хочу сюда!
 

Евгения

28 лет, овен, познакомится с парнем в возрасте 28-36 лет

Заметки с меткой «мова»

У Варшаві згадали про неіснуючу проблему України

 В черговий раз Європа намагається привернути увагу до уявної проблеми національних меншин в Україні. Учасники саміту ініціативи "Трьох морів" (Балтика-Адріатика-Чорне море), який проходив у Варшаві на початку липня, одностайно підтримали доповідь, яка закликає український уряд:

  • внести в державне законодавство зміни, які чітко визначають права та захист етнічних меншин,
  • забезпечити право користуватися рідною мовою та вибирати мову, право на національну та етнічну самобутність,
  • заборонити політичну, соціальну, культурну та економічну дискримінацію за національною ознакою,
  • ввести заборону на розпалювання міжнаціональної ворожнечі з подальшим покаранням,
  • заснувати спеціальний державний орган для роботи з національними меншинами, а також – місцеві комітети з національних проблем в усіх регіонах України,
  • надати автономію найбільш великим етнічним групам, які історично мешкають в ареалах свого проживання,
  • легалізувати інститут подвійного громадянства.


На думку учасників саміту, "до етнічних меншин в Україні  ставляться як до непотрібного баласту. Це виявляється в багаторазово зафіксованих випадках порушення закону "Про національні меншини в Україні", а також в процесі фактичного обмеження юридичних прав нацменшин на території держави".

З повним текстом доповіді англійською мовою можна ознайомитися, перейшовши за посиланням.

Фактично же, на сьогодні кожен з вищеперелічених пунктів, виконання яких Європа хоче домогтися від нас, вже реалізований на практиці. В Україні повністю відсутня проблема з національними меншинами, а всі останні  інциденти, як вже було доведено, є провокацією російського агресора. Як тільки в Варшаві, Брюсселі, Берлині, Парижі та інших європейських містах приймуть цю реальність, всі перепони на шляху євроінтеграції України зникнуть самі собою.

Мова це фундамент держави.

Використання в Україні тільки Української мови - це така ж "дискримінація" інших,  як і використання тільки французької мови у Франції, тільки англійської - в Англії, і тільки німецького в Німеччині.
В світовій практиці в усіх документах, які стосуються нацменшин, ясно прописано, що нацменшини зобов'язані знати державну мову країни проживання.
 А державне стимулювання та навіть примус до застосування державної мови цілком виправдане згідно з міжнародними нормами.

Я з нею згідна, а ви ?...


94%, 33 голоса

3%, 1 голос

3%, 1 голос
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Мова це фундамент держави.

Проблема мови нацменшини в Україні це відпрацьована політтехнологія кремлівських технологів, яку вже 26 років вдало використовують адепти "рускаваміра" в Україні.
Як тільки Україна встає на конструктивний шлях повернення до своїх основ державности, і в першу чергу мови - основи основ будь-якої держави, так одразу активізуються російські агенти і провокатори.
От і зараз, міністр освіти Л.Гриневич з своїм першим заступником В.Ковтунцем, зробили заяву, яка більше би пасувала табачникам часів януковичів, ніж пост-майданній владі.
Міністр Л.Гриневич заявила, що Українці, які живуть в регіоні, де компактно проживає нацменшина, для свого працевлаштування і праці, повинні обов'язково професійно володіти мовою нацменшини.
За такою логікою мін. освіти виходить, що мову нацменшини у зоні компактного проживання треба знати, а Українську мову в державі компактного проживання Українців не обов'язково знати.
Звісно, тут і до ворожки не треба йти, щоб зрозуміти, що йдеться лиш про одну "мову нацменшини" - російську. 
Без сумніву, в цій псевдо-турботі про нацменшини стирчать вуха "рускаваміра" і проглядається вболівання лише за одною нацменшиною - російською.
І тут мін. освіти під керівництвом пані Л.Гриневич в унісон із рупорами "рускаваміра" відпрацьовує відому технологію про начебто утиски прав нацменшин та переслідування російськомовних в Україні.

Як нам дерусифікувати українську абетку

Чочу одразу всіх заспокоїти - тут не йдеться про скасування літер чи запровадження нових. І з наявним складом української абетки можна і слід провести влучну оптимізацію.
Іноземцям впадає увічі невідповідність: в російській мові літери И, Й позначають дуже близькі звкуи, а в українській - дуже віддалені. Надалі так тривати не може, адже ми живемо в добу знищення комплексу меншовартості...
Отже, які тут будуть пропозиції:
Позначати літерою Й вельми поширене в українській мові поєднання звуків ий - прйнятй, прймальнй, вйнятй, вймальнй, шйнй, мйнй, нічйнй... (в усіх слов'янських мовах пишуть: -sky, -ski,  - так і нам треба писати: -ськй  -цькй -зькй: українськй, англійськй, японськй, словацькй, празькй...)
Сполучення ЙО передавати поєднанням  ЇО - їого,  їому, підїомнй, курїозні непавільїонні зїомки серїозного сеньїора мультимільїонера...
Перед приголосними замінити Й на І - маідан, маістер, заівй, краіній, пристоінй... Українська мова це дозволяє, адже ніколи не сплутаєш слова проіде і проїде - такй закон української фонетики. Після голосної звук І завжди  їотованй.
Сполуччення ІЙ, ЇЙ залишити без змін, вважаючи що звук І тут відіграє роль м'якого знаку - своїй такій коханій...
Й в ролі єднального сполучника залишити без змін  - мова й час...
Й на початку слова залишити  без змін - йде, йдеться, ймення...
Апостроф перед Ї ніколи не ставимо - соловїні зїзди на подніпровї... Ця літера завжди містить  приголоснй звук.

Проект Гімна України

Боже, великий, єдиний,
Нам Україну храни,
Волі і світла промінням
Ти її осіни,

Світлом науки і знання
Всю її просвіти,
В чистій любові до краю
Ти нас Боже, зрости!

Боже, великий, єдиний,
Нам Україну храни,
Мужню, українську владу
Обрати, свій люд надихни.


В захисті слави і мови
Завдання еліті постав,
Хай люд наш всю працю, таланти,
В українську справу вклада!

Боже, великий, єдиний,
Нам Україну храніть,
Всі свої ласки, щедроти,
Ви на люд свій зверніть!

Дайте йому волю,
Дайте йому долю,
Дайте доброго Світу!

Правди дай Боже народу
На многая, многая літа!!!

Використано світлину зроблену на день вишиванки.

Словом, а не силою

Спочатку було Слово і Слово було Бог.

Світ творений Словом а не силою, капіталом, чи індустрією.

У вдячному єврейському псалмі співається про шоймера (оборонця), який ніколи не засне, не злякається і захистить Ізраїль.

Ізраїль відбувся як держава саме тоді, коли одна людина примусила вивчити івріт цілу націю, яка розмовляла мовами всього світу. І тепер в обороні народу стоїть їхня мова, яка була зовсім зникла і знову відродилася і не засне і не злякається ніколи.

В основі багатовікової агресії Московського Ординського Улусу проти України, його ненависті і цієї війни, якраз лежить мова.


https://site.ua/lirnyksashko/1572-shoymer-izrael-abo-storoja-ukrayini/

Пришибська висота Лінії Вотан

Моя мати з сестрами і моєю бабулею жили у 1943 році в містечку Молочанську Запорізької області. Старша сестра, Надія, 1925 року народження працювала на окопах, які споруджувала радянська влада на Пришибських висотах, ще в 1941 році. Потім, на ті самі окопи її погнали німці. У 1943 вона якось звідти втекла до матері. Містечко було знищено з вогнеметів. Кам’яні споруди мінувалися і підривалися. Сім’я переховувалася у кущах біля цвинтаря в районі лікарні. Спорудили там окоп і в ньому ховалися. Там же у кущах переховували і корову. Коли почалися бойові дії, то за словами моєї бабулі, вдень було темно, як поночі від пилу і диму, а вночі було світло, як удень, від вибухів, та освітлювальних ракет, яких німці не шкодували. Вночи, повз них, по шляху, що пролягав між болотом з очеретом і кущами коло цвинтаря гнали на гору тисячі майже не озброєних і у військове не одягнених вояк. На ранок з тих вояк поверталися по кілька солдатів.

Одної ночі, за словами бабулі, їхню схованку надибали радянські розвідники і були тим збентежені. Вони порадили негайно тікати за залізницю, бо за їх словами цю територію постійно обстрілюють і німецька і радянська артилерії. Довелося похапки збирати сякі-такі речі і рушати. Якісь рушники, одіяла, матраци кинули на корову, тай подалися геть. Метрів за 300, на вулиці Шевченка зробили привал, заховавшись за залишки стіни кам’яного корівника. Перевіривши, поки діти переводили дух амуніцію, нині покійна (як і її діти) Анна Миколаївна виявила, що в окопі забули крупу. Довелося послати за мукою доньку Надію. Надія на диво скоро повернулася. За її словами від їхнього схованка не залишилося й сліду. Чи то снаряд туди влучив, чи бомба, невідомо.

Це налякало Анну Миколаївну  і вона зрозуміла, що й справді треба скоріше тікати за залізницю, на Схід. До полотна залізниці дійшли вже на світанку. Виявили за нею окопи. То була перша лінія оборони радянських військ. Командир їх облаяв і наказав забиратися негайно в степ. Пішли далі на Схід. Зовсім вже розвиднилось і пересування їх помітили німці з Пришибської висоти. Справа, спереду, зліва пролунало кілька вибухів. Сімя бігла вперед на Схід з усіх сил. Нарешті добігли на колгоспний тік. Тут, моя мати, п. Марія Іванівна, побачила ситих солдат та командирів і почула відбірну російську лайку. Мою бабцю, Анну Михайлівну з дітьми і коровою там наказали розстріляти, бо вони видали німцям розташування радянських окопів. На щастя, нагодився начальник шпиталю, який шукав для поранених хоч якусь жратву.   Він вмовив командира сімю не розстрілювати, а разом з коровою віддати на потреби шпиталю. Пояснив, що пораненим буде якась крапля молока, санітаркам допомога, корові пастухи. Так моя тітонька Ольга і її братик Іванко стали чабанами. Правда ненадовго. Царство їм, моїм рідним, усім – небесне!

У 1984 році, випадково, я дізнався, що до самого розвалу Сересерії, вівся ретельний облік тих громадян держави, чиї родичі були під окупацією. Виявилось, що я винен, що моїх рідних комуняки тікаючи кинули на поталу фашистам, а потім, їх же, й мене заодно, звинуватили у тому. Ніколи ж загарбник, окупант не визнає вину за собою. Окуповані завжди винні самі!!!

З того часу, комуністи, рашисти й фашисти для мене карти одної масті. Українці мають зрозуміти, що українська мова, українська культура, українська держава, мужня українська влада не потрібні нікому в Світі, ні Обамі, ні Клінтону, ні цій німецькій фрейлін, ні міфічній Європі.  Українцям самим і лише їм однім, необхідна як повітря мужня українська влада, українська потужна держава, українська мова, як основа української культури, і українська культура, як відшліфована тисячоліттями технологія виживання, життя і панування на нашій Богом даній Землі!

Мовне питання у Києві буде вирішено, - "Свобода"

Сам факт, що проект рішення “Про подолання наслідків совєцької окупації в мовній царині” підтримала вся Київська міська рада в повному обсязі – “за” проголосував 91 депутат – свідчить про підтримку й консолідовану позицію всіх фракцій.

Це дуже рідкісний випадок, щоб депутати так масово підтримували проект рішення, – каже депутат від "Свободи" Юрій Сиротюк.

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
40
предыдущая
следующая