78):

Держати до хреста дитину – тримати дитину під час обряду хрещення; бути хрещеним батьком або хрещеною матір'ю.

Вводити у віру (в хрест) – здійснювати обряд хрещення; хрестити.

Вихрещувати (дієприкметник – вихрещений):
1) Здійснювати обряд хрещення над людиною, що переходить у християнство з іншої релігії.

2) Бити кого-небудь.

smileysmileysmiley

*Хлібороб, хліборобство, хліборобський = рільник, рільництво, рільничий (контекстуальні синоніми). Окрім того, є народнопоетичне, правда, застаріле слово – ратай (Р.в. -я) – плугатар, орач (79).

*Завіса = завіска = заслона = фіранка (контекстуальні синоніми) (79).

smileysmileysmiley

 На 81 сторінці траплялося слово «згар»:
1) Залишки чого-небудь згорілого.

2) Те саме, що згарище: 1) Місце, де була пожежа. 2) Випалене або вигоріле місце в лісі; це ж місце, поросле травою та іншою рослинністю.

3) Залишки перегорілого кам'яного вугілля, коксу, що використовуються в будівництві шосейних доріг, для засипання чого-небудь тощо; жужелиця.

smileysmileysmiley

Вислови зі словом перемога (82):

Піррова перемога – сумнівна перемога, яка не виправдовує величезних жертв і виснаження сил переможця.

Чия відвага – того й перемога (82).

smileysmileysmiley

У творах головно західноукраїнських письменників вживається також діалектне слово «поличник» - ляпас. Фразеологізм «хапати поличників» – зазнати тілесних ушкоджень, «почастувати поличником», «дати на дорогу кілька поличників» – завдати тілесних ушкоджень: «Ще дав йому на дорогу кілька поличників» (Л. Мартинович). «… та й кого ти поличником почастувала» (О. Кобилянська). «Таких міцних поличників я ще ніколи не хапав» (О. Ільченко) (82).


Першоджерело:  https://mala.storinka.org/%D0%BF%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B8-%D0%BF%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%B0-%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%B0-%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0-%D1%82%D1%80%D0%B5%D1%82%D1%8F.html

Про языковой закон.

В последнее время абсолютно не хочется писать на  серьезные темы. Если честно, то вообще ни на какие писать не хочется, но тут накатило.  
Многие знают, что я не живу сейчас в Украине. Причины переезда были весьма разнообразные, но не в этом суть, а суть в том, что многое мне стало видеться под другим углом. Я сейчас о "мовном законе". Сразу скажу - я считаю этот закон одним из немногих правильных решений новой власти. Как вообще они созрели при своей самоорганизации - хз, но я рада. По работе я общаюсь и с украинцами (большинство) и с белорусами. Так вот, именно некоторые жители Беларуси говорят, что очень жалеют, что в свое время у их руководства не хватило политической воли додавить этот вопрос. И именно поэтому происходит то, что происходит у них. Но это так - отступление. В ленте наткнулась на несколько заметок на эту тему и меня удивили комментарии и позиции авторов. Сейчас попытаюсь пояснить почему.
Многие из них приблизительно моего возраста, часть даже учились в украинских школах (я, кстати, в русской) и теперь они резко стали воспринимать украинский язык как насилие. Насилие? Над вами и детьми? Вы серьезно? Мой ребенок воспитывался в русскоязычной семье, большей частью русскоязычной. Учился в украинской школе, а получал свидетельство об окончании средней школы в Польше. За последний год он сам не просто выучил вообще чужой для себя язык, так еще сдал экзамены и поступил по результатам этих экзаменов в хороший по рейтингу техникум. Потому что я всегда говорила ему, что это не проблема и он сможет это сделать. 
Так вот у меня к вам вопрос: зачем вы подобными жалобами и возмущениями себя унижаете? Себя и детей своих же? Ок, вы взрослые, но почему вы считаете своих детей настолько тупыми, что не даете им шанс на нормальное знание украинского языка? Они ведь слышат вас и делают выводы в своих маленьких головах. Зачем отдавать его на развивающие уроки, если вы сами дали посыл и себе и своему ребенку, что он даже не в состоянии выучить язык страны в которой живет? Педагогичненько, да...

P.S. Да, я говорю в основном на русском. В письменном виде, пока, именно на русском мне легче выразить свои мысли, но я работаю и над этим вопросом. А еще свободно владею украинским (на работе только на украинском и рабочие вопросы и просто общение). А еще немного на польском. Потому что не боюсь учиться и уважаю и свою страну и страну в которую приехала.
  А вы так и будете продолжать сознаваться в своей "меньшовартості" и прививать это своим детям?

Аминь, блт.

Анатолійська гіпотеза

Анатолійська гіпотеза - одна з гіпотез походження індоєвропейців. Прихильники цієї теорії вважають, що поширення індоєвропейських мов разом з неолітичною революцією почалось із Малої Азії у 7 тисячолітті до н. е. в епоху неоліту. Тобто прабатьківщиною праіндоєвропейців є західна Анатолія. Основною перевагою гіпотези є її зв'язок з відомою археологам подією - поширенням землеробства. Ця гіпотеза є однією з альтернативних до курганної гіпотези, яка має більше прихильників серед істориків.
Прихильники

Теорію запропонував британський історик, лінгвіст та археолог Колін Ренфрю у 1987 році. Ренфрю пов'язував прабатьківщину індоєвропейців із розкопками поселення Чатал-Гююк (за 2000 років до вторгнення курганної культури в Європу). У міру зростання населення воно було змушене мігрувати через Середземномор'я в Центральну та Північну Європу.

У 2003 році, використовуючи статистичні моделі, новозеландські еволюційні біологи Рассел Грей і Квентін Аткінсон провели глоттохронологічне дослідження. Вони проаналізували споріднені слова 87 мов індоєвропейської групи, використовуючи лексико-статистичну базу даних, яку за списками Сводеша у 60-х роках створила Айсідор Дайєн. Результати, отримані вченими, вказують на вік праіндоєвропейської мови в інтервалі від 8000 до 9500 років, що узгоджується з анатолійською гіпотезою. Методи та результати Грея і Аткінсона зазнали серйозної критики. Проте вчені у 2006 році відповіли на критику. А в 2001 році спільно з Грінхіллом встановили, що два інші набори даних також узгоджуються з теорією.

Серед інших відомих прихильників - Баррі Канліфф.

Критика

Девід Ентоні вказував, наприклад, на те що поява колеса в рамках даної гіпотези датується кількома тисячоліттями пізніше ймовірної міграції з Анатолії і розділення праіндоєвропейської мови. Але відповідні терміни в різних індоєвропейських мовах не є різнорідними, як би мало бути, а навпаки дуже схожі[5].

Деякі лінгвісти не відносять хетську (та інші анатолійські мови) до індоєвропейської мовної сім'ї. На їхню думку хетська та праіндоєвропейська - дві гілки, які йдуть від спільного стовбура hypnosis omg shock  (було відомо, що хеттська належить не до індоєвропейських мов, а до невідомої мовної сім'ї, але з таким поглядом я стикаюся вперше, тому то і занотував цей матеріал на правах майже повного копіпасту)

Якщо ця точка зору є правильною, то анатолійська гіпотеза відповідає не формуванню саме індоєвропейців, а описує більш ранній етап.


По-модному або як бути в тренді

Спілкуючись з різними людьми, різних професій та вподобань, часто чую, іноді незрозумілі мені слова і тоді мені на допомогу приходить батько гугл. Але читаючи тлумачення цих слів, задумуюся, невже не можна називати речі своїми іменами, чи хоче співрозмовник, використовуючи такі слова, дати зрозуміти, що він крутий і в тренді з часом, чи дати зрозуміти, який він розумний вживаючи такі слова......а можливо і сам не знає значення цих слів, а просто "тулить" їх де попало?
Питання співрозмовника до мене: а які у тебе були інсайти? Що? Інсайти? На моє питання, що він має на увазі? відповів з посмішкою "прозріння". Нуууу, відповідаю, отримала я сьогодні зарплату і прозріла.....значить у мене відбувся інсайт? 

Афірмація - ще одне модне словечко. Фрази самонавіювання, які допомагають людині, щось собі внушити, налаштувати на позитив. Альооо....Ірина Муравйова ще в 1985 році говорила афірмації "Я самая обаятельная и привлекательная. Все мужчины оборачиваются и смотрят мне вслед безумными глазами...." ну і далі по тексту.

Ну і відоме на сьогодні слово "локдаун", ну тут точно всі посадовці його використовують, щоб бути в тренді зі світом. Хоча карантин,він і в Африці карантин

А які у вас інсайти і афірмації? Пишіть нижче в коментаряхpodmig


Про мову

Магія ніжних слів -
казка чарівника.
Мова неначе спів
довго її шукав.

Внутрішній мій герою,
лагідний самураю!
Дяка що робиш грою
світ, де я знов літаю.
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
40
предыдущая
следующая